Постанова

від 22.11.2016 по справі 922/6139/15

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 листопада 2016 року Справа № 922/6139/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді:Погребняка В.Я., суддів:Жукової Л.В., Короткевича О.Є., розглянувши касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Електропромавтоматика" на рішеннягосподарського суду Харківської області від 01.06.2016 року та постановуХарківського апеляційного господарського суду від 08.09.2016 року у справі№ 922/6139/15 господарського суду Харківської області за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Електропромавтоматика" доТовариства з обмеженою відповідальністю "Проектно-виробниче підприємство "Електропромавтоматика " Торгівельної фірми "Автолюбитель" провизнання недійсним правочину за участю представників сторін:

від Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Електропромавтоматика" - Крупа Р.А., дов. б\н від 03.04.2016 року,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Харківської області від 01.06.2016 року у справі № 922/6139/15 (суддя - Калантай М.В.) позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Електропромавтоматика" в особі арбітражного керуючого Ярмолінського Ю.В. (далі - ТОВ "НВП "Електропромавтоматика", позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Проектно-виробниче підприємство "Електропромавтоматика" (далі - ТОВ "ПВП "Електропромавтоматика", 1-й відповідач) та Торгівельної фірми "Автолюбитель" (далі - ТФ "Автолюбитель", 2-й відповідач) про визнання недійсним правочину задоволено. Визнано недійсним правочин купівлі-продажу автомобіля CHEVROLET EPICA, рік випуску 2008, № двигуна НОМЕР_1, ДНЗ НОМЕР_2, на підтвердження якого було видано довідку - рахунок серії ДПІ № 755751 від 20.11.2012 року.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 08.09.2016 року у справі № 922/6139/15 (головуючий суддя - Пелипенко Н.М., суддя - Івакіна В.О., суддя - Хачатрян В.С.) апеляційну скаргу ТОВ "ПВП "Електропромавтоматика" залишено без задоволення, рішення господарського суду Харківської області від 01.06.2016 року у справі № 922/6139/15 залишено без змін.

Не погоджуючись із рішенням господарського суду Харківської області від 01.06.2016 року та постановою Харківського апеляційного господарського суду від 08.09.2016 року у справі № 922/6139/15, ТОВ "ПВП "Електропромавтоматика" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 01.06.2016 року та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 08.09.2016 року у справі № 922/6139/15 та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

В обґрунтування доводів касаційної скарги ТОВ "ПВП "Електропромавтоматика" посилається на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального та матеріального права, зокрема ст. ст. 203, 204, 207, 215, 509, 655 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), ст. 20 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (у редакції Закону України від 22.12.2011 року № 4212-VI, що набрав чинності з 19.01.2013 року), ст. ст. 32, 35, 101 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

ТОВ "НВП "Електропромавтоматика" подало до Вищого господарського суду України відзив на касаційну скаргу ТОВ "ПВП "Електропромавтоматика", в якому просить залишити її без задоволення, а рішення господарського суду Харківської області від 01.06.2016 року та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 08.09.2016 року у справі № 922/6139/15 залишити без змін.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 922/6139/15 було визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Погребняк В.Я., суддя - Жукова Л.В, суддя - Панова І.Ю. (протокол передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 27.10.2016 року в матеріалах справи).

Ухвалою Вищого господарського суду України від 31.10.2016 року у справі № 922/6139/15 касаційну скаргу ТОВ "ПВП "Електропромавтоматика" прийнято до провадження та призначено до розгляду на 22.11.2016 року.

Розпорядженням керівника апарату Вищого господарського суду України від 21.11.2016 року № 08.03.-04/5722 у зв'язку з відпусткою судді Панової І.Ю., відповідно до п.2.3.25 Положення про автоматизовану систему документообігу суду призначено автоматичну зміну складу колегії у справі № 922/6139/15 (розпорядження в матеріалах справи).

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 922/6139/15 було визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Погребняк В.Я., суддя - Жукова Л.В., суддя - Короткевич О.Є. (протокол автоматичної зміни складу колегії суддів від 21.11.2016 року в матеріалах справи).

В судове засідання з'явився уповноважений представник позивача і надав пояснення у справі.

Розглянувши наявні матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, дослідивши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, вислухавши уповноваженого представника позивача, колегія суддів Вищого господарського суду України у зазначеному вище складі, дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи ТОВ "НВП "Електропромавтоматика" в особі арбітражного керуючого Ярмолінського Ю.В. звернулось до господарського суду Харківської області з позовом до ТОВ "ПВП "Електропромавтоматика" та ТФ "Автолюбитель" про визнання недійсним правочину та просило визнати недійсним договір купівлі-продажу автомобіля CHEVROLET EPICA, рік випуску 2008, № двигуна НОМЕР_1, ДНЗ НОМЕР_2, на підтвердження якого було видано довідку - рахунок серії ДПІ № 755751 від 20.11.2012 року, судові витрати зі сплати судового збору покласти на відповідачів.

На підтвердження позовних вимог позивач посилався на те, що оспорюваний договір був укладений з порушенням норм чинного законодавства та підлягає визнанню недійсним на підставі приписів ст. ст. 203, 215 ЦК України. Зокрема, позивач вказував на те, що даний правочин укладено під час дії арешту та заборони відчуження на даний автомобіль та був спрямований на виведення активу з-під арешту з метою невиконання рішення суду, а не на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Рішенням господарського суду Харківської області від 17.12.2015 року у справі № 922/6139/15 в задоволенні позову відмовлено повністю.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 25.01.2016 року у справі № 922/6139/15 апеляційну скаргу ТОВ "НВП "Електропромавтоматика" залишено без задоволення, рішення господарського суду Харківської області від 17.12.2015 року у справі № 922/6139/15 залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 12.04.2016 року у справі № 922/6139/15 касаційну скаргу ТОВ "НВП "Електропромавтоматика" задоволено частково. Рішення господарського суду Харківської області від 17.12.2015 року та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 21.01.2016 року у справі № 922/6139/15 скасовано, справу № 922/6139/15 направлено на новий розгляд до господарського суду Харківської області в іншому складі суду.

Скасовуючи зазначені судові рішення попередніх інстанцій, Вищий господарський суд України вказав на те, що судами першої та апеляційної інстанцій не досліджено обставини щодо підстав переходу права власності, не враховано, що відчуження спірного автомобіля здійснювалось під час дії арешту на майно боржника ТОВ "НВП "Електропромавтоматика" та не надано оцінки доводам позивача стосовно того, що оспорюваний правочин не був спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, а фактично був спрямований на виведення активу з-під арешту з метою невиконання рішення суду, оскільки на момент відчуження автомобілю CHEVROLET EPICA, ТОВ "НВП "Електропромавтоматика" та ТОВ "ПВП "Електропромавтоматика" мали одного й того ж директора ОСОБА_6 та одного й того ж засновника ОСОБА_7

За результатами нового розгляду справи, рішенням господарського суду Харківської області від 01.06.2016 року, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 08.09.2016 року у справі № 922/6139/15, позов ТОВ "НВП "Електропромавтоматика" до ТОВ "ПВП "Електропромавтоматика" та ТФ "Автолюбитель" про визнання недійсним правочину задоволено. Визнано недійсним правочин купівлі-продажу автомобіля CHEVROLET EPICA, рік випуску 2008, № двигуна НОМЕР_1, ДНЗ НОМЕР_2, на підтвердження якого було видано довідку - рахунок серії ДПІ № 755751 від 20.11.2012 року.

При цьому, судами попередніх інстанцій встановлено, що ухвалою господарського суду Харківської області від 29.07.2015 року порушено провадження у справі № 922/3996/15 про банкрутство позивача ТОВ "НВП "Електропромавтоматика", введено процедуру розпорядження майном боржника, введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, розпорядником майна призначено арбітражного керуючого Ярмолінського Ю.В. Ухвалою господарського суд Харківської області від 23.09.2015 року у справі № 922/3996/15 відсторонено ОСОБА_8 від посади керівника позивача та покладено виконання обов'язків керівника на розпорядника майна Ярмолінського Ю.В.

В ході виконання своїх обов'язків розпорядник майна боржника Ярмолінський Ю.В. звернувся до господарського суду Харківської області з вимогою про визнання недійсним правочину купівлі-продажу належного позивачу автомобілю CHEVROLET EPICA, рік випуску 2008, № двигуна НОМЕР_1, ДНЗ НОМЕР_2, на підтвердження якого було видано довідку-рахунок серії ДПІ № 755751 від 20.11.2012 року.

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недотримання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. ч. 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу, а ч. 3 цієї статті передбачено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно з ч. ч. 1, 3, 5 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, ТОВ "НВП "Електропромавтоматика" (позивач у справі) на праві власності володіло автомобілем CHEVROLET EPICA, рік випуску 2008, реєстраційний номер НОМЕР_2, що підтверджується Свідоцтвом про реєстрацію (технічним паспортом) НОМЕР_3 від 10.07.2012 року.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 16.11.2012 року за № 13259252 реєстратором Харківської філії державного підприємства "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України, на підставі постанови Червонозаводського ВДВС Харківського МУЮ від 16.11.2012 року № 30058596 про арешт майна боржника, зареєстровано обтяження (арешт рухомого майна) на автомобіль легковий CHEVROLET EPICA, номер об'єкта НОМЕР_1, номер державної реєстрації НОМЕР_2, 2008 року випуску, що підтверджується Витягом з Державного реєстру обтяжень рухомого майна від 19.10.2015 року № 48107085. Термін дії вказаного обтяження - 16.11.2017 року.

За приписами ст. 57 Закону України "Про виконавче провадження", арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем серед іншого шляхом винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, відповідно до протоколу загальних зборів засновників ТОВ "НВП "Електропромавтоматика" від 17.10.2012 року № 2012/10/17, рішенням загальних зборів засновників ТОВ "НВП "Електропромавтоматика" від 17.10.2012 року директору ТОВ "НВП "Електропромавтоматика" ОСОБА_6 надано дозвіл на зняття з обліку з ДАІ та продаж б/у автомобіля CHEVROLET EPICA, рік випуску 2008, № двигуна НОМЕР_1, ДНЗ НОМЕР_2.

Позивач - ТОВ НВП "Електропромавтоматика" в особі директора ОСОБА_6, в порушення ст. 57 Закону України "Про виконавче провадження", звернувся до ДАІ з обслуговування м. Харків ГУМВС України в Харківській області з заявою № 8822795 від 20.11.2012 року про зняття з обліку для реалізації автомобіля легкового CHEVROLET EPICA, номер двигуна НОМЕР_1, номер державної реєстрації НОМЕР_2, 2008 року випуску.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідно до облікової картки державного ТЗ № НОМЕР_2 від 20.11.2012 року, автомобіль легковий CHEVROLET EPICA, номер двигуна НОМЕР_1, номер державної реєстрації НОМЕР_2, 2008 року випуску 20.11.2012 року знято з обліку для реалізації .

Згідно з п. 8 Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07.09.1998 року № 1388 (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин), документами, що підтверджують правомірність придбання транспортних засобів, їх складових частин, що мають ідентифікаційні номери, є, зокрема, засвідчена підписом відповідної посадової особи, що скріплена печаткою довідка-рахунок за формою згідно з додатком 1, видана суб'єктом господарювання, діяльність якого пов'язана з реалізацією транспортних засобів та їх складових частин, що мають ідентифікаційні номери.

Позивач до позовної заяви надав довідку-рахунок ГУ МВС України в Харківській області Серія ДПІ № 755751, яку видано 1-му відповідачу - ТОВ "ПВП "Електропромавтоматика" в підтвердження факту продажу йому за 96300,00 грн. автомобіля CHEVROLET EPICA, рік випуску 2008, № двигуна НОМЕР_1, ДНЗ НОМЕР_2, свідоцтво про реєстрацію (технічний паспорт) № НОМЕР_3.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, на момент відчуження спірного автомобіля за оспорюваним правочином (20.11.2012 року), позивач та перший відповідач мали одного й того самого директора - ОСОБА_6 та одного й того самого засновника - ОСОБА_7, що підтверджується Витягами з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 24.11.2012 року 1-й відповідач ТОВ "ПВП "Електропромавтоматика" подав до ВРЕР ДАІ з обслуговування м. Харків № 1 ГУМВС України в Харківській області заяви:

- № 93624479 від 24.11.2012 року про проведення операції "РЕЄСТРАЦІЯ ТЗ ПРИДБАНОГО НА АУКЦІОНІ ТОВАР.БІРЖІ";

- № 9085 від 24.11.2012 року про: надання консультації з питань реєстраційної діяльності ВРЕР; виконання перевірки за усіма наявними електронними обліками Державтоінспекції; оформлення Реєстрації ТЗ, придбаного на аукціоні, товарній біржі; Вилучення ДНЗ.

З вищезазначених заяв судами попередніх інстанцій встановлено, що 1-й відповідач підставою для переходу права власності на спірний автомобіль зазначив саме довідку-рахунок серії ДПІ № 755751 від 20.11.2012 року та надав вказану довідку-рахунок до цих заяв. Жодного договору купівлі-продажу спірного автомобіля надано не було 1-м відповідачем до заяв № 93624479 від 24.11.2012 року та № 9085 від 24.11.2012 року, поданих до ВРЕР ДАІ з обслуговування м. Харків № 1 ГУМВС України в Харківській області.

За своїм правовим змістом довідка-рахунок є підтвердженням вчинення факту купівлі-продажу спірного автомобіля та відповідає ст. 655 ЦК України, якою встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає майно і зобов'язується сплатити за нього певну грошову суму.

Виходячи з чого, суди попередніх інстанцій вказали на те, що надана позивачем довідка-рахунок ГУМВС України в Харківській області Серія ДПІ № 755751, яку видано 1-му відповідачу - ТОВ "ПВП "Електропромавтоматика", є підтвердженням вчинення правочину купівлі-продажу автомобілю CHEVROLET EPICA, рік випуску 2008, № двигуна НОМЕР_1, ДНЗ НОМЕР_2, свідоцтво про реєстрацію (технічний паспорт) № НОМЕР_3.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" предмет обтяження, право власності на який належить боржнику, не може бути відчужений останнім, якщо інше не встановлено законом або договором.

Таким чином, судами попередніх інстанцій встановлено, що продаж 1-му відповідачу належного позивачу автомобіля CHEVROLET EPICA, рік випуску 2008, № двигуна НОМЕР_1, ДНЗ НОМЕР_2, було здійснено під час дії заборони, накладеної постановою Червонозаводського ВДВС Харківського МУЮ від 16.11.2012 року № 30058569 про арешт майна, що суперечить положенням ч. 1 ст. 9 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" .

Встановивши вказані обставини справи, надавши оцінку доказам та доводам сторін в обґрунтування їх вимог та заперечень, суди попередніх інстанцій дійшли правомірних висновків про наявність підстав для визнання недійсним вказаного правочину у відповідності до вимог ст. ст. 203, 215 ЦК України.

Щодо того, в якому саме провадженні - позовному чи в межах справи про банкрутство має бути розглянута заява про визнання правочину недійсним - колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

За змістом положень ст. 55 Конституції України кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку.

Пунктом 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у рішенні у справі "Сокуренко і Стригун проти України" від 20.07.2006 року зазначив, що фраза "встановленого законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У рішенні у справі "Занд проти Австрії" висловлено думку, що термін "судом, встановленим законом" у пункті 1 ст. 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з [...] питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів [...]".

Відповідно до положень ст. 4-1 ГПК України господарські суди вирішують господарські спори у порядку позовного провадження, передбаченому цим Кодексом. Господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом № 2343-XII.

Згідно з п. п. 2, 7 ч. 1 ст. 12 ГПК України господарським судам підвідомчі справи про банкрутство; справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого порушено справу про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів, пов'язаних із визначенням та сплатою (стягненням) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також справ у спорах про визнання недійсними правочинів (договорів), якщо з відповідним позовом звертається на виконання своїх повноважень контролюючий орган, визначений Податковим кодексом України.

Ч. 9 ст. 16 ГПК України (виключна підсудність справ) передбачено, що справи у майнових спорах, передбачених п. 7 ч. 1 ст. 12 цього Кодексу, розглядаються господарським судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство.

Зазначені норми кореспондуються з положеннями ч. 4 ст. 10 Закону про банкрутство, відповідно до якої суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, вирішує усі майнові спори з вимогами до боржника, у тому числі спори про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником, тощо.

Системний аналіз положень Закону про банкрутство дає підстави для висновку, що з моменту порушення стосовно боржника справи про банкрутство він перебуває в особливому правовому режимі, який змінює весь комплекс юридичних правовідносин боржника, і спеціальні норми Закону про банкрутство мають пріоритет у застосуванні при розгляді справ про банкрутство щодо інших законодавчих актів України, а тому правочини (договори) або майнові дії боржника, які були вчинені боржником після порушення справи про банкрутство або протягом одного року, що передував порушенню справи про банкрутство, можуть бути відповідно визнані недійсними або спростовані господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або конкурсного кредитора (ч. 1 ст. 20 Закону про банкрутство); за позовом розпорядника майна (ч. 9 ст. 22 Закону про банкрутство); за заявою комітету кредиторів (ч. 8 ст. 26 Закону про банкрутство); за заявою керуючого санацією (ч. 5 ст. 28 Закону про банкрутство); за заявою ліквідатора (ч. 2 ст. 41 Закону про банкрутство).

Отже, за умови порушення провадження у справі про банкрутство боржника, особливістю вирішення таких спорів є те, що вони розглядаються та вирішуються господарським судом без порушення нових справ, що узгоджується із загальною спрямованістю Закону про банкрутство, який передбачає концентрацію всіх спорів у межах справи про банкрутство задля судового контролю у межах цього провадження за діяльністю боржника, залучення всього майна боржника до ліквідаційної маси та проведення інших заходів, метою яких є повне або часткове задоволення вимог кредиторів.

Відповідно до положень ст. 111 28 ГПК України висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених п. п. 1 і 2 ч. 1 ст. 111 16 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.

В постанові Верховного Суду України від 13.04.2016 року у справі № 908/4804/14 зазначається, що з огляду на приписи ч. 1 ст. 9 Конституції України, ст. 17 Закону України від 23.02.2006 року № 3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" Конвенція застосовується судами України як частина національного законодавства, а практика ЄСПЛ, через рішення якого відбувається практичне застосування Конвенції, застосовується судами як джерело права.

Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ (рішення у справах "Пономарьов проти України" та "Рябих проти Російської Федерації") щодо реалізації права на справедливий суд (п. 1 ст. 6 Конвенції): "одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду. Цей принцип наголошує, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов'язкового рішення суду просто тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її вирішення. Повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду. Перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Винятки із цього принципу можуть мати місце лише за наявності підстав, обумовлених обставинами важливого та вимушеного характеру".

У рішенні у справі "Нєлюбін проти Російської Федерації" ЄСПЛ також дійшов висновку, що принцип правової визначеності вимагає, серед іншого, щоб якщо суди ухвалили остаточне рішення в питанні, то їх рішення не піддавалося би сумніву. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень. Такі рішення можуть бути скасовані лише у виняткових обставинах, а не тільки з метою одержання іншого рішення у справі.

З огляду на викладене, з метою забезпечення прав і законних інтересів сторін спору на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, зважаючи на те, що господарськими судами передніх інстанцій під час повторного розгляду справи прийняті вірні та обґрунтовані рішення у справі, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку про можливість перегляду рішення господарського суду Харківської області від 01.06.2016 року та постанови Харківського апеляційного господарського суду від 08.09.2016 року у справі № 922/6139/15 у касаційному порядку за правилами позовного порядку, без припинення провадження у даній справі з підстав необхідності її розгляду в межах справи про банкрутство.

Згідно зі ст. 111 7 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Відповідно до ст. 111 9 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення, залишити в силі одне із раніше прийнятих рішень або постанов.

З урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що господарськими судами попередніх інстанцій при розгляді спору про визнання вказаного правочину недійсним, дотримані норми матеріального та процесуального права, висновки відповідають встановленим обставинам справи, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.

За таких обставин, оскаржувані рішення господарського суду Харківської області від 01.06.2016 року та постанова Харківського апеляційного господарського суду від 08.09.2016 року у справі № 922/6139/15 є законними та обґрунтованими, підстави для їх скасування відсутні.

Керуючись ст. ст. 111 7 , 111 9 - 111 12 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Електропромавтоматика" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 01.06.2016 року та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 08.09.2016 року у справі № 922/6139/15 залишити без змін.

Головуючий: Погребняк В.Я. Судді: Жукова Л.В. Короткевич О.Є.