Ухвала

від 28.02.2017 по справі 816/1371/16

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 лютого 2017 р.Справа № 816/1371/16 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Ральченка І.М.

Суддів: Бершова Г.Є. , Катунова В.В. ,

при секретарі судового засідання - Ружинській К. О.,

за участю представників сторін:

представника позивача - Жовковського В. М.,

представника відповідача - Кінаш Л. О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 29.11.2016р. по справі № 816/1371/16

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "МІО-КОМ"

до Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИЛА:

25.08.2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю "МІО - КОМ" звернулося до суду із позовом, у якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної Фіскальної служби у Полтавській області від 04 серпня 2016 року №0002611401.

Полтавський окружний адміністративний суд постановою від 29.11.2016 року задовольнив позов.

Визнав протиправним та скасував податкове повідомлення - рішення Головного управління Державної Фіскальної служби у Полтавській області від 04 серпня 2016 року №0002611401.

ГУДФС у Полтавській області подало апеляційну скаргу, в якій просило скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні позову. В обґрунтування вимог апеляційної скарги заявник посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті постанови норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. На думку апелянта, суд першої інстанції неповністю з'ясував обставини справи, належним чином не перевірив докази по справі та не надав їм правової оцінки, внаслідок чого дійшов помилкових висновків.

У судовому засіданні представник відповідача підтримав апеляційну скаргу, просив її задовольнити, скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Представник позивача у судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечував у повному обсязі, вважав постанову суду першої інстанції такою, що не підлягає скасуванню.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, вислухавши пояснення учасників судового засідання, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судовим розглядом встановлено, що Головним управлінням ДФС у Полтавській області, у період з 05 липня 2016 року по 13 липня 2016 року, проведено документальну позапланову виїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю "Міо-Ком" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 06 травня 2015 року по 17 червня 2016 року у зв'язку з надходженням ухвали Печерського районного суду м. Києва №757/29584/16-к.

За результатами перевірки контролюючим органом 20 липня 2016 року складено Акт №279/16-31-14-01-09/39780264 (а.с. 12-44), за висновками якого встановлено, зокрема порушення ТОВ "Міо-Ком" пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 197, пункту 188.1 статті 188 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI (із змінами та доповненнями) що спричинило завищення податкового зобов'язання з ПДВ в сумі 253947 грн., у тому числі за грудень 2015 року - 159239 грн., за січень 2016 року - 94708 грн.

На підставі акту перевірки від 20 липня 2016 року №279/16-31-14-01-09/39780264 ГУ ДФС у Полтавській області складено 04 вересня 2016 року податкове повідомлення-рішення №000261401 (а.с. 45), яким позивачу зменшено суму податкового кредиту в розмірі 253947 грн. в тому числі за грудень 2015 року на 159239 грн., в січні 2016 року на 94708 грн.

Не погоджуючись з вказаним податковим повідомленням-рішенням контролюючого органу, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.

Приймаючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів правомірність прийнятого ним податкового повідомлення-рішення.

Колегія суддів погоджується з таким висновком з наступних підстав.

Згідно з п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Положення п. 198.1 ст.198 Податкового кодексу України визначає, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою віднесення сум податку до податкового кредиту відповідно до п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

При цьому, відповідно до п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 44.1 ст.44 Податкового кодексу України передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Відповідно до ч.1 ст.9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Аналізуючи вказані вище правові норми, колегія суддів приходить до висновку, що факт здійснення господарської діяльності має підтверджуватися належним чином оформленими первинними документами, у зв'язку з чим у платника податку виникає право на включення до складу податкового кредиту сум за наслідком здійснення господарських операцій.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що, 03 грудня 2015 року між ТОВ "Оптіма-Д" (Постачальник) та ТОВ "Міо-Ком" (Покупець) укладено договір поставки №0312-18 ( т. 1 а.с. 56), за умовами якого Постачальник зобов'язується в порядку та на умовах, визначених цим договором, виготовити та поставити продукцію (фонтанну арматуру в асортименті), а Покупець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених цим Договором, прийняти і оплатити таку продукцію.

Постачальник відвантажує продукцію на адресу Покупця за цінами, що визначені чинними прейскурантами Постачальника (пункт 4.1 Договору).

Загальна вартість продукції, що є предметом поставки за цим Договором, визначається в розмірі 568248,72 грн (пункт 8.1 Договору).

Договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором (пункт 9.1 Договору).

На виконання досягнутої домовленості позивачем отримано від вказаного контрагента товар - кран АК 2401.00..000-08 Ду4 мм Ру21.0 МПА під манометр, клапан запірний Ду20мм Ру70,0 МПа з КМЧ під трубу 32*7, клапан зворотній Ду20мм Ру16,0 МПа з КМЧ під трубу 32,50, клапан зворотній Ду20мм Ру70,0 МПа з КМЧ під трубу 31*7, клапан запобіжний пружинний фланцевий 17с52п2М Ду32 Ру32,0 МПа з КМЧ під труби 57*6/89*12, клапан кутовий регулюючий фланцевий Ду65 Ру40,0 МПа 13лс64нж 6 під трубу 89*12, перехідник до клапану запірного Ду20 Ру40,0 МПа під приварку труба 32*6 на загальну суму 568248,72 грн., у тому числі ПДВ у розмірі 94708,12 грн.

За наслідками здійснення господарської операції із ТОВ "Оптіма-Д" останнім виписано позивачу: видаткові накладні - від 29 грудня 2015 року №194, 193 (а.с. 60-61) та податкові накладні - 29 грудня 2015 року №194, № 193 (а.с. 63-64). Вищевказані податкові накладні внесені до реєстру (а.с. 117).

Факт транспортування придбаного позивачем товару підтверджується наявною у матеріалах справи товарно-транспортною накладною від 29 грудня 2015 року б/н (а.с. 68).

Вищевказаний товар проведено по рахунку 631 (а.с. 138), оприбутковано по бухгалтерському обліку позивача, що підтверджується копією оборотно-сальової відомості по рах. 281 за грудень 2015-лютий 2016 року (а.с. 140-141). З огляду на вищевикладене суд вважає необґрунтованими доводи відповідача про не підтвердження оприбуткування придбаного товару ТОВ "Міо-Ком".

Фактичне перерахування позивачем коштів ТОВ "Оптіма-Д" підтверджується платіжними дорученнями № 139 від 23 лютого 2016 та від 19 лютого 2016 року № 138 із зазначенням договору згідно якого здійснено оплату, копії яких наявні в матеріалах справи (а.с. 202-203).

Крім того, 03 грудня 2015 року між ТОВ "Гесада Компані" (Постачальник) та ТОВ "Міо-Ком" (Покупець) укладено договір поставки №0312-10 (а.с. 72), за умовами якого Постачальник зобов'язується в порядку та на умовах, визначених цим договором, виготовити та поставити продукцію (фонтанну арматуру в асортименті), а Покупець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених цим Договором, прийняти і оплатити таку продукцію.

Постачальник відвантажує продукцію на адресу Покупця за цінами, що визначені чинними прейскурантами Постачальника (пункт 4.1 Договору).

Загальна вартість продукції, що є предметом поставки за цим Договором, визначається в розмірі 955432,86 грн. (пункт 8.1 Договору).

Договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором (пункт 9.1 Договору).

На виконання досягнутої домовленості позивачем отримано від вказаного контрагента товар - засувка Ду65 мм Ру21,0 Мпа ЗМ 62*21 К1 з КМЧ під трубу 89*10, клапан відсічний фланцевий Ду 65 мм Ру32,0 МПа з КМЧ під трубу 89*12, клапан відсічний фланцевий Ду65 мм Ру50,0 МПа з КМЧ під трубу 89*12, клапан запірний Ду10 Ру40,0 МПа під приварку труба 22*6, клапан запірний ду20 Ру40,0 МПа під приварку труба 32*6, клапан кутовий запірно-регулюючий (дросель) Ду50 мм Ру 105,0 МПа з КМЧ під трубу 89*16 на загальну суму 955432,86 грн, у тому числі ПДВ у розмірі 159238,81 грн.

За наслідками здійснення господарської операції із ТОВ "Гесада Компані" останнім виписано позивачу: видаткову накладну - від 03 грудня 2015 року №37 (а.с. 76) та податкову накладну - 03 грудня 2015 року №37 (а.с. 78). Вищевказана податкова накладна внесена до реєстру (а.с. 111).

Факт транспортування придбаного позивачем товару підтверджується наявною у матеріалах справи товарно-транспортною накладною від 03 грудня 2015 року № 3 (а.с. 79).

Вищевказаний товар проведено по рахунку 631 (а.с. 137), оприбутковано по бухгалтерському обліку позивача, що підтверджується копією оборотно-сальдової відомості по рах. 281 за грудень 2015-лютий 2016 р. (а.с. 140-141).

Фактичне перерахування позивачем коштів ТОВ "Гесада Компані" підтверджується платіжним дорученням № 118 від 18 січня 2016 року, копія якого наявна в матеріалах справи (а.с. 199). Станом на 17 червня 2016 року заборгованість на користь ТОВ "Гесада Компані" становить 432,86 грн.

На підтвердження залучення перевізників для транспортування придбаного товару у ТОВ "Оптіма-Д" та ТОВ "Гесада Компані", позивачем надано копію договору про надання послуг від 07 грудня 2015 року б/н, укладеного між ТОВ "Міо-Ком" та ОСОБА_3 та договору на транспортні послуги від 02 грудня 2015 року б/н, укладеного ТОВ "Міо-Ком" з ФОП ОСОБА_4, акти про надання послуг (а.с. 193-194, 189, 192).

Стосовно посилання відповідача в акті перевірки №279/16-31-14-01-09/39780264 від 20 липня 2016 року на податкову інформацію, взяту відповідачем з інформаційної системи "Аудит" щодо контрагентів позивача, колегія суддів зазначає наступне.

Отримання податковим органом акту перевірки чи довідки зустрічної звірки, в котрих викладені висновки про вчинення контрагентом платника податків нікчемного правочину або відображення в звітності показників господарських операцій, які фактично не відбулись, не звільняє такий податковий орган від виконання обов'язку по самостійному встановленню та доведенню факту вчинення платником податків порушення закону, акт перевірки контрагента не має преюдиціального значення та не є документом, що достовірно та безсумнівно підтверджують обставини фактичної дійсності.

Також колегія суддів зазначає, що обмеження права сумлінного платника податку на формування податкового кредиту у зв'язку з порушенням його контрагентами порядку обліку та звітування по податкам суперечать практиці Європейського суду з прав людини.

Крім того, колегія суддів звертає увагу, що в даному випадку судами надається оцінка реальності здійснення господарських операцій між ТОВ "Міо-Ком" та ТОВ "Оптіма-Д", ТОВ "Гесада Компані" та правильності нарахування податкового кредиту позивачем за спірний період, а не операціям між ТОВ "Міо-Ком" та ПАТ "Укргазвидобування".

Окрім того, колегією суддів не приймаються до уваги доводи апелянта стосовно того, що деякі первинні бухгалтерські документи позивача складено з порушенням вимог ч. 2 ст. 9 ЗУ "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", з огляду на таке.

Незначні недоліки у заповненні бухгалтерських документів не свідчать про їх неналежність та недопустимість як доказів. Більш того, вони не є підставою для висновку про нереальність здійснення господарської операції та про обґрунтованість рішення органу доходів і зборів щодо нарахування податкового зобов'язання.

Таким чином, помилки у їх оформленні не можуть бути підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається фактичний рух активів або зміни у зобов'язаннях платника податків.

За таких обставин колегія суддів погоджується із твердженням суду першої інстанції, що надані позивачем первинні бухгалтерські документи на виконання вищезазначених договорів за своєю формою та змістом відповідають вимогам чинного законодавства та підтверджують право позивача на формування податкового кредиту.

Отже, реальність здійснення господарських операцій між позивачем та контрагентами підтверджено належним чином оформленими первинними документами, які можуть бути достатніми доказами того, що господарські операції фактично відбулися.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що вказані вище договори були складені з метою їх реального виконання, позивач ставив за мету здійснення господарської діяльності, а не отримання податкової вигоди.

Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржуване податкове повідомлення - рішення Головного управління Державної Фіскальної служби у Полтавській області від 04 серпня 2016 року №0002611401 є неправомірним, а тому підлягає скасуванню.

Таким чином, позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Отже, переглянувши постанову суду першої інстанції, в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що при її прийнятті суд першої інстанції у повному обсязі з'ясував обставини справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 29.11.2016р. по справі № 816/1371/16 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Ральченко І.М. Судді Бершов Г.Є. Катунов В.В. Повний текст ухвали виготовлений 06.03.2017 р.