Ухвала

від 03.11.2017 по справі 910/18705/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

про відмову у прийнятті заяви

03.11.2017Справа №910/18705/16

За поданнямСтаршого державного виконавця Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві протимчасове обмеження у праві виїзду боржника за межі України у справі№910/18705/16 за позовом Публічного акціонерного товариства Центренерго до Товариства з обмеженою відповідальністю Перфект Трейдинг Ойл простягнення 6 111 722,47 грн. Суддя Демидов В.О. Представники сторін: без виклику

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство Центренерго звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Перфект Трейдинг Ойл про стягнення 6 111 722,47 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 24.11.2016 р. у справі №910/18705/16, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 01.06.2017 р., позовні вимоги Публічного акціонерного товариства Центренерго задоволено повністю, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Перфект Трейдинг Ойл на користь Публічного акціонерного товариства Центренерго пеню у розмірі 5 969 690,99 грн., штраф у розмірі 142 031,48 грн. та судовий збір у розмірі 91 675,83 грн.

12.12.2016 р. на виконання вказаного рішення господарським судом міста Києва видано відповідний наказ.

30.10.2017 р. старший державний виконавець Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві звернувся до господарського суду міста Києва з поданням про тимчасове обмеження керівника Товариства з обмеженою відповідальністю Перфект Трейдинг Ойл ОСОБА_2 у праві виїзду за межі України до виконання своїх зобов'язань, покладених на нього згідно виконавчого провадження №54368002 з примусового виконання наказу №910/18705/16 від 12.12.2016 р. виданого господарським судом міста Києва.

Розглянувши вказане подання, суд дійшов висновку щодо необхідності відмови у його прийнятті на підставі п. 1 ч. 1 ст. 62 Господарського процесуального кодексу України, так як подання не підлягає розгляду в господарських судах України.

Згідно із ст. 5 Закону України Про виконавче провадження примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів .

В силу ст. 1 Закону, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Частиною 1 ст. 18 Закону України Про виконавче провадження встановлено, що виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Пунктом 19 ч. 3 ст. 18 Закону України Про виконавче провадження передбачено, що виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право: у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов'язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів.

Виконавець здійснює заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом (ч. 2 ст. 18 Закону).

Законом України Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України врегульовано відносини, що стосуються прав громадян України на виїзд з України і в'їзд в Україну, порядок оформлення документів для зарубіжних поїздок, визначає випадки тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України і встановлює порядок розв'язання спорів у цій сфері.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону України Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України право громадянина України на виїзд з України може бути тимчасово обмежено, зокрема у випадку, коли він ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням, - до виконання зобов'язань.

Питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України врегульоване цивільно-процесуальним законодавством, зокрема, ст. 377-1 Цивільного процесуального кодексу України.

Відповідно до ст. 377-1 Цивільного процесуального кодексу України, питання про тимчасове обмеження боржника - фізичної особи або керівника боржника - юридичної особи у праві виїзду за межі України при виконанні судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішується судом за місцезнаходженням органу державної виконавчої служби за поданням державного виконавця, погодженим з начальником відділу державної виконавчої служби.

Суд негайно розглядає подання, зазначене в частині першій цієї статті, без виклику чи повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного виконавця.

Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушення.

Відповідно до п. 2 постанови пленуму Вищого господарського суду України №10 від 24.10.2011 р. Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам з огляду на приписи частини третьої статті 22 Закону України Про судоустрій і статус суддів , згідно з якими місцеві господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають з господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені процесуальним законом до їх підсудності, та на вимоги статей 1, 4-1, 12 ГПК господарські суди розглядають справи в порядку позовного провадження, коли склад учасників спору відповідає приписам статті 1 ГПК, а правовідносини, з яких виник спір, мають господарський характер.

Відповідно до п. 3.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України №10 від 24.10.2011 р. Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам господарський спір підвідомчий господарському суду, зокрема, за таких умов: - участь у спорі суб'єкта господарювання;- наявність між сторонами, по-перше, господарських відносин, врегульованих Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і, по-друге, спору про право, що виникає з відповідних відносин; - наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; - відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.

Суд зазначає, що положеннями Господарського процесуального кодексу України не передбачено повноваження господарського суду щодо прийняття та розгляду звернень (подання) Державної виконавчої служби про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України посадових осіб юридичної особи, яка була стороною у господарській справі, з метою забезпечення виконання наказів господарського суду.

У листі Верховного Суду України від 01.02.2013 р. Судова практика щодо вирішення питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України зазначено, що питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України вирішується судом за правилами цивільного судочинства в порядку, передбаченому ст. 377-1 ЦПК, яка міститься у гл. VI ЦПК Процесуальні питання, пов'язані з виконанням судових рішень у цивільних справах та рішень інших органів (посадових осіб) . За змістом цієї статті вирішення питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України вирішується в порядку, передбаченому цим Кодексом щодо боржників у виконавчому провадженні, за будь-якими виконавчими документами, передбаченими ст. 17 Закону №606-XIV, примусове виконання яких здійснюється ДВС. Інші процесуальні кодекси - Господарський процесуальний кодекс України, Кодекс адміністративного судочинства України та Кримінальний процесуальний кодекс України - не містять відповідних норм у розділах, що регулюють вирішення процесуальних питань, пов'язаних із виконанням судових рішень, ухвалених за нормами цих кодексів. КАС містить розд. V Процесуальні питання, пов'язані з виконанням судових рішень в адміністративних справах , ГПК - розд. XIV Виконання рішень, ухвал, постанов . Разом із тим зазначені процесуальні норми КАС та ГПК не містять норм щодо процесуального порядку обмеження права боржника на виїзд за межі України. Таким чином, ст. 377-1 ЦПК є спеціальною нормою, яка застосовується на стадії виконання судових рішень, ухвалених незалежно від виду судочинства та рішень інших органів (посадових осіб).

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що подання про обмеження керівника боржника юридичної особи Товариства з обмеженою відповідальністю Перфект Трейдинг Ойл - ОСОБА_2 у праві виїзду за межі України повинно розглядатися місцевим судом в порядку цивільного судочинства, та зазначений спір не підвідомчий господарському суду, у зв'язку з чим, на підставі п. 1 ч. 1 ст. 62 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку відмовити у прийнятті подання старшого державного виконавця Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві про тимчасове обмеження керівника божника - юридичної особи у праві виїзду за межі України у справі №910/18705/16.

На підставі викладеного, керуючись п. 1 ч. 1 ст. 62 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

Відмовити у прийнятті подання старшого державного виконавця Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві про тимчасове обмеження керівника божника - юридичної особи у праві виїзду за межі України у справі №910/18705/16.

Суддя В.О. Демидов