Постанова

від 29.11.2016 по справі 816/1371/16

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 листопада 2016 року м.ПолтаваСправа № 816/1371/16

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Удовіченка С.О.,

за участю:

секретаря судового засідання - Кисличенко О.В.,

представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "МІО - КОМ" до Головного управління Державної Фіскальної служби у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

25 серпня 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю "МІО - КОМ" звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної Фіскальної служби у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 04 серпня 2016 року №0002611401.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що прийняте відповідачем за наслідками перевірки спірне податкове повідомлення-рішення від 04 серпня 2016 року №0002611401 є неправомірним, оскільки при формуванні податкового кредиту позивачем дотримані вимоги Податкового кодексу України. Наполягав на тому, що здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами в перевіряємому періоді повністю підтверджуються наявними у позивача первинними документами бухгалтерського обліку та податкової звітності. Стверджував, що не можуть бути безумовними свідчення правомірності висновків податкового органу інформація системи "Аудит" про контрагентів позивача та результати автоматизованого співставлення податкових зобов'язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДФС України.

Відповідач проти позову заперечував, вказуючи на правомірність висновків перевірки на підставі яких сформовано оскаржуване податкове повідомлення-рішення. Стверджував, що під час перевірки встановлено не заповнення усіх граф у товарно-транспортних накладних, що може свідчити про безтоварність господарської операції. Наполягав на відсутності доказів придбання контрагентами товару, який в подальшому був реалізований позивачу.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача заперечував проти позову та просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши та дослідивши матеріали справи, надані сторонами докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Міо-Ком" (код ЄДРПОУ 39780264) зареєстровано як юридична особа 06 травня 2015 року, номер запису 1 580 102 0000 000679 та перебуває на обліку в Хорольській ОДПІ ГУ ДФС у Полтавській області (а.с. 98).

Основним видом господарської діяльності ТОВ "Міо-Ком", є: оптова торгівля машинами й устаткуванням для добувної промисловості та будівництва (а.с. 98 зворотній бік).

Головним управлінням ДФС у Полтавській області, у період з 05 липня 2016 року по 13 липня 2016 року, проведено документальну позапланову виїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю "Міо-Ком" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 06 травня 2015 року по 17 червня 2016 року у зв'язку з надходженням ухвали Печерського районного суду м. Києва №757/29584/16-к.

Правомірність підстав та порядку проведення перевірки позивачем не оспорюється.

За результатами перевірки контролюючим органом 20 липня 2016 року складено Акт №279/16-31-14-01-09/39780264 (а.с. 12-44), за висновками якого встановлено, зокрема порушення ТОВ "Міо-Ком" пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 197, пункту 188.1 статті 188 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI (із змінами та доповненнями) що спричинило завищення податкового зобов'язання з ПДВ в сумі 253947 грн., у тому числі за грудень 2015 року - 159239 грн., за січень 2016 року - 94708 грн.

На підставі акту перевірки від 20 липня 2016 року №279/16-31-14-01-09/39780264 ГУ ДФС у Полтавській області складено 04 вересня 2016 року податкове повідомлення-рішення №000261401 (а.с. 45), яким позивачу зменшено суму податкового кредиту в розмірі 253947 грн. в тому числі за грудень 2015 року на 159239 грн., в січні 2016 року на 94708 грн.

Зменшуючи ТОВ "Міо-Ком" суму податкового кредиту контролюючий орган виходив із слідуючого:

"Згідно даних інформаційної системи "Аудит" отримано Податкову інформацію від 11 лютого 2016 року №13/20-40-22-09-12/39762287 щодо ТОВ "Геседа Компані" податковий номер 39762287 за звітний період декларування ПДВ за грудень 2015 року: при дослідженні ланцюга постачання, згідно зареєстрованих податкових накладних у грудні 2015 року підприємством ТОВ "Гесада Компані" реалізовано товари (роботи, послуги), відмінні від придбаних, що ставить під сумнів реальність господарських операцій. Реалізовано в грудні 2015 року товари за наступною номенклатурою: герметик, гайки, шайби, іграшки, кабель, насоси, дюбеля, плівка та інші вироби, придбання жодного з вищезазначених реалізованих товарів в грудні 2015 року відсутнє.

Згідно даних інформаційної системи "Аудит" отримано Податкову інформацію від 16 лютого 2016 року №56/20-40-22-09-12/39593898 щодо ТОВ "Оптіма-Д" за звітний період декларування ПДВ за грудень 2015 року: при дослідженні ланцюга постачання, згідно накладних у грудні 2015 року підприємством ТОВ "Оптіма-Д" встановлено придбання товару відмінного від того, що був в подальшому реалізовано на адресу контрагентів-покупців. Вищенаведене, а також відсутність інформації щодо наявності на підприємстві власних та орендованих складських приміщень, холодильного обладнання та інших основних засобів ставиться під сумнів реальність господарських операцій, задекларованих підприємством в грудні 2015 року.

Сертифікати якості, паспорти на товар та інші документи, підтверджуючі походження та відповідність товару відсутні. Товарно-транспорті накладні оформлені не належним чином".

Позивач, не погоджуючись із позицією відповідача щодо правомірності зменшення йому податкового кредиту, звернувся до суду з вимогою про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 04 серпня 2016 року №0002611401.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Завданням адміністративного судочинства, згідно частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, є захист прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно - правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Надаючи правову оцінку спірному податковому повідомленню - рішенню, суд дійшов до наступних висновків.

Відповідно до пункту 1.1 статті 1 Податкового кодексу України Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно пункту 198.3. статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.1. статті 198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно пункту 198.2. статті 198 Податкового кодексу України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Пунктом 198.6. статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (пункт 201.7 статті 201 Податкового кодексу України).

Відповідно до пункту 201.10. статті 201 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Податкові накладні, які не надаються покупцю, а також податкові накладні, складені за операціями з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування, підлягають реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Із системного аналізу вказаних вище правових норм, можливо дійти до висновку, що для отримання права на податковий кредит із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник податку на додану вартість повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності.

Крім того, слід зазначити, що за змістом частини другої статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

Згідно з пунктом 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 р. за № 168/704, первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Так, 03 грудня 2015 року між ТОВ "Оптіма-Д" (Постачальник) та ТОВ "Міо-Ком" (Покупець) укладено договір поставки №0312-18 /а.с. 56/, за умовами якого Постачальник зобов'язується в порядку та на умовах, визначених цим договором, виготовити та поставити продукцію (фонтанну арматуру в асортименті), а Покупець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених цим Договором, прийняти і оплатити таку продукцію.

Постачальник відвантажує продукцію на адресу Покупця за цінами, що визначені чинними прейскурантами Постачальника /пункт 4.1 Договору/.

Загальна вартість продукції, що є предметом поставки за цим Договором, визначається в розмірі 568248,72 грн /пункт 8.1 Договору/.

Договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором /пункт 9.1 Договору/.

Оглянувши вказаний договір суд не знаходить підстав для висновку про невідповідність форми або змісту договору положенням закону, відсутності у сторін договору правоздатності або дієздатності суб'єктів господарювання, а тому визнає даний договір належним та допустимим доказом факту вчинення правочину в розумінні статті 202 Цивільного кодексу України.

На виконання досягнутої домовленості позивачем отримано від вказаного контрагента товар - кран АК 2401.00..000-08 Ду4 мм Ру21.0 МПА під манометр, клапан запірний Ду20мм Ру70,0 МПа з КМЧ під трубу 32*7, клапан зворотній Ду20мм Ру16,0 МПа з КМЧ під трубу 32,50, клапан зворотній Ду20мм Ру70,0 МПа з КМЧ під трубу 31*7, клапан запобіжний пружинний фланцевий 17с52п2М Ду32 Ру32,0 МПа з КМЧ під труби 57*6/89*12, клапан кутовий регулюючий фланцевий Ду65 Ру40,0 МПа 13лс64нж 6 під трубу 89*12, перехідник до клапану запірного Ду20 Ру40,0 МПа під приварку труба 32*6 на загальну суму 568248,72 грн., у тому числі ПДВ у розмірі 94708,12 грн.

За наслідками здійснення господарської операції із ТОВ "Оптіма-Д" останнім виписано позивачу: видаткові накладні - від 29 грудня 2015 року №194, 193 /а.с. 60-61/ та податкові накладні - 29 грудня 2015 року №194, № 193 /а.с. 63-64/. Вищевказані податкові накладні внесені до реєстру /а.с. 117/.

Факт транспортування придбаного позивачем товару підтверджується наявною у матеріалах справи товарно-транспортною накладною від 29 грудня 2015 року б/н /а.с. 68/.

Вищевказаний товар проведено по рахунку 631 /а.с. 138/, оприбутковано по бухгалтерському обліку позивача, що підтверджується копією оборотно-сальової відомості по рах. 281 за грудень 2015-лютий 2016 року /а.с. 140-141/. З огляду на вищевикладене суд вважає необґрунтованими доводи відповідача про не підтвердження оприбуткування придбаного товару ТОВ "Міо-Ком".

Фактичне перерахування позивачем коштів ТОВ "Оптіма-Д" підтверджується платіжними дорученнями № 139 від 23 лютого 2016 та від 19 лютого 2016 року № 138 із зазначенням договору згідно якого здійснено оплату, копії яких наявні в матеріалах справи /а.с. 202-203/. З огляду на вищевикладене суд вважає необґрунтованими доводи відповідача про не зазначення позивачем у платіжних дорученнях відомостей про договір, згідно якого здійснювалася поставка товару.

Крім того, 03 грудня 2015 року між ТОВ "Гесада Компані" (Постачальник) та ТОВ "Міо-Ком" (Покупець) укладено договір поставки №0312-10 /а.с. 72/, за умовами якого Постачальник зобов'язується в порядку та на умовах, визначених цим договором, виготовити та поставити продукцію (фонтанну арматуру в асортименті), а Покупець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених цим Договором, прийняти і оплатити таку продукцію.

Постачальник відвантажує продукцію на адресу Покупця за цінами, що визначені чинними прейскурантами Постачальника /пункт 4.1 Договору/.

Загальна вартість продукції, що є предметом поставки за цим Договором, визначається в розмірі 955432,86 грн /пункт 8.1 Договору/.

Договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором /пункт 9.1 Договору/.

Оглянувши вказаний договір суд не знаходить підстав для висновку про невідповідність форми або змісту договору положенням закону, відсутності у сторін договору правоздатності або дієздатності суб'єктів господарювання, а тому визнає даний договір належним та допустимим доказом факту вчинення правочину в розумінні статті 202 Цивільного кодексу України.

На виконання досягнутої домовленості позивачем отримано від вказаного контрагента товар - засувка Ду65 мм Ру21,0 Мпа ЗМ 62*21 К1 з КМЧ під трубу 89*10, клапан відсічний фланцевий Ду 65 мм Ру32,0 МПа з КМЧ під трубу 89*12, клапан відсічний фланцевий Ду65 мм Ру50,0 МПа з КМЧ під трубу 89*12, клапан запірний Ду10 Ру40,0 МПа під приварку труба 22*6, клапан запірний ду20 Ру40,0 МПа під приварку труба 32*6, клапан кутовий запірно-регулюючий (дросель) Ду50 мм Ру 105,0 МПа з КМЧ під трубу 89*16 на загальну суму 955432,86 грн, у тому числі ПДВ у розмірі 159238,81 грн.

За наслідками здійснення господарської операції із ТОВ "Гесада Компані" останнім виписано позивачу: видаткову накладну - від 03 грудня 2015 року №37 /а.с. 76/ та податкову накладну - 03 грудня 2015 року №37 /а.с. 78/. Вищевказана податкова накладна внесена до реєстру /а.с. 111/.

Факт транспортування придбаного позивачем товару підтверджується наявною у матеріалах справи товарно-транспортною накладною від 03 грудня 2015 року № 3 /а.с. 79/.

Вищевказаний товар проведено по рахунку 631 /а.с. 137/, оприбутковано по бухгалтерському обліку позивача, що підтверджується копією оборотно-сальової відомості по рах. 281 за грудень 2015-лютий 2016 р. /а.с. 140-141/.

Фактичне перерахування позивачем коштів ТОВ "Гесада Компані" підтверджується платіжним дорученням № 118 від 18 січня 2016 року, копія якого наявна в матеріалах справи /а.с. 199/. Станом на 17 червня 2016 року заборгованість на користь ТОВ "Гесада Компані" становить 432,86 грн.

На підтвердження залучення перевізників для транспортування придбаного товару у ТОВ "Оптіма-Д" та ТОВ "Гесада Компані", позивачем надано копію договору про надання послуг від 07 грудня 2015 року б/н, укладеного між ТОВ "Міо-Ком" та ОСОБА_3 та договору на транспортні послуги від 02 грудня 2015 року б/н, укладеного ТОВ "Міо-Ком" з ФОП ОСОБА_4, акти про надання послуг /а.с. 193-194, 189, 192/.

Суд не бере до уваги посилання відповідача про те, що акти приймання послуг перевезення, що надані ОСОБА_3 датовані 29 грудня 2015 року та 27 січня 2015 року, в той час як перевезення здійснювалось 27 січня 2016 року, та те що позивачем не надано договору перевезення укладеного з ПП Кузнєцов, з огляду на наступне.

Перевезення товару ОСОБА_3 від ТОВ "Оптіма-Д" у грудні 2015 року здійснювалося лише один раз, а саме 29.12.2015 року, на підтвердження чого позивачем надано відповідний акт про надання послуг від 29.12.2015 року. Перевезення придбаного товару від ТОВ "Оптіма-Д" та ТОВ "Гесада Компані" із залученням перевізника ПП Кузнєцов взагалі не здійснювалося.

Згідно специфікацій № 1 до договору № 0312-18 від 03 грудня 2015 року та № 1 до договору № 0312-10 від 03 грудня 2015 року, які погоджені сторонами, умови поставки: самовивіз Покупцем з місця вказаного Постачальником /а.с. 58, 74/. Вказані специфікації є невід'ємною частиною зазначених вище договорів поставки. З огляду на вищевикладене суд вважає необґрунтованими доводи відповідача про те, що у відповідних товарно-транспортних накладних вантажовідправником значиться ТОВ "Міо-Ком" та перевезення здійснювалося не контрагентами, а позивачем.

Представник позивача пояснив, що вказаний вище товар придбавався позивачем у ТОВ "Оптіма-Д" та ТОВ "Гесада Компані" після того як ТОВ "Міо-Ком" було досліджено ринок та враховано потреби і можливості товариства, надіслано запити фірмам-постачальникам аналогічної продукції. Проаналізувавши комерційні пропозиції товариством прийнято рішення укласти угоди з ТОВ "Оптіма-Д" та ТОВ "Гесада Компані", адже ключовим моментом при виборі контрагентів було те, що товар можна було придбати з відстрочкою платежу. У подальшому вищевказаний товар реалізовано ПАТ "Укргазвидобування", на підтвердження чого позивачем надано копію договору поставки разом із специфікацією, актів приймання-передачі, товарно-транспортних накладних, рахунків на оплату, виписок банку по особовому рахунку ТОВ "Міо-Ком" про зарахування коштів.

Суд не бере до уваги посилання відповідача на те, що товарно-транспортні накладні, акти приймання послуг перевезення, акти приймання-передачі товару при здійсненні господарських операцій ТОВ "Міо-Ком" та ПАТ "Укргазвидобування" містять недоліки та не відповідають реально-можливим подіям, позивачем не надано доказів реалізації/використання у власній господарській діяльності деяких позицій придбаного товару у ТОВ "Оптіма-Д", з огляду на наступне.

Надаючи оцінку правомірності винесення податкового повідомлення-рішення від 04 серпня 2016 року № НОМЕР_1, суд надає оцінку реальності здійснення господарських операцій між ТОВ "Міо-Ком" та ТОВ "Оптіма-Д", ТОВ "Гесада Компані" та правильності нарахування податкового кредиту позивачем за спірний період, а не операціям між ТОВ "Міо-Ком" та ПАТ "Укргазвидобування".

Слід зазначити, що ТОВ "Міо-Ком" згідно довідки ГУ статистики у Полтавській області має право на здійснення таких видів діяльності за КВЕД-2010: 46.63 Оптова торгівля машинами й устаткуванням для добувної промисловості та будівництва; 46.69 Оптова торгівля іншими машинами й устаткуванням; 46.75 Оптова торгівля хімічними продуктами; 62.02 Консультування з питань інформатизації; 73.20 Дослідження кон'юктури ринку та виявлення громадської думки; 33.11 Ремонт і технічне обслуговування готових металевих виробів /а.с. 144/.

Представник позивача у судовому засідання пояснив, що приймання товару та його перевезення здійснювалося відповідальною особою ТОВ "Міо-Ком", а згідно наказу Міністерства фінансів України № 987 від 30 вересня 2014 року журнал реєстрації довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей на підприємстві не ведеться.

Так, згідно вказаного наказу № 987 від 30 вересня 2014 року повноваження на здійснення господарської операції особи, яка в інтересах юридичної особи або фізичної особи - підприємця одержує основні засоби, запаси, нематеріальні активи, грошові документи, цінні папери та інші товарно-матеріальні цінності згідно з договором, підтверджуються відповідно до законодавства. Такі повноваження можуть бути підтверджені, зокрема, письмовим договором, довіреністю, актом органу юридичної особи тощо.

А тому ведення журналу реєстрації довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей в спірному періоді не є обов'язковим.

Отже, надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом. Відповідачем не надано жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентами при здійсненні ними договірних відносин взаємоузгоджених зловмисних дій, не спрямованих на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними. В акті перевірки податковим органом не встановлений факт відсутності поставки тих товарно-матеріальних цінностей, за результатами придбання яких позивачем сформовано податковий кредит. Податковим органом не доведено фактичних обставин, які ставлять під сумнів реальність господарської операції. Придбані товарно-матеріальні цінності відповідають меті діяльності позивача.

Твердження ГУ ДФС у Полтавській області, що в наданих ТОВ "Міо-Ком" товарно-транспортних накладних не заповнені деякі графи суд не приймає до уваги, оскільки сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції та включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку із його господарською діяльністю мали місце.

Статтею 228 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Відповідачем не доведено, що договори, укладені позивачем з ТОВ "Оптіма-Д", ТОВ "Гесада Компані" були спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним, не надано доказів про наявність умислу сторін, тобто, що вони усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність укладеного правочину і суперечність його мети інтересам держави та суспільства, прагнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків.

Відповідно до частини 4 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України вирок суду у кримінальному провадженні або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Разом з тим, вироками судів ознаки узгоджених кримінально-карних дій в діях працівників позивача та ТОВ "Оптіма-Д", ТОВ "Гесада Компані" не встановлені.

Суд відхиляє доводи відповідача про беззаперечну безтоварність господарських операцій з посиланням на те, що проведеним аналізом єдиного реєстру податкових накладних в грудні 2015 року ТОВ "Гесада Компані" та ТОВ "Оптіма-Д" придбання даного товару не встановлено, оскільки відповідно до пункту 11 підрозділу 2 Розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України /у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин/ реєстрація податкових накладних платниками податку на додану вартість - продавцями в Єдиному реєстрі податкових накладних запроваджується для платників цього податку, у яких сума податку на додану вартість в одній податковій накладній становить: понад 1 мільйон гривень - з 1 січня 2011 року; понад 500 тисяч гривень - з 1 квітня 2011 року; понад 100 тисяч гривень - з 1 липня 2011 року; понад 10 тисяч гривень - з 1 січня 2012 року. Податкова накладна, в якій сума податку на додану вартість не перевищує 10 тисяч гривень, не підлягає включенню до Єдиного реєстру податкових накладних . Податкова накладна, виписана при здійсненні операцій з постачання підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України, з 1 січня 2012 року підлягає включенню до Єдиного реєстру податкових накладних не залежно від розміру податку на додану вартість в одній податковій накладній.

Відтак, податкова накладна, в якій сума податку на додану вартість не перевищує 10 тисяч гривень, не підлягала включенню до Єдиного реєстру податкових накладних, а отже, податкові накладні, виписані на суму менше 10 тисяч гривень, і не можуть міститися у Єдиному реєстрі податкових накладних.

Крім того суд зазначає, що добросовісний платник податків, який в силу покладеного на нього законами обов'язку щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів) вступає у зв'язку з цим у відповідні правовідносини з державою, не може нести відповідальність за невиконання чи неналежне виконання такого обов'язку іншими платниками податків, якщо інше прямо не встановлено законом.

У разі якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на віднесення сплачених ним у ціні товару відповідних сум податку на додану вартість до податкового кредиту, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо цього та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Отже, позивачем, на підставі належним чином оформлених податкових накладних та інших первинних бухгалтерських документів, правомірно включено суму податку на додану вартість до складу податкового кредиту та відображено у декларації.

З огляду на частину 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, суд приходить до висновку, що відповідачем не доведено факт порушення позивачем п. 198.1, 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України по господарським операціям з ТОВ "Оптіма-Д" та ТОВ "Гесада Компані" у грудні 2015 року, січні 2016 року.

З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку, що податкове повідомлення - рішення від № НОМЕР_1 від 04 серпня 2016 року винесене ГУ ДФС у Полтавській області без врахування всіх обставин, необхідних для прийняття рішення, а тому є протиправним та підлягає скасуванню.

Таким чином, позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління Державної Фіскальної служби у Полтавській області від 04 серпня 2016 року №0002611401.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної Фіскальної служби у Полтавській області судові витрати, понесені Товариством з обмеженою відповідальністю "МІО - КОМ" у зв'язку зі сплатою судового збору у розмірі 3809,20 грн.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним надісланням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови складено 30 листопада 2016 року.

Суддя С.О. Удовіченко