Ухвала

від 25.11.2016 по справі 456/3557/16-к

СТРИЙСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 456/3557/16-к

Провадження № 1-кс/456/801/2016

УХВАЛА

25 листопада 2016 року Слідчий суддя Стрийського міськрайонного суду Львівської області ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , з участю прокурора ОСОБА_3 , представника потерпілої ОСОБА_4 ОСОБА_5 , розглянувши клопотання слідчого Стрийського ВП ГУ НП у Львівській області ОСОБА_6 , за погодженням з прокурором Стрийської місцевої прокуратури ОСОБА_7 , про накладення арешту на нерухоме майно по кримінальному провадженні №12016140130002415 внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 12.11.2016 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 206-2 КК України,

ВСТАНОВИВ:

Слідчий Стрийського ВП ГУ НП у Львівській області ОСОБА_6 за погодженням з прокурором Стрийської місцевої прокуратури ОСОБА_7 звернувся до слідчого судді Стрийського міськрайонного суду Львівської області з клопотанням про накладення арешту на нерухоме майно, а саме будівлі магазину загальною площею 667,3 кв.м, гаражу загальною площею 81,8 кв.м, магазин складу загальною площею 106,2 кв.м, гаражу площею 24,9 кв.м, огорожі та воріт, що розташовані за адресою АДРЕСА_1 та належать на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю Дуратус, м. Моршин, вул. Б.Хмельницького, 15А, шляхом внесення відомостей про заборону розпоряджатися таким майном з реєстраційним номером 311695146112 до державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Покликається на те, що 11.11.2016 року до Стрийського відділу поліції ГУ НП у Львівській області надійшла письмова заява від ОСОБА_4 про те, що ОСОБА_8 у групі осіб з ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 вчинили протиправне заволодіння часткою майна ТзОВ Дібровастрий, яке належить заявниці. Досудовим розслідуванням встановлено, що 4 травня 2016 року ОСОБА_8 видав наказ № 04/05, котрим передав до статутного капіталу новоствореного ТзОВ Мелман нерухоме майно належне ТзОВ Дібровастрий, а саме будівлі магазину загальною площею 667,3 кв.м, гаражу загальною площею 81,8 кв.м, магазин складу загальною площею 106,2 кв.м, гаражу площею 24,9 кв. м, огорожі та воріт, що розташовані за адресою м. Стрий, вул. Заньковецької,82. 18 травня 2016 року протоколом №3 загальних зборів ТОВ Мелман вказане нерухоме майно було передано до статутного фонду новоствореного ТОВ Дуратус, місцезнаходження якого м. Моршин, вул. Хмельницького,15А. Таким чином активи підприємства у виді вищевказаного нерухомого майна вибули з власності ТзОВ Дібровастрий.

Проаналізувавши матеріали справи, заслухавши пояснення слідчого, представника потерпілого, думку прокурора, суд вважає, що клопотання про арешт майна не підлягає до задоволення.

Відповідно до ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Арешт майна допускається з метою забезпечення:

1) збереження речових доказів;

2) спеціальної конфіскації;

3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;

4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.

Відповідно до статті 171 КПК України з клопотанням про арешт майна до слідчого судді, суду має право звернутися прокурор, слідчий за погодженням з прокурором, а з метою забезпечення цивільного позову - також цивільний позивач.

У клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна повинно бути зазначено:

1) підстави і мету відповідно до положень статті 170 цього Кодексу та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна;

2) перелік і види майна, що належить арештувати;

3) документи, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном;

4) розмір шкоди, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, у разі подання клопотання відповідно до частини шостої статті 170 цього Кодексу.

До клопотання також мають бути додані оригінали або копії документів та інших матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання.

Відповідно до статті 173 КПК України слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.

При вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати:

1) правову підставу для арешту майна;

2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу);

3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу);

3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу);

4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу);

5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження;

6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Суд вважає, що в порушення вимог ст. 171 КПК України, у клопотанні слідчого не зазначено достатньо підстав, у зв`язку з якими потрібно накласти арешт на майно, а лише додано копію протоколу допиту потерпілої ОСОБА_4 , що ніяким чином не доводять наявність підстав для арешту вказаного майна.

Крім того, стороною обвинувачення не доведено в судовому засіданні необхідність здійснення такого арешту, не обґрунтовано правову підставу для арешту майна, жодній особі не повідомлено про підозру, а відтак, матеріали клопотання не містять достатніх доказів, що вказують на вчинення певною особою кримінального правопорушення, не зазначений розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, не зазначено про наслідки арешту майна для інших осіб.

Враховуючи вищенаведене, вважаю необхідним відмовити у задоволенні клопотання про

арешт майна.

Керуючись ст. ст. 170-173 КПК України,

УХВАЛИВ:

Відмовити у задоволенні клопотання слідчого Стрийського ВП ГУ НП у Львівській області ОСОБА_6 за погодженням з прокурором Стрийської місцевої прокуратури ОСОБА_7 про арешт майна.

Ухвала може бути оскаржена до апеляційного суду Львівської області протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя ОСОБА_1