Постанова

від 28.11.2016 по справі 908/1664/16

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

28.11.2016 справа №908/1664/16

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: суддівБудко Н.В. Гези Т.Д., Дучал Н.М. при секретарі: за участю представників сторін: від позивача: від відповідача: від третьої особи (скаржника): розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу на рішення господарського суду від у справіОСОБА_2 не з'явився; Качмар В.О. - довіреність №1737 від 10.11.2016 р.; Юрченко І.О. - довіреність б/н від 04.01.2016 р. Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗАТ "Автомир", м.Дніпро Запорізької області 22.08.2016 р. № 908/1664/16 за позовом до за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м.Мелітополь Запорізької області Кирилівської селищної ради Якимівського району Запорізької області, смт.Кирилівка Запорізької області Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗАТ "Автомир", м.Дніпро провизнання неправомірним та скасування п.4 рішення Кирилівської селищної ради від 09.10.2015 р. ВСТАНОВИВ:

У травні 2016 року Фізична особа-підприємець ОСОБА_1, м.Мелітополь Запорізької області звернулась до господарського суду Запорізької області з позовною заявою до Кирилівської селищної ради Якимівського району Запорізької області, смт.Кирилівка Запорізької області про визнання неправомірним та скасування п.4 рішення Кирилівської селищної ради від 09.10.2015 р.

Ухвалою від 15.08.2016р. господарський суд Запорізької області залучив до участі у розгляді справи у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю "ЗАТ "Автомир", м.Дніпро.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 22.08.2016 р. позовні вимоги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м.Мелітополь Запорізької області задоволені повністю.

Товариство з обмеженою відповідальністю "ЗАТ "Автомир", м.Дніпро, не погодившись з прийнятим рішенням господарського суду Запорізької області, звернулось до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Запорізької області від 22.08.2016 р. скасувати повністю та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Зокрема, скаржник вважає, що рішення місцевого господарського суду прийнято з порушенням норм процесуального та матеріального права, оскільки судом першої інстанції не забезпечено можливості участі апелянта у судовому засіданні, а також не вірно застосовано норми ст. 33 Закону України «Про оренду землі».

07.11.2016 р. на адресу суду від Кирилівської селищної ради надійшов відзив на апеляційну скаргу, до якого, зокрема, було додано лист №937 від 13.10.2015 р.

14.11.2016 р. Донецьким апеляційним господарським судом отримано письмове заперечення ФОП ОСОБА_1, в якому стверджується, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

18.11.2016 р. на адресу Донецького апеляційного господарського суду надійшли письмові пояснення від третьої особи (скаржника) стосовно обгрунтування неможливості подання доказів до суду першої інстанції. В зазначених пояненнях вказано, що скаржник не мав можливості подати до місцевого господарського суду докази, серед яких лист №937 від 13.10.2015 р., оскільки взагалі не знав, що спір в якому його залучено як третю особу, розглядається в суді. До того ж, ухвалу від 15.08.2016 р., якою залучено скаржника до участі у справі №908/1664/16 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, отримано ним 23.08.2016 р., тобто після ухвалення рішення по справі. Виходячи з викладеного, скаржник просив апеляційний господарський суд прийняти додаткові докази.

25.11.2016 р. суд отримав пояснення відповідача щодо надання доказів в порядку ст. 101 ГПК України, на виконання ухвали Донецького апеляційного господарського суду від 14.11.2016 р., в яких стверджує, що Кирилівська селищна рада не мала змоги надати суду першої інстанції докази, що підтверджують обставини викладені у відзиві, з підстав неналежного повідомлення про дату, час та місце розгляду справи №908/1664/16, у зв'язку з чим, відповідач просив суд взяти до уваги додаткові докази по справі.

28.11.2016 р. представник позивача направив на адресу суду заперечення, в яких просив відмовити в долученні додаткових доказів та відмовити в задоволенні апеляційної скарги.

28.11.2016 р. на адресу Донецького апеляційного господарського суду надійшло клопотання скаржника про зупинення провадження у справі №908/1664/16 до закінчення розгляду пов'язаної з нею справи №808/6205/15.

Представник третьої особи (скаржника) у судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної скарги у повному обсязі та просив суд на власний розсуд вирішити питання щодо зупинення провадження у справі №908/1664/16.

Представник відповідача у судовому засіданні підтримав доводи викладені в апеляційній скарзі, при обговоренні клопотання про зупинення провадження поклався на розсуд суду.

Представник позивача у судове засідання не з'явився. Про час та місце розгляду апеляційної скарги був повідомлений належним чином.

Колегія суддів апеляційного господарського суду, розглянувши клопотання скаржника про зупинення провадження у справі №908/1664/16, дійшла висновку про відмову в його задоволенні, оскільки статтею 79 ГПК України встановлено вичерпний перелік підстав зупинення провадження у справі. Зупинити провадження з інших підстав є неправомірним.

Зокрема, відповідно до частини першої статті 79 ГПК господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом. При цьому пов'язаною з даною справою є така інша справа, у якій інший суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на подання і оцінку доказів у даній справі; в тому числі йдеться про факти, які мають преюдиціальне значення (частини третя і четверта статті 35 ГПК).

Під неможливістю розгляду даної справи слід розуміти неможливість для даного господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, - у зв'язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи даному господарському суду, одночасністю розгляду двох пов'язаних між собою справ різними судами або з інших причин.

З огляду на викладене, суд вважає недоцільним задовольнити клопотання третьої особи.

Крім цього, розглянувши пояснення щодо неможливості подання доказів до суду першої інстанції, з'ясувавши причини неподання та оцінивши поважність цих причин, колегія суддів вбачає обставини, що не залежали від скаржника та відповідача. У зв'язку з зазначеним, на підставі ст.101 ГПК України апеляційний господарський суд приймає додаткові докази у справі №908/1664/16.

Судовий процес в апеляційний інстанції фіксувався за допомогою технічних засобів фіксації в порядку, передбаченому ст.81-1 ГПК України.

Відповідно до ст.101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього; апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарг і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Заслухавши пояснення представників відповідача та третьої особи (скаржника), обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як свідчать матеріали справи, 13 вересня 2005 р. між Кирилівською селищною радою (орендодавець) та Приватним підприємцем ОСОБА_1 (орендар) укладено договір оренди земельної ділянки, зареєстрований Якимівським районним відділом ДП "Центр державного земельного кадастру" 31.10.2005 р. за № 040526400226, за умовами якого орендодавець на підставі рішення Кирилівської селищної ради Якимівського району Запорізької області № 34 від 15 серпня 2005 року передає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку, для розміщення магазину, яка знаходиться в межах смт. Кирилівка, Якимівського району, Запорізької області, вул. Коса Федотова, №-226.

В оренду передається земельна ділянка загальною площею 0,0277 га згідно з додатком, що є невід'ємною частиною цього договору. (п.2.договору). Вказаним додатком до договору оренди визначені дві окремі земельні ділянки не поєднані між собою і не маючі спільної межі, одна ділянка площею 0,0216 га, друга - 0,0061 га.

Договір укладено на 10 років і строк його дії закінчується 13 вересня 2015 р. Після закінчення строку дії договору оренди орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору письмово повідомити орендодавця про намір продовжити його дію. (п. 5 договору).

Пунктом 10.1 договору сторони встановили, що цей договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації.

Договір підписано сторонами без зауважень та зареєстровано у Якимівському районному відділі ДП "Центр державного земельного кадастру", про що у книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі вчинено запис від 31.10.2005 р. за № 040526400226.

Як вбачається з матеріалів справи, орендодавець передав орендарю земельну ділянку, для розміщення магазину, площею 0,0277 га, що підтверджується актом прийому-передачі земельної ділянки від 13.09.2005р.

В подальшому, позивач за договором купівлі-продажу набула право власності на означені земельні ділянки та подарувала їх іншій особі.

Рішеннями Якимівського районного суду від 28.02.2012 року. та апеляційного суду Запорізької області від 16 травня 2012 року, Якимівського районного суду від 12 грудня 2012року продаж позивачу та подальше дарування земельної ділянки кадастровий номер 2320355400:11:001:0197 площею 0,0061га визнано незаконними. Земельну ділянку витребувано у власність від відповідача Кирилівської селищної ради.

Рішенням Кирилівської селищної ради № 11 від 26 червня 2014 року земельна ділянка (кадастровий номер 2320355400:11:001:0197 площею 0.0061 га) прийнята у власність та відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 26258167 право власності Кирилівської селищної ради на земельну ділянку 29.08.2014 року було зареєстровано в державному реєстрі.

За твердженням позивача, оскільки вищевказаними рішеннями судів визнано недійсним договори відчуження земельної ділянки, то відповідно означеними договорами не було й створено їх наслідків - припинення договору оренди земельної ділянки від 13 вересня 2005 року в частині, що стосується земельної ділянки кадастровий номер 2320355400:11:001:0197 площею 0.0061 га, у зв'язку з чим остання продовжувала користуватися земельною ділянкою на підставі договору оренди від 13 вересня 2005 року за цільовим призначенням - "для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, для розміщення магазину".

У зв'язку з наближенням терміну закінчення строку дії даного Договору та з метою реалізації свого переважного права на укладення Договору оренди землі на новий строк, 11.09.2014 року позивач звернулась до відповідача із заявою про приведення договору оренди в частині розміру орендної плати у відповідність згідно з діючими нормативами та розцінками.

За результатами розгляду вказаного листа, відповідач листом №999 від 27.10.2014р., повідомив позивача про необхідність надання витягу про реєстрацію за позивачем права оренди та довідки про нормативну грошову оцінку земельної ділянки.

З урахуванням цієї обставини, позивач звернулась до реєстраційної служби Якимівського районного управління юстиції та зареєструвала право оренди земельної ділянки кадастровий номер 2320355400:11:001:0197 площею 0,0061 га., що підтверджується копією витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 34383972 про реєстрацію 24.02.2015 року права оренди земельної ділянки кадастровий номер 2320355400:11:001:0197 площею 0.0061 га.

13.08.2015 року позивач звернулась до відповідача із заявою про приведення договору оренди в частині орендної плати у відповідність до діючого законодавства, та просила надати їй розрахунок орендної плати та банківські реквізити щодо орендної плати.

Також, в означеній заяві, позивач, посилаючись на п.5 договору оренди земельної ділянки № 34 від 13.09.2005 року, просила поновити (продовжити) на новий строк до 13.09.2025 року дію договору оренди в частині земельної ділянки кадастровий номер 2320355400:11:001:0197 площею 0.0061 га.

До заяви позивачем було додано копію витягу про реєстрацію права оренди та копію довідки про нормативну грошову оцінку земельної ділянки.

Відповідно до квитанції від 11.09.2015 року, позивачем також було сплачено орендну плату в розмірі 324.97 грн., який передбачено в п.6 договору оренди за дві земельні ділянки. Зазначені кошти відповідачем прийнято та не повернуто.

13.10.2015 р. відповідач листом №937 направив на адресу позивача виписку з рішення 6 скликання 59 сесії Кирилівської селищної ради №8 від 09.10.2015 р. «Про розгляд питань щодо поновлення договорів оренди земельних ділянок» та повідомив про те, що йому відмовлено в поновленні договору оренди земельної ділянки. Факт направлення листа №937 від 13.10.2015 р. підтверджується почтовою квитанцією та описом вкладення у лист.

Як вказує позивач, у зв'язку з неотриманням відповіді на звернення про поновлення договору оренди, 15.10.2015 р. вона направила відповідачу заяву та проект додаткової угоди про поновлення терміну дії договору оренди від 13.09.2005 р.

Листом від 19.11.2015 року відповідач вдруге повідомив, що рішенням Кирилівської селищної ради № 8 від 09.10.2015 року позивачу відмовлено в поновленні договору оренди земельної ділянки.

Внаслідок відмови відповідача поновити договір оренди землі, позивач звернувся до господарського суду Запорізької області з відповідним позовом.

При розгляді вищезазначених позовних вимог, колегія суддів апеляційної інстанції виходить з наступного.

Правовідносини щодо оренди земельних ділянок, які виникли між позивачем та відповідачем, регулюються, насамперед, Законом України "Про оренду землі", Земельним кодексом України та Цивільним кодексом України.

Стаття 148 Господарського кодексу України передбачає, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною державою. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою відповідно до Земельного кодексу України та інших законів.

У відповідності до статті 13 Конституції України земля її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шлейфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією.

За приписами статті 9 Земельного кодексу України до повноважень міських рад у галузі земельних відносин на її території належить, зокрема, розпорядження землями територіальної громади міста; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; припинення права користування земельними ділянками у випадках, передбачених цим Кодексом.

Згідно статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають право власності та право користування земельними ділянками з земель державної та комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Згідно із частиною 1 статті 122 Земельного кодексу України, сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Відповідно до Земельного кодексу України і Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" вирішення питань щодо передачі земель комунальної власності у власність чи користування, оренду громадянам та юридичним особам є виключним правом міської ради, як суб'єкта права власності на землю.

Згідно з пунктом 34 статті 26, пунктом 2 статті 77 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" питання регулювання земельних відносин (у тому числі надання земельної ділянки в оренду) вирішується на пленарному засіданні ради сесії, а спори про поновлення порушених прав юридичних і фізичних осіб, що виникають в результаті рішень, дій чи бездіяльності органів або посадових осіб місцевого самоврядування, вирішуються в судовому порядку.

За приписами статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Отже, єдиним способом волевиявлення ради, яка здійснює право власності від імені відповідної територіальної громади, щодо регулювання земельних відносин є прийняття рішення на відповідній сесії.

Предметом розгляду даної справи є визнання недійсним п.4 рішення 59-ї сесії Кирилівської селищної ради шостого скликання Якимівського району Запорізької області №8 від 9 жовтня 2015 року "Про розгляд питань щодо поновлення договорів оренди земельних ділянок", яким було відмовлено в поновленні договору оренди землі, укладеного 13 вересня 2005 року між Кирилівською селищною радою та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1, зареєстрованого у книзі записів реєстрації державних актів на право власності на земельну ділянку та право постійного користування землею, договорів оренди землі від 31.10.2005 року за №040526400226, на підставі якого у користуванні перебувала земельна ділянка загальною площею 0,0277га для розміщення магазину, яка знаходиться в межах смт. Кирилівка, Якимівського району, Запорізької області, вул. Коса Федотова, №-226.

Зі змісту спірного рішення вбачається, що Кирилівська селищна рада відмовила в поновленні договору оренди землі.

Відповідно до ст.33 Закону України "Про оренду землі" по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі) (ч.1). Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі. У разі смерті орендодавця до спливу строку дії договору оренди землі орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний повідомити про це спадкоємця земельної ділянки протягом місяця з дня, коли йому стало відомо про перехід права власності на земельну ділянку (ч.2). До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди (ч.3).

Матеріали справи свідчать, що позивач втратив переважне право зважаючи на недотримання процедури, при якій зберігається переважне право на поновлення договору оренди земельної ділянки, а також з підстав неналежного виконання умов договору оренди.

Стаття 33 ЗУ "Про оренду землі" покладає на орендаря, який належним чином виконує умови договору оренди та має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, обов'язок повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі. При цьому, до листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар повинен додати проект додаткової угоди.

Втім, позивачем до листа-повідомлення від 13.08.2015 р. про намір скористатися переважним правом не було додано проекту додаткової угоди, чим було порушено вимогу ст. 33 Закону.

Факт неподання позивачем разом з листом від 13.08.2015 р. підтверджується матеріалами справи, зокрема про це зазначено у позовній заяві.

Згідно ч. 4 ст.33 ЗУ "Про оренду землі" при поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.

Відповідно до ч.5 зазначеної статті орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

Істотними умовами договору оренди землі, відповідно до ст.15 ЗУ "Про оренду землі", є зокрема, строк дії договору оренди та орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Таким чином, поновлення договору оренди (укладення його на новий строк) є зміною істотних умов договору в частині зміни його строку дії. До того ж, позивач мав намір переглянути розмір орендної плати, що вбачається з пункту 1 листа від 13.08.2015 р.

Статтею 33 ЗУ "Про оренду землі" передбачено наступний механізм використання переважного права на поновлення договору: за наявності наміру використати переважне право на укладення договору оренди землі на новий строк, при цьому змінивши його істотні умови (строк дії, орендна плата), орендар повинен не пізніше ніж за місяць до закінчення терміну дії договору оренди землі надати орендодавцеві проект додаткової угоди, в якій повинні міститися зазначені зміни, а орендодавець протягом місяця розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору, і за відсутності заперечень приймає рішення про поновлення договору оренди землі.

В разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.

Таким чином, позивачем не виконано вимог закону, в результаті чого істотні умови договору оренди не були погоджені, а отже позивач позбавився переважного права на поновлення договору оренди земельної ділянки від 13.09.2005 р.

Згідно зі статтею 21 Цивільного кодексу України, суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Частиною 10 статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" встановлено, що: акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Акт державного чи іншого органу - це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.

Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі.

Відповідно до пункту 2 Роз'яснень Вищого арбітражного суду від 26.01.2000 року № 02-5/35 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів»: підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт; обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі; якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, у господарського суду немає правових підстав для задоволення позову.

Враховуючи приписи законодавства, яке направлено на врегулювання договірних відносин з приводу оренди земельної ділянки комунальної та державної власності в площинні відносин, що виникли між позивачем та відповідачем на підставі договору, з врахуванням доказів, наявних в матеріалах справи, колегія суддів зазначає наступне.

Частиною 1 статті 124 Земельного кодексу України передбачено, що: передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

В силу приписів частини 1 статті 31 Закону України «Про оренду землі», договір оренди землі припиняється, зокрема, в разі закінчення строку, на який його було укладено.

Статтею 627 Цивільного кодексу України закріплено, що: сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до абзаців 2-3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин» від 17.05.2011 року № 6, договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором, у разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою і за відсутності протягом місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі.

Відтак, господарським судам у вирішенні відповідних спорів необхідно з'ясовувати, зокрема, чи повідомляв орендар орендодавця у встановленому порядку про намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк та чи заперечував орендодавець у строк, визначений законом, проти поновлення договору.

Як зазначено вище, судом першої інстанції при прийнятті рішення встановлено, що позивач звертався до відповідача із заявою про поновлення договору оренди землі на новий строк. Даний факт сторонами не заперечується.

Однак, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що статтею 33 Закону України «Про оренду землі» не передбачається порядок автоматичного поновлення договору оренди землі, а лише визначається, що за умов подальшого використання орендарем земельної ділянки та відсутності заперечень з боку орендодавця договір підлягає поновленню (дана правова позиція наведена в Постанові Верховного Суду України від 20.05.2008 року у справі № 30/234).

Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації.

Положеннями статті 69 Закону України «Про Конституційний Суд України» закріплено, що рішення і висновки Конституційного Суду України рівною мірою є обов'язковими до виконання.

Так, у рішенні Конституційного Суду України від 16.04.2009 року № 7-рп/2009 у справі № 1-9/2009 зазначено, що рішення органів місцевого самоврядування з мотивів їх невідповідності Конституції чи законам України зупиняються у встановленому законом порядку з одночасним зверненням до суду (частина 2 статті 144 Конституції України). Цьому конституційному положенню відповідає Закон, у частині 10 статті 59 якого визначено, що акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їх невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку з мотивів їх невідповідності Конституції або законам України зупиняються в установленому законом порядку з одночасним зверненням до суду.

Крім того, у вказаному рішенні Конституційного суду України підкреслено, що ненормативні правові акти органу місцевого самоврядування є актами одноразового застосування, вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, тому вони не можуть бути скасовані чи змінені органом місцевого самоврядування після їх виконання.

Наразі, колегія суддів дослідивши в правовому полі рішення 59-ї сесії Кирилівської селищної ради шостого скликання Якимівського району Запорізької області №8 від 9 жовтня 2015 року "Про розгляд питань щодо поновлення договорів оренди земельних ділянок", не вбачає його невідповідність вимогам чинного законодавства та порушення визначеній законом компетенції органу, який видав оспорюваний акт.

Земельна ділянка, яка слугувала предметом договору оренди укладеного між позивачем та відповідачем, розташована в межах смт. Кирилівка, Якимівського району, Запорізької області, вул. Коса Федотова, №-226 та знаходиться у підпорядкуванні Кирилівської селищної ради про що свідчить витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідач реалізовуючи свої права як власника земельної ділянки, що полягають у володінні спектром прав як користування, володіння та розпорядження, самостійно без порушення законодавства України відмовив позивачу у поновленні на новий строк договору.

Колегія суддів вважає, що у зв'язку з відсутністю доказів в підтвердження порушення прав та охоронюваних законом інтересів позивача, прийнятим відповідачем спірним рішенням, відсутні і встановлені статтею 21 Цивільного кодексу України обставини у їх сукупності, за наявності яких правовий акт органу місцевого самоврядування визнається недійсним, а за таких обставин у суду немає правових підстав для задоволення позову щодо визнання недійсним та скасування рішення, прийнятого відповідачем.

Отже, місцевий господарський суд дійшов помилкового висновку щодо наявності підстав для задоволення позовних про визнання недійсним п.4 рішення Кирилівської селищної ради від 09.10.2015 р., оскільки сторони не досягли згоди щодо укладання договору на новий строк, переважне право орендаря, передбачене ч.1-5 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" припинилось, і з 13.09.2015р. припинився договір оренди землі у зв'язку із закінченням строку, на який його було укладено.

Також, як вбачається з апеляційної скарги, третя особа просить скасувати рішення господарського суду Запорізької області від 22.08.2016р. у справі №908/1664/16, оскільки судом першої інстанції його не було повідомлено належним чином про місце та час засідання суду, що на думку скаржника - є порушенням вимог ст. 104 Господарського процесуального кодексу України.

За змістом ст.64 ГПК України, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвала господарського суду Запорізької області про відкладення розгляду справи та залучення до участі у розгляді справи третьої особи у справі № 908/1664/16 від 15.08.2016р. направлена поштою на адресу третьої особи 15.08.2016р., про що свідчить відбиток штампу канцелярії господарського суду Запорізької області на зворотньому боці ухвали, тобто у встановлений Господарським процесуальним кодексом України строк.

Таким чином, судова колегія вважає, що суд першої інстанції належним чином повідомляв третю особу про час та місце розгляду справи, а тому підстави для скасування судового рішення у зв'язку з порушенням господарським судом норм процесуального права - відсутні.

За таких обставин, позовні вимоги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м.Мелітополь Запорізької області до Кирилівської селищної ради Якимівського району Запорізької області, смт.Кирилівка Запорізької області про визнання недійсним п.4 рішення Кирилівської селищної ради від 09.10.2015 р. підлягають залишенню без задоволення, рішення господарського суду Запорізької області від 22.08.2016р. у справі № 908/1664/16 підлягає скасуванню, а апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗАТ "Автомир", м.Дніпро підлягає задоволенню.

Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору по апеляційній скарзі покладаються на позивача по справі.

Керуючись ст. ст. 33, 43, 49, 99, 101, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗАТ "Автомир", м.Дніпро - задовольнити.

Рішення господарського суду Запорізької області від 22.08.2016р. у справі № 908/1664/16 скасувати.

Прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м.Мелітополь Запорізької області до Кирилівської селищної ради Якимівського району Запорізької області, смт.Кирилівка Запорізької області про визнання недійсним п.4 рішення Кирилівської селищної ради від 09.10.2015 р. - відмовити.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1, кв. 9, РНОКПП НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗАТ "Автомир" (49064, м. Дніпро, вул. Матлахова, 2, ЄДРПОУ 30431632) 1595,00грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

Господарському суду Запорізької області видати наказ у відповідності до вимог, які встановлені до виконавчого документу Законом України „Про виконавче провадження.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя: Н.В. Будко

Судді: Т.Д. Геза

Н.М. Дучал