Рішення

від 24.11.2016 по справі 920/815/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

24.11.2016 Справа № 920/815/16

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Докат», м. Суми,

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецмонтжсервіс»,

м. Суми

про стягнення 38 954 грн. 40 коп.

Головуючий суддя Джепа Ю.А.

Суддя Коваленко О.В.

Суддя Костенко Л.А.

Представники сторін:

від позивача - ОСОБА_1 (довіреність б/н від 14.09.2016)

від відповідача - не прибув

За участю секретаря судового засідання - Галашан І.В.

Суть спору: позивач звернувся до господарського суду з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість в розмірі 38954,40 грн. за отриманий товар та надані послуги, а також 1378 грн. витрат по сплаті судового збору.

Представник позивача у судовому засіданні позов підтримав, а також на виконання вимог судових ухвал від 01.11.2016 та від 07.11.2016 надав суду докази пред'явлення відповідачу вимоги про виконання зобов'язання з оплати заборгованості за актами виконання робіт № 14 від 21.06.2013 та № 17 від 11.07.2013.

Представник відповідача подав відзив, в якому просив суд застосувати до позовних вимог позовну давність та відмовити позивачу у позові. Також ним подане клопотання від 04.11.2016 № 8278-Р, в якому він просив суд стягнути з позивача 6800 грн. витрат на оплату послуг адвоката, суму яких підтверджував доданими до даного клопотання квитанціями до прибуткового касового ордеру від 11.10.16 № 72 на суму 5000 грн., від 01.11.2016 № 81 на суму 1800 грн. та розрахунком граничного розміру компенсації витрат на правову допомогу.

Вимоги судових ухвал від 01.11.2016 та від 07.11.2016 щодо складення акту звірки та направлення такого акту позивачу; надання письмових пояснень щодо особи, яка підписала акти виконаних робіт, та факту наявності відтиску печатки на даних актах - відповідач не виконав, у дане судове засідання представник відповідача не прибув.

Представником позивача були надані для огляду в судовому засіданні оригінали документів, доданих до позовної заяви, а також документів, поданих додатково до позову.

Судом вказані оригінали документів були оглянуті та повернуті представнику позивача.

Явка представників сторін не визнавалася судом обов'язковою, а тому не з'явлення представника відповідача не перешкоджає розгляду справи, і відповідно до ст. 75 ГПК України головуючим зазначено, що справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши подані докази, суд

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до накладної № 18 від 11.07.2013 Товариством з обмеженою відповідальністю (постачальником, позивачем у справі) був поставлений Товариству з обмеженою відповідальністю «Спецмонтажсервіс» (покупцю, відповідачу у справі) пісок у кількості 272,4 м 3 , на загальну суму 18 523,20 грн.

Крім зазначеного, позивачем були надані відповідачу послуги з перевезення вантажу автомобільним транспортом, перелік та вартість яких визначено у актах виконання робіт № 14 від 21.06.2013 на суму 14 648,32 грн. та № 17 від 11.07.2013 на суму 15 782,88 грн.

Вищезазначені документи (накладна та акти виконання робіт) були підписані повноважними представниками сторін та скріплені їх печатками.

Таким чином, суд вбачає, що між сторонами у справі склалися правовідносини з поставки товару та надання послуг шляхом укладення відповідних договорів у спрощений спосіб.

Факт існування вищевказаних правовідносин відображений також у акті звірки взаємних розрахунків станом на 23.09.2013 між ТОВ «Докат» та ТОВ «Спецмонтажсервіс» (який підтверджує існування між сторонами правовідносини з поставки товарів та надання послуг), а також факт часткового розрахунку відповідача з позивачем. Так, із даного акту звірки вбачається, що станом на 23.09.2013 відповідач має непогашену заборгованість перед позивачем у сумі 38 954,40 грн.

У зв'язку з неоплатою відповідачем заборгованості у добровільному порядку 01.07.2016 позивач направив йому лист-вимогу № 214 про сплату заборгованості у вказаному розмірі, однак відповідач у встановленому законом порядку суму заборгованості не сплатив, що призвело до порушення прав позивача та змусило останнього звернутись до суду за захистом порушеного права.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а

кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно приписів ст. 526 вказаного Кодексу зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно

до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, якою передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 639 вказаного Кодексу, договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

За умовами ст. 205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не передбачено законом. Правочин, щодо якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

З матеріалів справи вбачається, що сторони угоди на постачання піску та про надання послуг оформили шляхом вчинення конклюдентних дій, а саме - в силу загальних приписів цивільного законодавства замість відповіді про прийняття пропозиції укласти договір контрагент може вчинити дії по виконанню зазначених в пропозиції (оферті) умов договору, зокрема, прийняти товар, сплатити відповідні суми тощо. Вчинення таких конклюдентних дій означає згоду на укладання договору. Позивачем обов'язок щодо поставки товару та надання послуг на перевезення вантажу виконано, оскільки претензій щодо якості чи кількості поставленого товару та наданих послуг від відповідача на адресу позивача не надходило; а відповідач, у свою чергу, в порушення свого зобов'язання та чинного законодавства не оплатив поставлений йому товар та надані послуги.

Відповідно до частин 1, 2 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Стаття 692 ЦК України передбачає, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до частини 1 статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частина ж 1 статті 903 вищевказаного Кодексу передбачає, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Дослідивши у судовому засіданні документи, надані представником позивача на підтвердження заявлених ним вимог, суд приходить до висновку, що відповідач має невиконане зобов'язання в частині оплати вартості піску, поставленого позивачем, а також в частині оплати вартості наданих позивачем послуг, оскільки факт існування заборгованості підтверджений належними та допустимими доказами.

При цьому, представником відповідача факт отримання від позивача товару та послуг не заперечувався, не заперечувався і факт існування заборгованості перед позивачем, однак представник відповідача наполягав на застосуванні позовної давності, оскільки позивач, на його думку, звернувся до господарського суду поза межами визначеного законодавством строку для захисту порушеного права.

Заперечення відповідача щодо пропуску позивачем строку позовної давності суд не приймає до уваги з огляду на наступне.

Відповідно до статей 251, 252 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до частини першої статті 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Частина ж п'ята зазначеної статті встановлює, що за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання; за зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання.

З матеріалів справи вбачається, що правовідносини з поставки піску виникли між сторонами у справі 11.07.2013, а правовідносини з надання послуг - 21.06.2013 та 11.07.2013.

23.09.2013 між сторонами у справі був складений акт звірки взаємних розрахунків, у якому відображено заборгованість відповідача перед позивачем у розмірі 38 954 грн. 40 коп.

За положенням частини першої статті 264 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.

При цьому, у відповідності до абзаців 1, 2 пункту 4.4.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 10 від 29.05.2013 «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» у дослідженні обставин, пов'язаних із вчиненням зобов'язаною особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку (частина перша статті 264 ЦК України), господарському суду необхідно у кожному випадку встановлювати, коли конкретно вчинені боржником відповідні дії, маючи на увазі, що переривання перебігу позовної давності може мати місце лише в межах строку давності, а не після його спливу. До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов'язку, можуть, з урахуванням конкретних обставин справи, належати, зокрема, підписання уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акта звірки взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір.

За таких обставин суд вважає, що підписанням сторонами акту звірки розрахунків 23.09.2013 було перервано строк позовної давності, а тому звернення позивача з даним позовом до господарського суду у серпні 2016 року відбулось у межах загального строку позовної давності.

Посилання відповідача на те, що акт звірки взаємних розрахунків від 23.09.2013 з його боку був підписаний неповноважною особою суд сприймає критично, оскільки даний акт скріплений з боку відповідача, як і з боку позивача, печаткою підприємства, яка у встановленому порядку зберігається у керівника підприємства, а, відтак, проставивши на вказаному документі печатку підприємства, керівник товариства відповідача фактично схвалив дію, вчинену від імені товариства головним бухгалтером.

За вказаних обставин у суду відсутні правові підстави для застосування до спірних правовідносин позовної давності.

Враховуючи, що вказана сума боргу відповідачем не оспорена, відповідач не надав суду доказів про погашення боргу, а також враховуючи, що відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк, позовні вимоги позивача в сумі 38 954,40 грн. є обґрунтованими, підтверджуються наданими суду доказами та підлягають задоволенню.

Згідно ст. ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору, понесені позивачем, підлягають відшкодуванню йому за рахунок відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України суд,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецмонтажсервіс» (40030, м. Суми, вул. Воєводіна, 4; код ЄДРПОУ 32779357) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Докат» (40016, м. Суми, вул. Прокоф'єва, 31/106; код ЄДРПОУ 23291276) 38954 грн. 40 коп. боргу, 1 378 грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 28.11.2016.

Головуючий суддя Ю.А.Джепа

Суддя О.В.Коваленко

Суддя Л.А.Костенко