Рішення

від 18.09.2018 по справі 826/1374/16

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

18 вересня 2018 року № 826/1374/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Келеберди В.І. розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін справу за позовом публічного акціонерного товариства Універмаг Україна до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 20.01.2016 року №0000053901 та 0000063901

ВСТАНОВИВ:

Обставини справи

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Публічне акціонерне товариство Універмаг Україна (надалі також - позивач) з позовом до Міжрегіонального головного управління ДФС - Центрального офісу з обслуговування великих платників (надалі також - відповідач), в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Міжрегіонального головного управлінням ДФС - Центральним офісом з обслуговування великих платників від 20.01.2016 року № 0000053901 та №0000063901.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що висновки акту №62/28-10-39-10/01564897 від 29.12.2015 року Про результати документальної позапланової виїзної перевірки Публічного акціонерного товариства Універмаг Україна з питань правильності формування податкового кредиту з податку на додану вартість та витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування з податку на прибуток підприємства при проведенні фінансово-господарських взаємовідносин із ТОВ Охорона-Сервіс XXI (код ЄДРПОУ 35393246) за період з 01.01.2010 по 31.12.2014 року є необґрунтованим та спростовуються наявним доказами.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 05.04.2016 року, яку залишено без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 23.06.2016 року та ухвалою Вищого адміністративного суду України віл 17.11.2016 року задоволено позов Публічне акціонерне товариство Універмаг Україна , визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення - рішення від 20.01.2016 року № 0000053901 та №0000063901.

Проте постановою Верховного Суду від 17.04.2018 року заяву Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби задоволено частково. Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 05.04.2016 року, ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 23.06.2016 року та ухвалу Вищого адміністративного суду України віл 17.11.2016 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до Окружного адміністративного суду міста Києва.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.05.2018 року справу прийнято до провадження та ухвалено про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Відповідачем через канцелярію суду надано відзив на позов, відповідно до якого останній заперечує проти задоволення позовних вимог, оскільки вироком Печерського районного суду міста Києві від 30.07.2015 року по справі №757/22907/15-к ОСОБА_1, ОСОБА_2 (засновник контрагента позивача ТОВ Охорона-Сервіс ХХІ ОСОБА_3 визнано винними у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2, 3, 5 ст 27, ч. 2 ст 28, ч. 1, 2 ст 205 Кримінального кодексу України, отже фінансово-господарські операції позивача з вказаним контрагентом є безтоварними.

Представником позивача через канцелярію суд надано відповідь на відзив відповідача, з якого вбачається, що факт наявності вироків, не дає підстав для автоматичного висновку про нереальність господарських операцій, а є необхідність перевіряти доведеність кожного податкового правопорушення.

Дослідивши матеріали справи, повно і всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог виходячи з наступного.

Обставини встановлені судом.

Відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку Публічного акціонерного товариства Універмаг Україна з питань правильності формування податкового кредиту з податку на додану вартість та витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування з податку на прибуток підприємства при проведенні фінансово-господарських взаємовідносин із ТОВ Охорона-Сервіс XXI (код ЄДРПОУ 35393246) за період з 01.01.2010 по 31.12.2014 року, за результатом якої складено акт №62/28-10-39-10/01564897 від 29.12.2015 (далі - акт перевірки).

З акту перевірки вбачається, що перевіркою встановлено порушення позивачем: підпункту 138.1.1 пункту 138.1, пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток за 2014 рік на загальну суму 103 744 грн.; пунктів 198.3, 198.6 статті 198, пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, пунктів 2.4, 2.16 Положення Про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку , в результаті чого занижено суму ПДВ, що підлягає сплаті в бюджет на суму 108 025 грн.

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення №0000053901 від 20 січня 2016 року з податку на прибуток на загальну суму 129680,00 грн. та №0000063901 від 20 січня 2016 року з податку на додану вартість на загальну суму 135031,00 грн.

З матеріалів справи вбачається, що між позивачем та ТОВ Охорона-Сервіс XXI укладений Договір № 12/09/1412.09.2014 року (т. 1 а.с. 46-73), відповідно до умов якого ТОВ Охорона Сервіс XXI зобов'язалось надавати послуги з охорони Торговельного Центру, а Публічне акціонерне товариство Універмаг Україна своєчасно їх оплачувати.

На підтвердження надання послуг в період з вересня по грудень 2014 року сторонами підписані: акт приймання-передачі торговельного центру позивача з-під охорони, акти здачі-прийняття послуг, податкова накладна, факт оплати послуг підтверджується платіжними дорученнями (т. 1 а.с. 74-104).

Також, судом встановлено, 31.12.2014 року сторони - ПАТ Універмаг Україна та ТОВ Охорона - Сервіс ХХІ достроково розірвали Договір №12/09/14, що було оформлено відповідною додатковою угодою, на виконання якої Охорона Сервіс по акту приймання-передачі повернуло позивачеві з-під охорони Торговельний Центр.

Разом з тим, матеріали справи свідчать, що 26.12.2014 року між позивачем та ТОВ Охорона - Сервіс ХХІ укладений Договір № 26/12/14 (т. 1 а.с. 105-108), відповідно до умов якого Охорона Сервіс зобов'язалось надати послуги з охорони громадського порядку під час загальних зборів акціонерів ПАТ Універмаг Україна 30.12.2014 року, а позивач оплатити вартість послуг на суму 2 880,00 грн.

На підтвердження виконання Договору №26/12/14 позивачем надано суду копії податкової накладної та платіжного дорученням (т. 1 а.с.109-110).

Оскільки згідно зі ст.1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства, то визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Згідно п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідності до п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно з п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

За змістом п.138.1 ст.138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування податком на прибуток, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

У відповідності до п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Суд зазначає, що витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток та податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. Крім того, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

При цьому, будь-які документи мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З акту перевірки вбачається, що підставою для висновку податкового органу про наявність порушень були наступні обставини, які відображені в акті, а саме: вироком Печерського районного суду міста Києва від 30.07.2015 у справі № 757/22907/15-к винесеним за результатами кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_1, ОСОБА_2 (який є засновником контрагента позивача), ОСОБА_3 у вчиненні злочинів передбачених частинами другої, третьої, п'ятої статті 27, частини другої статті 28, частинами першої-другої статті 205 Кримінального кодексу України.

Згідно з правовим висновком, викладеним у постанові Верховного Суду України від 1 грудня 2015 року (справа № 21-3788а15), відповідно до якого статус фіктивного, нелегального підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю. Господарські операції таких підприємств не можуть бути легалізовані навіть за формального підтвердження документами бухгалтерського обліку.

З огляду на викладене, висновок відповідача про порушення позивачем підпункту 138.1.1 пункту 138.1, пункту 138.2 статті 138, пунктів 198.3, 198.6 статті 198, пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України є обґрунтованим, що вказує на безпідставність позовних вимог.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується приписами частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно якої підлягають відшкодуванню або оплаті витрати позивача - не суб'єкта владних повноважень лише при задоволенні адміністративного позову.

З огляду на викладене, відшкодуванню судові витрати не підлягають, оскільки судом позовні вимоги не задовольняються.

З урахуванням викладеного, керуючись статтями 72-73, 76-77, 139, 243-246, 255, 257-263 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову публічного акціонерного товариства Універмаг Україна (01135, м. Київ, площа Перемоги, 3, код ЄДР 01564897) до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби (04119, м. Київ, вул Дегтярівська, 11-Г, код ЄДР 39440996) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 20.01.2016 року №0000053901 та 0000063901 - відмовити.

Підстави для відшкодування судових витрат відсутні.

За приписами статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Порядок та строки подання апеляційної скарги врегульовано приписами статей 294-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.І. Келеберда