Постанова

від 21.11.2016 по справі 921/217/16-г/14

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" листопада 2016 р. Справа № 921/217/16-г/14

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого - судді Кравчук Н.М.

суддів Мирутенко О.Л.

Якімець Г.Г.

розглянувши апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства "Добра вода" за вих. № 93 від 11.07.2016р. (вх. № ЛАГС 01-05/3694/16 від 27.07.2016р.)

на рішення господарського суду Тернопільської області від 22.06.2016р.

у справі № 921/217/16-г/14

за позовом: приватного акціонерного товариства "Добра вода", с. Млинівці, Зборівський район, Тернопільська область

до відповідача-1: Тернопільського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області, м. Тернопіль

до відповідача-2: Головного управління державного казначейства у Тернопільській області, м. Тернопіль

про стягнення збитків у сумі 100 000,00 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Переймибіда Р.Б. - представник (довіреність № 14 від 02.02.2016р.)

від відповідача-1: не з'явився

від відповідача-2: не з'явився

Представнику позивача роз'яснено права та обов'язки, передбаченні ст.ст.20, 22, 28 ГПК України. Клопотання про здійснення технічної фіксації судового процесу та заяв про відвід суддів від учасників судового процесу не надходило.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Тернопільської області від 22.06.2016р. у справі № 921/217/16-г/14 (суддя О.В. Руденко) відмовлено в задоволенні позовних вимог повністю.

Приймаючи рішення, місцевий господарський суд виходив з того, що позивачем не надано суду доказів усіх необхідних складових для застосування до відповідача цивільної відповідальності у вигляді відшкодування шкоди.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, ПАТ "Добра вода" подало апеляційну скаргу, в якій вказує, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, не враховано надані ним докази та аргументи, а відтак, винесено незаконне рішення, просить його скасувати, прийняти нове рішення, яким задоволити позовні вимоги повністю. Зокрема, скаржник зазначає, що у відповідача-1 була можливість стягнути усю суму заборгованості та домогтися повного виконання рішення боржником, однак внаслідок тривалої протиправної бездіяльності, незважаючи на неодноразові ухвали суду про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання державного виконавця вжити всіх передбачених законом заходів щодо виконання рішення суду, останнє залишилося не виконаним, чим ПрАТ «Добра вода» завдано збитки у зв'язку з неотриманням грошових коштів на суму 816 507,42 грн. Крім того, на думку скаржника, суд безпідставно відмовив у задоволені клопотання про витребування додаткових доказів.

Згідно протоколу про автоматичний розподіл справ між суддями від 27.07.2016р. дану справу розподілено до розгляду судді-доповідачу Кравчук Н.М., склад колегії сформований з суддів: Кравчук Н.М. - головуючий суддя, Бойко С.М. та Мирутенко О.Л.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 27.07.2016р. прийнято апеляційну скаргу до провадження та призначено до розгляду на 20.09.2016р.

У зв'язку з тимчасовою непрацездатністю судді Бойко С.М., 19.09.2016р. здійснено автоматичну заміну складу колегії суддів по розгляду справи № 921/217/16-г/14, суддю Бойко С.М. замінено на суддю Якімець Г.Г.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 20.09.2016р. розгляд апеляційної скарги відкладено на 11.10.2016р.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 11.10.2016р. розгляд апеляційної скарги відкладено на 08.11.2016р.

У зв'язку з перебуванням члена колегії суддів по розгляду справи № 921/217/16-г/14 судді Мирутенка О.Л. на лікарняному, судове засідання 08.11.2016р. не відбулося.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 14.11.2016р. справу № 921/217/16-г/14 призначено до розгляду на 21.11.2016р.

В судовому засіданні 21.11.2016р. представник позивача доводи апеляційної скарги підтримав повністю.

Відповідач-1 участі уповноваженого представника в судове засідання 21.11.2016р. не забезпечив, хоча належним чином був повідомлений про дату, час і місце розгляду справи. На попередньому судовому засіданні представник проти доводів скаржника заперечив з підстав, викладених у запереченнях на апеляційну скаргу (зареєстровані в канцелярії суду за вх№ 01-04/6848/16 від 20.09.2016р.), рішення суду першої інстанції вважає законним та обґрунтованим, відтак просить суд залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Відповідач-2 участі уповноважено представника в судові засідання жодного разу не забезпечив, хоча належним чином був повідомлений про дату, час і місце розгляду справи.

Розглянувши апеляційну скаргу, матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Львівський апеляційний господарський суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням господарського суду Тернопільської області від 28.08.2012р. по справі №2/50/5022-556/2012 частково задоволено позовні вимоги ПАТ "Добра вода" до ТзОВ "Торговий світ" про стягнення заборгованості у сумі 841 275,28 грн. та 16 825,51 грн. в рахунок повернення сплаченого судового збору (а.с. 21-22).

У відповідності до ст.116 ГПК України 10.09.2012р. на примусове виконання даного судового акту господарським судом видано відповідний наказ (а.с. 23).

04.10.2012р. державним виконавцем Першого відділу ДВС Тернопільського міського управління юстиції Станимир Р.І. було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №34582991 по виконанню наказу господарського суду Тернопільської області №2/5/5022-556/2012 від 10.09.2012р. та встановлено строк для його добровільного виконання до 11.10.2012р. (а.с. 25).

Крім того, 04.10.2012р. державним виконавцем Першого відділу ДВС винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.

У подальшому 19.11.2012р. державним виконавцем винесено постанову про арешт коштів, що перебувають у касі боржника або надходять до неї (а.с. 26).

18.11.2012р. державним виконавцем винесено постанову ВП №19943544 про об'єднання виконавчих проваджень у зведене виконавче провадження, у яке включено наказ господарського суду Тернопільської області №2/5/5022-556/2012 від 10.09.2012р. (а.с. 201).

23.11.2012р. відповідно до статей 5,11 Закону України "Про виконавче провадження" державним виконавцем вчинено запити в ТзОВ "Тернопільське міське БТІ", УДАІ УМВСУ в Тернопільській області, Тернопільське міське управління земельних ресурсів, Тернопільську обласну державну інспекцію державного технічного нагляду щодо зареєстрованого за боржником права власності на нерухоме та рухоме майно і відкриті рахунки в банківських установах.

Як вказує орган ДВС, 11.02.2013р. державним виконавцем проведено опис та арешт рухомого майна, що належить ТОВ "Торговий світ", про що складено акт опису та арешту майна.

В порядку ст.58 Закону України "Про виконавче провадження" державним виконавцем проведено визначення вартості описаного та арештованого майна, про що складено відповідний акт, згідно якого загальна вартість майна становить 4 970 грн.

Разом з тим, на депозитному рахунку Відділу знаходилась сума коштів у розмірі 57 442,28 грн. 18.03.2013р. проведено розрахунок розподілу стягнутих з боржника сум для задоволення вимог стягувачів за зведеним виконавчим провадженням, відповідно до якого пропорційно від суми боргу, з урахуванням виконавчого збору та витрат на проведення виконавчих дій ПАТ "Добра вода" підлягали до перерахування кошти в сумі 41 593,37 грн.

Згідно розпорядження від 01.04.2013р. на рахунок ПАТ "Добра вода" перераховано кошти в сумі 41 593,37 грн.

10.04.2013р. на адресу Першого відділу ДВС надійшла копія витягу з протоколу засідання конкурсної комісії з визначення спеціалізованої торговельної організації для передачі на реалізацію арештованого державним виконавцем майна від 09.04.2013р. № 13/2013.

15.04.2013р. між Першим відділом ДВС та ПП "СП Юстиція" укладено договір № 21/068/13/кт про надання послуг по організації і проведенню торгів з реалізації арештованого майна на комісійних умовах.

Водночас, ухвалою господарського суду Тернопільської області від 10.04.2013р. задоволено скаргу позивача в частині визнання незаконною бездіяльності Першого відділу ДВС в період з 18 по 31.10.2012р., яка виявилась у несвоєчасному накладенні арешту на рахунки боржника у банківських установах (а.с. 36-37).

Також, ухвалою господарського суду Тернопільської області від 17.04.2015р. визнано незаконною бездіяльність Першого відділу ДВС Тернопільського міського управління юстиції по виконанню наказу господарського суду Тернопільської області від 10.09.2012р. та зобов'язано орган ДВС вжити усі передбачені законом заходи, спрямовані на виконання наказу господарського суду (а.с. 47-49).

14.04.2015р. державним виконавцем Першого відділу ДВС винесено постанову про закінчення виконавчого провадження та направлення виконавчого документа за підвідомчістю, яка скасована постановою Львівського апеляційного господарського суду від 05.10.2015р. (а.с. 51-56).

10.12.2015р. державним виконавцем винесено постанову про відновлення виконавчого провадження та 11.01.2016р. накладено арешт на кошти боржника (а.с. 202).

Разом з тим, 29.02.2016р. державним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження у зв'язку із направленням за належністю до Орджонікідзевського відділу ДВС Запорізького МУЮ (а.с. 203)

Зважаючи на протиправну бездіяльність державного виконавця, яка, на думку позивача, виявилась у несвоєчасному накладенні арешту на рахунки боржника у банках, що підтверджується ухвалою суду від 10.04.2013р., та невжитті усіх передбачених законом заходів, спрямованих на виконання судового рішення по справі №2/50/5022-556/2012, яке залишається частково не виконаним, чим господарському товариству завдано збитки, стягнення яких і є предметом даного судового розгляду.

При винесенні постанови колегія суддів керувалася наступним.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В силу приписів статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу у разі їх порушення, невизнання чи оспорювання. Одним з способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Згідно ст.56 Конституції України кожному гарантовано право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Правова основа відшкодування шкоди державою міститься у ч. 3 ст. 11 Закону України "Про державну виконавчу службу" (в редакції чинної станом на момент звернення з позовом до суду), за якою шкода, заподіяна державним виконавцем фізичним чи юридичним особам під час виконання рішення, підлягає відшкодуванню у порядку, передбаченому законом, за рахунок держави.

Згідно ч. 2 ст. 87 Закону України "Про виконавче провадження" збитки, завдані державним виконавцем фізичним чи юридичним особам під час проведення виконавчого провадження, підлягають відшкодуванню в порядку, встановленому законом.

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду передбачені у ст. 1166 ЦК України, згідно якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала; особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

У відповідності до ст. 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

На відміну від загальної норми статті 1166 ЦК України, яка вимагає встановлення всіх чотирьох елементів цивільного правопорушення (протиправна поведінка, наявність шкоди, причинний зв'язок між протиправною поведінкою та завданою шкодою, вина заподіювача шкоди), спеціальні норми Цивільного кодексу України допускають можливість відшкодування шкоди незалежно від вини органу державної влади та його посадової або службової особи. (Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 04.06.2014 року по справі № 914/4280/13).

Відтак, необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є факти неправомірних дій цього органу чи його посадових або службових осіб, наявність шкоди та причинний зв'язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою.

Суд також вважає за необхідне зазначити, що у спірних деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов'язок довести наявність шкоди (її розмір), протиправність (незаконність) поведінки органу державної влади та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяною шкодою.

В п.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" № 9 від 17.10.2012р. зазначено, що: "у розгляді позовів про відшкодування шкоди (збитків), заподіяної діями (бездіяльністю) державного виконавця, суди повинні виходити з положень ст.11 Закону України "Про державну виконавчу службу", статті 87 Закону України "Про виконавче провадження", ст.1174 ЦК України, маючи на увазі, що в таких випадках відповідачами можуть бути відповідні органи Державної виконавчої служби, в яких працюють державні виконавці, та відповідні територіальні органи Державної казначейської служби України, і враховуючи викладене в роз'ясненні президії Вищого арбітражного суду України від 01.04.94р. № 02-5/215 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з відшкодуванням шкоди" (в редакції роз'яснення президії Вищого господарського суду України від 29.12.2007р. № 04-5/239), зокрема в пункті 9 цього роз'яснення.".

У вирішенні спорів про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок невиконання рішення суду, господарським судам слід враховувати, що для висновку про наявність безпосереднього причинного зв'язку між невиконанням судового рішення, яке набрало законної сили, та заподіяною шкодою недостатньо встановити тільки факт невиконання судового рішення та неотримання кредитором присудженого судом. Під час розгляду справи суду необхідно встановити, чи могло бути таке судове рішення фактично виконане в момент пред'явлення його до виконання, зокрема, чи мав боржник майно, достатнє для виконання судового рішення в порядку та у спосіб, зазначений в ньому, чи не було це майно обтяжене іншими зобов'язаннями, які перешкоджали б виконанню рішення, чи були заявлені в цей час вимоги інших стягувачів на майно боржника тощо.

Обґрунтовуючи протиправність поведінки органу ДВС, позивач посилається на ухвалу господарського суду Тернопільської області від 10.04.2013р. по справі №2/50/5022-556/2012, відповідно до якої визнано незаконною бездіяльність Першого відділу ДВС в період з 18 по 31 жовтня 2012р., яка виявилась у несвоєчасному накладені арешту на рахунки боржника у банках; ухвалу господарського суду Тернопільської області від 17.04.2015р. по справі №2/50/5022-556/2012, якою визнано незаконною бездіяльність Першого відділу ДВС по виконанню наказу господарського суду Тернопільської області від 10.09.2012р. по справі №2/50/5022-556/2012 у період з 09.07.2013р. по 17.01.2014р.; та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 05.10.2015р. по справі №2/50/5022-556/2012, якою, зокрема, визнано незаконними дії Першого відділу ДВС та визнано недійсною постанову державного виконавця від 14.04.2015р. про закінчення виконавчого провадження №34582991.

Обставини, встановлені у наведених вище судових актах, є приюдиціальними в силу вказівок ст. 35 ГПК України.

Разом з тим, як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, 04.10.2012р., державним виконавцем винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.

Згідно повідомлення ДПСУ від 18.10.2012р. зареєстровано 22 рахунки в банківських установах, з огляду на що відповідно до ст.52 Закону України "Про виконавче провадження", 31.10.2012р. державним виконавцем винесено постанову ВП №34582991 про арешт коштів боржника, копія якої була направлена сторонам до відома та в банківські установи для виконання.

Зі змісту наданих банківськими установами інформації, які зокрема витребовувалися на підставі клопотання позивача, у ПАТ КБ "Приватбанк", ПАТ "Терра банк", Західне регіональне управління ПАТ "Фінанси і кредит", Відділення Тернопільської регіональної дирекції ПАТ "ВТБ Банк", Тернопільської обласної дирекції ПАТ "Райффайзен Банк Аваль", вбачається, що рахунки боржника станом на час винесення виконавцем постанови від 31.10.2012р. були закритими, або коштів було недостатньо для виконання даної постанови. ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" повідомила про наявність коштів на рахунку боржника у сумі лише 610,15 грн. (а.с. 27-30, 125-131, 166-172, 177).

Також судом встановлено, що відповідачем-1 вчинено ряд дій по встановленню майна боржника, за рахунок якого можливе стягнення на виконання рішення суду. Зокрема, накладено арешт на майно боржника та оголошено заборону на його відчуження, вчинено запити в ТзОВ "Тернопільське міське БТІ", УДАІ УМВСУ в Тернопільській області, Тернопільське міське управління земельних ресурсів, Тернопільську обласну державну інспекцію державного технічного нагляду щодо встановлення зареєстрованого за боржником права власності на нерухоме та рухоме майно.

Так, 07.02.2013р. керівник ТзОВ "Торговий світ" надав державному виконавцю "Баланс на 31.12.2012р. (форма один) та перелік основних засобів підприємства" та 15.02.2013р. надано перелік основних засобів станом на 2010, 2011 та 2012р. (а.с. 96-102).

За наслідками проведення визначення вартості описаного та арештованого майна складено акт, згідно якого загальна вартість майна боржника становить 4 970 грн.

У свою чергу, відомостей про наявність у ТзОВ "Торговий світ" будь-якого іншого рухомого чи нерухомого майна, на яке державним виконавцем протиправно не було накладено арешт, матеріали справи не містять. Не зазначає про таке майно і позивач, як і не надає суду належні докази його наявності.

Суд зазначає, що листи Тернопільської ОДПІ від 05.04.13р. №8440, із наведеними у ньому даними податкової звітності з податку на прибуток за 4 квартал 2012 року та від 09.04.13р. №8705, із переліком контрагентів боржника у 3-4 кварталах 2012 року (а.с. 38-44), вказують лише на здійснення господарської діяльності у даний період ТзОВ "Торговий світ", однак не дають можливості встановити чи реалізовувалось при цьому саме майно боржника, ідентифікувати це майно, визначити його правовий статус, а відтак і зробити висновок про те, що із власності боржника вибуло майно, достатнє для виконання судового рішення, внаслідок саме протиправної бездіяльності державного виконавця.

В той же час, на переконання суду, необхідною умовою для відшкодування шкоди, завданої невиконанням рішення суду, є наявність у боржника майна, присудженого до передачі за рішенням, чи достатнього для звернення стягнення та сплати присудженої суми, на момент відкриття чи перебігу виконавчого провадження.

Суд вважає, що держава не може нести відповідальності щодо стягнення за виконавчим документом, якщо виконати рішення було об'єктивно не можливо через відсутність чи недостатність у боржника майна.

Отже, хоча матеріалами справи і підтверджується часткова бездіяльність відповідача-1 при виконанні вищезазначеного судового наказу, проте між протиправною поведінкою органу ДВС та наслідками, що настали у вигляді заподіяної господарському товариству шкоди відсутній причинно-наслідковий зв'язок, як один із обов'язкових елементів складу правопорушення.

Разом з тим, на час вирішення даного спору, за твердженням позивача та за даними довідки органу ДВС від 14.06.16р. №30/5931/10, виконавче провадження із примусового виконання наказу господарського суду Тернопільської області від 10.09.2012р. по справі №2/50/5022-556/2012 триває та перебуває на виконанні в Орджонікідзенському відділі державної виконавчої служби м. Запоріжжя Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області.

З огляду на наведене, суд зазначає, що позивач не втратив права та об'єктивної можливості на отримання належних йому сум за вказаним виконавчим документом під час здійснення виконавчого провадження.

В свою чергу, у постанові судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 11.09.2013р. по справі №6-48 цс 13 зазначено, що сам факт тривалого невиконання рішення суду не може бути підставою для безспірного стягнення збитків у вигляді нестягнутої за рішенням суду суми.

Таким чином,позивач не довів факту заподіяння йому шкоди саме у заявленому розмірі.

Враховуючи вищевикладене, апеляційна інстанція вважає, що місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про відсутність необхідних складових для застосування до відповідача цивільної відповідальності у вигляді відшкодування шкоди, а отже суд першої інстанції правомірно відмовив у задоволенні позовних вимог в зв'язку з їх необґрунтованістю та недоведеністю.

Щодо відмови судом першої інстанції у задоволенні клопотання про витребування судом письмових доказів, у осіб, які не являються учасниками даного судового процесу, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

За статтею 38 ГПК України суд вправі витребовувати докази лише за певних обставин.

Згідно ч. 2 ст. 38 ГПК України у клопотанні повинно бути зазначено: 1) який доказ витребовується; 2) обставини, що перешкоджають його наданню; 3) підстави, з яких випливає, що цей доказ має підприємство чи організація; 4) обставини, які може підтвердити цей доказ.

Позивач, звертаючись до суду із клопотанням щодо витребування у Тернопільської ОДПІ актів/довідок, складених внаслідок проведених перевірок ТзОВ "Торговий світ" за період з 01.10.2012 р. по 2015 р., ні реквізитів даних документів, ні будь-якої інформації, що такі перевірки проводились контролюючим органом, а відтак і підстав з яких випливає, що фіскальна служба має дані письмові докази, господарське товариство не вказує взагалі. Аналогічно це стосується і клопотання про витребування у державної податкової інспекції назв та адресних даних контрагентів, з якими у 4 кварталі 2012 року ТзОВ "Торговий світ" здійснював господарські операції.

З точки зору законодавства податкова звітність фіксує лише процес обчислення податку, а також суму, що підлягає сплаті до бюджету, а не дані щодо індивідуально визначеного майна платника та його правового статусу.

Так, за ст. 46.1 Податкового кодексу України, податкова декларація, розрахунок - це документ, що подається платником податків контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Натомість, у спірних правовідносинах, на позивача законодавцем покладено тягар доведення наявності майна у боржника, а не факт ведення ним господарської діяльності під час виконання судового рішення. Відомостей, які потребують з'ясуванню згідно з п.9 Роз'яснення Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з відшкодуванням шкоди" №02-5/2015 від 01.04.1994р. звітні документи боржника не містять.

З урахуванням викладеного, розглянувши клопотання представника позивача про витребування доказів, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про відмову в його задоволенні.

Колегія суддів вважає, що господарський суд Львівської області на підставі зібраних належним чином доказів, повно встановив всі обставини справи, які мають значення для правильного вирішення даного спору, та правомірно відмовив в задоволенні позову.

Відповідно до ч.3 ст. 4 3 ГПК України господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Статтею 32 ГПК України встановлено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Частиною 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Однак, скаржником всупереч вищенаведеній нормі права, не подано доказів, які б спростували факти, наведені в позовній заяві, а доводи, зазначені в апеляційній скарзі не спростовують правомірність висновків, викладених в оспорюваному рішенні суду першої інстанції.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що рішення місцевого господарського суду є законним, обґрунтованим, прийнятим з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому його слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Керуючись, ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Львівський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ :

1. Рішення господарського суду Тернопільської області від 22.06.2016р. у справі № 921/217/16-г/14 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно з розділом ХІІ-1 ГПК України.

3. Справу передати до господарського суду Тернопільської області.

Головуючий суддя Кравчук Н.М.

судді Мирутенко О.Л.

Якімець Г.Г.