Рішення

від 22.11.2016 по справі 917/1509/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.11.2016 р. Справа №917/1509/16

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Полтавагаз збут", вул. Козака, 2-А, м. Полтава, Полтавська область,36020

до Відділу освіти, сім'ї, молоді та спорту Решетилівської районної державної адміністрації, вул. Шевченка, 3-А, с. Решетилівка, Решетилівський район, Полтавська область,38400

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_1 управління Решетилівської державної адміністрації

про стягнення 118 634,73 грн. заборгованості

суддя Тимощенко О.М.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_2 дов. №29 від 04.10.2016 року

від відповідача: ОСОБА_3 дов. б/н від 01.10.2016 року

від третьої особи : ОСОБА_4 розпорядження №95-к від 01.09.2010 року

В судовому засіданні 22.11.2016 року суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення на підставі ст. 85 ГПК України та повідомив дату виготовлення повного тексту рішення.

СУТЬ СПРАВИ: розглядається позовна заява про стягнення 118 634,73 грн. за договором на постачання природного газу №13БР-З/Б від 01.02.2016 року, з яких: 5020,40 грн. - 3% річних, 70 638,55 грн. - пеня, 42 975,78 грн. - інфляційні втрати.

24.10.2016 року від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву (арк. с. 65-67), в якому відповідач проти задоволення позову заперечує посилаючись на те, що відповідач є структурним підрозділом органу державної влади, який здійснює закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти для потреб навчальних закладів та установ освіти Решетилівського району Полтавської області. Фінансування потреб відповідача та його структурних одиниць у енергоносіях здійснюється за конкретно визначеними функціями. Головним розпорядником бюджетних коштів є не районна державна адміністрація, як за іншими функціями, а Міністерство освіти і науки України, яке направляє цільові кошти розпоряднику коштів першого рівня - тобто Полтавській облдержадміністрації, яка розподіляє кошти між розпорядниками коштів другого рівня, тобто, райдержадміністраціями. Розмір субвенції та її розподіл конкретно по кожній функції в цьому випадку визначається на рівні розпорядника коштів першого рівня, а не райдержадміністрацією. На думку відповідача, це означає, що відповідач не має повноважень на свій розсуд розпоряджатися наданими коштами. Відповідач після надходження державних коштів того ж або наступного дня направляв платіжне доручення у відділення державного казначейства на оплату за постачання газу позивачеві за договором на постачання природного газу №13БР-З/Б від 01.02.2016 року, що на думку відповідача підтверджує його добросовісне та відповідальне ставлення до своїх договірних зобов'язань. Також відповідач вказує на те, що позивачем проведено обрахування штрафних санкцій з порушенням п. 6 ст. 232 ГК України.

24.10.2016 року до суду надійшла заява Фінансового управління Решетилівської державної адміністрації про їх залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача на підставі ст. 27 ГПК України .

Суд ухвалою від 25.10.2016 року залучив до часті у справі ОСОБА_1 управління Решетилівської державної адміністрації в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача (арк. с. 87).

25.10.2016 року від відповідача до суду надішли доповнення до відзиву (арк. с. 71-73), в яких відповідач вказує на те, що здійснити проплату за договором відповідач міг лише після взяття фінансових зобов'язань в казначействі та при умові фінансування фінансовим управлінням. Так як була застосована процедура закупівлі, то фінансові зобов'язання можливо було зареєструвати тільки після публікації Звіту про результати проведення переговорної процедури закупівлі. Цей Звіт був поданий відповідачем 05.02.2016., а опублікований на офіційному загальнодержавному веб-порталі 10.02.2016 р. Саме в цей день було отримано відповідачем рахунок від позивача та були зареєстровані фінансові зобов'язання в казначействі у сумі 1430411,06. Наступного дня кошти були профінансовані фінансовим управлінням в межах плану асигнувань згідно із заявкою на рахунок відповідача і 12.02.2016 р. казначейством було проведено платіжні доручення відповідача . Отже відповідач вжив усіх від нього залежних заходів для належного виконання своїх зобов'язань за договором , але виконати до 7 числа він їх не міг з незалежних від нього обставин.

22.11.2016 року від відповідача до суду надійшли пояснення по справі.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги та просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечував з підстав наведених у відзиві на позовну заяву та доповнення до відзиву на позовну заяву.

Крім того від представника відповідача надійшло усне клопотання про зменшення розміру пені.

Представник позивача проти зменшення розміру пені заперечував.

Представник третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача підтримала позицію відповідача.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін та третьої особи, оцінивши надані докази, суд встановив:

01.02.2016 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Полтавагаз збут" (постачальник, позивач) та Відділом освіти, сім'ї, молоді та спорту Решетилівської районної державної адміністрації, (споживач, відповідач) було укладено договір на постачання природного газу №13БР-З/Б з додатком (арк. с. 15-19).

Умовами даного договору сторони погодили:

- постачальник зобов'язувався постачати природний газ споживачу в порядку та обсягах визначених договором для забезпечення потреб споживача, а споживач зобов'язувався оплатити постачальнику вартість газу і наданих послуг у розмірах, строках, порядку та на умовах передбачених договором (п. 1.1 договору);

- розрахунковим періодом за договором є відповідний розрахунковий місяць. Розрахунки Споживача за природний газ здійснюються за розрахунковий період, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника, у наступному порядку: щомісячної 100% поточної оплати договірного обсягу постачання газу, визначеного в додатку до договору протягом місяця поставки природного газу. У випадку недоплати вартості послуг з постачання газу за розрахунковий період Споживач проводить остаточний розрахунок не пізніше 7 числа місяця, наступного за розрахунковим (п. 3.7 Договору);

- у разі прострочення виконання Споживачем своїх зобов'язань в частині оплати за спожитий природний газ, у порядку визначеному цим договором, Споживач зобов'язаний сплатити на користь Постачальника пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу (п. 8.2 Договору);

- цей договір набирає чинності з 01.01.2016 р. та діє в частині постачання природного газу з до 31.12.2016 р., а в частині проведення розрахунків до їх повного виконання (п. 11.1 Договору).

На виконання умов договору позивач поставив відповідачу впродовж січня - квітня 2016р. природний газ на загальну суму 2 573 622,35 грн. а саме:

в січні 2016 року в об'ємі 147,937 тис. куб. м. на загальну суму 1148362,10грн.; в лютому 2016 року в об'ємі 107,341 тис. куб. м. на загальну суму 812747,41 грн.; в березні 2016 року в об'ємі 67,717 тис. куб. м. на загальну суму 491258,40 грн.; в квітні 2016 року в об'ємі 16,027 тис. куб. м. на загальну суму 121256,44 грн. Зазначене підтверджується двостороннє підписаними актами приймання-передачі природного газу № ЗБ00001150 від 31.01.2016р.,№ ЗБ000003482 від 29.02.2016р., № ЗБВІ-000076 від 31.03.2016р., № ЗБВІ-001364 від 30.04.2016р. (арк.с.20-23).

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що відповідачем в порушення умов договору проведено оплату вартості отриманого ним природного газу з порушенням строків, встановлених п. 3.7 договору, а саме :

- за об'єм природного газу, спожитий в січні 2016 року з остаточним терміном оплати 07.02.2016 р. відповідач повністю розрахувався лише 26.02.2016 р.;

- за об'єм природного газу, спожитий в лютому 2016 року з остаточним терміном оплати 07.03.2016 р. відповідач повністю розрахувався лише 12.05.2016 р.;

- за об'єм природного газу, спожитий в березні 2016 року з остаточним терміном оплати 07.04.2016 р. відповідач повністю розрахувався лише12.05.2016 р.;

- за об'єм природного газу, спожитий в квітні 2016 року з остаточним терміном оплати 07.05.2016 р. відповідач повністю розрахувався лише12.05.2016 р.

Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача:

- 70638,55 грн. пені за періоди: 08.02.2016 року - 25.02.2016 року (за зобов'язаннями січня 2016 року); 08.03.2016 року - 11.05.2016 року (за зобов'язаннями лютого 2016 року); 08.04.2016 року - 11.05.2016 року (за зобов'язаннями березня 2016 року); 08.05.2016 року - 11.05.2016 року (за зобов'язаннями квітня 2016 року);

- 42975.78 грн. втрат від інфляції за періоди: лютий 2016р. - квітень 2016р.

- 5020,40 грн. 3% річних за періоди: 08.02.2016 року - 25.02.2016 року (за зобов'язаннями січня 2016 року); 08.03.2016 року - 11.05.2016 року (за зобов'язаннями лютого 2016 року); 08.04.2016 року - 11.05.2016 року (за зобов'язаннями березня 2016 року); 08.05.2016 року - 11.05.2016 року (за зобов'язаннями квітня 2016 року) (розрахунок арк. с. 24).

При винесенні рішення суд входив з наступного.

Згідно із ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. У відповідності до вимог ст. ст. 525, ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином та в установлений строк, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається. Статтею 193 Господарського України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом.

Враховуючи правову природу укладеного договору, кореспондуючи права та обов'язки його сторін, суд дійшов висновку, що оцінка правомірності заявлених вимог має здійснюватись з урахуванням приписів законодавства, які регламентують правовідносини з поставки.

Відповідно ст. 712 Цивільного Кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною першою ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України та ст. 202 Господарського кодексу України господарське зобов'язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.

Матеріалами справи підтверджується та не спростовується відповідачем, що позивач належним чином виконував зобов'язання за вищезазначеним договором щодо постачання природного газу. Відповідач в порушення прийнятих на себе зобов'язань за вказаним договором та приписів ст. 692 Цивільного кодексу України оплатив отриманий природний газ з порушенням встановлених строків.

Відповідно до ст.546 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі (ст.547 ЦК України).

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст.549 ЦК України).

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконане.

Згідно із ст. 3 Закону України від 22.11.1996 р. № 543/96-ВР "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" (із змінами та доповненнями) розмір пені за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань не повинен перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховувалась пеня.

Пунктом 8.2 договору передбачено, що у разі прострочення виконання Споживачем своїх зобов'язань в частині оплати за спожитий природний газ, у порядку визначеному цим договором, Споживач зобов'язаний сплатити на користь Постачальника пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Відповідно п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі вищевикладеного позивачем заявлено до стягнення з відповідача:

- 70638,55 грн. пені за періоди: 08.02.2016 року - 25.02.2016 року (за зобов'язаннями січня 2016 року); 08.03.2016 року - 11.05.2016 року (за зобов'язаннями лютого 2016 року); 08.04.2016 року - 11.05.2016 року (за зобов'язаннями березня 2016 року); 08.05.2016 року - 11.05.2016 року (за зобов'язаннями квітня 2016 року);

- 42975.78 грн. втрат від інфляції за періоди: лютий 2016р. - квітень 2016р.

- 5020,40 грн. 3% річних за періоди: 08.02.2016 року - 25.02.2016 року (за зобов'язаннями січня 2016 року); 08.03.2016 року - 11.05.2016 року (за зобов'язаннями лютого 2016 року); 08.04.2016 року - 11.05.2016 року (за зобов'язаннями березня 2016 року); 08.05.2016 року - 11.05.2016 року (за зобов'язаннями квітня 2016 року) (розрахунок арк. с. 24).

Перевіряючи розмір заявлених позивачем до стягнення пені, 3% річних та інфляційних, суд звертає увагу на наступне.

При нарахуванні пені та 3% річних позивачем невірно визначено початок перебігу строку прострочення за зобов'язаннями січня 2016 року та квітня 2016 року.

Згідно зі ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Частина 5 ст. 254 ЦК України якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Позивач не врахував вказані приписи законодавства, тому, враховуючи, що останній день строку для оплати припадає на вихідний, то днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Також при нарахуванні інфляційних за квітень 2016 року на суму боргу 1 043 915,14 грн. позивачем не обґрунтовано існування зазначеної суми боргу станом на квітень 2016 року. При цьому нарахування пені та річних за цей же період позивач здійснював на іншу суму.

З урахуванням вищевикладеного за перерахунком, здійсненим судом за допомогою калькулятору підрахунку заборгованості та штрафних санкцій "Ліга:Еліт 9.1.3", до стягнення підлягає 3% річних в сумі 4907,22 грн. та інфляційних в сумі 6438,76 грн.

Пеня за підрахунками суду складає 69006,23 грн.

Представник відповідача в судовому засіданні усно просив суд про зменшення заявленої позивачем до стягнення розміру пені.

Обґрунтовуючи заявлене клопотання про зменшення пені представник відповідача посилався на те, що Відділ освіти, сім'ї, молоді та спорту Решетилівської районної державної адміністрації є бюджетною установою і затвердженим кошторисом не передбачено сплату штрафних санкцій. Також він вказував на те, що основний борг за договором повністю сплачений відповідачем з незначним простроченням.

Позивач проти зменшення пені заперечував повністю.

Відповідно до частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Згідно зі статтею 233 Господарського кодексу України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому, повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Пунктом 3 частини 1 статті 83 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

В п.п. 3.17.4. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" роз'яснено, що за змістом п.3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання зобов'язання або його невиконання, незначності прострочення виконання зобов'язання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Висновок суду щодо необхідності зменшення розміру штрафних санкцій, які підлягають стягненню з відповідача, повинен ґрунтуватися, крім викладеного, на загальних засадах цивільного законодавства, якими є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (п.6 ст.3 ЦК України).

Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов'язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором (рішення Конституційного Суду від 11.07.2013 № 7-рп/2013).

Враховуючи баланс інтересів сторін у справі, що відповідач є державною установою, фінансується виключно за рахунок коштів державного бюджету України, а також відсутність основного боргу за договором та незначний термін прострочення платежів, суд прийшов до висновку про наявність виключних обставин, які дають підстави для зменшення розміру пені до 30000,00 грн.

В запереченнях проти позову відповідач посилається на те, що відповідач є структурним підрозділом органу державної влади, не є прибутковою організацією, яка має вільні кошти і право ними розпоряджатися. Несвоєчасна сплата відповідачем зобов'язань за укладеним між сторонами договором виникла не з його вини, а внаслідок відсутності фінансового забезпечення з боку органу Державної казначейської служби України.

Судом не оцінюються як правомірні посилання в запереченнях проти позову твердження відповідача на відсутність бюджетного фінансування послуг за договором, тому що це не може бути підставою для звільнення від обов'язку оплати отриманих послуг.

Згідно з частиною першої ст. 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями, а статтями 525, 526 названого Кодексу і ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Відповідно до приписів п. 7 ст. 193 Господарського кодексу України не допускається відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Враховуючи викладене, відсутність бюджетних коштів не виправдовує бездіяльність відповідача і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення договірного зобов'язання. При цьому, судом відповідно до положень ст. 111-28 ГПК України враховано правову позицію, викладену у постанові у справі № 11/446 від 15.05.2012 р., а також в рішенні Європейського суду з прав людини у справі "ОСОБА_4 ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" від 18.10.2005 р.

Відповідно до статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі статтею 33 цього ж Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. В силу вказаної норми предметом доказування є обставини, які свідчать про дійсні права та обов'язки сторін у справі та складаються з фактів, якими позивач обґрунтовує підстави позову, та фактів, якими відповідач обґрунтовує заперечення проти позову.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст.34 ГПК України).

Частиною 1 ст.43 ГПК України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, а згідно ч. 2 цієї ж статті ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Згідно положень ст. 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Таким чином, враховуючи встановлені обставини справи, наведені вище положення законодавства, є правомірними та підлягають задоволенню позовні вимоги про стягнення 30000,00 грн. пені, 4907,22 грн. 3 % річних та 6438,76 грн. інфляційних.

Згідно зі ст. 49 ГПК України витрати зі сплати судового збору, понесені позивачем при зверненні з даним позовом, покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до п. 3.17.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р., судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача повністю без урахування зменшення неустойки.

На підставі матеріалів справи та керуючись ст. ст. 33,43,49,п. 3 ст. 83, ст.ст. 82-85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ :

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Відділу освіти, сім'ї, молоді та спорту Решетилівської районної державної адміністрації (вул. Шевченка, 3-А, с. Решетилівка, Решетилівський район, Полтавська область,38400, ідентифікаційний код 02145659) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Полтавагаз збут" (вул. Козака, 2а, м. Полтава, Полтавська область, 36020, ідентифікаційний код 39813404) 30000,00 грн. пені, 4907,22 грн. 3 % річних та 6438,76 грн. інфляційних, 1205,28 грн. витрат по сплаті судового збору.

3. В іншій частині позову відмовити.

Видати наказ з набранням рішенням законної сили.

Повне рішення складено 25.11.2016 р.

Суддя Тимощенко О.М.

Примітка : Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу. Рішення може бути оскаржено протягом десяти днів з дня прийняття рішення, а у разі якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення - з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційною інстанцією.