Постанова

від 23.11.2016 по справі 815/357/16

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 листопада 2016 р.м.ОдесаСправа № 815/357/16

Категорія: 8.3.3 Головуючий в 1 інстанції: Єфіменко К. С. Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Крусяна А.В.,

суддів Вербицької Н.В., Джабурія О.В.,

за участю секретаря Сємак О.В.,

представників позивача Тюріна О.С., Повіланського О.О., представника відповідача Караханяна А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Мед-сервіс Юг» на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 16 серпня 2016 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Мед-сервіс Юг» до державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

27.01.2016р. товариство з обмеженою відповідністю (надалі - ТОВ) «Мед-сервіс Юг» звернулося до суду з позовом до державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 14.07.2015р №№ 0002332203; 0002342203; 0002352203; стягнення судових витрат.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на підтвердження законної господарської діяльності у позивача наявні необхідні бухгалтерські документи. Всі господарські правовідносини позивача з контрагентами ТОВ «БАДМ», ТОВ «ФРА-М», ТОВ «Мед-сервис Інвест», ТОВ «Компанія Санлайн» дійсно мали реальний характер, за якими наявні первинні документи та відсутні будь-які підстави для висновку про порушення норм чинного законодавства. Ствердження відповідача про безтоварність спірних господарських операцій не відповідають дійсності та спростовуються наданими до суду документами.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 16.08.2016р. в задоволенні позову відмовлено, з підстав ненадання до суду доказів які б достеменно доводили факт поставки товару, підтверджували, що позивач мав справу з контрагентам, які є добропорядними платниками податків, фактично здійснюють підприємницьку діяльність та декларують свої податкові зобов'язання з ПДВ.

Не погоджуючись з ухваленим у справі судовим рішенням, ТОВ «Мед-сервіс ЮГ» подало апеляційну скаргу, в якій посилається на порушення судом першої інстанції, при вирішенні справи норм матеріального та процесуального права, просить постанову суду скасувати та ухвалити нову про задоволення позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість постанови суду в межах апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Судом першої інстанції встановлено, що Державною податковою інспекцією у Малиновському районі ГУ ДФС в Одеській області на підставі наказу керівника ДПІ від 10.04.2015 року №198 /т.1а.с.10/ була проведена планова виїзна документальна перевірка ТОВ «Мед-сервіс Юг» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з контрагентами за період з 01.10.2012 року по 31.12.2014 року.

За результатами зазначеної перевірки по взаємовідносинах з контрагентами ТОВ «БАДМ», ТОВ «ФРА-М», ТОВ «Мед-сервис Інвест», ТОВ «Компанія Санлайн», був складений акт від 07.10.2015 року №116/22-213/34507694 /т.1 а.с.99-121/, на підставі якого було встановлено завищення позивачем валових витрат, в результаті чого занижений податок на прибуток підприємств на суму 4878268грн., заниження податкового зобов'язання з ПДВ на загальну суму 569660грн., у зв'язку із порушенням позивачем положень п.138.2 ст.138, п.п.139.1.9 п.139 ст.139, п.44.1 ст.44, п.п.198.1,198.2,198.3,198.6, п.198 ст.198 Податкового кодексу України.

За результатами перевірки відповідачем 14.07.2016 року прийняті податкові повідомлення-рішення №0002332203 про нарахування податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на суму 4905936грн., штрафних санкцій на суму 1226484грн. /т.1 а.с.35/; №0002342203 про нарахування податкового зобов'язання з ПДВ на суму 4767312грн. та штрафних санкцій в розмірі 2383656грн. /т.1 а.с.36/; №0002352203 про зменшення суми від'ємного значення з ПДВ за листопад-грудень 2014 року на загальну суму 569660грн. /т.1 а.с.37/

ГУ ДФС в Одеській області за результатами розгляду первинної скарги платника податків на зазначені податкові повідомлення-рішення частково задовольнила скаргу та скасувала вказані рішення від 14.07.2015 року №0002332203 у частині збільшення податку на прибуток підприємств на суму 28785грн., застосування штрафних санкцій на суму 7196грн., №0002342203 у частині збільшення зобов'язання з ПДВ на суму 18721грн., застосування штрафних санкцій на суму 9360грн., а в іншій частині зазначені податкові повідомлення-рішення залишені без змін.

Не погоджуючись з податковими повідомленнями-рішеннями від 14.07.2016р. позивач звернувся з даним позовом до суду.

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції дійшов висновку, що задекларований позивачем податковий кредит було сформовано шляхом включення до податкового кредиту суми податку на підставі податкових накладних без надання документів, які засвідчують факт реального здійснення таких господарських операцій з контрагентами, зокрема видаткові та податкові накладні, облікові регістри не містять по суті інформації, яка б свідчила про фактичне постачання продукції.

Судова колегія не погоджується з висновками суду першої інстанції виходячи з наступного.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» .

Відповідно до статті 1 цього Закону первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що первинний документ згідно з цим визначенням містить дві обов'язкові ознаки: він має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

За змістом частин першої та другої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Тобто, для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Згідно з п. 177.4 ст. 177 Податкового кодексу України до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать: витрати, до складу яких включається вартість сировини, матеріалів, товарів, що утворюють основу для виготовлення (продажу) продукції або товарів (надання робіт, послуг), купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, палива й енергії, будівельних матеріалів, запасних частин, тари й тарних матеріалів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат; витрати на оплату праці фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку (далі - працівники), які включають витрати на оплату основної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, відшкодувань вартості товарів (робіт, послуг), витрати на оплату за виконання робіт, послуг згідно з договорами цивільно-правового характеру, будь-яка інша оплата у грошовій або натуральній формі, встановлена за домовленістю сторін (крім сум матеріальної допомоги, які звільняються від оподаткування згідно з нормами цього розділу); обов'язкові виплати, а також компенсація вартості послуг, які надаються працівникам у випадках, передбачених законодавством, внески платника податку на обов'язкове страхування життя або здоров'я працівників у випадках, передбачених законодавством; суми єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірах і порядку, встановлених законом; інші витрати, до складу яких включаються витрати, що пов'язані з веденням господарської діяльності, які не зазначені в підпунктах 177.4.1-177.4.3 цього пункту, до яких відносяться витрати на відрядження найманих працівників, на послуг зв'язку, реклами, плати за розрахунково-касове обслуговування, на оплату оренди, ремонт та експлуатацію майна, що використовується в господарській діяльності, на транспортування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, пов'язані з транспортуванням продукції (товарів), вартість придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.

Згідно до п. 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Відповідно до п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Так, згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно з п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.198.6 ст.198 зазначеного Кодексу не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість до податкового кредиту є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності, який має бути фактично здійсненим і підтвердженим належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин: неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності, відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних засобів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням права на податковий кредит або бюджетне відшкодування, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення і облік інших господарських операцій, здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.

Обов'язковою умовою виникнення у платника прав на податковий кредит є реальне здійснення операцій з придбання товарів (пологу) з метою їх використання в оподатковуваних операціях, а також оформлення таких операцій всіма необхідними документами первинного бухгалтерського обліку.

Наявність формально оформлених (складених) первинних документів та/або сплати грошових коштів не може слугувати підставою для формування податкового кредиту за відсутності факту придбання товару.

Сама по собі наявність або відсутність окремих документів не може бути підставою для висновків про відсутність господарської операції та відмови у формування податкового кредиту, якщо з інших даних вбачаються зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства у зв'язку з його господарською діяльністю.

Так, судом встановлено, що ТОВ «Мед-сервіс Юг» (код ЄДРПОУ 34507694) зареєстровано в Єдиному державному реєстрі 21.07.2006р. Згідно даних з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань видами діяльності ТОВ «Мед-сервіс Юг» є виробництво фармацевтичних препаратів і матеріалів (код КВЕД 21.20); оптова торгівля фармацевтичними товарами (код КВЕД 46.46); неспеціалізована оптова торгівля (код КВЕД 46.90); роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами (код КВЕД 47.11); роздрібна торгівля фармацевтичними товарами в спеціалізованих магазинах (основний) (код КВЕД 47.73); роздрібна торгівля медичними й ортопедичними товарами в спеціалізованих магазинах (код КВЕД 47.74); консультування з питань комерційної діяльності й керування (код КВЕД 70.22); будівництво житлових і нежитлових будівель (код КВЕД 41.20). /т.110 а.с.64-74/

ТОВ «Мед-сервіс Юг» має ліцензію на роздрібну торгівлю лікарськими засобами з 19.07.2011р. /т.110 а.с.2/

При цьому позивачем отримані також ліцензії на роздрібну торгівлю лікарськими засобами на мережу аптек №№1-30, якими здійснюється реалізація медпрепаратів. /т.110 а.с.3-31/

З метою здійснення господарської діяльності позивачем були орендовані нежитлові приміщення та приміщення для торгівлі аптечними товарами, за для чого укладені договори суборенди 2012-2013 р.р. /т.101 а.с.112-216/.

Згідно з матеріалами справи, судом апеляційної інстанції встановлено, що в перевіряємий період ТОВ «Мед-сервіс Юг» придбало лікарські засоби за договорами постачання з ТОВ «БАДМ» (код ЄДРПОУ 31816235), ТОВ «ФРА-М» (код ЄДРПОУ 20322326), ТОВ «Мед-сервис Інвест» (код ЄДРПОУ 32176376), ТОВ «Компанія Санлайн» (код ЄДРПОУ 35933502). /т.98 а.с.8-13, 21-24/

Отримання товару підтверджується витягами з журналу реєстрації довіреностей; витягами з Єдиного реєстру податкових накладних; податковими накладними; видатковими накладними; реєстрами розрахункових платежів; сертифікатами якості на лікарські засоби, у вигляді СD дисків з архівованими даними в зв'язку з їх величезною кількістю. /т.98 а.с. 25 - 96; т. 2 - 10, т. 11 а.с. 1 - 16; т. 90 а.с. 242 - 249; т.12 - 18, 20, 21, 22 а.с. 1-35, 49, 52-73, 79, 82, 84, 87, 88, 89, 92 - 96; т. 90 а.с. 231 - 241; т. 11 а.с. 61 - 250, т. 22 а.с. 36 - 251,т.т. 23 - 48, 50, 51, 74 - 81, 83, 85, 94/.

Реальність здійснення вказаних господарських операцій з контрагентами позивачем доведено в судовому засіданні шляхом подання товарно-транспортних накладних, зібраних з місць продажу-мережі аптек, відповідно до яких здійснювалися доставка товару /т.т.99-109/, та подання видаткових накладних про передачу товару мережі аптек з метою його реалізації, що в свою чергу відображає зміни в структурі активів та зобов'язань позивача.

Наявні в матеріалах справи та досліджені під час апеляційного перегляду справи первинні документи надані позивачем, за змістом відповідають вимогам законодавства, які пред'являються до первинних документів. Доказів недостовірності даних в цих документах апелянтом не представлено.

При цьому, єдиною підставою для настання відповідальності платника податку, є неможливість підтвердження сум податку, включеного до складу податкового кредиту, податковими накладними, проте, як вже встановлено судом, відповідні податкові накладні у позивача наявні.

Колегія суддів звертає увагу на те, що у разі, якщо на час здійснення господарських операцій, за якими податковий орган не визнає обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, контрагенти були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також мали свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

З матеріалів справи вбачається, що позивач та його контрагенти на час укладання спірних правочинів, були зареєстровані як платники податку на додану вартість.

Таким чином, наведені в акті перевірки фактичні обставини не відповідають податковій звітності платника податку і ніяким чином не обґрунтовані. Отже суд не погоджується з вказаними висновками акту перевірки, на підставі яких прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення та, дослідивши фактичність проведених господарських операцій, їх зв'язок з господарською діяльністю позивача, дійшов висновку про обґрунтованість формування податкового кредиту та зобов'язань, у зв'язку із чим оскарженні податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню.

Так, Європейський суд з прав людини (п'ята секція) у своєму рішенні від 22.01.2009 р. (заява №3991/03) у справі «Булвес» АД проти Болгарії зазначив наступне: «Враховуючи своєчасне і повне виконання компанією-заявником своїх обов'язків із декларування ПДВ, неможливості з її сторони забезпечити дотримання постачальником його обов'язків щодо декларування ПДВ і той факт, що не було ніякого шахрайства стосовно системи оподаткування, про яке компанія-заявник знала чи могла знати, Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються, до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності».

За таких обставин, колегія суддів вважає, що при вирішенні справи суд першої інстанції помилково застосував норми матеріального права, внаслідок чого апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду першої інстанції в порядку ст.202 КАС України підлягає скасуванню.

Керуючись ст.ст. 198, 202, 205, 207 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Мед-сервіс Юг» задовольнити, постанову Одеського окружного адміністративного суду від 16 серпня 2016 року скасувати.

Прийняти у справі нову постанову, якою визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 14 липня 2015р. №№0002332203; 0002342203; 0002352203.

Стягнути з державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси головного управління ДФС в Одеській області (код ЄДРПОУ 39565551) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Мед-сервіс ЮГ» (код ЄДРПОУ 34507694) судові витрати у справі у сумі 436371 (чотириста тридцять шість тисяч триста сімдесят одну) грн., 01коп.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її проголошення, та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий: А.В. Крусян

Суддя: Н.В. Вербицька

Суддя: О.В. Джабурія