Постанова

від 23.10.2019 по справі 2-1316/12

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

23 жовтня 2019 року

м. Київ

справа № 2-1316/12

провадження № 61-13950св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Русинчука М. М. (суддя-доповідач),

суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О., Журавель В. І., Краснощокова Є. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_5,

треті особи: Публічне акціонерне товариство Платінум банк , Публічне акціонерне товариство Астра Банк , Публічне акціонерне товариство Дельта Банк , Публічне акціонерне товариство Укрсоцбанк ,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Апеляційного суду Київської області від 30 листопада 2016 року в складі колегії суддів: Таргоній Д. О., Сліпченка О. І., Верланова С. М.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2012 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_5 , в якому просив визнати спільною сумісною власністю подружжя майно, придбане під час шлюбу, та визнати за ним право власності на Ѕ частину цього майна.

Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що з 15 липня 1998 року він перебуває у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_5 , у якому вони придбали нерухоме майно:

нежитлові приміщення, розміщені: по АДРЕСА_1 ; по АДРЕСА_3 ; по АДРЕСА_4; по АДРЕСА_5 ; (магазин ІНФОРМАЦІЯ_1 ) по АДРЕСА_8; житлового будинку по АДРЕСА_7 ;

та земельні ділянки площею 0,6 га та 49,79 кв. м, розташовані, відповідно, по АДРЕСА_1 та на АДРЕСА_8.

Справа розглядалась судами неодноразово

Результати першого розгляду справи

Заочним рішенням Обухівського районного суду Київської області від 25 грудня 2012 року позов задоволено.

Визнано нежитлове приміщення по АДРЕСА_1 ; нежитлове приміщення по АДРЕСА_3 ; нежитлове приміщення по АДРЕСА_4 ; нежитлове приміщення по АДРЕСА_5 ; нежитлове приміщення (магазин ІНФОРМАЦІЯ_1 ), розташоване АДРЕСА_8 ; житловий будинок по АДРЕСА_7 ; земельну ділянку площею 0,06 га по АДРЕСА_1 ; земельну ділянку площею 49,79 кв. м, розташовану на АДРЕСА_8 , спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_5

Визнано за ОСОБА_1 право власності на Ѕ частини:

нежитлового приміщення по АДРЕСА_1 ; нежитлового приміщення по АДРЕСА_3 ; нежитлового приміщення по АДРЕСА_4 ; нежитлового приміщення по АДРЕСА_5 ; нежитлового приміщення (магазин ІНФОРМАЦІЯ_1 ), розташованого на території АДРЕСА_8 ; житлового будинку по АДРЕСА_7 ; земельної ділянки площею 0,06 га по АДРЕСА_1 ; земельної ділянку площею 49,79 кв. м, розташовану на АДРЕСА_8 .

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що спірне нерухоме майно придбано сторонами під час перебування їх у шлюбі, а тому є їх спільною сумісною власністю і підлягає поділу в рівних частках.

Рішенням апеляційного суду Київської області від 20 жовтня 2014 року скасовано рішення суду першої інстанції в частині визнання нежитлового приміщення по АДРЕСА_4 спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_5 та визнання за ОСОБА_1 права власності на Ѕ частини нежитлового приміщення по АДРЕСА_4 . У задоволенні позову ОСОБА_1 в цій частині відмовлено.

В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 06 травня 2015 року рішення апеляційного суду Київської області від 20 жовтня 2014 року в частині задоволення вимог про визнання нежитлового приміщення, яке розташоване по АДРЕСА_5 , та земельної ділянки площею 49,79 кв. м для комерційного використання, розташованій по АДРЕСА_8 , об`єктом права спільної сумісної власності та їх поділ скасовано, справу в цій частині передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

В іншій частині рішення суду залишено без змін.

Рішенням апеляційного суду Київської області від 01 вересня 2015 року заочне рішення Обухівського районного суду Київської області від 25 грудня 2012 року в частині визнання нежитлового приміщення, розташованого по АДРЕСА_5 , та земельної ділянки площею 49,79 кв. м для комерційного використання, розташованої по АДРЕСА_8 , об`єктами права спільної сумісної власності сторін та їх поділу скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення, яким відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог про визнання цього майна об`єктом спільної сумісної власності подружжя та визнання за ним права власності на це майно.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 13 липня 2016 року рішення апеляційного суду Київської області від 01 вересня 2015 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

В своїй ухвалі касаційний суд вказав, що суд апеляційної інстанції належним чином не перевірив тверджень позивача про те, що нежитлове приміщення площею 49,79 кв. м по АДРЕСА_8 було придбане відповідачем як фізичною особою, а не як суб`єктом підприємницької діяльності, за час їхнього шлюбу та за спільні кошти подружжя.

Крім того, суд не дав оцінки посиланням ОСОБА_1 про те, що площа придбаного ФОП ОСОБА_5 нежитлового приміщення по АДРЕСА_5 після перепланування, яке проводилося ними за спільні кошти, збільшилась, а також не врахував його посилань на те, що після перепланування зазначене майно було оформлено на фізичну особу ОСОБА_5 та не використовувалося нею для здійснення підприємницької діяльності.

Пославшись на висновки Верховного Суду України від 02 жовтня 2013 року, викладені у постанові № 6-79цс13, суд апеляційної інстанції не врахував того, що у цій постанові встановлено інші фактичні обставини, зокрема те, що спірне майно було придбано фізичною особою-підприємцем за власні кошти, тому він мав право розпоряджатися ним на власний розсуд як особистим майном.

При цьому, апеляційний суд не врахував правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 16 грудня 2015 року № 6-1109цс15 і відповідно до ст. 360-7 ЦПК України є обов`язковим для всіх судів України, за яким майно фізичної особи-підприємця може бути об`єктом спільної власності подружжя і предметом поділу між ними з урахуванням загальних вимог законодавства щодо критеріїв визначення спільного майна подружжя та способів поділу його між ними.

Результати нового розгляду справи

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

При новому апеляційному розгляді справа переглядалась в частині позовних вимог про визнання об`єктами права спільної сумісної власності і поділ нежитлового приміщення, яке розташоване по АДРЕСА_5 , та земельної ділянки площею 49,79 кв.м для комерційного використання, що розташована по АДРЕСА_8 .

Рішенням Апеляційного суду Київської області від 30 листопада 2016 року скасовано заочне рішення Обухівського районного суду Київської області від 25 грудня 2012 року в частині визнання нежитлового приміщення, яке розташоване по АДРЕСА_5 , та земельної ділянки площею 49,79 кв.м для комерційного використання, що розташована по АДРЕСА_8 , об`єктами спільної сумісної власності сторін та їх поділу, ухвалено в цій частині нове рішення.

Відмовлено ОСОБА_1 в позовних вимогах про визнання нежитлового приміщення, яке розташоване по АДРЕСА_5 , та земельної ділянки площею 49,79 кв. м для комерційного використання, що розташована по АДРЕСА_8 , об`єктами спільної сумісної власності та визнання за ним права власності на Ѕ частину цього майна.

Апеляційний суд виходив із того, що майно фізичної особи підприємця, яке придбане за кошти від своєї діяльності підприємця і не в інтересах сім`ї та використовується в його підприємницькій діяльності з метою отримання прибутку, слід розглядати як його особисту приватну власність, відповідно до статті 57 СК України, а не як об`єкт спільної сумісної власності подружжя, який підпадає під регулювання статей 60, 61 СК України (аналогічну правову позицію висловив Верховний Суд України в постанові від 18 травня 2016 року у справі 6-1327цс15).

Відповідачем ОСОБА_5 доведено факт придбання спірного майна за кошти, отримані внаслідок комерційної діяльності як фізичної особи - підприємця, а також підтверджено факт використання спірного майна в її підприємницькій діяльності. Натомість позивач не надав суду доказів на підтвердження придбання спірного майна за спільні кошти подружжя, а також щодо вкладення спільних коштів в перепланування та реконструкцію спірного нежитлового приміщення, а тому його вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У грудні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду апеляційної інстанцій, рішення суду першої інстанції залишити в силі.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23 грудня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.

На виконання вимог підпункту 4 першого розділу ХІІІ Перехідні положення ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року 16 березня 2018 року справу передано до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 07 жовтня 2019 року справу призначено до судового розгляду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга ОСОБА_1 аргументована тим, що суд апеляційної інстанції, ухвалюючи рішення, не врахував договір купівлі - продажу земельної ділянки від 07 жовтня 2002 року, за яким ОСОБА_5 придбала спірну земельну ділянку у ОСОБА_6 як фізична особа, а не ФОП ОСОБА_5 , та дійшов помилкового висновку про доведеність відповідачем факту придбання нежитлового приміщення АДРЕСА_5 за кошти, отримані внаслідок комерційної діяльності як фізичної особи - підприємця

Також апеляційний суд не врахував, що він, як співвласник спірного нежитлового приміщення надав згоду, яка посвідчувалась нотаріально, на укладення іпотечного договору між відповідачем та ПАТ Платинум Банк ,.

Відзив/заперечення на касаційну скаргу не надходили

Позиція Верховного Суду

Касаційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.

Суди встановили, щоз 15 липня 1998 року ОСОБА_1 та ОСОБА_5 перебувають у зареєстрованому шлюбі.

ОСОБА_5 з 21 вересня 2001 року зареєстрована як фізична особа-підприємець. Основним видом діяльності ФОП ОСОБА_5 є здавання в найм власної нерухомості та рухомого майна, що підтверджується звітами суб`єкта малого підприємництва - фізичної особи - платника єдиного податку, податковими деклараціями за період з 2002 по 2011 року.

За договором купівлі-продажу земельної ділянки від 07 жовтня 2002 року ОСОБА_5 купила спірну земельну ділянку площею 49,79 кв.м по АДРЕСА_8 саме як суб`єкт підприємницької діяльності з цільовим призначенням - для комерційного використання у суб`єкта підприємницької діяльності - ОСОБА_6 за 90 440 грн.

За договором купівлі-продажу нежитлової будівлі від 13 лютого 2004 року ВАТ Енергетик продав, а ОСОБА_5 , як суб`єкт підприємницької діяльності - фізична особа, придбала нежитлову будівлю в АДРЕСА_5 загальною площею 52,7 кв. м за ціною 26 650 грн., площа якого внаслідок наступної його реконструкції збільшилась до 217,0 кв.м

26 травня 2011 року ОСОБА_5 отримала свідоцтво про право власності на це нерухоме майно.

Спірне нежитлове приміщення по АДРЕСА_5 використовувалось з комерційною метою шляхом передачі його в оренду Українській міській раді на підставі договору від 17 травня 2006 року, а також іншим особам, що підтверджується низкою договорів оренди вказаного нерухомого майна, податковою звітністю щодо сплати ФОП ОСОБА_5 земельного податку.

Проектно-дозвільна документація на здійснення реконструкції вказаного нежитлового приміщення була оформлена на ім`я ФОП ОСОБА_5 .

Згідно зі статтею 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Правові підстави визнання майна особистою приватною власністю дружини та чоловіка закріплені у статті 57 СК України.

У постанові Верховного Суду України від 18 травня 2016 року у справі № 6-1327цс15, викладено такий правовий висновок:

Згідно з частинами 1, 2 статті 52 ЦК України фізична особа-підприємець відповідає за зобов`язаннями, пов`язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення; фізична особа-підприємець, яка перебуває у шлюбі, відповідає за зобов`язаннями, пов`язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм особистим майном і часткою у спільній сумісній власності подружжя, яка належатиме їй при поділі цього майна.

Отже, майно фізичної особи-підприємця, яке придбане за кошти від своєї діяльності підприємця і не в інтересах сім`ї та використовується в його підприємницькій діяльності з метою отримання прибутку, слід розглядати як його особисту приватну власність відповідно до ст. 57 СК України, а не як об`єкт спільної сумісної власності подружжя, який підпадає під регулювання ст. ст. 60, 61 СК України .

Апеляційний суд, встановивши, що ОСОБА_5 придбала спірне нерухоме майно як фізична особа-підприємець за кошти від підприємницької діяльності, використовує його для здійснення підприємницької діяльності, дійшов обґрунтованого висновку про належність цього майна їй на праві особистої приватної власності, у зв`язку з чим правильно відмовив у задоволенні позову.

Доводи касаційної скарги про набуття спірного нерухомого майна у власність подружжя за спільні кошти є неприйнятними, оскільки їх перевірка потребує переоцінки доказів, досліджених і оцінених апеляційним судом, що виходить за встановлені статтею 400 ЦПК України межі повноважень суду касаційної інстанції.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Оскільки рішення апеляційного суду ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, касаційну скаргу відповідно до вимог статті 410 ЦПК України належить залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення без змін.

Керуючись статтями 400, 40 2 , 409, 413, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Апеляційного суду Київської області від 30 листопада 2016 року щодо відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_5 про визнання об`єктами права спільної сумісної власності і поділ нежитлового приміщення, яке розташоване по АДРЕСА_5 , та земельної ділянки площею 49,79 кв.м для комерційного використання, що знаходиться по АДРЕСА_8 , залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий М. М. Русинчук

Судді Н. О. Антоненко

І. О. Дундар

В. І. Журавель

Є. В. Краснощоков