Постанова

від 25.01.2017 по справі 804/5410/16

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

25 січня 2017 року справа № 804/5410/16 Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Мельника В.В.

суддів: Чепурнова Д.В. Сафронової С.В.

за участю секретаря судового засідання: Царьової Н.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпрі апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю НВО Укрмехремчермет на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 вересня 2016 року у справі № 804/5410/16 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю НВО Укрмехремчермет до про Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,- ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю НВО Укрмехремчермет (далі по тексту - Позивач) звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області (далі по тексту - Відповідач), в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення форми Р № НОМЕР_1 від 02.06.2016 р. та форми Р1 № НОМЕР_1 від 02.06.2016 р.

В обґрунтування заявлених вимог Позивач зазначив, що надані первинні бухгалтерські документи по формі та за змістом у повній мірі відповідають приписам чинного законодавства та підтверджують реальність вчинюваних Позивачем з його контрагентами правочинів. Будь-які судові рішення, якими б визнавались недійсними правочини між Позивачем та його контрагентами, відсутні, в той же час, податкові органи не наділені компетенцією на визнання нікчемними правочинів. При цьому юридична відповідальність особи має лише індивідуальний характер.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 вересня 2016 року у справі № 804/5410/16 у задоволенні адміністративного позову відмовлено (суддя - Павловський Д.П.).

Постанова суду першої інстанції обґрунтована, зокрема, ненаданням товарно-транспортних накладних та відсутності доказів подальшої реалізації придбаних товарів/послуг чи використання останніх у власній господарській діяльності, що надані Позивачем первинні документи не можуть підтвердити реальність отримання товарів від контрагентів, що свідчить про неправомірність включення Позивачем до складу податкового кредиту сум ПДВ, сплаченого по спірним операціям.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю НВО Укрмехремчермет , не погодившись з вищезазначеною постановою суду першої інстанції у даній адміністративній справі, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 вересня 2016 року у справі № 804/5410/16 та задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги Позивач зазначив, що формування суб'єктом господарювання податкового кредиту не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами з урахуванням приписів ст. 61 Конституції України, за змістом якої юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Відсутність товарно-транспортних накладних, за умови наявності інших належних доказів товарності проведених операцій, не позбавляє платника права на формування валових витрат. Крім того, чинне законодавство України передбачає обов'язковість товарно-транспортної накладної лише у випадку надання послуг з перевезення.

Додатково, також, було зазначено про наявність можливостей у Позивача зберігання на складі товару, отриманого від контрагентів, та здійснення його перевезення. При цьому зауважено, що судом першої інстанції не було надано правової оцінки факту подальшої реалізації отриманого від контрагентів товару до ПАТ АрселорМіттал Кривий Ріг , ПАТ Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського , що додатково свідчить про реальність вчинюваних Позивачем господарських операцій, на підтвердження чого надано відповідну первинну документацію.

Письмових заперечень на апеляційну скаргу податковим органом суду апеляційної інстанції не надано.

Представники Позивача у судовому засіданні підтримали, кожен окремо, вимоги апеляційної скарги, просили скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 вересня 2016 року у справі № 804/5410/16 та задовольнити позовні вимоги.

Представник Відповідача у судовому засіданні проти задоволення вимог апеляційної скарги заперечував, просив залишити оскаржувану постанову суду першої інстанції без змін.

У судовому засіданні, заслухавши пояснення представників сторін по справі, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи в їх сукупності, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на такі підстави.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що Товариство з обмеженою відповідальністю НВО Укрмехремчермет зареєстроване 12.10.1999 р. виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради як юридична особа та перебуває на обліку в Державній податковій інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області як платник податків та, зокрема, є платником податку на додану вартість. (а.с.93-95).

Уповноваженим працівником Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області на підставі п. 75.1. ст.. 75, п.п. 78.1.11, п.78.1 ст. 78 ПК України у зв'язку з отриманням ухвали Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 23.03.2016 року проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ НВО Укрмехремчермет по взаємовідносинам з ТОВ Сиріус Стандарт , ТОВ Інтерпромальянс , ТОВ Дніпро-Сервіс Плюс , ТОВ 2М ГРУП , ТОВ Профсервіс-Люкс , за результатами якої складено акт № 1572/04-63-14-02/30558043 від 11.05.2016 року (а.с.15-24).

Перевіркою встановлено порушення Позивачем пп. 14.1.36, 14.1.231 п. 14.1 ст. 14, ст. 44, п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 109.1 ст. 109, пп. 198.2, 198.6 ст. 198, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України., в зв'язку з чим безпідставно завищено:

- податкові зобов'язання на загальну суму 1059215,56 грн., в тому числі у листопаді 2012 року на 41312,88 гри., у березні 2013 року на 104200,32 грн., у квітні 2013 року на 137840,00 грн., у липні 2013 року на 76996,36 грн., у серпні 2013 року на 118450,00 грн., у вересні 2013 року на 53000,00 грн. у жовтні 2013 року на 330616,00 грн., у грудні 2013 року на 196800,00 грн.

- податковий кредит на суму 1278315,56 грн., в тому числі - у листопаді 2012 року на 41312,88 грн., у березні 2013 року на 104200,32 грн., у квітні 2013 року на 137840,00 грн., у липні 2013 року на 294696,36 грн., у серпні 2013 року на 118450,00 грн., у вересні 2013 року на 54400,00 грн. у жовтні 2013 року на 330616,00 грн., у грудні 2013 року на 179448,50 грн., у лютому 2014 року на суму 7440,00 грн., у квітні 2014 року на суму 9911,50 грн.,

- що призвело до заниження позитивного значення різниці між сумою податкового зобов'язання і сумою податкового кредиту та суми ПДВ, яка підлягає нарахуванню та сплаті до бюджету на загальну суму 219100 грн., в тому числі: у липні 2013 року на суму 217700,00 грн., у вересні 2013 року на суму 1400,00 грн.

На підставі вказаного акту перевірки Державною податковою інспекцією у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області було винесено:

- податкове повідомлення-рішення форми Р № НОМЕР_2 від 02.06.2016 року, яким позивачу збільшено податкове зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 273875,00 грн., з яких 219100,00 грн. - за основним платежем та 54775,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (а.с.25);

- податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 02.06.2016 року, яким позивачу зменшено суму податкового кредиту з податку на додану вартість на суму 913701,00 грн.(а.с.26).

Визнання протиправними та скасування вказаних податкових повідомлень-рішень і було предметом судового розгляду.

Надаючи правову оцінку оскаржуваним рішенням суб'єкта владних повноважень, колегія суддів враховує наступне.

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Таким чином, наведеними нормами матеріального права, визначено підстави для формування платником податків податкового кредиту з податку на додану вартість і до таких підстав віднесено: наявність господарської операції, сплата податку на додану вартість у вартості товарів (робіт, послуг), факт сплати податку на додану вартість має підтверджуватися відповідними податковими накладними, використанням придбаних товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 201.1. ст. 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках обов'язкові реквізити.

Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг (п. 201.4 ст.201 Податкового кодексу України).

Згідно з п. 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (п. 201.10 ст.201 Податкового кодексу України).

Отже, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції; установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Згідно з пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Пунктом 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 (далі - Положення) визначено, що первинні документи (на паперових і машино зчитувальних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи від імені яких складений документ, назва документа (форма), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складення первинного документа.

Згідно з Законом України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні первинним документом визнається документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Згідно зі ст.9 цього Закону підставою для бухгалтерського обліку господарської операції є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа; дату і місце складання; назву підприємства від імені якого складений документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Враховуючи вищезазначені норми, у ході розгляду справи судом повинні оцінюватися документи, надані платником податків на підтвердження свого права на формування витрат та податкового кредиту з ПДВ.

В силу викладеного будь-які документи (у тому числі договори, видаткові накладні, податкові накладні тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Необхідною умовою для цього є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

За відсутності факту придбання товарів (послуг) відповідні суми не можуть включатися до складу валових витрат та податкового кредиту навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів. Визначальною має бути подія, підтверджена документально. При цьому, документи мають бути складені особою, яку можливо ідентифікувати, відповідальною за здійснення господарської операції.

Як вбачається з матеріалів справи, Позивач у перевіряємому періоді мав взаємовідносини з ТОВ Сіріус Стандарт , ТОВ Інтерпромальянс , ТОВ Профсервіс-Люкс .

Так, між ТОВ Інтерпромальянс (постачальник) та ТОВ НВО Укрмехремчермет (покупець) укладено договір поставки № 26 від 03.05.2012 р., відповідно до умов якого постачальник зобов'язується поставити продукцію технічного призначення (товар) згідно специфікацій, що є невід'ємною частиною даного договору, а покупець прийняти та оплатити його на умовах даного договору (а.с.27).

На підтвердження факту виконання умов вказаного договору позивачем було надано наступні документи: специфікацію № 7 від 07.11.2012 року, видаткові накладні № 3501 від 07.11.2012 року, № 3502 від 13.11.2012 року, № 3503 від 16.11.2012 року, № 3504 від 21.11.2012 року, № 3505 від 26.11.2012 року та податкові накладні № 351 від 07.11.2012 р. на суму 59 315,96 грн., № 352 від 13.11.2012 року на суму 32 742,42 грн., № 353 від 16.11.2012 р. на суму 49 541,76 грн., № 354 від 21.11.2012 р. на суму 53 866,81 грн., № 355 від 26.11.2012 р. на суму 52 410,30 грн. (а.с.28-35).

Поставлений товар було оплачено позивачем згідно платіжних доручень № 195 від 08.11.2012 року, № 199 від 16.11.2012 року, № 201 від 20.11.2012 року, № 202 від 22.11.2012 року, № 207 від 23.11.2012 року, № 210 від 29.11.2012 року, № 211 від 30.11.2012 року, № 212 від 03.12.2012 року, № 214 від 07.12.2012 року.

Між ТОВ НВО Укрмехремчермет (замовник) та ТОВ Сіріус Стандарт (виконавець) укладено договір № 92 від 07.05.2013 р., за умовами якого замовник доручає, а виконавець приймає на себе послуги з виготовлення продукції з матеріалу замовника, доопрацювання комплектуючих, матеріалів та виробів промислового призначення, що в подальшому іменуються продукція, згідно специфікацій, затверджених сторонами та які є невід'ємною частиною даного договору (а.с.36).

Факт виконання умов вказаного договору підтверджується наступними первинними документами: специфікацію № 1 від 07.05.2013 року, акт прийому передачі продукції від 02.07.2013 року, податкові накладні № 284 від 29.05.2013 р. на суму 58 200,00 грн., № 285 від 30.05.2013 року на суму 58 200,00 грн., № 286 від 31.05.2013 р. на суму 34 000,20 грн., № 8 від 02.07.2013 р. на суму 1 130 799,60 грн. (а.с.37-40).

Факт оплати поставленого товару підтверджено платіжними дорученнями № 68 від 28.05.2013 року, № 69 від 29.05.2013 року, № 70 від 30.05.2013 року, № 71 від 31.05.2013 року, № 98 від 24.07.2013 року, № 101 від 01.08.2013 року, № 68 від 28.05.2013 року, № 85 від 02.07.2013 року

Також Позивачем (покупець) було укладено з ТОВ Сіріус Стандарт (продавець) договір № 79 від 01.03.2013 р., відповідно до якого продавець продає та поставляє, а покупець оплачує та приймає у повне господарське відання товар - матеріали, вироби промислового призначення, деталі та вузли обладнання для металургійного виробництва згідно специфікацій, затверджених сторонами та які є невід'ємною частиною даного договору (а.с.41)

Специфікаціями № 1 від 01.03.2013 року, № 2 від 01.04.2013 року, № 3 від 01.07.2013 року, № 4 від 01.08.2013 року, № 5 від 02.09.2013 року, № 6 від 01.10.2013 року було визначено товар, який має бути поставлено за вищевказаним договором (а.с.42-44)

Вказаний у специфікаціях товар був поставлений Позивачу та здійснена відповідна оплата, що підтверджується видатковими накладними № 15 від 05.03.2013 року, № 14 від 28.03.2013 року, № 107 від 17.04.2013 року, № 1234 від 01.07.2013 року, № 1236 від 02.07.2013 року, № 1237 від 03.07.2013 року, № 1238 від 03.07.2013 року, № 1239 від 08.07.2013 року, № 1240 від 12.07.2013 року, № 1241 від 16.07.2013 року, № 1242 від 22.07.2013 року, № 1243 від 26.07.2013 року, № 1627 від 21.08.2013 року, № 1836 від 01.08.2013 року, № 1838 від 05.08.2013 року, № 1837 від 02.08.2013 року, № 1839 від 06.08.2013 року, № 1840 від 07.08.2013 року, № 2130 від 20.09.2013 року, № 2287 від 16.09.2013 року, № 2288 від 18.09.2013 року, № 2562 від 18.10.2013 року, № 2676 від 18.10.2013 року, № 2674 від 14.10.2013 року, № 2675 від 16.10.2013 року, № 2672 від 09.10.2013 року, № 2673 від 11.10.2013 року, № 3687 від 23.12.2013 року (а.с.45-59)

податковими накладними від 16.10.2013 р. № 289, від 18.10.2013 р. № 290, від 26.11.2013 р. № 457, від 27.11.2013 р. № 458, від 28.11.2013 р. № 459, від 29.11.2013 р. № 460, від 02.12.2013 р. № 1, від 23.12.2013 р. № 167, від 28.05.2013 р. № 283, від 11.10.2013 р. № 287, від 14.10.2013 р. № 288, від 05.03.2013 р. № 1, від 05.03.2013 р. № 11, від 28.03.2013 р. № 10, від 17.04.2013 р. № 44, від 01.07.2013 р. № 214, від 02.07.2013 р. № 215, від 03.07.2013 р. № 216, від 03.07.2013 р. № 217, від 08.07.2013 р. № 218, від 12.07.2013 р. № 219, від 16.07.2013 р. № 220, від 22.07.2013 р. № 221, від 26.07.2013 р. № 222, від 01.08.2013 р. № 413, від 02.08.2013 р. № 414, від 05.08.2013 р. № 415, від 06.08.2013 р. № 416, від 07.08.2013 р. № 417, від 21.08.2013 р. № 122, від 16.09.2013 р. № 340, від 18.09.2013 р. № 341, від 20.09.2013 р. № 130, від 09.10.2013 р. № 86 (а.с.60-76)

та платіжними дорученнями № 37 від 28.03.2013 року, № 49 від 23.04.2013 року, № 57 від 13.05.2013 року, № 60 від 15.05.2013 року, № 67 від 28.05.2013 року, № 37 від 28.03.2013 року, № 102 від 02.08.2013 року, № 103 від 05.08.2013 року, № 111, 112 від 07.08.2013 року, № 114 від 19.08.2013 року, № 129 від 19.09.2013 року, № 134 від 26.09.2013 року, № 146 від 08.10.2013 року, № 139 від 10.10.2013 року, № 147 від 11.10.2013 року, № 156 від 24.10.2013 року, № 157 від 28.10.2013 року, № 161 від 04.11.2013 року, № 170 від 08.11.2013 року, № 171 від 15.11.2013 року, № 174 від 20.11.2013 року, № 181 від 25.11.2013 року, № 182 від 26.11.2013 року, № 183 від 27.11.2013 року, № 184 від 28.11.2013 року, № 186 від 29.11.2013 року, № 189 від 02.12.2013 року, № 37 від 28.03.2013 року, № 18 від 29.01.2014 року, № 31 від 17.02.2014 року, № 32 від 20.02.2014 року, № 37 від 28.03.2013 року.

Між ТОВ НВО Укрмехремчермет (замовник) та ТОВ Профсервіс-Люкс було укладено договір № 10 від 01.09.2013 р., за умовами якого замовник доручає, а виконавець приймає на себе послуги з виготовлення продукції з матеріалу замовника, доопрацювання комплектуючих, матеріалів та виробів промислового призначення, що в подальшому іменуються продукція, згідно специфікацій, затверджених сторонами та які є невід'ємною частиною даного договору (а.с.77).

На підтвердження факту виконання умов вказаного договору до суду першої інстанції було надано наступні первинні документи: специфікація № 1 від 01.09.2013 року на послугу з термообробки обойми, акт приймання-здачі продукції від 16.09.2013 року, податкову накладну № 556 від 16.09.2013 р. на загальну суму 8400 грн., платіжне доручення № 147 від 10.10.2013 року на суму 8400 грн. (а.с.78-80)

При цьому поставлений товар був в подальшому реалізований Позивачем, зокрема ПАТ Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е.Дзержинського , що підтверджується договором № 13-0441-02 від 15.02.2012 р. з терміном дії до 31.12.2013 року, та ПАТ АрселорМіттал Кривий Ріг відповідно до контракту від 25.12.2012 року № 74, специфікацій № 1, № 3 від 25.12.2012 року, № 4 від 31.01.2013 року, № 6 від 18.04.2013 року, № 7 від 11.09.2013 року, видаткових накладних № 1/74 від 28.03.2013 року, № 2/74 від 17.04.2013 року, № 3/74 від 17.04.2013 року № 4/74, № 5/74, № 6/74, № 7/74, № 8/74, № 9/74 від 03.07.2013 року, № 10/74 від 26.07.2013 року, № 11/74 від 20.09.2013 року, № 11/74 від 03.07.2013 року, № 11/74 від 23.12.2013 року та відповідно до контракту № 715 від 25.02.2013 року, специфікацій № 1 від 25.02.2013 року, № 2 від 06.03.2013 року, № 3 від 20.03.2013 року, № 4 від 09.04.2013 року, № 5 від 30.04.2013 року, № 6 від 18.07.2013 року, накладних № 1/715, № 2/715 від 21.08.2013 року, № 3/715 від 20.09.2013 року, № 4/715, № 5/715 від 18.10.2013 року, № 6/715, №7/715 від 23.12.2013 року

Виходячи із змісту перелічених вище документів в їх сукупності, якими Позивач підтверджує виконання договору з контрагентами, вбачається, що вони містять всі обов'язкові реквізити, що передбачені ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", в розумінні вказаного Закону є первинними, такими, що в повній мірі підтверджують здійснення відповідних господарських операцій з надання послуг, фактичний рух активів та зміни у майновому стані позивача.

При цьому колегія суддів зазначає, що до вказаних первинних документів у податкового органу претензій не виникало.

Фактично висновки податкового органу щодо нереальності здійснення господарських відносин між Позивачем та вказаними контрагентами здійснено лише з огляду на аналіз схеми руху ПДВ по ланцюгу постачання. Разом з тим, така інформація без встановлення у судовому порядку будь-яких висновків стосовно документального підтвердження та реальності господарських відносин з платником податків та зборів, підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків, носить характер припущень про те, що у вказаних контрагентів були відсутні власні основні засоби, трудові ресурси тощо, при цьому відповідачем не зазначено конкретних доказів на підтвердження таких припущень, як це передбачено частиною 2 статті 71 КАС України.

Крім того, Податковий кодекс не ставить у залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншими суб'єктами господарювання.

Натомість, висновки податкового органу щодо нереальності господарських операцій сформовані, виходячи з припущень стосовно можливих порушень податкового законодавства контрагентами позивача, в силу приписів ст.61 Конституції України, є неприпустимими, тому як юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Відносно висновків суду першої інстанції про нереальність господарських відноси з огляду на те, що до перевірки не надавались товарно-транспортні накладні по взаємовідносинам з ТОВ Сіріус Стандарт , ТОВ Інтерпромальянс , ТОВ Профсервіс-Люкс , колегія суддів зазначає наступне.

Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України №363 від 14.10.1997 р., визначено такий документ як товарно-транспортна накладна та подорожній лист. Між тим, вказані Правила не встановлюють правил податкового обліку валових витрат платників податку, а лише встановлюють права, обов'язки та відповідальність власників автомобільного транспорту (перевізників). При цьому, документи обумовлені вказаними правилами, зокрема, товарно-транспортна накладна та подорожній лист, не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.

Колегія суддів зауважує, що податкове законодавство не ставить в залежність право платника податків на податковий кредит від наявності чи відсутності товарно-транспортних накладних. Факт відсутності у підприємства товарно-транспортних накладних на поставлений товар або наявність в таких накладних певних недоліків при наявності інших документів, які підтверджують факт його передачі покупцю, не є безумовною підставою, яка позбавляє підприємство права віднести витрати з придбання цього товару до складу валових витрат та до податкового кредиту.

Зазначеної позиції дотримуються у своїй практиці адміністративні суди вищих інстанцій, зокрема такий висновок наведено в ухвалах Вищого адміністративного суду України від 19 лютого 2013 року № К/9991/64514/11 та від 16 квітня 2013 року № К/800/9087/13.

При цьому слід зазначити, що відповідно до умов укладених позивачем з контрагентами договорів поставка товарів могла здійснюватися як транспортом постачальника, так і транспортом покупця.

З доданих до матеріалів справи первинних документів вбачається, що ТОВ НВО Укрмехрмчермет було укладено з ТОВ МТ 10-Інвест договір відповідального зберігання № 23 від 01.11.2012 року строком дії до 31.12.2013 року та з ОСОБА_1 - договір надання транспортних послуг від 01.11.2012 року строком дії до 31.12.2014 року, з огляду на що колегія суддів приходить до висновку про наявність у позивача можливостей як можливості перевезення отриманих товарів, так і його зберігання.

Факт виконання зобов'язань за вказаними договорами стосовно перевезень та зберігання підтверджується долученими до матеріалів справи актами прийому-передачі виконаних робіт та товарно-транспортними накладними.

Також колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що судом першої інстанції при дослідженні матеріалів справи помилково надавалася правова оцінка і взаємовідносинам позивача з ТОВ Дніпро-Сервіс Плюс , ТОВ 2М ГРУП . Натомість, взаємовідносини із вказаними товариствами не досліджувалися податковим органом в ході проведення перевірки, хоча і були зазначені у акті, складеному за її наслідками.

Виходячи з викладеного, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що судом першої інстанції під час розгляду даної справи були порушені норми матеріального права, неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, і тому вимоги апеляційної скарги підлягають задоволенню, а постанова Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 вересня 2016 року у справі № 804/5410/16 - скасуванню.

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Вирішуючи питання про судові витрати, суд апеляційної інстанції виходить з того, що позов та апеляційна скарга Позивача підлягає задоволенню, отже сплачений при зверненні до суду та поданні апеляційної скарги судовий збір у сумі 23703,14 грн. (4108,14 грн.+19598,00 грн.) підлягає стягненню на користь Позивача.

Враховуючи викладене, керуючись ч.3 ст. ст. 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю НВО Укрмехремчермет - задовольнити.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 вересня 2016 року у справі № 804/5410/16 - скасувати.

Позов - задовольнити.

Визнати протиправними і скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області форми Р № НОМЕР_1 від 02.06.2016 року та форми Р1 № НОМЕР_1 від 02.06.2016 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю НВО Укрмехремчермет судовий збір у розмірі 23 703 грн. 14 коп. (двадцять три тисячі сімсот три гривні 14 коп.)

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків передбачених Кодексом адміністративного судочинства України, а в разі складання рішення в повному обсязі відповідно до ст. 160 зазначеного кодексу - з дня складання рішення в повному обсязі.

Повний текст виготовлено - 26 січня 2017 року.

Головуючий: В.В. Мельник

Суддя: Д.В. Чепурнов

Суддя: С.В. Сафронова