Рішення

від 15.11.2016 по справі 910/15607/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.11.2016Справа №910/15607/16 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРАЇНСЬКА АГЕНЦІЯ РЕСТРУКТУРИЗАЦІЇ БОРГІВ"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ОНВІ"

Товариства з обмеженою відповідальністю "УЛЬТРА ПЛЮС"

третя особа , яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Публічне акціонерне товариство "Хмельницький обласний пивзавод" (ПАТ "ХМЕЛЬПИВО")

про стягнення 129 745,11 грн.

Суддя Борисенко І.І.

Представники сторін:

від позивача - Слободянюк О.О., за довіреністю;

від відповідача-1 - не з'явився;

від відповідача-2 - Головко В.П., за довіреністю;

від третьої особи - Лисюк О.О., за довіреністю, Присяжна І.В., за довіреністю.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "УКРАЇНСЬКА АГЕНЦІЯ РЕСТРУКТУРИЗАЦІЇ БОРГІВ" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ОНВІ"; Товариства з обмеженою відповідальністю "УЛЬТРА ПЛЮС" про стягнення солідарно з відповідачів на користь позивача основний борг у сумі 100 000,00 грн., інфляційне збільшення суми боргу у розмірі 4 948,65 грн., 3% річних в розмірі 1 737,73 грн., пеню у сумі 23 058,73 грн., що разом складає 129 745,11 грн.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням Товариством з обмеженою відповідальністю "ОНВІ" своїх обов'язків за договором про надання послуг №_/12-1/01 від 08.12.2015. Разом з тим, за договором про поруки від 09.12.2015, що укладений між позивачем та відповідачем-2, останній поручився відповідати перед кредитором за виконання зобов'язань ТОВ «ОНВІ» на суму, що не перевищує 10 000,00 грн., що виникли, або можуть виникнути між позивачем та відповідачем-1 за договором №_/12-1/01.

В подальшому, 15.11.2016 позивачем подана заява про уточнення позовних вимог, згідно якої позивач, враховуючи положення п. 3.1 Договору поруки від 09.12.2015 просив суд стягнути солідарно з ТОВ «ОНВІ» на користь позивача суму боргу, що складає 129 745,11 грн., з ТОВ «Ультра Плюс» на користь позивача суму боргу, що складає 10 000,00 грн.

Згідно з ч. 4 ст. 22 ГПК України до початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Відповідно до п. 3.11. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» ГПК, зокрема статтею 22 цього Кодексу, не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про "доповнення" або "уточнення" позовних вимог, або заявлення "додаткових" позовних вимог і т.п. Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як:

- подання іншого (ще одного) позову, чи

- збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи

- об'єднання позовних вимог, чи

- зміну предмета або підстав позову.

Вказана заява розцінена судом як заява про зміну предмета позову та відповідно до ч.4 ст. 22 ГПК України прийнята судом до розгляду.

Відповідач-1 заперечив проти позову усно.

Відповідач-2 проти позову заперечив, про що подав письмові пояснення, з наступних підстав:

- за умовами договору поруки, а саме до п.2.1., п.3.1 визначено, що в будь-якому випадку, розмір відповідальності Поручителя не повинен перевищувати розміру забезпеченого зобов'язання, що дорівнює 10 000,00 грн. за виконання зобов'язань Боржником;

- при укладенні договору поруки поручитель не брав на себе обов'язку нести відповідальність по штрафним санкціям та додатковим нарахуванням так як, цей обов'язок не покладений на поручителя та не передбачений Договором про надання послуг;

- в супереч п. 3 ст.203 ЦК України договір поруки не відповідає дійсному волевиявленню поручителя так як, договір поруки був укладений на безоплатній основі і в ньому відсутні комерційні мотиви, тому договір поруки був укладений під впливом помилки (п.1 ст.229), у зв'язку з чим в силу п.1, п.2 ст.83 ГПК України просив суд надати правову оцінку щодо недійсності Договору поруки.

Ухвалою суду від 25.10.2016 залучено до участі в розгляді справи №910/15607/16 третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Публічне акціонерне товариство "Хмельницький обласний пивзавод" (ПАТ "ХМЕЛЬПИВО"). Вказаною ж ухвалою зобов'язано відповідача-1 надати суду для огляду в судовому засіданні оригінал та належним чином засвідчену копію Договору про відступлення права вимоги від 08.12.2015, що укладався між Публічним акціонерним товариством "Хмельницький обласний пивзавод" (ПАТ "ХМЕЛЬПИВО") та Відповідачем 1 (Товариством з обмеженою відповідальністю "ОНВІ").

Третьою особою були надані суду письмові пояснення в яких третя особа пояснила суду наступні обставини:

01 грудня 2015 року в зв'язку з неплатоспроможністю ПАТ "Укрінбанк" і подальшим введенням тимчасової адміністрації в ПАТ"Укрінбанк" між ПрАТ "Хмельпиво" було укладено договір про надання послуг №25/12-1/02 від 01.12.2015 з Товариством з обмеженою відповідальністю "УКРАЇНСЬКА АГЕНЦІЯ РЕСТРУКТУРИЗАЦІЇ БОРГІВ". Згідно п. 1 і п.2 ТОВ "УКРАЇНСЬКА АГЕНЦІЯ РЕСТРУКТУРИЗАЦІЇ БОРГІВ" зобов'язувалось надати послуги пов'язані із супроводженням Проекту метою якого є укладення за участі ПрАт "Хмельпиво" договору відповідно до умов якого на користь третьої особи буде здійснена уступка права вимоги за депозитними договорами.

- 08 грудня 2015 року між ПрАТ "Хмельпиво" та Товариством з обмеженою відповідальністю «ОНВІ» було укладено Договір про відступлення прав вимоги з доповненнями (Договір про внесення доповнень до договору про відступлення прав вимоги від 08.12.2015р. від 08 грудня 2015 року та Договір про внесення змін до Договору про внесення доповнень до Договору про відступлення прав вимоги від 08 грудня 2015 року укладеного 19.02.2016 року) згідно якого ПрАТ "Хмельпиво" відступає, а ТОВ "ОНВІ " набуває належні ПрАТ "Хмельпиво" права вимоги до ПАТ "Укрінбанк".

- 13 липня 2016 року Київський апеляційний адміністративний суд своїм рішенням відновив діяльність ПАТ "Укрінбанку", яке в подальшому було перереєстроване в ПАТ "Укрінком". При цьому, третя особа звернула увагу суду, що на сьогодні достеменно невідомо, яка із вище зазначених організацій (тимчасова адміністрація чи ПАТ "Укрінком") є легітимним органом управління ПАТ "Укрінбанк", що унеможливлює виконання п.1.6 договору про відступлення прав вимоги, а саме внесення відповідних записів про припинення іпотек у Державний реєстр речових прав на нерухоме майно. Беручи до уваги вищевикладене ПрАТ "Хмельпиво" 15.07.2016 вих. №414 направив ТОВ "ОНВІ" лист про розірвання Договору про відступлення прав вимоги з доповненнями (Договір про внесення доповнень до договору про відступлення прав вимоги від 08.12.2015р. від 08 грудня 2015 року та Договір про внесення змін до Договору про внесення доповнень до Договору про відступлення прав вимоги від 08 грудня 2015 року укладеного 19.02.2016 року). Але жодних дій пов'язаних з виконанням або розірванням вищезазначеного договору ТОВ "ОНВІ" не вчинило, тому третя особа вважає даний договір з доповненнями розірваним з 15.07.2016.

Оцінивши наявні в матеріалах справи докази, які мають значення для розгляду справи по суті, проаналізувавши встановлені фактичні обставини справи в їх сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

08 грудня 2015 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ОНВІ» (надалі - ТОВ «ОНВІ»; Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «УКРАЇНСЬКА АГЕНЦІЯ РЕСТРУКТУРИЗАЦІЇ БОРГІВ» (надалі - ТОВ «УАРБ»; Виконавець) було укладено Договір про надання послуг за №_/12-1/01 (надалі - Договір про надання послуг).

Відповідно до п. 1.1 Договору про надання послуг Виконавець зобов'язується надати Замовнику юридичні та інформаційно-консультаційні послуги, надалі за текстом «Послуги», а Замовник зобов'язується прийняти та оплатити такі послуги.

Надання послуг пов'язане із супроводженням Проекту метою якого є:

1) укладення між Замовником та Публічним акціонерним товариством «ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ ОБЛАСНИЙ ПИВЗАВОД» договору відповідно до умов якого на користь Замовника буде здійснена уступка права вимоги за наступними депозитними договорами:

- Договір банківського вкладу «Стандарт» № 15-03 від 28.01.2015 року;

- Договір банківського вкладу «Стандарт» № 15-20 від 05.06.2015 року.

- Договір банківського вкладу «Стандарт» № 15-47 від 05.11.2015 року.

2) припинення зобов'язань та погашення заборгованості Замовника за Кредитним договором №0310 від 27.09.2010 та зняття заборони на відчуження майна, яке є забезпеченням вищезазначеного кредитного договору.

Згідно з п. 1.2 Договору про надання послуг, юридичні послуги, що пов'язані з Проектом та зазначені в п. 1.1. включають у себе: юридичний аналіз усіх документів, що стосуються супроводження Проекту - укладення договору уступки права вимоги за Депозитними договорами, а саме:

Договір банківського вкладу «Стандарт» № 15-03 від 28.01.2015 року;

Договір банківського вкладу «Стандарт» № 15-20 від 05.06.2015 року;

Договір банківського вкладу «Стандарт» № 15-47 від 05.11.2015 року; надання юридичних консультацій та роз'яснень з юридичних питань щодо супроводження Проекту; укладення договору уступки права вимоги за Депозитними договорами з усіма змінами та доповненнями між Замовником та ПУБЛІЧНИМ АКЦІОНЕРНИМ ТОВАРИСТВОМ «ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ ОБЛАСНИЙ ПИВЗАВОД», код ЄДРПОУ 055 13922, а саме:

Договір банківського вкладу «Стандарт» №15-03 від 28.01.2015 року;

Договір банківського вкладу «Стандарт» №15-20 від 05.06.2015 року.

Договір банківського вкладу «Стандарт» №15-47 від 05.11.2015 року. Підготовка позовної заяви, подача та прийняття її судом до розгляду, судове супроводження Проекту метою якого є припинення зобов'язань Замовника за Кредитним договором №0310 від 27.09.2010 року та зняття заборони на відчуження майна, яке є забезпеченням вищезазначеного кредитного договору.

Відповідно до п. 1.3 Договору про надання послуг, визначено, що інформаційно-консультаційні послуги, що пов'язані з Проектом, зазначені в п. 1.1 включають у себе надання фінансових консультацій (усних чи письмових) стосовно реалізації Проекту; проведення переддоговірної роботи, введення листування, представників інтересів Замовника.

За своїм змістом та правовою природою укладений між сторонам договір є договором про надання послуг, який підпадає під правове регулювання норм ст.ст. 901-907 Цивільного кодексу України.

За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (ч.1 ст. 901 Цивільного кодексу України).

Спір між сторонами даного судового процесу виник внаслідок порушення Відповідачем-1 обов'язку з оплати наданих Позивачем послуг за Договором про надання послуг. Відповідач-1 у строки, встановлені вказаним правочином, послуги на користь Позивача не оплатив, в результаті чого у Відповідача-1 перед Позивачем виникла заборгованість в сумі 100 000,00 грн.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За приписами статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

На виконання вимог ухвали суду надано договір про відступлення права вимоги від 08.12.2015, який укладений між Публічним акціонерним товариством «Хмельницький обласний пивзавод» (Первісний кредитор) та ТОВ «ОНВІ» (Новий кредитор), за яким Первісний кредитор відступає, а Новий кредитор набуває належні Первісному кредитору права вимоги до Публічного акціонерного товариства "Український інноваційний банк", яке надалі іменується «Боржник», щодо сплати Боржником Первісному кредитору грошових коштів в сумі 15700000 (П'ятнадцять мільйонів сімсот тисяч) гривень 00 копійок на підставі укладених між Первісним кредитором та Боржником:

- договору банківського вкладу «СТАНДАРТ» від 28.01.2015 №15-03 - в сумі 5 000 000 (п'ять мільйонів) гривень 00 копійок;

- договору банківського вкладу «СТАНДАРТ» від 05.06.2015 №15-20 - в сумі 5 000 000 (п'ять мільйонів) гривень 00 копійок;

- договору банківського вкладу «СТАНДАРТ» від 05.11.2015 №15-47 - в сумі 5 700 000 (п'ять мільйонів сімсот тисяч) гривень 00 копійок, (надалі за текстом - Депозитні договори).

У судовому засіданні судом досліджено оригінал вказаного договору про відступлення права вимоги від 08.12.2015 укладений між ТОВ «ОНВІ» та ПАТ «Хмельпиво», вказаний договір підписаний сторонами та скріплений печатками господарюючих суб'єктів (належним чином засвідчена копія договору наявна в матеріалах справи).

Згідно з п. 7,8 даного договору цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками сторін. Строк цього договору починає свій перебіг з моменту підписання сторонами цього Договору та діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань по даному договору.

На уточнюючи запитання суду, у судовому засіданні відповідачем-1 також підтверджено факт укладення договору про відступлення права вимоги від 08.12.2015.

Окрім того, факт укладення договору про відступлення права вимоги від 08.12.2015 підтверджений також у письмових поясненнях самою третьою особою (ПАТ «Хмельницький обласний пивзавод»), в яких третя особа зазначила, договір був укладений але разом з тим, на сьогодні вказаний договір про відступлення права вимоги від 08.12.2015 на думку третьої особи є розірваним згідно листа вих. №414 від 15.07.2016 (лист наявний в матеріалах справи).

Отже, судом встановлено факт укладення між ТОВ «ОНВІ» та ПАТ «Хмельницький обласний пивзавод» договору про відступлення права вимоги від 08.12.2015, що відповідно створює правові наслідки у вигляді оплати ТОВ «ОНВІ» наданих послуг за договором про надання послуг за №_/12-1/01 від 08.12.2015.

За приписами частини 1 статті 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Таким чином, за договором про надання послуг Позивач зобов'язався за завданням Відповідача-1 надати послугу, яка буде споживатись в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності.

Відповідно до п. 3.1 Договору про надання послуг загальна вартість послуг Виконавця за даним договором, визначається в розмірі 684 000,00 грн. у тому числі ПДВ.

При цьому, у ст. 4 п. 4.1-4.5 сторони деталізували порядок та графік оплати Замовником наданих послуг.

Відповідно до п. 4.1 Договору про надання послуг Замовник сплачує Виконавцю суму, розмір якої визначений в п. 3.1. цього Договору, виключно у випадку якщо, укладено договір уступки права вимоги між Замовником та ПУБЛІЧНИМ АКЦІОНЕРНИМ ТОВАРИСТВОМ «ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ ОБЛАСНИЙ ПИВЗАВОД», код ЄДРПОУ 05513922 за Депозитними договорами з усіма змінами та доповненнями, а саме: Договір банківського вкладу «Стандарт» № 15-03 від 28.01.2015 року Договір банківського вкладу «Стандарт» № 15-20 від 05.06.2015 року; Договір банківського вкладу «Стандарт» № 15-47. від 05.1 1.2015 року наступним чином:

4.2 сума у розмірі 100 000 (сто тисяч) гривень 00 копійок в тому числі ПДВ підлягає сплаті Замовником на користь Виконавця у разі належного виконання зобов'язань за даним договором у строк не пізніше 30.12.2015 року включно;

4.3 сума у розмірі 194 666 (сто дев'яносто чотири тисячі шістсот шістдесят шість) гривень 66 копійок в тому числі ПДВ підлягає сплаті Замовником на користь Виконавця у строк не пізніше 3 (трьох) робочих днів з дня коли зобов'язання Замовника за Кредитним договором №0310 від 27.09.2010 року припинено, заборгованість погашена та знято заборону з майна, що є забезпеченням вищезазначеного кредитного договору;

4.4 сума у розмірі 194 666 (сто дев'яносто чотири тисячі шістсот шістдесят шість) гривен 66 копійок в тому числі ПДВ підлягає сплаті Замовником на користь Виконавця у строк що не перевищує 30 (тридцяти) календарних днів з дати коли Замовником повинен бути здійснений платіж, який вказаний у п. 4.3. Договору.

4.5 сума у розмірі 194 666 (сто дев'яносто чотири тисячі шістсот шістдесят шість) гривен 66 копійок в тому числі ПДВ підлягає сплаті Замовником на користь Виконавця у строк що не перевищує 30 (тридцяти) календарних днів з дати коли Замовником повинен бути здійснений платіж, який вказаний у п. 4.4. Договору.

Як вбачається з умов договору про надання послуг, виходячи з положень п. 1.1, п. 4.1, п. 4.2 умовою для здійснення першого платежу від відповідача-1 на користь позивача є сам факт укладення між ТВО «ОНВІ» та ПАТ «Хмельницький обласний пивзавод» договору про відступлення права вимоги за депозитними договорами.

Оскільки як встановлено судом та не заперечується сторонами між ТОВ «ОНВІ» та ПАТ «Хмельницький обласний пивзавод» 08.12.2015 було укладено договір про відступлення права вимоги за депозитними договорами (Договір банківського вкладу «Стандарт» № 15-03 від 28.01.2015; Договір банківського вкладу «Стандарт» №15-20 від 05.06.2015; Договір банківського вкладу «Стандарт» №15-47 від 05.11.2015), послуги по сприянню укладенню якого були надані Виконавцем (позивачем) за договором про надання послуг від 08.12.2015 №_/12-1/01, суд дійшов висновку про належне виконання позивачем своїх зобов'язань за договором про надання послуг в цій частині, а відповідно надані позивачем послуги повинні бути оплачені за умовами договору про надання послуг (п. 4.1, 4.2), в розмірі 100 000,00 грн. в строк до 30.12.2015 включно.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Посилання Відповідача-1 на те, що кожен факт виконання Договору про надання послуг повинен бути підтверджено окремим актом виконаних послуг, тобто після настання обставин укладається кілька актів (при п. 4.2 - окремий акт, при п. 4.3., 4.4. та 4.5. складаються окремі акти), відповідно до умов п. 3.3 Договору про надання послуг, судом визнається необґрунтованим, в силу наступного.

Відповідно до п. 3.3 Договору сторони за даним договором домовились, що підтвердженням факту належного виконання зобов'язань за цим договором є підписання сторонами акту надання послуг.

Отже, п.3.3 Договору про надання послуг не визначено, що за результатом надання кожних окремих послуг за договором (юридичних та інформаційно-консультаційних) сторонами підписується відповідні акти.

Крім того, факт виконання послуг, що стосуються супроводження проекту з метою укладення договору уступки права вимоги за депозитними договорами суду доведений та підтверджується безпосередньо дослідженим судом договором про відступлення права вимоги від 08.12.2015 та не заперечується сторонами спору.

Заперечення відповідача-1 щодо того, що договір про відступлення права вимоги не було погоджено наглядовою радою ПАТ «Хмельпиво» як на підставу для відмови в задоволенні позову судом визнаються також необґрунтованими, в силу того, що суду доведений факт укладення вказаного договору про відступлення права вимоги.

В силу положень ст. 204 ЦК України діє презумпція правомірності правочину, а в силу ст. 901, 903 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії.

Отже, оскільки предметом заявленого позову є вимога щодо стягнення 100 000,00 грн. суми боргу за надання послуг, метою якого є укладення договору про відступлення права вимоги (ч 1. п. 1.1 Договору), а суду доведено факт укладення такого договору, послуга щодо супроводження проекту щодо укладення договору є такою, що спожита в процесі надання такої послуги (вчинення певної дії), відтак заперечення відповідача-1 в цій частині визнаються необґрунтованими.

Отже, з урахуванням всіх обставин справи та в їх сукупності, факт наявності заборгованості у відповідача-1 перед позивачем за договором від 08.12.2012 №_/12-1/01 у сумі 100 000,00 грн. належним чином доведений, відтак, суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача-1 основної заборгованості, яка виникла внаслідок порушення останнім грошового зобов'язання за Договором про надання послуг, підлягає задоволенню в повному обсязі в розмірі 100 000,00 грн.

Оскільки відповідач у встановлені строки не виконав свого обов'язку щодо оплати наданих послуг, позивачем заявлено до стягнення 3% річних у розмірі 1737,73 грн. та 4 948,65 грн. інфляційних втрат.

За приписами статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Щодо інфляційних втрат.

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. Згідно з Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур'єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України "Про інформацію" є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (п.п. 3.1, 3.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" №14 від 17.12.2013 року).

Суд зазначає, що інфляція є девальвацією грошової одиниці України протягом місяця і визначається державою як середньомісячний індекс, що збільшує суму основного боргу, який повинен існувати протягом місячного періоду прострочення виконання відповідачем його грошового зобов'язання.

Суд перевіривши розрахунок інфляційних втрат, дійшов висновку про його невірність в частині визначення початку його нарахування, вірним є нарахування починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція.

Отже, за розрахунком суду з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 4 843,70 грн. інфляційних втрат нарахованих на суму 100 000,00 грн. за період з 01.01.2016 по 29.07.2016 (кінець періоду визначений позивачем).

З розрахунком 3% річних суд погоджується, у зв'язку з чим задовольняє вимогу про стягнення з відповідача 1 737,73 грн. 3% річних.

Також, позивачем заявлена вимога до стягнення пені в розмірі 23 058,73 грн.

У частині першій статті 546 ЦК України зазначено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (стаття 549 ЦК України).

Відповідно до п.4.6 Договору про надання послуг за несвоєчасну оплату будь-якого з платежів за договором до Замовника на вибір Виконавця може бути заснована пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ та/або штраф у розмірі 0,01 від суми, яка вказана у п. 3.1 цього Договору.

Згідно з частиною другою статті 343 Господарського кодексу України і статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

У силу положень ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 1.12 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» з огляду на вимоги частини першої статті 4 7 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань. Якщо з поданого позивачем розрахунку неможливо з'ясувати, як саме обчислено заявлену до стягнення суму, суд може зобов'язати позивача подати більш повний та детальний розрахунок. При цьому суд в будь-якому випадку не позбавлений права зобов'язати відповідача здійснити і подати суду контррозрахунок (зокрема, якщо відповідач посилається на неправильність розрахунку, здійсненого позивачем).

Судом встановлено, що Позивач нарахував пеню за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання, за розрахунком позивача до стягненню підлягає пеня в розмірі 23 058,73 грн. за період з 31.12.2015 по 29.07.2016 (212 днів).

Суд не погоджується з періодом нарахування пені та вказує, що згідно приписів ч.6 ст. 232 ГК України, правомірним періодом нарахування пені є період з 31.12.2015 до 30.06.2016 (183 дні).

За розрахунком суду з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 20 613,38 грн. пені за період з 31.12.2015 до 30.06.2016 (183 дні).

Згідно з частиною 1 статті 546 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Так, 09.12.2015 між ТОВ «Ультра Плюс» (Поручитель) та ТОВ «Українська агенція реструктуризації боргів» (Кредитор) укладено договір поруки, згідно умов якого, Поручитель зобов'язується відповідати перед кредитором за виконання зобов'язань ТОВ «ОНВІ» на суму, що не перевищує 10 000,00 грн., що виникли або можуть виникнути між Кредитором та Боржником за договором №_/12-1/01 про надання послуг від 08.12.2015.

Згідно з п. 2.1 Договору поруки Поручитель та Боржник несуть солідарну відповідальність перед Кредитором за належне виконання Боржником своїх зобов'язань. Але, в будь-якому випадку, розмір відповідальності Поручителя не повинен перевищувати розміру забезпеченого зобов'язання, зазначеного в п. 3.1 цього Договору.

Відповідно до п. 3.1 Договору поруки Поручитель відповідає перед Кредитором на суму, що дорівнює (не може перевищувати) 10 000,00 грн. (включно) за виконання зобов'язань Боржником.

Договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 30 грудня 2016 року (включно) (п. 7.1 Договору поруки).

Згідно з п.4 Договору поруки при порушені боржником зобов'язання перед кредитором, поручитель зобов'язується виконати за боржника зобов'язання на суму, що відповідає розміру поруки, викладеному у положеннях пункту 3.1 цього Договору у десятиденний строк з дня отримання усної чи письмової вимоги або позову від кредитора.

З матеріалів справи вбачається позивачем вручено поручителю 17.07.2016 вимогу згідно з п. 4.1.1 про виконання зобов'язання за договором №_/12-1/01 про надання послуг від 08.12.2015.

Отже, згідно умов договору поруки (п. 4.1.1) поручитель повинен виконати за боржника зобов'язання на суму, що відповідає розміру поруки (10 000,00 грн.), викладеному у положеннях пункту 3.1 цього договору у десятиденний строк з дня отримання вимоги, тобто поручитель повинен виконати зобов'язання в строк до 26.07.2016.

Отже, строк виконання поручителем зобов'язання є таким, що настав з 27.07.2016.

Проте, Поручителем вказана вимога Кредитора не була виконана.

Статтею 554 ЦК України передбачено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

У разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Солідарні боржники залишаються зобов'язаними доти, доки їхній обов'язок не буде виконаний у повному обсязі (частини 1, 2 статті 543 ЦК України).

Як було встановлено судом, відповідач-1 свого зобов'язання щодо своєчасної оплати наданих послуг у строк до 30.12.2015 не здійснив, а відтак строк настання відповідальності відповідача-2 (поручителя) в частині сплати основного зобов'язання перед позивачем станом на день розгляду справи є таким, що настав, а тому вимоги в частині солідарного стягнення основного боргу у сумі 10 000,00 грн. з обох відповідачів підлягають задоволенню.

Відповідача-2 заперечив проти позову з тих підстав, що всупереч п. 3 ст. 203 ЦК України договір поруки не відповідає дійсному волевиявленню довірителя відповідача-2, так як договір був укладений на безоплатній основі і в ньому відсутні комерційні мотиви, тому договір поруки укладений під впливом помилки (п. 1 ст. 229) в силу п.1, п. 2 ст. 83 ГПК України просив суд надати правову оцінку щодо недійсності договору поруки.

Відповідно до статті 558 ЦК України поручитель має право на оплату послуг, наданих боржникові.

Проте чинним законодавством України імперативно не зобов'язано поручителя укладати договір поруки на відплатній основі, а також не заборонено виступати поручителем безвідплатно на підставі частини третьої статті 6 ЦК України, відповідно до якої сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Це не суперечить загальним засадам цивільного законодавства, однією з яких є свобода договору, та вимогам цивільного законодавства щодо здійснення цивільних прав, у тому числі права особи відмовитися від свого майнового права (абзац перший частини третьої статті 12 ЦК України).

У листі Верховного Суду України від 24.11.2008 «Практика розгляду судами цивільних справ про визнання правочинів недійсними» зокрема зазначено, що відповідно до статей 229 - 233 ЦК правочин, здійснений під впливом помилки, обману, насильства, погрози, зловмисної домовленості представником однієї сторони з іншою стороною або внаслідок збігу тяжких обставин (кабальний правочин), є оспорюваним та може бути визнаний судом недійсним.

Заявлені вимоги можуть бути задоволені, якщо доведені факти обману, насильства, погрози, зловмисної домовленості представника однієї сторони з іншою стороною або збіг тяжких для сторони обставин і наявність їх безпосереднього зв'язку із волевиявленням сторони вчинити правочин на вкрай невигідних для неї умовах.

Однак, позивач, в порушення ст. 33 ГПК України не довів наявність помилки на момент підписання Договору поруки.

Згідно зі статтею 33 ГПК України обов'язок доказування тих обставин, на які посилається сторона як на підставу своїх вимог і заперечень, покладається на цю сторону .

Якщо, вирішуючи господарський спір, суд встановить, що зміст договору, пов'язаного з предметом спору, суперечить законодавству, чинному на момент укладення договору, він, керуючись пунктом 1 частини першої статті 83 ГПК, вправі за власною ініціативою визнати цей договір недійсним повністю або у певній частині із застосуванням за необхідності й наслідків визнання недійсним нікчемного правочину (абзац другий частини п'ятої статті 216 ЦК України).

Реалізація господарським судом цього права здійснюється незалежно від наявності відповідного клопотання сторони (на відміну від припису пункту 2 частини першої тієї ж статті ГПК).

Відповідно ж до п. 2 ч. 1 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони.

Судом не встановлено, що зміст договору поруки суперечить чинному законодавству України, а також судом не встановлено підстав для виходу за межі позовних вимог (необхідних для захисту прав і законних інтересів позивача).

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог позивача.

За приписами статті 49 ГПК України витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідачів пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 43, 49, 82 - 85 ГПК України, господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "ОНВІ" (10025, Житомирська обл., м. Житомир, вул. Корольова, буд. 150-А, ідентифікаційний код 24705171) та з Товариства з обмеженою відповідальністю "УЛЬТРА ПЛЮС" (03087, м. Київ, вул. Ушинського, буд. 13-А, ідентифікаційний код 40573437) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРАЇНСЬКА АГЕНЦІЯ РЕСТРУКТУРИЗАЦІЇ БОРГІВ" (03067, м. Київ, вул. Виборзька, буд. 89-А, ідентифікаційний код 40061357) 10 000 (десять тисяч) грн. основного боргу, а також 150 (сто п'ятдесят) грн. судового збору.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ОНВІ" (10025, Житомирська обл., м. Житомир, вул. Корольова, буд. 150-А, ідентифікаційний код 24705171) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРАЇНСЬКА АГЕНЦІЯ РЕСТРУКТУРИЗАЦІЇ БОРГІВ" (03067, м. Київ, вул. Виборзька, буд. 89-А, ідентифікаційний код 40061357) 100 000 (сто тисяч) грн. основного боргу, 1 737 (одну тисячу сімсот тридцять сім) грн. 73 коп. 3% річних, 4 843 (чотири тисячі вісімсот сорок три) грн. 70 коп. інфляційних втрат, 20 613 (двадцять тисяч шістсот тринадцять) грн. 38 коп. пені, 1 907 (одну тисячу дев'ятсот сім) грн. 93 коп. судового збору.

У решті в задоволенні позову відмовити.

Накази видати відповідно до ст. 116 ГПК України.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 25.11.2016

Суддя І.І. Борисенко