Рішення

від 24.11.2016 по справі 201/1909/15-ц

ЖОВТНЕВИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа № 201/1909/15-ц

Провадження № 2/201/370/2016

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 листопада 2016 року Жовтневий районний суд міста Дніпропетровська в складі:

головуючого - судді Ходаківського М.П.,

за участі секретаря судового засідання - Максимової О.В.,

представника позивача - ОСОБА_1,

представників відповідачів - ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4,

представника третьої особи - ОСОБА_5, прокурора - Пахомової К.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Дніпрі цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 від імені якої діє законний представник - опікун ОСОБА_4, треті особи: ОСОБА_10, Орган опіки та піклування - служба у справах дітей ОСОБА_11 районної державної адміністрації Дніпропетровської області, державний нотаріус ОСОБА_11 державної нотаріальної контори Дніпропетровської області ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, за участі Дніпропетровської місцевої прокуратури № 2, про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу, визнання договору про поділ спадщини недійсним, визнання свідоцтв про право на спадщину за законом недійсними, про поділ майна та визнання права власності,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач у лютому 2015 року звернулася до суду з позовом до ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 від імені якої діє законний представник - опікун ОСОБА_4, треті особи: ОСОБА_10, Орган опіки та піклування - служба у справах дітей ОСОБА_11 районної державної адміністрації Дніпропетровської області, про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу, визнання договору про поділ спадщини недійсним, визнання свідоцтв про право на спадщину за законом недійсними, про поділ майна та визнання права власності.

В обґрунтування своїх позовних вимог, з урахуванням останніх прийнятих судом уточнень до позовної заяви від 10 вересня 2015 року (а.с. 38-42, том 2), позивач посилалася на те, що з 1991 року по 08 лютого 2012 року ОСОБА_6 перебувала у фактичних шлюбних відносинах з ОСОБА_15. За час спільного проживання однією сім'єю в іншому зареєстрованому шлюбі жоден з них не перебував, між ними склалися усталені відносини, що притаманні подружжю.

При цьому 27 грудня 1991 у ОСОБА_6 та ОСОБА_15 народилася донька - ОСОБА_7.

08 лютого 2012 року ОСОБА_15 помер. Протягом 21 року до дня смерті ОСОБА_15 та ОСОБА_6 проживали разом однією сім'єю, виховували спільну доньку ОСОБА_9 та сина позивача від першого шлюбу - ОСОБА_16 За час проживання однією сім'єю з ОСОБА_15 без реєстрації шлюбу ними було придбано наступне майно, яке за взаємною згодою було оформлено на ім'я чоловіка, а саме:

1.житловий будинок з надвірними спорудами, що знаходиться за адресою: с. Кам'яне, вул. Шевченко, буд. 30, Солонянського району, Дніпропетровської області, розташований на земельній ділянці місцевої Ради площею 2500 кв. м. на підставі договору купівлі - продажу житлового будинку від 30 травня 1997 року, посвідченого державним нотаріусом ОСОБА_11 державної нотаріальної контори ОСОБА_12, реєстровий номер № 1715;

2.квартира № 18 по вул. Мечникова, буд. 15, у м. Дніпропетровську: 40/100 частин квартири - на підставі договору купівлі - продажу частини квартири від 31 січня 2006 року, посвідченого державним нотаріусом Першої Дніпропетровської державної нотаріальної контори ОСОБА_17, реєстровий номер № 4-226; 32/100 частини квартири - на підставі договору дарування 32/100 частин квартири від 01 квітня 2003 року, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_18, реєстровий номер № 1-648; 28/100 частини квартири - на підставі договору дарування квартири від 17 грудня 2003 року, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_19, реєстровий номер № 5724;

3.квартира № 20-а по вул. Мечникова, буд. 15, у м. Дніпропетровську на підставі договору купівлі - продажу квартири від 16 жовтня 2003 року, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_19, реєстровий номер № 4428;

4.квартира № 34 по вул. Лісна, буд. 7 у м. Ялта у с. Данилівка Автономної Республіки Крим на підставі договору купівлі - продажу квартири від 22 серпня 2003 року, посвідченого приватним нотаріусом Ялтинського міського нотаріального округу ОСОБА_20, реєстровий номер № 2847;

5.будівля офісу загальною площею 330,7 кв.м., розташована за адрсою: м. Дніпропетровськ, вул. Дмитра Донського, буд. 8, яка придбана у власність ОСОБА_15 та ОСОБА_10 в рівних частинах на підставі договору купівлі - продажу будівлі офісу від 13 вересня 2005 року, посвідченого державним нотаріусом Першої Дніпропетровської державної нотаріальної контори ОСОБА_17, реєстровий номер № 4-3165;

6.земельна ділянка площею 0,1000 га, кадастровий номер 1210100000:03:291:0001, розташована за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Дмитра Донського, буд. 8, яка придбана у власність ОСОБА_15 та ОСОБА_10 в рівних частинах на підставі договору купівлі - продажу земельної ділянки від 25 листопада 2005 року, посвідченого державним нотаріусом Першої Дніпропетровської державної нотаріальної контори ОСОБА_17, реєстровий номер № 4-4343;

7.житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами, що розташований за адресою: ОСОБА_5 Республіка Крим, Бахчисарайський район, с. Високе, вул. Шкільна, буд. 6, на підставі договору купівлі -продажу житлового будинку від 17 червня 2008 року, посвідченого приватним нотаріусом Бахчисарайського районного нотаріального округу ОСОБА_21, реєстровий номер № 1549;

8.земельна ділянка площею 0,2218 га, кадастровий номер 0120455300:03:001:0019, розташована за адресою: ОСОБА_5 Республіка Крим, Бахчисарайський район, с. Високе, вул. Шкільна, буд. 6.

9.автомобіль «TOYOTA FORTUNER» 2006 року випуску, реєстраційний номер АЕ 1313, шасі (кузов, рама коляска) № MR1YU59G160004035 на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, серія РСА № 360038, виданого МРЕВ-1 ДАІ УМВС України у Дніпропетровській області від 09 червня 2006 року.

Рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 18 грудня 2008 року визнано за ОСОБА_15 право власності на переобладнану квартиру АДРЕСА_1.

Зазначена квартира була придбана по частках: 32/100, 28/100, 40/100, у подальшому у квартирі було зроблено капітальний ремонт, квартира була суттєво переобладнана, об'єднана в одне приміщення - квартиру № 18 та введена в експлуатацію, що підтверджується актом державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію перепланованої квартири від 12 листопада 2007 року, який затверджений рішенням виконкому Бабушкінської районної у м. Дніпропетровську ради від 16 листопада 2007 року.

Оскільки внаслідок зазначеного ремонту переобладнання та поліпшення квартира № 18 істотно збільшилась у своїй вартості позивач просить суд визнати 60/100 її частин об'єктом права спільної сумісної власності ОСОБА_6 та ОСОБА_22

Згідно з листом № 99 від 22 червня 2015 року ТОВ «Сафарі» та листа ТОВ «Бумеранг» № 39/08 від 04 серпня 2015 року до магазину «Сафарі» було здано на реалізацію зброю, що належала ОСОБА_15, а саме:

1.мисливський нарізний карабін «Benelli Argo», серійний номер ВВ 001729/СВ 001729, зазначений карабін реалізовано 11 грудня 2013 року, грошові кошти від реалізації у розмірі 19 125,60 грн. знаходяться у магазині «Сафарі», за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Серова, буд. 4;

2.мисливська рушниця ІЖ -56 «Білка», калібр 22 Lr/32, серійний номер П4751 вартістю - 2000 грн.;

3.мисливська рушниця «Benelli», калібр 12, серійний номер V 166544/S 179156 вартістю - 25 000 грн.;

4.мисливська рушниця МЦ8-02, калібр 12, серійний номер 750117 вартістю 60 000 грн.;

5.мисливська рушниця «Зауєр», калібр 16, серійний номер 394292 вартістю 6000 грн.

Зазначена зброя була придбана позивачем у період сумісного проживання з ОСОБА_15 на загальну суму 112 125,6 грн.

Позивач посилається на те, що за свого життя ОСОБА_15 заповіту не склав. Після його смерті відкрилась спадщина на все належне йому на день смерті майно. Спадкоємцями першої черги за законом після смерті ОСОБА_15 є його донька ОСОБА_7, мати ОСОБА_15 - ОСОБА_8 та його малолітня онука - ОСОБА_9.

За її доводами факт проживання позивача з ОСОБА_15 мав місце ще з 1991 року, однак, враховуючи те, що цивільно - процесуальним законодавством, що діяло на час виникнення між сторонами правовідносин, встановлення факту проживання чоловіка та жінки однією сім'єю було обмежено певним випадком, й встановлення такого факту на інших підставах законом передбачено не було, тому позивач просить суд встановити факт проживання однією сім'єю без шлюбу саме з 01 січня 2004 року до 08 лютого 2012 року.

У зв'язку із вищевикладеним позивач просить суд встановити факт проживання однією сім'єю як чоловіка та жінки без шлюбу ОСОБА_6 та ОСОБА_15 з 01 січня 2004 року по 08 лютого 2012 року; визнати договір про поділ спадщини від 26 липня 2013 року, укладений між ОСОБА_8, ОСОБА_9, малолітньою ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_1, від імені якої діє законний представник - опікун ОСОБА_4, недійсним; визнати свідоцтво про право на спадщину за законом, видане ОСОБА_11 державною нотаріальною конторою Дніпропетровської області на ім'я ОСОБА_9 після смерті ОСОБА_15 08 лютого 2012 року, недійсним; визнати свідоцтво про право на спадщину за законом, видане ОСОБА_11 державною нотаріальною конторою Дніпропетровської області на ім'я малолітньої ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_1, від імені якої діє законний представник - опікун ОСОБА_4, після смерті ОСОБА_22, 08 лютого 2012 року, недійсним; визнати спільною сумісною власністю ОСОБА_6 та ОСОБА_23 на вищезазначене перераховане позивачем майно (а.с. 38-42, том 2).

Ухвалою суд від 28 березня 2016 року ОСОБА_13 було залучено до участі у цивільній справі № 201/1909/15-ц в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог (а.с. 117, том 3)

Ухвалою суду від 04 серпня 2016 року ОСОБА_14 було залучено до участі у цивільній справі № 201/1909/15-ц в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог (а.с. 65-66, том 4).

Представник позивача у судовому засіданні позов підтримала, просила суд задовольнити його з підстав наведених у позові та озвучених у судовому засіданні.

Представники відповідачів ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 у судовому засіданні проти задоволення позову повністю заперечували, просили суд відмовити у його задоволенні. Крім того, в матеріалах справи містяться письмові заперечення на позовну заяву представника відповідача ОСОБА_8 - ОСОБА_3 та ОСОБА_9 - ОСОБА_2, в якій вони просили відмовити у задоволенні позову в повному обсязі (а.с. 51- 58, 221-239, том 3).

Представник третьої особи ОСОБА_13 - ОСОБА_5 у судовому засіданні заперечувала проти задоволення позову та у матеріалах справи містяться її письмові заперечення, відповідно до яких вона просить суд відмовити у задоволенні позову ОСОБА_6 з підстав необґрунтованості та недоведеності позовних вимог (а.с. 213-220, том 3).

Прокурор Дніпропетровської місцевої прокуратури № 2 ОСОБА_24 у судовому засіданні просила суд відмовити у задоволенні позову.

Треті особи - ОСОБА_10, Орган опіки та піклування - служба у справах дітей ОСОБА_11 районної державної адміністрації Дніпропетровської області, державний нотаріус ОСОБА_11 державної нотаріальної контори Дніпропетровської області ОСОБА_12, ОСОБА_14 у судове засідання не з'явилися, про день, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, причини неявки суду не повідомили.

Суд, заслухавши пояснення учасників судового провадження, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому їх дослідженні, дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що відповідно до свідоцтва про народження серії VII-КИ № 277205 батьками ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2, зазначені ОСОБА_15 та ОСОБА_6 (а.с. 18 Том 1).

ОСОБА_15 08 лютого 2012 року помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії І-Ки № 438529 (а.с. 19, том 1).

Зазначені обставини сторонами не оспорюються та є доведеними.

Станом на день відкриття спадщини померлому ОСОБА_15 належало наступне майно:

1.житловий будинок з надвірними спорудами, що знаходиться за адресою: с. Кам'яне, вул. Шевченко, буд. 30, Солонянського району, Дніпропетровської області, розташований на земельній ділянці місцевої Ради площею 2500 кв. м. на підставі договору купівлі - продажу житлового будинку від 30 травня 1997 року, посвідченого державним нотаріусом ОСОБА_11 державної нотаріальної контори ОСОБА_12, реєстровий номер № 1715 (а.с. 20);

2.квартира № 18 по вул. Мечникова, буд. 15 у м. Дніпропетровську: 40/100 частин квартири - на підставі договору купівлі - продажу частини квартири від 31 січня 2006 року, посвідченого державним нотаріусом Першої Дніпропетровської державної нотаріальної контори ОСОБА_17, реєстровий номер № 4-226 (а.с. 21-22, том 1); 32/100 частини квартири - на підставі договору дарування 32/100 частин квартири від 01 квітня 2003 року, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_18, реєстровий номер № 1-648 (а.с. 23-24, том 1); 28/100 частини квартири - на підставі договору дарування квартири від 17 грудня 2003 року, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_19, реєстровий номер № 5724 (а.с. 25-26);

3.квартира № 20-а по вул. Мечникова, буд. 15, у м. Дніпропетровську на підставі договору купівлі - продажу квартири від 16 жовтня 2003 року, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_19, реєстровий номер № 4428 (а.с. 29-30, том 1);

4.квартира № 34 по вул. Лісна, буд. 7, у м. Ялта у с. Данилівка Автономної Республіки Крим на підставі договору купівлі - продажу квартири від 22 серпня 2003 року, посвідченого приватним нотаріусом Ялтинського міського нотаріального округу ОСОБА_20, реєстровий номер № 2847 (а.с. 31-32, том 1);

5.будівля офісу загальною площею 330,7 кв.м., розташована за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Дмитра Донського, буд. 8, яка придбана у власність ОСОБА_15 та ОСОБА_10 в рівних частинах на підставі договору купівлі - продажу будівлі офісу від 13 вересня 2005 року, посвідченого державним нотаріусом Першої Дніпропетровської державної нотаріальної контори ОСОБА_17, реєстровий номер № 4-3165 (а.с. 33-34 Том 1);

6.земельна ділянка площею 0,1000 га, кадастровий номер 1210100000:03:291:0001, розташована за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Дмитра Донського, буд. 8, яка придбана у власність ОСОБА_15 та ОСОБА_10 в рівних частинах на підставі договору купівлі - продажу земельної ділянки від 25 листопада 2005 року, посвідченого державним нотаріусом Першої Дніпропетровської державної нотаріальної контори ОСОБА_17, реєстровий номер № 4-4343 (а.с. 35-36, том 1);

7.житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами, що розташований за адресою: ОСОБА_5 Республіка Крим, Бахчисарайський район, с. Високе, вул. Шкільна, буд. 6, на підставі договору купівлі -продажу житлового будинку від 17 червня 2008 року, посвідченого приватним нотаріусом Бахчисарайського районного нотаріального округу ОСОБА_21, реєстровий номер № 1549 (а.с. 37-39, том 1);

8.земельна ділянка площею 0,2218 га, кадастровий номер 0120455300:03:001:0019, розташована за адресою: ОСОБА_5 Республіка Крим, Бахчисарайський район, с. Високе, вул. Шкільна, буд. 6.

9.автомобіль «TOYOTA FORTUNER» 2006 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, шасі (кузов, рама коляска) № MR1YU59G160004035 на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, серія РСА № 360038, виданого МРЕВ-1 ДАІ УМВС України у Дніпропетровській області від 09 червня 2006 року (а.с. 40, том 1).

Рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 18 грудня 2008 року визнано за ОСОБА_15 право власності на переобладнану квартиру АДРЕСА_1 (а.с. 41, том 1).

Зазначена квартира була придбана у частках: 32/100, 28/100, 40/100, у подальшому у квартирі було зроблено капітальний ремонт, квартира була суттєво переобладнана, об'єднана в одне приміщення - квартиру № 18 та введена в експлуатацію, що підтверджується актом державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію перепланованої квартири від 12 листопада 2007 року, який затверджений рішенням виконкому Бабушкінської районної у м. Дніпропетровську ради від 16 листопада 2007 року (а.с. 42-43, том 1).

Після смерті ОСОБА_15 до ОСОБА_11 державної нотаріальної контори Дніпропетровської області звернулися ОСОБА_7, ОСОБА_6, ОСОБА_8, опікун ОСОБА_9 (онуки ОСОБА_22Л.) - ОСОБА_4 із заявами про прийняття спадщини (а.с. 172, 173,174,175, том 2).

ОСОБА_11 державної нотаріальної контори Дніпропетровської області від 30 липня 2013 року № 01-16/2987 ОСОБА_6 повідомлено, що у зв'язку із наявністю спадкоємців першої черги, які в установлений законом строк прийняли спадщину, позивача як спадкоємця четвертої черги усунуто від права на спадкування майна померлого (а.с. 199, том 2).

Разом з тим 26 липня 2013 року ОСОБА_8, ОСОБА_9 та малолітня ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_1, в інтересах якої діє представник - опікун ОСОБА_4 уклали договір про поділ спадщини, посвідчений державним нотаріусом ОСОБА_11 державної нотаріальної контори Дніпропетровської області ОСОБА_12, реєстровий номер № 1-1703 (а.с. 204-205, том 2).

У подальшому 09 жовтня 2013 року ОСОБА_7 видано свідоцтво про право на спадщину за законом на автомобіль марки TOYOTA FORTUNER» 2006 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, шасі (кузов, рама коляска) № MR1YU59G160004035, який належав спадкодавцю на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, серія РСА № 360038, виданого МРЕВ-1 ДАІ УМВС України у Дніпропетровській області від 09 червня 2006 року (а.с. 207, том 2).

10 грудня 2013 року ОСОБА_7 видано свідоцтво про право на спадщину за законом на спадкове майно, а саме на квартиру АДРЕСА_2, яка належала спадкодавцю: 40/100 частин квартири - на підставі договору купівлі - продажу частини квартири від 31 січня 2006 року, посвідченого державним нотаріусом Першої Дніпропетровської державної нотаріальної контори ОСОБА_17, реєстровий номер № 4-226; 32/100 частини квартири - на підставі договору дарування 32/100 частин квартири від 01 квітня 2003 року, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_18, реєстровий номер № 1-648; 28/100 частини квартири - на підставі договору дарування квартири від 17 грудня 2003 року, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_19, реєстровий номер № 5724, та зареєстрованої Комунальним підприємством «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації» Дніпропетровської обласної ради в електронному Реєстрі прав власності на нерухоме майно, реєстраційний номер № 461380 (а.с. 218, том 2).

10 грудня 2013 року ОСОБА_7 видано свідоцтво про право на спадщину за законом на спадкове майно, а саме на квартиру АДРЕСА_3, яка належала спадкодавцю на підставі договору купівлі - продажу квартири від 16 жовтня 2003 року, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_19, реєстровий номер № 4428, та зареєстрованої Комунальним підприємством «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації» Дніпропетровської обласної ради в електронному Реєстрі прав власності на нерухоме майно, реєстраційний номер № 2883320 (а.с. 219, том 2).

31 травня 2014 року ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_1, видано свідоцтво про право на спадщину, а саме житловий будинок з надвірними спорудами, що знаходиться за адресою: с. Кам'яне, вул. Шевченко, буд. 30, Солонянського району, Дніпропетровської області, розташований на земельній ділянці площею 0,1949 га, який належав спадкодавцю на підставі договору купівлі - продажу житлового будинку від 30 травня 1997 року, посвідченого державним нотаріусом ОСОБА_11 державної нотаріальної контори ОСОБА_12, реєстровий номер № 1715, та зареєстрованого ОСОБА_11 підприємством по технічній інвентаризації «Абрис» Дніпропетровської області 30 травня 1997 року в реєстровій книзі № 1 за реєстровим номером № 30 (а.с. 223, том 2).

31 травня 2014 року ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_1, видано свідоцтво про право на спадщину, а саме на приватизовану земельну ділянку площею 0,1949 га в межах згідно з планом, яка передана для будівництва та обслуговування жилого будинку, розташованау за адресою: с. Кам'яне, вул. Шевченко, 30, Солонянського району Дніпропетровської області, та належала спадкодавцю на підставі Ддержавного акта на право приватної власності на землю серії ЯГ № 554930, виданого Василівською сільською радою Солонянського району Дніпропетровської області, 17 квітня 2008 року та зареєстрованого в Книзі реєстрації державних актів 010813200770 (кадастровий номер 1225081500:08:001:0152) (а.с. 224, том 2).

Постановою державного виконавця Солонянської державної нотаріальної контори відмовлено ОСОБА_8А, у видачі їй свідоцтва на спадщину після померлого 08 лютого 2012 року - ОСОБА_15 - на ? частину будівлі офісу та ? частину земельної ділянки, що знаходяться за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Дмитра Донського, буд. 8, у зв'язку із тим, що частини у праві спільної сумісної власності не визначені та відсутністю оригінали правоустановчих документів на будівлю офісу та земельну ділянку (а.с. 225, том 2).

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач нормативно посилалася лише на приписи цивільного та сімейного законодавства, зокрема ст. 74 СК України щодо правового режиму проживання чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, та у зв'язку із наявністю між нею та ОСОБА_15 таких відносин просила визнати укладений між спадкоємцями договір про поділ спадщини та видані їм свідоцтва про право на спадщину недійсними та відповідно здійснити розподіл спільного майна, право власності на частину якого визнати за нею як за жінкою, що проживала із ОСОБА_15 без реєстрації шлюбу.

Відповідно до ч. 1 ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Згідно із ч. 1 Прикінцевих положень СК України цей Кодекс набрав чинності одночасно з набранням чинності ЦК України, тобто з 01 січня 2004 року.

Відповідно до роз'яснень, що містяться в пункті 12 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 1998 року № 16 «Про застосування судами деяких норм Кодексу про шлюб та сім'ю України» (у редакції, яка була чинною на момент спірних правовідносин), спори про поділ майна осіб, які живуть однією сім'єю, але не перебувають у зареєстрованому шлюбі, мають вирішуватися згідно з п. 1 ст. 17 Закону України «Про власність», відповідних норм ЦК Української РСР та з урахуванням п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 1995 року № 20 «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності». Правила статей 22, 28, 29 КпШС України в цих випадках не застосовуються.

Так, згідно із ч. 1 ст. 17 Закону України «Про власність» (чинний на час виникнення спірних правовідносин) майно, придбане внаслідок спільної праці членів сім'ї, є їх спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено письмовою угодою між ними.

Частиною другою ст. 112 ЦК Української РСР 1963 року визначено, що сумісною власністю є спільна власність без визначення часток.

За змістом п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 1995 року № 29 «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» (у редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин), розглядаючи позови, пов'язані з спільною власністю громадян, суди повинні виходити з того, що відповідно до чинного законодавства спільною сумісною власністю є не лише майно, нажите подружжям за час шлюбу (ст. 16 Закону України «Про власність», ст. 22 КпШС України), а й майно, придбане внаслідок спільної праці членів сім'ї, або майно, придбане внаслідок спільної праці громадян, що об'єдналися для спільної діяльності, коли укладеною між ними письмовою угодою визначено, що воно є спільною сумісною власністю (п. 1 ст. 17, ст. 18, п. 2 ст. 17 Закону України «Про власність»), тощо.

Отже, майно, набуте під час спільного проживання особами, які не перебувають у зареєстрованому шлюбі між собою, є об'єктом їхньої спільної сумісної власності, якщо: 1) майно придбане внаслідок спільної праці таких осіб, як сім'ї (при цьому спільною працею осіб слід вважати їхні спільні або індивідуальні трудові зусилля, унаслідок яких вони одержали спільні або особисті доходи, об'єднані в майбутньому для набуття спільного майна, ведення ними спільного господарства, побуту та бюджету); 2) інше не встановлено письмовою угодою між ними.

У зв'язку із цим суду під час вирішення спору щодо поділу майна, набутого сім'єю, слід установити не лише обставини щодо факту спільного проживання сторін у справі, а й ті обставини, що спірне майно було придбане сторонами внаслідок спільної праці. Частка в такому майні визначається відповідно до розміру фактичного внеску кожного зі сторін, у тому числі за рахунок майна, набутого одним із подружжя до шлюбу, яке є його особистою приватною власністю, у придбання (набуття) майна. Якщо в придбання майна вкладені, крім спільних коштів, кошти, що належали одній зі сторін, то частка в цьому майні, відповідно до розміру внеску, є її власністю.

Сам факт перебування у фактичних шлюбних відносинах без установлення ведення спільного господарства, побуту та бюджету не є підставою для визнання права власності на половину майна за кожною зі сторін.

Тільки в разі встановлення цих фактів положення ч. 1 ст. 17 Закону України «Про власність» вважається правильно застосованим.

Указаний висновок узгоджується з правовою позицією, викладеної у постанові Верховного Суду України від 25 грудня 2013 року (справа № 6-135цс13).

Згідно з роз?ясненнями, викладеними в п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» при застосуванні ст. 74 СК України, що регулює поділ майна осіб, які проживають у фактичних шлюбних відносинах, судам необхідно враховувати, що правило зазначеної норми поширюється на випадки, коли чоловік та жінка не перебувають у будь-якому іншому шлюбі і між ними склалися усталені відносини, що притаманні подружжю.

Відповідно до ст. 74 СК України, якщо жінка та чоловік проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об'єктом спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюється положення глави 8 цього Кодексу.

Виходячи із установленої законодавством презумпції правового режиму майна, набутого жінкою та чоловіком, які проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, обов'язок доведення належності майна на праві приватної власності комусь із них лежить на цих особах.

Порядок здійснення подружжям права спільної сумісної власності та право подружжя на розпорядження спільним сумісним майном визначено у ст. 63, 65 СК України.

Як роз'яснено у п. 30 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» рівність прав кожного із подружжя на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності (якщо інше не встановлено домовленістю між ними), та необхідність взаємної згоди подружжя на розпорядження майном, що є об'єктом права його спільної сумісної власності, передбачено ч. 1 ст. 63, ч. 1 ст. 65 СК України.

Саме на такі положення законодавства, що регулюють порядок набуття та розподілу майна осіб, що проживають у фактичних сімейних відносинах без реєстрації шлюбу, посилається позивач у своєму позові та у зв'язку із наявністю між ними визначених сімейних правовідносин вважає порушеним її право на володіння спірним майном.

Проте як встановлено судом і визнано усіма сторонами ОСОБА_15 08 лютого 2012 року помер. Отже, на майно, яке належало йому за життя і було у визначеному законом порядку зареєстровано за ним відкрилася спадщина, а тому на це майно розповсюджуються вимоги законодавства щодо спадкування.

Так, ст. 1216, 1217 ЦК України визначено, що спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Статтею 1218 Кодексу унормовано, що до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті, а ст. 1220 передбачено, що спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.

Приписами ст. 1223 ЦК України визначено, що у разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 1258 ЦК України передбачено, що спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово.

У першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки. У четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини (ст. 1261, 1264 ЦК України).

Частиною ст. 1259 ЦК України передбачено, що фізична особа, яка є спадкоємцем за законом наступних черг, може за рішенням суду одержати право на спадкування разом із спадкоємцями тієї черги, яка має право на спадкування, за умови, що вона протягом тривалого часу опікувалася, матеріально забезпечувала, надавала іншу допомогу спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.

Аналіз норм статей 1216, 1218, 1219, 1231, 1268, 1269, 1296, 1297 ЦК України дає підстави для висновку про те, що спадкові права є майновим об'єктом цивільного права, реалізувавши які, спадкоємець, незалежно від отримання ним свідоцтва про право на спадщину, набуває прав на спадкове майно, в тому числі нерухоме (право володіння, користування), а з моменту оформлення права власності на нерухоме майно і право розпорядження ним.

До такого висновку дійшов Верховний Суд України при розгляді справи № 6-33цс15 у постанові від 8 квітня 2015 року.

Отже, після смерті ОСОБА_15 та відкриття спадщини на належне йому майно таке майно отримало статус спадкового і застосування при оспоренні права власності на таке майно виключно вимог законодавства, що регулюють порядок набуття майна чоловіком та жінкою без реєстрації шлюбу, є неправильним, а тому зважаючи на те, що усі посилання позивача зводяться до автоматичного набуття нею права власності на майно належне померлому ОСОБА_15 у випадку підтвердження нею факту проживання із ним однією сім'єю, та відсутність у позові вимог про зміну черговості спадкування, суд вважає, що позовні вимоги є необґрунтованими і у їх задоволенні слід відмовити. При цьому позивач не позбавлена права пред'явити відповідний позов у визначеному законом порядку.

Оцінюючі всі докази досліджені судом під час розгляду справи в їх сукупності, та приймаючи до уваги приписи законодавства, що регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про необґрунтованість пред'явлених позовних вимог, що є підставою для відмови у задоволенні позову.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, на підставі ст. 88 ЦПК України, приймаючи до уваги результат вирішення справи, судові витрати не підлягають стягненню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 8, 10, 11, 60, 74-76, 88, 169, 197, 212, 213, 214, 215 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову ОСОБА_6 до ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 від імені якої діє законний представник - опікун ОСОБА_4, треті особи: ОСОБА_10, Орган опіки та піклування - служба у справах дітей ОСОБА_11 районної державної адміністрації Дніпропетровської області, державний нотаріус ОСОБА_11 державної нотаріальної контори Дніпропетровської області ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, за участі Дніпропетровської місцевої прокуратури № 2, про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу, визнання договору про поділ спадщини недійсним, визнання свідоцтв про право на спадщину за законом недійсними, про поділ майна та визнання права власностівідмовити .

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Дніпропетровської області протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Вступна та резолютивна частини рішення проголошені у судовому засіданні 24 листопада 2016 року. Повний текст рішення складено та підписано 30 листопада 2016 року.

Суддя М.П.Ходаківський