Ухвала
від 22.11.2016 по справі 465/4009/14-к
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 465/4009/14-к Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1

Провадження № 11/783/61/16 Доповідач : ОСОБА_2

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 листопада 2016 року м.Львів

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справах апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючого судді - ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

за участю прокурора ОСОБА_5 ,

представника потерпілих ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , адвоката ОСОБА_8 ,

виправданого ОСОБА_9 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за апеляційною скаргою державного обвинувача ОСОБА_10 та апеляційну скаргу з доповненням представника потерпілих - адвоката ОСОБА_8 на вирок Франківського районного суду м. Львова від 23.08.2016 року відносно ОСОБА_9 ,

встановила:

Цим вироком

ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт. Боритня Турківського району Львівської обл., громадянина України, українця, з вищою освітою, неодруженого, працюючого директором ТОВ «Компанія «Ти і право», зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , згідно звимогамист. 89 КК України, раніше не судженого,

обвинуваченого у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.190та ч.4 ст.190 КК України, визнано не винуватим у вчиненні злочинів, передбачених ч.4 ст.190та ч.2 ст.190 КК України, у зв`язку з відсутністю в його діях складу злочинів та виправдано.

Провадження у справі закрито.

Запобіжний захід - у вигляді підписки про невиїзд - щодо ОСОБА_9 , до набрання вироком законної сили - скасовано.

Речові докази, що містяться в матеріалах справи та були предметом дослідження в суді, згідно постанови про визнання предметів та документів речовими доказами та долучення їх до кримінальної справи від 07.07.2010 року слідчого СВ Личаківського РВ ЛМУ ГУ МВС України у Львівській області старшого лейтенанта міліції ОСОБА_11 (Т.8 а.с.17-46), залишено зберігати при матеріалах кримінальної справи.

Цивільний позов ОСОБА_12 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди залишено без розгляду.

Цивільний позов ОСОБА_6 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди - залишено без розгляду.

Судові витрати пов`язані з проведенням експертиз покладено на рахунок держави.

ОСОБА_9 органами досудового слідства обвинувачувався в тому, що перебуваючи в приміщенні Філії ЗАТ "ОТП Банк", по вул. Івана Франка, 20 у м. Львові, в період часу з 13 квітня 2007 року по 17 червня 2008 року, маючи умисел на заволодіння чужим майном в особливо великих розмірах, шляхом обману та зловживання довірою, розпоряджаючись довіреностями виданими на його ім`я від 29.03.2007 року, та посвідченими приватним нотаріусом ОСОБА_13 від імені потерпілих - громадян Республіки Італії, а саме: ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яких ОСОБА_9 ввів в оману щодо дійсного статусу Товариства з обмеженою відповідальністю "АР.І.П.", співзасновниками якого останні являлись згідно посвідченого нотаріусом статуту товариства, оскільки дане підприємство взагалі не було зареєстроване в Єдиному державному реєстрі юридичних та фізичних осіб-підприємців на території України, про що ОСОБА_12 та ОСОБА_14 Баттіста не знали, вважаючи, що вищезгадане підприємство є дійсно зареєстрованим та діючим на території України, зважаючи, що ОСОБА_9 штучно створив умови для такого сприйняття, скориставшись тим, що вони, потерпілі, не володіли українською мовою та не були ознайомлені з законодавством України, видаючи їм приватне підприємство "АР.І.П.", засновником якого він був, за Товариство з обмеженою відповідальністю "АР.І.П."

Використовуючи дану обставину, ОСОБА_9 зняв з рахунків ОСОБА_12 , відкритих в ОТП Банку № 26202001603620 USD грошові кошти в сумі 33450,00 доларів США, № 26202001603620 EUR грошові кошти в сумі 6300,00 євро, № 26202002603620 USD грошові кошти в сумі 1730,00 доларів США, № 26202002603620 EUR грошові кошти у сумі 209209,00 євро, а всього зняв з даних рахунків грошові кошти на суму 35180, 00 доларів США та 215509,00 євро, що у перерахунку ( згідно довідки № 13-13/2/2334 від 30 жовтня 2008 року наданої Управлінням НБУ у Львівській області) на національну валюту становить разом 2128112, 40 гривень, а з поточних рахунків ОСОБА_6 , відкритих у вищевказаному ОТП Банку, № 26202001602955 USD грошові кошти в сумі 25885,00 доларів США, № 26202001602955 EUR грошові кошти в сумі 24645,00 євро, що в перерахунку (згідно довідки № 13 -13 /2/2334 від 30 жовтня 2008 року наданої Управлінням НБУ у Львівській області) на національну валюту, становить разом 307576, 03 гривень.

В подальшому ОСОБА_9 шахрайським шляхом заволодів вищевказаними грошовими коштами ОСОБА_12 та ОСОБА_6 , що разом становить 2 435 688, 40 гривень, які призначалися для функціонування та діяльності ТзОВ «АР.І.П.» (Т.8 а.с.333 361).

Відповідно до обвинувального висновку від 27 липня 2010 року, затвердженого виконуючим обов`язки прокурора Франківського району м. Львова 04 серпня 2010 року, ОСОБА_9 органами досудового слідства обвинувачувався ще й у тому, що будучи притягнутим 19 лютого 2009 року до кримінальної відповідальності Личаківським РВ ЛМУ ГУ МВС України у Львівській області за скоєння в період з 13.04.2007 року по 17.06.2008 року шахрайських дій, за ознаками злочину, передбаченогоч.4 ст.190 КК України, на шлях виправлення не став та знову скоїв злочин. Так, за даними обвинувального акту, ОСОБА_9 , 28 липня 2008 року, приблизно об 19 год. 00 хв., знаходячись в офісі ТОВ "Кронос - Україна", що по вул. Сахарова, 18/1 у м. Львові, маючи умисел на заволодіння чужим майном шляхом обману та зловживання довірою, використовуючи довірчі стосунки, які склалися між ним та ОСОБА_15 , повідомивши потерпілій неправдиву інформацію, під приводом необхідності коштів для відкриття Шенгенської візи, викликавши у потерпілої впевненість про обов`язковість передачі йому грошей, прийняв замовлення від ОСОБА_15 на відкриття Шенгенської візи за ціною 4000 гривень. В підтвердження чого, ОСОБА_9 отримав від ОСОБА_15 грошові кошти в сумі 4000 грн., й в свою чергу, зобов`язався до двох тижнів надати потерпілій Шенгенську візу, завідомо не маючи наміру виконувати дане замовлення. При цьому, ОСОБА_9 , використавши довіру з боку потерпілої, ввівши її в оману про можливість відкриття Шенгенської візи, якої не існує в об`єктивній реальності, не виконав свого зобов`язання та не повернув кошти, які отримав, тим самим спричинив ОСОБА_15 , матеріальну шкоду на загальну суму 4000 гривень (Т. 9 а.с. 90 94).

Вказані вище дії підсудного, органами досудового слідства кваліфіковані за ч.4 ст.190та ч.2 ст.190 КК України.

В ході судового розгляду, згідно постанови Франківського районного суду м. Львова від 14 вересня 2010 року, кримінальна справа за № 1- 425/10 про обвинувачення ОСОБА_9 за ч.2ст.190 КК Українита кримінальна справа про обвинувачення ОСОБА_9 за ч.4ст.190 КК України, об`єднані в одне провадження та справі присвоєно № 1- 425/10 (Т.9 а.с.115).

Відповідно до постанови прокурора від 25 серпня 2011 року, який підтримував державне обвинувачення в суді за двома обвинувальними висновками, тобто, як за ч.2 ст.190, так і за ч.4ст.190 КК України, обвинувачення, що було пред`явлене органами досудового слідства раніше, змінив та виклав його в новій редакції.

Змінено пред`явлене органом досудового слідства ОСОБА_9 обвинувачення в частині уточнення суми заподіяних матеріальних збитків.

Нове обвинувачення викладено у наступній редакції: в період часу з 13 квітня 2007 року по 17 червня 2008 року, ОСОБА_9 маючи умисел на заволодіння чужим майном шляхом обману та зловживання довірою в особливо великих розмірах, розпоряджаючись довіреностями на своє ім`я від 29.03.2007 року, посвідченими приватним нотаріусом ОСОБА_13 від імені потерпілих - громадян Республіки Італії, а саме: ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яких ОСОБА_9 ввів в оману щодо дійсного статусу Товариства з обмеженою відповідальністю "АР.І.П.", співзасновниками якого останні являлись (згідно Статуту даного підприємства), оскільки дане підприємство взагалі не було зареєстроване в Єдиному державному реєстрі юридичних та фізичних осіб-підприємців на території України, про що ОСОБА_12 та ОСОБА_14 Баттіста не знали, вважаючи, що вищезгадане підприємство є дійсно зареєстрованим та діючим на території України, оскільки ОСОБА_9 штучно створив умови, які сприяли тому, що потерпілі не володіли українською мовою і видавав їм приватне підприємство "АР.І.П.", засновником якого він був, за Товариство з обмеженою відповідальністю "АР.І.П." та зняв з поточних рахунків ОСОБА_12 , відкритих у вищевказаному банку № 26202001603620 USD грошові кошти в сумі 33450,00 доларів США, № 26202001603620 EUR грошові кошти в сумі 6300,00 євро, № 26202002603620 USD грошові кошти в сумі 1730,00 доларів США, № 26202002603620 EUR грошові кошти у сумі 254209,00 євро, а всього зняв з даних рахунків грошові кошти на суму 35180, 00 доларів США та 260509,00 євро, а з поточних рахунків ОСОБА_6 , відкритих у вищевказаному банку, № 26202001602955 USD грошові кошти в сумі 25 885,00 доларів США, № 26202001602955 EUR грошові кошти в сумі 24 645,00 Євро. В подальшому ОСОБА_9 шахрайським шляхом заволодів вищевказаними грошовими коштами ОСОБА_12 та ОСОБА_6 , що разом становить 28 5154 Євро та 61 065 доларів США, що в перерахунку (згідно довідки № 13-13/2/2334 від 30.10.2008 року, наданої Управлінням НБУ у Львівській області) на національну валюту становить разом 2 435 780 гривень, які призначались для функціонування та діяльності ТзОВ «АР.І.П.».

Як зазначено у постанові, - таким чином, ОСОБА_9 , своїми умисними діями вчинив заволодіння чужим майном, шляхом обману та зловживанням довірою (шахрайство), вчинене в особливо великих розмірах, тобто злочин, передбачений ч. 4ст. 190 КК України(Т.10 а.с.230-234).

Відповідно до ч. 3ст. 277 КПК України, прийшовши до переконання, що пред`явлене особі обвинувачення потрібно змінити, прокурор виносить постанову, в якій формулює нове обвинувачення та викладає мотиви прийнятого рішення. Прокурор оголошує постанову і вручає її копії підсудному, його захиснику і законному представнику, потерпілому, позивачу, відповідачу і їх представникам. Постанова долучається до справи. Суд роз`яснює підсудному, що той буде захищатись в судовому засіданні від нового обвинувачення. Таким чином, процесуальним документом який формує обвинувачення з даного часу є постанова прокурора винесена в порядкуст. 277 КПК України, а не обвинувальний висновок, що був складений раніше, хоч він і міститься в матеріалах справи (Т.10 а.с.230-234).

З урахуванням постанови прокурора ОСОБА_10 , судом дотримано вимогст. 277 КПК України, щодо роз`яснення прав підсудному та факту, що він буде захищатися від нового обвинувачення, а представнику потерпілих, що вони вправі підтримувати раніше пред`явлене обвинувачення.

Відповідно до вироку Франківського районного суду м. Львова від 09 листопада 2011 року, ОСОБА_9 визнано винним у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 та 4ст.190 КК Українита на підставіст.70 КК України, призначено покарання за сукупністю злочинів, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим у вигляді 7 (семи) років позбавлення волі з конфіскацією майна. Цивільний позов потерпілих ОСОБА_12 та ОСОБА_6 задоволено частково (Т.10 а.с.370-388).

Не погоджуючись з даним вироком, представник потерпілих - адвокат ОСОБА_16 та прокурор ОСОБА_10 , що підтримував державне обвинувачення, подали на нього апеляційні скарги з підстав, як на їх думку, м`якості призначеного покарання, а засуджений подав апеляційну скаргу на скасування вироку з підстав, як на його думку, однобічності розгляду справи та вимогою закрити провадження на підставіст. 6 КПК України. З аналогічними вимогами подав апеляційну скаргу й адвокат засудженого (Т 11 а.с.1-4, 6-26, 356-357, 358-361).

За результатами розгляду апеляційних скарг учасників процесу, всі вони задоволені частково, вирок суду першої інстанції скасовано, а справу скеровано на новий судовий розгляд в іншому складі суду.

Як зазначено в ухвалі апеляційного суду Львівської області від 06 березня 2012 року, - « … суд не навів жодних аргументованих даних, на підставі яких дійшов висновку про те, що ОСОБА_9 протиправно заволодів коштами потерпілих та в момент заволодіння грошима потерпілих мав на меті їх привласнити не виконуючи належним чином зобов`язання по договору доручення. У контексті наведеного слід зазначити, що злочин, передбачений ст.190 КК України характеризується прямим умислом на заволодіння чужим майном, у даному випадку шляхом обману та зловживання довір`ям, при цьому особа не повинна мати наміру на повернення такого майна у майбутньому. Колегія суддів вважає, що досудовим слідством та судом не досліджено умисел ОСОБА_9 на шахрайські дії. Обвинуваченням не встановлено, в чому виразився обман, оскільки в обвинуваченні є взаємозаперечувальні твердження про фактичне зняття ОСОБА_9 грошових коштів з рахунків потерпілих та про законну можливість і право зняття ОСОБА_9 цих коштів. Відповідно до вимог ст.89 КК України ОСОБА_9 є таким, що не має судимості і при скасуванні вироку в частині визнання винним ОСОБА_9 у вчиненні злочину, передбаченого ч.4 ст.190 КК України, необхідно також скасувати вирок суду в частині визнання винним ОСОБА_9 у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.190 КК України. Так, хоча вирок суду в частині доведеності винуватості ОСОБА_9 у вчиненні шахрайських дій щодо потерпілої ОСОБА_15 , вчиненого за кваліфікуючою ознакою повторності, і кваліфікацію цих дій за ч.2 ст.190 КК України ніхто з апелянтів не оспорює, однак ці злочини є взаємопов`язані за наслідками кваліфікації дій ОСОБА_9 по відношенні до потерпілої ОСОБА_15 за ознаками повторності, а тому і в цій частині вирок суду слід скасувати, та справу в цілому направити на новий судовий розгляд…».

Даною ухвалою, колегія суддів також змінила ОСОБА_9 запобіжний захід з тримання під вартою на підписку про невиїзд, покликаючись на нормист.5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод(Т.12 а.с.27-45).

В ході нового судового розгляду кримінальної справи судом першої інстанції в іншому складі суду, постановлено вирок від 09 вересня 2013 року, згідно якого, ОСОБА_9 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.1ст.190 КК Українита звільнено від кримінальної відповідальності за його вчинення, а провадження по справі закрите у зв`язку із закінченням строків давності притягнення особи до кримінальної відповідальності. За обвинуваченням у вчиненні злочину, передбаченого ч.4ст.190 КК України, ОСОБА_9 виправдано на підставі відсутності в його діях складу даного злочину. В задоволенні цивільних позовів потерпілих ОСОБА_12 та ОСОБА_6 , відмовлено (Т.14 а.с.170-192).

Не погоджуючись із вироком суду першої інстанції, прокурор ОСОБА_17 , що підтримувала державне обвинувачення подала апеляційну скаргу на його скасування з підстав неправильного застосування кримінального закону, невідповідністю висновків суду, викладених у вироку, фактичним обставинам справи та невідповідністю призначеного судом покарання ступені тяжкості злочину, не зважаючи на те, що суд не призначав будь-якого покарання за даним вироком.

Свою апеляційну скаргу подали також представники потерпілих ОСОБА_8 та ОСОБА_16 . Згідно поданої апеляційної скарги, апелянти просили скасувати вирок з підстав: невідповідності висновків суду першої інстанції фактичним обставинам справи щодо виправдання Ленівського за ч.4ст.190 КК Україничерез те, що судом не було взято до уваги низку доказів, які могли істотно вплинути на його висновки; істотного порушення вимог кримінально - процесуального закону, щодо відмови судом в задоволенні цивільних позовів потерпілих. Апелянти просили апеляційний суд постановити свій вирок, яким визнати ОСОБА_9 винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.4ст.190 КК Українита задовольнити цивільні позови потерпілих у повному обсязі (Т 14 а.с. 195, 197-226, 249-255, 258-261).

На вказані апеляційні скарги засуджений ОСОБА_9 подав свої заперечення та просив апеляційний суд вирок залишити без змін, а апеляційні скарги без задоволення (Т. 14 а.с.228-237, 271-281, 286-292).

Розглянувши справу в апеляційному порядку, апеляційний суд Львівської області своєю ухвалою від 17 червня 2014 року, апеляцію прокурора, яка брала участь у розгляді справи судом першої інстанції, задовольнив, апеляцію представників потерпілих задовольнив частково. Вирок суду першої інстанції скасував, а справу скерував на новий судовий розгляд в іншому складі суду.

Як зазначено в ухвалі апеляційного суду Львівської області від 17 червня 2014 року, - « … вирок суду щодо ОСОБА_9 підлягає скасуванню, а справа поверненню на новий судовий розгляд в суд першої інстанції, з наступних підстав. При розгляді справи суд першої інстанції допустив однобічність і неповноту судового слідства, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, істотне порушення кримінально - процесуального закону. При постановленні вироку, суд не дотримався вимог ст.334 КПК України, щодо змісту мотивувальної частини вироку. Виправдовуючи підсудного за недоведеністю його участі у вчиненні злочину, суд не дав належної оцінки показам потерпілих ОСОБА_12 , ОСОБА_6 та свідків Черрато Ніколетти, ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , показам підсудного, а решту висновків суду в цій частині не відповідають фактичним обставинам справи і є суперечливими. Так, зазначаючи про відсутність факту обману або зловживання довірою на заволодіння коштами потерпілих в особливо великих розмірах (а, отже, відсутність в діях ОСОБА_9 шахрайства), суд не врахував, що потерпілими ОСОБА_12 та ОСОБА_14 Баттіста не заперечується факт надання ОСОБА_9 доручення для зняття коштів з їх рахунків, однак заперечується та обставина, що їхні кошти, якими розпоряджався ОСОБА_9 , не були їм повернуті ОСОБА_9 та вказують, що дані кошти були привласнені саме ОСОБА_9 з рахунків потерпілих. Зазначаючи про показання свідків - очевидців ОСОБА_18 , ОСОБА_19 (які, на думку суду, підтверджують показання підсудного ОСОБА_9 про передачу ним коштів в іноземній валюті потерпілим), суд не дав оцінки таким показанням з точки зору їх належності й достовірності, а в сукупності з іншими доказами - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття рішення про невинуватість підсудного у вчиненні злочину. Суд у вироку зазначив, що вжив усіх необхідних заходів для забезпечення явки потерпілих в судове засідання, однак громадяни Італії в судове засідання з березня 2012 року жодного разу не прибули, чим унеможливлювали подальший розгляд справи по суті. Суд першої інстанції розглянувши справу за відсутності потерпілих, допустив однобічність та неповноту судового слідства, що унеможливило з`ясувати всі обставини справи і захистити права та законні інтереси потерпілих. При розгляді справи суд першої інстанції повинен повно та всебічно дослідити обставини справи ( в тому числі, шляхом допиту потерпілих, більш ретельного допиту свідків і зі сторони обвинувачення, і зі сторони захисту) та постановити в справі законне й обґрунтоване судове рішення. Звільнивши підсудного від кримінальної відповідальності вироком суду, суд першої інстанції порушив вимоги ч. 2 ст.11-1, ст. 282 КПК України ( в редакції Закону 1960 року) (Т.14 а.с. 318-321).

В ході нового судового розгляду кримінальної справи судом першої інстанції в іншому складі суду, постановлено вирок від 26 листопада 2014 року, згідно якого, ОСОБА_9 , визнано невинним у вчиненні злочину, передбаченого ч.4ст.190 КК України, у зв`язку з відсутністю в його діях складу злочину, передбаченого ч.4ст.190 КК Українита по суду виправдано; визнано невинним у вчиненні злочину, передбаченого ч.2ст.190 КК України, у зв`язку з відсутністю в його діях складу злочину, передбаченого ч.2ст.190 КК Українита по суду виправдано. Провадження у справі закрито. Запобіжний захід щодо ОСОБА_9 , до набрання вироком законної сили, скасовано. В задоволенні цивільних позовів ОСОБА_12 , ОСОБА_6 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди відмовлено (Т.19 а.с. 123-155).

Не погоджуючись з даним вироком суду першої інстанції, прокурором подано апеляцію та доповнення до неї, в якій просить скасувати вирок суду першої інстанції, а справу скерувати на новий судовий розгляд у той же суд в іншому складі суду. Вважає, що вирок суду є незаконним та підлягає скасуванню у зв`язку із однобічністю та неповнотою судового слідства, невідповідністю висновків суду, викладених у вироку, фактичним обставинам справи, а також істотним порушенням кримінально-процесуального закону, згідно ст. 367 КПК України(в редакції кодексу 1960 року).

Представник потерпілих ОСОБА_12 , Аларія Джан Баттіста - ОСОБА_8 у своїй апеляційній скарзі та доповненнях до неї просить скасувати вирок суду першої інстанції та постановити новий вирок, яким визнати ОСОБА_9 винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.4ст.190 КК Українита задовольнити цивільні позови потерпілих у повному обсязі. Вважає даний вирок таким, що підлягає до скасуванню, у зв`язку з невідповідністю висновків суду, викладених у вироку, фактичним обставинам справи, істотним порушенням вимог кримінально-процесуального закону та неповнотою судового слідства (Т. 19 а.с.178-198).

На вказані апеляційні скарги виправданий ОСОБА_9 подав свої заперечення та просив апеляційний суд вирок залишити без змін, а апеляційні скарги без задоволення (Т.19 а.с.211-216).

Розглянувши справу в апеляційному порядку, апеляційний суд Львівської області своєю ухвалою від 17 грудня 2015 року, апеляцію прокурора Франківського району м. Львова ОСОБА_5 , представника потерпілих ОСОБА_12 , Аларія Джан Баттіста - ОСОБА_8 та доповнення до них задовольнив частково. Вирок Франківського районного суду м. Львова від 26 листопада 2014 року відносно ОСОБА_9 скасовано, а справу скеровано у Франківський районний суд м. Львова на новий розгляд в іншому складі суду. Запобіжний захід відносно ОСОБА_9 залишено раніше обраний - підписку про невиїзд з постійного місця проживання (Т. 20 а.с.249-264).

Як зазначено в мотивувальній частині ухвали колегії суддів судової палати з кримінальних справ апеляційного суду Львівської області від 17 грудня 2015 року: - «при розгляді кримінальної справи та постановленні зазначеного вироку, суд у повній мірі не дотримався вимог кримінально процесуального закону. Зокрема при постановленні рішення, суд зіслався зокрема на покази потерпілих ОСОБА_12 , ОСОБА_6 дані ними на досудовому слідстві, і жодного разу не були допитані у судовому засіданні, судом не було вжито заходів щодо забезпечення їх явки у судове засідання, про що було зазначено, зокрема, в ухвалах Апеляційного суду Львівської області від 06 березня 2012 року та 17 червня 2014 року. Судом також не досліджено та не перевірено належним чином покази ОСОБА_9 про те, що останній, зняті кошти передавав ОСОБА_12 та ОСОБА_14 Баттіста при їхніх зустрічах особисто, про що робив записи в зошиті. Органами судового слідства та судом, зокрема не перевірено можливість вивезення валюти за кордон, зокрема потерпілими чи вкладення їх зокрема у нерухомість на території України, чи під приводом договорів купівлі-продажу повернення ПДВ з державного бюджету. Судом першої інстанції так і не встановлено, між якими підприємствами, ТзОВ «АР.І.П.» чи ПП «АР.І.П.» укладена угода на поставку товару із закордонними фірмами і чи товар заявлений в угодах і не тільки, поступав на територію України в період з 2006-2008 роках. Хто його розмитнював, ким оформлялись документи, які митні збори і ким сплачувались. При розгляді справи суду першої інстанції слід усунути встановлені Апеляційним судом недоліки, належним чином дослідити докази у справі, дати їм належну оцінку та вирішити питання про наявність чи відсутність в діях ОСОБА_9 складу злочину передбаченого ч.4ст.190 КК України. Колегія суддів вважає, що судом в повній мірі не з`ясовано позицію органів державного обвинувачення щодо інкримінованих дій ОСОБА_9 за ч.2ст. 190 КК Україничи відмови від пред`явленого обвинувачення (Т. 20 а.с.249-264).

Судом першої інстанції при новому розгляді справи встановлено, що справа тричі була предметом розгляду в апеляційному суді та вчетверте розглядалася судом першої інстанції. Відповідно до ч.7ст.374 КПК України, вказівки суду, який розглянув справу в апеляційному порядку, є обов`язковими для, зокрема, суду першої інстанції при повторному розгляді справи та відповідно до ст. 375 КПК України після скасування вироку апеляційним судом.

З метою виконання вказівок апеляційного суду при новому розгляді справи, судом першої інстанції звернуто особливу увагу на повноту, всебічність та об`єктивність судового слідства, ретельно досліджено і встановлено фактичні обставини справи, концентровано увагу на аналізі, оцінці, у тому числі й показів потерпілих ОСОБА_12 , ОСОБА_14 Баттіста їх представника, що приймав участь в розгляді справи, а також свідків, співставлено їх з показами підсудного та показами потерпілих. Повторний розгляд справи, з урахуванням зауважень апеляційного суду, спрямовано виключну на об`єктивність висновків, що мають ґрунтуватись на результатах судового слідства. Суд приділив особливу увагу щодо дотримання вимог кримінально - процесуального Закону, забезпечивши при цьому рівні права змагальності учасникам процесу та звернув особливу увагу на повідомлення потерпілих про місце, дату та час судових засідань шляхом скерування доручення про міжнародну правову допомогу до Міністерства юстиції України, наявність складу злочину в діях підсудного, а саме: на об`єкт, суб`єкт, об`єктивну та суб`єктивну сторони інкримінованих підсудному злочинів. При цьому, оцінюючи докази, суд бере до уваги їх належність й достовірність, а в сукупності з іншими доказами - й достатність та взаємозв`язок.

Державний обвинувач в судовому засіданні при повторному розгляді справи, спочатку оголосив обвинувальні акти від 16 липня 2010 року ( Т.8 а.с.333-361) та від 27 липня 2010 року (Т. 9 а.с.90 -94), після чого оголосив постанову про зміну обвинувачення в суді від 25 серпня 2011 року (Т. 10 а.с. 230-234).

Виходячи із змісту постанови прокурора про зміну обвинувачення в суді, прокурор по суті збільшує обвинувачення в частині заволодіння грошовими коштами у вигляді Євро, змінюючи суму з 209209, 00 євро на суму 254209,00 євро, як грошові кошти що зняті ОСОБА_9 з рахунку № 26202002603620 EUR, тобто сума збільшується на 45 000, 00 Євро. Таким чином, за постановою прокурора потерпілому ОСОБА_12 діями ОСОБА_9 завдано матеріальної шкоди шляхом зняття з рахунку банку № 26202001603620 USD грошових коштів в сумі 33450,00 доларів США, з рахунку № НОМЕР_1 EUR грошові коштів в сумі 6300,00 євро, з рахунку № НОМЕР_2 USD грошових коштів в сумі 1730,00 доларів США та з рахунку № НОМЕР_2 EUR грошових коштів у сумі 254209,00 євро, а всього зняв з даних рахунків грошові кошти на суму 35180, 00 доларів США та 260509,00 Євро.

Як зазначено у постанові прокурора,- «а з поточних рахунків ОСОБА_6 , відкритих у вищевказаному банку, № 26202001602955 USD грошові кошти в сумі 25885,00 доларів США та № 26202001602955 EUR грошові кошти в сумі 24645,00 Євро».

Відповідно до постанови про зміну обвинувачення, - «… в подальшому ОСОБА_9 шахрайським шляхом заволодів вищевказаними грошовими коштами ОСОБА_12 та ОСОБА_6 , що разом становить 285154 Євро та 61065 доларів США, що в перерахунку (згідно довідки № 13 -13/2/2334 від 30. 10. 2008 року, наданої Управлінням НБУ у Львівській області) на національну валюту становить разом 2 435 780 гривень, які призначались для функціонування та діяльності ТзОВ «АР.І.П.».

З огляду на викладене в постанові, факти, що органами досудового слідства та прокурором, вважаються встановленими, містять суперечності, зокрема щодо відкриття рахунків, створення ТзОВ «АР.І.П.» та перерахування коштів через приватні рахунки, потерпілих у спосіб, як вважає обвинувачення, - створюючи видимість, що ПП « АР.І.П.» і ТзОВ «АР.І.П.», є одне і теж саме за своїм статусом, що і зазначено у постанові, - «… заволодів коштами, які призначались для функціонування та діяльності ТзОВ «АР.І.П.».

Згідно змісту обвинувачення викладеного у постанові прокурора від 25 серпня 2011 року, підсудний обвинувачується у заволодінні валютою іноземного походження, тобто доларами США та Євро в період з 13 квітня 2007 року по 17 червня 2008 року, що для визначення розміру для кваліфікації, як кримінально караного діяння, піддається перерахунку на національну валюту, за курсом, що діяв на час зняття кожної суми окремо, тобто у відповідності з датами зазначеними в заявах на яких ґрунтується обвинувачення. Разом з тим, органами досудового слідства не встановлено збитки по періодах, у зв`язку із зміною курсу. Відтак, розмір суми, у заволодінні якої обвинувачується підсудний ОСОБА_9 не відповідає тій сумі, на яку себе вважають потерпілими ОСОБА_12 та ОСОБА_6 .

Так, із позовних заяв вбачається, що ОСОБА_12 просить стягнути з підсудного матеріальну шкоду, як на його думку, заподіяну діями підсудного в розмірі 2630726, 90 грн., а ОСОБА_6 просить стягнути матеріальну шкоду в розмірі 453107, 98 грн., а всього разом на двох, сума яку потерпілі бажають стягнути з підсудного становить 3 083 834,88 грн., що суттєво відрізняється від суми, визначеної прокурором, як такої, що утворює розмір заподіяної потерпілим шкоди. Збільшення суми збитків, потерпілі мотивують часом подачі позову, і такі позовні вимоги підтримані прокурором. А отже, з цих підстав, сума збитків, що вказана у постанові прокурора про зміну обвинувачення, а саме 2 435 780 гривень ним не вмотивована (Т.9 а.с.116-121).

Суд першої інстанції, провівши судове слідство по даній кримінальній справі, допитавши учасників процесу, свідків, дослідивши письмові матеріали справи, врахувавши вказівки Апеляційного суду Львівської області, практику Європейського суду та вимоги Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, Постанови ВСУ №5 від 29.06.1990 року, дійшов до висновку, що вина ОСОБА_9 у вчиненні інкримінованих йому злочинах, передбачених ч.4 ст. 190 КК України та ч.2 ст. 190 КК України, не знайшла свого підтвердження в судовому засіданні, а підсудній ОСОБА_9 підлягає виправданню у зв`язку з відсутністю в його діях складу злочинів на підставі п.2 ч.1 ст.6 КПК України ( в редакції 1960 року).

На даний вирок апеляцію подав державний обвинувач ОСОБА_10 , який просить вирок районного суду скасувати та постановити новий вирок, яким ОСОБА_9 визнати винним за ч.2 ст.190 КК України та ч.4 ст.190 КК України з призначенням покарання, передбаченого санкцією статей.

Апелянт покликається, що вирок суду першої інстанції підлягає скасуванню у зв`язку з однобічністю та неповнотою судового слідства, невідповідністю висновків суду, викладених у вироку, фактичним обставинам справи.

Свої вимоги мотивує тим, що в ході досудового розслідування та під час судового слідства з`ясовано, що потерпілим були завдані збитки, які заподіяні злочином та становлять 260509, 00 Євро та 35180,00 доларів США, що в перерахунку на національну валюту України складає 2435780 гривень. Таким чином сума заподіяних злочином збитків визначена у валюті, що була предметом злочинних дій ОСОБА_9 за вказаний в обвинуваченні період, оскільки грошові кошти з банківських установ отримувались останнім саме в іноземній валюті. Перерахунок, що здійснений органом досудового розслідування сум іноземної валюти в національну валюту, пов`язаний з необхідністю правильної кваліфікації дій ОСОБА_9 та підтверджується інформаціями про курси валют по відношенню до гривні Національного банку України. Під час розгляду кримінальної справи потерпілим відшкодовують і інші збитки понесені ними під час розгляду кримінальної справи, а тому витрати на переліт з Республіки Італія та інші витрати, пов`язані з розглядом кримінальної справи, внаслідок вартості яких сума заподіяних збитків відрізняється від суми встановленої обвинуваченням, повинні розглядатися судом в ході розгляду кримінальної справи.

Отже судом першої інстанції неправильно визначено правовідносини, що випливають із встановлених обставин, натомість мотиви на підставі яких сформульовано відповідне твердження суду з посиланням на норми закону не наведені.

Апелянт зазначає, що не можна погодитися з твердженням суду першої інстанції, про відсутність у ОСОБА_9 умислу заздалегідь до вчинення суспільно-небезпечного діяння, до заволодіння чужим майном,бо він діяв нібито в межах наданих йому повноважень, забезпечуючи виконання волі довірителів, у зв`язку з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам. Так судом не враховано та не надано належної оцінки зібраним по справі доказам, що спростовують позицію та покази ОСОБА_9 розкриваючи спрямованість умислу останнього на заволодіння коштами потерпілих. Зокрема потерпілі, перебуваючи разом з ОСОБА_9 в «ОТП Банку» у м. Львові (особисто вони ніколи самі в банк не приходили), ніколи не могли отримати на руки виписки з рахунків через різні обставини, про які їм зазначав ОСОБА_9 . Потерпілі зазначали, що єдині виписки, які вони отримували від ОСОБА_9 , були виписки (як вони довідалися згодом) з недостовірною інформацією. Такі документи знаходяться в матеріалах справи (т.6 а.с.130-134, т.6 а.с.6-13).

Апелянт наголошує, що у вироку зазначено, що факт обману ОСОБА_9 потерпілих відсутній внаслідок дії законодавчих положень щодо режиму іноземного інвестування, згідно яких кошти, що надходили на особисті рахунки потерпілих, відкритих в установі ПАТ «ОТП Банк», не могли використовуватися в підприємницькій діяльності та, внаслідок цього використовувались для поповнення статутного фонду суб`єкта господарювання. Такі твердження є невірними і ґрунтуються виключно на показах підсудного ОСОБА_9 , а не на матеріалах справи, отже свідчать про однобічність встановлених обставин справи.

З метою введення потерпілих в оману, для переконання їх щодо державної реєстрації та функціонування, а також з метою імітації господарсько-комерційної діяльності ТзОВ «А.Р.І.П.», яке ОСОБА_9 не було зареєстроване і відповідно не проводило та не могло проводити жодної комерційної діяльності, підготував на італійській мові цілий ряд договорів стороною в яких виступало вказане неіснуюче Товариство, а також з цією метою вносив неправдиві відомості до інших документів. Водночас продовжуючи злочинний умисел, ОСОБА_9 з метою спонукання потерпілих до переведення значних сум коштів на свої банківські рахунки, які з допомогою довіреностей виданих на ім`я ОСОБА_9 , знімалися останнім, при цьому, імітуючи активну організацію такої діяльності, як поставка та реалізація вин. З метою переведення значних сум в Україну ОСОБА_9 скерував потерпілим в березні-травні 2008 року електронні листи від податкових органів.

Апелянт звертає увагу, що ОСОБА_9 маніпулюючи реєстраційними документами, печатками, бланками створеного ним ПП «А.Р.І.П.» яке видавав потерпілим за ТзОВ «А.Р.І.П.», використовував свої знання італійської мови та завжди особисто перекладав документи італійцям, що стосувались комерційної та фінансової діяльності неіснуючого ТзОВ «А.Р.І.П». Судом першої інстанції не дана належна оцінка показам потерпілого ОСОБА_6 щодо наявності ряду договорів про діяльність ТзОВ «А.Р.І.П».

Щодо обвинувачення ОСОБА_9 за ч.2 ст. 190 КК України то суд першої інстанції покликаючись на покази потерпілої ОСОБА_15 при проведені очної ставки з ОСОБА_9 під час якої остання повідомила, що свій закордонний паспорт ОСОБА_9 передавала за домовленості про виготовлення Шенгенської візи, однак через дві хвилини забрала такий, а також на заяву потерпілої про відсутність матеріальних претензій до ОСОБА_9 . На цих підставах суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність в діях ОСОБА_9 ознак складу вищевказаного злочину. Такі твердження суду першої інстанції є помилковим, не відповідають фактичним обставинам справи.

В апеляції з доповненням представник потерпілих ОСОБА_6 , ОСОБА_7 адвокат ОСОБА_8 , просить вирок суду першої інстанції скасувати в частині виправдання ОСОБА_20 ч.4 ст.190 КК України та в частині залишення без розгляду цивільних позовів потерпілих ОСОБА_6 , Аларія Матео до ОСОБА_20 та постановити новий вирок, яким визнати ОСОБА_20 винним у вчиненні злочину передбаченого ч.4 ст. 190 КК України і задоволити цивільні позови потерпілих в повному обсязі.

Апелянт покликається, що суд першої інстанції, при постановленні вироку, грубо порушив таємницю нарадчої кімнати. Під час перебування в нарадчій кімнаті суддя не має права розглядати інші судові справи. Як вбачається з журналу судового засідання - суд, видалився до нарадчої кімнати о 11 год. 37 хв. 17.08.2016 року, а вийшов з нарадчої кімнати о 11 год. 17 хв 23.08.2016 року, (т.22 а.с. 128-129). Однак. 19.08.2016 року, перебуваючи у нарадчій кімнаті, головуючий суддя ОСОБА_1 порушивши вимоги с. 322 КПК України (1960 р.) - розглянув іншу (цивільну) справу № 465/4916/16-ц.

За наслідками розгляду цієї справи суддею ОСОБА_1 було видано судовий наказ № 2-/465/893/16 від 19.08.2016 року, який зареєстровано в Єдиному державному реєстрі судових рішень за № 59874378. Таким чином, суд грубо порушив таємницю наради суддів, що є істотним порушенням кримінально-процесуального закону, яке тягне за собою обов`язкове скасування вироку у відповідності до п. 8 ч. 2 ст. 370 КПК України (1960 р.).

З вищевикладених доводів вбачається, що оскаржуваний вирок суду, в частині виправдання ОСОБА_9 , за ст.190 ч.4 КК України підлягає скасуванню, оскільки - жоден з висновків суду першої інстанції про невинуватість підсудного не обґрунтовуються доказами здобутими при всебічному, повному та об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, як цього вимагає закон, а ґрунтуються виключно на суперечливих, вибіркових та непослідовних показаннях деяких свідків, самого підсудного та спотворених судом обставин справи, що є грубим порушенням ст. 323 КПК України.

Постановляючи незаконний та необґрунтований вирок, суд допустив неповноту судового слідства, безпідставно не взяв до уваги та не надав всебічної, повної та об`єктивної оцінки ряду доказів, які мають істотне значення для справи та повністю доводять вину ОСОБА_9 у інкримінованому йому злочині. Відповідно до п.2 ст.369 КПК України вирок чи постанова вважаються такими, що не відповідають фактичним обставинам справи, коли суд не взяв до уваги докази, які могли істотно вплинути на його висновки.

Суд, упереджено та без жодної мотивації не взяв до уваги пояснень потерпілих та пояснень більшості свідків, які є послідовними, перебувають у зв`язку між собою, а також перебувають у логічному зв`язку з іншими доказами наявними в матеріалах справи;

Маючи упереджений намір виправдати підсудного, суд в основу незаконного вироку поклав покази підсудного ОСОБА_9 , вибіркові, непослідовні та явно неправдиві покази свідків ОСОБА_21 та ОСОБА_18 , які перебували в тісних відносинах з підсуднім та своїми діями сприяли йому у вчиненні шахрайства по відношенні до потерпілих. Покази цих свідків не підтвердженні жодними доказами, є суперечливими, протилежними за своїм змістом та не відповідають обставинам справи. Однак, суд не перевірив покази цих свідків, не надав їм об`єктивної оцінки, зазначивши у вироку, що не довіряти показам цих свідків немає підстав, оскільки такі попереджені про кримінальну відповідальність за ст. 385 КПК України, за дачу завідомо неправдивих показів.

Необ`єктивні та суперечливі висновки суду є направленні виключно на виправдання підсудного. Ці висновки обґрунтовані спотвореними, перекрученими за змістом та вирваними з контексту показами деяких свідків. Проте, при повному та об`єктивному дослідження цих показів вбачається, що вони за своїм змістом повністю заперечують висновки суду покладенні в основу незаконного вироку.

Суд, безпідставно виправдовуючи підсудного, вибірково проаналізував тільки незначну частину письмових доказів та не надав їм об`єктивної оцінки в сукупності з іншими матеріалами справи. Значну частину доказів суд взагалі не відобразив у вироку та не надав їм належної оцінки, хоча такі мають істотне значення для справи та доводять на вину ОСОБА_9 у інкримінованому йому злочині. Оцінка суду більшості письмових доказів взагалі відсутня у вироку.

Під час судового розгляду справи та при постановленні оскаржуваного вироку, суд неодноразово допустив істотні порушення вимог кримінально-процесуального закону.

Неприхована упередженість та необ`єктивність суду при розгляді даної кримінальної справи призвела до постановления судом неправосудного вироку.

На апеляції державного обвинувача та представника потерпілих подав свої заперечення виправданий ОСОБА_20 , який просить залишити без задоволення апеляції державного обвинувача та представника потерпілих, кожну окремо, а вирок суду першої інстанції - залишити без змін.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора та представника потерпілих, які, підтримали апеляцію державного обвинувача та апеляцію з доповненням представника потерпілих і просили вирок районного суду скасувати та постановити новий вирок, яким визнати ОСОБА_20 винним по ч.2, 4 ст.190 КК України та призначити покарання в межах санкції вказаної статті, цивільний позов потерпілих задоволити повністю, виступ ОСОБА_20 , який просив залишити вирок суду першої інстанції без змін, а апеляції з доповненнями без задоволення, вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляцій з доповненням, колегія суддів вважає, що апеляція державного обвинувача та апеляція з доповненням представника потерпілих не підлягають задоволенню, виходячи із наступного.

Відповідно дост.323 КПК України(1960 р.) вирок суду повинен бути законним і обґрунтованим. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Згідност.22 КПК України, прокурор, слідчий і особа, яка проводить дізнання, зобов`язані вжити всіх передбачених законом заходів для всебічного, повного і об`єктивного дослідження обставин справи, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдують обвинуваченого, а також обставини, що пом`якшують і обтяжують його відповідальність.

Аналіз матеріалів даної кримінальної справи свідчить про те, що органом досудового слідства в повній мірі не дотримані вимоги зазначеного кримінально-процесуального закону, однак вони дотримані судом першої інстанції.

Згідно з роз`ясненнями, наведеними упостанові Пленуму Верховного Суду України від 29 червня 1990 року №5 «Про виконання судами України законодавства і постанов Пленуму Верховного Суду України з питань судового розгляду кримінальних справ і постановлення вироку»із наступними змінами, суду належить оцінити всі зібрані у справі докази, які містяться в показаннях свідків, потерпілих, підсудних та інших джерелах, з точки зору їх стосовності, допустимості, достовірності і достатності.

Згідно ч.3ст.327 КПК Українивиправдальний вирок постановляється у випадках, коли не встановлено події злочину, коли в діянні підсудного немає складу злочину, а також коли не доведено участі у вчиненні злочину.

Як, в судовому засіданні суду першої інстанції, так під час апеляційного розгляду кримінальної справи, ОСОБА_9 пояснював, що злочини які йому інкримінують ним не вчинялися.

Судом першої інстанції належним чином проаналізовані попередні вироки судів першої інстанції враховані та усунуті ті недоліки які вказані в ухвалах апеляційних судів по даній кримінальній справі.

Колегія судів вбачає, що суд першої інстанції повно та всебічно встановив обставини інкримінованого обвинуваченому діяння, дав їм вірну правову оцінку й обґрунтовано виправдав обвинуваченого у вчиненні інкримінованих йому злочинах. До цього висновку колегія суддів приходить з наступних міркувань.

Під час розгляду кримінальної справи, суд першої інстанції з`ясував, що як вбачається з показів підсудного ОСОБА_9 він не визнав свою вину у вчиненні інкримінованих йому злочинів як на досудовому слідстві, так і в ході судового розгляду даної справи з мотивів, які наведені нижче, його позиція була незмінною, доводи обґрунтованими, послідовними, і підтверджені матеріалами справи.

По обвинуваченню за ч.4 ст.190 КК України ОСОБА_9 пояснив наступне, що працюючи в Італійській торгово-промисловій палаті на підприємстві «Маджиф Україна», через свого безпосереднього керівника Мауріціо Карнавелє ОСОБА_9 познайомився з ОСОБА_12 та ОСОБА_6 , а також Черрато Ніколеттою. З вказаними особами, як пояснив ОСОБА_9 , ОСОБА_22 вів довгі роки співпраці. До прильоту в Україну в березні 2007 року ОСОБА_12 та ОСОБА_14 Баттіста ОСОБА_9 їх не бачив, про них нічого не чув, будь-яких довірливих відносин між ними не було, раніше він їх не знав, з ними напряму не спілкувався. Проте, що ОСОБА_23 є дружиною ОСОБА_6 він дізнався лише під час судового слідства по даній кримінальній справі. До того часу він вважав, що останні є партнерами. Оскільки, ОСОБА_6 під час укладання договорів купівлі-продажу нерухомості в України зазначав про те, що є вдівцем.

Пояснив, що йому відомо з показів наданих ОСОБА_24 та ОСОБА_6 , останні почали вести переговори ще у липні 2006 року щодо спільної інвестиційної та підприємницької діяльності. Тому, ОСОБА_14 Баттіста видав ОСОБА_25 генеральну довіреність в Україні в липні 2006 року, а ОСОБА_25 розпоряджався його рахунками в Україні, знімав кошти, купував землю, нерухомість, а ОСОБА_26 в Італії платив йому за це кошти на його італійське підприємство «Маджіф Італія». В той час коли ОСОБА_27 повідомив, що на ім`я ОСОБА_9 буде видано ряд довіреностей від ОСОБА_26 , для подальшої роботи, у нього жодних питань не виникало, оскільки за два місяці роботи у ОСОБА_28 . Карневалє за його вказівкою інші італійці видавали на ім`я ОСОБА_9 довіреності, такі як, засновники ОСОБА_29 , ДЖМ, Кронос та інші, які співпрацювали з ОСОБА_30 та його підприємством ТОВ «Маджіф Україна». Прилетіли вказані особи вранці біля 12 год., зустрічав їх інший працівник, який працював у ОСОБА_24 , і привіз їх в офіс ТОВ «Маджіф Україна», тоді вперше ОСОБА_9 познайомився з ОСОБА_26 та ОСОБА_23 . В офісі ОСОБА_12 та ОСОБА_14 Баттіста вели перемови з ОСОБА_22 , на яких ОСОБА_9 не був присутнім. Приблизно о 16:00 год. вони закінчили перемови між собою і повідомили ОСОБА_9 про те, що їх чекає юрист ОСОБА_31 в нотаріуса, для підписання статуту, який вони вже раніше погодили та обговорили, а також, щодо оформлення різного роду довіреностей. Зазначив, що далі поїхали до нотаріуса ОСОБА_32 на площі Міцкевича, де вже була юрист ОСОБА_31 , через деякий час прибула перекладач, яку запросив нотаріус. В цей день ОСОБА_12 та ОСОБА_14 Баттіста підписали тільки статут, так як процедура з перекладом зайняла багато часу, то видачу довіреностей було перенесено на інший день, а саме 29 березня 2007 року.

Право розпоряджатися виключно особистими рахунками ОСОБА_12 та ОСОБА_6 , як пояснив ОСОБА_9 , отримав 29 березня 2007 року на підставі довіреностей, які були посвідчені приватним нотаріусом ОСОБА_33 , згідно домовленостей між ОСОБА_12 та ОСОБА_6 , тобто, через 20 годин після знайомства з ними. Звернув увагу на те, що в своїх показах ОСОБА_26 зазначили, що довіреність на розпоряджання їхніми приватними рахунками, вони надали з ціллю поповнення статутного фонду та для функціонування новоствореного товариства, однак зазначене не відповідає дійсності, оскільки згідно з тексту довіреностей, так і з висновків апеляційного суду Львівської області будь-яка інформація, будь-які дані про те, що дані довіреності видаються для того, щоб кошти зняті ним використовувалися з ціллю підприємницької діяльності чи для поповнення статутного фонду будь-якої юридичної особи, не було зазначено.

ОСОБА_12 та ОСОБА_14 Баттіста мали три види рахунків в «ОТП Банк»: рахунок фізичної особи нерезидента, рахунок нерезидента-інвестора та рахунок для формування статутного фонду, останній був відкритий ОСОБА_9 згідно наданих ними довіреностей, відмінних від тих, які надавали право розпорядження приватними рахунками.

Як пояснив ОСОБА_9 , для здійснення підприємницької діяльності нерезиденти в Україні повинні були відкрити рахунок нерезидента-інвестора, що ОСОБА_12 та ОСОБА_14 Баттіста і зробили, однак перераховували кошти на власні приватні рахунки, при цьому вказуючи: «перекази не пов`язані з підприємницькою діяльністю, некомерційні». Згідно до протоколу зборів засновників ТзОВ "АР.І.П." та погодженої з його безпосереднім керівником Мауріціо Карневалє позиції, ОСОБА_9 повинен був в подальшому стати керівником даного підприємства.

Обвинувачений категорично ствердив суду, що ні в матеріалах справи, ні представник, ні самі потерпілі не дали жодного доказу на підтвердження його права розпоряджатися інвестиційним рахунком, тобто тим рахунком, який був насправді призначений саме для функціонування товариства, для його діяльності, для формування його статутного фонду.

Також зазначив, що аналогічна ситуація трапилась і з керівником Італійської торгово-промислової палати - ОСОБА_24 , якого вони також звинувачували в заволодінні ним шахрайським шляхом коштів з їх приватних рахунків, про що зазначено в ухвалі апеляційного суду Львівської області від 17 грудня 2015 року та підтверджується доказами, які містяться в матеріалах справи. Мауріціо Карневалє є вже особою номер два, до якої в них є претензії. Потерпілі постійно зазначають, що не знають мови, законодавства, але кожного разу видають довіреності в нотаріуса у присутності перекладача і уповноважують особу на здійснення будь - яких операцій по їх рахунках і кожного разу мають до таких осіб претензії, після довгої співпраці, яка вимірюється не в місяцях, а роках. Аларія прекрасно розуміли наслідки видачі довіреності на право розпоряджатися приватними рахунками в Україні. ОСОБА_9 наголосив, що дані особи не перерахували два мільйона на рахунок за один раз і він не знімав ці кошти однією транзакцією, а їх цивільно-правові відносини як повіреного і довірителя існували на протязі 18 місяців, відбулося 36 транзакцій по даних рахунках, вони 9 разів перераховували різні суми кошти з Італії, і весь той час він нікуди не зникав, жодного разу претензій не було, жодного разу вони до суду не зверталися, що їм не повернуті кошти, жодного разу вони не відкликали довіреності чи оспорювали в суді їх текст або повноваження надані ними. З якою метою вказані італійці пересилали ці кошти ОСОБА_9 не відомо, єдине що знав, це те, що їм потрібна готівка, якби вони надавали вказівку їх не знімати, він би цього не робив. Про необхідність зняття коштів його повідомляли по скайп або телефону. Пояснив, що купив сейфи в офіс, провів відеонагляд та підключив державну сигналізацію, оскільки переживав кожного разу, коли зберігав кошти в офісі до приїзду ОСОБА_26 . Дуже рідко побажання вказаних осіб передавалися через Чератто Ніколету, коли остання прибувала до України. Категорично ствердив, що зняті ним кошти, ніколи не використовував в своїх потребах, а повертав їх власникам, коли останні приїжджали на Україну.

ОСОБА_9 повністю заперечив створення ілюзії реєстрації і існування товариства з обмеженою відповідальністю «АР.І.П.» засновниками якого вважали себе італійці. При цьому пояснив, що ТзОВ «АР.І.П.» не було створено через небажання Чератто Ніколети внести до статутного фонду товариства своєї частки. Чератто ОСОБА_34 не відкрила рахунок нерезидента-інвестора, а тому не був сформований мінімум для статутного фонду. ОСОБА_9 зазначив, що потерпілим в присутності ОСОБА_35 та ОСОБА_36 було повідомлено про те, що здійснювати будь-яку діяльність на території України без створення суб`єкту господарської діяльності є неможливим, якщо не можемо зареєструвати підприємство з іноземними інвестиціями, то можна відкрити фізичну особу - підприємця, можна відкрити приватне підприємство - це є спрощена система, не потрібно стільки зусиль. На що ОСОБА_6 запитав, чи не проти ОСОБА_9 відкрити на себе підприємство, а потерпілі подивляться на результати та в подальшому переконають Чератто Ніколету відкрити рахунок та внести кошти. Таким чином, з`явилось ПП з назвою « ОСОБА_37 », яку всі знали, яка б могла закріпитись на території України та приносити прибуток. ОСОБА_9 наголосив, що для зняття коштів з рахунків фізичної особи, відкривати ПП не було необхідності, дане ПП взагалі йому не було потрібне.

Що стосується обвинувачення за ч.2 ст.190 КК України, ОСОБА_9 пояснив наступне: кошти ОСОБА_15 йому не передавала, що в подальшому сама підтвердила в своїх показах, додавши, що не надавала йому жодного документу чи будь-якого паспорту для відкриття такої візи. Претензій до ОСОБА_9 немає, від обвинувачення відмовляється. Також ОСОБА_9 зазначив, що в матеріалах справи відсутні покази свідків, які б підтверджували, що він отримував паспорт та кошти від ОСОБА_15 .

Потерпілі ОСОБА_6 та ОСОБА_12 , в судове засідання не прибули, хоч судом вживалися всі відповідні та можливі заходи для забезпечення їх особистої участі в судовому засіданні. 10.06.2016 року в підрозділі судової поліції, корпус муніципальної поліції - місто Турин інспектор Мауро Воерціо за дорученням суду м. Турину доктора ОСОБА_38 повідомив особисто ОСОБА_6 на ОСОБА_12 про призначення судового засідання у Франківському районному суді м. Львова під головуванням судді ОСОБА_1 , як осіб, які постраждали в результаті злочину та здійснив передачу документів. Також було забезпечено дотримання SIT у порядку, встановленому положеннями про надання міжнародної правової допомоги RG.R.I 90/2016 (Т.21а.с.147-187).

10.06.2016 року у приміщенні, розташованому в м. Турин, по вул. Болонья, 74 інспектор Алессіо Тонет, офіцер судової поліції, за дорученням судді Турину доктора ОСОБА_38 здійснив допит ОСОБА_6 та ОСОБА_12 .

Аларія ОСОБА_39 повідомив, що підтримує всі заяви, зроблені ним в ході попереднього слідства, пояснив, що завдані збитки складають 25 880, 00 американських доларів, 24645, 00 євро, а також моральні збитки. Також зазначив, що обвинувачений гроші ніколи не повертав, наголосив, що український законний представник, адвокат ОСОБА_40 зможе відповісти на всі питання з приводу даного випадку і бути присутнім в судових засіданнях (Т.21 а.с.195-215).

ОСОБА_12 повідомив, що підтримує всі заяви, зроблені ним в ході попереднього слідства, пояснив, що завдані збитки складають 35 180, 00 американських доларів, 260 509,00 євро, а також моральні збитки. Також зазначив, що обвинувачений гроші ніколи не повертав, наголосив, що український законний представник, адвокат ОСОБА_40 зможе відповісти на всі питання з приводу даного випадку і бути присутнім в судових засіданнях (Т.21 а.с.195-215).

В ході судового слідства були оголошені наступні пояснення потерпілих, зокрема потерпілого ОСОБА_6 .Останній, будучи зацікавлений диверсифікувати власність та інвестиції своєї сім`ї, в березні 2006 року в Італії познайомився із ОСОБА_41 , який стверджував, що він утвердився в Україні, зокрема у місті Львові, де він є представником двох установ, UCEE (Спілка Палати Європейських Експертів) і СІРЕ (Італійська Торгова Палата з питань зовнішньоекономічних зв`язків), а також що він є власником консалтингової фірми - Товариство «Маджиф Україна» («MAGIF UCRAINA»), з юридичною адресою: м. Львів вул. Левицького, 4. В офісі фірми Карневале - ТОВ «Маджиф Україна» у м. Львові він разом з своїм сином познайомились із багатьма людьми, які за словами ОСОБА_41 , були його працівниками або співпрацювали з ним, серед яких ОСОБА_9 , якого ОСОБА_42 представив як розпорядника-директора його товариства. Поступово, ОСОБА_9 ввійшов у конфіденційні стосунки із сім`єю ОСОБА_6 , почав висловлювати сумніви щодо дій і поведінки ОСОБА_42 , таким чином завоював довіру членів сім`ї ОСОБА_6 . Для підтвердження показав їм звернення до прокуратури, котре він та інші працівники подали проти ОСОБА_42 . На пропозицію ОСОБА_42 , який оспівував великі перспективи українського ринку, сім`я ОСОБА_6 вирішила заснувати товариство у м. Львові, щоб розпочати імпорт з Італії різних товарів, серед яких фільтри для очищення води, тощо і 14.05.2007 року вони підписали перший Статут Товариства ТОВ «АР.І.П.» (на англійській мові AR.I.P. Srl) з юридичною адресою у м. Львові (учасники Аларія Дж.Б. 50%, Чератто Ніколетто 25 % і Аларія Маттео 25%) і поклали 4000$ на тимчасовий рахунок новоутвореного Товариства «АР.І.П.» в «ОТП Банку» і одночасно призначили ОСОБА_9 директором-розпорядником, який був присутнім при оформленні усіх документів, погодився з призначенням, і оформили довіреність на ОСОБА_9 і на юриста ОСОБА_43 , щоб вони зайнялись незалежно одне від одного і замість нас реєстрацією «під ключ» Товариства. ОСОБА_6 із сином оформили довіреності на ОСОБА_9 з метою розпоряджатися нашими особистими рахунками в Україні для потреб новоутвореного товариства (формування статутного капіталу). ОСОБА_9 повідомляв їм, що товариство повноцінно працює, і часто запитував них про термін своєї посади директора-розпорядника ТзОВ «АР.І.П.». 24 чи 25.04.2007 року, щоб зміцнити наші відносини із ОСОБА_42 , вони взяли участь в оформленні нової редакції Статуту Товариства, яка передбачала наступний розподіл часток учасників: Аларія Джан Баттіста 40%, Чератто Ніколетто 20% і Аларія Маттео 20% і Карневале 20%. ОСОБА_9 продовжував повідомляти їм про підозрілі дії ОСОБА_42 і в наслідок цього 14.05.2007 року, вони оформили чергову редакцію Статуту ТзОВ «АР.І.П.», яка передбачала наступний розподіл часток учасників: ОСОБА_6 50%, Черрато Ніколетта 25% і Аларія Маттео 25% і водночас вони вирішили тимчасово припинити діяльність та змінити юридичну адресу того, що сім`я ОСОБА_6 , вважала їхнім Товариством, із місцезнаходження по вул. Левицького «Маджіф Україна», на нову адресу по АДРЕСА_3 , яка належить фірмі ОСОБА_44 , якого їм представив ОСОБА_9 , назвавши його своїм зведеним братом і працівником Митниці; за таких обставин ОСОБА_9 представив нам Договір про співпрацю між « ОСОБА_37 » і фірмою Мельника (даний договір в колонці італійською мовою говорить про ТзОВ «АР.І.П.», в той час як по-українськи мова йде про невідоме мені Приватне підприємство «АР.І.П.», дані розбіжності ОСОБА_6 зауважив тільки 12.09.2008 року). У листопаді 2007 року вони вирішили спробувати зайнятись імпортом одягу з Італії: організували відправлення партії чоловічого одягу і ОСОБА_9 , стверджуючи, що їхнє товариство «АР.І.П.» не може купувати та імпортувати дані товари, тому що Статут не передбачає дані види діяльності, і таким чином переконав нас оформити відправку товару на фірму Мельника. Маючи намір імпортувати в Україну також і жіночий одяг, ОСОБА_9 від імені ТзОВ «АР.І.П.» організував для сім`ї ОСОБА_6 численні зустрічі в Україні із місцевими підприємцями, а також організував показ моди у Львівському готелі (здається готель Супутник). Одночасно, маючи намір імпортувати в Україну також і італійські вина, ОСОБА_9 від імені неіснуючого ТзОВ «АР.І.П.» організував для сім`ї ОСОБА_6 численні зустрічі в Україні із місцевими підприємцями, а також провів декілька дегустацій вин за юридичною адресою Товариства по АДРЕСА_4 . На початку 2008 року за слова ОСОБА_9 , фірма Мельника і відповідно наше товариство, яке мало договір про співпрацю нібито припинило користуватися консультаціями юриста Кендзьор, замість якої нібито розпочато співпрацю для отримання юридичних консультацій із юристом ОСОБА_45 . А щодо цілої низки документів, які видаються підробленими і які ОСОБА_9 нам представив наприклад: 13.05.2008 року ОСОБА_9 показав нам документ, який засвідчував, що статутний капітал нашого товариства становить 30000 дол. США і 100000 євро, і у якому зазначалось, що для виконання Договору із фірмою «АРДА» (український імпортер алкогольних напоїв) сім`ї ОСОБА_6 слід збільшити статутний капітал ще на 50000 євро. Отже ОСОБА_6 перерахував 35000 євро із свого особистого рахунку в Італії на особистий рахунок свого сина ОСОБА_46 в Україні, ці кошти надійшли в Україну 04.06.2008 року і того ж дня Ленівський зняв 34000 євро. Інший приклад: підроблений нотаріально посвідчений переклад рішення суду у якому нібито банк "ОТП" визнано винним і зобов`язаний перерахувати на рахунки товариства "АР.І.П." пеню в розмірі 26400 євро. 11.09.2008 року не повідомивши ОСОБА_9 , ОСОБА_6 , із сином прибули в Україну, щоб перевірити стан речей. Наступного дня вони пішли в банк «ОТП» і в банк «Надра» на вул. Чупринки, 25, де ОСОБА_9 в травні 2007 року переконав ОСОБА_6 відкрити принаймні особистий банківський рахунок, тому що, за словами самого ОСОБА_9 , хтось в банку "ОТП" перешкоджав проведенню операцій ТзОВ «АР.І.П.». У двох банках рахунки виявились абсолютно порожніми. Так, тільки у вересні 2008 року по прибуттю в Україну сім`я ОСОБА_6 дізналась, що ОСОБА_9 , не провів державної реєстрації ТзОВ «АР.І.П.», а під цією назвою зареєстрував приватне підприємство, засновником якого став він. Сім`ю ОСОБА_6 він переконав, що це фірма, тобто ТзОВ «АР.І.П.», учасниками якого є - ОСОБА_6 , ОСОБА_47 і Черрато Ніколетта. Користуючись повною довірою сім`ї ОСОБА_6 до нього та незнанням останніми української мови та законів України, ОСОБА_9 шахрайським способом заволодів грошовими коштами, що належали ОСОБА_6 і ОСОБА_48 . Зазначає нижче окремі епізоди злочинної діяльності ОСОБА_9 : Так, 29 березня 2007 року ОСОБА_6 видав ОСОБА_9 довіреність на розпорядження банківськими рахунками, зареєстровано в реєстрі №1290 приватним нотаріусом ОСОБА_13 . В цей же день аналогічну довіреність на ім`я ОСОБА_9 було видано від імені ОСОБА_12 , зареєстровану в реєстрі за №1292 цим же нотаріусом. 14.05.2007 року ОСОБА_9 організував процедуру підписання статуту ТзОВ «АР.І.П.» в приміщенні нотаріуса ОСОБА_13 . Після того як нотаріус поставив свої печатки на вказаний Статут, вони були переконані (оскільки так стверджував ОСОБА_9 ), що стали власниками свого підприємства в Україні. 16.05.2007 року на вимогу ОСОБА_9 , вони поклали на тимчасовий рахунок ТзОВ «АР.І.П.» НОМЕР_3 в «ОТП Банку" разом 4 000 доларів США, які складалися з внеску в статутний фонд ОСОБА_12 в сумі 1 500 доларів США та внеску Аларія Джан Баттіста 2 500 доларів США. Як ними в даний час встановлено ОСОБА_9 не провів державної реєстрації ТзОВ "АР.І.П.", але лише завірив нотаріально статут товариства. Він лише відкрив тимчасовий рахунок в банку для формування статутного фонду. 29.01.2008 р. ОСОБА_9 , без відома сім`ї ОСОБА_6 направив листа керуючому філією ЗАТ "ОТП Банк" у м. Львові п. ОСОБА_49 , яким просить повернути внесені кошти в сумі 4000 доларів США на приватні рахунки ОСОБА_12 та ОСОБА_6 , у зв`язку із відмовою одного із засновників громадянки Італії Черрато Ніколетто у внесенні частки для формування статутного фонду ТзОВ «АР.І.П.». 30.01.2008 р. на приватний рахунок ОСОБА_14 Баттіста надходить 2500 доларів США та 1500 доларів США надходить на приватний рахунок його сина ОСОБА_12 . В цей же день ОСОБА_9 знімає дані кошти з рахунків та привласнює їх. Механізм фінансування підприємства сім`ї ОСОБА_6 ОСОБА_9 , описав їм наступним чином: вони відкривають приватні рахунки (гривні, долари та євро) в банку "ОТП Україна" перераховуємо з Італії на зазначені рахунки кошти, як він пояснив автоматично перенаправляються на рахунок ТзОВ "АР.І.П." 16.05.2007 року, син ОСОБА_6 особисто вніс 7000 євро на свій приватний рахунок в «ОТП-Банку» НОМЕР_4 (EUR). Приблизно в кінці травня 2007 року ОСОБА_9 зв`язався із сім`єю ОСОБА_6 та повідомив про необхідність перерахування коштів для формування статутного фонду товариства. З цією метою, будучи абсолютно впевненими в майбутньому свого підприємства, вони перерахували на приватний рахунок НОМЕР_4 (EUR) 01.06.2007p. - 42 935,50 євро. Як було виявлено ними 12.09.2008 року ОСОБА_9 не було створено ТзОВ "АР.І.П.", крім того без їх відома він знімав та привласнював всі їхні кошти. Крім того без їхнього відома він знімав та привласнював всі їхні кошти. Так з коштів (16.05.07 - 7000 євро та 01.06.07р. - 42 935,50 євро) що надійшли на приватний рахунок ОСОБА_12 в «ОТП Банку» 26201002603620 (EUR), ОСОБА_9 було особисто знято з рахунку 48395,00 євро.

Однак, ТзОВ "АР.І.П." , як ними планувалось, відразу не запрацювало, проте вони особливо не переживали, так як були переконані, що перераховані ними кошти знаходяться на рахунку Товариства (про це неодноразово стверджував ОСОБА_9 та надав їм, як їм здавалося правдиві докази), і які в любий момент могли бути повернені їм в Італію.

У серпні 2007 року ОСОБА_9 повідомив сім`ю ОСОБА_6 телефоном про те, що він організував зустріч-вечерю з головою Торгово-промислової палати п. Афтанасом, і щоб вони терміново приїхати в Україну. Вони на той час знали п. Афтанаса, оскільки Ленівський їх познайомив у травні 2007 року.

02.09.2007 року ОСОБА_6 прибув в Україну, однак на розчарування почув від ОСОБА_9 , що пан ОСОБА_50 дуже зайнятий та не може зустрітися. В цей же час з ОСОБА_9 відбулася розмова на рахунок подальшої діяльності ТзОВ «АР.І.П» (оскільки підприємство так і не запрацювало). На пропозицію сім`ї ОСОБА_6 імпортувати та продавати в Україні італійський одяг, ОСОБА_51 із захопленням погодився. Ленівському було відправлено пробну партію одягу (приблизно на 3000 євро). Згодом ОСОБА_9 повідомив про успішну реалізацію даного одягу, а також про великі замовлення українських комерційних структур. В кінці листопада 2007 року ОСОБА_9 подзвонив сім`ї ОСОБА_6 та повідомив, що знайшов покупця на земельну ділянку, яка була власністю ОСОБА_6 і запропонував продати її на вигідних умовах. 11.12.2007 року ОСОБА_6 продав цю земельну ділянку за 28000 доларів США, з яких 23300 доларів США особисто поклав на свій приватний рахунок в «ОТП Банк» 26202001602955 (USD). Одночасно, він сплатив по квитанції №147 від 11.12.2007 року. податок на доходи фізичних осіб 23 161,00 грн. (що становить приблизно 4 000 доларів США). На вимогу ОСОБА_6 перерахувати отримані 23300 - доларів США на свій рахунок в Італії, ОСОБА_9 відповів, що ОСОБА_6 вигідніше зачекати 60 днів, оскільки в такому разі сума 23 161,00 грн. сплаченого податку повернеться йому на рахунок, і тоді в Італію буде перераховано вже повна сума 28 000 доларів США. У грудні 2007 року ОСОБА_9 , для того щоб ще раз запевнити сім`ю ОСОБА_6 в існуванні ТзОВ «АР.І.П.», як доказ показував офіційні документи на фірму, як він пояснив їм - Свідоцтво про реєстрацію. Оскільки української мови вони не знали, а лише знали як пишеться українською слово « ОСОБА_52 », то вони побачили, що в даному Свідоцтві було зазначено кирилицею « ОСОБА_52 » і цього їм було достатньо. Також ОСОБА_9 повідомив ОСОБА_12 , що останній, як президент підприємства має мати печатку та засвідчувати нею документи, та у травні 2008 року надав печатку прямокутної форми, на якій було зазначено серед інших українських слів і слово «АР.І.П.». Як виявилося, ОСОБА_9 28.11.2007 року зареєстрував приватне підприємство «АР.І.П.», код ЄДРПОУ 35563592, номер запису в ЄДР 1 415 102 0000 018866, за адресою: АДРЕСА_5 , свідоцтво про реєстрацію серія НОМЕР_5 , державний реєстратор ОСОБА_53 . Дане свідоцтво про реєстрацію ПП «АР.І.П.» ОСОБА_9 показав ОСОБА_6 , як свідоцтво про реєстрацію ТзОВ «АР.І.П.», з тим розрахунком, що ОСОБА_6 , не володіючи українською мовою, не зрозуміє визначення зазначеної абревіатури організаційно-правової форми підприємства.

Тим часом засновником ПП "АР.І.П.", як засвідчує Витяг з державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців серія АА №425507 є ОСОБА_9 з сплаченим статутним внеском 1000 грн.

Про відсутність в Єдиному державному реєстрі записів про ТзОВ «АР.І.П.», засвідчує витяг з ЄД АА №425509. щодо печатки, то ОСОБА_9 надав сину ОСОБА_6 кутовий штам Приватного підприємства «АР.І.П.». Даний штамп сім`я ОСОБА_6 розцінювали як одну з офіційних печаток ТзОВ «АР.І.П.» та засвідчували нею деякі документи.

Починаючи з початку 2008 року вони неодноразово зверталися до ОСОБА_9 з питанням, чому в Італію не надходять кошти з фірми «АР.І.П» за імпортований одяг, а також кошти, розміщені на рахунку ОСОБА_6 від продажу землі. У відповідь ОСОБА_9 покликався на проблеми, які нібито створює «ОТП - Банк», згодом надав нотаріально посвідчений переклад рішення суду, у якому нібито «ОТП Банк» визнано винним і зобов`язано перерахувати на рахунки товариства «АР.І.П.» пеню в розмірі 26.400 євро (як з`ясувалось пізніше, це був фальшивий документ). З метою оплати Товариством «АР.І.П.» італійських рахунків за поставлений одяг, 15.02.2008 року було перераховано на приватний рахунок ОСОБА_12 в «ОТП Банку» 26201002603620 (EUR) 75 000 євро. Однак дані кошти так само з рахунку були зняті ОСОБА_9 . Як засвідчує банківська виписка «ОТП Банку» по рахунку НОМЕР_4 (EUR) на приватний рахунок ОСОБА_12 15.02.2008 року поступило 75 000 євро, які ОСОБА_9 по довіреності від 29.03.2007 року було знято з рахунку в наступних періодах: 15.02.2008 - 40 000,00 євро, 25.02.2008 - 20 000,00 євро, 26.02.2008 - 14 100,00 євро, 01.04.2008 - 149,00 євро, що разом становить 74 249,00 євро. На початку березня 2008 року ОСОБА_12 прибув в Україну з метою презентувати українським комерційним структурам італійські вина. ОСОБА_9 організував спеціальну зустріч в офісі на вул. Сахарова, на якій були присутні шість чоловік, як пояснив ОСОБА_9 , представники великих українських фірм-імпортерів вин, одна з присутніх молода дівчина відрекомендувалась як представник української фірми «АРДА», ще один з присутніх був (як запевнив ОСОБА_9 ) власник фірми «ДЖМ», а також представник та власник фірми «РАДАНІТ». Дана презентація розтягнулася на три дні, під час якої присутні пробувати на смак різні сорти вин. На другий день презентації, після обіду 12.03.2008 року до офісу завітала жінка, яка представилась як керівник одного з відділів «ОТП Банку». ОСОБА_9 сказав, що ця пані йому раніше допомагала у справі проти Карневале, і що вона до нього ( ОСОБА_9 ) відносилась як мати. На питання ОСОБА_12 , чи розмовляє вона англійською, остання відповіла негативно, таким чином розмова відбувалась за посередництва ОСОБА_9 , який перекладав з української на італійську. На питання ОСОБА_12 , чому затримуються платежі з їхніх рахунків (в т.ч. рахунку ТзОВ «АР.І.П.») на банківські рахунки в Італії, ОСОБА_9 переклав її відповідь таким чином, що, оскільки їхня банківська установа є філією, то документи сім`ї ОСОБА_54 . Б переводяться в центральний офіс у м. Львові, рахунки будуть обслуговуватися в центральному офісі, крім того повідомив, що вказана пані всі операції по їхнім рахункам бере під свій контроль. Ця пані передала ОСОБА_12 виписку «ОТП Банку» по рахунку № НОМЕР_6 належного ТзОВ «АР.І.П.» за період з 01.12.2007 року по 12.03.2008 року. В даній виписці було зазначено рухкоштів по рахунку ТзОВ «АР.І.П.», а також залишок коштів. Банківська виписка, яку надала зазначена жінка є фальшивою. Характерні ознаки недійсності документа: відсутність реєстрації Товариства з обмеженою відповідальністю «АР.І.П», невідповідність зазначеної у виписці емблеми банку офіційній емблемі в даний період, відбиток печатки «Каса банку № 3» (такі печатки на виписках не проставляються). 12.03.2008 року ОСОБА_9 повідомив сина про цікаву новину, що фірма «АРДА» готова купувати вино у великих партіях. Приїхала жінка років 30. Розмова відбувалася за участі ОСОБА_9 (він перекладав з української на італійську). Як переклав ОСОБА_9 , жінка запитала про можливість поставки ексклюзивних вин, однак відмовлялася уточнювати параметри. Через деякий час, коли ОСОБА_6 повернувся в Італію, то з ним зв`язався ОСОБА_9 та направив засобами електронного зв`язку перелік вин, які нібито фірма «АРДА» потребує. В перших числах квітня 2008 року, ОСОБА_12 повідомив ОСОБА_9 про готовність італійських постачальників вин реалізувати 200 000 пляшок вин на суму приблизно 1 300 000 євро. Через кілька днів ОСОБА_55 відповів, що фірма «АРДА» зацікавилась даною пропозицію. Після цього ОСОБА_9 почав вимагати від сім`ї ОСОБА_54 . Б збільшення статутного фонду ТзОВ «АР.І.П.», оскільки, як він зазначав, згідно законодавства України комерційні структури України зобов`язані мати сформований статутний фонд в розмірі не менш 10% від обороту, водночас ОСОБА_9 їм вислав листа з податкової інспекції №416/КТ від 21.04.2008 року українською мовою. В даному листі, як переклав нам ОСОБА_9 , представник Департаменту візування міжнародних договорів ОСОБА_56 повідомляє їх про відмову від візування деяких договорів, оскільки статутний фонд ТзОВ «АР.І.П.» не є достатнім. Даний лист був підставою для перерахування 29.04.2008 року на приватний рахунок ОСОБА_12 в «ОТП Банку» 26201002603620 (EUR) 100 000 євро з метою поповнення статутного фонду. Коли вони перерахували вказані кошти, ОСОБА_9 направив їм ще одного листа з податкової інспекції на англійській мові від 13.05.2008 року. В даному листі чиновник ОСОБА_57 інформує їх, про те, що їхній статутний фонд збільшено на 100 000 євро, та повідомляється, що їм необхідно ще збільшити статутний фонд до 235 000 євро. ОСОБА_9 свідомо, шляхом залучення підставних осіб, викликав в сім`ї ОСОБА_6 впевненість у вигідності майбутньої діяльності щодо продажу вина фірмі «АРДА». Щоб показати «законні» вимоги відносно «збільшення статутного фонду» ним було сфальсифіковано зазначені листи, які ніби адресовані податковою інспекцією при цьому на бланках Головного управління статистики у Львівській області. Вчинивши такі шахрайські дії ОСОБА_9 було досягнуто своєї мети, і як свідчить банківська виписка "ОТП Банк" по рахунку НОМЕР_4 (EUR), на приватний рахунок ОСОБА_12 , 29.04.2008 року поступило 100 000 євро, які ОСОБА_9 по довіреності від 29.03.2007р. було знято з рахунку в наступних періодах: 29.04.2008 -50 000,00 євро, 30.04.2008 - 18 935,00 євро, 06.05.2008 - 30 000,00 євро, що разом становить 98 935,00 євро. В кінці травня 2008 року ОСОБА_9 було відправлено сім`ї ОСОБА_6 листа податкової інспекції, в якому від нас вимагається сплатити ще 35 000 євро в статутний фонд товариства. 04.06.2008 p., виконуючи вимоги, викладені в зазначеному листі, на приватний рахунок ОСОБА_12 в «ОТП Банку» 26201002603620 (EUR) було перераховано 35 000 євро. ОСОБА_9 в підтвердження даного платежу як внесок у статутний фонд ТзОВ «АР.І.П.» було надано сім`ї ОСОБА_6 фальшиву довідку з банку «Надра». Шляхом фабрикування листа податкової інспекції з вимогою збільшити статутний фонд неіснуючого товариства, надруковано на бланку Головного управління статистики у Львівській області, ОСОБА_9 шахрайським способом знову виманив сім`ї ОСОБА_6 значну суму грошей. На підставі описаного листа на приватний рахунок ОСОБА_12 04.06.2008 року було перераховано з Італії 35 000 євро, які ОСОБА_9 по довіреності від 29.03.2007 р. було знято з рахунку в наступних періодах: 04.06.2008 -34 000,00 євро, 17.06.2008 - 630,00 євро, що разом становить 34 630,00 євро. Крім того, на протязі 2007 року ОСОБА_9 систематично знімав з приватного рахунку Аларія Маттео № НОМЕР_1 (долари США) відкритому в «ОТП Банк» значні суми коштів у доларах США та привласнював, а саме: 04.04.2007 р. - 3000 доларів США, 13.04.2007 р. - 11 000 доларів США, 13.04.2007 р. - 450 доларів США, 16.04.2007 р. - 9 000 доларів США, 19.04.2007 р. - 8 000 доларів США, 03.05.2007 р. 2000 доларів США, 27.07.2007 р. - 230 доларів США. А разом знято 33 680 доларів США. З рахунку №26202001603620 (Євро): 03.05.2007 р. - 6300 євро. Також на протязі 2007 року ОСОБА_9 систематично знімав з рахунку ОСОБА_14 Баттіста НОМЕР_7 (долари США) відкритому в «ОТП Банк», значні суми коштів у доларах США та привласнював їх, а саме: 27.07.2007 р. - 85 доларів США, 12.04.2007 р. - 200 доларів США, 05.04.2007 р. - 3 000 доларів США, 02.04.2007 р. - 3000 доларів США, 02.04.2007 р. - 3000 доларів США, 08.05.2007 р. - 6 000 доларів США, 30.03.2007 р. - 6 000 доларів США, а разом на суму 24 285 доларів США. Протязі 2007 року ОСОБА_9 було знято з приватного рахунку ОСОБА_14 Баттіста № НОМЕР_8 (Євро) відкритому в «ОТП Банку», наступні кошти:17.05.2007 р. - 1500 євро, 15.05.2007 р. - 2300 євро, 27.07.2007 р. - 45 євро, 18.09.2007 р. - 4900 євро, 06.09.2007 р. - 3 000 євро, 08.11.2007 р. - 2 000 євро, 15.11.2007 р. - 5 000 євро, 19.11.2007 р. - 5 900 євро. Разом на суму 24 645 євро.

Гроші готівкою особисто ОСОБА_9 ОСОБА_6 не передавав, за виключенням одного разу у липні 2008 року, коли він передав йому гроші у сумі 3000 євро на зберігання, оскільки не хотів їх залишати у квартирі у м. Львові, де тимчасово проживав, оскільки вони були внесені до декларації під час митного оформлення. І дані гроші ОСОБА_9 не повернув, сказавши, що загубив ключ від сейфу. Всі інші грошові кошти були перераховані виключно за допомогою банківських установ на його рахунки та на рахунки його сина ОСОБА_12 , які були відкриті в «ОТП Банку» в Україні. Дані грошові кошти були спочатку перераховані на територію України у період 2006-початок 2007 року для того, щоб придбати та зробити ремонт у придбаній квартирі, тобто це був один із способів інвестувати грошові кошти на територію України, також грошові кошти призначатись для купівлі земельної ділянки у Львівській області. Ці перерахунки відбуватись ще за часів співпраці із Карневале. До травня 2007 року з приватного рахунку ОСОБА_6 , який був відкритий у «Райфайзен Банку», який згодом був перейменований в «ОТП Банк», грошові кошти знімав тільки ОСОБА_25 (для здійснення даних дій мною була надана довіреність на ОСОБА_25 ). А у березні 2007 року ОСОБА_6 та ОСОБА_12 надали довіреності ОСОБА_9 для проведення дій щодо реєстрації товариства на території України та проведення дій, які б забезпечать діяльність підприємства, проте тільки ті дії, що стосуються обігу документів, а на рахунок того, щоб ОСОБА_9 міг розпоряджатись грошовими коштами, які знаходились на згаданих рахунках, мова не йшла і вони наголошували на тому, що їхніми коштами, які були на рахунках, можуть розпоряджатись тільки вони, а грошові кошти могли рухатись тільки при подачі документів, де знаходився підпис ОСОБА_6 чи підпис ОСОБА_12 , і під час надання довіреностей на ОСОБА_9 вони наголошували на цьому, тобто, щоб ОСОБА_9 не мав жодного доступу до рахунків у банку, тобто особисто не міг розпоряджатись грошовими коштами без відома та згоди ОСОБА_6 та ОСОБА_12 , якого було обрано головою ТзОВ «АР.І.П.», як їм вже відомо, ніде не зареєстрованого та недіючого, а ОСОБА_9 був обраний директором, оскільки ОСОБА_25 сказав, що згідно чинного законодавства України, щоб спростити процедуру управління та діяльності підприємства. А вже тільки у вересні 2008 року, коли ОСОБА_6 та ОСОБА_12 прибули в Україну, то вони дізнались, звернувшись в «ОТП Банк», про те, що їхніми коштами, які знаходились на їх приватних рахунках, розпоряджався (оперував) ОСОБА_9 , і відповідно на їх рахунках були відсутні грошові кошти. Так, з рахунків ОСОБА_6 знімав грошові кошти готівкою до початку травня 2007 року, а з кінця березня 2007 року грошові кошти знімав також і ОСОБА_9 . А з рахунків ОСОБА_12 гроші готівкою знімав тільки ОСОБА_9 .

Ідея створення підприємства ТзОВ «АР.І.П.» виникла восени 2006 року після придбання ОСОБА_14 Баттіста нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_6 . Оскільки, вони мали намір займатися підприємницькою діяльністю в Україні, а втілив в життя дану ідею ОСОБА_9 , і він запропонував створити підприємство у формі товариства з обмеженою відповідальністю, Аларія Джан Баттіста запропонував назву « ОСОБА_37 » ( на українській мові «АР.І.П.»). Спочатку вирішили, що головою правління буде ОСОБА_12 , директором по раніше згаданим мотивам буде ОСОБА_9 . Останній займався підготовкою документації, яка стосувалась створення даного підприємства. ОСОБА_9 організував процедуру нотаріального посвідчення Статуту ТзОВ «АР.І.П.» у нотаріуса ОСОБА_58 після нотаріального посвідчення даного Статуту ОСОБА_9 нам сказав про те, що вони є власниками даного підприємства в Україні, і що воно діє з моменту нотаріального посвідчення Статуту. Тобто, тільки у вересні 2008 року, після чергового приїзду в Україну, після звернення у відповідні правоохоронні органи, вони дізнались, що для діяльності підприємства на території України, потрібна його державна реєстрація, яка у випадку з ТзОВ «АР.І.П.» не була проведена, тобто фактично та юридично ТзОВ «АР.І.П.» не існувало. На момент співпраці з ОСОБА_9 на протязі 2007-2008 рр. вони вважали, що дане підприємство насправді існує і переказуючи грошові кошти з Італії, вони вважали, що вони будуть спрямовані на рахунок підприємства для забезпечення його діяльності. Електронною поштою ОСОБА_9 надсилав їм в Італію виписки з банку про наявність та рух коштів на рахунку ТзОВ «АР.І.П.», а також на їхніх приватних рахунках. І тільки у вересні 2008 року вони дізнались про те, що виписки та інші документи, які надсилав на їхню електронну адресу ОСОБА_9 , є фальшивими і містять неправдиву інформацію. Під час перебування в Україні на протязі 2007-2008 роках, коли вони відвідували «ОТП Банк», то їх завжди супроводжував ОСОБА_9 . Під час даних відвідувань банку, вони неодноразово ставили питання перед працівниками банку про надання їм інформації щодо руху коштів на їхніх приватних рахунках. Спілкувались вони з працівниками банку через ОСОБА_9 , який виступав в ролі перекладача. Їхні відповіді останній їм перекладав. І з його слів, банк на той час через якісь технічні проблеми не міг надати таку інформацію, проте ОСОБА_9 завжди надавав їм виписки з банку, про фальшивість яких вони дізнались пізніше. ОСОБА_9 сказав сім`ї ОСОБА_6 про те, що після того, як буде закінчено документальне оформлення вище згаданого підприємства, буде автоматично відкритий рахунок на дане підприємство ТзОВ «АР.І.П.» у банку, а до того кошти будуть надходити на рахунок ОСОБА_12 , так званий рахунок, з якого гроші мали б надходити автоматично для поповнення статутного фонду ТзОВ «АР.І.П.», для здійснення господарської діяльності даним підприємством, а коли вони особисто вносили готівкою грошові кошти в банк, зокрема у сумі 1500 та 2500 доларів США, то вони не знали, що вони вносили їх на рахунок ТзОВ «АР.І.П.», про це їм ОСОБА_9 не пояснював. Черрато Ніколетта приїхала в Україну 26 березня 2007 року. Вона безпосередньо приїхала разом із чоловіком та сином ОСОБА_12 , щоб відкрити фірму на території України. Тоді вони були в офісі ОСОБА_25 , власником фірми «Маджиф Україна», а директором, як їм представив ОСОБА_25 , був ОСОБА_9 . Якраз під час тієї поїздки ОСОБА_9 висловлював їм аргументи щодо того, що ОСОБА_25 відносно них поступає нечесно. Коли в травні 2007 року був нотаріально посвідчений Статут ТзОВ «АР.І.П.», то ОСОБА_59 не було в Україні, а її інтереси представляв син ОСОБА_12 на підставі довіреності. У вересні 2007 року ОСОБА_9 зателефонував їм в Італію та повідомив, що у м. Львові відбудеться вечеря, яку організовує президент торгової палати ОСОБА_60 з італійськими підприємцями. Відповідно, вони прийняли запрошення. Наступний візит дружини в м. Львів відбувся 28.01.2008 р. Його дружина привезла взірці літнього одягу двох італійських фірм та рахунки-фактури на даний одяг для ТзОВ «АР.І.П.», оскільки вони тоді не знали, що дане підприємство насправді не зареєстроване та не діє взагалі. В аеропорту їх зустрів ОСОБА_9 . І якраз під час даного візиту відбувся показ мод в офісі на АДРЕСА_3 , де вони думали, що знаходиться офіс їхнього підприємства ТзОВ «АР.І.П.». Під час даного показу були присутні ОСОБА_61 , ОСОБА_62 , ОСОБА_63 , ОСОБА_64 та близько десяти незнайомих осіб, які за словами ОСОБА_9 , імпортери одягу в Україні. І саме під час того показу одна із присутніх жінка купила на місці деякі взірці, заплативши готівкою дружині 300 євро, які взяв ОСОБА_9 і в свою чергу, передав ОСОБА_65 , після чого показала папір, як пояснив ОСОБА_9 , квитанція з банку про те, що на рахунок ТзОВ «АР.І.П.» покладено кошти. І в подальшому дана сума 300 євро фігурувала у тих фальшивих виписках з «ОТП Банку» (як пізніше вони про те довідались), які їм надсилав ОСОБА_9 . Під час даного показу одягу ОСОБА_9 представив їм чоловіка ОСОБА_66 , який зі слів ОСОБА_9 являвся головою всіх гуртових продавців одягу на території України, та його дружину ОСОБА_67 . ОСОБА_68 купив всі інші зразки одягу і заплатив чеком, реквізити не пам`ятає, і це відбувалось через ОСОБА_9 , і так само сума по чеку фігурувала у попередньо згаданих фальшивих виписках з банку. І тоді дружина разом з ОСОБА_9 ходила в «ОТП Банк», куди вона хотіла подати рахунки-фактури, виписані італійськими фірмами за взірці одягу, щоб банк від імені ТзОВ «АР. ОСОБА_69 » проплатив італійським фірмам, проте в банку ОСОБА_9 сказав, що потрібно довго чекати, в результаті ОСОБА_59 віддала йому дані рахунки. Вона особисто гроші з рахунків не знімала. Наступний візит дружини у м. Львів відбувся в період часу 9-13 червня 2008 р. Вона була сама, так само як і 28.01.2008 р. Вона приїхала з метою, щоб зробити показ зимового одягу. Даний одяг був відправлений через експедиторську словацьку фірму, яку запропонував сам ОСОБА_9 , сказавши, що його сестра працює там і тому посприяє. Показ одягу відбувся в приміщенні готелю у м. Львові. За той час вона в офісі на АДРЕСА_3 не була, оскільки ОСОБА_9 казав їй, що там шумно та багато людей. І на їхню думку, мабуть у м. Львові на той час перебували італійські власники підприємства «Кронос-Україна». І саме під час того візиту ОСОБА_9 , разом із ОСОБА_59 поїхали в банк «Надра», сказавши, щоб вона також надала свій підпис, оскільки його потрібно було використати як взірець для рахунку ТзОВ «АР.І.П». Якраз під час того візиту Черрато ОСОБА_70 познайомилась із багатьма особами, які займались продажем одягу в Україні і висловили зацікавленість в одязі з Італії. Наступний візит Черрато ОСОБА_70 був 23-27 червня 2008 року. Тоді вона приїхала, щоб взяти замовлення на зимовий одяг. Тоді вона також відвідувала офіс на вул. Сахарова. Вона тоді мала багато зустрічей з місцевими продавцями одягу, а також ОСОБА_9 сказав, що потрібно зустрітись з директором банку «Надра», оскільки виникли проблеми з переказом коштів в Італію як проплату за поставлений в Україну товар. Як сказав ОСОБА_9 , директор захворіла, тоді вони розмовляли з іншою працівницею банку, яка дружині щось відповіла, а ОСОБА_9 переклав ті слова, як те, що необхідно змінити назву товариства, оскільки важлива особа перешкоджає здійснювати проплати ТзОВ «АР.І.П.» італійським фірмам. Отже, Черрато Ніколетта, ОСОБА_71 та ОСОБА_9 поїхали в податкову адміністрацію, і там Черрато Ніколетта підписала якісь документи для зміни назви підприємства. Тобто тоді, як Черрато Ніколетта розказала ОСОБА_6 , назва фірми була змінена з « ОСОБА_72 » на «ARES». Під час останнього візиту ОСОБА_9 хотів виманити у дружини ще 12000 євро на ведення судових справ від імені ТзОВ «АР.І.П.» та одного з палійських виробників вина «Perfumo» проти української фірми «Д.Ж.М», яка впродовж 6 місяців не переказувала в Італію гроші по контракту за вино з італійською фірмою «Perfumo» від імені якої, за словами якого мато б виступати ТзОВ «АР.І.П.». В період часу 19-23 травня 2008 pоку, коли ОСОБА_6 сам був в Україні, то ОСОБА_9 повідомив його про те, що в «ОТП Банку» виникають проблеми переказу коштів в Італію (проплата фактур-рахунків італійським фірмам), тому ОСОБА_9 порадив звернутись в інший банк і відкрити там рахунки. Назвав при цьому банк «Надра» та охарактеризував його як банк, який був під контролем національного банку України, тому проблем вже з проплатами не буде. Після цього вони пішли у відділення банку «Надра». Там, як казав ОСОБА_9 , буде відкрито особистий рахунок ОСОБА_6 та рахунок на ТзОВ «АР.І.П.». Як вони з`ясувати у вересні 2008 р. у банку «Надра» був відкритий особистий рахунок ОСОБА_6 та інвестиційний (тимчасовий) рахунок. Інших рахунків там не було.

ОСОБА_6 та члени його сім`ї ОСОБА_73 і ОСОБА_12 не писали розписки ОСОБА_9 чи іншій особі про отримання від останнього (останніх) грошей (готівки), оскільки вони грошей віл ОСОБА_9 та інших осіб ніколи не отримували. ОСОБА_6 та члени його сім`ї ОСОБА_73 і ОСОБА_12 ніколи не бачили в офісі на вул. Сахарова, 18/1 зошит, в якому ОСОБА_9 , ОСОБА_71 чи інші особи здійснювати запис про здійснення будь-яких операцій із готівкою. ОСОБА_6 та члени його сім`ї ОСОБА_73 і ОСОБА_12 ніколи під час вечерь у м. Львові не отримувати будь-які кошти готівкою (у пачках і банківською стрічкою) від ОСОБА_9 . ОСОБА_6 та членам його сім`ї ОСОБА_73 і ОСОБА_12 не було відомо про те, що із його рахунку та рахунку ОСОБА_48 . ОСОБА_9 знімав грошові кошти, аж поки вони у вересні 2008 р. не звернулись самостійно у банк та не отримати відповідні виписки, де і побачили, що насправді (Т.2 а.с.25-40, Т.4 а.с.247-249).

Покази потерпілого ОСОБА_12 є аналогічними показам наданим Аларія Джан Баттіста (Т.2 а.с.7-12).

В судовому засіданні оголошено покази потерпілої ОСОБА_15 , надані нею під час досудового розслідування, відповідно до яких вбачається, що 28 липня 2008 року на її номер зателефонував ОСОБА_9 та запропонував відкрити шенгенську візу на один рік. Ленівський особисто повідомив, що зможе це зробити оскільки є співзасновником ТзОВ «Кронос Україна», яка за його словами надає такі послуги. У розмові ОСОБА_9 ОСОБА_15 запевнив, що не траплялось ще випадків коли б через його фірму не було відкрито шенгенської візи. Також ОСОБА_9 повідомив, що вартість візи становить 4 000 грн. На дану пропозицію ОСОБА_15 погодилась. 28 липня 2008 року близько о 19:00 год. ОСОБА_15 передала у присутності бухгалтера ОСОБА_21 . ОСОБА_9 гроші в сумі 4 000 грн., копії усіх сторінок паспорту, копію сторінок закордонного паспорту та копію ідентифікаційного коду. Все це відбувалось у приміщенні офісу «Кронос Україна» за адресою: м. Львів вул. Сахарова, 18/1. Зі слів ОСОБА_9 , візу ОСОБА_15 повинна була отримати через два тижні. Однак, ні візи, ні своїх грошей від ОСОБА_9 , ОСОБА_15 так і не отримала, таким чином він ввівши останню в оману заволодів її грішми (т. 9 а.с. 54).

Крім того судом звернуто увагу на протокол очної ставки /(Т.9 а.с.61-62), який оголошено в судовому засіданні, де потерпіла ОСОБА_15 вказала, що добровільно відмовилась від подальших послуг ОСОБА_9 , забравши власний паспорт через 2 хвилини після того як надала його йому. Строки повернення коштів між ОСОБА_15 та ОСОБА_9 не обумовлювались. Також суд взяв до уваги заяву ОСОБА_15 (Т.16 а.с.65) зі змісту якої вбачається, що остання, усвідомлюючи значення своїх дій та їх правові наслідки, розуміючи обставини, які мають для неї істотне значення, без будь-якого, фізичного чи морального тиску зі сторони та відповідно до власного волевиявлення, цією заявою повідомила, що будь-яких претензій по даній кримінальній справі до ОСОБА_9 не має, відмовляється від підтримання обвинувачення в зазначеній кримінальній справі та просить закрити зазначене провадження. В судові засідання просить не викликати та розглядати справу без її участі. До правоохоронних органів, прокуратури та суду з зазначеного приводу в подальшому звертатись не буде.

З урахуванням викладених обставин, суд дійшов до висновку, що вина ОСОБА_9 у вчиненні інкримінованого йому злочину не знайшла свого підтвердження в судовому засіданні, а підсудний ОСОБА_9 підлягає виправданню у зв`язку з відсутністю в його діях складу злочину, передбаченого ч.2ст.190 КК Українина підставі п.2 ч.1ст.6 КПК України(1960 р.).

Відповідно до вимог ст.ст.64,65,67,73 КПК України(1960 р.) показання потерпілого підлягають ретельній перевірці та оцінці в сукупності з усіма обставинами, встановленими в справі. Обвинувачення не може бути обґрунтоване суперечливими показаннями потерпілого, не підтвердженими іншими доказами, а також показаннями, які за обставинами справи могли бути наслідком помилкового сприйняття потерпілим подій і фактів.

Згідно показів свідка ОСОБА_21 вбачається, що з ОСОБА_9 вона працювала спочатку в італійській фірмі «Маджиф Україна», після чого перейшли разом на фірму «Кронос Україна», де вона займала посаду бухгалтера, а він -директора. Приблизно півроку чи рік вона пропрацювала бухгалтером фірмі « ОСОБА_37 ». У зв`язку із тим, що минули дев`ять років з того часу ОСОБА_21 пригадати організаційну правову форму та обставини господарської діяльності «АР.І.П.» не може, однак повідомила, що засновником « ОСОБА_37 » був ОСОБА_9 , детально не пригадує подій 9-річної давності. Підтримує покази надані нею на досудовому розслідуванні і ствердила, що такі покази відповідають дійсності.

З показів свідка ОСОБА_21 , оголошених та досліджених в судовому засіданні, вбачається, що десь із середини лютого 2006 року по липень 2007 року вона працювала на ТОВ «Маджіф-Україна». Дане підприємство займалось пошуком інвесторів в Італії і відкриття підприємств на території України. Там вона працювала по сумісництву. Займала посаду головного бухгалтера. На даному підприємстві також працювали: на посаді директора ОСОБА_74 , секретарем ОСОБА_75 та менеджер ОСОБА_76 . ОСОБА_77 працював до 31.12.2006 року, а з 01.01.2007 року дану посаду займав ОСОБА_9 . Офіс даного підприємства знаходився за адресою: м. Львів вул. К.Левицького, 4. Засновником підприємства був ОСОБА_24 та ще два громадянина Італії, прізвищ та імен яких не пам`ятає, також серед засновників був ОСОБА_77 , якого на протязі 2006 року вивели із складу засновників. За час роботи, з ОСОБА_78 були залучені інвестиції декількох громадян даної держави, відповідно були засновано три фірми, які мали займатись певним видом діяльності, проте статутніфонди даних підприємств через деякий час стали «порожніми», грошові кошти на рахунки не поступали, тобто фактично вониприпинили свою діяльність. Десь влітку 2006 року в офісі ТОВ «Маджиф Україна» вона бачила ОСОБА_6 , ОСОБА_12 , ОСОБА_79 . Як вона зрозуміла, це були італійці, яких знайшов ОСОБА_24 . Вона їх декілька разів бачила в офісі на АДРЕСА_7 . Безпосередньо з даними італійцями спілкувався виключно ОСОБА_80 або ОСОБА_77 , який володіє італійською мовою на розмовному рівні, а пізніше вже ОСОБА_9 , який також володіє італійською мовою. Про що вони розмовляли, їй невідомо. ОСОБА_21 їх бачила не один раз. Зазначила, що ОСОБА_6 за адресою: м. Львів вул. Донцова, 4 придбав приміщення. Також їй відомо, що вони відмовились працювати з ОСОБА_24 через те, що останній завищував ціну за надані послуги, проте це знецінювалось не через ТОВ "Маджиф Україна". Всередині 2007 року, у ОСОБА_24 склалися також напружені відносини і з ОСОБА_9 . Десь у квітні-травні 2007 року ОСОБА_9 пішов з підприємства, хоча трудовий договір з ним не було розірвано. На підприємстві проводилася незалежна аудиторська перевірка, ініціатором якої був ОСОБА_24 . І вже після цієї перевірки ОСОБА_9 взагалі не допустили в офіс підприємства. Приблизно у липні 2007 року з даного підприємства ОСОБА_21 також пішла, хоча трудовий договір не був розірваний. Ті італійці, а саме: два брата, які припинили співпрацювати з Карнавалє, вони взяли під опіку ОСОБА_6 та ОСОБА_12 , тобто вирішили допомагати їм. Відповідно ті італійці та ОСОБА_26 опинились в одному приміщенні по вул. Сахарова 18/1, де працювало ТОВ «Кронос-Україна», засновниками якого були ОСОБА_81 , ОСОБА_82 і ОСОБА_83 , яких запросили раніше згадані два брата-італійця. На даному підприємстві ОСОБА_21 займала посаду головного бухгалтера, ОСОБА_9 був директором, секретар ОСОБА_84 . Аларія Джан Баттіста та ОСОБА_12 хотіли заснувати на території України товариство з обмеженою відповідальністю, оскільки повинні були надходити іноземні інвестиції, тому потрібна була така форма організації підприємства. І було затверджено статут ТОВ «А.Р.І.П.», засновниками якого були громадяни Італії ОСОБА_6 , ОСОБА_12 та ОСОБА_23 . Для того, щоб зареєструвати підприємство, необхідно було б внести хоча б 50% статутного фонду підприємства, і ці внески мали зробити троє засновників і бути особисто присутніми при цьому, тобто при реєстрації, проте на момент реєстрації були присутні тільки ОСОБА_14 Баттіста та ОСОБА_12 , а Чератто Ніколетти не було у м. Львові на момент реєстрації. Розрахунковий рахунок в «ОТП Банк» був відкритий, на який ОСОБА_6 та ОСОБА_12 були внесені кошти, проте реєстрація ТОВ «АР.І.П» не відбулась. Статут ТОВ «АР.І.П» ОСОБА_21 не бачила, за якою адресою мало бути зареєстроване підприємство їй невідомо, проте чула від ОСОБА_9 , що такий статут є, чи він був завірений у нотаріуса їй невідомо. Проте, ОСОБА_21 відомо, що ОСОБА_85 після цих подій приїжджала в Україну і зі слів ОСОБА_9 вона зняла всі кошти з рахунку, який був відкритий ОСОБА_12 та ОСОБА_6 як рахунок ТзОВ «АР.І.П.». Проте, дане підприємство не було зареєстроване та не здійснювало діяльності. Чи знали ОСОБА_6 та ОСОБА_12 про те, що дане підприємство не зареєстроване та не працює, вона не знає. Чи велась розмова між ОСОБА_6 , ОСОБА_47 та ОСОБА_9 про ТОВ «АР.І.П.», їй невідомо. У грудні 2007 року було зареєстровано ПП «АР.І.П.», директором якого був ОСОБА_9 , вона працювала на посаді головного бухгалтера по сумісництву, менеджером з питань зовнішньоекономічної діяльності працював ОСОБА_18 . Дане підприємство займалося оптовою торгівлею одягом та було зареєстроване за адресою: м. Львів, вул. Сахарова 18/1, тобто за тією ж адресою, що й ТОВ «Кронос-Україна». 08.09.2008 року приїхали Атіліо Бонаті, Ренато Бревільєрі в Україну, щоб на думку ОСОБА_21 , звільнити з ТОВ «Кронос-Україна» її та ОСОБА_9 , так як ОСОБА_86 і ОСОБА_18 були звільнені ще 01.04.2008 року оскільки дане підприємство не працювало. Італійці самі створили таку ситуацію, щоб без їхнього відома працівники підприємства не могли фактично нічого робити. Про те, що ОСОБА_9 знімав кошти з рахунків італійців ОСОБА_21 нічого не відомо (Т.2 а.с.43-47).

Крім того, оголошено та досліджено протокол очної ставки ОСОБА_21 з ОСОБА_6 від 13.11.2008 року(Т.2 а.с.53-57) та протокол очної ставки ОСОБА_21 з ОСОБА_6 від 29.01.2010 року (Т.4 а.с.3-8), де ОСОБА_21 пояснила, що як їй було відомо від ОСОБА_9 , перед приїздом ОСОБА_6 і члени його сім`ї телефонували ОСОБА_9 , останній на таксі з офісу їздив в «ОТП Банк», де відповідно наданих йому довіреностей знімав з рахунків ОСОБА_6 та ОСОБА_47 кошти (суми їй невідомі). В подальшому ОСОБА_9 повертався з банку, грошей вона в нього не бачила (в руках він їх не тримав), після чого заходив у свій кабінет, і як думає ОСОБА_21 , зняті кошти клав у сейф, який був у нього в кабінеті, а вже по приїзду ОСОБА_6 , то у приміщенні офісу (в конференц-залі, коли двері туди були відкриті, і у кабінеті ОСОБА_9 ), ОСОБА_9 передав ОСОБА_6 гроші (це було неодноразово, точну кількість вказати не можу, і тільки в приміщенні вище вказаного офісу на вул. Сахарова, 18/1 у Львові, в інших місцях я не бачила фактів передачі грошей), які були у пачках (як у банку перев`язані стрічкою), то була валюта, номінал банкнот мені невідомий, після отримання ОСОБА_6 , то ОСОБА_6 особисто щось записував у спеціальний зошит (особисто вона тих записів не бачила, зошит в руки не брала, думає, що ОСОБА_9 зберігав їх у своєму кабінеті (Т.4 а.с.4).

Після оголошення показів наданих на досудовому розслідуванні свідок ОСОБА_21 ствердила, що знала, що вони ( ОСОБА_26 ) їздили в банк. Аларія говорив, що він не знав, що його обманюють, але він все прекрасно знав. Охарактеризувала ОСОБА_26 як людину, яка контролює кожну хвилину свого часу, розумів, що передає велику кількість грошей та не міг їх не проконтролювати. Наголосила про існування зошиту в якому здійснювались записи про повернення коштів. Безпосередньо в руках такий зошит вона не тримала, записи не вносила.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_87 про обставини справи нічого пояснити не змогла. Лише повідомила, що є власницею квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_3 . З ОСОБА_9 жодних стосунків не підтримує. В кінці квітня 2007 року вище вказану квартиру на рік здала в оренду ОСОБА_18 з метою ведення підприємницької діяльності, проживання та зустрічі з людьми. Яка саме підприємницька діяльність здійснювалась в квартирі ОСОБА_88 , вона не пам`ятає. Оплату за квартиру здійснював ОСОБА_18 , в нього була печатка. ОСОБА_89 заходила до вказаної квартири раз на місяць, де там декілька разів бачила італійців, а саме ОСОБА_90 та ОСОБА_91 . Може їх впізнати по зовнішності. Окрім цих італійців більше других італійців вона там не бачила. Після цього, з установчих документи вона дізналась, що ( ОСОБА_92 ) була зареєстрована за вказаною, на що згоду вона не давала. Дана реєстрація відбулась ще 10 жовтня, тобто в той час коли договір оренди цієї квартири був підписаний з ОСОБА_18 . Потім італієць Ателіо захотів, що б вказаний договір оренди квартири був підписаний з ними, але вона відмовилась. Десь в серпні 2008 року вона приїхали до вказаної квартири, де був ОСОБА_9 , ОСОБА_93 та двоє італійців. В цей час вона з ними підписала заяву про те, щоб знову розірвати договір через місяць. В кінці вересня та початку жовтня приїхали італійці з перекладачем з якими вона розірвала договір та вона отримала доступ до вказаної квартири. Аларія Маттео та ОСОБА_14 Баттіста вона не знає, про них їй нічого не відомо. Потім появилась якась фірма « ОСОБА_37 », яка тероризує її по сьогоднішній час, а саме присилають на утримувача « ОСОБА_37 » листи - повідомлення з Франківської виконавчої служби. З листів вона дізналась, що там є якісь гроші і поки що їх рухоме, нерухоме майно має бути арештоване. Яка організаційна правова форма підприємства «АР.І.П.», вона не пам`ятає. Після отримання доступу до своєї квартири, вона помітила що в неї побиті стіни, порубані меблі. Документів та сейфів в квартирі не було. Про обставини за якими обвинувачується ОСОБА_9 їй нічого не відомо.

В судовому засіданні покази свідка ОСОБА_94 ,були оголошені та дослідженні, в яких йдеться про події, пов`язані із здійсненням перекладу текстів довіреностей із української на італійську мови, під час нотаріального посвідчення ОСОБА_95 в березні 2007 року, якими громадяни Республіки Італія ОСОБА_6 і ОСОБА_12 уповноважували різних осіб, зокрема і ОСОБА_9 , щодо представлення їх інтересів та здійснення відповідних дій від їх імені. Пам`ятає добре обличчя ОСОБА_9 , обличчя Аларія Джан Баттіста і ОСОБА_12 . Пам`ятає гірше ОСОБА_6 . Швидше всього впізнає. Процедура здійснення перекладу текстів згаданих довіреностей проводилась за процедурою: ОСОБА_13 повідомив ОСОБА_96 про те, що потрібно здійснити усний переклад текстів довіреностей з української на італійську мову. Для цього вона зайшла в кабінет, де був ОСОБА_13 , вказані громадяни Італії, ОСОБА_6 та ОСОБА_12 , а також ОСОБА_9 . ОСОБА_96 його знає з часів навчання у університеті, знає, що він добре (вільно) володіє італійською мовою. Який без її участі спілкувався з вказаними італійцями. Попереднього ОСОБА_13 надав ОСОБА_96 тексти довіреностей з якими вона ознайомилась, а в подальшому усно озвучила на італійській мові тексти вказаних довіреностей (по черзі). Чи під час здійснення нею перекладу текстів вказаних довіреностей ОСОБА_9 також щось повідомляв італійцям, вона не пам`ятає. Що казали італійці під час здійснення усного перекладу текстів довіреностей, так як їхнє сприйняття даного перекладу якихось особливих подій пов`язаних із здійсненням перекладів текстів згаданих довіреностей не пригадує, все відбувалося за звичною процедурою. Після того як ОСОБА_96 здійснила усний переклад, то італійці, вона і ОСОБА_97 поставили свої підписи на двох примірниках довіреностей і в реєстрі. Під час вищезгаданих подій також була присутня дружина ОСОБА_6 і відповідно мати ОСОБА_12 , яка надала довіреності, як і член її сім`ї. Переклад тексту даних довіреностей відбувався за вищезгаданою процедурою, без якихось особливостей. Під час вищезгаданих подій пов`язаними з перекладом текстів довіреностей в березні 2007 року, у ОСОБА_96 склалося враження, що попередньо ОСОБА_9 повідомив італійцям про те, що мається відбуватися у нотаріуса, тобто попередньо узгодив всі деталі, пов`язаних з довіреностями, а саме з процедурами у нотаріуса була тільки формальністю. У ОСОБА_96 під час вказаних подій склалося враження про те, що італійці постійно довіряли ОСОБА_9 , оскільки це було видно з розмов італійців з ним, та з їхньої поведінки. Письмовий переклад текстів вказаних довіреностей для італійців, щоб їм відали один екземпляр на італійській мові, вона не виконувала (/Т.5 а.с. 12-13).

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_13 пояснив, що пригадує ОСОБА_6 приходив до нього разом з Карнавалє, який представляв себе представником Палати підприємців в Італії, вони хотіли створити фірму. ОСОБА_6 надавав на Карнавалє доручення, а потім через кілька днів він прийшов вже з паном ОСОБА_9 . ОСОБА_13 тоді познайомився з ОСОБА_9 . Також повідомив, що йому здалося ніби ОСОБА_6 був незадоволений співпрацею з паном Карнавалє. Його інтереси буде представляти пан Ленівський. Наскільки ОСОБА_13 зрозумів він заснував підприємство, але не пригадує як воно називається. ОСОБА_9 поставив своїм представником, щоб він вирішував всі його питання та надав на нього доручення. З тих пір він з ними не бачилися. ОСОБА_6 приходив до ОСОБА_13 разів 4 на протязі тижня з метою посвідчити кілька доручень, зареєструвати його підпис на статуті. ОСОБА_13 повідомив, що для посвідчення доручення ним було запрошено перекладача ОСОБА_98 , яка усно прочитала цей документ, після чого він посвідчив підпис перекладача і підпис ОСОБА_54 .Б. ОСОБА_13 завжди питав у перекладача чи є якість питання до нотаріуса. Перекладач передавала йому немає. Він чітко дотримувався своєї процедури. ОСОБА_6 звертався до ОСОБА_13 з приводу посвідчення довіреностей на багатьох осіб, зокрема: на Карнавелє, ОСОБА_99 , ОСОБА_9 . Він не пригадує хто був ініціатором та хто з ним зв`язувався з проханням посвідчити статут. Який саме бізнес ОСОБА_6 збирався робити він також не пригадує. Окрім цього, ОСОБА_13 ствердив, що ОСОБА_6 до нього приходив з ОСОБА_42 . Потім якось одного разу ОСОБА_6 прийшов до нього задоволений і сказав, що він знайшов представника і був дуже радий. Це ОСОБА_13 точно пам`ятає. Можна сказати, що ОСОБА_6 познайомив ОСОБА_13 з ОСОБА_9 . Повідомив також, що копії статуту немає,оскільки засвідчує підпис перекладача. Він того статуту не пам`ятає. Процедура посвідчення статуту займало багато часу, мінімум годину. Посвідчення статуту відбулося в середині дня. Фактично вони були у нього пів дня. В цей час він спілкувався з перекладачем та з представником. Через перекладача ОСОБА_100 він ОСОБА_6 , запропонував письмовий переклад статуту. Посвідчення статуту без його перекладу не здійснюється. Прочитуються основні положення статуту, повноваження засновників, директора і порядок прийняття рішень загальними зборами, перелік питань, що приймаються виключно загальними зборами. В 2006 році в місяці липні ОСОБА_13 посвідчував аналогічну довіреність надану ОСОБА_101 .Б. Карневале Мауріціо. 29 березня під час посвідчення аналогічних довіреностей на розпорядження приватними рахунками на ім`я ОСОБА_9 після усного перекладу з боку довірителів заперечень не надходило. Такі ж довіреності мали юрист ОСОБА_31 , Черратто Ніколетта дружина і ОСОБА_41 , які могли вчинювати аналогічні дії з діями ОСОБА_9 . При цьому, ОСОБА_13 повідомив, про те, що Карнавалє всіх тоді попереджав про необхідність готівки (в тому числі, і Черрато Ніколетту), вони це знали та чітко розуміли ще до Ленівського.

З оголошеного та дослідженого в судовому засіданні пояснення свідка ОСОБА_13 , про те, що у 2006 році до нього як до приватного нотаріуса звернувся громадянин Республіки Італія ОСОБА_6 , щодо нотаріального посвідчення довіреності на представництво його інтересів гр. ОСОБА_102 . Вони прийшли вдвох. Так, як це були іноземні громадяни ОСОБА_13 запросив в якості перекладача ОСОБА_100 , яка має відповідний диплом про освіту. Перед нотаріальним посвідченням довіреності було встановлено дієздатність осіб сторін, після цього ОСОБА_6 за допомогою перекладача ОСОБА_103 ознайомився з текстом проекту довіреності. Це відбувалося наступним чином: ОСОБА_104 виконала усний переклад тексту. ОСОБА_54 . Також ОСОБА_6 було роз`яснено права та обов`язки його, як довірителя (усний переклад робила ОСОБА_104 ). Після проведення даний дій, ОСОБА_6 підтвердив, що зміст довіреності відповідає його дійсним намірам (усний переклад робила ОСОБА_104 ). Після цього ОСОБА_6 та ОСОБА_104 поставили свої підписи на двох екземплярах довіреності, відповідно до якої громадянин Республіки Італія ОСОБА_6 уповноважив ОСОБА_102 бути його представником та представляти його інтереси, а також здійснювати інші дії згідно змісту довіреності від 21.07.2006 р. Після цього ОСОБА_13 було посвідчення раніше згадану довіреність та зареєстровано в реєстрі нотаріальних дій за №1532 від 21.07.2006 року. Після цього один екземпляр довіреності на спеціальному бланку був наданий ОСОБА_6 , інший, на звичайному аркуші, залишився у ОСОБА_13 . У 2007 році до ОСОБА_13 звертались щодо нотаріального посвідчення довіреностей ОСОБА_6 , його син ОСОБА_12 , його дружина ОСОБА_73 , якими вони уповноважували ОСОБА_43 та ОСОБА_9 на здійснення певних дій. Зокрема, 28.03.2007 року ОСОБА_13 були нотаріально посвідчені довіреності, зареєстровані в реєстрі за №1282, 1283, 1286. А 29.03.2007 року ОСОБА_6 та ОСОБА_12 звернулися з приводу нотаріального посвідчення довіреностей, відповідно до яких ОСОБА_6 та ОСОБА_12 уповноважували ОСОБА_9 виключно на розпорядження їхніми рахунками в банківських установах на території України. Дані довіреності були посвідчені ОСОБА_13 , приватним нотаріусом ЛМНО, було посвідчено раніше згадані довіреності та зареєстровано в реєстрі нотаріальних дій за № 1290 та 1292 від 29.03.2007 року. Після цього один екземпляр кожної довіреностей на спеціальному бланку був наданий ОСОБА_6 та ОСОБА_12 , інші, на звичайному аркуші, залишилися у ОСОБА_13 . Усний переклад текстів даних довіреностей здійснювала ОСОБА_105 , яка була запрошена ОСОБА_13 і мала диплом про вищу освіту. 15.05.2007 року до нього для нотаріальним посвідченням Статуту ТзОВ "АР.І.П." звернулись вище згадані гр. Республіки Італія ОСОБА_6 та ОСОБА_48 . Під час нотаріального посвідчення даного Статут була присутня раніше згадана ОСОБА_106 , яка виконала усний переклад тексту Статуту з української мови на італійську. А підписання та посвідчення відбувалося за раніше згаданою процедурою. Під час нотаріального посвідчення я пропонував раніше згаданим громадянам Республіки Італії здійснити письмовий переклад тексту з української на італійську, проте вони не виявляли бажання в тому. ОСОБА_9 був присутній під час нотаріального посвідчення довіреностей 28 та 29 березня 2007 року. До посвідчення вказаних довіреностей раніше ОСОБА_9 не бачив. Де працює, проживає ОСОБА_9 , його номер телефону ОСОБА_13 не відомо. Бачив ОСОБА_9 3 або 4 рази. ОСОБА_9 спілкувався з громадянами Республіки Італія на італійській мові, вільно (Т.3 а.с. 21-23).

Як вбачається з оголошених та досліджених в судовому засіданні пояснень свідка ОСОБА_107 , останньому нічого невідомо про надання ОСОБА_6 і його сином ОСОБА_47 на ім`я ОСОБА_9 довіреностей (доручень) з приводу розпоряджатись їхніми рахунками. Також йому нічого невідомо про переказ ОСОБА_6 і його сином ОСОБА_47 коштів на свої рахунки, відкритих в банку на території України. Йому ОСОБА_6 ніколи не розповідав про страхування свого бізнесу, як в Італії, так і в Україні. Особи на ім`я ОСОБА_18 , ОСОБА_108 , ОСОБА_82 , назва ТзОВ «АР.І.П.» назва ТзОВ «Кронос Україна», йому не відомі. Знає лише ОСОБА_109 , з яким його познайомив ОСОБА_110 ще десь влітку 2006 року в офісі на АДРЕСА_7 . Факкінеті ОСОБА_111 планував займатись якоюсь діяльністю в Україні. Чи в подальшому займався, йому не відомо (Т. 5 а.с. 33-35).

В судовому засіданні оголошено та досліджено покази свідка ОСОБА_112 ,відповідно до якихвін з травня 2006 року працював посаді начальника відділу рахунків ПАТ ОТП Банк. У травні 2007 році ОСОБА_113 отримав у банку (у вище вказаному) від підлеглих йому працівників по процедурі документи про відкриття тимчасового рахунку для формування статутного фонду підприємства з іноземними інвестиціями ТзОВ «АР.І.П.». Відповідно до Статуту вказаного підприємства його засновниками були громадянами Республіки Італія ОСОБА_6 та ОСОБА_12 і ОСОБА_73 . Від імені вищевказаних засновників була надана довіреність на ім`я ОСОБА_9 з приводу виконання певних дій, зокрема, розпорядження рахунками вказаного підприємства. У статутний фонд вказаного підприємства місце реєстрації була зазначена адреса АДРЕСА_7 . ОСОБА_6 зробив внесок 2500 доларів США, а Аларія Маттео 1500 доларів США, які в подальшому були повернуті в зв`язку з відміною реєстрації вказаного підприємства. Підставою для цього був лист у січні 2008 року ОСОБА_9 . На рахунку вказаного підприємства, окрім вище зазначених внесків загальною сумою 4000 доларів США. Більше надходжень не було, в тому числі від Черрато Ніколетти. В подальшому дані кошти були повернуті шляхом переказу на рахунки нерезидентів інвесторів, ОСОБА_54 . Б. 2500 доларів США, Аларія Маттео 1500 доларів США, оскільки відповідно до Постанови Національного Банку України №492 та іншого нормативного правового акту НБУ для формування статутного фонду підприємства з іноземними інвестиціями, кошти надходять з рахунків нерезидентів інвесторів, що і було зроблено Аларія Дж. Б та Аларія Маттео в ОТП Банк, а в разі припинення реєстрації підприємства з іноземними інвестиціями, то вказані внесені попередньо кошти для формування статутного фонду мають бути повернуті на рахунки нерезидентів інвесторів вказаних вище. Після описаних подій пов`язаних з відкриттям рахунків ТзОВ «АР.І.П.» ОСОБА_113 в приміщенні банку познайомився з ОСОБА_9 , це було в травні 2007 року, коли були внесені раніше згадані кошти на рахунки ТзОВ «АР.І.П.», при цьому були присутні ОСОБА_6 та ОСОБА_12 . ОСОБА_114 невідомо скільки внесених коштів відбувалося на першому поверсі будинку банку, дану операцію здійснювали інші працівники банку іншого відділу, тобто це відбувалося про вище зазначеній процедурі формування Статутного фонду. ОСОБА_113 особисто в травні 2007 року з ОСОБА_6 та ОСОБА_12 не бачився. Про ті рахунки ТзОВ АРІП пояснював, що це має бути велика компанія з іноземними інвестиціями, чим мало займатися дане підприємство зі слів ОСОБА_9 не пам`ятає. ОСОБА_9 пояснював, що він добре володіє італійською мовою, а вказані громадяни Республіки Італії довірили йому ведення справ вказаного підприємства в Україні. Крім того, ОСОБА_9 мав відношення до ведення рахунків інших підприємств з іноземними інвестиціями у вказаного банку, тому в банку не виникало ніяких підозри, щодо ОСОБА_9 , тим більше документи, що надавав ОСОБА_9 були щодо розпорядження рахунками вказаних громадян Республіки Італія. В подальшому ОСОБА_113 неодноразово бачив ОСОБА_9 по АДРЕСА_8 , однак ціль його візиту не була пов`язана з ТзОВ "АР.І.П". В нього ОСОБА_113 не запитував про подальшу реєстрацію вказаного підприємства, він же сам нічого не повідомляв. Чи проводились якісь дії із рахункам ОСОБА_6 , ОСОБА_12 за участі ОСОБА_9 . ОСОБА_114 не відомо. З ОСОБА_6 чи з ОСОБА_12 , та точно не пам`ятаю з ким саме ОСОБА_113 бачився в вересні 2006 року в приміщенні банку, коли хтось із них приходив раз з перекладачем та адвокатом. Вони звернулися з проханням про надання виписки про рух коштів по рахунку ТзОВ «АР.І.П». Їм була надана така виписка, після того вони запитали у них про те, чому кошти з рахунку ТзОВ «АР.І.П.» були повернуті на інвестиційні рахунки ОСОБА_6 та ОСОБА_12 . ОСОБА_113 їм пояснив те, що це відбулося через те, що був відповідний лист ОСОБА_9 (вище згаданий), а кошти поверталися на інвестиційні рахунки, тобто туди звідки надійшли на рахунок ТзОВ «АР.І.П». Вони (італійці) були дуже здивовані такими фактами. Як ОСОБА_114 відомо вони (італійці) брали виписки і про рух коштів по своїх інвестиційних рахунках, і як йому стало відомо ОСОБА_9 знімав кошти з інвестиційних рахунків ОСОБА_6 та ОСОБА_12 . Вони (італійці) були дуже здивовані таким перебігом подій, казали, що будуть звертатися в правоохоронні органи. В подальшому в листопаді 2008 року була проведена виїмка документів, що стосувалися рахунку ТзОВ «АР.І.П.» та рахунків ОСОБА_6 та ОСОБА_12 . Також виїмка виписок про рух коштів по згаданим рахунках. В подальшому італійці після отримання інформації до від`їзду, де ОСОБА_113 працює по ТзОВ «АР.І.П.» не зверталися. Від ОСОБА_6 та ОСОБА_12 та ОСОБА_9 . ОСОБА_113 ніяких коштів та благ не отримував (Т.4 а.с.221-222).

В судовому засіданні також оголошено та досліджено покази свідка ОСОБА_115 , яка пояснила, що з 12.12.2005 р. і по 29.08.2007 р. працювала на посаді економіста відділу обслуговування приватних клієнтів Філії ЗАТ «ОТП Банк» у м. Львів (м. Львів вул. І.Франка, 20). З приводу подій, пов`язаних із ОСОБА_9 , ОСОБА_47 і ОСОБА_6 повідомила те, що обличчя вказаних громадян не пам`ятає, так як вже на протязі тривалого часу не працюю. Після огляду юридичної справи по рахунку ОСОБА_47 від травня 2007 р., вказала, що процедура відкриття рахунку була стандартною. Італійською мовою не володіє, тому однозначно під час відкриття рахунку мав бути перекладач. Хто саме не пам`ятає. Не пригадує обличчя ОСОБА_47 , а тому не можу повідомити про те, чи він особисто читав договір про відкриття рахунку (адже він був складений на двох мовах: українській та англійській), чи йому певна особа здійснювала його переклад. Переконавшись в наявності документів та встановивши особу (за допомогою ідентифікації особи через паспорт), ОСОБА_116 здійснила дії по відкриттю рахунку. Повідомила про те, що для цього необхідно оплатити в касі спеціальну квитанцію, також повідомила про те, які необхідні документи для цього (оригінал паспорту, ідентифікаційний код, імміграційна картка). Дана інформація за допомогою особи-перекладача була доведена до особи-клієнта ( ОСОБА_47 ). Після цього ОСОБА_116 внесла дані в банківську систему, роздрукувала документи на відкриття рахунку. Після цього текст договору за допомогою особи-перекладача був перекладений ОСОБА_47 (чи читав останній текст договору на англійській мові вона не пам`ятає, спирається лише відповідно до даних, які містяться в матеріалах юридичної справи по відкриттю вказаного рахунку), після погодження договору із ОСОБА_47 , останній поставив свій підпис, після чого ОСОБА_116 пішла до бухгалтера-контролера, який перевірив дані документи і завізував дані документи. Після цього вона надала квитанція, які ОСОБА_47 оплатив. Після оплати ОСОБА_47 передав мені квитанцію, а ОСОБА_116 йому договір про відкриття рахунку, який був виконаний на двох мовах (українській та англійській), після чого вони попрощались. Особу-перекладача ОСОБА_47 , який був з останнім під час згаданих подій, не пам`ятає. Чи це був ОСОБА_117 чи інша особа, не пам`ятає. Не пам`ятає чи надавала виписки по вказаному рахунку будь-кому із вище згаданих осіб. Не пам`ятає про те, чи ОСОБА_9 був довіреною особою ОСОБА_6 і ОСОБА_47 , чи не був. Також доповнила, що коли слідчий показав мені фото із зображенням ОСОБА_9 , то можу повідомити, що дану особу я не пам`ятаю відповідно і розповісти про його дії в ОТП банку не можу. Інших доповнень і зауважень немає (Т. 4 а.с. 264-266).

З оголошених та досліджених в судовому засіданні показів свідка ОСОБА_118 вбачається, що воназнає ОСОБА_9 , ОСОБА_47 і ОСОБА_6 із 2007 р. У березні 2007 року у приміщення АТ «ОТП Банк», що розташований за адресою: вул. І. Франка, 20, м. Львів прийшов ОСОБА_9 разом із ОСОБА_47 (а от чи був тоді також і ОСОБА_6 ОСОБА_119 не пам`ятає). ОСОБА_9 звернувся до неї, оскільки вона на той час була вільна. ОСОБА_9 (який був довіреною особою вказаних осіб) повідомив ОСОБА_120 про те, що ОСОБА_47 хоче відкрити поточний рахунок у банку. Вона йому повідомила про те, що для цього необхідно оплатити в касі спеціальну квитанцію, також повідомила про те, які необхідні документи для цього (оригінал паспорту, імміграційна картка). ОСОБА_9 дану інформацію переклав на італійську мову ОСОБА_47 , після чого повідомив мене про те, що останній має такі документи і бажає почати процедуру відкриття рахунку. Після цього, ОСОБА_119 внесла дані в банківську систему, роздрукувала документи на відкриття рахунку, які вона та ОСОБА_47 (він на італійській мові зі мною не спілкувався, ОСОБА_119 на українській мові пояснювала суть договору, переклад тексту (основне) здійснював ОСОБА_9 , вона ж показувала ОСОБА_47 , де потрібно поставити підпис, він не заперечував, виконав підпис) підписали, після чого вона пішла до бухгалтера - контролера, який перевірив дані документи і завізував дані документи, після чого ОСОБА_119 надала квитанцію, яку ОСОБА_47 оплатив. Після оплати ОСОБА_47 передав їй квитанцію, а вона йому договір про відкриття рахунку, який був виконаний на двох мовах (українській та англійській), після чого вони попрощались. Після подій, пов`язаних із відкриттям рахунку, ОСОБА_119 бачила ОСОБА_121 тільки один раз. Це було у травні 2007 р. коли він вносив на свій рахунок кошти. Його батька ОСОБА_6 . ОСОБА_119 також бачила, якщо не помиляється, то тоді ж у травні 2007 р. В подальшому під час перебування на роботі (до декретної відпустки) вона у приміщенні банку бачила тільки ОСОБА_9 , який здійснював операції по рахунку ОСОБА_47 , зокрема, зняття коштів з рахунку. Такі ж операції він здійснював і по рахунку ОСОБА_6 , у якого також був відкритий рахунок у вказаному банку. ОСОБА_9 приходив у приміщення банку для зняття коштів із рахунку десь один чи кілька разів на місяць. Це залежало від частоти надходження коштів на рахунки вказаних іноземних громадян. ОСОБА_9 знімав кошти дуже швидко після їх надходження в банк. Гроші на рахунки довго не лежали (десь до тижня). Іноді було таке, що відразу всю суму зняти не можна було, оскільки такої не була наявна в касі. Як правило, ОСОБА_9 телефонував на службовий телефон в банк і запитував про те, чи є гроші на згаданих вище рахунках. Коли ОСОБА_9 знімав кошти, то він не повідомляв, для чого йому потрібні дані кошти. ОСОБА_47 у приміщенні банку бачила 2 рази, а ОСОБА_6 десь 3-4 (однак це пов`язано із тим, що у нього був відкритий рахунок ще у 2006 році). Останній раз їх бачила у травні 2007 року під час вищезгаданих подій. Чи звертався з приводу отримання виписок безпосередньо ОСОБА_6 і ОСОБА_47 я не пам`ятаю (точно на електронну поштову скриньку не відсилала, оскільки адреса їй була невідома), але точно пригадує, що особисто ОСОБА_9 до неї з даного приводу звертався (скільки точно разів не пам`ятає, проте це було неодноразово), йому дані виписки (роздруковані аркуші паперу із інформацією) ОСОБА_122 могла передати в руки (точно на електронну поштову скриньку не відсилала, оскільки адреса їй була невідома) або повідомити усною. Назва ТзОВ «АР.І.П.» чує вперше, відповідно і про рахунок нічого невідомо. Чи передавав комусь ОСОБА_9 гроші, які він знімав із рахунків вказаних громадян ОСОБА_120 нічого невідомо. Чи передавала ОСОБА_119 в руки ОСОБА_6 і ОСОБА_47 виписки, вона не пам`ятає. Чи передавали такі виписки інші працівники банку їй невідомо. Коли ОСОБА_9 приходив у приміщення банку разом із ОСОБА_6 і ОСОБА_47 , то вони спілкувалися між собою на італійській мові (яку ОСОБА_119 не розуміє), але вона не пригадує те, що вона повідомляла, що не може надати їх через технічні причини. Осіб на ім`я ОСОБА_18 , ОСОБА_21 , не знає. Також не знає підприємство ПП «АР.І.П.» і ТзОВ «Кронос Україна». Від ОСОБА_9 ОСОБА_119 кошти не отримувала і про це ніколи з ним мову не вела (Т.4 а.с.261-263).

З оголошених та досліджених в судовому засіданні показів свідка ОСОБА_123 вбачається, що під час проведення оперативно - розшукових заходів, спрямованих на встановлення місця перебування ОСОБА_9 - оголошеного в розшук по кримінальній справі №142-2178, була отримана оперативна інформація про те, що вказаний громадянин станом на 21.01.2010 р. перебуває по місцю своєї реєстрації та проживання своїх батьків за адресою: АДРЕСА_1 . Тому з метою затримання вказаного громадянина ОСОБА_124 спільно із працівниками СДСБЕЗ Личаківського РВ ЛМУ ГУМВС України у Львівській обл. ОСОБА_125 і ОСОБА_126 здійснили виїзд на вище вказану адресу. По приїзду до вказаної адреси вранці 21.01.2010 р. були прийняті міри для затримання вказаного громадянина, про що був складений відповідний рапорт (т.3 а.с.117). Аналогічні покази надали свідки ОСОБА_125 (т.3 а.с.116) і ОСОБА_126 (т.3 а.с.118).

Покази свідків ОСОБА_127 , ОСОБА_128 , ОСОБА_129 на які органи досудового слідства та обвинувачення покликаються як на доказ вини підсудного, не підтверджують його вини, оскільки не розкривають ні подію інкримінованого злочину (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення злочину), ні форму вини в інкримінованих злочинах.

Суд бере до уваги оголошені та досліджені в судовому засіданні пояснення свідка ОСОБА_130 :відповідно до яких ОСОБА_9 знає із осені 2007 року. Вона з ним познайомилась у приміщенні «ОТП Банк», що на вул. І. Франка, 20 у м. Львові, як із клієнтом банку. ОСОБА_9 приходив у приміщення вказаного банку для того, щоб дізнатись про стан рахунків громадян Республіки Італія ОСОБА_6 і ОСОБА_47 , оскільки він виступав довіреною особою останнього і мав право на підставі довіреності знімати кошти із приватних рахунків вказаних осіб. Як пояснював ОСОБА_131 ОСОБА_9 , то він в Україні займається веденням справ вказаних громадян, оскільки добре володіє італійською мовою. З чим пов`язана діяльність ОСОБА_9 їй не повідомляв, вона ж не запитувала. З ОСОБА_9 ОСОБА_132 не вела мову щодо діяльності підприємства. Як їй стало відомо від начальника сектору обслуговування клієнтських рахунків ОСОБА_133 , що ОСОБА_9 займається веденням рахунків раніше згаданих італійців, які тут в Україні були власниками підприємства ТзОВ «АР.І.П.». Чим займалось підприємство ОСОБА_131 невідомо. За час роботи у приміщенні банку на вул. І. Франка, 20 у м. Львові, то вона пригадує, що ОСОБА_9 приходив у приміщення банку десь один раз на місяць чи раз на два місяця (точну кількість відвідування сказати не можу, оскільки пройшов тривалий проміжок часу). ОСОБА_9 приходив сам. Коли ОСОБА_9 приходив у банк, то завжди бачився та спілкувався з нею, оскільки ОСОБА_132 займалась веденням рахунків ОСОБА_6 і ОСОБА_48 . Перед тим, як прийти у банк, то ОСОБА_9 телефонував їй, запитував про те, чи надійшли кошти на рахунки вказаних осіб, а потім казав, що приїде і зніме кошти із рахунків. Для чого призначались кошти він ОСОБА_131 не повідомляв. Чи надані кошти він мав комусь повертати їй невідомо. Завжди казав, що всі кошти для бізнесу. Особисто ОСОБА_132 бачилась один раз із ОСОБА_6 це було десь наприкінці 2007 року чи на початку 2008 року (точну дату не пам`ятає). ОСОБА_9 приїхав у приміщення банку разом із ОСОБА_6 представив його ОСОБА_134 . Вона із ОСОБА_6 спілкувалась на англійській мові. Він запитав у неї про те, чи може він по запиту в банк в електронному варіанті отримувати виписки про стан рахунків. ОСОБА_132 йому відповіла, що може і після цього вручила йому свою візитку. Більше ні про що не спілкувались. Десь через 2 місяці після вказаної зустрічі від ОСОБА_6 вона отримала лист із проханням надіслати на його електронну адресу виписку про стан його рахунку ( чи йшлось ще про стан рахунку його сина ОСОБА_47 , вона не пам`ятає). ОСОБА_132 надіслала йому виписку (наданий час така інформація не збереглась, її відновити неможливо). Після цього вона від ОСОБА_6 запити про стан рахунків не отримувала. Однак в подальшому їй зателефонував ОСОБА_9 і запитав про те, чому вона надіслала виписку про стан рахунку ОСОБА_54 .Б. ОСОБА_132 йому відповіла про те, що ОСОБА_6 надіслав їй запит і вона відповідно надала йому відповідь. ОСОБА_9 сказав ОСОБА_131 про те, щоб вона в подальшому коли то буде необхідно, тобто коли сам ОСОБА_9 повідомить їй, надсилала виписки про стан рахунків вказаних громадян безпосередньо йому ( ОСОБА_9 ) на електронну поштову скриньку. Що вона в подальшому і робила (скільки разів було надання таких виписок вона не пам`ятає, але точно не один раз). Як пояснив їй ОСОБА_9 , тоді їй надсилав запит не ОСОБА_6 , а чи його дружина ОСОБА_70 чи його син ОСОБА_46 , а коли про це дізнався сам ОСОБА_6 , то був обурений і сказав, що він не хоче розголошення стану свого рахунку, а тому це по просив робити самого ОСОБА_9 , оскільки саме він мав віддавати такі виписки. За весь період час роботи у відділенні банку на вул. І. Франка, 20 у м. Львові, вона не бачила членів сім`ї ОСОБА_6 - сина ОСОБА_46 та дружину ОСОБА_135 . Після того, як пішла працювати на іншу посаду, то веденням рахунків вказаних осіб займались інші працівники банку. Чи передавав комусь ОСОБА_9 гроші, які він знімав із рахунків вказаних громадян ОСОБА_131 нічого невідомо. ОСОБА_132 в руки вказаним особам виписки не передавала. Чи передавали такі виписки інші працівники банку їй невідомо. Коли ОСОБА_9 приходив у приміщення банку разом із ОСОБА_6 , то вони спілкувались на італійській мові (яку вона не розуміє), але їй ОСОБА_9 про те, що ОСОБА_6 хоче отримати виписки по рахунку нічого не повідомляв. Їй відома особа на ім`я ОСОБА_18 . Його ОСОБА_9 представив їй під час одного із візитів у банк, як свого двоюрідного брата. Більше нічого про нього не повідомляв. Про ОСОБА_21 чує вперше. Назви підприємств ПП «АР.І.П.» і ТзОВ «Кронос Україна» чує вперше, раніше чула тільки ТзОВ «АР.І.П.» засновниками якого були ОСОБА_6 і ОСОБА_48 . Від ОСОБА_9 вона кошти не отримувала і про це ніколи з ним мову не вела (Т.4 а.с. 217-219).

В судовому засіданні згідно показів свідка ОСОБА_41 , які оголошено, досліджено, встановлено, що останній десь із 2003 року почав здійснювати в Україну поїздки, що стосувалися бізнесу і роботи. У 2006 р. заснував ТзОВ «Маджиф Україна» на Україні, а також почав працювати на посаді президента Торгово - промислової палати Італії в Україні (офіс знаходився за адресою м.Львів вул. Левицького, 4). Діяльність ТзОВ «Маджиф Україна» була пов`язана із консалтингом, тобто юридична підтримка італійських компаній, які хотіли працювати на території України. Директором вказаного підприємства був ОСОБА_136 , бухгалтером ОСОБА_63 , секретар - ОСОБА_137 , а вже спочатку 2007 року директором вказаного підприємства був призначений ОСОБА_9 . Це було пов`язано з тим що ОСОБА_138 виконував свої обов`язки не так як необхідно виконувати. ОСОБА_9 прийшов по оголошенню і був призначений директором ТзОВ "Маджиф Україна", після того як свої обов`язки склав ОСОБА_139 ОСОБА_54 .Б. Мауріціо Карневале познайомився у 2006 році. ОСОБА_6 порекомендували йому представники італійської компанії "Дженералі Т". Оскільки ОСОБА_6 хотів інвестування грошей закордоном, тому і порекомендували Торгово - промислову палату. ОСОБА_6 звернувся до ОСОБА_24 через те, щоб інвестувати свої кошти закордоном, а також щоб справами займався його син ОСОБА_46 , звичайно за сприянням осіб, які розумілись у певній справі, тобто у ОСОБА_140 було дві цілі це інвестувати кошти закордоном і також влаштувати сина. Після обговорення було прийнято рішення про створення в Україні підприємства якою б керував Маттео за підтримки Торгово - промислової палати Італії, але існували дві компанії «Маджиф Італія» та «Маджиф Україна», платними послугами яких скористався ОСОБА_54 . Б. ОСОБА_6 приїхав в Україну в перше у 2006 році, щоб відкрити раніше згадану компанію в Україні. Однак у 2006 році такого не відбулось, однак у 2006 році ОСОБА_6 інвестував гроші у нерухомість ( ОСОБА_24 за його дорученням придбав для нього приміщення по вул. Донцова у м. Львові і землю (земельна ділянка у селі Паланки). У Райффазен банку ОСОБА_6 відкрив приватний рахунок. А вже вдруге ОСОБА_6 приїхав в Україну для подальших дій у березні 2007 р., але вже із дружиною ОСОБА_141 і з своїм сином Маттео. Квартиру на вулиці Донцова хотіли продати (після здійснення ремонту), а на землі побудувати котеджі, які в подальшому також продати, а в разі успішності інвестиції вони планували в Україні відкрити фірму, якою б керував ОСОБА_46 . Після того як вони приїхали в Україну і побачили, що їхні інвестиції є вдалими, тому вирішили відкрити компанію в Україні, яка б займалася продажем італійських фільтрів для очистки води в Україні. Але ОСОБА_6 боявся, що б Маттео всім тим займався сам. А хотів, що б його сину допомагала особа, яка зналася у справі, для чого ОСОБА_24 було запропоновано також взяти участь у цьому (це мало відбутися таким чином, що оплата його послуг по управлінню компанією мало бути у вигляді частки у вказаній компанії ТзОВ «АР.І.П.», що і було зроблено у першій редакції статуту ТзОВ «АР.І.П.», де ОСОБА_24 мав частку 10 %, якщо не помиляється, то 40 % - ОСОБА_6 , 20% - Маттео і 20% - Ніколетто). Однак після нотаріального посвідчення вказаного статуту приватним нотаріусом ОСОБА_13 йому зателефонував ОСОБА_6 і попросив анулювати всі проекти, які вони разом робили, він не хотів точно пояснювати все. Однак казав, що переговорив з кимось в Італії, де йому порадили в Україні нічим не займатися і сказав, що через кілька днів передзвонить, але в подальшому ОСОБА_24 стало відомо, що ОСОБА_6 і ОСОБА_47 прибули в Україну. Коли ОСОБА_6 прибув в Україну, то ОСОБА_24 познайомив його із ОСОБА_142 (на той час директором «Маджиф Україна»), який і зацікавився підготовкою Статуту ТзОВ «АР.І.П.». ОСОБА_117 був під час підписання (нотаріального посвідчення) першої редакції Статуту. І от саме, коли ОСОБА_6 і ОСОБА_47 без відома ОСОБА_24 прибули в Україну, то вони із ОСОБА_142 пішли до приватного нотаріуса ОСОБА_143 , де був нотаріально посвідчений статут ТзОВ «АР.І.П.», в якому йшлось про те, що частки ОСОБА_24 там немає. Про це він дізнався від особи, яка здійснювала переклад вказаного Статут (оскільки також користувався послугами даної особи для здійснення перекладу).У той період ОСОБА_24 почав працювати з ОСОБА_144 , яка почала також працювати в офісі «Маджиф Україна» по вул. Левицького, 4 у Львові, від якої він дізнався про те, що в офісі відбувались різні речі, пов`язані із діяльністю ТОВ «Маджиф Україна» та Торгово-промислової палати. Після того, як він повернувся в Україну (в жовтні 2007 року), виявив багато речей, зокрема те, що на вул. Сахарова була вивіска ТзОВ «АР.І.П.», вірніше вивіски не було, а ТзОВ «АР.І.П.» орендувало офіс, де директором працював ОСОБА_9 , бухгалтером ОСОБА_71 , офіс-менеджер ОСОБА_145 . Згодом ОСОБА_24 дізнався про те, що у вказаному офісі також займався ОСОБА_9 веденням справ і консорціуму «Санта-Крістіна», тобто, ОСОБА_9 почав вести справи двох найбільших його клієнтів ОСОБА_6 і консорціуму «Санта-Крістіна», а також він дізнався про те, що у вище вказаному офісі працювали ОСОБА_71 та ОСОБА_145 . Також тоді ОСОБА_24 у ОСОБА_13 дізнався про те, що ОСОБА_6 анулював довіреності, видані на його ім`я, а натомість була видана довіреність від імені ОСОБА_26 на ім`я ОСОБА_9 . Після цього ОСОБА_24 повідомив ОСОБА_6 про те, що відносно ОСОБА_9 порушені кримінальні справи. Також ОСОБА_24 зібрав документне досьє, що стосувалось діяльності (дій) ОСОБА_9 . Дані документи він скерував в правоохоронні органи. Однак, ОСОБА_117 продовжував працювати із ОСОБА_6 також ОСОБА_6 які не хотів вірити ОСОБА_24 , а продовжував працювати із ОСОБА_142 , а також повідомляв ОСОБА_24 про те, щоб він не намовляв на ОСОБА_9 , оскільки за словами ОСОБА_6 він казав неправду. Також в ОСОБА_146 через своїх адвокатів зв`язувався із адвокатами ОСОБА_6 (тобто, спілкувались між собою адвокати) і повідомляли,що ОСОБА_6 не хоче взагалі зустрічатись з ОСОБА_24 . Як йому відомо, ОСОБА_6 мав внести 100 000 євро для формування статутного фонду ТзОВ «АР.І.П». в офісі ТОВ «Маджиф Україна» ОСОБА_117 перестав працювати, коли відбулись вище вказані події, тобто кінець весни початок літа 2007 року. ОСОБА_24 дізнався про те, що на ім`я ОСОБА_9 від ОСОБА_6 і від імені ОСОБА_47 , були надані довіреності з приводу ТзОВ «АР.І.П.», з приводу інших питань мені нічого невідомо. Про те, що ОСОБА_6 і ОСОБА_47 переказували на свої рахунки в українському банку кошти, які в подальшому знімав ОСОБА_9 йому нічого не відомо. Чи було зареєстроване та працювало ТзОВ «АР.І.П.» йому також невідомо. Додав, що сім`я ОСОБА_26 є порядними людьми, а те що вони втратили великі суми коштів в Україні, про це ОСОБА_24 дізнався в Італії, оскільки там була справа, де згадувалось, що ОСОБА_6 втратив гроші через дії ОСОБА_9 в Україні. І те що сталось із сімєю ОСОБА_26 це внаслідок злочинних дій ОСОБА_9 , який також обманув і ОСОБА_24 (Т. 5 а.с. 38-41).

З оголошених та досліджених в судовому засіданні пояснень свідка ОСОБА_147 вбачається, що з травня 2007 року перейшла працювати секретарем ТОВ «Кронос-Україна» в офіс на вул. Сахарова, 18/1 у м. Львові. Це відбулось за пропозицією ОСОБА_9 , який був виконавчим директором вказаного підприємства. За даною адресою вона неодноразово бачила ОСОБА_6 та його дружину Чератто Ніколетту, і десь один раз бачила сина ОСОБА_46 . Конкретно якими справами вони займались їй невідомо. Документів, які стосувалися їхньої діяльності вона не бачила. Бачила, що у приміщення офісу з ОСОБА_78 доставили одяг, для кого він призначувався їй невідомо. Від ОСОБА_9 та ОСОБА_21 вона чула назву підприємства ПП «АР.І.П», оскільки останні працювали на даному підприємстві. Який вид діяльності того підприємства їй невідомо. Також чула, що ОСОБА_9 та ОСОБА_21 , говорячи між собою про італійців згадували назву « ОСОБА_37 », а при розмові про інших італійців казали «Кронос». У приміщенні офісу на АДРЕСА_3 вона декілька разів у 2007 році бачила ОСОБА_6 , його дружину ОСОБА_85 , їхнього сина ОСОБА_148 . Вони спілкувались з ОСОБА_9 . Про що саме їй невідомо, оскільки вони спілкувались завжди у кабінеті ОСОБА_9 , вона ж могла італійцям на італійській мові сказати декілька слів, тобто запропонувати чай-каву, запитати як справи, тощо. Діловою італійською мовою вона не володіла. (Т.3 а.с. 85-87).

Суд також бере до уваги оголошені та досліджені в судовому засіданні покази свідка ОСОБА_18 , з яких вбачається, що він працював по сумісництву на посаді менеджера із зовнішньоекономічної діяльності на приватному підприємстві «АР.І.П.», юридична та фактична адреса якого: м. Львів вул. Сахарова, 18/1. Пам`ятає, що ще в грудні 2007 року займався розмитненням товарів нижньої чоловічої та жіночої білизни, які надійшли з Італії на адресу ПП «АР.І.П.». Директором та засновником даного підприємства був ОСОБА_9 . Також за вказаною адресою знаходилось ТОВ «Кронос Україна», засновниками якого були громадяни Республіки Італії ОСОБА_149 , ОСОБА_82 , ОСОБА_83 і ОСОБА_9 за адресою: АДРЕСА_3 була фактична та юридична адреса ТОВ «Кронос України» та юридична адреса ПП «АР.І.П.», для фактичної адреси підшукувалось приміщення. Осіб на прізвище ОСОБА_6 , ОСОБА_12 та ОСОБА_73 вперше побачив десь в квітні 2007 року. Мета їхнього приїзду мені не відома. Бачив їх два, три рази. Підприємство ТзОВ «АР.І.П.» невідоме. Відомо, що Черрато Ніколетта відкривала рахунок в банку «Надра» в м. Львові, про те, чи були відкриті рахунки у ОСОБА_6 , ОСОБА_12 йому не відомо. Про проведення дегустації вин на вул. Сахарова та під час показу одягу в готелі «Супутник» за участю вище вказаних громадян Італії та ОСОБА_9 йому нічого не відомо. Також не відомо про те, що ОСОБА_9 знімав з рахунків ОСОБА_6 , ОСОБА_12 грошові кошти. (т.2 а.с. 59-60). Під час додаткового допиту ОСОБА_18 зазначив, що ОСОБА_9 передав гроші ОСОБА_6 чи ОСОБА_47 чи ОСОБА_85 , то ОСОБА_9 також надавав вище вказаним особам зошит (шкільного типу), в якому вони самі вписували суми, про отримання яких розписувались, і даний зошит віддавали ОСОБА_9 (Т.4 а.с. 1-2).

У судовому засіданні оголошено та досліджено покази свідка ОСОБА_150 , згідно яких вона та члени її сімї ОСОБА_6 , ОСОБА_47 на весні 2006 року познайомилися із ОСОБА_41 , який на той час працював в Україні, закрема у м. Львові, де був представником торгово - промислової палати, та був власником підприємства «Маджиф Україна», а влітку 2006 року її чоловік за рекомендацією ОСОБА_25 приїхав в Україну для того, щоб особисто побачити стан речей в Україні, оскільки була можливість інвестувати кошти у діяльність на території України. В подальшому її чоловік ОСОБА_6 продовжував спілкуватись із ОСОБА_25 , оскільки хотів співпрацювати з ним. Через деякий час на території України мій чоловік придбав земельну ділянку та квартиру. А вже у березні 2007 року Черрато Ніколетто, ОСОБА_6 і ОСОБА_47 прибули у м. Львів для того, щоб здійснити відповідні дії по створенню Товариства з обмеженою відповідальністю «АР.І.П.». Саме тоді у приміщенні офісу ОСОБА_151 на вул. К. Левицького, 4 у м. Львові Черрато Ніколетто представили ОСОБА_152 , як директора «Маджиф Україна», ОСОБА_153 - як бухгалтера вказаного підприємства, ОСОБА_154 - як секретаря вказаного підприємства. У м. Львові ОСОБА_9 , ОСОБА_110 , вона, ОСОБА_6 , ОСОБА_47 пішли до нотаріуса, де були надані від її імені, а також від імені ОСОБА_6 , ОСОБА_47 відповідні довіреності на ім`я ОСОБА_9 та ОСОБА_99 , яку представили як юриста, для створення ТзОВ «АР.І.П.», також між членами її сім`ї були надані відповідні перехресні довіреності щодо здійснення дій на території України (це було для того, щоб діяти, коли когось не буде в Україні). Як пояснив їм ОСОБА_9 , дані довіреності необхідні для створення згаданого підприємства. Черрато Ніколетто тоді не знала про те, що від імені ОСОБА_47 та ОСОБА_6 , були надані довіреності на ОСОБА_9 з приводу зняття коштів останнім із їхніх рахунків (про існування даних довіреностей вона дізналась від ОСОБА_6 і ОСОБА_47 після візиту останніх у м. Львів). Про рахунки, відкриті в «ОТП Банк» на ім`я ОСОБА_47 та ОСОБА_6 вона дізналась від останнього, оскільки, як пояснив чоловіку ОСОБА_9 , дані рахунки необхідні для діяльності ТзОВ «АР.І.П.», а саме: кошти, що направлялись на дані рахунки автоматично зараховувались на рахунок вказаного підприємства, тобто так пояснив ОСОБА_9 моєму чоловіку ОСОБА_6 . В середині травня 2007 року ОСОБА_6 і ОСОБА_47 перебували в Україні, і саме тоді зателефонував її чоловік, який повідомив, що він із сином та ОСОБА_9 ходили до нотаріуса, де підписала Статут ТзОВ "АР.І.П.", відповідно до якого Черрато Ніколетто, ОСОБА_6 і ОСОБА_47 були засновниками (учасниками) вказаного підприємства із наступними частками: ОСОБА_6 - 50%, ОСОБА_47 - 25%, Черрато Ніколетто - 25%. Про рахунок ТзОВ "АР.І.П." в банку вона не знала, оскільки економічними питаннями у її родині займався ОСОБА_6 .

По повернення в Італію чоловік Черрато Ніколетто пояснив їй, що їх підприємство ТзОВ «АР.І.П.» вже працює в Україні, його виконавчим директором є ОСОБА_9 , який і займається веденням справ підприємства. Підприємство спочатку мало займатись торгівлею фільтрів для очистки води, а також будівництвом котеджів. Як пояснив в подальшому ОСОБА_9 , зняття вище вказаними видами діяльності в Україні є неперспективним, тому порадив займатись імпортом вина, продуктів харчування та одягу в Україну. Вже наприкінці жовтня 2007 року було прийнято рішення про перехід на торгівлю одягом та продуктами харчування в Україні. Саме тоді ОСОБА_9 зробив замовлення на поставку чоловічого одягу в Україну. Як пояснив ОСОБА_9 , ТзОВ «АР.І.П.» в Україні ще не має відповідних дозволів на торгівлю одягом в Україні, однак це можна зробити шляхом поставки товару на фірму «Мельник». Як пояснив ОСОБА_9 вище вказана фірма «Мельник», директором якої він був після того як пішов від ОСОБА_25 показував їм заяву від імені ОСОБА_9 , ОСОБА_155 та ОСОБА_21 щодо злочинних дій ОСОБА_25 , а також лист із прокуратури, оскільки останній не сплачував їм заробітну плату), займався веденням справ нашого ТзОВ «АР.І.П.», також на фірмі «Мельник2 був працівник на ім`я ОСОБА_156 , який виконував різні доручення, а також раніше знайомі їм ОСОБА_157 - секретар, ОСОБА_71 - бухгалтер, тобто ті самі особи (і ОСОБА_156 ), що на « ОСОБА_158 ». Також у вересні 2007 року, коли ми перебували в Україні, ОСОБА_9 порекомендував чоловіку Черратто Ніколетто звернутись із заявою у прокуратуру з приводу незаконних дій ОСОБА_25 Черрато Ніколетто, її чоловік і ОСОБА_117 пішли до адвоката. Там була складена заява, яку підписав ОСОБА_6 та адвокат, усний переклад на італійську мову здійснював ОСОБА_9 . Черрато Ніколетто тоді ходила із чоловіком, щоб самій не залишатись на квартирі. Чи там відбувалась оплата за надані послуги, вона не пам`ятає.

Коли вони були в Італії, то ОСОБА_9 надсилав рахунки до плати, які необхідно оплатити в Україні. Що це були за рахунки, вона не знає, оскільки цим займався її чоловік, і чи був рахунок про оплату послуг адвоката, їй невідомо.

В середині січня 2008 року чоловік ОСОБА_159 прибув у м. Львів, оскільки ОСОБА_9 зателефонував та повідомив, що терміново потрібно приїхати та укласти договір оренди із орендарем, якого знайшов ОСОБА_9 , по приміщенню (раніше загадана куплена ОСОБА_6 квартира) на АДРЕСА_6 . Коли був в Україні, то чоловік зателефонував та повідомив, що уклав договір оренди у жінки - нотаріуса. Також під час підписання того договору був присутній ОСОБА_9 , який здійснював переклад, та ОСОБА_160 .

В подальшому Черрато Ніколетто прибула в Україну 28.01.2008 року, адже ОСОБА_9 попросив її привезти взірці жіночного одягу сезону весна літа. В аеропорті її зустрів ОСОБА_156 , в подальшому мене відвіз до квартири, що над рестораном 2Сім поросят», після чого вона взяла зразки одягу і поїхала в офіс на АДРЕСА_3 , оскільки як повідомив ОСОБА_9 , там був офіс підприємства ТзОВ «АР.І.П.», який здавала в оренду фірма «Мельник». Там розвішали одяг, приходили різні особи, які дивились той одяг, також ОСОБА_9 повідомив, що покупці хочуть буклет із фото одягу. В подальшому прийшла модель - дівчина на ім`я ОСОБА_161 , молодий фотограф, його асистент, там була ОСОБА_71 , ОСОБА_9 (як час від часу відлучався) і ОСОБА_156 , ОСОБА_162 не було (як пояснив ОСОБА_9 , вона вийшла заміж, вагітна і пішла з роботи). Тобто, там була фотосесія для виготовлення буклету з одягом. Також під час того візиту вона разом із ОСОБА_9 пішла в «ОТП Банк», оскільки в Італію (італійським фірмам) не надходили кошти від ТзОВ «АР.І.П.» за поставку одягу в Україну (дані поставки були наприкінці 2007 року, тобто спочатку була поставка від ОСОБА_163 на адресу фірми «Мельник», потім ОСОБА_163 на адресу ТзОВ «АР.І.П.», і наступна від «Холімакс» на адресу ТзОВ «АР.І.П.»), адже ОСОБА_9 , пояснив, що це вина банку, а так як Черрато Ніколетто поїхала в Україну, то чоловік попросив її, щоб вона в банку взяла виписку по рахунку ТзОВ «АР.І.П.». У банку ОСОБА_9 спілкувався на українській мові із працівником банку. Там Черрато Ніколетто дала ОСОБА_9 свій паспорт, він зробив копію, на ній вона поставила підпис, оскільки ОСОБА_117 пояснив їй, що так треба, і надав працівнику. Черрато Ніколетто ж із працівником банку не спілкувалась, оскільки італійською вони не володіли. І коли вони були в банку, то ОСОБА_9 їй пояснив, що на даний час отримати раніше згадану виписку по рахунку неможливо через технічні причини, адже надавали виписку на українській мові, а щоб перекласти на англійську, то треба певний час, також ОСОБА_9 сказав, що від працівників банку він дізнався, що раніше згадані кошти італійським фірмам вже перераховано. Однак, тоді на руки Черрато Ніколетто виписку не отримала. ОСОБА_9 тоді мав при собі якісь папери, однак, що це були за папери їй невідомо, так як і те, чи він надавав якісь папери працівникам банку.

Всіма питаннями діяльності ТзОВ «АР.І.П.» в Україні займався ОСОБА_9 , як виконавчий директор, тому у Черрато Ніколетто не виникала навіть думка, що вона особисто повинна виплатити якісь кошти ( в даному випадку - частки в статутний фонд), а ОСОБА_9 від неї цього і не вимагав. Тим, більше, що в Україну для ТзОВ «АР.І.П.» надходили кошти, в тому числі і для статутного капіталу підприємства, тому Черрато Ніколетто та члени її сім`ї вважали, що жодних проблем із діяльністю підприємства в Україні не має, адже саме так їй пояснив ОСОБА_9 .

Коли вона перебувала у м. Львові, то 31.01.2008 року у приміщенні офісі на АДРЕСА_3 , то ОСОБА_9 їй передав виписку руху коштів по рахунку ТзОВ «АР.І.П.» за період із 01.12.2007 року по 31.01.2008 року, де було зазначено про перерахунок коштів італійським підприємства за поставки одягу. В подальшому Черрато Ніколетто дану виписку передала своєму чоловіку в Італії.

Також від сина, який займався питаннями можливого імпорту вина в Україну, Черрато Ніколетто дізналась, що під час одного візитів у березні 2008 року він привіз зразки вина, в офісі відбувалась дегустація, також син повідомив, що він привіз і взірці тканин для жінки, яка мала магазин вдома і обслуговувала багатих жінок у м. Львові. Також ОСОБА_47 їй повідомив, що в офісі на вул. Сахарова, 18/1 відбувалась зустріч із жінкою, яка займалась керівну посаду в «ОТП Банк», і як пояснив (переклав) ОСОБА_9 дана жінка бере під свій контроль здійснення всіх проплат в Італію (італійським поставникам).

На початку червня 2008 року Черрато Ніколетто сама приїхала у м. Львів, щоб презентувати взірці жіночого одягу «Холімакс», «Арастайл» і «Агатаделлаторе». Презентація відбувалась у готелі «Гетьман». Там ОСОБА_9 організував презентацію одягу та пояснив, що є жінка на ім`я ОСОБА_164 і вона хоче, щоб така ж презентація відбулась у м. Києві восени 2008 року. Під час презентації (протягом 3-х днів) у вказаному готелі були присутні ОСОБА_9 , ОСОБА_156 (відкривав зал), ОСОБА_71 та інші особи, яких бачила вперше. Також там ходили до жінки (віком близько 50 років), яку представили як заступника директора готелю. Також під час того візиту в офісі Черрато Ніколетто не була.

А наприкінці червня 2008 року Черрато Ніколетто приїхала у м. Львів, щоб отримати від ОСОБА_9 замовлення українських фірм на поставку одягу з Італії в Україну. Черрато Ніколетто отримала від Ленівського замовлення. Також тоді Черрато Ніколетто із ОСОБА_9 та ОСОБА_165 ходили в податкову адміністрацію, оскільки ОСОБА_117 пояснив їй, що потрібно змінити назву з « ОСОБА_37 » на « ОСОБА_166 », оскільки перша назва пов`язана з ім`ям ОСОБА_167 . У податковій ОСОБА_71 купила бланки, заповнював ОСОБА_9 , Черрато Ніколетто поставила свій підпис, а ОСОБА_71 поставила круглу печатку, яка для Черрато Ніколетто була печаткою ТзОВ «АР.І.П.» (це на даний час вона розуміє, що це печатка не ТзОВ «АР.І.П.», а ПП «АР.І.П.») вподальшому дані документи взяла ОСОБА_71 та понесла їх у відповідний кабінет, а Черрато Ніколетто та ОСОБА_9 чекали її біля входу. Також ОСОБА_9 повідомив, що зміна назви підприємства відбувається не так швидко, тому треба почекати. Також 26.06.2008 року ОСОБА_9 повідомив їй, що вона, як комерційний директор ТзОВ «АР.І.П.» має звернутись із заявою в банк з метою отримання виписок по рахунку ТзОВ «АР.І.П.». ОСОБА_9 надав Черрато Ніколетто текст заяви на італійській та українській мові, де вона поставила підпис, а ОСОБА_117 поставив печатку, як їй вже відомо ПП «АР.І.П.».

Після отримання замовлень в Італії Черрато Ніколетта виконала дані замовлення (такі ж замовлення були і в січні, лютому, квітні 2008 року в Італії, де укладались угоди із італійськими фірмами, які мали замовлення на поставку одягу в Україну).

Оцінюючи докази в їх сукупності, суд вважає, що як на досудовому слідстві, так і під час судового розгляду справи не було здобуто доказів, які б підтверджували вину ОСОБА_9 у вчиненні злочину, передбаченого ч.4 ст. 190 КК України.

Згідно диспозиціїст. 190 КК України, суть шахрайства полягає в умисному вчиненні дій, які вводять в оману та умисне зловживання довірою особи з метою заволодіння майном або придбання права на майно. При цьому, обов`язковою кваліфікуючою ознакою даного злочину за суб`єктивною стороною є виключно прямий умисел, спрямований на заволодіння чужим майном, характерною рисою якого є виникнення такого заздалегідь до вчинення суспільно-небезпечного діяння.

Як пояснив підсудний та підтверджується показами свідка ОСОБА_23 , знайомство з потерпілими відбулось в офісі ОСОБА_168 за день до підписання довіреностей, наступного дня - 29.03.2007 року було видано довіреність на розпорядження усіма відкритими на ім`я ОСОБА_14 Баттіста банківськими рахунками у будь-якому банку на території України, зареєстровано в реєстрі №1290 приватним нотаріусом ОСОБА_13 , в цей же день аналогічну довіреність було видано від імені ОСОБА_12 , зареєстровано в реєстрі №1292 приватним нотаріусом ОСОБА_13 (Т.1 а.с. 59-60). У вказаних довіреностях були відсутні будь-які умови використання знятих з рахунків коштів, як то на господарські, комерційні, особисті чи інші цілі.

Законність укладання та існування довіреностей потерпілих підтверджується показами свідка ОСОБА_13 , допитаного безпосередньо судом, а також оголошеними та дослідженими показами свідка ОСОБА_96 (Т.5 а.с. 12-13). Як ствердив ОСОБА_13 , перекладач ОСОБА_96 усно прочитала тексти довіреностей, після усного перекладу з боку довірителів заперечень не надходило. Він особисто пропонував здійснити письмовий переклад довіреностей, однак потерпілі відмовились. Після чого нотаріус посвідчив підпис перекладача і підпис ОСОБА_6 та ОСОБА_12 . ОСОБА_13 підтвердив, що чітко дотримувався своєї процедури. ОСОБА_96 підтвердила, що приймала участь у складанні та видачі довіреностей, повідомила, що все проходило за звичайною процедурою.

Такі довіреності були видані за наявності в учасників правочинів волевиявлення на їх вчинення, оскільки про будь-які погрози, інші протиправні дії, тиск на потерпілих при видачі цих довіреностей суду не повідомляли, до правоохоронних органів з цього приводу не зверталися.

Факт законності видачі довіреностей також підтверджується матеріалами перевірки проведеної Міністерством Юстиції України, згідно яких, відсутні будь - якого роду порушення закону чи застосування обману при оформленні даних довіреностей ні з боку нотаріуса, ні з боку будь-якого іншого учасника даного правочину. За результатами перевірки встановлено, що дійсно, 29 березня 2007 року за реєстровим № 1290 приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_13 було посвідчено довіреність від імені громадянина Італійської Республіки ОСОБА_6 на ім`я ОСОБА_9 на розпорядження усіма відкритими на його ім`я рахунками в будь-якому банку України. При вчиненні вказаної нотаріальної дії особа довірителя була встановлена за паспортом громадянина Італійської Республіки № НОМЕР_9 , виданим Міністром Квестури м. Турин 25 червня 2004 року. При посвідченні вказаної довіреності перекладачем ОСОБА_96 було здійснено усний переклад її тексту з української мови на італійську мову, про що зазначено в тексті цієї довіреності та посвідчувальному написі нотаріуса. Кваліфікацію перекладача ОСОБА_96 приватним нотаріусом ОСОБА_13 перевірено (Т.13 а.с.139-140).

Як встановлено Апеляційним судом Львівської області в ухвалі від 17.12.2015 року потерпілі вже не вперше надавали доручення такого роду з правом розпоряджатися коштами фактично сторонній особі на території України. Як досліджено та встановлено Судом в ході судового слідства ОСОБА_6 видавав довіреність від 21.07.2006 року з правом розпорядження майном, в тому числі, банківськими рахунками, а також коштами, що надходять на такі рахунки на ім`я ОСОБА_169 (Т.2 а.с. 131, Т.3 26). Також довіреності були видані на ОСОБА_169 , ОСОБА_170 від імені ОСОБА_6 , на представництво останнього як засновника та учасника ТзОВ «АР.І.П.» від 28.03.2007 року. Довіреності були посвідчені нотаріусом ОСОБА_13 . Крім того, ОСОБА_12 видав довіреність від 28.03.2007 року на ім`я ОСОБА_170 (Т. 3 а.с.27), довіреність від 28.03.2007 року на ім`я ОСОБА_150 , ОСОБА_171 та ОСОБА_6 (Т.3 а.с.28).

Потерпілі не були позбавлені можливості у будь-який час припинити взаємовідносини з ОСОБА_9 , дотримуючись елементарних вимог розумності та впорядкування у грошових розрахунках, вимагати документального звітування про витрати, що є необхідним для впорядкування у фінансових питаннях. Звідси слідує, що в підсудного не було прямого умислу, заздалегідь до вчинення суспільно-небезпечного діяння, спрямованого на заволодіння чужим майном, навпаки, такий діяв виключно в межах наданих йому повноважень, а саме згідно довіреностей, тим самим, забезпечуючи виконання волі довірителів.

З огляду на викладене вище, судом встановлено легітимність проведення процедури здійснення текстів довіреностей та їх видачу, а показами свідків ОСОБА_96 , ОСОБА_13 спростовується пред`явлене обвинувачення ОСОБА_9 у вчиненні шахрайських дій.

Суд також не погодився з доводами обвинувачення про те, що ОСОБА_9 шахрайським шляхом заволодів грошовими коштами ОСОБА_12 та ОСОБА_6 , що разом становить 285154 Євро та 61065 доларів США, що в перерахунку (згідно довідки № 13 -13/2/2334 від 30. 10. 2008 року, наданої Управлінням НБУ у Львівській області) на національну валюту становить разом 2 435 780 гривень, які призначались для функціонування та діяльності ТзОВ «АР.І.П.».

Такі висновки досудового слідства суперечать вимогам законодавства України.

Згідно зі ст.3 Закону України «Про режим іноземного інвестування» однією із форм здійснення іноземних інвестицій в Україну є створення іноземними інвесторами підприємств за законодавством України. Основні засади здійснення іноземних інвестицій в Україну в грошовій формі визначено Положенням про порядок іноземного інвестування в Україну, затверджене постановою Правління Національного банку України від 10.08.2005 №280 і зареєстроване в Міністерстві юстиції України 29.08.2005 №947/11227 (із змінами). Зарахування та списання коштів за рахунками, зазначеними у Положенні №280, під час проведення іноземними інвесторами інвестиційної діяльності в Україні здійснюється згідно з режимом рахунків, визначеним Інструкцією про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, що затвердженапостановою Правління Національного банку України від 12 листопада 2003 року №492, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 7 грудня 2003 року за № 1172/8493.

Відповідно до п. 7.7. глави 7 Інструкції №492 забороняється використовувати поточні рахунки фізичних осіб (у тому числі, фізичних осіб-нерезидентів) для проведення операцій, пов`язаних із здійсненням підприємницької діяльності. Такий вид діяльності, як підприємництво, потребує відкриття та використання інших рахунків, а саме, - поточних рахунків суб`єктів господарювання.

Відповідно до відповіді Національного банку України від 17.02.2016 року №40-0004/14627 (Т.21 а.с.60-61), наданої на підставі Положення про порядок іноземного інвестування в Україну та вказаної вище інструкції можливість перераховувати кошти з поточного рахунку фізичної особи-нерезидента на поточний рахунок для формування статутного фонду відсутня. Тобто, зазначене вище підтверджує неможливість використання поточних рахунків фізичних осіб-нерезидентів, потерпілих по справі, для здійснення ними інвестиційної діяльності на території України, в тому числі, і для формування статутного фонду господарського товариства.

В заявах про відкриття рахунків в ЗАТ «ОТП Банк» ОСОБА_6 № НОМЕР_8 (Т.2 а.с.113) та ОСОБА_47 № НОМЕР_4 (Т.2 а.с.140), №26202001603620 (Т.2 а.с.152) власним підписом засвідчили те, що «зі змістом Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземній валютах ознайомлений. Вимоги цієї інструкції для мене обов`язкові. Мені відомо про те, що цей рахунок забороняється використовувати для проведення операцій, пов`язаних зі здійсненням підприємницької діяльності». Даний текст був викладений англійською мовою, тобто, такою, яка є зрозумілою потерпілим. Проставивши підписи під такими заявами ОСОБА_6 та ОСОБА_12 погодилися із викладеними вимогами та визнали їх для себе обов`язковими.

Знання потерпілими англійської мови підтверджується наступними матеріалами справи: (Т.1 а.с.12, Т.2 а.с.31-32, Т.3 а.с.203 (протокол очної ставки від 27.01.2010), де ОСОБА_6 повідомляє, що отримував електронною поштою листи англійською, Т.3 а.с.204 (протокол очної ставки від 27.01.2010) самостійно телефонував у Львівське та Київське представництво фірм, де на англійській мові спілкувався з її працівниками; (Т.1 а.с. 11) Аларія Маттео запитував чи розмовляє англійською мовою одна з представниць фірм.

Крім цього, ОСОБА_172 вказала під час допиту 09.04.2010 р. (Т.4 а.с. 262), що бачила ОСОБА_12 та ОСОБА_6 , як останні приходили в банк та спілкувались з приводу рахунків з працівниками банку, про що ОСОБА_173 також вказав в своїх показах (/Т.4 а.с. 221).

В протоколі допиту свідка від 31.03.2010 року (Т.4 а.с.217) ОСОБА_174 повідомила, що особисто спілкувалась з ОСОБА_6 на англійській мові, пояснила, що може по його запиту надсилати виписки про стан рахунків на його електронну адресу, і вручила йому свою візитку. Через 2 місяці після вказаної дати свідок отримала лист із проханням надіслати на електронну адресу ОСОБА_6 виписку про стан рахунків, що і було зроблено.

Зазначене вище підтверджує те, що потерпілі розуміли, які документи підписували, які рахунки відкривали та з яким призначенням, підставами переказували кошти, могли без участі ОСОБА_9 контролювати та перевіряти стан своїх рахунків.

Тобто, потерпілим було відомо, що кошти, які надходили на рахунки № НОМЕР_4 , № НОМЕР_8 в ЗАТ «ОТП Банк» не могли призначатися для формування статутного капіталу ТзОВ «АР.І.П.», оскільки були некомерційного призначення, валюта перераховувалась на ім`я власників рахунків фізичних осіб ОСОБА_12 , ОСОБА_54 .Б.

Судом оглянуто і досліджено підтвердження банку «Фінеко» (Т.1 а.с. 80), (Т.6 а.с. 93) відповідно до якого в підставі переказу на рахунок Аларія Маттео № НОМЕР_1 вказано 6635 «non mercantile», при цьому як вбачається з роздруківки підстав переказів валютних коштів (Т.21 а.с.78-84), код «6635» зазначається як «sussidi e regalie», що згідно наданого перекладу ПП «Бюро перекладів 50 мов» означає «субсидії та грошові подарунки». При зазначенні підстави за кодом «6635», грошовий переказ не може бути зарахований в якості статутного капіталу підприємства.

Відповідно до виписок Фінеко банку Італії (Т.6 а.с.95-102), в яких міститься інформація щодо сум, які перераховувала сім`я ОСОБА_6 , ОСОБА_73 , ОСОБА_47 на рахунок фізичної особи-нерезидента № НОМЕР_4 та на рахунок №. НОМЕР_1 в ЗАТ «ОТП Банк» (отримувач ОСОБА_12 ). Підставою переказу є банківський переказ коштів закордон; призначення платежу для ОСОБА_12 ; підстава «non mercantile», що в перекладі означає «некомерційна». Тобто, відправляючи кошти з Італії, сім`я ОСОБА_6 , ОСОБА_73 , ОСОБА_47 була ознайомлена з тим, що дані кошти не призначались для підприємницької діяльності. Призначення платежу «non mercantile» («некомерційне») зазначене в платіжних дорученнях під час поповнення рахунків № НОМЕР_4 , № НОМЕР_8 було вказане італійською мовою, яка є рідною для потерпілих, а тому було добре зрозумілим ОСОБА_6 , ОСОБА_47 Квитанціями Фінеко банку Італії про перерахунок коштів на рахунки «ОТП Банку» на ім`я ОСОБА_12 підтверджується те, що: 1) 05.04.2007 року перераховано 30940 дол. США, призначення платежу - для поповнення статутного капіталу товариства «АР.І.П.», підстава некомерційна (Т.6 а.с.93-94); 2) 31.05.2007 року перераховано 43000 євро, призначення платежу - для ОСОБА_12 , підстава - некомерційна (Т.6 а.с.95-96); 3) 13.02.2008 року перераховано 75000 євро, призначення платежу поповнення рахунку, підстава - некомерційна (Т.6 а.с. 97-98); 4) 23.04.2008 року перераховано 100000 євро, призначення платежу поповнення рахунку на продукти харчування і вино, підстава некомерційна (Т.6 а.с.99-100); 5) 29.05.2008 року перераховано 35000 євро, призначення платежу поповнення рахунку, підстава фінансова (Т.6 а.с.101-102).

Митними деклараціями та банківськими виписками «ОТП Банку» по рахунках ОСОБА_6 , підтверджується наступне: 1) за митною декларацією від 13.05.2007 року (Т.6 а.с.190) в Україну ввезено 5000 євро; згідно виписки, банком отримано 16.05.2007 року кошти в розмірі 1700 євро, як внесок готівки на поточний рахунок та в розмірі 2000 євро, як приватний переказ і ця операція не пов`язана із здійсненням підприємницької діяльності (Т.2 а.с.248); 2) за митною декларацією від 02.09.2007 року (Т.6 а.с.191), в Україну ввезено 480 дол. США та 3500 євро, а згідно виписки, банком отримано 04.09.2007 року кошти в розмірі 3000 євро, як внесок готівки на поточний рахунок (Т.2 а.с.255); 3) за митною декларацією від 05.11.2007 року (Т.6 а.с.192), в Україно ввезено 250 дол. США та 3000 євро, а згідно виписки, банком отримано 08.11.2007 року кошти в розмірі 2000 євро, як внесок на поточний рахунок (Т.2 а.с.261).

Крім того, у банківських виписках «ОТП Банку» по рахунках ОСОБА_47 та ОСОБА_6 про рух коштів також зазначено, що кошти отримувались підсудним за виданими вищезазначеними громадянами Італії нотаріально посвідченими довіреностями і ці операції не пов`язані зі здійсненням підприємницької та інвестиційної діяльності (Т.1 а.с.128-252, Т.2 а.с.204-292).

Суд дійшов висновку про те, що на рахунок ОСОБА_12 НОМЕР_1 USD в ОТП Банку не могли надходити кошти із призначенням платежу «Поповнення статутного капіталу Товариства «АР.І.П.», таке призначення платежу є помилковим. В матеріалах кримінальної справи Т.2 а.с.156-157 міститься Договір №600/1038/07 про відкриття та обслуговування банківського рахунку в іноземній та національній валюті для фізичних осіб від 28.03.2007 року складений українською та англійською мовами на відкриття гр. ОСОБА_12 поточного банківського рахунку№ НОМЕР_1 , як надалі зазначається в тексі Договору рахунок клієнта. Жодні пункти Договору, які б визначили даний рахунок призначеним для поповнення статутного капіталу підприємств відсутні, тобто даний рахунок є рахунком фізичної особи та не призначений для здійснення обслуговування юридичної особи.

При відкритті рахунку в ЗАТ «ОТП Банк» ОСОБА_47 № НОМЕР_1 /Т.2 а.с.152/ власним підписом засвідчив те, що «зі змістом Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземній валютах ознайомлений. Вимоги цієї інструкції для мене обов`язкові. Мені відомо про те, що цей рахунок забороняється використовувати для проведення операцій, пов`язаних зі здійсненням підприємницької діяльності». Даний текст був викладений англійською мовою, тобто, був в повній мірі зрозумілий ОСОБА_48 . Більш того, підписом під такою заявою ОСОБА_47 погодився із викладеними вимогами та визнав їх для себе обов`язковими.

Тобто, кошти, що надходили на рахунок № НОМЕР_1 , в ЗАТ «ОТП Банк» ніяким чином не могли призначатися для формування статутного капіталу ТзОВ «АР.І.П.», оскільки були некомерційного призначення, валюта перераховувалась на ім`я власника рахунку - ОСОБА_12 . Натомість, у Філії ЗАТ «ОТП Банк» у м. Львові був відкритий рахунок № НОМЕР_3 для формування статутного фонду ТзОВ «АР.І.П.» на який надходили кошти для формування статутного фонду господарського товариства. Під час допиту начальник відділу клієнтських рахунків АТ «ОТП Банк» ОСОБА_173 повідомив, що на тимчасовий рахунок для формування статутного фонду підприємства з іноземними інвестиціями ТОВ «АР.І.П.» НОМЕР_3 отримано внесків загальною сумою 4000,00 доларів США. Більше надходжень не було, в т.ч. і від 3-го засновника Черрато Ніколетти. В подальшому дані кошти були повернені шляхом переказу на рахунки нерезидентів-інвесторів ОСОБА_6 (2500,00 доларів США), ОСОБА_47 (1500,00 доларів США). Оскільки відповідно до Інструкції №492 та інших нормативно-правових актів НБУ для формування статутного фонду підприємства з іноземними інвестиціями кошти надходять з рахунків нерезидентів-інвесторів відкритих в українських комерційних банках, що і було зроблено(Т.4 а.с.222).

Відповідно до ст. 52 Закону України «Про господарські товариства» в редакції від 20.06.2007 року, яка діяла на момент формування статутного фонду ТзОВ «АР.І.П.» розмір статутного фонду товариства з обмеженою відповідальністю не може бути менше суми, еквівалентної 100 мінімальним заробітним платам, а до моменту реєстрації товариства кожен з учасників зобов`язаний внести до статутного (складеного) капіталу не менше 50 відсотків. Згідно довідки ЗАТ «ОТП Банк) (Т.2 а.с.110) за період з 16.05.2007 року по 27.10.2008 року на тимчасовий рахунок № НОМЕР_3 перераховано 4000,00 доларів США, такий перерахунок відбувся один раз 16.05.2007 року. Станом 16.05.2007 року офіційний курс гривні щодо долару США складав 505,00 грн. за 100 доларів США, таким чином на тимчасовому рахунку № НОМЕР_3 , згідно з перерахунку на гривню обліковувалось 20 200 грн. Відповідно до Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» від 19.12.2006р. розмір мінімальної заробітної плати становив 420,00 грн. Тобто, статутний фонд ТзОВ «АР.І.П.» не міг бути меншим 42 000, 00 грн., а до моменту реєстрації товариства суму на рахунку мала бути не меншою 21 000,00 грн. Тобто, для продовження реєстрації товариства на тимчасовому рахунку не вистачало щойнаменше 800,00 грн.

Відповідно до п. 1.17 Інструкції №492 третя особа не може внести кошти на інвестиційний рахунок інвестора-нерезидента за нього, або здійснити перерахунок. Подібні операції здійснюються особисто засновником ввезеної та задекларованої ним готівки або ж з власного рахунку країни походження інвестора, з зазначенням платіжному порученні «Для здійснення інвестицій». В матеріалах кримінальної справи відсутні докази, що підтверджують відкриття співзасновником ТзОВ «АР.І.П.» Черрато Ніколеттою інвестиційного рахунку інвестора-нерезидента, відсутні також митні декларації про ввезення грошових коштів саме для інвестицій. В матеріалах справи (Т.6 а.с. 171) міститься декларація згідно якої Черрато Ніколетта ввезла на території України 1500 євро та 383 долара США, однак відмітки банку про прийняття, зарахування таких коштів для здійснення інвестування немає. Таким чином, незважаючи на наявність довіреності у ОСОБА_9 щодо вчинення від імені Черрато Ніколетти дій, пов`язаних з реєстрацією Товариства, в тому числі, внесення коштів на рахунки Товариства (Т.3 а.с.29), повірений не міг внести кошти на інвестиційний рахунок інвестора-нерезидента за нього, або здійснити перерахунок, оскільки такі дії вчиняються виключно особисто інвестором-нерезидентом.

Положення №280 та Інструкція №492 також не передбачають можливості перерахування коштів з поточного рахунку фізичної особи-нерезидента, відкритого в банку України, на поточний рахунок для формування статутного фонду (статутного або складеного капіталу, пайового або неподільного фонду) суб`єкта господарювання юридичної особи.

Як вбачається з показів свідка ОСОБА_170 (Т.3 а.с.37) даних нею під час досудового розслідування, остання будучи уповноваженою на здійснення реєстраційних дій, через відмову Черрато Ніколетти у внесенні грошових коштів у статутний фонд, ОСОБА_170 не могла продовжити здійснення реєстрації ТзОВ «АР.І.П.».

Судом досліджено та перевірено покази підсудного ОСОБА_9 про те, що останній зняті кошти передавав ОСОБА_6 та ОСОБА_12 при їх зустрічах особисто, про що робив записи в зошиті. Під час додаткового допиту свідок ОСОБА_18 підтвердив, що ОСОБА_9 передав гроші ОСОБА_6 чи ОСОБА_47 чи ОСОБА_85 , то ОСОБА_9 також надавав вище вказаним особам зошит (шкільного типу), в якому вони самі вписували суми, про отримання яких розписувались, і даний зошит віддавали ОСОБА_175 /Т. 4 а.с. 1-2/. Крім того, під час очної ставки ОСОБА_21 з ОСОБА_6 , ОСОБА_21 підтвердила, що вже по приїзду ОСОБА_6 , у приміщенні офісу (в конференц-залі, коли двері туди були відкриті, і у кабінеті ОСОБА_9 ), ОСОБА_9 передав ОСОБА_6 гроші (це було неодноразово, точну кількість вказати не змогла, і тільки в приміщенні вище вказаного офісу на вул. Сахарова, 18/1 у Львові), які були у пачках (як у банку перев`язані стрічкою), то була валюта, номінал банкнот мені невідомий, після отримання ОСОБА_14 Баттіста особисто щось записував у спеціальний зошит (особисто вона тих записів не бачила, зошит в руки не брала, думає, що ОСОБА_9 зберігав його у своєму кабінеті). В офісі був відео реєстратор і вся інформація зберігалася на комп`ютері. Під час додаткового допиту свідок ОСОБА_18 (Т.4 а.с.2) вказав, що всі документи, що стосувались ПП « АР.І.П.» 13вересня 2008 року забрали Ренато Бревільєрі та Боннаті Аттіліо, за адресою: АДРЕСА_3 , де також і знаходився офіс ТзОВ (Кронос Україна).Не довіряти суду показам свідків ОСОБА_18 та ОСОБА_21 не має підстав, оскільки такі попереджені про кримінальну відповідальність за ст. 384 КПК України за дачу завідомо неправдивих показів.

Таким чином, органи досудового слідства мали змогу перевірити факти, викладені в показах свідка ОСОБА_18 щодо місцезнаходженнядокументів ПП «АР.І.П.» Слідчим скеровано доручення на встановлення місцезнаходження таких (Т. 8 а.с. 54), на що отримано рапорт (Т.8 а.с.55) про те, що: «проводились оперативно-розшукові та пошукові заходи, спрямовані на встановлення місцезнаходження документів та комп`ютерної техніки, які були в офісі на АДРЕСА_3 , а також осіб вказаних у дорученні. В ході проведених заходів встановити вище вказані документи, комп`ютерну техніку та вказаних у дорученні осіб не представилось можливим». Як вбачається із дослідженого судом рапорту (Т.8 а.с.57) в ході проведення заходів не здобуто інформації, яка б вказувала на те, що мав місце вказаний зошит, і відповідно не встановленого вказаного зошиту. При цьому, суд звернув увагу на те, щослідчим вчасно не вжито заходів, спрямованих на встановлення місцезнаходженнята вилученнядокументів і комп`ютерної техніки ПП «АР.І.П.». Так, лише 31.03.2010 року згідно Постанови Личаківського районного суду м. Львова задоволено подання слідчого СВ Личаківського РВ ЛМУ ГУМВС у Львівській області ОСОБА_11 про надання дозволу на проведення обшуку по місцю проживання ОСОБА_176 та реєстрації ТзОВ «Кронос-Україна», за адресою: АДРЕСА_9 . Оскільки органам досудового розслідування стало відомо, що офісну техніку та документи ПП «АР.І.П.» з адреси: АДРЕСА_10 переміщено на адресу проживання ОСОБА_176 та реєстрації ТзОВ «Кронос-Україна», а саме: АДРЕСА_9 . Згідно протоколу обшуку від 12.04.2010 року документів, речей (предметів), які б мали значення речових доказів для встановлення істини по кримінальній справі у приміщенні вище вказаної квартири не виявлено. Відповідно до ст. 2 КПК України, завданням кримінального судочинства є швидке розкриття злочинів, що означає мінімально можливий часовий проміжок між часом одержання інформації і часом прийняття остаточного рішення.

Відповідно до ч. 1 ст.22 КПК України прокурор, слідчий і особа, яка провадить дізнання, зобов`язані вжити всіх передбачених законом заходів для всебічного, повного і об`єктивного дослідження обставин справи, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдують обвинуваченого, а також обставини, що пом`якшують і обтяжують його відповідальність.

Відповідно до ч. 2 ст. 22 КПК України суд, прокурор, слідчий і особа, яка провадить дізнання, не вправі перекладати обов`язок доказування на обвинуваченого.

Є очевидним та підтвердженим в ході судового слідства, що під час досудового розслідування кримінальної справи слідчим ряд порушень вимог процесуального законодавства, зокрема, не дотримано вимог, передбачених ст. ст. 94, 97 КПК України, що було встановлено в окремій постанові Франківського районного суду м. Львова від 26.11.2014 року (Т.19 а.с. 156-159), яка набрала законної сили.

Також Судом надано вірну оцінку доказам, на які посилається представник потерпілих, а саме,рішення, листи, акт (Т.1 а.с.83- 92),Договір про співпрацю між студією «Мельник» та ТзОВ «АР.І.П.» від 10.06.2008 року з додатками№1, 2, 7, 8; Договір про співпрацю між студією«Мельник»та ТзОВ «АР.І.П.» від 07.03.2008 року, з додатками № 1, 2; Договір між ПП « АР.І.П.» та фірмою Голлімакс САС № 01/07 від 30.11.2007 року., на виготовлення та поставку одягу в Україну;Договірміж ПП «АР.І.П.» та фірмою Джанкале П`єро № 02/07 від 30.11.2007 року, на виготовлення та поставку одягу в Україну; Додаток до Договору про співпрацю між студією «Мельник» та ТзОВ «АР.І.П.»;Фактура фірми Джанкале П`єро № 02/07 від 01.12.2007 року; Оригінали та копія фактур фірми ОСОБА_177 № 02/07 від 01.12.2007 року; Оригінал заяви Черрато Ніколетти від 26.06.2008 року на адресу Банку«Надра»;Договіроренди приміщення від04.07.2007року міжФОП« ОСОБА_18 » та ТзОВ «АР.І.П.» (Т.6 а.с. 58-89, 113-124, 133-139), як таким, що не мають відомого походження, долучені до матеріалів справи не процесуальним шляхом, без оформлення належного процесуального документа.

Суд дійшов до правильного висновку про те, що на рахунок ОСОБА_12 26202001603620 USD в ОТП Банку не могли надходити кошти із призначенням платежу «Поповнення статутного капіталу Товариства «АР.І.П.», таке призначення платежу є помилковим. В матеріалах кримінальної справи Т.2 а.с.156-157 міститься Договір №600/1038/07 про відкриття та обслуговування банківського рахунку в іноземній та національній валюті для фізичних осіб від 28.03.2007 року складений українською та англійською мовами на відкриття гр. ОСОБА_12 поточного банківського рахунку№ НОМЕР_1 , як надалі зазначається в тексі Договору рахунок клієнта. Жодні пункти Договору, які б визначили даний рахунок призначеним для поповнення статутного капіталу підприємств відсутні, тобто даний рахунок є рахунком фізичної особи та не призначений для здійснення обслуговування юридичної особи.

При відкритті рахунку в ЗАТ «ОТП Банк» ОСОБА_47 № НОМЕР_1 (Т.2 а.с.152) власним підписом засвідчив те, що «зі змістом Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземній валютах ознайомлений. Вимоги цієї інструкції для мене обов`язкові. Мені відомо про те, що цей рахунок забороняється використовувати для проведення операцій, пов`язаних зі здійсненням підприємницької діяльності». Даний текст був викладений англійською мовою, тобто, був в повній мірі зрозумілий ОСОБА_48 . Більш того, підписом під такою заявою ОСОБА_47 погодився із викладеними вимогами та визнав їх для себе обов`язковими.

Тобто, кошти, що надходили на рахунок № НОМЕР_1 , в ЗАТ «ОТП Банк» жодним чином не могли призначатися для формування статутного капіталу ТзОВ «АР.І.П.», оскільки були некомерційного призначення, валюта перераховувалась на ім`я власника рахунку - ОСОБА_12 . Натомість, у Філії ЗАТ «ОТП Банк» у м. Львові був відкритий рахунок № НОМЕР_3 для формування статутного фонду ТзОВ «АР.І.П.» на який надходили кошти для формування статутного фонду господарського товариства. Під час допиту начальник відділу клієнтських рахунків АТ «ОТП Банк» ОСОБА_173 повідомив, що на тимчасовий рахунок для формування статутного фонду підприємства з іноземними інвестиціями ТОВ «АР.І.П.» НОМЕР_3 отримано внесків загальною сумою 4000,00 доларів США. Більше надходжень не було, в т.ч. і від 3-го засновника Черрато Ніколетти. В подальшому дані кошти були повернені шляхом переказу на рахунки нерезидентів-інвесторів ОСОБА_6 (2500,00 доларів США), ОСОБА_47 (1500,00 доларів США). Оскільки відповідно до Інструкції №492 та інших нормативно-правових актів НБУ для формування статутного фонду підприємства з іноземними інвестиціями кошти надходять з рахунків нерезидентів-інвесторів відкритих в українських комерційних банках, що і було зроблено (Т.4 а.с.222).

Таким чином відсутнім є факт обману або зловживання довірою, необхідний для кваліфікації дій ОСОБА_9 заст. 190 КК України.

На підставі наведеного вище, суд враховує те, що потерпілими та їх представником не надано жодних обґрунтувань, які могли б спростувати вказаний вище висновок суду, а відтак вважає покази потерпілих в цій частині такими, що не відповідають фактичним обставинам досліджуваних правовідносин.

Відповідно до ст.52 Закону України «Про господарські товариства» в редакції від 20.06.2007 року, яка діяла на момент формування статутного фонду ТзОВ «АР.І.П.» розмір статутного фонду товариства з обмеженою відповідальністю не може бути менше суми, еквівалентної 100 мінімальним заробітним платам, а до моменту реєстрації товариства кожен з учасників зобов`язаний внести до статутного (складеного) капіталу не менше 50 відсотків. Згідно довідки ЗАТ «ОТП Банк) /Т.2 а.с.110/ за період з 16.05.2007 року по 27.10.2008 року на тимчасовий рахунок № НОМЕР_3 перераховано 4000,00 доларів США, такий перерахунок відбувся один раз 16.05.2007 року. Станом 16.05.2007 року офіційний курс гривні щодо долару США складав 505,00 грн. за 100 доларів США, таким чином на тимчасовому рахунку № НОМЕР_3 , згідно з перерахунку на гривню обліковувалось 20 200 грн. Відповідно до Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» від 19.12.2006р. розмір мінімальної заробітної плати становив 420,00 грн. Тобто, статутний фонд ТзОВ «АР.І.П.» не міг бути меншим 42 000, 00 грн., а до моменту реєстрації товариства суму на рахунку мала бути не меншою 21 000,00 грн. Тобто, для продовження реєстрації товариства на тимчасовому рахунку не вистачало щойнаменше 800,00 грн.

Відповідно до п. 1.17 Інструкції №492 третя особа не може внести кошти на інвестиційний рахунок інвестора-нерезидента за нього, або здійснити перерахунок. Подібні операції здійснюються особисто засновником ввезеної та задекларованої ним готівки або ж з власного рахунку країни походження інвестора, з зазначенням платіжному порученні «Для здійснення інвестицій». В матеріалах кримінальної справи відсутні докази, що підтверджують відкриття співзасновником ТзОВ «АР.І.П.» Черрато Ніколеттою інвестиційного рахунку інвестора-нерезидента, відсутні також митні декларації про ввезення грошових коштів саме для інвестицій. В матеріалах справи /Т.6 а.с. 171/ міститься декларація згідно якої Черрато Ніколетта ввезла на території України 1500 євро та 383 долара США, однак відмітки банку про прийняття, зарахування таких коштів для здійснення інвестування немає. Таким чином, незважаючи на наявність довіреності у ОСОБА_9 щодо вчинення від імені Черрато Ніколетти дій, пов`язаних з реєстрацією Товариства, в тому числі, внесення коштів на рахунки Товариства (Т.3 а.с.29), повірений не міг внести кошти на інвестиційний рахунок інвестора-нерезидента за нього, або здійснити перерахунок, оскільки такі дії вчиняються виключно особисто інвестором-нерезидентом.

Положення №280 та Інструкція №492 також не передбачають можливості перерахування коштів з поточного рахунку фізичної особи-нерезидента, відкритого в банку України, на поточний рахунок для формування статутного фонду (статутного або складеного капіталу, пайового або неподільного фонду) суб`єкта господарювання юридичної особи.

Як вбачається з показів свідка ОСОБА_170 (Т.3 а.с.37) даних нею під час досудового розслідування, остання будучи уповноваженою на здійснення реєстраційних дій, через відмову Черрато Ніколетти у внесенні грошових коштів у статутний фонд, ОСОБА_170 не могла продовжити здійснення реєстрації ТзОВ «АР.І.П.».

Судом досліджено та перевірено покази підсудного ОСОБА_9 про те, що останній зняті кошти передавав ОСОБА_6 та ОСОБА_12 при їх зустрічах особисто, про що робив записи в зошиті. Під час додаткового допиту свідок ОСОБА_18 підтвердив, що ОСОБА_9 передав гроші ОСОБА_6 чи ОСОБА_47 чи ОСОБА_85 , то ОСОБА_9 також надавав вище вказаним особам зошит (шкільного типу), в якому вони самі вписували суми, про отримання яких розписувались, і даний зошит віддавали ОСОБА_175 (Т. 4 а.с. 1-2). Крім того, під час очної ставки ОСОБА_21 з ОСОБА_6 , ОСОБА_21 підтвердила, що вже по приїзду ОСОБА_6 , у приміщенні офісу (в конференц-залі, коли двері туди були відкриті, і у кабінеті ОСОБА_9 ), ОСОБА_9 передав ОСОБА_6 гроші (це було неодноразово, точну кількість вказати не змогла, і тільки в приміщенні вище вказаного офісу на вул. Сахарова, 18/1 у Львові), які були у пачках (як у банку перев`язані стрічкою), то була валюта, номінал банкнот мені невідомий, після отримання ОСОБА_14 Баттіста особисто щось записував у спеціальний зошит (особисто вона тих записів не бачила, зошит в руки не брала, думає, що ОСОБА_9 зберігав його у своєму кабінеті). В офісі був відео реєстратор і вся інформація зберігалася на комп`ютері. Під час додаткового допиту свідок ОСОБА_18 (Т.4 а.с.2) вказав, що всі документи, що стосувались ПП « АР.І.П.» 13вересня 2008 року забрали Ренато Бревільєрі та Боннаті Аттіліо, за адресою: АДРЕСА_3 , де також і знаходився офіс ТзОВ "Кронос Україна".Не довіряти суду показам свідків ОСОБА_18 та ОСОБА_21 не має підстав, оскільки такі попереджені про кримінальну відповідальність за ст. 384 КПК України за дачу завідомо неправдивих показів.

Крім того, суд першої інстанції зазначив, що органи досудового слідства мали змогу перевірити факти, викладені в показах свідка ОСОБА_18 щодо місцезнаходженнядокументів ПП «АР.І.П.» Слідчим скеровано доручення на встановлення місцезнаходження таких (Т.8 а.с.54), на що отримано рапорт (Т.8 а.с.55) про те, що: «проводились оперативно-розшукові та пошукові заходи, спрямовані на встановлення місцезнаходження документів та комп`ютерної техніки, які були в офісі на АДРЕСА_3 , а також осіб вказаних у дорученні. В ході проведених заходів встановити вище вказані документи, комп`ютерну техніку та вказаних у дорученні осіб не представилось можливим». Як вбачається із дослідженого судом рапорту (Т.8 а.с.57) в ході проведення заходів не здобуто інформації, яка б вказувала на те, що мав місце вказаний зошит, і відповідно не встановленого вказаного зошиту. При цьому, суд звернув увагу на те, щослідчим вчасно не вжито заходів, спрямованих на встановлення місцезнаходженнята вилученнядокументів і комп`ютерної техніки ПП «АР.І.П.». Так, лише 31.03.2010 року згідно Постанови Личаківського районного суду м. Львова задоволено подання слідчого СВ Личаківського РВ ЛМУ ГУМВС у Львівській області ОСОБА_11 про надання дозволу на проведення обшуку по місцю проживання ОСОБА_176 та реєстрації ТзОВ «Кронос-Україна», за адресою: АДРЕСА_9 . Оскільки органам досудового розслідування стало відомо, що офісну техніку та документи ПП «АР.І.П.» з адреси: АДРЕСА_10 переміщено на адресу проживання ОСОБА_176 та реєстрації ТзОВ «Кронос-Україна», а саме: АДРЕСА_9 . Згідно протоколу обшуку від 12.04.2010 року документів, речей (предметів), які б мали значення речових доказів для встановлення істини по кримінальній справі у приміщенні вище вказаної квартири не виявлено.

Перелічені вище документи не можуть бути джерелом доказів, оскільки в матеріалах справи відсутні рішення слідчого, а саме: постанова про визнання та приєднання до справи речових доказів, яка б відповідала вимогам ст.130 КПК України. Окрім цього, відсутній протокол, складний відповідно до вимог ст.85 КПК України, в якому, зокрема, має бути зазначено перелік наданих документів, визначено ким, яким чином дані документи потрапили до потерпілих та їх представника. Перелічені документи не містять ознаки речових доказів, визначення яких міститься в ст. 78 КПК України. Таким чином, суд дійшов висновку, щотакі документи не є доказами по справі, не доводять вину ОСОБА_9 у вчинені інкримінованих злочинів, а тому не беруться до уваги.

Крім того, суд звернув увагу на постанову про відмову в порушенні кримінальної справи від 07.07.2010 року (Т.5 а.с.186) відповідно до якої, досудовим слідством не встановлено в діях ОСОБА_9 складу злочину, передбаченого ст.358 КК України (підроблення документів, печаток, штампів та бланків, їх збут, використання підроблених документів). Як предмет злочину, передбаченого ст.358 КК України розглядались долучені потерпілими та їх представниками аркуші паперу із певним текстом як в оригіналах, так і в світлокопіях, які на їх адресу нібито скеровував ОСОБА_9 .

Судом для перевірки можливості вивезення потерпілими валюти за кордон, чи під приводом договорів купівлі-продажу повернення ПДВ з державного бюджету скеровано до органів Державної фіскальної служби України постанову від 23.06.2016 року про надання відповідної інформації. Згідно відповіді Головного управління ДФС у Львівській області від 04.07.2016 року №1797/9/13-01-13-03-11 повідомлено наступне, згідно з реєстраційними базами даних ГУ ДФС у Львівській області станом на 04.07.2016 року інформація про перебування на податковому обліку в державних податкових інспекціях ГУ ДФС у Львівській області ОСОБА_6 (РНОКПП НОМЕР_10 ) та ОСОБА_12 (РНОКПП НОМЕР_11 ), як суб`єктів господарської діяльності відсутня. Крім цього, відсутня інформація про факти реєстрації зазначеними фізичними особами комерційних структур у якості керівника чи засновника суб`єктів господарської діяльності. Також встановлено, що вищевказаними особами податкова звітність з податку на додану вартість до територіальних органів ГУ ДФС у Львівській області не подавалась (Т.22 а.с.1).

Згідно відповіді Державної фіскальної служби України від 20.07.2016 року №12351/5/99-99-13-04-02-16 вбачається про відсутність інформації стосовно фактів декларування під час переміщення через митний кордон України валютних цінностей в обсягах, які передбачають їх обов`язкове письмове декларування фізичними особами-нерезидентами, вказаними у постанові (Т.22 а.с.68-69).

Судом встановлено, що свідчення потерпілих під час досудового слідства щодо поставок в Україну для ТОВ «АР.І.П.» одягу на суму 75 000 гривень (Т.2 а.с.12), спростовуються наступними доказами, що містяться в матеріалах кримінальної справи. Так, відповідно до довідки, наданої державною митною службою України №17/28-15616 від 26.12.2007 року про визнання митної вартості товарів (здійснення митної оцінки), визначено митну вартість експортованих за договором поставки товарів. Так згідно до даної довідки визначена митна вартість поставлених СаС Гомілакс товарів для ПП «АР.І.П.» становила 5709,82 гривень (Т.8 а.с.199). Твердження потерпілих про те, що поставка товарів здійснювалася для ТОВ «АР.І.П.», спростовується тим, що відповідно до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, - ТОВ «АР.І.П.», як підприємство, за зазначеною організаційно-правовою формою та назвою не зареєстровано.

Згідно з п.2ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено згідно закону.

Відповідно до ст. 62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Колегія суддів, проаналізувавши вищевказані обставини справи та докази, прийшла до переконання, що як на досудовому слідстві, так і в судовому засіданні суду першої інстанції не здобуто доказів того, що ОСОБА_9 мав умисел на вчинення шахрайства в особливо великих розмірах, як це передбачено ч.4 ст.190 КК України, або на повторне вчинення шахрайства передбачене ч.2 ст.190 КК України.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, у відповідності до ст. 67 КПК України, всебічно, повно та об`єктивно розглянув всі обставини справи в їх сукупності, керуючись Законом та прийшов до правильного висновку про відсутність в діях ОСОБА_9 складу інкримінованих йому злочинів, передбачених ч.4 ст.190, ч.2 ст.190 КК України, та обґрунтовано виправдав останнього.

Всі доводи представника потерпілих адвоката ОСОБА_8 судом першої інстанції перевірені та їм надано вірну оцінку.

За таких обставин колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції щодо ОСОБА_9 ґрунтуються на матеріалах справи, які ретельно досліджені в ході розгляду справи, належним чином проаналізовані, вмотивовані та відповідно викладені у вироку суду.

Щодо покликань представника потерпілих адвоката ОСОБА_8 про те, що судом першої інстанції було порушено таємницю нарадчої кімнати, то таке не знайшло свого підтвердженя в суді апеляційної інстанції оскільки, згідно відповіді з Франківського районного суду м.Львова, № 5528/2016 від 17.11.2016 року на адвокатський запит (адвокат ОСОБА_178 ) від 14.11.2016 року, вбачається, що суддя ОСОБА_1 за наслідками розгляду по суті кримінальної справи про обвинувачення ОСОБА_9 за ч.2, ст.190, ч.4 ст. 190 КК України для ухвалення вироку 17.08.2016 року видалився в нарадчу кімнату. Вподальшому, негайно, після виходу з нарадчої кімнати, ухвалений вирок був проголошений 23.08.2016 року з 11:17 год. по 14:23 год.

Суддею ОСОБА_1 під час перебування в нарадчій кімнаті в період з 17.08.2016 року по 14:30 год. 23.08.2016 року жодних судових рішень не ухвалювалося. Разом з тим в ЄРСР міститься судовий наказ про стягнення заборгованої заробітної плати № 2н/465/893/16, ухвалений суддею ОСОБА_1 , однак помилково датований 19.08.2016 року. На підтвердження допущеної описки, 15.11.2016 року постановлено ухвалу про виправлення такої. Крім того, як вбачається з реєстру вихідної кореспонденції (рекомендованої) в період з 17.08.2016 року по 23.08.2016 року поштову кореспонденцію суддя ОСОБА_1 не скеровував.

З оглянутих в суді апеляційної інстанції документів, а саме : судового наказу від 19.08.2016 року про стягнення заборгованої заробітної плати № 2н/465/893/16, ухвали від 15.11.2016 року про виправлення описки - дату ухвалення судового наказу вважати «23.08.2016 року», журналу реєстрації вихідної кореспонденції (рекомендованої) в період з 17.08.2016 року по 23.08.2016 року, з роздруківки вищевказаного наказу з Єдиного реєстру судових рішень - вбачається, що дане рішення надіслано Франківським районним судом м. Львова 23.08.2016 року, зареєстровано в реєстрі: 23.08.2016 року, оприлюднено: 23.08.2016 року, дата набрання законної сили: 08.09.2016 року.

Таким чином, істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, які б перешкодили чи змогли перешкодити суду повно та всебічно розглянути справу і постановити законне та обґрунтоване рішення, у справі не встановлено.

А тому колегія суддів приходить до висновку, що даний вирок суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, а тому відмовляє прокурору, представнику потерпілих в задоволенні їх апеляційних скарг з доповненням.

Керуючись ст.ст.362, 365, 366 КПК України (в редакції 1960 року), колегія суддів, -

ухвалила :

Апеляцію державного обвинувача ОСОБА_10 та апеляцію з доповненням представника потерпілих ОСОБА_8 по кримінальній справі відносно ОСОБА_20 - залишити без задоволення.

Вирок Франківського районного суду м. Львова від 23.08.2016 року відносно ОСОБА_20 залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду Львівської області може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з моменту її проголошення.

Головуючий:

Судді:

СудАпеляційний суд Львівської області
Дата ухвалення рішення22.11.2016
Оприлюднено15.03.2023
Номер документу63100321
СудочинствоКримінальне

Судовий реєстр по справі —465/4009/14-к

Ухвала від 13.12.2018

Кримінальне

Касаційний кримінальний суд Верховного Суду

Білик Наталія Володимирівна

Постанова від 25.06.2018

Кримінальне

Касаційний кримінальний суд Верховного Суду

Білик Наталія Володимирівна

Постанова від 26.03.2018

Кримінальне

Касаційний кримінальний суд Верховного Суду

Білик Наталія Володимирівна

Постанова від 16.03.2018

Кримінальне

Касаційний кримінальний суд Верховного Суду

Білик Наталія Володимирівна

Ухвала від 18.12.2017

Кримінальне

Апеляційний суд Львівської області

Каблак П. І.

Ухвала від 18.12.2017

Кримінальне

Апеляційний суд Львівської області

Каблак П. І.

Ухвала від 30.11.2017

Кримінальне

Апеляційний суд Львівської області

Каблак П. І.

Ухвала від 20.06.2017

Кримінальне

Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Шибко Людмила Володимирівна

Ухвала від 11.04.2017

Кримінальне

Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Шибко Людмила Володимирівна

Ухвала від 07.02.2017

Кримінальне

Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Шибко Людмила Володимирівна

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні