Рішення

від 24.11.2016 по справі 910/18705/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.11.2016Справа №910/18705/16

За позовомПублічного акціонерного товариства «Центренерго» доТовариства з обмеженою відповідальністю «Перфект Трейдинг Ойл» простягнення 6 111 722,47 грн. Суддя Демидов В.О.

Представники сторін:

від позивача:Гардер О.В. (дов. №867/22 від 18.12.2015 р.); від відповідача:не з'явився;

Обставини справи:

Публічне акціонерне товариство «Центренерго» (надалі - ПАТ «Центренерго») звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Перфект Трейдинг Ойл» (надалі - ТОВ «Перфект Трейдинг Ойл») про стягнення 6 111 722,47 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ТОВ «Перфект Трейдинг Ойл» в порушення норм чинного законодавства України та укладеного сторонами Договору про закупівлю (поставку) товарів №121/10 від 19.04.2016 допустив недопоставку товару на загальну суму 2 029 021,12 грн., у зв'язку із чим позивачем нараховано та заявлено до стягнення пеню у розмірі 5 969 690,99 грн. та штраф у розмірі 142 031,48 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 13.10.2016 порушено провадження у справі №910/18705/16, розгляд справи призначено на 27.10.2016.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 27.10.2016 у зв'язку невиконанням відповідачем вимог ухвали суду від 13.10.2016, а також необхідністю витребування доказів у справі розгляд справи відкладено на 24.11.2016.

Представник позивача в судове засідання 24.11.2016 р. з'явився, надав усні пояснення по справі, відповідно до яких позовні вимоги підтримує та просить задовольнити їх в повному обсязі.

Представник відповідача, що належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, в судове засідання 24.11.2016 не з'явився, вимог ухвал суду не виконав, про причини неявки суд не повідомив.

Відповідно до п. 3.9 постанови пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на те, що неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Всебічно і повно дослідивши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва встановив такі фактичні обставини.

19.04.2016 між ПАТ «Центренерго» (покупець) та ТОВ «Перфект Трейдинг Ойл» (постачальник) було укладено Договір про закупівлю (поставку) товарів №121/10 (надалі - Договір).

Відповідно до п.п. 1.1, 1.2 Договору постачальник зобов'язується поставити покупцю товари (продукцію) згідно умов договору, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити продукцію, що поставляється відповідно до умов договору.

Найменування (номенклатура, асортимент), ціна, кількість, строки (графік) поставки та інші характеристики продукції зазначені в додатках до договору (п. 1.3 Договору).

Пунктами 2.1, 2.2 Договору визначено, що ціною договору є загальна сума цін на продукцію (вартість) з ПДВ, що поставляється за даним договором. Ціни на продукцію визначаються в додатку до договору.

Постачальник здійснює поставку продукції за умовами згідно додатку до договору (п. 3.1 Договору). Місце, строк, (графік) поставки продукції визначається в додатках до договору (п. 3.2 Договору).

Згідно із п. 3.3 Договору фактичний об'єм кожної партії продукції зазначається у відповідній письмовій заявці покупця, яке є невід'ємною частиною даного договору.

Положеннями п. 5.3 Договору визначено, що датою поставки є дата підписання уповноваженими представниками сторін акту приймання-передачі продукції. В разі якщо фактична передача продукції і дата підписання акту приймання-передачі продукції не співпадають - до підписання акту приймання передачі продукції (в т.ч. в період приймання продукції за кількістю та якістю), продукція вважається переданою покупцю на зберігання.

Відповідно до п. 6.1 Договору постачальник зобов'язаний передати (поставити) покупцеві продукцію, якість, номенклатура, асортимент, кількість, комплектність та інші характеристики якої відповідають умовам договору та вимогам чинного законодавства України.

Додатком №1 до Договору сторони погодили найменування, асортимент, кількість та ціну товару (продукції).

Так, відповідно до п. 1 Додатку №1 до Договору відповідач зобов'язався поставити позивачу 160 тон бензину А-92, загальною вартістю з ПДВ - 3 990 265,60 грн. та 17 тон бензину А-95, загальною вартістю з ПДВ - 436 399,86 грн.

Пунктом 2 Додатку №1 до Договору визначено загальну вартість продукції, яка складає 4 426 665,46 грн., в тому числі ПДВ 20%: 737 777,58 грн.

Строк поставки: протягом 15 календарних днів з моменту отримання письмової заявки покупця, з можливістю дострокової поставки (п. 5 Додатку №1 до Договору).

21.04.2016 позивачем на адресу відповідача було надіслано заявку №23/1586 від 19.04.2016 на поставку 160 тон бензину А-92 (Вугл. ТЕС - 60 т., Зм. ТЕС - 60 т., Тр. ТЕС - 40 т.). Вказана заявка отримана відповідачем 26.04.2016 р., що підтверджується повідомленням про вручення потового відправлення №0302207604468 (0318705408971).

24.05.2016 позивачем на адресу відповідача було надіслано заявку №23/2040 від 20.05.2016 на поставку 17 тон бензину А-95 (Зм. ТЕС - 12 т., Тр. ТЕС - 5 т.). Вказана заявка отримана відповідачем 27.05.2016, що підтверджується повідомленням про вручення потового відправлення №0302207616997 (0318705512990).

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем згідно видаткових накладних №38 від 22.04.2016, №40 від 25.04.2016, №61 від 27.05.2016 та №79 від 16.06.2016, а також актів приймання - передачі продукції №1 від 22.04.2016, №1 від 27.04.2016, №1 від 27.05.2016 та №2 від 17.06.2016 поставлено позивачу 72,759 тони бензину А-92-Євро5-Е5 на загальну суму 1 814 548,34 грн. (72,759*24 939,16 грн.), 18,722 тон бензину неетильованого АИ-92-К5-Євро, клас В на суму 466 910,95 грн. (18,722*24 939,16 грн.) та 4,526 тон бензину А-95 на суму 116 185,04 грн. (4,526*25 670,58 грн.).

При цьому судом також встановлено, що останній недопоставив позивачу бензин А-92-Євро5-Е5 у кількості 27,241 тони на суму 679 367,66 грн., бензин неетильований АИ-92-К5-Євро, клас В у кількості 41,278 тон на суму 1 029 438,65 грн. та бензин А-95 у кількості 12,474 тони на суму 320 214,81 грн., що відповідачем під час розгляду справи належними та допустими доказами не спростовано.

З огляду на неналежне виконання відповідачем зобов'язань за Договором про закупівлю (поставку) товарів №121/10 від 19.04.2016 щодо недопоставки товару, ПАТ «Центренерго» нараховано ТОВ «Перфект Трейдинг Ойл» пеню у розмірі 5 969 690,99 грн. та штраф у розмірі 142 031,48 грн.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з таких підстав.

Згідно з п. 1 ч. 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем Договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 4 ст. 265 Господарського кодексу України сторони для визначення умов договорів поставки мають право використовувати відомі міжнародні звичаї, рекомендації, правила міжнародних органів та організацій, якщо це не заборонено прямо або у виключній формі цим Кодексом чи законами України.

Реалізація суб'єктами господарювання товарів не господарюючим суб'єктам здійснюється за правилами про договори купівлі-продажу. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу (ч. 6 ст. 265 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Нормами ч. 1 ст. 656 Цивільного кодексу України встановлено, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Згідно з ч. 1 ст. 662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

У відповідності до норм ч. 1 та ч. 2 ст. 664 Цивільного кодексу України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов'язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв'язку для доставки покупцеві.

Як встановлено судом та зазначено вище, 21.04.2016 позивачем на адресу відповідача було надіслано заявку №23/1586 від 19.04.2016 на поставку 160 тон бензину А-92 (Вугл. ТЕС - 60 т., Зм. ТЕС - 60 т., Тр. ТЕС - 40 т.), 24.05.2016 - заявку №23/2040 від 20.05.2016 на поставку 17 тон бензину А-95 (Зм. ТЕС - 12 т., Тр. ТЕС - 5 т.). Вказані заявки отримані відповідачем.

Судом встановлено, а відповідачем не спростовано факт недопоставки в порушення умов Договору бензину А-92-Євро5-Е5 у кількості 27,241 тони на суму 679 367,66 грн., бензину неетильованого АИ-92-К5-Євро, клас В у кількості 41,278 тон на суму 1 029 438,65 грн. та бензину А-95 у кількості 12,474 тони на суму 320 214,81 грн.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно із п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

Відповідно до ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

У відповідності до норм частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

В пункті 9.2 Договору передбачено, що у разі невиконання або несвоєчасного виконання зобов'язань щодо поставки продукції з постачальника стягується пеня у розмірі 2% вартості продукції, з якої допущено прострочення за кожний день прострочення, а за прострочення понад двадцять днів додатково стягується штраф у розмірі 7% вказаної вартості, і крім цього, постачальник відшкодовує всі понесені покупцем збитки, заподіяні затримкою виконання постачальником зобов'язань за цим договором, а у разі здійснення попередньої оплати постачальник, крім сплати зазначених штрафних санкцій, повертає покупцю кошти з урахуванням індексу інфляції і 3% річних.

Суд зазначає, що неустойка (пеня), розмір якої визначений у п. 9.2 Договору, є штрафною санкцією за порушення строку поставки (непоставки чи несвоєчасної поставки) продукції, тобто за порушення негрошового зобов'язання, з огляду на що суд дійшов висновку, що розмір неустойки у даному випадку не може обмежуватись подвійною обліковою ставкою НБУ, оскільки відповідні обмеження, передбачені Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», встановлені саме щодо пені за порушення грошового зобов'язання, у зв'язку з чим позивачем обґрунтовано застосовано розмір неустойки - 2% вартості продукції, з якої допущено прострочення за кожний день прострочення.

З огляду на неналежне виконання відповідачем зобов'язань за Договором про закупівлю (поставку) товарів №121/10 від 19.04.2016 р. щодо недопоставки товару, ПАТ «Центренерго» нараховано ТОВ «Перфект Трейдинг Ойл» пеню у розмірі 5 969 690,99 грн. та штраф у розмірі 142 031,48 грн.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, суд дійшов висновку про його обґрунтованість, у зв'язку з чим позовні вимоги ПАТ «Центренерго» в частині стягнення з ТОВ «Перфект Трейдинг Ойл» пені у розмірі 5 969 690,99 грн. підлягають задоволенню у повному обсязі.

Крім того, перевіривши наданий позивачем розрахунок штрафу у розмірі 142 031,48 грн., суд вважає його арифметично вірним та таким, що відповідає вимогам чинного законодавства.

При цьому суд зазначає, що чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 Цивільного кодексу України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 3 ст. 6 Цивільного кодексу України сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд, крім випадків, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами. Заборона на застосування пені та штрафу прямо не випливає з закону чи із суті відносин сторін, що дозволяє здійснити відповідне врегулювання у договорі.

В даному випадку суд вважає, що одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить приписам статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 Господарського кодексу України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань передбачено частиною другою статті 231 ГК України, а одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить приписам статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 Господарського кодексу України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Зокрема, такий висновок викладено у постановах Верховного Суду України від 27.04.2012 №3-24гс12, від 09.04.2012 №3-88гс11.

Водночас, суд вважає за необхідне не застосовувати правову позицію Верховного Суду України, викладену у постанові від 21.10.2015 у справі №6-2003цс15, за змістом якої зазначається, що одночасне застосування пені та штрафу за одне й те саме порушення - строків виконання грошових зобов'язань за кредитним договором свідчить про недотримання положень, закріплених у статті 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення.

Так, ч. 1 ст. 111-28 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 111-16 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.

Як вбачається з вищевказаної постанови, вона була прийнята Верховним Судом України за результатами розгляду цивільної справи за позовом Публічного акціонерного товариства «Апекс-Банк» про стягнення з фізичної особи заборгованості за кредитним договором та штрафних санкцій, нарахованих за порушення зобов'язань за кредитним договором, а тому, враховуючи суб'єктний склад сторін, правову природу спірного правочину та умови відповідних пунктів кредитного договору, якими передбачено стягнення штрафу та пені за порушення зобов'язань за кредитним договором, висновок щодо неможливості одночасного стягнення штрафу та пені за порушення зобов'язання було зроблено Верховним Судом України лише виходячи з положень статті 549 Цивільного кодексу України, яка і підлягала застосуванню у спірних правовідносинах.

В даному випадку обидві сторони спірного правочину є суб'єктами господарювання, відповідачем було порушено саме господарське зобов'язання, а тому згідно з приписів статті 9 Цивільного кодексу України та статті 4 Господарського кодексу України до спірних правовідносин підлягають застосуванню положення Господарського кодексу України, як спеціального закону в частині відповідальності за порушення у сфері господарювання.

Конституція України у ст. 61 передбачає, що ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Вказана норма міститься у розділі II «Права, свободи та обов'язки людини і громадянина», а тому положення ст. 61 Конституції України стосуються в першу чергу фізичних осіб.

Конституційний Суд України у справі про відповідальність юридичних осіб (рішення №7-рп/2001 від 30 травня 2001 року у справі №1-22/2001) дійшов висновку що загальновизнаним є поділ юридичної відповідальності за галузевою структурою права на такі основні види: цивільно-правову, кримінальну, адміністративну та дисциплінарну. Виходячи зі змісту цього тлумачення, не можуть бути ототожнені поняття санкцій та виду відповідальності. Пеня та штраф не є окремими видами відповідальності, а є різновидом штрафних санкцій. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Таким чином, згідно зі ст. 61 Конституції не обмежується розмір санкцій чи їх набір при притягненні до одного виду юридичної відповідальності.

Крім того, можливість одночасного застосування штрафу та пені прямо вбачається із Господарського кодексу України (стаття 231 ГК України), який передбачає можливість одночасного застосування пені та штрафу.

Аналогічну правову позицію щодо можливості одночасного стягнення штрафу та пені у господарських зобов'язаннях викладено також у постановах Вищого господарського суду України від 11.11.2015 у справі №911/2418/15, від 27.10.2015 у справі №924/303/15, від 12.05.2015 р. у справі №910/9209/13, від 05.02.2015 р. у справі №910/7041/14, від 30.03.2015 у справі №911/3222/14, від 07.10.2015 у справі №924/218/15, від 11.11.2015 у справі №911/2418/15.

При цьому, на переконання суду, зазначені вище постанови Верховного Суду України, які приймались у господарських справах, та постанова Верховного Суду України від 21.10.2015 р. у цивільній справі №6-2003цс15, не є суперечливими між собою щодо тлумачення норм матеріального права, оскільки вони не є тотожними або подібними, приймались відносно різного суб'єктного складу сторін, а також правовідносин (господарських чи цивільних).

Відповідно до ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Оскільки, як зазначалось вище, судом встановлено, що відповідач неналежним чином виконав взяті на себе обов'язки щодо своєчасної та повної поставки продукції позивачу, позовні вимоги ПАТ «Центренерго» є правомірними та обґрунтованими, а тому задовольняються судом в повному обсязі.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Центренерго» задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Перфект Трейдинг Ойл» (03187, м. Київ, вул. Теремківська, 2-А; ідентифікаційний код 39496829) на користь Публічного акціонерного товариства «Центренерго» (03151, м. Київ, вул. Народного ополчення, 1; ідентифікаційний код 22927045) пеню у розмірі 5 969 690 (п'ять мільйонів дев'ятсот шістдесят дев'ять тисяч шістсот дев'яносто) грн. 99 коп., штраф у розмірі 142 031 (сто сорок дві тисячі тридцять одна) грн. 48 коп. та судовий збір у розмірі 91 675 (дев'яносто одна тисяча шістсот сімдесят п'ять) грн. 83 коп. Видати наказ.

Дата підписання повного тексту рішення - 29.11.2016.

Суддя В.О. Демидов