Ухвала

від 17.11.2016 по справі 755/13034/16-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 22-ц/796/13639/2016 Головуючий в 1-й інстанції - Гаврилова О.В.

Доповідач-Чобіток А.О.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 листопада 2016 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду м. Києва в складі:

головуючого -Чобіток А.О.

суддів - Немировської О.В., Соколової В.В.

при секретарі - Казанник М.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 30 серпня 2016 року в справі за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «НВП Інжиніринг» про розірвання договору купівлі-продажу, стягнення грошової суми за товар ,-

в с т а н о в и л а:

У серпні 2016 року позивач звернувся з позовом до відповідача про розірвання договору купівлі-продажу та стягнення грошових коштів. В забезпечення позову просив накласти арешт на майно відповідача, в тому числі на обладнання згідно з Специфікацією №1 до договору та грошові кошти, заборонити будь-яким особам використовувати та вчиняти інші дії по відношенню майна, вказаного у специфікації №1, накласти арешт на грошові кошти відповідача, в тому числі на кошти, що знаходяться на банківських рахунках з зазначенням номеру відомого рахунку в межах суми заявлених позовних вимог.

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від30 серпня 2016 року в задоволенні заяви про забезпечення позову відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач просить скасувати ухвалу та винести нову,якою забезпечити його позов у вказаний в заяві спосіб. Зазначає,що суд при постановленні ухвали допустив порушення норм процесуального права.

Вислухавши доповідь судді, пояснення представника позивача, обговоривши доводи апеляційної скарги, обставини справи, колегія суддів приходить до наступного.

Встановлено, що позивач звернувся з даним позовом до суду у серпні 2016 року, в якому зазначав, що 28.12.2015 року він уклав з відповідачем договір поставки № 5015-298 лінії з виробництва сухих будівельних сумішей вартістю 1 141 585 ,00 грн., сплативши при цьому в загальній сумі 428 400 грн.. Відповідач зобов»язався поставити товар за 25-35 робочих днів від дня першої передоплати , яка була здійснена ним 30.12.2015 року, тобто в строк до 19.02.2016 року, відповідач повинен був поставити товар, проте цього не зробив . Вважаючи свої права порушеними, ОСОБА_2 просив розірвати договір поставки № 5015-298 від 28.12.2015 року, стягнувши з відповідача на його користь 428 400 грн. сплачених ним за договором, суму пені, нарахованої відповідно до умов договору у розмірі 127 859,00 грн., 1 064 000, 00 грн. упущеної вигоди, а також 79 500 грн. збитків..

Посилаючись на те, що відповідач бажає уникнути цивільно-правової відповідальності , експлуатує майно, яке повинно було бути поставлено за умовами договору йому, позивач просив забезпечити даний позов у спосіб зазначений вище.

Відмовляючи в задоволенні заяви про забезпечення позову, суд виходив з того, що наведене позивачем обґрунтування застосування забезпечення позову є припущенням та об»єктивно не підтверджено доказами, а накладення арешту на грошові кошти відповідача , в тому числі і на банківських рахунках, може призвести до перешкоджання господарській діяльності відповідача, врахувавши при цьому, що більшу частину позовних вимог щодо стягнення коштів, становить вимога про стягнення упущеної вигоди, розмір якої може бути визначений судом лише при розгляді справи.

Відповідно до ч.1,3 ст. 151 ЦПК України, суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити, передбачені цим Кодексом, заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 152 ЦПК України, позов забезпечується зокрема і накладенням арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб.

Постановою № 9 Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» роз»яснено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з»ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Як вбачається з матеріалів справи , то між сторонами дійсно виник спір, предметом даного спору є невиконання відповідачем, як про це зазначає позивач, умов, укладеного між сторонами договору 28.12.2015 року, на виконання якого ОСОБА_2 сплачено 428 400 грн. , що практично дорівнює розміру 350 мінімальних заробітних плат ( з 01.05.2016 року - 1450 грн.).

Проте, відмовляючи у забезпеченні позову, суд першої інстанції на вказане уваги не звернув, можливість існування реальної загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення, враховуючи розмір позовних вимог ( пеня, упущена вигода, збитки) не врахував, в зв»язку з чим прийшов до помилкового висновку щодо відсутності підстав до задоволення заяви про забезпечення позову.

При цьому, зазначивши про те, що накладення арешту на майно та на грошові кошти, що знаходяться на банківських рахунках відповідача може призвести до перешкоджання господарський діяльності останнього, положення п. 1 ч. 1 ст. 152 ЦПК України не врахував.

Таким чином колегія суддів вважає, що ухвалу суду неможна визнати законною та обґрунтованою, внаслідок чого вона підлягає скасуванню з направленням питання на новий розгляд.

Керуючись ст. ст. 304, 307, 312-315 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 30 серпня 2016 року скасувати питання передати на новий розгляд.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню не підлягає.

Головуючий - Судді -