Ухвала

від 08.11.2016 по справі 369/4668/15-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 369/4668/15-ц Головуючий у І інстанції Волчко А. Я. Провадження № 22-ц/780/142/16 Доповідач у 2 інстанції Яворський М. А. Категорія 26 08.11.2016

УХВАЛА

про відмову у задоволенні клопотання

08 листопада 2016 року м. Київ

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:

Головуючого судді: Яворського М.А.,

суддів: Ігнатченко Н.В., Сушко Л.П.,

розглянувши заяву представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 про забезпечення позову у цивільній справі за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на заочне рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 15 жовтня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4, приватного підприємства «Бастіон», третя особа: відділ державної виконавчої служби Солом'янського районного управління юстиції у м. Києві про стягнення боргу за договором позики,

ВСТАНОВИЛА:

У квітні 2015 року ОСОБА_2 звернувся до суду із зазначеним позовом.

Заочним рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 15 жовтня 2015 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 борг за Договором позики у розмірі 1 516 741,08 грн та суму судового збору у розмірі 3654,00 грн. У решті позову відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним висновком суду, ОСОБА_2 через представника подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення першої інстанції в частині відмови у задоволенні позову про виділення для звернення стягнення частини майна в натурі пропорційну частці учасника ОСОБА_4 у статутному капіталі ПП «Бастіон», яка становить 50 % статутного капіталу підприємства та звернути стягнення на це майно на користь позивача в обсязі необхідному для задоволення суми його кредиторських вимог до відповідача, які складають 65 466,55 дол. США, що станом на 10.03.2015 р. за офіційним курсом НБУ становить еквівалент 1 498 529,33 грн та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, посилаючись на неповне з'ясування та неправильність встановлення судом обставин, порушення застосування судом норм законодавства, що призвело до неправильного вирішення справи по суті.

Під час розгляду справи судом апеляційної інстанції, представником апелянта ОСОБА_3, було подано заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на належну ОСОБА_4 частку у статутному капіталі в ТОВ «Українські комп'ютерні технології» код ЄДРПОУ 30604288 за адресою: 01054, м. Київ, Шевченківський р-н, вул.. Тургенівська, 37/41, кв. 67 у розмірі 6965,00 грн; на належну ОСОБА_4 частку у статутному капіталі в ТОВ «ВІП ТЕЛ» код ЄДРПОУ 35691663 за адресою: 01133, м. Київ, Печерський р-н, бульвар Л.Українки, 5-а у розмірі 50000,00 грн; на належну ОСОБА_4 частку у статутному капіталі в ПП «Бастіон» код ЄДРПОУ 32903480 за адресою: 08114, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Стоянка, вул.. Лісна, 1/1 у розмірі 1183500,00 грн.

Обґрунтовував свої вимоги тим, що сума заборгованості відповідача перед позивачем дуже велика, а частки у статутному капіталі вищезазначених підприємств є власністю відповідача і якщо він їх відчужить, то виконання рішення стане неможливим.

Колегія суддів переглядаючи вищевказану заяву вважає її такою, що не підлягає до задоволення.

Відповідно до ст. 151 Цивільного процесуального кодексу України у заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено причини, у зв'язку з якими потрібно забезпечити позов; вид забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; інші відомості, потрібні для забезпечення позову.

Пунктом 4 постанови Пленуму ВСУ №9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22.12.2006 р. передбачено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд, має із врахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, у тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася із такою заявою, позовним вимогам.

У пункті 1 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від 1 грудня 2004 року № 18-рп/2004 розтлумачено, що поняття «охоронюваний законом інтерес», що вживається в частині 1 статті 4 ЦПК України та інших законах України у логічно-смисловому зв'язку з поняттям «права», треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Згідно п.1 ч.1 ст.152 ЦПК України, позов забезпечується шляхом накладення арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві. Тому позивач наполягає на обранні саме арешту майна відповідача, оскільки це не дасть змогу йому відчужити майно.

Як вбачається з матеріалів справи, представником апелянта до подання заяви про забезпечення позову було подано заяву про відмову від апеляційної скарги (а.с.107-108).

Враховуючи вищевказане, колегія суддів приходить до висновку, що оскільки апелянт відмовляється від своїх вимог оскарження рішення суду першої інстанції, то і забезпечення його вимог не потребує задоволення, так як відсутні обставини, що могли б утруднити виконання рішення.

Керуючись ст.ст. 151-152, 212 ЦПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

У задоволенні заяви представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 про забезпечення позову відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий: М.А. Яворський

судді: Н.В.Ігнатченко Л.П.Сушко