Постанова

від 11.12.2018 по справі 826/1374/16

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/1374/16 Суддя (судді) першої інстанції: Келеберда В.І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 грудня 2018 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Ганечко О.М.

суддів Федотов І.В.

Коротких А.Ю.

при секретарі Біднячук Ю.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства Універмаг Україна на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 18.09.2018 року по справі за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства Універмаг Україна до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ :

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Міжрегіонального головного управління ДФС - Центрального офісу з обслуговування великих платників, в якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Міжрегіонального головного управлінням ДФС - Центральним офісом з обслуговування великих платників від 20.01.2016 року № 0000053901 та №0000063901.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 05.04.2016 року, яку залишено без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 23.06.2016 року та ухвалою Вищого адміністративного суду України віл 17.11.2016 року задоволено позов Публічного акціонерного товариства Універмаг Україна , визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення - рішення від 20.01.2016 року № 0000053901 та №0000063901.

Постановою Верховного Суду від 17.04.2018 року заяву Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби задоволено частково. Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 05.04.2016 року, ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 23.06.2016 року та ухвалу Вищого адміністративного суду України віл 17.11.2016 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до Окружного адміністративного суду міста Києва.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 18.09.2018 року в задоволені позову відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, просить оскаржуване судове рішення скасувати та прийняти нову постанову про задоволення позовних позовних вимог в повному обсязі.

Апелянт мотивує свої вимоги тим, що судом першої інстанції неповністю з'ясовані обставини справи, порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

11 грудня 2018 року відповідачем надано до суду письмовий відзив на апеляційну скаргу в якому останні просить відмовити в задоволені апеляційної скарги та залишити рішення суду першої інстанції без змін.

У відповідності до ст. 308 КАС України, справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Представник апелянта підтримав апеляційну скаргу, просив її задовольнити. Постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову, якою задовольнити позов в повному обсязі.

Представник відповідача заперечував проти задоволення апеляційної скарги, просив залишити рішення суду першої інстанції без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Згідно ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

У відповідності до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку Публічного акціонерного товариства Універмаг Україна з питань правильності формування податкового кредиту з податку на додану вартість та витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування з податку на прибуток підприємства при проведенні фінансово-господарських взаємовідносин із ТОВ Охорона-Сервіс XXI (код ЄДРПОУ 35393246) за період з 01.01.2010 по 31.12.2014 року, за результатом якої складено акт №62/28-10-39-10/01564897 від 29.12.2015.

З акту перевірки вбачається, що перевіркою встановлено порушення позивачем: підпункту 138.1.1 пункту 138.1, пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток за 2014 рік на загальну суму 103 744 грн.; пунктів 198.3, 198.6 статті 198, пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, пунктів 2.4, 2.16 Положення Про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку , в результаті чого занижено суму ПДВ, що підлягає сплаті в бюджет на суму 108 025 грн.

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення №0000053901 від 20 січня 2016 року з податку на прибуток на загальну суму 129680,00 грн. та №0000063901 від 20 січня 2016 року з податку на додану вартість на загальну суму 135031,00 грн.

З матеріалів справи вбачається, що між позивачем та ТОВ Охорона-Сервіс XXI укладений Договір № 12/09/1412.09.2014 року (т. 1 а.с. 46-73), відповідно до умов якого ТОВ Охорона Сервіс XXI зобов'язалось надавати послуги з охорони Торговельного Центру, а Публічне акціонерне товариство Універмаг Україна своєчасно їх оплачувати.

На підтвердження надання послуг в період з вересня по грудень 2014 року сторонами підписані: акт приймання-передачі торговельного центру позивача з-під охорони, акти здачі-прийняття послуг, податкова накладна, факт оплати послуг підтверджується платіжними дорученнями (т. 1 а.с. 74-104).

Також, встановлено, 31.12.2014 року сторони - ПАТ Універмаг Україна та ТОВ Охорона - Сервіс ХХІ достроково розірвали Договір №12/09/14, що було оформлено відповідною додатковою угодою, на виконання якої Охорона Сервіс по акту приймання-передачі повернуло позивачеві з-під охорони Торговельний Центр.

Разом з тим, матеріали справи свідчать, що 26.12.2014 року між позивачем та ТОВ Охорона - Сервіс ХХІ укладений Договір № 26/12/14 (т. 1 а.с. 105-108), відповідно до умов якого Охорона Сервіс зобов'язалось надати послуги з охорони громадського порядку під час загальних зборів акціонерів ПАТ Універмаг Україна 30.12.2014 року, а позивач оплатити вартість послуг на суму 2 880,00 грн.

На підтвердження виконання Договору №26/12/14, позивачем надано копії податкової накладної та платіжного дорученням (т. 1 а.с.109-110).

Оскільки згідно зі ст.1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства, то визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Згідно п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідності до п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно з п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

За змістом п.138.1 ст.138 Податкового кодексу України, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування податком на прибуток, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

У відповідності до п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Тобто, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток та податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. Крім того, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

При цьому, будь-які документи мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З акту перевірки вбачається, що підставою для висновку податкового органу про наявність порушень були наступні обставини, які відображені в акті, а саме: вироком Печерського районного суду міста Києва від 30.07.2015 у справі № 757/22907/15-к винесеним за результатами кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_3, ОСОБА_4 (який є засновником контрагента позивача), ОСОБА_5 у вчиненні злочинів передбачених частинами другої, третьої, п'ятої статті 27, частини другої статті 28, частинами першої-другої статті 205 Кримінального кодексу України.

Згідно з правовим висновком, викладеним у постанові Верховного Суду України від 01 грудня 2015 року (справа № 21-3788а15), відповідно до якого статус фіктивного, нелегального підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю. Господарські операції таких підприємств не можуть бути легалізовані навіть за формального підтвердження документами бухгалтерського обліку.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що висновок відповідача про порушення позивачем підпункту 138.1.1 пункту 138.1, пункту 138.2 статті 138, пунктів 198.3, 198.6 статті 198, пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України є обґрунтованим, а тому позовні вимоги не підлягають задоволенню.

За таких обставин, апеляційна скарга є необґрунтованою, її доводи не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду, не спростовують висновків суду першої інстанції, тому у її задоволенні необхідно відмовити, а рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 243, 250, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства Універмаг Україна - залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 18.09.2018 року - залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів, з урахуванням положень ст. 329 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя О.М. Ганечко

Судді І.В. Федотов

А.Ю. Коротких

Повний текст постанови виготовлено12 грудня 2018 року.