Ухвала

від 17.11.2016 по справі 826/1374/16

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 листопада 2016 року м. Київ К/800/20617/16

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Островича С.Е., Степашка О.І., Юрченко В.П.

розглянула в порядку попереднього провадження касаційну скаргу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби на постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 05 квітня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 23 червня 2016 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Універмаг «Україна» до Міжрегіонального головного управління ДФС - Центрального офісу з обслуговування великих платників про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИЛА:

Публічне акціонерне товариство «Універмаг «Україна» (далі - ПАТ «Універмаг «Україна») звернулось до суду з позовом до Міжрегіонального головного управління ДФС - Центрального офісу з обслуговування великих платників (далі - МГУ ДФС) в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 05 квітня 2016 року позовні вимоги задоволено.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 30 червня 2016 року апеляційну скаргу МГУ ДФС залишено без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 05 квітня 2016 року - залишено без змін.

Не погоджуючись з вказаними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій МГУ ДФС подало касаційну скаргу в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 05 квітня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 23 червня 2016 року та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачеві в задоволенні позовних вимог.

ПАТ «Універмаг «Україна» подало до суду письмові заперечення на касаційну скаргу МГУ ДФС.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлені такі фактичні обставини справи.

МГУ ДФС було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПАТ «Універмаг «Україна» з питань правильності формування податкового кредиту з податку на додану вартість та витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування з податку на прибуток підприємства при проведенні фінансово-господарських взаємовідносин із ТОВ «Охорона-Сервіс XXI» за період з 01 січня 2010 року по 31 грудня 2014 року. За результатом перевірки складено акт №62/28-10-39-10/01564897 від 29 грудня 2015 року.

Перевіркою встановлено порушення позивачем п.п. 138.1.1 п. 138.1, п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток за 2014 рік на загальну суму 103744,00 грн.; п.п. 198.3, 198.6 ст. 198, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, п. 2.4, 2.16 Положення "Про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку", в результаті чого занижено суму ПДВ, що підлягає сплаті в бюджет на суму 108025,00 грн.

На підставі акта перевірки відповідачем були прийняті податкові повідомлення - рішення №0000053901 від 20 січня 2016 року з податку на прибуток на загальну суму 129680,00 грн. та №0000063901 від 20 січня 2016 року з податку на додану вартість на загальну суму 135031,00 грн.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що протягом періоду, який перевірявся, ПАТ «Універмаг «Україна» мало господарські відносини з ТОВ «Охорона-Сервіс XXI» (договір про надавати послуги з охорони торговельного центру №12/09/14 від 12 вересня 2014 року, договір про надавати послуги з охорони торговельного центру №26/12/14 від 26 грудня 2014 року, акти здачі-прийняття послуг, відповідні податкові накладні, платіжні доручення). Реальність, товарність та виконання договорів між позивачем та ТОВ «Охорона-Сервіс XXI» підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті, інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу, крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частиною 2 ст. 9 Закону Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачені вимоги до первинних документів.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ПАТ «Універмаг «Україна» підтверджено здійснення господарських операцій відповідними податковими накладними та іншими документами що за своєю формою та змістом відповідають ст. 201 ПК України , ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та містять всі обов'язкові реквізити.

Крім того, невиконання контрагентами платника своїх зобов'язань щодо сплати податку на додану вартість до бюджету має негативні наслідки лише щодо цієї особи і платник податку не може бути позбавлений права на податковий кредит та відшкодування сум податку на додану вартість у разі, якщо він виконав усі вимоги чинного законодавства та має документальні підтвердження розміру податкового кредиту.

За таких обставин суди першої та апеляційної інстанцій дійшли до висновку про те, що ПАТ «Універмаг «Україна» правомірно включено суми за господарськими операціями з ТОВ «Охорона-Сервіс XXI» до податкового обліку.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про задоволення позовних вимог ПАТ «Універмаг «Україна» та скасування податкових повідомлень - рішень №0000053901 від 20 січня 2016 року та №0000063901 від 20 січня 2016 року.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід відхилити, оскільки рішення судів першої та апеляційної інстанцій постановлені з додержанням норм процесуального та матеріального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги висновок суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 220, 220-1, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби залишити без задоволення, постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 05 квітня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 23 червня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України.

Судді С.Е. Острович О.І. Степашко В.П. Юрченко