Рішення

від 28.11.2016 по справі 237/5643/13-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний номер 237/5643/13-ц Номер провадження 22-ц/775/1866/2016

Категорія 47 Головуючий в 1 інстанції: Ступін І.М., Доповідач: Груіцька Л.О.,

РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 листопада 2016 року

Апеляційний суд Донецької області у складі:

головуючого судді Груіцької Л.О.,

суддів:Осипчук О.В.,Соломахи Л.І.,

секретар:Чуряєв В.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Бахмуті Донецької області апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства ««Агроресурс» на рішення Мар'їнського районного суду Донецької області від 11 червня 2014 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4 до Приватного акціонерного товариства ««Агроресурс», треті особи: Управління Держземагенства в Мар'їнському районі Донецької області, Товариство з обмеженою відповідальністю «Проектно-вишукувальне підприємство «Східземлеустрій», Мар'їнська районна державна адміністрація Донецької області, про припинення договорів оренди,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_3 та ОСОБА_4, звернулися до суду

з позовом до Приватного акціонерного товариства «Агроресурс», треті особи: Управління Держземагенства в Мар'їнському районі Донецької області, Товариство з обмеженою відповідальністю «Проектно-вишукувальне підприємство «Східземлеустрій», Мар'їнська районна державна адміністрація Донецької області, про припинення договорів оренди.

Зазначена позовна заява позивачами була уточнена, а саме позивачі в уточненій позовній заяві просили:

- визнати договір оренди № 786 від 1 квітня 2007 року припиненим з 03 вересня 2012 року,а саме з моменту переходу права власності на земельну ділянку сільськогосподарського призначення, яка знаходиться на території Максимільянівської селищної ради, Мар'їнського району, Донецької області, площею 3,0800 гектарів у тому числі ріллі 3,0800 гектарів, кадастровий номер: НОМЕР_1, станом на 05 листопада 2012 року, кадастровий номер НОМЕР_2, до ОСОБА_3, на підставі рішення Мар'їнського районного суду Донецької області від 16 травня 2012 року № 2/533/1685/12ц;

- визнати договір оренди № 787 від 13 квітня 2007 року припиненим з 03 вересня 2012 року,а саме з моменту переходу права власності на земельну ділянку сільськогосподарського призначення, яка знаходиться на території Максимільянівської селищної ради, Мар'їнського району, Донецької області, площею 3,0800 гектарів у тому числі ріллі 3,0800 гектарів, кадастровий номер:НОМЕР_3, до ОСОБА_4 на підставі свідоцтва про право спадщину за законом, від 27 серпня 2012 року, виданого Мар'їнською державною нотаріальною конторою Донецької області.

Також просили суд зобов'язати відповідача повернути їм спірні земельні ділянки,

розробити технічну документацію для встановлення меж земельної ділянки, скласти акт приймання-передачі спірних земельних ділянок, стягнути з відповідача на користь позивачів упущену вигоду у розмірі доходу, одержаного відповідачем за час незаконного користування земельними ділянками за період з 3 вересня 2012 року по квітень 2014 року, стягнути з відповідача неустойку у розмірі подвійної плати за користування спірними земельними ділянками у сумі по 5000 грн. кожному, стягнути збитки у розмірі по 5000 грн. кожному для покриття у подальшому збитків, спричинених недоотриманням доходу, внаслідок зниження урожайності сільськогосподарських культур, стягнути моральну шкоду у розмірі по 5000 грн., кожному.

Свої позовні вимоги позивачі обґрунтували тим, що на підставі рішення Мар'їнського районного суду Донецької області від 16 серпня 2012 року за ОСОБА_3 визнано право власності на земельну ділянку, площею 3,0800 гектарів в риллі, згідно з планом, розташовану на території Максимільянівської селищної ради.

Відповідно до договору про розподіл спадкового майна, від 27 серпня 2012 року, ОСОБА_4 переходить на праві приватної власності, як дочці спадкодавця, ОСОБА_5, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1, зокрема земельна ділянка площею 3 080 гектарів в межах, згідно з планом, наданої для ведення сільськогосподарського виробництва.

За життя, померлими: бабусею та батьком: ОСОБА_6 та ОСОБА_5 укладались договори оренди землі.

Так, згідно зазначених договорів, ці земельні ділянки передались в оренду відповідачу строком на 10 років, строк закінчення оренди 01 квітня 2017 року.

На теперішній час позивачі мають намір самостійно обробляти належні їм земельні ділянки, а відповідно мали намір розірвати договори оренди із відповідачем. Але на їх звернення відповідач не реагує, у добровільному порядку, не бажає розірвати укладені договори, а тому позивачі вирішили звернутися до суду з метою вирішенні цього спору.

Рішенням Мар'їнського районного суду Донецької області від 11 червня 2014 року позов задоволено у частині визнання припиненими спірних договорів оренди.

Визнано договір оренди № 786 від 13 квітня 2007 року, припиненим з 03 вересня 2012 року, саме з моменту переходу права власності на земельну ділянку сільськогосподарського призначення, яка знаходиться на території Максимільянівської селищної ради, Мар'їнського району, Донецької області, площею 3,0800 гектарів у тому числі ріллі 3,0800 гектарів, кадастровий мер: НОМЕР_1, станом на 5 листопада 2012 року, кадастровий номер НОМЕР_2 до ОСОБА_3, на підставі рішення Мар'їнського районного суду Донецької області від 16 травня 2012 року № 2/533/1685/12.

Визнано договір оренди № 787 від 13 квітня 2007 року припиненим з 03 вересня 2012 року, саме з моменту переходу права власності на земельну ділянку сільськогосподарського призначення, яка знаходиться на території Максимільянівської селищної ради, Марї'нського району, Донецької області, площею 3,0800 гектарів, у тому числі ріллі: 3,0800 гектарів, кадастровий номер: НОМЕР_3 до ОСОБА_4 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, від 27 серпня 2012 року, виданого Мар'їнською державною нотаріальною конторою Донецької області. Інші вимоги позовної заяви судом першої інстанції не розглядалися. Апеляційні скарги сторонами з цього питання не подавалися.

З вказаним рішенням частково не погодилося Приватне акціонерне товариство «Агроресурс», та подало апеляційну скаргу, в якій зазначає, що рішення постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Доводами апеляційної скарги наведено, що суд першої інстанції, незаконно задовольнив позов у частині припинення спірних договорів оренди, оскільки чинне законодавство не передбачає перехід права власності до іншої особи, як підставу припинення користування земельною ділянкою. Крім того, зазначають, що їх представник не міг погодитися з позовом, як вказано у рішенні, оскільки це суперечить інтересам діяльності підприємства. Не згодні з рішенням суду у тій частині, що відповідач неправомірно користувався спірними земельними ділянками.

Виходячи з вищенаведеного, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

В судовому засіданні апеляційного суду представник Приватного акціонерного товариства «Агроресурс » апеляційну скаргу підтримав та попросив суд її задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати та постановити нове про відмову у задоволенні позову.

Позивачка ОСОБА_3, вона ж представник позивачки ОСОБА_4, з доводами апеляційної скарги не погодилася, просила її відхилити та залишити рішення суду першої інстанції без змін, хоча з рішенням суду першої інстанції не згодна, оскільки суд першої інстанції не розглянув усі вимоги, що були зазначені у позові з урахуванням його уточнення. Апеляційну скаргу з цих підстав не подавала.

Позивачка ОСОБА_4 та представники третіх осіб у судове засідання апеляційного суду не з'явилися, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Управління Держземагенства в Мар'їнському районі Донецької області, Товариство з обмеженою відповідальністю «Проектно-вишукувальне підприємство «Східземлеустрій» та Мар'їнська районна державна адміністрація Донецької області надали суду заяви про розгляд справи без їх участі.

Відповідно до ст. 305 ЦПК України неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи.

Тому апеляційний суд вважає можливим слухати справу за відсутністю позивачки ОСОБА_4 та представників Управління Держземагенства в Мар'їнському районі Донецької області, Товариства з обмеженою відповідальністю «Проектно-вишукувальне підприємство «Східземлеустрій» та Мар'їнської районної державної адміністрації Донецької області.

Відповідно до ч. 2 ст. 303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку, апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Заслухавши суддю - доповідача, позивачку/вона ж представник позивачки ОСОБА_4./,представника відповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до статей 11 і 60 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим, ухваленим на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно із роз'ясненням Пленуму Верховного Суду України, що міститься в п.2 постанови «Про судове рішення у цивільній справі» №14 від 18 грудня 2009 року, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства відповідно до ст. 2 ЦПК, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин відповідно до ст. 8 ЦПК, а також правильно витлумачив ці норми. Якщо спірні правовідносини не врегульовані законом, суд застосовує закон, що регулює подібні за змістом відносини (аналогія закону), а за відсутності такого - суд виходить із загальних засад законодавства (аналогія права).

Обґрунтованим вважається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставинах, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог та заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені у судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також, якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Рішення суду першої інстанції не відповідає цим вимогам з наступного.

Судом першої інстанції встановлено та це вбачається з матеріалів справи, що 13 квітня 2007 року, між померлими бабусею та батьком позивачів: ОСОБА_6, ОСОБА_5 та ЗАТ «Агроресурс» були укладені договори оренди земельних ділянок строком на 10 років (а.с. 21-23, 26-29).

На підставі рішення Мар'їнського районного суду Донецької області від 16 серпня 2012 року за ОСОБА_3 визнано право власності на земельну ділянку, площею 3.0800 гектарів в межі, згідно з планом, розташовану на території Максимільянівської селищної рад (а.с. 14). Відповідно до договору про розподіл спадкового майна від 27 серпня 2012 року,

ОСОБА_4 переходить на праві приватної власності, як дочці спадкодавця ОСОБА_5, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1, зокрема, земельна ділянка площею 3,080 гектарів в межах, згідно з планом, наданої для ведення сільськогосподарських виробництв (а. с. 15).

Підставою про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції вважав факт неправомірного користування відповідачем земельними ділянками позивачів, що є перешкодою реалізації їх законних прав, щодо користування та розпорядження їх земельними ділянками.

Проте погодитися з такими висновками суду неможливе, оскільки вони прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права та не ґрунтуються на матеріалах справи.

Апеляційним судом встановлено, що 13 квітня 2007 року, між померлими бабусею та батьком позивачів: ОСОБА_6, ОСОБА_5 та ЗАТ «Агроресурс» були укладені договори оренди земельних ділянок строком на 10 років /а.с. 21-23, 26-29/.

Пунктом 40 Договору оренди земельної ділянки від 13 квітня 2007 року № 786, укладеного між ОСОБА_6 та ЗАТ «Агроресурс», передбачено можливість дострокового розірвання цього договору на вимогу однієї із сторін, зокрема при переході права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи.

Пунктом 40 Договору оренди земельної ділянки від 13 квітня 2007 року № 787, укладеного між ОСОБА_5 та ЗАТ «Агроресурс» передбачено можливість дострокового розірвання цього договору на вимогу однієї із сторін, зокрема при переході права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи.

На підставі рішення Мар'їнського районного суду Донецької області від 16 серпня 2012 року за ОСОБА_3 визнано право власності на земельну ділянку, площею 3.0800 гектарів в межі, згідно з планом, розташовану на території Максимільянівської селищної рад /а.с. 14/.

Відповідно до договору про розподіл спадкового майна, від 27 серпня 2012 року, ОСОБА_4 переходить на праві приватної власності, як дочці спадкодавця ОСОБА_5, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1, зокрема, земельна ділянка площею 3,080 гектарів в межах, згідно з планом, наданої для ведення сільськогосподарських виробництв /а. с. 15/.

Як вбачається зі Статуту ПАТ ««Агроресурс»»/ а.с.133/, ЗАТ «Агроресурс» було перейменоване у ПАТ ««Агроресурс».

Відповідно до заяви ОСОБА_3 від 26.03.12 року/ а.с.49/, на адресу Голови правління відповідача, вбачається, що ОСОБА_3 просить розірвати Договори оренди №№786,787.

Відповідно до заяви ОСОБА_4 від 03.09.2012 року/а.с.50/, на адресу Голови правління відповідача, вбачається, що ОСОБА_4 просить розірвати Договір оренди № 787.

Відповідно до ч. 1 ст. 93 ЗК України та ст. 1 Закону України "Про оренду землі" право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі, строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Статтею 32 Закону України "Про оренду землі" передбачено такий спосіб припинення договору оренди землі як його припинення шляхом розірвання за рішенням суду на вимогу однієї із сторін договору. Перехід права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи, а також реорганізація юридичної особи - орендаря не є підставою для зміни умов або розірвання договору, якщо інше не передбачено договором оренди землі.

Відповідно до ст.6 ЦК України сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Відповідно до ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 653 ЦК України передбачено, що у разі зміни або розірвання договору, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

Виходячи із наведених норм законодавства, та матеріалів справи, вбачається, що укладаючи спірні договори оренди, ОСОБА_6, ОСОБА_5 та ЗАТ «Агроресурс» передбачили підставу для зміни або розірвання договору оренди землі у разі переходу права власності на орендовану земельну ділянку.

З цих підстав заслуговує на увагу довід апеляційної скарги у тій частині того, що суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги помилково послався на те, що відповідач неправомірно користувався спірними земельними ділянками, оскільки звертаючись до суду з позовом та уточнюючи позовні вимоги/а.с.2-9,80-81,91-93/ позивачі до яких перейшло право власності на земельні ділянки, вказували як на підставу припинення спірних договорів оренди землі, саме підставу передбачену у п.40 договорів, а саме на те, що у разі переходу права власності на відповідну орендовану земельну ділянку до другої особи, договір оренди земельної ділянки можливо припинити,шляхом його розірвання на вимогу однієї зі сторін, тому у суду першої інстанції не було правових підстав для задоволення позову про припинення договорів оренди землі у зв'язку з неправомірним користуванням відповідачем земельними ділянками позивачів.

Колегія суддів вважає безпідставними доводи апеляційної скарги у частині того, що дія договорів оренди не припиняється внаслідок переходу права власності, оскільки у ст. 32 Закону України «Про оренду землі» йдеться про те, що перехід права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи, а також реорганізація юридичної особи - орендаря не є підставою для зміни умов або розірвання договору, якщо інше не передбачено договором оренди землі, а у спірних договорах оренди землі у п.40 вказана підстава для розірвання договорів саме: перехід права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи.

Є також безпідставним довід апеляційної скарги у частині того, що їх представник не могла погодитися з позовом, як вказано у рішенні, оскільки це суперечить інтересам діяльності підприємства. До такого висновку, колегія суддів прийшла з наступного.

Відповідно до ст..61 ЦПК України, обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.

Як вбачається з Постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 12.06.2009 року, у разі визнання відповідачем (або його представником за відсутності у дорученні відповідних обмежень) позову, можливе лише ухвалення рішення про задоволення позову, а не про задоволення позову частково чи про відмову в його задоволенні. Якщо для цього немає законних підстав, суд постановляє ухвалу про відмову в прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує розгляд справи.

З матеріалів справи вбачається, що представник відповідача ОСОБА_7 брала участь у вказаній справі, та відповідно до доручення/ а.с.67/ мала усі повноваження відповідача.

Відповідно до ст.27 ЦПК України, особи, які беруть участь у справі, у тому числі мають право подавати свої письмові зауваження з приводу неправильності або неповноти фіксування судового засідання технічними засобами.

Такого письмового зауваження, матеріали справи не містять.

Довід апелянта у частині того, що їх представник не міг погодитися з позовом, як вказано у рішенні, оскільки це суперечить інтересам діяльності підприємства є тільки припущенням відповідача.

Колегією суддів також встановлено, що задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції визнав обидва договори оренди припиненими з 3 вересня 2012 року, з моменту переходу права власності на земельні ділянки до позивачів.

Проте такий висновок суду прийнятий з порушенням норм матеріального та процесуального права та не ґрунтується на матеріалах справи з наступного.

Апеляційним судом встановлено, що право власності на земельну ділянку сільськогосподарського призначення, яка знаходиться на території Максимільянівської селищної ради Мар'їнського району Донецької області, площею 3,0800 га, у тому числі ріллі 3,0800 га, кадастровий номер: НОМЕР_1 /станом на 05 листопада 2012 року кадастровий номер:НОМЕР_2 визнано за ОСОБА_3 та зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 14 жовтня 2013 року, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 198335714233 за рішенням Мар'їнського районного суду Донецької області від 16 серпня 2012 року /справа №2-533/1685/12ц/.

Право власності на земельну ділянку сільськогосподарського призначення, яка знаходиться на території Максимільянівської селищної ради Мар'їнського району Донецької області,площею 3,0800 га, у тому числі ріллі 3,0800 га, кадастровий номер: НОМЕР_3, перейшло до ОСОБА_4 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого державним нотаріусом Мар'їнської державної нотаріальної контори 27 серпня 2012 року, зареєстровано в реєстрі за № 1349 та зареєстровано відділом Держкомзему у Мар'їнському районі Донецької області 10 вересня 2012 року за реєстровим номером НОМЕР_4.

Сторони не досягли домовленості щодо припинення договору оренди спірних земельних ділянок, у зв'язку з чим спір переданий до суду.

Статтею 653 ЦК України передбачено, що якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

Розглядаючи спір щодо дати припинення спірних договорів оренди, колегія суддів прийшла до висновку, що на підставі ст.32 Закону України «Про оренду землі», та ст.653 ЦК України, припинення договору оренди можливе шляхом його розірвання з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору, законної сили, а саме з 21 червня 2014 року з наступного.

Апеляційним судом встановлено, що у зв'язку з неотриманням відповіді на своє звернення про розірвання договорів оренди, позивачі звернулися з позовом до суду, заявивши вимоги про припинення вищевказаних договорів оренди з моменту переходу до них права власності.

Рішенням Мар'їнського районного суду Донецької області від 11 червня 2014 року спірні договори оренди були припинені з дня набрання позивачами права власності на земельну ділянку, а саме з 3 вересня 2012 року.

Проте такий висновок суду не ґрунтується на законі, оскільки відповідно до ст. ст.653 ЦК України, припинення договору оренди можливе шляхом його розірвання з моменту набрання рішенням суду законної сили, а посилання позивачів у позові щодо припинення договору оренди лише з дати набрання позивачами права власності на земельну ділянку є безпідставними за відсутністю закріплення викладеної позивачами тези у нормах законодавства.

Крім того, суд першої інстанції при розгляді справи не врахував, що в силу ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, визнання права, визнання правочину недійсним, зміна правовідношення, припинення правовідношення. Суд також може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Але вказана норма не передбачає захисту прав та інтересів шляхом визнання договору таким, що припинив дію з певного моменту. Не передбачений такий спосіб захисту прав також іншими законодавчими нормами, у тому числі ст. 152 Земельного кодексу України.

Відповідач використавши своє конституційне права на апеляційне оскарження, оскаржив рішення суду першої інстанції тільки у 2016 році.

При розгляді справи в апеляційному суді, як представник відповідача так і позивачка ОСОБА_3, вказували на те, що відповідач з 2015 року не користується земельними ділянками та останній раз виплату орендної плати позивачам здійснив у 2014 році та фактично припинив користування орендованою земельною ділянкою до закінчення строку оренди.

Отже, при припиненні договору оренди землі в судовому порядку його дія припиняється на майбутнє. При цьому рішення про припинення договору не звільняє від обов'язку виконання зобов'язань, зокрема проведення розрахунків, що виникли до припинення договору.

Враховуючи наведене, з метою захисту прав позивачів та відповідача, з урахуванням фактичного припинення користування відповідачем орендованою земельною ділянкою, колегія суддів вважає, що спірні договори оренди земельних ділянок повинні бути припиненими саме з 21 червня 2014 року, тобто з дня набрання законної сили рішенням Мар'їнського районного суду Донецької області від 11 червня 2014 року, а не з 28 листопада 2016 року - дати ухвалення апеляційним судом рішення, за результатами розгляду апеляційної скарги на рішення Мар'їнського районного суду Донецької області від 11 червня 2014 року.

Виходячи з наявних у матеріалах справи та досліджених судом першої інстанції доказів, колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції щодо підстав для задоволення позовних вимог, щодо визнання припиненими спірних договорів оренди земельної ділянки, не є законними і обґрунтованими, не відповідають обставинам справи та положенням матеріального закону.

Враховуючи наведене, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, рішення суду скасуванню з ухваленням нового рішення.

Підставами для цього у відповідності п.п.1,4 ч.1 ст.309 ЦПК України є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими та неправильне застосування норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України, якщо апеляційний суд ухвалює нове рішення, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачі, звертаючись до суду з позовом сплатили судовий збір у сумі 229 грн.40 коп., відповідно до Закону України «Про судовий збір», який діяв на час подачі позову.

Таким чином з Приватного акціонерного товариства «Агроресурс» необхідно стягнути на користь ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на відшкодування витрат по сплаті судового збору на користь кожного по 114 грн. 70 коп.

Керуючись ст. ст. 307, 309, 313, 316 ЦПК України, апеляційний суд -,

ВИРІШИВ:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Агроресурс» задовольнити частково.

Рішення Мар'їнського районного суду Донецької області від 11 червня 2014 року скасувати.

Позовні вимоги ОСОБА_3, ОСОБА_4 до Приватного акціонерного товариства «Агроресурс», треті особи: Управління Держземагенства в Мар'їнському районі Донецької області, Товариство з обмеженою відповідальністю «Проектно-вишукувальне підприємство «Східземлеустрій», Мар'їнська районна державна адміністрація Донецької області, про припинення договорів оренди землі задовольнити частково.

Договір оренди землі № 786 від 13 квітня 2007 року, укладений між ОСОБА_6 та Закритим Акціонерним товариством «Агроресурс», предметом якого є земельна ділянка сільськогосподарського призначення, яка знаходиться на території Максимільянівської селищної ради Мар'їнського району Донецької області, площею 3,0800 га, у тому числі ріллі 3,0800 га, кадастровий номер: НОМЕР_1 /станом на 05 листопада 2012 року кадастровий номер:НОМЕР_2/, право власності на яку рішенням Мар'їнського районного суду Донецької області від 16 серпня 2012 року /справа №2-533/1685/12ц/ визнано за ОСОБА_3 та зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 14 жовтня 2013 року, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 198335714233, припинити шляхом розірвання з 21 червня 2014 року.

Договір оренди землі № 787 від 13 квітня 2007 року, укладений між ОСОБА_5 та Закритим Акціонерним товариством «Агроресурс»,

предметом якого є земельна ділянка сільськогосподарського призначення, яка знаходиться на території Максимільянівської селищної ради Мар'їнського району Донецької області, площею 3,0800 га, у тому числі ріллі 3,0800 га, кадастровий номер: НОМЕР_3, право власності на яку на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого державним нотаріусом Мар'їнської державної нотаріальної контори 27 серпня 2012 року, зареєстровано в реєстрі за № 1349, перейшло до ОСОБА_4 та зареєстровано відділом Держкомзему у Мар'їнському районі Донецької області 10 вересня 2012 року за реєстровим номером НОМЕР_4, припинити шляхом розірвання з 21 червня 2014 року.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Агроресурс» на користь ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на відшкодування витрат по сплаті судового збору на користь кожного по 114 грн. 70 коп.

Рішення набирає чинності з моменту проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий: Л.О. Груіцька

Судді: Л.І.Соломаха

О.В.Осипчук