Рішення

від 30.11.2016 по справі 2-1316/12

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 2-1316/12 Головуючий у І інстанції Зінченко О. М. Провадження № 22-ц/780/5011/16 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_1 Категорія 1 30.11.2016

РІШЕННЯ

Іменем України

30 листопада 2016 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого - судді Таргоній Д.О.,

суддів - Сліпченка О.І., Верланова С.М.

за участю секретаря Дрозда Р.І.,

розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на заочне рішення Обухівського районного суду Київської області від 25 грудня 2012 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, треті особи: Публічне акціонерне товариство «Платінум Банк», Публічне акціонерне товариство «Астра Банк», Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк», Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк» про визнання права власності на 1/2 частину спільного майна подружжя та його поділ.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, перевіривши матеріали справи та доводи учасників судового процесу, колегія суддів

УСТАНОВИЛА:

У серпні 2012 року позивач ОСОБА_3 звернувся до суду з даним позовом, посилаючись на те, що з 15 липня 1998 року він перебуває у шлюбі з відповідачкою ОСОБА_2, в якому вони придбали нерухоме майно у вигляді нежитлових приміщень, житлового будинку та транспортних засобів, тому просив визнати спільною сумісною власністю подружжя майно, придбане під час шлюбу та визнати за ним право власності на 1/2 частину спільного сумісного майна подружжя.

Заочним рішенням Обухівського районного суду Київської області від 25 грудня 2012 року позов задоволено.

Визнано спільною сумісною власністю ОСОБА_3 та ОСОБА_2: нежитлове приміщення по вул. Миру, 13-А у м. Обухові Київської області; нежитлове приміщення по вул. Київській, 1/8 у м.Обухові Київської області; нежитлове приміщення по вул. Київській, 166 у м. Обухові Київської області; нежитлове приміщення по вул. Юності, 2 у м. Українка Обухівського району Київської області; нежитлове приміщення (магазин «Подарунки»), розташоване на території КП «Ринок Ранковий» по вул. Каштановій у м. Обухові Київської області; житловий будинок по вул. Вишневій, 82 у с. Таценки Обухівського району Київської області; земельну ділянку площею 0,06 га по вул. Миру, 13-А у м. Обухові Київської області; земельну ділянку площею 49,79 кв. м, розташовану на території КП «Ринок Ранковий» по вул. Каштановій у м. Обухові Київської області,

Визнано за ОСОБА_3 право власності на 1/2 частину нежитлового приміщення по вул. Миру, 13-А у м. Обухові Київської області; нежитлового приміщення по вул. Київській, 1/8 у м. Обухові Київської області; нежитлового приміщення по вул. Київській, 166 у м.Обухові Київської області; нежитлового приміщення по вул. Юності, 2 у м. Українка Обухівського району Київської області; нежитлового приміщення (магазин «Подарунки»), розташованого на території КП «Ринок Ранковий» по вул. Каштановій у м. Обухові Київської області; житлового будинку по вул. Вишневій, 82 у с. Таценки Обухівського району Київської області; земельну ділянку площею 0,06 га по вул. Миру, 13-А у м. Обухові Київської області; земельну ділянку площею 49,79 кв. м, розташовану на території КП «Ринок Ранковий» по вул. Каштановій у м.Обухові Київської області.

Рішенням апеляційного суду Київської області від 16 квітня 2013 року частково задоволено апеляційну скаргу ПАТ «Платинум Банк», заочне рішення Обухівського районного суду Київської області від 25 грудня 2012 року скасовано в частині визнання нежитлового приміщення в м. Обухів по вул.. київська, 166 спільною сумісною власністю подружжя та визнання за ОСОБА_3 права власності на ? частину цього нежитлового приміщення. Ухвалено в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні даної вимоги. В іншій частині рішення залишено без змін.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 24 жовтня 2013 року рішення апеляційного суду Київської області від 16 квітня 2013 року та рішення Обухівського районного суду Київської області від 25 грудня 2012 року у не скасованій апеляційним судом частині залишено без змін.

Ухвалою Обухівського районного суду Київської області від 29 листопада 2013 року залишено без задоволення заяву ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення.

У грудні 2012 року ОСОБА_2 звернулась з апеляційною скаргою на заочне рішення Обухівського районного суду Київської області від 25 грудня 2012 року, в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просила рішення скасувати та ухвалити нове про відмову в задоволенні вимог позивача.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначила, що все спірне нерухоме майно було придбане за рахунок коштів від здійснення нею підприємницької діяльності, а тому є її особистою приватною власністю, як майно фізичної особи - підприємця, і використовується нею для здійснення комерційної діяльності.

Ухвалою апеляційного суду Київської області від 13 березня 2014 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилено.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 18 червня 2014 року ухвалу апеляційного суду Київської області від 13 березня 2014 року скасовано, справу направлено на новий апеляційний розгляд.

20 жовтня 2014 року було скасовано рішення суду першої інстанції в частині визнання нежитлового приміщення по вул. Київській, 166 у м. Обухові Київської області спільною сумісною власністю ОСОБА_3 та ОСОБА_2 та визнання за ОСОБА_3 права власності на 1/2 частину нежитлового приміщення по вул. Київській, 166 у м. Обухові Київської області, ухвалено в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_3 відмовлено. В іншій частині рішення суду залишено без змін.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 06 травня 2015 року, рішення апеляційного суду Київської області від 20 жовтня 2014 року в частині задоволення вимог про визнання нежитлового приміщення, яке розташоване по вул. Юності, 2 у м. Українка Обухівського району Київської області, та земельної ділянки площею 49,79 кв. м для комерційного використання, що розташована за адресою: вул. Каштанова у м. Обухові Київської області, об'єктом права спільної сумісної власності та їх поділ скасовано, справу в цій частині передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. В іншій частині рішення суду залишено без змін.

За результатами нового апеляційного розгляду, рішенням апеляційного суду Київської області від 01 вересня 2015 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково. Заочне рішення Обухівського районного суду Київської області від 25 грудня 2012 року скасовано в частині визнання нежитлового приміщення, яке розташоване по вул. Юності, 2 у м. Українка Обухівського району Київської області, та земельної ділянки площею 49,79 кв. м для комерційного використання, що розташована за адресою: вул. Каштанова у м. Обухові Київської області, об'єктом права спільної сумісної власності та їх поділу. Ухвалено в цій частині нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 в цій частині відмовлено.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 13 липня 2016 року рішення апеляційного суду Київської області від 01 вересня 2015 року скасовано, справу передано на новий апеляційний розгляд.

Таким чином, у даному апеляційному провадженні розглядається апеляційна скарга відповідачки ОСОБА_2 щодо вирішення судом першої інстанції вимог позивача про визнання нежитлового приміщення, яке розташоване по вул. Юності, 2 у м. Українка Обухівського району Київської області, та земельної ділянки площею 49,79 кв. м для комерційного використання, що розташована за адресою: вул. Каштанова у м. Обухові Київської області, об'єктами права спільної сумісної власності сторін та їх поділ.

Колегія суддів, заслухавши суддю доповідача, пояснення учасників, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в зазначеній частині обговоривши доводи апеляційної скарги та урахувавши висновки Вищого спеціалізованого суду України по цій справі, приходить до наступного.

Судом встановлено, що з 15 липня 1998 року по теперішній час ОСОБА_2 та ОСОБА_3 перебувають у зареєстрованому шлюбі, у період якого з 2003 року по 2011 року сторонами набуто спірне майно, в тому числі:

- нежитлова будівля-павільйон, розташована по вул. Юності, 2 у м. Українка Обухівського району Київської області, яка належить ОСОБА_2, на підставі договору купівлі-продажу нежитлової будівлі від 13 лютого 2004 року, посвідченого приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу ОСОБА_4 13 лютого 2004 року;

- земельна ділянка площею 49,79 кв. м для комерційного використання, розташована за адресою: вул. Каштанова у м. Обухові Київської області, на підставі державного акта на право власності на землю, виданого 28 серпня 2003 року на підставі договору купівлі-продажу від 07 жовтня 2002 року, належить ОСОБА_2

Відповідно до ст.60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

У разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором (ст. 70 СК України). Відтак при вирішенні спору про поділ майна подружжя слід виходити з презумпції рівності часток подружжя у набутому ними майні.

Пунктами 23, 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» судам роз'яснено, що, вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання. До складу майна, що підлягає поділу, включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб.

Порядок здійснення подружжям права спільної сумісної власності та право подружжя на розпорядження спільним сумісним майном визначено у ст.ст. 63, 65 СК України.

Водночас відповідно до ст. 59 СК України той з подружжя, який є власником майна, визначає режим володіння та користування ним з урахуванням інтересів сім'ї, насамперед дітей.

Одним із видів розпорядження власністю є право власника використовувати своє майно для здійснення підприємницької діяльності.

Відповідно до ст. 320 ЦК України власник має право використовувати своє майно для здійснення підприємницької діяльності, крім випадків, встановлених законом. Законом можуть бути встановлені умови використання власником свого майна для здійснення підприємницької діяльності. Окремою формою підприємницької діяльності є підприємницька діяльність фізичних осіб. Жодних спеціальних умов чи обмежень використання фізичною особою, яка перебуває у шлюбі, свого майна для здійснення підприємницької діяльності законом не встановлено.

Так, згідно зі статтею 52 ЦК України ФОП відповідає за зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення.

ФОП, яка перебуває у шлюбі, відповідає за зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм особистим майном і часткою у спільній сумісній власності подружжя, яка належатиме їй при поділі цього майна.

Отже, майно ФОП, яке використовується для її господарської діяльності, вважається спільним майном подружжя, як і інше майно, набуте в період шлюбу, за умови, що воно придбане за рахунок належних подружжю коштів.

Використання зазначеного майна одним з подружжя для здійснення підприємницької діяльності може бути враховано під час обрання способу поділу цього майна.

Таким чином, системний аналіз вищезазначених норм матеріального права дозволяє дійти висновку про те, що майно ФОП може бути об'єктом спільної сумісної власності подружжя і предметом поділу між кожним з подружжя з урахуванням загальних вимог законодавства щодо критеріїв визначення правового режиму спільного сумісного майна подружжя та способів поділу його між кожним з подружжя.

Розглядаючи справу, суд першої інстанції, зробивши висновок про те, що спірне нерухоме майно перебуває у правовому режимі спільної сумісної власності подружжя, не з'ясував, чи це майно було придбано за рахунок належних подружжю коштів чи за кошти відповідача ОСОБА_2, як фізичної особи - підприємця.

На необхідність з'ясування цих обставин звернув увагу і Вищій спеціалізований суд України у своїй ухвалі від 13.07.2016р.

Перевіряючи зазначені обставини, колегією суддів встановлено наступне.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач ОСОБА_2 є суб'єктом підприємницької діяльності з 21.09.2001 року, що підтверджується свідоцтвом про держану реєстрацію фізичної особи - підприємця серії В00 №985581 (т. 3 а.с. 11)

Основним видом діяльності ФОП ОСОБА_2 є здавання в найм власної нерухомості та рухомого майна, що підтверджується звітами суб'єкта малого підприємництва - фізичної особи - платника єдиного податку, податковими деклараціями за період з 2002 по 2011 року. (т. 3 а.с.85-11 )

За відповідний період здійснення підприємницької діяльності з 2001 по 2011 року ФОП ОСОБА_2 було отримано доходи, що підтверджується відповідною податковою звітністю, наявною в матеріалах справи, зокрема:

- у 2001 році - 15 600 грн.;

- у 2002 році - 124 720 грн.;

- у 2003 році - 424 745 грн.;

- у 2004 році - 458 355 грн.;

- у 2005 році - 489 800 грн.;

- у 2006 році - 463 404 грн.;

- у 2007 році - 493 605 грн.;

- у 2008 році - 492 000 грн.;

- у 2009 році - 484 769 грн.;

- у 2010 році - 483 764 грн.;

- у 2011 році - 493 534 грн.

Як вбачається з договору купівлі-продажу земельної ділянки від 07.10.2002 року, ОСОБА_2 купила цю земельну ділянку у суб'єкта підприємницької діяльності - ОСОБА_5 за 90 440 грн. (т. 1 а.с. 26)

28.08.2003 року ОСОБА_2 отримала державний акт серії КВ № 020918 на право власності на землю площею 49,79 кв.м. по вул. Каштанова в м. Обухів, саме як суб'єкт підприємницької діяльності, з цільовим призначенням - для комерційного використання.

Факт використання зазначеного нерухомого майна у підприємницькій діяльності ФОП ОСОБА_2 підтверджується документами будівельного паспорту № 44 на розробку проектно-кошторисної документації для будівництва 2006 р. щодо реконструкції аптеки, проектом реконструкції нежитлового приміщення 2011 року, низкою договорів оренди цього майна іншими особами, рахунками-фактурами та накладними, податковою звітністю щодо сплати ФОП ОСОБА_2 земельного податку.

Щодо нежитлового приміщення, яке розташоване по вул. Юності, 2 у м. Українка Обухівського району Київської області, колегією суддів встановлено наступне.

Відповідно до договору купівлі-продажу нежитлової будівлі від 13.02.2004 року, ВАТ «Енергетик» продав, а ОСОБА_2, як суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа, придбала нежитлову будівлю в м. Українка по вул. Юності, 2 загальною площею 52,7 кв.м. за ціною 26 650 грн. (т. 1 а.с. 16)

26.05.2011 року ОСОБА_2 отримала свідоцтво про право власності на нерухоме майно - нежитлова будівля по вул. Юності, 2 в м. Українка Обухівського району Київської області, аптека, загальною площею 217,0 кв.м. (т. 1 а.с. 20)

В судовому засіданні встановлено, що вказане нежитлове приміщення було реконструйоване та переплановане, та на час розгляду справи його загальна площа становить 217 кв.м., що не заперечувалось сторонами.

При цьому, обґрунтовуючи свої вимоги, позивач ОСОБА_3 зазначав, що площа придбаного ФОП ОСОБА_2 нежитлового приміщення по вул. Юності, 2 у м. Українка Обухівського району Київської області після перепланування, яке проводилося ними за спільні кошти, значно збільшилась, а дане приміщення не використовувалося нею для здійснення підприємницької діяльності.

Згідно з ст.ст.10, 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексом.

Колегія суддів апеляційного суду не приймає доводи позивача щодо здійснення перепланування за спільні кошти подружжя, оскільки вони не підтверджені належними та допустимими доказами.

В той же час, заперечуючи проти позовних вимог, відповідач ОСОБА_2 посилається на те, що спірне нежитлове приміщення по вул. Юності, 2 в м. Українка використовувалось з комерційною метою шляхом передачі його в оренду Українській міській раді на підставі договору від 17.05.2006 року, а також іншим особам, що підтверджується низкою договорів оренди вказаного нерухомого майна, податковою звітністю щодо сплати ФОП ОСОБА_2 земельного податку.

Зазначила також, що вся проектно-дозвільну документацію на здійснення реконструкції вказаного нежитлового приміщення була оформлена на імя ФОП ОСОБА_2, а реконструкції розпочато за рахунок її особистих коштів, що підтверджується рішенням виконавчого комітету Української міської ради № 318 від 11.11.2004р., рішенням виконавчого комітету Української міської ради № 141 від 26.05.2005р., висновком Обухівської райСЕС на проект будівництва № 03/01-71-691 від 17.04.2006р., дозволом на виконання будівельних робіт № 115 від 17.05.2006 р., іншими документами будівельного паспорта № 22 на розробку проектно-кошторисної документації для будівництва 2006р., розпорядженням Обухівської районної державної адміністрації від 22.05.2006 року № 356, актом Державної технічної комісії про готовність закінченого будівництвом об'єкту до експлуатації від 23.05.2006 р. № 465. (копії зазначених документів знаходяться в додаткових томах справи).

Враховуючи викладене, колегія суддів прийшла до наступних висновків.

Із змісту нормативних положень глав 7 та 8 СК України, власність у сім'ї існує у двох правових режимах: спільна сумісна власність подружжя та особиста приватна власність кожного з подружжя, залежно від якого регулюється питання розпорядження таким майном.

Підстави набуття права спільної сумісної власності подружжя (тобто перелік юридичних фактів, які складають підстави виникнення права спільної сумісної власності на майно подружжя) визначені в статті 60 СК України.

За змістом цієї норми майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловіку на праві спільної сумісної власності.

Таким чином, належність майна до спільної сумісної власності подружжя визначається не тільки фактом придбання його під час шлюбу, але і спільною участю подружжя коштами або працею в набутті майна. Застосовуючи цю норму права (статті 60 СК України) та визнаючи право спільної сумісної власності подружжя на майно, суд повинен на підставі доказів встановити не тільки факт набуття майна під час шлюбу, але й той факт, що джерелом його набуття є спільні сумісні кошти подружжя або їх спільна праця.

Відповідно до статті 63 СК України, дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Право подружжя на розпоряджання майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя регулюється положеннями статті 65 СК України.

Так, статтею 65 СК України визначено, що дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою. При укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Дружина, чоловік має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим із подружжя без її, його згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового. Для укладення одним із подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також договорів стосовно цінного майна, згода другого з подружжя має бути подана письмово. Згода на укладення договору, який потребує нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, має бути нотаріально засвідчена. Договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім'ї, створює обов'язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім'ї.

Згідно із частинами 1, 2 статті 52 ЦК України, фізична особа - підприємець відповідає за зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення; фізична особа - підприємець, яка перебуває у шлюбі, відповідає за зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм особистим майном і часткою у праві спільної сумісної власності подружжя, яка належатиме їй при поділі цього майна.

Отже, майно фізичної особи підприємця, яке придбане за кошти від своєї діяльності підприємця і не в інтересах сім'ї та використовується в його підприємницькій діяльності з метою отримання прибутку, слід розглядати як його особисту приватну власність, відповідно до ст. 57 СК України, а не як об'єкт спільної сумісної власності подружжя, який підпадає під регулювання ст. ст. 60, 61 СК України.

Аналогічну правову позицію висловив Верховний Суд України в постанові від 18 травня 2016 рку у справі 6-1327цс15.

З огляду на вказане, враховуючи, що відповідачем ОСОБА_2 доведено факт придбання спірного майна за кошти, отримані внаслідок комерційної діяльності як фізичної особи - підприємця, а також підтверджено факт використання спірного майна в її підприємницькій діяльності, висновки суду першої інстанції про те, що спірне майно є об'єктом спільної сумісної власності подружжя не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства.

Позивач ОСОБА_3 не надав суду доказів на підтвердження придбання спірного майна за спільні кошти подружжя, а також щодо вкладення спільних коштів в перепланування та реконструкцію спірного нежитлового приміщення, а тому його вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.

Отже, колегія суддів вважає, що висновок суду першої інстанції в частині визнання нежитлового приміщення, яке розташоване по вул. Юності, 2 у м. Українка Обухівського району Київської області, та земельної ділянки площею 49,79 кв. м для комерційного використання, що розташована за адресою: вул. Каштанова у м. Обухові Київської області, об'єктами права спільної сумісної власності та їх поділу, не відповідає обставинам справи, що в силу ст. 309 ЦПК України є підставою для скасування рішення в цій частині із ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову в цій частині.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 313-316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Заочне рішення Обухівського районного суду Київської області від 25 грудня 2012 року скасувати в частині визнання нежитлового приміщення, яке розташоване по вул. Юності, 2 у м. Українка Обухівського району Київської області, та земельної ділянки площею 49,79 кв. м для комерційного використання, що розташована за адресою: вул. Каштанова у м. Обухові Київської області, об'єктами права спільної сумісної власності сторін та їх поділу, і ухвалити в цій частині нове рішення.

Відмовити ОСОБА_3 в позовних вимогах про визнання нежитлового приміщення, яке розташоване по вул. Юності, 2 у м. Українка Обухівського району Київської області, та земельної ділянки площею 49,79 кв. м для комерційного використання, що розташована за адресою: вул. Каштанова у м. Обухові Київської області, об'єктами права спільної сумісної власності та визнання за ним права власності на 1/2 частину цього майна.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий:

Судді: