Постанова

від 28.03.2017 по справі 908/1664/16

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 березня 2017 року Справа № 908/1664/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Т. Дроботової - головуючого І. Алєєвої, Л. Рогач

з за участю представників: позивача не з'явилися (про час і місце судового засідання повідомлено належно) відповідача не з'явилися (про час і місце судового засідання повідомлено належно) третьої особи розглянувши матеріали касаційної скарги ОСОБА_3 - за дов. від 30.12.16, Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 на постановувід 28.11.2016 Донецького апеляційного господарського суду у справі№908/1664/16 господарського суду Запорізької області за позовомФізичної особи-підприємця ОСОБА_4

до третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачаКирилівської селищної ради Якимівського району Запорізької області Товариство з обмеженою відповідальністю "ЗАТ "Автомир" провизнання неправомірним та скасування п.4 рішення Кирилівської селищної ради від 09.10.2015 р.

ВСТАНОВИВ:

У червні 2016 року Фізична особа-підприємець ОСОБА_4 звернулася до господарського суду Запорізької області з позовом до Кирилівської селищної ради Якимівського району Запорізької області про визнання неправомірним та скасування пункту 4 рішення Кирилівської селищної ради від 09.10.2015 р., яким відмовлено у поновленні договору оренди землі від 13.09.2005 р., на підставі статей 764, 777 Цивільного кодексу України, частин 1-5 статті 33 Закону України "Про оренду землі".

Позивач посилався на належне виконання ним умов договору оренди землі та наявність у нього переважного права на поновлення вказаного договору та вважав незаконною відмову відповідача у поновленні спірного договору.

Відповідач своїм правом на надання відзиву на позовну заяву не скористався.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 15.08.2016 р. було залучено до участі у справи у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "ЗАТ "Автомир".

Рішенням господарського суду Запорізької області від 22.08.2016 р. (суддя Кутіщева-Арнет Н.С.) позов задоволено. Визнано недійсним пункт 4 рішення сесії Кирилівської селищної ради Якимівського району Запорізької області від 09.10.2015 р.

Мотивуючи рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість позову через наявність у позивача переважного права на поновлення спірного договору.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду (судді: Будко Н.В., Геза Т.Д., Дучал Н.М.) від 28.11.2016 р. рішення господарського суду Запорізької області від 22.08.2016 р. було скасовано. Прийнято нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.

Апеляційний господарський суд встановив, що позивачем не було дотримано вимог земельного законодавства від яких залежить реалізація його переважного права на поновлення спірного договору оренди землі.

При цьому суд апеляційної інстанції встановив, що позивач не надсилав орендодавцю проект додаткової угоди до договору, як того вимагають приписи статті 33 Закону України "Про оренду землі", орендодавець відмовив орендарю у поновленні договору оренди, і спірний договір оренди припинив свою дію 13.09.2015 р. за закінченням строку, на який його було укладено.

Апеляційний господарський суд дійшов висновку про те, що спірне рішення було прийнято радою в межах компетенції та наданих їй законом повноважень. При цьому судом не було встановлено невідповідність оскаржуваного акта органу місцевого самоврядування вимогам законодавства, та, відповідно, порушень закону, які є підставою для його скасування, як незаконного.

Фізична особа-підприємець ОСОБА_4 подала до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить постанову Донецького апеляційного господарського суду від 28.11.2016 р. скасувати, а рішення господарського суду Запорізької області від 22.08.2016 р. залишити без змін, посилаючись на порушення апеляційним господарським судом норм матеріального і процесуального права, зокрема, статей 764, 777 Цивільного кодексу України, статті 33 Закону України "Про оренду землі".

Скаржник вважає неправомірною відмову у поновленні спірного договору оренди землі та вказує на те, що належно виконував умови договору оренди землі та має переважне право на його поновлення.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення представника третьої особи, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановили господарські суди попередніх інстанцій, 13.09.2005 р. між Кирилівською селищною радою - орендодавцем та Приватним підприємцем ОСОБА_4 - орендарем був укладений договір оренди земельної ділянки, за умовами якого орендодавець на підставі рішення Кирилівської селищної ради Якимівського району Запорізької області № 34 від 15.08.2005 р. передає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку (для розміщення магазину), яка знаходиться в межах АДРЕСА_1.

В оренду передається земельна ділянка загальною площею 0,0277 га згідно з додатком, що є невід'ємною частиною цього договору (пункт 2 договору). Вказаним додатком до договору оренди визначені дві окремі земельні ділянки не поєднані між собою і не маючі спільної межі, одна ділянка площею 0,0216 га, друга - 0,0061 га.

Згідно з пунктом 5 договору він укладений на 10 років і строк його дії закінчується 13.09.2015 р. Після закінчення строку дії договору оренди орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору письмово повідомити орендодавця про намір продовжити його дію.

Пунктом 10.1 договору сторони встановили, що цей договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації.

Договір підписано сторонами без зауважень та зареєстровано у Якимівському районному відділі ДП "Центр державного земельного кадастру", про що у книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі вчинено запис від 31.10.2005 р. за № 040526400226.

Як вбачається з матеріалів справи та встановили господарські суди, орендодавець передав орендарю земельну ділянку для розміщення магазину, площею 0,0277 га, що підтверджується актом прийому-передачі земельної ділянки від 13.09.2005 р.

В процесі розгляду спору господарські суди попередніх інстанцій встановили, що 11.09.2014 р. позивач звернувся до відповідача із заявою про приведення договору оренди в частині розміру орендної плати у відповідність згідно з діючими нормативами та розцінками.

За результатами розгляду вказаного листа, відповідач листом №999 від 27.10.2014 р. повідомив позивача про необхідність надання витягу про реєстрацію за позивачем права оренди та довідки про нормативну грошову оцінку земельної ділянки.

Позивач звернувся до реєстраційної служби Якимівського районного управління юстиції та зареєструвала право оренди земельної ділянки кадастровий номер НОМЕР_1, площею 0,0061 га, що підтверджується копією витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 34383972 про реєстрацію 24.02.2015 р. права оренди земельної ділянки кадастровий номер НОМЕР_1 площею 0.0061 га.

Також, як було встановлено, 13.08.2015 р. позивач звернувся до відповідача із заявою, в якій просив привести договір оренди в частині орендної плати у відповідність до діючого законодавства щодо розміру орендної плати, надати йому розрахунок заборгованості і банківські реквізити для сплати орендної плати, та поновити (продовжити) на новий строк до 13.09.2025 р. дію договору оренди в частині земельної ділянки кадастровий номер НОМЕР_1 площею 0.0061 га.

До заяви позивачем було додано копію витягу про реєстрацію права оренди і копію довідки про нормативну грошову оцінку земельної ділянки.

При цьому, як встановив суд апеляційної інстанції та підтверджено матеріалами справи, до вказаного листа позивачем не було надано проекту додаткової угоди на поновлення договору оренди, як то передбачено приписами статті 33 Закону України "Про оренду землі".

13.10.2015 р. відповідач листом-повідомленням №937 направив на адресу позивача виписку з рішення 6 скликання 59 сесії Кирилівської селищної ради №8 від 09.10.2015 р. "Про розгляд питань щодо поновлення договорів оренди земельних ділянок" та повідомив його про відмову в поновленні договору оренди земельної ділянки. Вказаний лист №937 від 13.10.2015 р. був направлений позивачу, що підтверджується поштовою квитанцією та описом вкладення у лист.

Тобто, як було встановлено судами, рішення про поновлення спірного договору оренди землі орендодавець-відповідач не приймав та навпаки він, в порядку визначеному законодавством, направив лист-повідомлення про прийняте ним рішення (про відмову в поновленні договору оренди).

15.10.2015 р. (тобто вже після закінчення терміну дії спірного договору оренди землі) позивач направив відповідачу заяву та проект додаткової угоди про поновлення терміну дії договору оренди від 13.09.2005 р.

Втім, листом від 19.11.2015 р. відповідач вдруге повідомив позивача, що рішенням Кирилівської селищної ради № 8 від 09.10.2015 р. йому відмовлено в поновленні договору оренди земельної ділянки від 13.09.2005 р.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено господарськими судами, предметом даного судового розгляду є вимога ФОП ОСОБА_4 до Кирилівської селищної ради Якимівського району Запорізької області про визнання неправомірним та скасування пункту 4 рішення Кирилівської селищної ради від 09.10.2015 р. на підставі статей 764, 777 Цивільного кодексу України, статті 33 Закону України "Про оренду землі".

Рішенням місцевого господарського суду ці вимоги були задоволено.

Скасовуючи рішення у справі, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 2 Закону України "Про оренду землі" унормовано, що відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Згідно з приписами статей 13, 30 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства. Зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку.

Згідно з приписами статті 31 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі припиняється в разі, зокрема, закінчення строку, на який його було укладено.

Правові підстави поновлення договору оренди землі визначаються статтею 33 Закону України "Про оренду землі", яка фактично об'єднує два випадки пролонгації такого договору.

Відповідно до приписів статті 33 Закону України "Про оренду землі" по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі).

Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі.

До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди.

При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін.

У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.

Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі.

За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

Разом з тим, у разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності упродовж одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. У цьому випадку укладання додаткової угоди про поновлення договору оренди землі здійснюється із: власником земельної ділянки (щодо земель приватної власності); уповноваженим керівником органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування без прийняття рішення органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної або комунальної власності).

Керівник органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який уповноважений підписувати додаткову угоду до договору оренди землі щодо земельної ділянки державної або комунальної власності, визначається рішенням цього органу.

Додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов'язковому порядку.

Відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі може бути оскаржено в суді.

Виходячи з приписів статей 319, 626 Цивільного кодексу України слід дійти висновку про те, що реалізація переважного права на поновлення договору оренди, яка передбачена частиною першою статті 33 Закону України "Про оренду землі", можлива лише за умови дотримання встановленої цією нормою процедури та наявності волевиявлення сторін.

Таким чином, згідно з частинами 1 - 5 статті 33 Закону України "Про оренду землі" у разі поновлення договору оренди землі умови договору можуть бути змінені за згодою сторін з укладенням додаткової угоди. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати чи інших істотних умов договору, які передбачені статтею 15 цього Закону, переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.

Отже, для застосування частини 1 статті 33 Закону України "Про оренду землі" та визнання за орендарем переважного права на поновлення договору оренди необхідно встановити такі юридичні факти: орендар належно виконує свої обов'язки за договором; орендар до закінчення строку дії договору повідомив орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди; орендодавець протягом місяця не повідомив орендаря про наявність заперечень та своє рішення.

Наведене узгоджується з правовою позицією, викладеною у постановах Верховного Суду України від 25.05.2016 р. у справі №911/1707/15, від 13.04.2016 р. у справі №6-2027цс15, від 25.02.2015 р. у справі №6-219цс14.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Згідно з приписами статті 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційна інстанція за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого суду у повному обсязі.

Дослідивши обставини та зібрані у справі докази, суд апеляційної інстанції встановив, що позивачем не був дотриманий встановлений статтею 33 Закону України "Про оренду землі" порядок поновлення спірного договору оренди землі.

Апеляційний господарський суд встановив та підтверджено матеріалами справи, що позивач не надсилав орендодавцю проект додаткової угоди до договору, як то передбачено приписами наведеної норми, а орендодавець повідомив орендаря про наявність заперечень і своє рішення про відмову в поновленні спірного договору оренди.

При цьому, судом апеляційної інстанції було враховано, що позивач мав намір переглянути розмір орендної плати, яка є істотною умовою договору оренди землі, проте, як вже зазначалося, відповідного проекту договору відповідачу не надсилав, а тому сторони не дійшли згоди щодо істотних умов договору з метою його поновлення та не уклали відповідної додаткової угоди, відтак, позивач втратив своє переважне право на поновлення договору оренди землі на спірну земельну ділянку.

Також господарський суд апеляційної інстанції встановив, що спірний договір оренди припинив свою дію 13.09.2015 р. за закінченням строку, на який його було укладено.

Як вже зазначалося, позивач просив визнати недійсним пункт 4 рішення від 09.10.2015 р. щодо відмови йому у поновленні спірного договору.

За приписами статті 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси. Тобто підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства і визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт, а також порушення у зв'язку з цим прав та охоронюваних законом інтересів позивача.

Апеляційний господарський суд встановив, що спірне рішення в оскарженій частині було прийнято радою в межах компетенції та наданих їй законом повноважень, без порушень вимог закону, а відтак відсутні підстави для його скасування, як незаконного.

Відповідно до статті 111 7 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази. У касаційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Перевіривши у відповідності до частини 2 статті 111 5 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у постанові апеляційного господарського суду, колегія суддів дійшла висновків про те, що суд апеляційної інстанції в порядку статей 43, 99, 101 Господарського процесуального кодексу України всебічно, повно та об'єктивно розглянув у судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності; дослідив подані сторонами в обґрунтування своїх вимог та заперечень докази; належним чином проаналізував спірні правовідносини, вірно та обґрунтовано скасував рішення місцевого господарського суду.

Доводи, викладені в касаційній скарзі, не спростовують викладеного і встановленого судом апеляційної інстанції та стосуються переоцінки доказів у справі, що знаходиться поза межами компетенції суду касаційної інстанції.

Отже, з урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції колегія суддів не вбачає підстав для скасування оскаржуваної постанови у справі та задоволення касаційної скарги.

Керуючись пунктом 1 статті 111 9 , статтями 111 5 , 111 7 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,-

П О С Т А Н О В И В :

Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 28.11.2016 р. у справі № 908/1664/16 господарського суду Запорізької області залишити без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

Головуючий суддя Т. Дроботова

Судді: І. Алєєва

Л. Рогач