Постанова

від 21.11.2016 по справі 809/2537/15

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" листопада 2016 р. Справа № 809/2537/15

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Боршовського Т.І.

за участю секретаря судового засідання Савченко Н.В.

представника позивача ОСОБА_1

представників відповідача Бабій Т.С., Мельниченко О.М., Волкової О.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом ОСОБА_5

до Коломийської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Івано-Франківській області

про визнання неправомірним та скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення втраченого заробітку та зобов'язання до вчинення дій,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_5 (надалі - позивач) звернулася до суду з адміністративним позовом до ДПІ у Косівському районі Івано-Франківської області, в якому, з урахуванням заяви про зміну позовних вимог від 10.11.2015 року, просила суд: визнати неправомірним та скасувати наказ Державної податкової інспекції у Косівському районі ГУ Міндоходів в Івано-Франківській області № 25 від 02.06.2016 року в частині звільнення ОСОБА_5 згідно п. 1 ст. 40 Кодексу законів про працю України; поновити позивача на посаді старшого державного інспектора Державної податкової інспекції у Косівському районі ГУ Міндоходів в Івано-Франківській області; зобов'язати Державну податкову інспекцію у Косівському районі ГУ ДФС в Івано-Франківській області нарахувати та виплатити ОСОБА_5 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 02.06.2015 року до дня набрання законної сили рішенням суду; зобов'язати Державну податкову інспекцію у Косівському районі ГУ ДФС в Івано-Франківській області в порядку переведення призначити позивача на відповідну посаду, згідно затвердженого штатного розпису, в Державну податкову інспекцію у Косівському районі ГУ ДФС в Івано-Франківській області.

Позов мотивовано тим, що звільнення ОСОБА_5 із займаної посади відбулося із порушеннями вимог ст. 40, 42, 49-2, 116 Кодексу законів про працю України, Конституції України, Закону України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності". Зокрема, позивач зазначила, що ДПІ у Косівському районі Івано-Франківської області при проведенні процедури її звільнення не було забезпечено переважне право ОСОБА_5 на залишення на роботі, допущені порушення при попередженні про наступне вивільнення, не запропоновано в порядку, встановленому законом, усіх вакантних посад. При цьому, звільнення позивача відбулося за відсутності обов'язкової згоди профспілкового комітету на звільнення ОСОБА_5

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав, викладених в адміністративному позові. Просив позов задовольнити повністю.

Ухвалою від 10.11.2015 року суд замінив первинного відповідача - ДПІ у Косівському районі Івано-Франківської області на Державну податкову інспекцію у Косівському районі Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області, яку, в свою чергу, ухвалою від 26.09.2016 року суд замінив на її правонаступника - Коломийську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС в Івано-Франківській області.

Представники відповідача в судовому засіданні позов заперечили з підстав, викладених в письмових запереченнях. Зокрема зазначили, що реорганізація ДПІ в Косівському районі ГУ Міндоходів в Івано-Франківській області супроводжувалась скороченням чисельності працівників, в тому числі посади старшого державного інспектора з питань інформаційно-комунікаційного супроводження ДПІ, яку займала позивач. ДПІ в Косівському районі ГУ Міндоходів в Івано-Франківській області вжила всіх можливих заходів щодо працевлаштування ОСОБА_5, шляхом надання їй пропозиції на момент попередження про наступне вивільнення 31.03.2015 року вакантної посади головного державного інспектора координаційно-моніторингового сектору, а також на момент вивільнення 02.06.2015 року було запропоновано всі вакантні посади, від яких позивач відмовилась, про що складені відповідні акти про відмову від запропонованих посад. Таким чином, вважає відповідач, ДПІ в Косівському районі ГУ Міндоходів в Івано-Франківській області правомірно, з дотриманням встановленої трудовим законодавством процедури звільнення працівника, прийняла наказ № 25 від 02.06.2016 року «Про звільнення ОСОБА_5». Представники відповідача в судовому засіданні просили суд в задоволенні позову відмовити повністю.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши та оцінивши надані суду письмові докази та інші матеріали справи, суд встановив таке.

ОСОБА_5 з 08.11.1994 року працювала в органах податкової служби на різних посадах. З 24.07.2013 року позивач обіймала посаду старшого державного інспектора з питань інформаційно-комунікаційного супроводження ДПІ у Косівському районі ГУ Міндоходів в Івано-Франківській області (том 1, а.с. 16).

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 06.08.2014 року № 311 «Про утворення територіальних органів державної фіскальної служби» та на підставі наказу Міністерства доходів та зборів України від 03.02.2015 року №13 розпочато реорганізацію ДПІ у Косівському районі ГУ Міндоходів у Івано-Франківській області шляхом приєднання до ДПІ у Косівському районі ГУ ДФС у Івано-Франківській області.

31.03.2015 року позивача ознайомлено з попередженням про звільнення із займаної посади з 01.06.2015 року у зв'язку із реорганізацією ДПІ у Косівському районі ГУ Міндоходів в Івано-Франківській області та скороченням штатної чисельності працівників вказаної інспекції. Також вказаним попередженням запропоновано ОСОБА_5 переведення на вакантну посаду головного державного інспектора координаційно-моніторингового сектору (том 1, а.с. 11). З вказаним попередженням ОСОБА_5 відмовилася ознайомлюватись, про що складено акт про відмову від ознайомлення з попередженням про наступне вивільнення та відмову про ознайомлення з пропозицією щодо переведення на вакантну посаду (том 1, а.с. 13). Вказаний акт складено та підписано головою та членами комісії з реорганізації ДПІ у Косівському районі ГУ Міндоходів в Івано-Франківській області. Судом не встановлено порушень при його складанні.

02.06.2015 року позивачу було запропоновано 15 вакантних посад в ДПІ у Косівському районі ГУ ДФС в Івано-Франківській області (том 1, а.с. 14), від яких ОСОБА_5 відмовилась, про що комісією з реорганізації ДПІ у Косівському районі ГУ Міндоходів в Івано-Франківській області складено акт про відмову від ознайомлення з пропозицією щодо переведення на вакантні посади (том 1, а.с. 15).

02.06.2015 року ДПІ в Косівському районі ГУ Міндоходів в Івано-Франківській області прийнято наказ №25-о «Про звільнення ОСОБА_5», яким позивача звільнено з посади старшого державного інспектора з питань інформаційно-комунікаційного супроводження ДПІ у Косівському районі ГУ Міндоходів в Івано-Франківській області у зв'язку з реорганізацією відповідно до пункту 1 статті 40 Кодексу законів про працю України та в зв'язку з відмовою ОСОБА_5 від переведення на запропоновані вакантні посади (том 1, а.с. 10).

Позивач, вважаючи даний наказ ДПІ в Косівському районі ГУ Міндоходів в Івано-Франківській області №25-о від 02.06.2015 року «Про звільнення ОСОБА_5» незаконним, звернулася до суду з позовом, в якому просила визнати його неправомірним та скасувати, поновити її на вказаній посаді.

03.07.2015 року ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду відкрито провадження у даній справі № 809/2537/15.

10.11.2015 року постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду позов ОСОБА_5 задоволено частково: визнано протиправним та скасовано наказ Державної податкової інспекції в Косівському районі Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області № 25 від 02.06.2015; поновлено ОСОБА_5 на посаді старшого державного інспектора з питань інформаційно-комунікаційного супроводження Державної податкової інспекції в Косівському районі Головного управління ДФС в Івано-Франківській області або рівнозначній посаді; зобов'язано Державну податкову інспекції в Косівському районі Головного управління ДФС в Івано-Франківській області нарахувати та виплатити середній заробіток на час вимушеного прогулу ОСОБА_5 з 02.06.2015 до дня поновлення на роботі; у задоволені решти позовних вимог відмовлено.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 03.02.2016 року постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 10.11.2015 року у справі № 809/2537/15 скасовано та прийнято нову постанову, якою в задоволенні позову відмовлено.

25.08.2016 року ухвалою Вищого адміністративного суду України постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 10.11.2015 року та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 03.02.2016 року у цій справі скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

При розгляді та вирішенні даної адміністративної справи суд виходив з такого.

Статтею 43 Конституції України, передбачено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Законом України "Про державну службу" від 16.12.1993 року № 3723-XII (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), регулюються суспільні відносини, які охоплюють діяльність держави щодо створення правових, організаційних, економічних та соціальних умов реалізації громадянами України права на державну службу, що є складовою права громадян на працю.

Відповідно до частини 1 статті 30 Закону України "Про державну службу" підстави припинення державної служби можуть бути загальними, тобто передбаченими Кодексом законів про працю України, та спеціальними, які наведені в цьому Законі.

В даному випадку до спірних правовідносин підлягають застосування норми Кодексу законів про працю України (надалі - КЗпП України), якими передбачено загальні підстави припинення державної служби.

Так, згідно пункту 1 частини 1 статті 40 КЗпП України, трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Відповідно до частини 3 статті 36 КЗпП України у разі зміни власника підприємства, а також у разі його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення) дія трудового договору працівника продовжується. Припинення трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу можливе лише у разі скорочення чисельності або штату працівників (пункт 1 частини 1 статті 40 КЗпП України).

Частиною другою статті 40 КЗпП України передбачено, що звільнення з підстав, зазначених у пункті 1 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Як встановлено судом, реорганізація ДПІ в Косівському районі ГУ Міндоходів в Івано-Франківській області супроводжувалась скороченням чисельності працівників, що підтверджується штатними розписами ДПІ в Косівському районі ГУ Міндоходів в Івано-Франківській області та ДПІ в Косівському районі ГУ ДФС в Івано-Франківській області (з 37 посад до 35 відповідно). Посада старшого державного інспектора з питань інформаційно-комунікаційного супроводження ДПІ в Косівському районі ГУ Міндоходів в Івано-Франківській області, яку займала ОСОБА_5, у штатному розписі ДПІ в Косівському районі ГУ ДФС в Івано-Франківській області відсутня.

Порядок вивільнення працівників регламентовано статтею 49-2 КЗпП України. Так, згідно частин 1-3 даної статті, про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством. Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації працівник, на власний розсуд, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно.

В ухвалі Вищого адміністративного суду України від 25.08.2016 року в цій адміністративній справі, суд касаційної інстанції вказав на те, що згідно зі статтею 49-2 КЗпП України інша робота пропонується працівнику в день попередження про звільнення, тобто за два місяці до звільнення, а тому пропозиція позивачу 02.06.2015 року, тобто в день звільнення вакантних посад, не може свідчити про дотримання процедури звільнення. При цьому, касаційний суд вказав на те, що для висновку про дотримання роботодавцем порядку звільнення позивача за пунктом 1 статті 40 КЗпП України, судам при новому розгляді необхідно встановити відсутність на день попередження про наступне вивільнення (за два місяці до цієї дати) вакантних посад, на які могла претендувати позивач з врахуванням її освіти, кваліфікації та досвіду, оскільки пропозиція лише однієї посади, за наявності інших вакантних посад, не може вважатися виконанням ДПІ в Косівському районі ГУ Міндоходів в Івано-Франківській області обов'язку по працевлаштуванню ОСОБА_5

З огляду на вказані висновки суду касаційної інстанції, суд звертає увагу на те, що згідно частини 5 статті 227 КАС України висновки та мотиви, з яких скасовані рішення, є обов'язковими для суду першої чи апеляційної інстанції при розгляді справи.

Керуючись вказаною процесуальною нормою, на виконання вимог ухвали Вищого адміністративного суду України від 25.08.2016 року, судом встановлено таке.

В матеріалах справи міститься копія попередження від 31.03.2015 року про наступне вивільнення позивача, в якій ОСОБА_5 запропоновано лише одну вакантну посаду - головного державного інспектора координаційно-моніторингового сектору (том 1, а.с. 11).

В той же час, згідно листа-довідки Державної податкової інспекції у Косівському районі Головного управління ДФС в Івано-Франківській області від 01.09.2016 року № 535/8/09-08-04-17 «Про надання інформації» станом на 31.03.2015 року, тобто на день попередження позивача про її звільнення, в Державній податковій інспекції у Косівському районі Головного управління ДФС в Івано-Франківській області було 22 вакантні посади (том 2, а.с. 224). При цьому, як видно з вказаної довідки, в зазначені 22 вакантні посади, входили й 15 вакантних посад, вказаних в додатку до попередження про наступне вивільнення позивача від 02.06.2015 року.

Як пояснили в судовому засіданні представники відповідача, позивач, з урахуванням її освіти, кваліфікації та досвіду роботи, могла претендувати на всі, вказані в зазначеному листі-довідці від 01.09.2016 року № 535/8/09-08-04-17, вакантні посади. Доказів протилежного суду не подано.

Таким чином, суд встановив, що станом на день належного попередження позивача про наступне вивільнення 31.03.2015 року, Державна податкова інспекція у Косівському районі Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області не запропонувала ОСОБА_5 всіх вакантних посад, на які могла претендувати позивач з урахуванням її освіти, кваліфікації та досвіду.

При цьому, суд не може погодитися з доводами відповідача про те, що позивачу запропоновано всі наявні вакантні посади в ДПІ у Косівському районі ГУ ДФС в Івано-Франківській області станом на день попередження про наступне вивільнення від 31.03.2015 року, що підтверджується зачитуванням переліку таких посад 31.03.2015 року на засіданні комісії з реорганізації ДПІ у Косівському районі Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області.

Так, згідно змісту протоколу засідання комісії з реорганізації ДПІ у Косівському районі Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області від 31.03.2015 року, підписаного головою комісії ОСОБА_6, членами комісії ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, в.о. начальника ДПІ у Косівському районі ГУ ДФС в Івано-Франківській області Мельниченко О.М., зокрема, пункту 19 даного протоколу, попереджено ОСОБА_5 про звільнення 01.06.2015 року із посади СДІ з питань інформаційно-комунікаційного супроводження ДПІ у Косівському районі ГУ Міндоходів в Івано-Франківській області та запропоновано посаду ГДІ координаційно-моніторингового сектору ДПІ у Косівському районі ГУ ДФС в Івано-Франківській області. Від ознайомлення з попередженням та пропозицією щодо переведення на вказану вакантну посаду ОСОБА_5 відмовилась, про що складено відповідний акт. Зачитано ОСОБА_5 та доведено до відома комісією всі наявні вакантні посади від яких ОСОБА_5 відмовилась (том 2, а.с. 220).

Відповідно до письмового заперечення на позовну заяву, поданого в судовому засіданні 06.10.2016 року, весь перелік вакантних посад в ДПІ у Косівському районі ГУ ДФС в Івано-Франківській області було зачитано 31.03.2015 року та доведено до відома всіх працівників інспекції на засіданні комісії з реорганізації ДПІ у Косівському районі Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області. За результатами вказаного засідання було складено вищенаведений протокол засідання комісії від 31.03.2015 року.

В той же час, згідно наявної в справі копії даного протоколу від 31.03.2015 року, засідання комісії з реорганізації ДПІ у Косівському районі Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області проводилось в присутності голови комісії ОСОБА_6, членів комісії ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, та запрошеної в.о. начальника ДПІ у Косівському районі ГУ ДФС в Івано-Франківській області Мельниченко О.М. При цьому, відомості про присутність на вказаному засіданні комісії з реорганізації ДПІ у Косівському районі Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області працівників інспекції, яких попереджали про звільнення та ознайомлювали з пропозиціями щодо переведення на вакантні посади, в тому числі і ОСОБА_5, у протоколі від 31.03.2015 року відсутні (том 2, а.с. 216-223). Інших доказів присутності працівників ДПІ у Косівському районі Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області під час проведення 31.03.2015 року вищевказаного засідання комісії з реорганізації представники відповідача суду не надали.

Згідно письмового заперечення на позовну заяву, поданого в судовому засіданні 06.10.2016 року відповідачем, перелік всіх вакантних посад в ДПІ у Косівському районі ГУ ДФС в Івано-Франківській області, які було запропоновано позивачу, містився в додатку до попередження про наступне вивільнення ОСОБА_5 Однак, в матеріалах справи наявна належним чином завірена копія додатку до попередження про наступне вивільнення ОСОБА_5, датованого не 31.03.2015 року - датою попередження за два місяці до звільнення позивача, а 02.06.2015 року - днем звільнення ОСОБА_5 При цьому, в зазначеному додатку вказані не 22 вакантні посади, а 15 вакантних посад (том 2, а.с. 61).

Також судом встановлено, що ДПІ у Косівському районі Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області згідно поданих копій наказів № 21-о від 08.05.2015 року, № 28-0 від 29.05.2015 року, № 26-о від 19.05.2016 року, № 30-о від 08.06.2015 року, № 28-о від 29.05.2015 року, працевлаштував шляхом переведення на посади в ДПІ у Косівському районі Головного управління ДФС в Івано-Франківській області: ОСОБА_10 (на посаду головного державного інспектора відділу реєстрації платників та електронних сервісів ДПІ у Косівському районі Головного управління ДФС в Івано-Франківській області, ОСОБА_11 (на посаду головного державного інспектора відділу реєстрації платників та електронних сервісів ДПІ у Косівському районі Головного управління ДФС в Івано-Франківській області), ОСОБА_12 (на посаду головного державного інспектора відділу реєстрації платників та електронних сервісів ДПІ у Косівському районі Головного управління ДФС в Івано-Франківській області), ОСОБА_13 (на посаду головного державного інспектора з питань організаційно-розпорядчої роботи ДПІ у Косівському районі Головного управління ДФС в Івано-Франківській області), ОСОБА_14 (на посаду головного державного інспектора відділу оподаткування юридичних осіб ДПІ у Косівському районі Головного управління ДФС в Івано-Франківській області).

Як вбачається з листа-довідки Державної податкової інспекції у Косівському районі Головного управління ДФС в Івано-Франківській області від 01.09.2016 року № 535/8/09-08-04-17 «Про надання інформації» станом на 31.03.2015 року і до моменту їх заміщення вказаними працівниками згідно зазначених наказів, вказані вище посади були вакантними, однак не були запропоновані ОСОБА_5 згідно вимог статті 49-2 КЗпП України персонально під розписку про ознайомлення.

Суд звертає увагу на те, що Верховний Суд України в постанові від 01.04.2015 р. у справі № 6-40цс15 висловив правову позицію, згідно якої власник є таким, що належно виконав вимоги частини другої статті 40, частини третьої статті 49-2 КЗпП щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо. При цьому роботодавець зобов'язаний запропонувати всі вакансії, що відповідають зазначеним вимогам, які існують на цьому підприємстві, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник, який вивільнюється, працював.

Отже, з огляду на положення частини 3 статті 36, частини 2 статті 40, частини 3 статті 49-2 КЗпП України, саме на власника або уповноваженого ним органу покладається обов'язок щодо працевлаштування працівника в разі реорганізації підприємства. Тільки в разі виконання вказаного обов'язку роботодавцем належним чином, у працівника виникає обов'язок вчинити всі передбачені законом дії по переведенню на запропоновану йому у передбачений законом строк вакантну посаду.

Враховуючи вищенаведені обставини справи, суд вважає, що відповідач на день попередження про наступне звільнення 31.03.2015 року, запропонував позивачу лише одну вакантну посаду - головного державного інспектора координаційно-моніторингового сектору ДПІ у Косівському районі ГУ ДФС в Івано-Франківській області за наявності інших вакантних посад, а тому ДПІ у Косівському районі ГУ Міндоходів в Івано-Франківській області не належно виконала свій обов'язок щодо працевлаштування ОСОБА_5, передбачений частиною 2 статті 40, частиною 3 статті 49-2 КЗпП України.

При цьому, суд, не погоджується з доводами позивача про недотримання відповідачем приписів статті 43 КЗпП України та статті 39 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності», оскільки була відсутня згода профспілкового органу на звільнення ОСОБА_5, то суд вважає такі доводи безпідставними з огляду на таке.

Згідно частини 1 статті 43 КЗпП України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, з врахуванням внесених змін від 14 жовтня 2014 року), розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктами 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), 2-5, 7 статті 40 і пунктами 2 і 3 статті41 цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник, крім випадків, коли розірвання трудового договору із зазначених підстав здійснюється з прокурором, поліцейським і працівником Національної поліції, Служби безпеки України, Державного бюро розслідувань України, Національного антикорупційного бюро України чи органу, що здійснює контроль за додержанням податкового законодавства.

В свою чергу, ОСОБА_5 була працівником ДПІ в Косівському районі, одним з основних завдань якого є контроль за додержанням податкового законодавства, їй присвоєно спеціальне звання «інспектор податкової та митної справи I категорії», а тому при звільненні позивача не потрібна згода профспілкового органу на її звільнення.

Таке застосування норм матеріального права, з огляду на вказані обставини справи, відповідає висновку, викладеному в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 25.08.2016 року в цій справі.

Таким чином, враховуючи те, що ДПІ у Косівському районі ГУ Міндоходів в Івано-Франківській області при звільненні ОСОБА_5 порушила вимоги КЗпП України, які регламентують порядок звільнення працівників, а тому суд дійшов висновку про те, що наказ Державної податкової інспекції у Косівському районі Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області № 25-о від 02.06.2015 року "Про звільнення ОСОБА_5" є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Відповідно до частини 1 статті 235 КЗпП України, у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Враховуючи те, що позивача згідно наказу Державної податкової інспекції у Косівському районі ГУ Міндоходів в Івано-Франківській області № 25 від 02.06.2016 року звільнено з посади старшого державного інспектора з питань інформаційно-комунікаційного супроводження Державної податкової інспекції у Косівському районі Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області, то згідно вимог частини 1 статті 235 КЗпП України, враховуючи висновки та мотиви Вищого адміністративного суду України, викладені в ухвалі від 25.08.2016 року в цій справі, ОСОБА_5 належить поновити на посаді старшого державного інспектора з питань інформаційно-комунікаційного супроводження Державної податкової інспекції у Косівському районі Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області з 02.06.2015 року.

В той же час, суд дійшов висновку відмовити в задоволенні позовної вимоги про зобов'язання Державної податкової інспекції у Косівському районі ГУ ДФС в Івано-Франківській області в порядку переведення призначити ОСОБА_5 на відповідну посаду, згідно затвердженого штатного розпису, в Державну податкову інспекцію у Косівському районі ГУ ДФС в Івано-Франківській області, оскільки порядок такого переведення входить до виключної компетенції роботодавця, а тому суд в даному випадку не може підміняти відповідний орган державної влади.

При цьому, суд звертає увагу на те, Державна податкова інспекція у Косівському районі ГУ ДФС в Івано-Франківській області, на відповідну посаду в якій позивач просить суд перевести її, реорганізована шляхом приєднання до Коломийської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС, відповідно до додатку 2 постанови Кабінету Міністрів України від 04.11.2015 року № 892 "Деякі питання територіальних органів Державної фіскальної служби".

Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Пунктом 6 частини 1 статті 3 цього ж Кодексу передбачено, що адміністративний позов - звернення до адміністративного суду про захист прав, свобод та інтересів або на виконання повноважень у публічно-правових відносинах.

Таким чином, чинне процесуальне законодавства визначає безумовною підставою для задоволення позову наявність факту порушення прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб - позивачів у публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, які є відповідачами у справі.

Враховуючи, що відповідач ще не міг вчинити жодних дій щодо виконання цього судового рішення, то суд дійшов висновку, що в цій частині заявлений адміністративний позов не підлягає задоволеню, оскільки відсутній сам факт порушення прав позивача відповідачем.

Правові наслідки незаконного звільнення працівника з роботи передбачені статтею 235 Кодексу законів про працю України. Так, вказана стаття передбачає, що при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Щодо позовної вимоги про зобов'язання відповідача виплатити позивачу середньомісячний заробіток, то з огляду на зміст частини 2 статті 235 КЗпП України, враховуючи, що Коломийська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС в Івано-Франківській області є правонаступником Державної податкової інспекції у Косівському районі ГУ ДФС в Івано-Франківській області, яка в свою чергу є правонаступником Державної податкової інспекції у Косівському районі Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області, належним способом захисту порушеного права ОСОБА_5 буде прийняття судом рішення про стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Прийняття такого рішення судом відповідатиме компетенції суду, передбаченій частиною 2 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, та узгоджуватиметься з роз'ясненнями Пленуму Вищого адміністративного суду України, викладеними в пункті 10.4 постанови "Про судове рішення в адміністративній справі" від 20.05.2013 року № 7. Окрім цього, про необхідність захисту порушеного права позивача вказаним способом вказано в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 25.08.2016 року в цій справі.

Вимушений прогул у зв'язку з незаконним звільненням ОСОБА_5 рахується судом з 03.16.2015 року (наступний день за днем звільнення), з огляду на особливості обчислення строків, передбачених КЗпП України відповідно до статті ст. 244-1 цього Кодексу, по 21.11.2016 (день ухвалення судом цього рішення).

Судом враховано, що цей позов про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини позивача (розгляд справи в суду першої інстанції тривав з 03.07.2015 року по 10.11.2015 року, в суді апеляційної інстанції з 04.12.2015 року по 03.02.2016 року, за відсутності згідно журналів судових засідань судових рішень цих інстанції про зловживання представником позивача процесуальними правами; касаційне провадження у справі згідно ухвали Вищого адміністративного суду України відкрито 26.02.2016 року, а справу призначено до касаційного розгляду в судовому засіданні ухвалою від 10.08.2016 року). З огляду на вказане, суд дійшов висновку про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Порядок обчислення середньої заробітної плати затверджений постановою Кабінету Міністрів України за № 100 від 08.02.1995 року (надалі - Порядок № 100).

Так, відповідно до пункту 5 розділу ІV Порядку № 100 основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника, яка згідно з п. 8 цього Порядку визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством - календарних днів за цей період.

Згідно з довідкою Коломийської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Івано-Франківській області від 19.09.2016 року № 3939/10/09-07-05-24/182 середньомісячна заробітна плата ОСОБА_5 складала 2246,01 грн., середньоденна заробітна плата - 115,18 грн. (а.с. 227). Судом не встановлено невідповідності розрахунку вказаних у довідці сум Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України за № 100 від 08.02.1995 року.

Після визначення середньоденної заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплат працівнику, здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яка обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді (абз. 2 п. 8 Порядку № 100).

Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства (абз. 3 п. 8 Порядку № 100).

З огляду на вказану норму Порядку, середньомісячне число робочих днів в квітні-травні 2015 року складає 19,5 днів.

В даному випадку, вимушений прогул ОСОБА_5 розпочався 03.06.2015 року. Згідно додатку до листа Міністерства соціальної політики України від 09.09.2014 року № 10196/0/14-14/13 «Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2015 рік», в період з 03.06.2015 року по 30.06.2015 року було 19 робочих днів. Середній заробіток позивача за червень 2015 року складає 2188,42 грн. (19 робочих днів помножити на 115,18 грн. середньоденного заробітку).

Період з липня 2015 року по жовтень 2016 року містить 16 місяців. Середній заробіток ОСОБА_5 за вказаний період складає 35936,16 грн. (16 календарних місяців помножити на 19,5 - середньомісячне число робочих днів та помножити на 115,18 грн. - середньоденна заробітна плата).

Період з 01.11.2016 року по 21.11.2016 (день ухвалення судом рішення у справі) містить 15 робочих днів. Середній заробіток позивача за вказаний період складає 1727,70 грн. (15 робочих днів помножити на 115,18 грн. середньоденного заробітку).

Таким чином, середній заробіток ОСОБА_5 за період з 03.06.2015 року по 21.11.2016 року складає 39852,28 грн. (2188,42 грн.+35936,16 грн.+1727,70 = 39852,28 грн.).

Суд звертає увагу на те, що позивач після 02.06.2015 року отримувала допомогу по безробіттю: з 25.06.2015 року по 13.10.2015 року в сумі 6021,73 грн., що підтверджується довідкою Коломийського районного центру зайнятості Івано-Франківської області № 3777-04/10-16 від 12.10.2016 року (том 3, а.с. 11); з 10.02.2016 року по 23.03.2016 року в сумі 2031,43 грн., що підтверджується довідкою Коломийського районного центру зайнятості Івано-Франківської області № 3778-04/10-16 від 12.10.2016 року (том 3, а.с. 12); з 17.05.2016 року по 30.06.2016 року в сумі 2079,79 грн., що підтверджується довідкою Коломийського районного центру зайнятості Івано-Франківської області № 3779-04/10-16 від 12.10.2016 року (том 3, а.с. 13); з 10.08.2016 року по 31.10.2016 року в сумі 3512,67 грн., що підтверджується довідкою Коломийського районного центру зайнятості Івано-Франківської області № 4389-04/10-16 від 10.11.2016 року.

Таким чином, загальна суму отриманої ОСОБА_5 допомоги по безробіттю після звільнення становить 13645,62 грн.

Окрім цього, згідно виписки по банківській картці/рахунку № 5168757212791869 від 07.11.2016 року № 2ВJ6-BDJ9-OHHC-FJJ, відомостей з інформаційного фонду Державного реєстру фізичних осіб ДФС України про суми виплачених доходів та утриманих податків від 18.10.2016 року, позивач отримала дохід в розмірі 3,78 грн. (неустойки, штрафи, інше тощо).

Отже, з Коломийської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Івано-Франківській області належить стягнути на користь ОСОБА_5 середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 26202,88 грн. (39852,28 грн. - 13645,62 грн. - 3,78 грн. = 26202,88 грн., де 39852,28 грн. - середній заробіток ОСОБА_5 за період з 03.06.2015 року по 21.11.2016 року, 13645,62 грн. - допомоги по безробіттю, 3,78 грн. - інший дохід), з обов'язковим вирахуванням із зазначеної суми податків та обов'язкових платежів. Вказане виключення з суми втраченого заробітку податків та зборів узгоджується з роз'ясненнями Пленуму Верховного Суду України, викладеними в пункті 6 постанови № 13 від 24.12.1999 року "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці".

Відповідно до частини першої статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України негайно виконуються постанови суду про: присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць (пункт 2), поновлення на посаді у відносинах публічної служби (пункт 3).

Таким чином, рішення суду в частині поновлення позивача на посаді та стягнення на її користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць в розмірі 2246,01 грн. підлягає негайному виконанню.

За відсутності доказів понесення сторонами судових витрат, згідно статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України немає підстав для їх розподілу.

Керуючись ст.ст. 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ,-

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати наказ Державної податкової інспекції у Косівському районі Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області № 25-о від 02.06.2015 року "Про звільнення ОСОБА_5".

Поновити ОСОБА_5 на посаді старшого державного інспектора з питань інформаційно-комунікаційного супроводження Державної податкової інспекції у Косівському районі Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області з 02 червня 2015 року.

Стягнути з Коломийської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Івано-Франківській області (код 39530115, місцезнаходження: 78200, Івано-Франківська область, місто Коломия, вулиця Б.Хмельницького, будинок 3) на користь ОСОБА_5 (проживає за адресою: АДРЕСА_1, номер НОМЕР_1) середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 26202 (двадцять шість тисяч двісті дві) гривні 88 копійок з вирахуванням податків та обов'язкових платежів.

В задоволенні позову в решті позовних вимог відмовити.

Постанову суду в частині поновлення ОСОБА_5 на посаді старшого державного інспектора з питань інформаційно-комунікаційного супроводження Державної податкової інспекції у Косівському районі Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області та стягнення з Коломийської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Івано-Франківській області на користь ОСОБА_5 середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць в розмірі 2246 (дві тисячі двісті сорок шість) гривень 01 копійки - виконати негайно.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Суддя /підпис/ Боршовський Т.І.

Постанова складена в повному обсязі 28.11.2016 року.