Ухвала

від 26.01.2017 по справі 237/5643/13-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний номер 237/5643/13-ц Номер провадження 88-ц/775/2/2017

Головуючий у 1-й інстанції Супін І.М.

Доповідач Азевич В.Б.

Категорія 47

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 січня 2017 року Апеляційний суд Донецької області в складі:

головуючого-судді Азевича В.Б.,

суддів: Краснощокової Н.С., Санікової О.С.,

за участю секретаря Кіпрік Х.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Бахмут Донецької області заяву ОСОБА_1, ОСОБА_2 про перегляд у зв'язку з нововиявленими обставинами рішення Апеляційного суду Донецької області від 28 листопада 2016 року у справі за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Приватного акціонерного товариства Агроресурс , треті особи Управління Держземагенства в Мар'їнському районі Донецької області, Товариство з обмеженою відповідальністю Проектно-вишукувальне підприємство Східземлеустрій , Мар'їнська районна державна адміністрація Донецької області, про припинення договорів оренди,-

В С Т А Н О В И В:

У листопаді 2013 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом до ПрАТ Агро ресурс про розірвання договорів оренди.

Позовні вимоги неодноразова уточнювалися позивачами та в остаточній позовній заяві вони просили:

визнати договір оренди № 786 від 1 квітня 2007 року припиненим з 03 вересня 2012 року, а саме з моменту переходу права власності на земельну ділянку сільськогосподарського призначення, яка знаходиться на території Максимільянівської селищної ради Мар'їнського району Донецької області, площею 3,0800 га, у тому числі ріллі 3,0800 га, кадастровий номер: 1423385000:03:000:0877, станом на 05 листопада 2012 року, кадастровий номер 1423385000:03:000:1422, до ОСОБА_1 на підставі рішення Мар'їнського районного суду Донецької області від 16 травня 2012 року № 2/533/1685/12ц;

визнати договір оренди № 787 від 13 квітня 2007 року припиненим з 03 вересня 2012 року, а саме з моменту переходу права власності на земельну ділянку сільськогосподарського призначення, яка знаходиться на території Максимільянівської селищної ради Мар'їнського району Донецької області, площею 3,0800 га, у тому числі ріллі 3,0800 га, кадастровий номер:1423385000:03:000:0878, до ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право спадщину за законом від 27 серпня 2012 року, виданого Мар'їнською державною нотаріальною конторою Донецької області;

зобов'язати відповідача розробити технічну документацію для встановлення меж вказаних земельних ділянок та скласти акти приймання-передачі спірних земельних ділянок за якими повернути їх позивачам.

Решту позовних вимог просили залишити без розгляду.

Свої позовні вимоги позивачі обґрунтували тим, що на підставі рішення Мар'їнського районного суду Донецької області від 16 серпня 2012 року за ОСОБА_1, у порядку спадкування після смерті ОСОБА_3 (померла 27 липня 2011 року), визнано право власності на земельну ділянку для ведення сільськогосподарського виробництва, площею 3,0800 га, а відповідно до договору про розподіл спадкового майна та свідоцтва про право на спадщину за законом від 27 серпня 2012 року до ОСОБА_2 перейшло, зокрема, право приватної власності на земельну ділянку площею 3 0800 га для ведення сільськогосподарського виробництва, що залишилася після смерті батька ОСОБА_4, що помер 17 січня 2012 року,.

За життя померлими бабусею ОСОБА_3 та батьком ОСОБА_4 укладались договори оренди землі від 13 січня 2007 року № 786 та № 787 відповідно.

Згідно зазначених договорів, ці земельні ділянки передались в оренду відповідачу строком на 10 років, а саме визначений строк закінчення оренди - 01 квітня 2017 року.

Оскільки позивачі мають намір самостійно обробляти належні їм земельні ділянки, тому звернулися до відповідача з заявами про розірвання цих договорів оренди, проте відповідач у добровільному порядку не задовольнив їх заяви у зв'язку з чим, позивачі звернулися до суду з даним позовом.

Рішенням Мар'їнського районного суду Донецької області від 11 червня 2014 року позов задоволено у частині визнання припиненими спірних договорів оренди.

Визнано договір оренди № 786 від 13 квітня 2007 року припиненим з 03 вересня 2012 року, а саме з моменту переходу права власності на вказану земельну ділянку сільськогосподарського призначення до ОСОБА_1 на підставі рішення Мар'їнського районного суду Донецької області від 16 травня 2012 року № 2/533/1685/12.

Визнано договір оренди № 787 від 13 квітня 2007 року припиненим з 03 вересня 2012 року, а саме з моменту переходу права власності на вказану земельну ділянку сільськогосподарського призначення до ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 27 серпня 2012 року, виданого Мар'їнською державною нотаріальною конторою Донецької області.

Інші вимоги позовної заяви судом першої інстанції не розглядалися. Апеляційні скарги позивачами з цього питання не подавалися.

З вказаним рішенням частково не погодилося ПрАТ Агро ресурс та подало апеляційну скаргу, яка рішенням Апеляційного суду Донецької області від 28 листопада 2016 року задоволена частково.

Рішення Мар'їнського районного суду Донецької області від 11 червня 2014 року скасовано.

Позовні вимоги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до ПрАТ Агро ресурс задоволено в частині припинення договорі оренди.

Договір оренди землі № 786 від 13 квітня 2007 року, укладений між ОСОБА_3 та Закритим Акціонерним товариством Агроресурс , предметом якого є земельна ділянка сільськогосподарського призначення, яка знаходиться на території Максимільянівської селищної ради Мар'їнського району Донецької області, площею 3,0800 га, у тому числі ріллі 3,0800 га, кадастровий номер: 1423385000:03:000:0877 (станом на 05 листопада 2012 року кадастровий номер:1423385000:03:000:1422), право власності на яку рішенням Мар'їнського районного суду Донецької області від 16 серпня 2012 року (справа №2-533/1685/12ц) визнано за ОСОБА_1 та зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 14 жовтня 2013 року, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 198335714233, припинено шляхом розірвання з 21 червня 2014 року.

Договір оренди землі № 787 від 13 квітня 2007 року, укладений між ОСОБА_4 та Закритим Акціонерним товариством Агро ресурс , предметом якого є земельна ділянка сільськогосподарського призначення, яка знаходиться на території Максимільянівської селищної ради Мар'їнського району Донецької області, площею 3,0800 га, у тому числі ріллі 3,0800 га, кадастровий номер: 1423385000:03:000:0878, право власності на яку на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого державним нотаріусом Мар'їнської державної нотаріальної контори 27 серпня 2012 року, зареєстровано в реєстрі за № 1349, перейшло до ОСОБА_2 та зареєстровано відділом Держкомзему у Мар'їнському районі Донецької області 10 вересня 2012 року за реєстровим номером 1423385000030000878:3:002, припинено шляхом розірвання з 21 червня 2014 року.

Стягнуто з ПрАТ Агро ресурс на користь ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на відшкодування витрат по сплаті судового збору на користь кожного по 114,70 грн.

Позивачами ОСОБА_1 та ОСОБА_2 16 грудня 2016 року до апеляційного суду було подано заяву про перегляд рішення Апеляційного суду Донецької області від 28 листопада 2016 року у зв'язку з нововиявленими обставинами, в якій просять скасувати рішення апеляційного суду від 28 листопада 2016 року та ухвалити нове рішення, яким договір оренди №786 від 13 квітня 2007 року, укладений між ОСОБА_3 та ЗАТ Агроресурс , припинити з 27 липня 2011 року у зв'язку зі смертю спадкодавця ОСОБА_3, а договір оренди №787 від 13 квітня 2007 року, укладений між ОСОБА_4 та ЗАТ Агроресурс , припинити з 17 січня 2012 року у зв'язку зі смертю спадкодавця ОСОБА_4

В обґрунтування своїх вимог зазначають, що підставою для перегляду рішення апеляційного суду від 28 листопада 2016 року є довідки з Державної реєстраційної служби за № 74270550 та № 7424556, що отримані позивачами 29 листопада 2016 року, відповідно до яких на дані земельні ділянки Відомості про реєстрацію іншого речового права відсутні . Тобто, на момент ухвалення рішення апеляційним судом право оренди ПрАТ Агро ресурс на підставі договорів оренди землі № 786 та № 787 у відповідності до Закону України Про Державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень не було зареєстроване в Державній реєстраційній службі, у зв'язку з чим, на думку позивачів, судом було ухвалено неправомірне та незаконне рішення, яке підлягає скасуванню, оскільки у зв'язку зі смертю спадкодавців договори оренди були припинені.

Позивачів вважають, якщо б документи, які підтверджуються відсутність реєстрації оренди підприємства відповідача на зазначені земельній ділянки за договорами оренди землі № 786 та № 787 з моменту смерті спадкодавців були подані до суду раніше, під час розгляду справи, суд не прийняв би помилкове рішення про припинення договорів оренди з 21 червня 2014 року. На їх думку, дія договорів оренди № 786 та № 787 припинилася зі смертю спадкодавців - 27.07.2011 року та 17.01.2012 року відповідно, проте суд вирішив припинити їх у 2014 році шляхом розірвання, чим порушив діюче законодавство.

Позивач ОСОБА_1, яка також дії на підставі довіреності в інтересах ОСОБА_2, просила задовольнити заяву.

Представник ПрАТ Агро ресурс ОСОБА_5 просила відмовити у задоволенні заяви.

Від Управління Держземагенства в Мар'їнському районі Донецької області, та Мар'їнської районної державної адміністрації Донецької області надішли заяви про розгляд заяви без участі їх представників.

Заслухавши сторони, дослідивши матеріали справи та обговоривши підстави заяви, колегія суддів вважає, що заяву слід залишити без задоволення, з огляду на таке.

Як передбачено ч. 1 та п. 1 ч. 2 ст. 361 ЦПК України, рішення або ухвала суду, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, а також судовий наказ можуть бути переглянуті у зв'язку з нововиявленими обставинами. Підставами для перегляду рішення, ухвали суду чи судового наказу у зв'язку з нововиявленими обставинами є, зокрема, істотні для справи обставини, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.

Згідно ч. 1 ст. 363 ЦПК України рішення, ухвала суду чи судовий наказ переглядаються у зв'язку з нововиявленими обставинами судом, який ухвалив рішення, постановив ухвалу або видав судовий наказ.

Як роз'яснив пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в п. 3 постанови від 30 березня 2012 року № 4 Про застосування цивільного процесуального законодавства при перегляді судових рішень у зв'язку з нововиявленими обставинами , нововиявлені обставини - це юридичні факти, які мають істотне значення для розгляду справи та існували на час розгляду справи, але не були і не могли бути відомі заявнику, а також обставини, які виникли після набрання судовим рішенням законної сили та віднесені законом до нововиявлених обставин (частина друга статті 361 ЦПК).

Необхідними умовами нововиявлених обставин, визначених пунктами 1, 2 частини другої статті 361 ЦПК, є те, що вони існували на час розгляду справи; ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи; вони входять до предмета доказування у справі та можуть вплинути на висновки суду про права та обов'язки осіб, які беруть участь у справі.

Нововиявлені обставини мають підтверджуватися фактичними даними (доказами), що в установленому порядку спростовують факти, покладені в основу судового рішення. Суд має право скасувати судове рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини можуть вплинути на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається.

Відповідно до п. 7 цієї постанови, обставини, які відповідно до пункту 1 частини другої статті 361 ЦПК є підставою для перегляду судового рішення, це юридичні факти, які існували на час розгляду справи, але не були і не могли бути відомі заявнику, повинні бути істотними, тобто такими, що могли вплинути на висновки суду при ухваленні судового рішення і були встановлені після набрання ним законної сили.

Питання про те, які обставини можна вважати істотними, є оціночним, і вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням того, чи ці обставини могли спростувати факти, покладені в основу судового рішення, та вплинути на висновки суду під час його ухвалення таким чином, що якби вказана обставина була відома особам, які беруть участь у справі, то зміст судового рішення був би іншим.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачі в уточненій позовній заяві просили визнати спірні договори припиненими з 03 вересня 2012 року, тобто, як зазначено у заяві, з моменту переходу права власності на земельні ділянки відповідно до рішення суду та свідоцтва про право на спадщину. (а. с. 91 та 105 т. 1)

Відповідно до абзацу 5 статті 31 Закону України Про оренду землі договір оренди землі припиняється, зокрема, в разі смерті фізичної особи - орендаря, засудження його до позбавлення волі та відмови осіб, зазначених у статті 7 цього Закону, від виконання укладеного договору оренди земельної ділянки.

Частиною 1 статті 7 Закону України Про оренду землі передбачено, що право на оренду земельної ділянки переходить після смерті фізичної особи - орендаря, якщо інше не передбачено договором оренди, до спадкоємців, а в разі їх відмови чи відсутності таких спадкоємців - до осіб, які використовували цю земельну ділянку разом з орендарем і виявили бажання стати орендарями в разі, якщо це не суперечить вимогам Земельного кодексу України та цього Закону.

У такій редакції закон діяв на момент звернення позивачів до відповідача з заявою про розірвання договорів, що були укладені спадкодавцями.

Тобто, згідно з цими нормами діючого законодавства договір оренди припиняється, якщо в разі смерті фізичної особи - орендаря його спадкоємці відмовляються від виконання укладеного договору оренди земельної ділянки. Відповідно, в разі відсутності їх відмови договір продовжує діяти. А укладення нового договору оренди стосовно цієї ділянки буде неможливим, бо існує діючий договір оренди з таким же предметом.

Таке саме правило закріплено у п. 40 договорів, а саме: право на орендовану земельну ділянку у разі смерті фізичної особи - орендаря, засудження або обмеження її за рішенням суду переходить до спадкоємців або інших осіб, яки використовують цю земельну ділянку.

Своє волевиявлення позивачі зробили 03 вересня 2012 року подавши до підприємства заяви про розірвання спірних договорів, що відповідає остаточним позовним вимогам. (а. с. 50, 52, 105 т. 1)

Проте, в заяві про скасування рішення апеляційного суду за нововиявленими обставинами позивачі змінюють свої позовні вимоги (підставу позову), що суперечить правилам ч. 2 ст. 31 ЦПК України.

Посилання у заяві на Закон України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень № 834-VIII в редакції від 26 листопада 2015 року, частина 1 ст. 4 якого передбачає, що державній реєстрації прав підлягає, зокрема, право постійного користування та право оренди (суборенди) земельної ділянки, є необґрунтованим, оскільки даний закон набрав чинності з 13.12.2015 року.

На момент виникнення правовідносин (підписання спірних договорів 13 квітня 2007 року) діяв Закон України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень від 01 липня 2004 року № 1952-IV, стаття 4 якого не передбачала обов'язкової державної реєстрації права оренди (суборенди) земельної ділянки.

Відповідно до п. 4 Порядку державної реєстрації договорів оренди землі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 1998 року № 2073 (постанова втратила чинність згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 20 липня 2011 року № 791) забезпечення реєстрації договорів оренди покладалось на відповідні державні органи земельних ресурсів: районні відділи земельних ресурсів; управління (відділи) земельних ресурсів у містах обласного і районного підпорядкування; Київське і Севастопольське міське управління земельних ресурсів.

Тому, отримання позивачами довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна від 29.11.2016 року у якій відсутні відомості про реєстрацію інших речових прав на належні їм земельні ділянки не є нововиявленою обставинною, оскільки дана обставина не входить до предмета доказування у справі та не може вплинути на висновки суду про права та обов'язки сторін у даній справі.

Отже, відсутні правові підстави для задоволення заяви та скасування рішення апеляційного суду за нововиявленими обставинами.

Згідно статті 365 ЦПК України заява про перегляд судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами розглядається у судовому засіданні. Заявник та інші особи, які беруть участь у справі, повідомляються про час і місце засідання. Неявка цих осіб не є перешкодою для розгляду заяви.

Розгляд заяви здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для провадження у суді тієї інстанції, яка здійснює перегляд. Розглянувши заяву, суд може скасувати судове рішення, що переглядається, і прийняти нове судове рішення або залишити заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами без задоволення.

Судове рішення за наслідками провадження за нововиявленими обставинами може бути оскаржено в порядку, встановленому цим Кодексом для оскарження судових рішень суду відповідної інстанції. З набранням законної сили новим судовим рішенням втрачають законну силу судові рішення інших судів у цій справі.

З огляду на викладене, заяву позивачів про скасування рішення Апеляційного суду Донецької області від 28 листопада 2016 року слід залишити без задоволення.

Керуючись ст. ст. 304, 315, 361, 363, 365 ЦПК України, апеляційний суд

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1, ОСОБА_2 про перегляд у зв'язку з нововиявленими обставинами рішення Апеляційного суду Донецької області від 28 листопада 2016 року залишити без задоволення.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий: В.Б. Азевич

Судді: Н.С. Краснощокова

ОСОБА_6