Постанова

від 07.11.2016 по справі 818/1169/16

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 листопада 2016 р. Справа №818/1169/16

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Соп'яненка О.В.,

за участю секретаря судового засідання - Усенко І.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ІТК "Автоматик груп" до Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління ДФС у Сумській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом, який представники позивача підтримали в судовому засіданні та мотивують тим, що відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку. За її наслідками 08.09.2016 прийнято податкові повідомлення-рішення, якими збільшено зобов'язання позивача з податку на прибуток, з податку на додану вартість, з податку на доходи фізичних осіб, застосовано штрафні санкції. Вважає податкові повідомлення-рішення протиправними, а висновки відповідача про вчинення порушень позивачем безпідставними.

Відповідачем зроблено висновки про декларування позивачем нереальних господарських операцій. Такі висновки ґрунтуються лише на узагальненій податковій інформації про неможливість проведення перевірки контрагентів постачальника позивача по ланцюгу постачання та неподання цими суб'єктами документів. При цьому відповідачем не перевірялись первинні документи, що підтверджують операцію, не досліджувались залишки запасів позивача чи їх надходження. Не взято до уваги те, що велика частина суб'єктів господарювання не є платниками ПДВ, відповідно ніякої інформації про вчинені такими суб'єктами операції в реєстрі податкових накладних не може міститися.

Акт перевірки містить суперечливі відомості. Так, самим відповідачем в акті зазначається, що придбання позивачем товарів підтверджується належними первинними документами. В бухгалтерському обліку відображені належним чином витрати, придбані товари значаться в складському обліку, підтверджується їх відпуск зі складу та фактичне використання при виконанні робіт. Незважаючи на це відповідачем в акті робіться висновок про те, що придбані позивачем товари не можуть бути визнані активами, віднесені до витрат та використані у господарській діяльності позивача. Висновок ревізора не підтверджується ніякими доказами.

З тих же підстав, а саме неможливості проведення перевірок контрагентів постачальників позивача ТОВ "ТПО Техногарант", ТОВ "Майстер Груп С", ТОВ "Імекс-берінг" через встановлений мораторій на проведення перевірок, відповідач визнає нереальними операції з придбання товарів позивачем та збільшує зобов'язання з податку на додану вартість. Висновок також обґрунтовується лише узагальненою податковою інформацією, первинна документація до уваги не прийнята.

В ході перевірки відповідачем зроблено висновок про те, що квитанції до прибуткових касових ордерів, видані приватними підприємцями, не є належними первинними документами, не підтверджують витрачання працівниками позивача коштів на відрядження. В зв'язку з цим кошти, видані працівникам, є їх додатковим доходом, а позивач зобов'язаний сплатити з них податок з доходів фізичних осіб. Такий висновок є протиправним. Положення про ведення касових операцій у національній валюті розповсюджується і на фізичних осіб-підприємців. Фізичні особи-підприємці не зобов'язані вести касову книгу, але зобов'язані оформлювати прибуткові та видаткові касові документи. Форма документа, який зобов'язаний видавати приватний підприємець для підтвердження оплати послуги чи товару законодавством не встановлена, а тому такий документ може мати довільну форму, в тому числі може видаватися і квитанція до прибуткового касового ордеру.

Просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 08.09.2016, якими збільшено зобов'язання позивача з податку на прибуток, з податку на доходи фізичних осіб, застосовано штрафні (фінансові) санкції № 0001631401, 0001641401, 0009971304/41360, 0001651401, 0009981304/41368.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав. Пояснив, що в ході проведення перевірки позивача встановлено порушення ним податкового законодавства.

Позивачем завищено витрати та занижено тим самим податок на прибуток підприємств, завищено податковий кредит та занижено тим самим податкові зобов'язання з податку на додану вартість по відносинах з ТОВ "ТПО Техногарант", ТОВ "Мастер Груп С", ТОВ "Імекс-берінг". За узагальненою податковою інформацією не підтверджено придбання товарів у зазначених контрагентів в зв'язку з неможливістю встановити походження товару та можливість його руху за ланцюгом постачання до постачальників позивача. Відповідно, не могло бути здійснено їх постачання позивачу.

В ході перевірки встановлено факти реалізації позивачем товарів за ціною нижчою від ціни їх придбання, що є порушенням вимог п. 188.1 ст. 188 ПК України. Позивачем ввозились на територію України товари, що згодом були використані ним при виконанні робіт за господарськими договорами. При ввезенні позивачем було сплачено імпортний збір, ввізне мито, які не підлягає відшкодуванню, а тому мають включатися до ціни придбання. Відповідно до п. 188.1 ст. 188 ПК України база оподаткування ПДВ з операцій постачання товарів (послуг) не може бути нижчою ціни придбання таких товарів (послуг). Позивачем здійснено реалізацію товарів за ціною, що є нижчою від ціни придбання. Вважає, що зобов'язання з ПДВ та податку на прибуток збільшено позивачу правомірно.

В ході перевірки також встановлено, що на підтвердження витрачання працівниками позивача коштів, виданих під звіт, надано квитанції до прибуткових касових ордерів. Фізичні особи-підприємці не зобов'язані вести касову книгу, а тому не мають права видавати квитанції до прибуткових касових ордерів. Позивачем порушено вимоги п. п. 2.11, 3.1 "Положення про ведення касових операцій в національній валюті в Україні". Фізичні особи-підприємці зобов'язані видавати розрахункові документи, що містять реквізити, аналогічні розрахунковим документам, передбаченим "Положенням про форму та зміст розрахункових документів", затвердженим Наказом ДПА України від 01.12.2000 № 614. Таким чином, витрачання працівниками виданих під звіт коштів не підтверджується належними документами. А тому ці суми мали включатися до доходу таких працівників, а позивач зобов'язаний був сплатити податок з цих доходів. В зв'язку з невиконанням такого обов'язку позивачу збільшено зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, застосовано штрафні санкції за несвоєчасну сплату податку, за порушення норм обігу готівки. Просить в задоволенні позову відмовити.

Вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню. Судом встановлено, що відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2015 по 30.06.2016. За наслідками перевірки 08.09.2016 винесено податкові повідомлення-рішення № 0001631401, яким збільшено суму зобов'язання позивача з податку на прибуток підприємств на 253290 грн., застосовано штрафну (фінансову) санкцію в сумі 126645 грн.; № 0001641401, яким збільшено суму зобов'язання з податку на додану вартість на 294 396 грн., застосовано штрафну (фінансову) санкцію в сумі 147198 грн.; № 0001651401, яким застосовано штрафну (фінансову) санкцію за порушення норм регулювання обігу готівки та застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг в сумі 27120 грн.; № 0009971304/41367, яким збільшено зобов'язання позивача з податку на доходи фізичних осіб на 4179 грн., застосовано штрафну (фінансову) санкцію в сумі 3134,27 грн.; № 0009981304/41368, яким застосовано штрафну (фінансову) санкцію з податку на доходи фізичних осіб в сумі 1020 грн. (т. 1, а.с. 60-69).

Відповідно до ст. 135 ПК України доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу. Відповідно до ст. 138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, інших витрат, визначених в порядку передбаченому Податковим кодексом України.

Відповідно до ст. 198 п. п. 198.1-198.3 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

З акту перевірки вбачається, що відповідачем в ході перевірки зроблено висновок про нереальність задекларованих позивачем операцій з придбання товарів у ТОВ "ТПО Техногарант", ТОВ "Мастер Груп С", ТОВ "Імекс-берінг", не підтвердження факту придбання таких товарів належними документами. Судом встановлено, що позивачем у 2015 році декларувались операції з придбання товарів у зазначених суб'єктів. На підтвердження цього надано копії видаткових накладних, рахунків на оплату, товарно-транспортних накладних (т. 1 а.с. 74-130). Крім того, самим відповідачем в ході перевірки встановлено та відображено в акті перевірки, що у 2015 році позивачем задекларовано операції з придбання товарів у ТОВ "ТПО "Техногарант" на загальну суму без ПДВ 1099750 грн., з ТОВ "Мастер групп С" на суму 27795 грн. без ПДВ; в 1 півріччі 2016 року з ТОВ "Імекс-Берінг" на суму 279624 грн. без ПДВ. Придбані товари відображені підприємством в бухгалтерському обліку, також відображено їх списання та використання при виконанні робіт, про що оформлені відповідні акти (т. 1 а.с. 15-18). На підтвердження своїх висновків відповідачем надано лише узагальнену податкову інформацію щодо контрагентів позивача. З її змісту вбачається, що перевірки ТОВ "ТПО Техногарант", ТОВ "Мастер Груп С", ТОВ "Імекс-берінг" не проводились через запровадження мораторію на проведення перевірок. Тобто, первинні документи, якими мають підтверджуватися господарські операції з позивачем не були досліджені. Висновок про нереальність (безтоварність) операцій зроблено лише на підставі аналізу реєстру податкових накладних. При цьому контролюючий орган вказує на неможливість встановлення походження товарів та неможливість дослідження фактів придбання товарів контрагентами постачальників позивача за ланцюгом постачання через неможливість проведення їх перевірок та ненадання документів (т. 2 а.с. 9-99). Інформація, що міститься у наданих позивачем документах, та в документах бухгалтерського обліку, досліджених позивачем ніякими доказами не спростована, не довіряти цим документам у суду підстав немає. Фактично відповідачем покладено на позивача відповідальність за порушення, що могли бути вчинені його контрагентом та третіми особами, з якими у позивача взагалі не було ніяких правовідносин. При цьому сам факт вчинення таких порушень не доведено. За таких обставин, суд вважає. Висновки відповідача в частині зменшення витрат позивача та податкового кредиту, сформованих по господарських операціях з придбання товарів у ТОВ "ТПО Техногарант", ТОВ "Майстер Груп С", ТОВ "Імекс-берінг" безпідставними.

В ході перевірки відповідачем встановлено та відображено в акті перевірки, що в періоді, який перевірявся, позивачем придбавались та ввозились на територію України товари. При здійсненні митного оформлення таких товарів позивачем сплачувалось ввізне мито та додатковий імпортний збір. Подальша реалізація товарів здійснена позивачем за ціною нижчою за ціну придбання, до якої мали включатися мито та імпортний збір. Так, ПАТ "Монделіс Україна" реалізовано товари 183452,88 грн. (без ПДВ), які з урахуванням імпортного збору придбані позивачем за 201778,89 грн. ТОВ "Чіпси Люкс" реалізовано товари на суму 283842,22 грн., які з урахуванням ввізного мита та імпортного збору придбані позивачем за 330329,51 грн. Відповідач визнає такі дії позивача порушенням вимог ст. 188 п. 188.1 ПК України, в результаті чого занижено податкові зобов'язання з податку на додану вартість на 12962 грн. Такі висновки суд вважає правомірними.

Як було встановлено в ході перевірки та не осопрюється позивачем, придбані за межами України товари використані ТОВ "ІТК "Автоматік груп" при виконанні робіт за договорами. При цьому реалізація товарів замовникам здійснена за контрактною вартістю товарів при придбанні їх позивачем без врахування ввізного мита та спеціального імпортного збору.

Відповідно до ст. 188 п. 188.1 ПК України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів). При цьому база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче звичайних цін, а база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), за винятком: товарів (послуг), ціни на які підлягають державному регулюванню; газу, який постачається для потреб населення. До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг. До складу договірної (контрактної) вартості не включаються суми неустойки (штрафів та/або пені), три проценти річних та інфляційні, що отримані платником податку внаслідок невиконання або неналежного виконання договірних зобов'язань. До бази оподаткування включаються вартість товарів/послуг, які постачаються (за виключенням суми компенсації на покриття різниці між фактичними витратами та регульованими цінами (тарифами) у вигляді виробничої дотації з бюджету та/або суми відшкодування орендодавцю - бюджетній установі витрат на утримання наданого в оренду нерухомого майна, на комунальні послуги та на енергоносії), та вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо отримувачем товарів/послуг, поставлених таким платником податку.

Діючий Податковий кодекс України не містить тлумачення терміну "ціна придбання". При вирішенні цього питання суд виходить з такого. Наведеним вище порядком визначення бази оподаткування операцій з постачання необоротних активів, визначених пунктом 188.1 ПКУ передбачено, що база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку. Відповідно до п.п. 14.1.9 ПК України балансова вартість основних засобів, інших необоротних та нематеріальних активів - сума залишкової вартості таких засобів та активів, яка визначається як різниця між первісною вартістю з урахуванням переоцінки і сумою накопиченої амортизації, тобто усі витрати, пов'язані як з придбанням, так і доведенням до стану, в якому необоротні активи придатні для використання. Враховуючи, що порядок визначення бази оподаткування як товарів/послуг, так і необоротних активів регулюється однією нормою ПК України, суд вважає необхідним визначати базу оподаткування операцій з постачання товарів/послуг за аналогією з оподаткуванням необоротних активів та включати до бази не виключно суму, сплачену постачальнику, а всі витрати на придбання та доведення товарів до стану, придатного для подальшого використання. Сплативши продавцю вартість товарів, визначену контрактом, та не здійснивши митне оформлення таких товарів зі сплатою необхідних платежів, позивач не мав можливості подальшого їх використання у власній господарській діяльності. За таких обставин, висновок відповідача про реалізацію товарів за ціною нижчою від ціни придбання та порушення при цьому вимог п. 188.1 п. 188 ПК України є правомірним. Суд вважає необґрунтованим посилання позивача на Державні будівельні норми, що не дозволяють в кошторисах на виконання робіт зазначати більшу вартість матеріалів. Будь-яких доказів існування таких заборон позивачем не надано. Крім того, державні будівельні-норми є нормативно-правовими актами з питань будівництва та архітектури, не регулюють питання оподаткування. Доказів наявності ділової мети або об'єктивне існування інших обставин, що змушували позивача реалізовувати товари за ціною нижчою від ціни придбання позивачем не подано.

На підтвердження використання працівниками ТОВ ІТК "Автоматік Груп" коштів, виданих під звіт на оплату витрат у відрядженні позивачем надано копії посвідчень про відрядження, звітів про використання коштів, квитків та квитанцій до прибуткових касових ордерів, свідоцтв платників єдиного податку (т. 1 а.с. 140-164). Такі квитанції до прибуткових касових ордерів, що видані фізичними особами-підприємцями, відповідач вважає неналежним документом, що не підтверджує витрачання коштів. В зв'язку з цим визнав отримані працівниками кошти їх доходом та збільшив зобов'язання позивача з податку на прибуток фізичних осіб, застосував штрафні санкції за несвоєчасну сплату податку та за порушення порядку обігу готівки. З такими висновками суд погодитись не може.

Порядок ведення касових операцій у національній валюті України підприємствами (підприємцями) визначається "Положенням про ведення касових операцій у національній валюті в Україні", затвердженим постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 р. N 637 (далі Положення). Відповідно до п. 1.2 Положення готівка (готівкові кошти) - грошові знаки національної валюти України - банкноти і монети, у тому числі розмінні, обігові, пам'ятні монети, які є дійсними платіжними засобами; готівкові розрахунки - платежі готівкою підприємств (підприємців) та фізичних осіб за реалізовану продукцію (товари, виконані роботи, надані послуги), а також за операціями, які безпосередньо не пов'язані з реалізацією продукції (товарів, робіт, послуг) та іншого майна. Каса - приміщення або місце здійснення готівкових розрахунків, а також приймання, видачі, зберігання готівкових коштів, інших цінностей, касових документів; касова книга - документ установленої форми, що застосовується для здійснення первинного обліку готівки в касі; касовий ордер - первинний документ (прибутковий або видатковий касовий ордер), що застосовується для оформлення надходжень (видачі) готівки з каси. Касові операції - операції підприємств (підприємців) між собою та з фізичними особами, що пов'язані з прийманням і видачею готівки під час проведення розрахунків через касу з відображенням цих операцій у відповідних книгах обліку; книга обліку - касова книга, книга обліку доходів і витрат, книга обліку виданих та прийнятих старшим касиром грошей або книга обліку розрахункових операцій; книга обліку доходів і витрат - документ установленої форми, що застосовується відповідно до законодавства України для відображення руху готівки. Форму відповідної книги обліку доходів і витрат установлено Державною податковою адміністрацією України.

З наведеного вбачається, що встановлені Положенням правила ведення касових операцій розповсюджуються і на фізичних осіб-підприємців. Відповідачем зроблено висновок, що фізичні особи-підприємці, що застосовують спрощену систему обліку, не ведуть каси та касової книги, а тому не можуть видавати прибуткові касові ордери. Такий висновок суперечить вимогам Положення, відповідно до п.п 2.2. якого Підприємства (підприємці) здійснюють розрахунки готівкою між собою і з фізичними особами (громадянами України, іноземцями, особами без громадянства, які не здійснюють підприємницької діяльності) через касу як за рахунок готівкової виручки, так і за рахунок коштів, одержаних із банків. Зазначені розрахунки проводяться також шляхом переказу готівки для сплати відповідних платежів. Підприємства (підприємці) здійснюють облік операцій з готівкою у відповідних книгах обліку. Як було зазначено вище, такими книгами Положення визначає касову книгу, книгу обліку доходів та витрат, книгу обліку виданих та прийнятих старшим касиром грошей або книгу обліку розрахункових операцій. Відповідно до абзацу 4 п. 4.2 Положення підприємці касової книги не ведуть. З аналізу наведених норм вбачається, що вимога до ведення та оформлення касових операцій розповсюджується і на приватних підприємців, такі операції можуть відображатися в будь-якій з наведених книг, в тому числі і в книзі обліку доходів та витрат.

Таким чином, підприємець, що здійснює розрахунки із застосуванням готівкових коштів без використання реєстратора розрахункових операцій, зобов'язаний відображати операції у відповідних книгах обліку. Також він зобов'язаний видати розрахунковий документ, який засвідчує факт отримання готівки, що відповідає вимогам ч. 11 ст. 8 Закону України "Про захист прав споживачів". Відповідно до п. 1.2 Положення розрахунковий документ - документ встановлених форми та змісту (касовий чек, товарний чек, розрахункова квитанція, проїзний документ тощо), що підтверджує факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) коштів, купівлі-продажу іноземної валюти, надрукований у випадках, передбачених Законом України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", і зареєстрований у встановленому порядку реєстратором розрахункових операцій або заповнений вручну. Твердження відповідача про те, що такий розрахунковий документ має видаватися виключно у формі, встановленій "Положенням про форму та зміст розрахункових документів", затвердженим наказом Державної податкової адміністрації України від 1 грудня 2000 р. N 614 суд вважає безпідставним, оскільки відповідно до змісту цього положення, його розроблено на виконання Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг". В свою чергу закон "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" визначає правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг. Розповсюдження вимог цих нормативних актів на випадки проведення розрахунків без застосування реєстраторів розрахункових операцій безпідставне. Таким чином, фізична особа-підприємець здійснюючи розрахунки із застсуванням готівки зобов'язана видати розрахунковий документ, але форма такого документу не встановлена. Суд вважає, що в такому випадку цей документ може бути оформлений в довільній формі, в тому числі і аналогічно до прибуткового касового ордера та квитанції до такого ордера за формою, наведеною в додатку № 2 до "Положенням про ведення касових операцій у національній валюті в Україні". Невизнання відповідачем квитанцій до прибуткових касових ордерів, наданих на перевірку позивачем, належними розрахунковими документами суперечить вимогам законодавства.

На підставі викладеного, суд вважає необхідним визнати протиправними та скасувати від 08.09.2016 форми Р № 0001631401, яким збільшено зобов'язання з податку на прибуток на 253 290 грн., застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 126 645,0 грн., № 0001641401 в частині збільшення зобов'язання з податку на додану вартість на 277 768,80 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 138 884,40 грн., № 0009971304/41367 яким збільшено суму зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на 4179,00 грн., застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 3134,27 грн., форми С № 0001651401, яким застосовано штрафні (фінансові) санкції за порушення законодавства про патентування, порушення норм регулювання обігу готівки та застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі громадського харчування та послуг в розмірі 27 120 грн., Форми ПС № 0009981304/41368, яким застосовано штрафну (фінансову) санкцію з податку на доходи фізичних осіб в сумі 1020 грн. В іншій частині позовних вимог відмовити в зв'язку з необґрунтованістю.

На підставі ст. 94 КАС України необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління ДФС у Сумській області на користь позивача судовий збір пропорційно до задоволених позовних вимог в розмірі 12605,68 грн.

Керуючись ст. ст. 86, 94, 98, 158-163, 167, 186, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ІТК "Автоматик груп" до Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління ДФС у Сумській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 08.09.2016 форми Р № 0001631401, яким збільшено зобов'язання з податку на прибуток на 253 290 грн., застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 126 645,0 грн., № 0001641401 в частині збільшення зобов'язання з податку на додану вартість на 277 768,80 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 138 884,40 грн., № 0009971304/41367 яким збільшено суму зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на 4179,00 грн., застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 3134,27 грн., форми С № 0001651401, яким застосовано штрафні (фінансові) санкції за порушення законодавства про патентування, порушення норм регулювання обігу готівки та застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі громадського харчування та послуг в розмірі 27 120 грн., Форми ПС № 0009981304/41368, яким застосовано штрафну (фінансову) санкцію з податку на доходи фізичних осіб в сумі 1020 грн.

В іншій частині вимог відмовити в зв'язку з необгрунтованістю.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління ДФС у Сумській області (ідентифікаційний код 39563287) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Інженерно-технічна компанія "Автоматик груп" (ідентифікаційний код 33390279) судовий збір в розмірі 12605,68 грн. сплачений при зверненні до суду.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги на постанову суду протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя О.В. Соп'яненко