Постанова

від 07.09.2010 по справі 14/168-9/107

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

07.09.10 Справа № 14/168-9/107

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії

головуючого - судді - Гнатюк Г.М.

суддів - Кравчук Н.М.

- ОСОБА_1

Розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю „Вісла" №100 від 14.08.2007р.

на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 03.08.2007р.

у справі №14/168-9/107

за позовом Закритого акціонерного товариства фірми „Західхімпроммонтаж", м.Івано-Франківськ

до відповідача ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю „Вісла", с.Хриплин

про стягнення заборгованості в сумі 510 065,34 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_3 - представник

від відповідача: не з'явився

Позивачу роз'яснено його права та обов'язки, передбачені ст.22 ГПК України.

Відповідач явку повноважного представника в судове засідання 07.09.2010р. не забезпечив, хоча був належним чином повідомлений про час та місце судового засідання.

Клопотання про технічну фіксацію судового процесу не поступало, заяв про відвід суддів не надходило.

Встановив :

Рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 03.08.2007р. у справі №14/168-9/107 (суддя Фанда О.М.) поновлено строк позовної давності, задоволено позов та стягнено з ТзО «³слаВ» на користь ЗАТ фірма В«ЗахідхімпроммонтажВ» 510065,34грн. боргу, 118грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та 5100,65грн. державного мита.

Рішення суду мотивоване тим, що у відповідності до ст.ст.161,162,214 ЦК України (в редакції 1963р.) зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до вказівок закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не погоджуючись з даним рішенням суду, ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «Вісла»оскаржило його в апеляційному порядку, оскільки вважає, що воно прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зокрема, відповідач просить рішення скасувати і в позові відмовити повністю. Апелянт зазначає, що приймаючи рішення у справі господарський суд Івано-Франківської області не тільки не застосував норми матеріального права, які підлягали до застосування, а й неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, мотивував своє рішення фактами, які визнано встановленими за відсутності належних та допустимих доказів, зробив висновки, які не відповідають дійсним обставинам справи та порушив норми процесуального права.

У відзиві на апеляційну скаргу від 20.09.2007р. (вх.№8701 від 08.10.2007р.) Закрите акціонерне товариство фірма „Західхімпроммонтаж", та його представник у судовому засіданні спростовує доводи скаржника та зазначає про законність та обґрунтованість рішення місцевого суду, у зв'язку з чим просить апеляційну скаргу відповідача та доповнення до неї залишити без задоволення, а оскаржуване рішення залишити без змін.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 06.11.2007р., за клопотанням ТзОВ «Вісла», було зупинено провадження у справі до розгляду господарським судом Івано-Франківської області позовної заяви про визнання недійсним правочину між тими ж сторонами, на підставі якого стягується заборгованість. Зважаючи на те, що ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 25.11.2009р. по справі №Б-7/227-13/53-23/66, згідно якої заяву ліквідатора в інтересах ЗАТ фірми «Західхімпроммонтаж» до ТзОВ «Вісла»про визнання недійсним договору купівлі-продажу цілісного майнового комплексу промислової бази в промвузлі с.Хриплин, укладеного 25.04.2000р. між ЗАТ фірма «Західхімпроммонтаж»та ТзОВ «Вісла»у справі про банкрутство ЗАТ фірма «Західхімпроммонтаж»залишено без розгляду на підставі ч.5 ст.81 ГПК України, ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 24.06.2010р. провадження у справі поновлено та призначено розгляд справи на 10.08.2010р.

В судовому засіданні 10.08.2010р. заслухано пояснення представників сторін. Зокрема представником відповідача поставлено під сумнів існування юридичної особи -ЗАТ фірми «Західхімпроммонтаж», мотивуючи це тим, що проти позивача було порушено справу про банкрутство. Оскільки позивач не мав належних доказів, які б спростовували доводи відповідача, Львівським апеляційним господарським судом відкладено розгляд справи та зроблено відповідні запити до головного управління статистики в Івано-Франківській області та виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради.

Згідно надісланих довідок головного управління статистики в Івано-Франківській області від 19.08.2010р. №03-1/03/1-407-1375 (вх.№8951 від 25.08.2010р.) та Відділу державної реєстрації Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради від 27.08.2010р. №11-15/761 (вх. №9112 від 31.08.2010р.) ЗАТ фірма «Західхімпроммонтаж»з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців не виключено, а отже доводи відповідача безпідставні.

Враховуючи те, що відповідач був належним чином повідомлений про час та місце судового засідання, однак не забезпечив явку свого представника в судове засідання 07.09.2010р., колегія вважає за можливе розглянути справу за його відсутності, у відповідності до ст.75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу та оцінивши докази, заслухавши пояснення представника позивача, колегія суддів прийшла до висновку, що рішення господарського суду Івано-Франківської області від 03.08.2007р. у справі №14/168-9/107 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, враховуючи наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, ЗАТ фірма «Західхімпроммонтаж»звернулося до господарського суду Івано-Франківської області з позовом про стягнення ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «Вісла»510065,34грн. боргу з врахуванням індексу інфляції та 3%річних, а також клопотанням про відновлення пропущеного строку на подання позовної заяви.

Керуючись ст. 80 ЦК України (18.07.1963р.), господарський суд Івано-Франківської області визнав поважною причину пропуску строку позовної давності та поновив цей строк. При цьому, суд першої інстанції виходив з того, що причини пропуску строку позовної давності є підставні та підтверджені позивачем. Зокрема подані позивачем ухвала Господарського суду Івано-Франківської області про порушення провадження у справі про банкрутство від 20.12.2005р., ухвала господарського суду Івано-Франківської області від 24.01.2006р. якою відсторонено від керівництва генерального директора ЗАТ фірми «Західхімпроммонтаж» з підстав неефективного управління та призначено керівником підприємства розпорядника майна ОСОБА_4 свідчать про те, що тривали різні судові процеси щодо договору купівлі - продажу спірного об'єкта.

Позовні вимоги мотивовані тим, що між Закритим акціонерним товариством фірма «Західхімпроммонтаж»та ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «Вісла»25 квітня 2000 року було укладено Договір купівлі-продажу цілісного майнового комплексу промислової бази в промвузлі с. Хриплин (далі-Договір), відповідно до умов якого, продавець (позивач) зобов'язується передати у власність покупцю (відповідачу) майно цілісного майнового комплексу промислової бази, який знаходиться в м.Івано-Франківську, промвузол Хриплин на земельній ділянці 1,51 га, а покупець (відповідач) зобов'язується прийняти майно та сплатити за нього обумовлену договором ціну.

Пунктом 1.2. Договору встановлена ціна цілісного майнового комплексу, яка становить 300 тис. гривень. Відповідно до умов оплати, відповідач зобов'язаний був внести половину суми, а саме 150 тис. грн. за придбаний об'єкт протягом 60-ти календарних днів з моменту переходу до нього права власності. Розрахунки за придбаний об'єкт мали бути здійснені в безготівковій формі до 01.10.2000р..

Як вбачається з витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно від 27.08.2005р. за ТзОВ «Вісла», на підставі договору купівлі-продажу від 25.04.2000р., було зареєстровано право власності на виробничий цех в промвузлі Хриплинського р-ну с.Хриплин м.Івано-Франківськ. З даного витягу можна зробити висновок, що обов'язок позивача по передачі майна у власність відповідачу був виконаний.

Відповідно до положень ст.4 ЦК УРСР (в редакції 1963р. , що була чинна на момент спірних правовідносин ) цивільні права і обов'язки виникають з угод, передбачених законом, а також угод, хоч і не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать. Стаття 151 в свою чергу встановлює, що зобов'язання виникають з договору. Частиною 1 цієї ж статті вказано, що в силу зобов'язання одна особа (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої особи (кредитора) певну дію: передати майно, виконати роботу, сплатити гроші та інше, а кредитор має право вимагати від боржника виконання такого обов'язку.

Відповідно до п.4.1. Договору кожна сторона зобов'язується виконувати обов'язки покладені на неї Договором. Виходячи з умов договору, а саме, п.5.1, основним обов'язком відповідача був обов'язок в установлений договором термін сплатити ціну продажу об'єкта.

Доказів оплати об'єкту відповідачем ні суду першої, ні суду апеляційної інстанції не надано, що свідчить про невиконання умов договору щодо оплати вартості об"єкта купівлі - продажу, хоча права власності відповідач на об'єкт набув.

Враховуючи наведене, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідач своїх обов'язків за Договором не виконав, заборгованість в сумі 300000,00грн. є документально підтверджена, а отже стягнена місцевим господарським судом правомірно.

Згідно ч. 2 ст. 214 ЦК України (від 18.07.1963р.) боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно ст.232 ЦК України (18.07.1963р.), якщо покупець на порушення договору відмовиться прийняти куплену річ або заплатити за неї встановлену ціну, продавець вправі вимагати прийняття речі покупцем і оплати ціни, а також відшкодування збитків, завданих затримкою виконання, або, з своєї сторони, відмовитись від договору і вимагати відшкодування збитків.

Враховуючи наведені норми, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про підставність нарахування та стягнення з відповідача 156090,00грн. інфляційних втрат та 53975,34грн. 3% річних.

У відповідності до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому, згідно ст.34 ГПК України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Доводи скаржника про відсутність підстав для стягнення боргу у зв'язку з переуступкою боргу між селянськими спілками, ТОВ «Вісла»та ЗАТ фірма «Західхімпроммонтаж»безпідставні, оскільки вони не мають жодного відношення до суті даного спору. Відповідно до положень ст.173 ГК України господарським зобов'язанням визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншими учасником відносин в сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Статтею 174 ГК України встановлено, що господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору. Договором від 25 квітня 2000р. обумовлено виникнення взаємних зобов'язань між сторонами договору. Свої зобов'язання за вказаним договором позивач виконав повністю, що стверджується витягом з реєстру прав власності на нерухоме майно, що є свідченням набуття відповідачем права власності на об'єкт договору - промислову базу в промвузлі Хриплин. Зобов'язання ж по оплаті об'єкту договору відповідачем не виконано. Зважаючи на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відсутні підстави для зарахування цих сум в погашення боргу по договору купівлі-продажу 25.04.2000р., оскільки в матеріалах справи відсутні докази того, що про таке зарахування існувала домовленість між сторонами у справі. При цьому, долучені відповідачем протоколи переуступки боргу мають іншу правову природу і зобов'язання за ними не мають відношення до даного спору.

Інші доводи, викладені скаржником, як підстава скасування рішення, документально не підтверджені та спростовуються матеріалами справи, тому колегія суддів вважає їх не доведеними та необґрунтованими.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України стороні, на користь якої відбулося рішення, друга сторона відшкодовує витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на викладене, колегія Львівського апеляційного господарського суду вважає, що рішення місцевого господарського суду прийняте у відповідності до норм матеріального та процесуального права, а тому відсутні підстави для його скасування.

Судові витрати по апеляційній скарзі, в порядку ст.49 ГПК України, слід віднести на скаржника.

Керуючись ст.ст. 101,103,105 ГПК України Львівський апеляційний господарський суд

Постановив:

1. Рішення господарського суду Івано-Франківської області від 03.08.2007 року у справі №14/168-9/107 залишити без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «Вісла»залишити без задоволення.

2. На виконання постанови місцевому господарському суду видати наказ.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

4. Матеріали справи повернути в господарський суд Івано-Франківської області.

Головуючий суддя Гнатюк Г.М.

Суддя Кравчук Н.М.

Суддя Мирутенко О.Л.