Постанова

від 28.02.2017 по справі 809/2537/15

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 лютого 2017 року Справа № 876/10365/16

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді: Гудима Л.Я.

суддів: Довгополова О.М., Святецького В.В.,

за участю секретаря судового засідання: Кудєрової О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Коломийської об єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Івано-Франківській області на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 21 листопада 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Коломийської об єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Івано-Франківській області про визнання протиправним та скасування рішення,-

В С Т А Н О В И В:

В липні 2015 року позивач - ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до Коломийської об єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Івано-Франківській області (далі - Коломийська ОДПІ), в якому просила визнати неправомірним та скасувати наказ Державної податкової інспекції у Косівському районі ГУ Міндоходів в Івано-Франківській області № 25 від 02.06.2016 року в частині звільнення ОСОБА_1, згідно із п. 1 ст. 40 Кодексу законів про працю України; поновити позивача на посаді старшого державного інспектора Державної податкової інспекції у Косівському районі ГУ Міндоходів в Івано-Франківській області; зобов язати Державну податкову інспекцію у Косівському районі ГУ ДФС в Івано-Франківській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 02.06.2015 року до дня набрання законної сили рішенням суду; зобов язати Державну податкову інспекцію у Косівському районі ГУ ДФС в Івано-Франківській області в порядку переведення призначити позивача на відповідну посаду, згідно затвердженого штатного розпису, в Державну податкову інспекцію у Косівському районі ГУ ДФС в Івано-Франківській області.

В обґрунтування своїх позовних вимог посилалася на те, що звільнення ОСОБА_1 із займаної посади відбулося з порушеннями вимог ст. 40, 42, 49-2, 116 Кодексу законів про працю України, Конституції України, Закону України Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності , зокрема, позивач зазначала, що ДПІ у Косівському районі Івано-Франківської області при проведенні процедури її звільнення не було забезпечено переважне право ОСОБА_1 на залишення на роботі, допущені порушення при попередженні про наступне вивільнення, не запропоновано в порядку, встановленому законом, усіх вакантних посад. При цьому, звільнення позивача відбулося за відсутності обов язкової згоди профспілкового комітету на звільнення ОСОБА_1

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 21 листопада 2016 року адміністративний позов задоволено частково; визнано протиправним та скасовано наказ Державної податкової інспекції у Косівському районі Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області №25-о від 02.06.2015 року Про звільнення ОСОБА_1М. ; поновлено ОСОБА_1 на посаді старшого державного інспектора з питань інформаційно-комунікаційного супроводження Державної податкової інспекції у Косівському районі Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області з 02 червня 2015 року; стягнуто з Коломийської об єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Івано-Франківській області (код 39530115, місцезнаходження: 78200, Івано-Франківська область, місто Коломия, вулиця Б.Хмельницького, будинок 3) на користь ОСОБА_1 (проживає за адресою: 78600, Івано-Франківська область, місто Косів, вулиця Шкрібляка, будинок, 7, номер НОМЕР_1) середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 26 202 (двадцять шість тисяч двісті дві) гривні 88 копійок з вирахуванням податків та обов язкових платежів; в задоволенні решти позовних вимог відмовлено; постанову суду в частині поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць допущено до негайного виконання.

Не погодившись із винесеним судовим рішенням, Коломийська ОДПІ оскаржила його в апеляційному порядку, яка, покликаючись на неповне з ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову суду та прийняти нове рішення, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити, з підстав, викладених у своїй апеляційній скарзі.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апелянта у їх сукупності, колегія суддів дійшла переконання, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як достовірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_1 з 08.11.1994 року працювала в органах податкової служби на різних посадах. З 24.07.2013 року позивач обіймала посаду старшого державного інспектора з питань інформаційно-комунікаційного супроводження ДПІ у Косівському районі ГУ Міндоходів в Івано-Франківській області (том 1, а.с. 16).

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 06.08.2014 року №311 Про утворення територіальних органів державної фіскальної служби та на підставі наказу Міністерства доходів та зборів України від 03.02.2015 року №13 розпочато реорганізацію ДПІ у Косівському районі ГУ Міндоходів у Івано-Франківській області шляхом приєднання до ДПІ у Косівському районі ГУ ДФС у Івано-Франківській області.

31.03.2015 року позивача ознайомлено з попередженням про звільнення із займаної посади з 01.06.2015 року у зв язку із реорганізацією ДПІ у Косівському районі ГУ Міндоходів в Івано-Франківській області та скороченням штатної чисельності працівників вказаної інспекції. Також вказаним попередженням запропоновано ОСОБА_1 переведення на вакантну посаду головного державного інспектора координаційно-моніторингового сектору (том 1, а.с. 11). З вказаним попередженням ОСОБА_1 відмовилася ознайомлюватись, про що складено акт про відмову від ознайомлення з попередженням про наступне вивільнення та відмову про ознайомлення з пропозицією щодо переведення на вакантну посаду (том 1, а.с. 13). Вказаний акт складено та підписано головою та членами комісії з реорганізації ДПІ у Косівському районі ГУ Міндоходів в Івано-Франківській області. Судом не встановлено порушень при його складанні.

02.06.2015 року позивачу було запропоновано 15 вакантних посад в ДПІ у Косівському районі ГУ ДФС в Івано-Франківській області (том 1, а.с. 14), від яких ОСОБА_1 відмовилась, про що комісією з реорганізації ДПІ у Косівському районі ГУ Міндоходів в Івано-Франківській області складено акт про відмову від ознайомлення з пропозицією щодо переведення на вакантні посади (том 1, а.с. 15).

02.06.2015 року ДПІ в Косівському районі ГУ Міндоходів в Івано-Франківській області прийнято наказ №25-о Про звільнення ОСОБА_1М. , яким позивача звільнено з посади старшого державного інспектора з питань інформаційно-комунікаційного супроводження ДПІ у Косівському районі ГУ Міндоходів в Івано-Франківській області у зв язку з реорганізацією відповідно до пункту 1 статті 40 Кодексу законів про працю України та в зв язку з відмовою ОСОБА_1 від переведення на запропоновані вакантні посади (том 1, а.с. 10).

Задовольняючи частково адміністративний позову, суд першої інстанції виходив з того, що ДПІ у Косівському районі ГУ Міндоходів в Івано-Франківській області при звільненні ОСОБА_1 порушила вимоги КЗпП України, які регламентують порядок звільнення працівників, а тому наказ Державної податкової інспекції у Косівському районі Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області № 25-о від 02.06.2015 року Про звільнення ОСОБА_1М. є протиправним.

Такі висновки суду першої інстанції не відповідають фактичним обставинам справи та є помилковими, виходячи з наступного.

Суспільні відносини, які охоплюють діяльність держави щодо створення правових, організаційних, економічних та соціальних умов реалізації громадянами України права на державну службу, що є складовою права громадян на працю регулюються Законом України Про державну службу .

Відповідно до частини 1 статті 30 Закону України Про державну службу підстави припинення державної служби можуть бути загальними, тобто передбаченими Кодексом законів про працю України, та спеціальними, які наведені в цьому Законі.

В даному випадку до спірних правовідносин підлягають застосування норми Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП), якими передбачено загальні підстави припинення державної служби.

Пунктом 1 частини 1 статті 40 КЗпП трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Відповідно до частини 3 статті 36 КЗпП України у разі зміни власника підприємства, а також у разі його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення) дія трудового договору працівника продовжується. Припинення трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу можливе лише у разі скорочення чисельності або штату працівників (пункт 1 частини 1 статті 40 КЗпП України).

Частиною 2 статті 40 КЗпП передбачено, що звільнення з підстав, зазначених у пункті 1 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Судом встановлено, що реорганізація ДПІ в Косівському районі ГУ Міндоходів в Івано-Франківській області супроводжувалась скороченням чисельності працівників, що підтверджується штатними розписами ДПІ в Косівському районі ГУ Міндоходів в Івано-Франківській області та ДПІ в Косівському районі ГУ ДФС в Івано-Франківській області (з 37 посад до 35 відповідно). Посада старшого державного інспектора з питань інформаційно-комунікаційного супроводження ДПІ в Косівському районі ГУ Міндоходів в Івано-Франківській області, яку займала ОСОБА_1, у штатному розписі ДПІ в Косівському районі ГУ ДФС в Івано-Франківській області відсутня.

Порядок вивільнення працівників регламентовано статтею 49-2 КЗпП України.

Згідно із частинами 1-3 цієї статті про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством. Одночасно з попередженням про звільнення у зв язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації працівник, на власний розсуд, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно.

Так, в матеріалах справи міститься копія попередження від 31.03.2015 року про наступне вивільнення позивача, в якій ОСОБА_1 запропоновано лише одну вакантну посаду - головного державного інспектора координаційно-моніторингового сектору (том 1, а.с. 11).

Згідно із листом-довідкою Державної податкової інспекції у Косівському районі Головного управління ДФС в Івано-Франківській області від 01.09.2016 року № 535/8/09-08-04-17 Про надання інформації станом на 31.03.2015 року, тобто на день попередження позивача про її звільнення, в Державній податковій інспекції у Косівському районі Головного управління ДФС в Івано-Франківській області було 22 вакантні посади (том 2, а.с. 224). При цьому, як видно з вказаної довідки, в зазначені 22 вакантні посади, входили й 15 вакантних посад, вказаних в додатку до попередження про наступне вивільнення позивача від 02.06.2015 року.

Однією з гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у статті 5-1 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Частиною другою статті 40 цього Кодексу встановлено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Згідно з частинами першою та третьою статті 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. Одночасно з попередженням про звільнення у зв язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.

Таким чином, однією з найважливіших гарантій для працівників при скороченні чисельності або штату є обов язок власника підприємства чи уповноваженого ним органу працевлаштувати працівника.

В матеріалах справи знаходиться протокол засідання комісії з реорганізації ДПІ в Косівсьукому районі ГУ Міндоходів в Івано-Франківській області від 31 березня 2015 року, відповідно до якого ОСОБА_1 попереджено про звільнення 01.06.2015 року із посади СДПІ з питань інформаційно-комунікаційного супроводження ДПІ у Косівському районі ГУ Міндоходів в Івано-Франківській області та запропоновано посаду ГДІ координаційно-моніторингово сектору ДПІ у Косівському районі ГУ ДФС в Івано-Франківській області. Від ознайомлення з попередженням та пропозицією щодо переведення на вакантну посаду ОСОБА_1 відмовилась, про що складено відповідний акт. Зачитано ОСОБА_1 та доведено до відома комісією всі наявні вакантні посади від яких ОСОБА_1 відмовилась.

Вжиття роботодавцем заходів для працевлаштування працівника на іншому підприємстві чи після розірвання з працівником трудового договору відповідно до вимог частини другої статті 40, частини третьої статті 49-2 КЗпП України не є обов язком роботодавця.

Власник є таким, що належно виконав вимоги частини другої статті 40, частини третьої статті 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо.

При цьому роботодавець зобов язаний запропонувати всі вакансії, що відповідають зазначеним вимогам, які існують на цьому підприємстві, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник, який вивільнюється, працював.

Оскільки обов язок по працевлаштуванню працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору, за змістом частини третьої статті 492 КЗпП України роботодавець є таким, що виконав цей обов язок, якщо працівникові були запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які з явилися на підприємстві протягом цього періоду і які існували на день звільнення.

Така позиція узгоджується з постановою Верховного суду України від 01.04.2015 року справа №6-40цс15.

Таким чином, оскільки роботодавцем запропоновано позивачу посаду ГДІ координаційно-моніторингово сектору ДПІ у Косівському районі ГУ ДФС в Івано-Франківській області, зачитано та доведено до відома всі наявні вакантні посади від яких вона також відмовилась, колегія суддів дійшла висновку про те, що звільнення ОСОБА_1 відбулось з дотриманням вимог трудового законодавства, у тому числі положень статті 49-2 КЗпП України, через що позовні вимоги є безпідставними та необґрунтованими, а відтак задоволення не підлягають.

Крім цього, колегія суддів звертає увагу на те, що відповідно до листа Управління Держпраці в Івано-Франківській області від 31.01.2017 року №04-13/15-10/641 в ході проведення перевірки з питань додержання вимог законодавства про працю при звільненні ОСОБА_1 з ДПІ в Косівському районі ГУ Міндоходів в Івано-Франківській області порушень не виявлено.

У відповідності до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

З огляду на вищевикладене, доводи апеляційної скарги є суттєвими і складають підстави для висновку про порушення судом норм матеріального права, суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору помилково встановив фактичні обставини справи та надав їм неналежну правову оцінку через що постанова суду підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови, якою в задоволенні адміністративного позову відмовити.

Керуючись статтями 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Коломийської об єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Івано-Франківській області задовольнити, постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 21 листопада 2016 року у справі №809/2537/15 - скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання постановою законної сили, а у разі складення постанови в повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України - з дня складення постанови в повному обсязі.

Головуючий суддя : Л.Я. Гудим

Судді: О.М. Довгополов

ОСОБА_2

Повний текст постанови виготовлено та підписано 06.03.2017 року.