Постанова

від 22.09.2016 по справі 804/5410/16

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 вересня 2016 р. Справа № 804/5410/16 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіПавловського Д. П. при секретаріВоробйовій П.В. за участю: представника позивача представника відповідача Федорової Г.В. Краєвських І.С. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпро адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "НВО Укрмехремчермет" до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ

Товариство з обмеженою відповідальністю "НВО Укрмехремчермет" звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області, в якому просить визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення за формою «Р» № 0002542203 від 02.06.2016 року та № 0002532203 від 02.06.2016 року, прийняті Державною податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління Державною фіскальною службою у Дніпропетровській області

Позовні вимоги обґрунтовані з посиланням на ст. ст. 19, 61, 124, 127 Конституції України, ст. 19, ст. 198 Податкового кодексу України порушенням відповідачем чинного законодавства при винесенні оскаржуваного податкового повідомлення-рішення та невідповідністю висновків, зроблених в акті перевірки фактичним обставинам.

При цьому позивач зазначає, що органи державної податкової служби не мають повноважень щодо нагляду за дотриманням цивільного та господарського законодавства, а отже висновки щодо порушення норм Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України є неправомірними та такими, що здійснені з перевищенням повноважень. Відповідачем не взято до уваги всі первинні документи, що були представлені позивачем. Висновки акту ґрунтуються на припущеннях. Всі документи, які б підтверджували отримання товару на складі, у підприємства є в наявності. Товарно-транспортних накладних у підприємства не має і бути не може так як згідно умов договору продавець зобов'язаний поставити товар на умовах CTP - склад Покупця.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.08.2016 року було відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду у судовому засіданні.

В судове засідання з'явились представник позивача та представник відповідача.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив задовольнити адміністративний позов.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечував та просив суд відмовити в задоволенні позову у зв'язку з його необґрунтованістю, при цьому зазначивши, що перевірка була проведена з дотриманням вимог чинного законодавства. Документальне підтвердження проведених господарських операцій з вищезазначеними підприємствами відповідач не визнав, вважаючи, що оскільки фактично здійснення господарських операцій не було, то надані до перевірки документи, не можуть вважатися первинними для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх оформлених реквізитів таких документів, що передбачені законодавством. За твердженнями відповідача діяльність підприємства була спрямована на здійснення операцій, пов'язаних з отриманням податкової вигоди.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення № 0002532203 від 02.06.2016 року, яким позивачу збільшено податкове зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 273875,00 грн., з яких 219100,00 грн. - за основним платежем та 54775,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями та податкове повідомлення-рішення № 0002542203 від 02.06.2016 року, яким позивачу зменшено податковий кредит з податку на додану вартість на суму 913701,00 грн.

Вказані податкові повідомлення-рішення були винесені на підставі Акту перевірки № 1572/04/63-14/02/30558043 від 11.05.2016 року «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «НВО Укрмехремчермет» по взаємовідносинам з ТОВ «Сіріус Стандарт», ТОВ «Інтерпромальянс», ТОВ «Днігіро-Сервіс Плюс», TOB « 2М Груп», ТОВ «Профсервіс- Люкс» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.11.2012 року до 01.04.2014 року».

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статтею 75 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI встановлено, що органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться органами державної податкової служби в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом.

За змістом п. 78.1. ст. 78 документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності обставин, вичерпний перелік яких зазначено у вказаному пункті, зокрема, такої обставини, як те, що за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Підпунктом 20.1.6 п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України визначено, що органи державної податкової служби мають право для здійснення функцій, визначених податковим законодавством, отримувати безоплатно від платників податків, у тому числі благодійних та інших неприбуткових організацій, у порядку, визначеному цим Кодексом, інформацію, довідки, копії документів (засвідчені підписом платника податків або його посадовою особою та скріплені печаткою (за наявності) про фінансово-господарську діяльність, отримувані доходи, видатки платників податків та іншу інформацію, пов'язану з обчисленням та сплатою податків, дотриманням вимог іншого законодавства, здійснення контролю за яким покладено на органи державної податкової служби, а також фінансову та статистичну звітність, в порядку та на підставах, визначених цим Кодексом.

Пунктом 75.1 ст.75 Податкового кодексу України визначено, що органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Підпунктом 78.1.1 п.78.1 ст. 78 Податкового кодексу України визначено, що документальна позапланова перевірка здійснюється зокрема, якщо контролюючим органом вищого рівня в порядку контролю за діями або бездіяльністю посадових осіб контролюючого органу нижчого рівня здійснено перевірку документів обов'язкової звітності платника податків або матеріалів документальної перевірки, проведеної контролюючим органом нижчого рівня, і виявлено невідповідність висновків акта перевірки вимогам законодавства або неповне з'ясування під час перевірки питань, що повинні бути з'ясовані під час перевірки для винесення об'єктивного висновку щодо дотримання платником податків вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Відповідно до пункту 78.4 статті 78 Податкового кодексу України проведення документальної позапланової перевірки керівник контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом. Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

У відповідності зі ст. 81 Податкового кодексу України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника контролюючого органу або його заступника, що скріплений печаткою контролюючого органу; копії наказу про проведення перевірки; службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Підпунктом 20.1.6 п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України визначено, що органи державної податкової служби мають право для здійснення функцій, визначених податковим законодавством, отримувати безоплатно від платників податків, у тому числі благодійних та інших неприбуткових організацій, у порядку, визначеному цим Кодексом, інформацію, довідки, копії документів (засвідчені підписом платника податків або його посадовою особою та скріплені печаткою (за наявності) про фінансово-господарську діяльність, отримувані доходи, видатки платників податків та іншу інформацію, пов'язану з обчисленням та сплатою податків, дотриманням вимог іншого законодавства, здійснення контролю за яким покладено на органи державної податкової служби, а також фінансову та статистичну звітність, в порядку та на підставах, визначених цим Кодексом.

Під час проведення перевірки встановлено порушення позивачем пп. 14.1.36, 14.1.231 п. 14.1 ст. 14, ст. 44, п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 109.1 ст. 109, пп. 198.2, 198.6 ст. 198, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України в зв'язку з чим безпідставно завищено:

- податкові зобов'язання на загальну суму 1059215,56 грн., в тому числі у листопаді 2012 року на 41312,88 гри., у березні 2013 року на 104200,32 грн., у квітні 2013 року на 137840,00 грн., у липні 2013 року на 76996,36 грн., у серпні 2013 року на 118450,00 грн., у вересні 2013 року на 53000,00 грн. у жовтні 2013 року на 330616,00 грн., у грудні 2013 року на 196800,00 грн.

- податковий кредит на суму 1278315,56 грн., в тому числі - у листопаді 2012 року на 41312,88 грн., у березні 2013 року на 104200,32 грн., у квітні 2013 року на 137840,00 грн., у липні 2013 року на 294696,36 грн., у серпні 2013 року на 118450,00 грн., у вересні 2013 року на 54400,00 грн. у жовтні 2013 року на 330616,00 грн., у грудні 2013 року на 179448,50 грн., у лютому 2014 року на суму 7440,00 грн., у квітні 2014 року на суму 9911,50 грн., що призвело до заниження позитивного значення різниці між сумою податкового зобов'язання і сумою податкового кредиту та суми ПДВ, яка підлягає нарахуванню та сплаті до бюджету на загальну суму 219100 грн., в тому числі: у липні 2013 року на суму 217700,00 грн., у вересні 2013 року на суму 1400,00 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та ТОВ «Інтерпромальянс» був укладений договір купівлі-продажу № 26 від 03.05.2012 року.

ТОВ «Інтерпромальянс» (код ЄДРПОУ 37807488) зареєстровано в Державній податковій інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області. За даними податкового органу підприємство має стан припинено (ліквідовано, закрито). При здійсненні аналізу схеми руху ПДВ по ланцюгу постачання від постачальників за 2012 рік та аналізу баз даних ЄРПН «Інтерпромальянс» податковим органом встановлено, що ТОВ «Інтерпромальянс» придбано наступний товар: свині на відгодівлі, продукти зарчування, деталі трубопроводів, вугілля марки АМ, нікель (ІІ) сірчанокислий, одяг взуття. При цьому відсутнє придбання від постачальників товару (трійники, косинці, перехідникі), який був реалізований позивачу, тобто встановлено пересорт придбаного та реалізованого товару.

Згідно податкової звітності ТОВ «Інтерпромальянс» в період взаємовідносин з позивачем (листопад 2012 року) постачало та придбавало товар ще у 205 підприємствах, які знаходяться у різних областях України; згідно наданого звіту за VI квартал 2012 року штатна чисельність 3 особи, середня зарплата працівників складає 1310 грн., тобто підприємство не може одночасно складати та підписувати договори з контрагентами, контролювати здійснення господарських операцій, контролювати фінансові та товарні потоки тощо, пов'язані з функціонуванням підприємства при значній кількості контрагентів.

Крім того, позивачем не було надано до перевірки товарно-транспортні накладні щодо перевезення товару.

Також, між позивачем та ТОВ «Сіріус Стандарт» було укладено договори купівлі-продажу № 79 від 01.03.2013 року та № 92 від 07.05.2013 року.

Під час перевірки відповідачем встановлено, що ТОВ «Сіріус Стандарт» (код ЄДРПОУ 38434012) зареєстровано в Державній податковій інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області. За даними податкового органу підприємство має стан припинено (ліквідовано, закрито).

Здійснюючи аналіз схеми руху ПДВ по ланцюгу постачання від постачальників за 2013 рік та аналізу баз даних ЄРПН ТОВ «Сіріус Стандарт» придбано наступний товар: акумулятори, цоколь корпуса металевого, корпус металевий, гумова суміш, генератор натиску, двигун натиску, електродвигуни, лампи, батарея, грунтівка, фарба, лак, дзеркало, феромарганець, будівельні роботи . При цьому відсутня інформація щодо придбання від постачальників товару (тройники, косиньці, перехідники) , який був реалізований на TOB «НВО Укрмехремчермет». Тобто встановлено пересорт придбаного та реалізованого товару.

Крім того, згідно податкової звітності ТОВ «Сіріус Стандарт» в періоді взаємовідносин з ТОВ «НВО Укрмехремчермет» постачало та придбало товар ще у понад 200 підприємств, які знаходяться у різних областях України. Згідно наданого звіту за формою 1-ДФ за 4 квартал 2013 року штатна чисельність 5 осіб, середня зарплата працівників складає 1540 грн. З огляду на вищевказане підприємство не може одночасно складати та підписувати договори з контрагентами, контролювати здійснення господарських операцій, контролювати фінансові та товарні потоки та інші дії, пов'язані із функціонуванням підприємства при значної кількості контрагентів.

Доказів транспортування придбаного товару від контрагентів-постачальників позивачем не надано.

Крім того, між позивачем та ТОВ «Профсервіс-Люкс» був укладений договір купівлі-продажу № 10 від 01.09.2013 року.

Під час перевірки відповідачем встановлено, що ТОВ «Профсервіс-Люкс» (код ЄДРПОУ (38434007) зареєстровано в Державній податковій інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області. За даними податкового органу підприємство має стан припинено, але не знято з обліку. Основний вид діяльності - будівництво житлових і нежитлових будівель.

Здійснюючи аналіз схеми руху ПДВ по ланцюгу тачання від постачальників за 2013 рік та аналізу баз даних ЄРПН ТОВ «Профсервіс-Люкс» було придбано наступний товар: продукти харчування, тканини, меблі, труби сантехнічні, технічні вироби, кондиціонери, акумулятори, підшипники, редуктори тиску, електромонтажні роботи, .івельні роботи, оренда будівельної техніки, транспортні послуги, інші.

Крім того, згідно податкової звітності ТОВ «Профсервіс-Люкс» в періоді взаємовідносин з TOB «НВО Укрмехремчермет» (вересень 2013 року) постачало та придбало товар ще у 306 підприємств, які знаходяться у різних областях України. При цьому відсутня інформація щодо придбання від постачальників наданих послуг (послуги термообробки обіймач ч.М4- -9328А), які були реалізовані на адресу позивача. Тобто встановлено пересорт придбаних та реалізованих послуг.

Згідно наданого звіту за формою 1-ДФ за 4 квартал 2013 року штатна чисельність 8 осіб, середня плата працівників складає 1500 грн. З огляду на вищевказане підприємство не може одночасно адати та підписувати договори з контрагентами, контролювати здійснення господарських операцій контролювати фінансові та товарні потоки та інші дії, пов'язані із функціонуванням підприємства при значній кількості контрагентів.

Доказів транспортування придбаного товару від контрагентів-постачальників позивачем не надано.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 ГК України господарське зобов'язання може виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Пленум Верховного Суду України в п. 18 Постанови від 6 листопада 2009 року N 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» зазначив, що перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК: 1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; 2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо».

Таким чином, законодавством відокремлено порушення публічного порядку від інших підстав нікчемності правочинів та передбачено наявність умислу сторін (сторони) на незаконний результат, а також суперечність його публічно-правовим актам держави.

Наявність умислу у сторін (сторони) угоди означає, що вони (вона), виходячи з обставин справи, усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність вчинення зобов'язання і суперечність його мети інтересам держави та суспільства і прагнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків. Умисел юридичної особи в даному випадку визначається умислом тієї особи, що укладала угоду, на підставі якої виникло таке зобов'язання. Доказів наявності умислу у сторін спірного договору на укладання його з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства (вирок суду про притягнення сторін цього договору до кримінальної відповідальності тощо) відповідач не зазначив.

Таким чином, обставини, наведені відповідачем у акті перевірки, є недостатніми для висновку про наявність підстав для того, щоб вважати договори, укладені позивачем з його контрагентами нікчемними на підставі статті 228 ЦК України.

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Водночас, згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

При цьому статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Відповідно до п.п. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Аналіз вищевикладених норм податкового законодавства показує, що необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання послуг із метою їх використання в господарській діяльності. Тому податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтвердженні належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

З наведених законодавчих положень випливає, що окрім формальних вимог щодо наявності у платника належним чином оформлених податкових накладних, визначальною умовою реалізації права платника на податковий кредит є реальність її здійснення в рамках провадження господарської діяльності платника.

Згідно зі ст. 662 Цивільного кодексу України Продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

У відповідності зі ст. 268 Господарського кодексу України якість товарів, що поставляються, повинна відповідати стандартам, технічним умовам, іншій технічній документації, яка встановлює вимоги до їх якості, або зразкам (еталонам), якщо сторони не визначать у договорі більш високі вимоги до якості товарів. Постачальник повинен засвідчити якість товарів, що поставляються, належним товаросупровідним документом, який надсилається разом з товаром, якщо інше не передбачено в договорі.

Пунктами 11.5 -11.7 Правил оформлення документів на перевезення, затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 року № 363 встановлено, що товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи. Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом). Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри. Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу , третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику.

Отже товарно-транспортна накладна є обов'язковим документом, що підтверджує фактичне переміщення товару від вантажовідправника вантажоодержувачу.

Як вбачається з матеріалів справи, документи, що підтверджують фактичне переміщення товару від постачальника до покупця у позивача відсутні.

Суд також зазначає, що обов'язок підтвердити правомірність та обґрунтованість сформованого податкового кредиту належними документами первинного обліку покладається на платника - покупця товарів (робіт, послуг), так як саме він є суб'єктом, який зменшує суму податкового зобов'язання з ПДВ, що підлягає перерахуванню до бюджету, на суму податкового кредиту, визначеного постачальником.

Відмова в отриманні податкової вигоди за наявності у документах платника недостовірних та суперечливих відомостей є його податковим ризиком. З ціллю підтвердження обґрунтованості заявленої податкової вигоди необхідно встановити їх об'єктивний предметний зв'язок з фактами та результатами реальної підприємницької або іншої економічної діяльності, що слугує підставою для висновку про достовірність представлених первинних документів, у тому числі щодо відомостей про учасників та умови господарських операцій.

Зазначене підтверджується також правовою позицією Верховного Суду України, викладеною у справах, пов'язаних з визначенням податкових зобов'язань з податку на додану вартість та бюджетним відшкодуванням податку на додану вартість, в яких Верховний Суд України звертає увагу на необхідність з'ясування судами при розгляді справ на те, чи мали операції з придбання та реалізації товарів (послуг) реальний характер, як перевозились і зберігались товари (чиїм транспортом, за чий рахунок, яким є розмір витрат, якою особою виконувались роботи чи надавались послуги, які матеріали використовувалися для виконання робіт), чи були такі операції взагалі можливі з урахуванням оперативності їх проведення та інше.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам необхідно з'ясувати, зокрема: - рух активів у процесі здійснення господарської операції; - установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції; - установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку. В обов'язковому порядку необхідно дослідити наявність господарської мети при вчиненні відповідних дій платника податку.

Проте, позивачем не надано доказів щодо подальшої реалізації чи використання для власних господарських потреб, придбаного товару/послуг у контрагентів-постачальників.

Щодо твердження позивача, що рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 29.06.2016 року у справі № 904/4972/16 підтверджено реальність та дійсність укладений договорів та факт їх виконання сторонами, суд зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, Товариство з обмеженою відповідальністю «НВО Укрмехремчермет» звернулось до господарського суду з позовом, в якому просить стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_5 заборгованість в розмірі 25 000 грн. 00 коп. В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 18.10.2013р. між сторонами укладено договір поруки № 18/10, відповідно до якого відповідач поручився за виконання боржниками - ТОВ «Профсервіс-Люкс», ТОВ «Інтерпромальянс», ТОВ «Сіріус Стандарт» зобов'язань за договорами № 10 від 01.09.2013р., № 26 від 03.05.2012р., № 79 від 01.03.2013р., № 92 від 07.05.2013р., укладеними із позивачем. Боржники - ТОВ «Профсервіс-Люкс», ТОВ «Інтерпромальянс», ТОВ «Сіріус Стандарт» не виконали прийняті на себе зобов'язання в частині поставки товару/надання послуг позивачу та не повернули отримані в якості передоплати за товари/послуги кошти, у зв'язку з чим у позивача виникло право вимоги до поручителя (відповідача). Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 29.06.2016 року в задоволенні позову відмовлено.

Таким чином, предметом розгляду справи № 904/4972/16 були договірні відносини між ТОВ «НВО Укрмехремчермет» та ФОП ОСОБА_5 щодо неналежного виконання останнім договору поруки. При цьому під час розгляду справи, питання щодо фактичного (реального) здійснення господарських операцій (в тому числі факти реальної зміни майнового стану підприємств) між ТОВ «НВО Укрмехремчермет» та ТОВ «Профсервіс-Люкс», ТОВ «Інтерпромальянс», ТОВ «Сіріус Стандарт» судом не досліджувались та відповідно встановлені не були.

Факт наявності у позивача договорів, видаткових та видаткових накладених, є обов'язковою, але не визначальною умовою для визначення реальності господарських оперіцій, оскільки предмет доказування у справі, що розглядається, становлять обставини, що підтверджують або спростовують реальність здійснення самих господарських операцій (поставки товару), а відтак і обґрунтованість визначення податкового кредиту підприємства.

За таких обставин, суд зазначає, що надані позивачем докази не можуть підтвердити реальність отримання товарів від контрагентів зазначених в акті перевірки, тому суд, оцінюючи докази, що є в матеріалах справи у їх сукупності, дійшов висновку про неправомірність включення позивачем до складу податкового кредиту сум ПДВ, сплаченого по спірним операціям та відсутність підстав для задоволення позову.

За таких обставин, відповідач при винесенні оскаржуваного податкового повідомлення-рішення діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством України, а позовні вимоги є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Керуючись ст. ст. 158-163, 254 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "НВО Укрмехремчермет" до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м.Дніпропетровська Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - відмовити повністю.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 27 вересня 2016 року

Суддя Д.П. Павловський