Постанова

від 30.11.2016 по справі 815/5315/16

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 815/5315/16

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 листопада 2016 року                                                                       м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Завальнюка І.В., розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом Приватного підприємства «Ексімгроуп» до Одеської митниці ДФС та Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області, третя особа – Товариство з обмеженою відповідальністю «Хайлайн», про визнання протиправними та скасування рішення та картки відмови, стягнення коштів,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із вказаним позовом, в якому просить суд визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів від 15.09.2016 р. № 500060006/2016/000104/2, картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 500060006/2016/00263; стягнути кошти на відшкодування шкоди в сумі 8585,40 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що державним інспектором Одеської митниці ДФС безпідставно прийнято оскаржуване рішення про коригування митної вартості товару, яким було здійснено коригування митної вартості товарів «стіл розкладний…» і «стілець…», в результаті чого вартість товару-1 збільшилася з 1,8217 дол.США/кг на 3,3648 дол.США/кг., товару-2 з 2,7057 дол.США/кг. на 4,4025 дол.США/кг. В обґрунтування цього відповідач послався на п.2 ст.58 МК України, зважаючи на те, що використані декларантом відомості не підтверджені документально, тому на підставі п.3 ст.58 МК України застосовано другорядні методи, визначені п.2 ст.57 МК України. При цьому документи, які підтверджували визначення факту договірної ціни були надані відповідачу у необхідному обсязі. Відповідач не надав жодного доказу того, що Товариством занижено митну вартість товарів, що ввозилися на територію України; не навів фактів передбачених ч.1 ст.58 Митного кодексу України, які унеможливлюють застосування основного методу при митному оформленні товару; не обґрунтував невизнання заявленої декларантом митної вартості на підставі вже поданих документів тощо, що підтверджує необґрунтованість оскаржуваних рішення про коригування митної вартості та картки відмови. В результаті прийнятих оскаржуваних рішень товари були розмитнені лише 16.09.2016 р., внаслідок чого позивач поніс збитки в розмірі 3669,40 грн. (сплачені транспортні послуги за простій транспорту з 14.09.2016 р. по 17.09.2016 р.), 2516 грн. (сплата стоянки автотранспорту) і 2400 грн. (сплата довідки експертної організації ТОВ «Експоцентр Одеса»).

Представник позивача до суду не з'явився, про час та місце судового розгляду справи повідомлений належним чином; згідно наданого до суду клопотання, розгляд справи просив здійснити без його участі.

До суду з'явилася представник Одеської митниці ДФС, яка позовні вимоги не визнала у повному обсязі, в задоволенні позову просила відмовити з підстав, викладених у письмових запереченнях проти адміністративного позову. Згідно наданих письмових заперечень, за результатом проведеної шляхом електронного листування консультації між митним органом та декларантом було обрано другорядний метод визначення митної вартості – щодо аналогічних (подібних) товарів. Митна вартість оцінюваних товарів визначена з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі. В результаті проведеного аналізу баз даних ПІК «Інспектор-2006» та ЄАІС ДФС встановлено, що рівень митної вартості подібних (з аналогічним індексом навантаження та іншими технічними характеристиками), митне оформлення яких вже здійснено, є більшим (митна декларація від 01.07.2016 р. № 40005000/2016/008502), тому митну вартість визначено на рівні 3,3648 дол.США/кг. та 4,4025 дол.США/кг відповідного товару. Зважаючи на правомірність оскаржуваних рішень, відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Представник Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області до суду не з'явився, про час та місце судового розгляду справи повідомлений належним чином.

Представник третьої особи ТОВ «Хайлайн» до суду не з'явився, про час та місце судового розгляду справи повідомлений належним чином; згідно наданого до суду клопотання, розгляд справи просив здійснити без його участі.

Згідно ч.6 ст.128 КАС України справа розглянута в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість адміністративного позову та наявність підстав для його часткового задоволення.

Судом встановлено, що між ПП «Ексімгроуп» та Hong Kong Paerma Furniture 29.06.2016 р. укладено контракт № TD-А2016-5-18 (а.с. 22-25) про купівлю-продаж меблів. Згідно п.2 контракту кількість, ціна та перелік товарів, які поставляються покупцеві, відображаються в інвойсах (специфікаціях) за кожну поставку. Загальна вартість контракту складає 35000 дол.США. Вартість тари, пакування та маркування включається у вартість товару. Вартість страхування включається у вартість товару.

Відповідно до п.3.2 Контракту поставка товару здійснюється у строки згідно заявок Покупця на умовах FOB (Shenzhen) або на інших умовах, визначених в інвойсах.

Для здійснення митного оформлення товару ТОВ «Хайлан» (Декларант згідно договору про надання послуг з митного декларування від 03.04.2015 р. № 13 (а.с.77-79) була подана до Одеської митниці ДФС електронна митна декларація № 500060006/2016/016240 від 12.09.2016 р. із додатками: зовнішньоекономічний контракт № TD-А2016-5-18 від 29.06.2016 р., non-negotiable морський транспортний документ (морська накладна) MOLU13018972888 від 05.08.2016 р.; міжнародна автомобільна накладна (CMR) 4832 від 10.09.2016 р.; коносамент (Bill of Landing) MRFB16079225 від 05.08.2016 р.; банківський платіжний документ, що стосується товару № 102 від 22.07.2016 р.; банківський платіжний документ, що стосується товару № 103 від 02.08.2016 р.; документ, що підтверджує вартість перевезення товару № 180 від 08.09.2016 р.; документ, що підтверджує перевезення товару № 0209/16 від 02.09.2016 р.; виписка з бухгалтерської документації б/н від 31.08.2016 р.; прейскурант (прайс-лист) виробника б/н від 30.07.2016 р.; розрахунок ціни (калькуляція) б/н від 30.07.2016 р.; рахунок-фактура (інвойс) TD-A2016-5-18 від 30.07.2016 р.; пакувальний лист TD-A2016-5-18 від 30.06.2016 р.; рахунок-проформа TD-A2016-5-18 від 30.06.2016 р.; навантажувальний документ WGT083400 від 06.09.2016 р.; сертифікат про походження товару загальної форми № 16С4406А0020/00187R від 17.08.2016 р.; регістр б/н від 06.06.2016 р.; доручення б/н від 31.08.2016 р.; доручення б/н від 02.09.2016 р.; копія митної декларації країни відправлення № 530420160045636270 від 31.07.2016 р.

12 вересня 2016 р. о 18:32 год. декларантом отримано повідомлення від митного органу щодо витребування документів, які підтверджують митну вартість товарів (а.с.49), в якому відсутній будь-який перелік необхідних документів.

В цей же день о 20:26 год. декларантом отримано від митного органу запит щодо витребування документів, які підтверджують митну вартість товарів, в якому вказано, що в поданих до митного оформлення документах містяться розбіжності та не містяться всі відомості, що підтверджують числові значення складової митної вартості. Зокрема, у поданих до митного оформлення документах відсутні дані щодо складової митної вартості товару – пакування (пакувальний матеріалів та відповідних робіт), внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару. Також вказано, що у наданому до митного оформлення документі, що підтверджує вартість перевезення, зазначено, що страхування товару не здійснювалося. Крім того, прайс-лист виробника товарів не містить умов поставки товарів відповідно до яких зазначені ціни товарів та не має терміну його дії. Також у розрахунку ціни на товари зазначено поставку на умовах FOB, проте не зазначено географічний пункт. Надана до митного оформлення проформа-інвойс містить умови поставки FOB Shenzhen, а інвойс містить умови поставки FOB Chiwan, а загальна вартість товарів є однаковою.

13 вересня 2016 р. о 11:29 год. декларант отримав від митного органу третій запит щодо витребування документів, які підтверджують митну вартість товарів, згідно якого виявлено розбіжності у поданих до митного оформлення документах, у зв'язку із чим декларанту належить надати додаткові документи на підтвердження заявленої митної вартості.

13 вересня 2016 р. о 16:32 год. декларант ТОВ «Хайлан» надіслав додаткові документи для подальшого митного оформлення, а саме: некласифікований внутрішніх договір (контракт) № 2509-12 від 25.09.2012 р.; лист № 1309 від 13.09.2016 р.; інформацію про ціну № 0489-inf від 12.09.2016 р.

15 вересня 2016 р. декларант ТОВ «Хайлан» звернувся до начальника Одеської митниці ДФС із листом № 30 (а.с.53-55), в якому пояснив безпідставність вимог працівників митного органу щодо необхідності витребування додаткових доказів.

У повідомленні від 15.09.2016 р. о 20:19 год. митний орган повідомив декларанта, що в рамках проведення консультації з декларантом відповідно до п.5 ст.55 МК України, згідно інформації, викладеній у листі № 30 до ЕМД № 513, що прийнята до митного оформлення 12.09.2016 р. за № 500060006/2016/016240, митну вартість буде скориговано, оскільки використані декларантом відомості не підтверджені документально.

За результатами опрацювання поданої ЕМД митним органом винесена картка відмови у прийнятті митної декларації № 500060006/2016/00263 від 15.09.2016 р. та прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № 500060006/2016/000104/2 від 15.09.2016 р., яким митну вартість товару визначено за ціною щодо аналогічних (подібних) товарів на рівні: по товару № 1 рівень митної вартості за товарами, митне оформлення яких вже здійснено, є більшим – 3,3648 дол.США/кг (МД № 400050000/2016/008502 від 01.07.2016 р.), ніж заявлено декларантом – 1,8217 дол.США/кг.; по товару № 2 рівень митної вартості за товарами, митне оформлення яких вже здійснено, є більшим: 4,4025 дол.США/кг (МД № 400050000/2016/008502 від 01.07.2016 р.), ніж заявлено декларантом – 2,7057 дол.США/кг..

В подальшому товар випущено у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом, та сплатою різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною органом доходів і зборів, шляхом надання гарантій відповідно до розділу Х Митного кодексу України.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність наданих сторонами доказів, а також достатність та взаємний зв'язок у їх сукупності, суд вважає оскаржувані рішення необґрунтованими та такими, що підлягають скасуванню у зв'язку з наступним.

З огляду на матеріали справи, рішення про коригування митної вартості прийнято у зв'язку з виявленням розбіжностей у поданих декларантом документах. При цьому за допомогою інформації, отриманої за результатами здійснення митного контролю із зазначенням номерів відповідних митних деклараціях, яка міститься у спеціалізованому програмно-інформаційному комплексі ЄАІС ДФС встановлено, що рівень митної вартості аналогічних (подібних) товарів, митне оформлення яких вже було здійснено, є більшим ніж заявлений (МД № 400050000/2016/008502 від 01.07.2016 р., МД № 400050000/2016/008502 від 01.07.2016 р.). За результатами проведеного аналізу було обрано метод визначення митної вартості щодо аналогічних (подібних)товарів.

У відповідності до ч.1 ст.53 МК України, згідно з якою контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, Одеською митницею здійснено контроль правильності визначення митної вартості товарів, в ході якого встановлено, що подані декларантом документи на підтвердження заявленої митної вартості містять розбіжності.

Митним кодексом України встановлено, що митному контролю підлягають усі товари і транспортні засоби, що переміщуються через митний кордон України. Митний контроль передбачає проведення митними органами мінімуму митних процедур, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи. Обсяг процедур та порядок їх застосування визначаються відповідно до Митного кодексу України та інших нормативно-правових актів, а також міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.

Відповідно до ст.49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Статтею 51 МК України передбачено, що митна вартість товарів, що переміщується через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою особою під час декларування товарів (ч. 1 ст. 52 Митного кодексу України).

У декларації митної вартості наводяться відомості про метод визначення митної вартості товарів, числове значення митної вартості товарів та її складових, умови зовнішньоекономічного договору, що мають відношення до визначення митної вартості товарів та надані документи, що підтверджують зазначене.

Відповідно до частин 1-3 ст.53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Відповідно до частин 2-7 ст. 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу (ч. 2).

Другою частиною статті 53 Митного кодексу України визначено перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів, а третя частина цієї ж статті передбачає, що якщо документи, зазначені у частині другій статті 53, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним ба на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) документи.

Відповідно до статті 55 Митного кодексу України письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити, зокрема 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості у митному органі вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду. На вимогу декларанта консультації проводяться у письмовому вигляді.

У випадку незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів митний орган за зверненням декларанта або уповноваженої ним особи випускає товари, що декларуються, у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, шляхом надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу. Строк дії таких гарантій не може перевищувати 90 календарних днів з дня випуску товарів.

Протягом 80 днів з дня випуску товарів декларант або уповноважена ним особа може надати митному органу додаткові документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товарів, що декларуються.

У разі надання декларантом або уповноваженою ним особою додаткових документів митний орган розглядає подані додаткові документи і протягом 5 робочих днів з дати їх подання виносить письмове рішення щодо визнання заявленої митної вартості та скасовує рішення про коригування заявленої митної вартості або надає обґрунтовану відмову у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів. У такому випадку надана фінансова гарантія відповідно повертається (вивільняється) або реалізується в порядку та у строки, визначені цим Кодексом.

Якщо митний орган протягом строку, зазначеного у частині дев'ятій цієї статті, не надає обґрунтованої відмови у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів, вважається, що декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість товарів визначено правильно. У такому випадку митний орган скасовує рішення про коригування заявленої митної вартості, а надана фінансова гарантія повертається (вивільняється) у порядку та строки, визначені цим Кодексом.

Вирішуючи спір, суд враховує, що відповідно до умов зовнішньоекономічного контракту від 29.06.2016 р. № TD-А2016-5-18 товар поставляється на умовах FOB. Термін "франко-борт" означає, що поставка є здійсненою продавцем, коли товар перейшов через поручні судна в названому порту відвантаження. Це означає, що з цього моменту усі витрати й ризики втрати чи пошкодження товару повинен нести покупець. Термін FOB зобов'язує продавця здійснити митне очищення товару для експорту. Цей термін може застосовуватися тільки у випадках перевезення товару морським або внутрішнім водним транспортом. Якщо сторони не мають намірів щодо здійснення поставки товару через поручні судна, слід застосовувати термін FCA.

Продавець зобов'язаний: надати товар із комерційним рахунком-фактурою або еквівалентним йому електронним повідомленням, у відповідності з умовами договору купівлі-продажу, а також будь-які інші докази відповідності, які можуть вимагатися за договором; одержати на власний ризик і за власний рахунок будь-яку експортну ліцензію або інший офіційний дозвільний документ і виконати, де це належить, усі митні формальності, необхідні для експорту товару; здійснити завантаження товару на борт судна, призначеного продавцем, у день чи в межах періоду, що узгоджені сторонами, в названому порту відвантаження, у спосіб, що відповідає звичаям порту; з урахуванням положень статті Б.5, нести всі ризики втрати чи пошкодження товару до моменту переходу товару через поручні судна в названому порту відвантаження; з урахуванням положень статті Б.6: - нести всі витрати, пов'язані з товаром, до моменту переходу товару через поручні судна в названому порту відвантаження; - сплатити, коли це належить, витрати експортних митних процедур, а також усі мита, податки та інші збори, що підлягають сплаті при експорті товару.

Також продавець зобов'язаний нести витрати, пов'язані з діями щодо перевірки товару (такими як перевірка якості, розмірів, ваги, кількості), необхідними для здійснення поставки товару у відповідності зі статтею А.4; за власний рахунок забезпечити пакування товару, необхідне для перевезення товару (за винятком випадків, коли в даній галузі торгівлі прийнято звичайно відвантажувати товари з такими ж характеристиками, що обумовлені договором, без упаковки), Пакування здійснюється в тій мірі, в якій обставини, що стосуються транспортування (наприклад, засоби перевезення, місце призначення), були повідомлені продавцю до укладення договору купівлі-продажу. Упаковка повинна містити належне маркування.

Франко-борт не передбачає обов'язків щодо укладання договору страхування (Б.3 Інкотермс 2000), у зв'язку із чим посилання відповідача на відсутність документів, які підтверджують страхування товару, жодним чином не пов'язані з можливістю сумніватися в правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів. При цьому в калькуляції від 30.07.2016 р. (а.с.34) в графі Business expenses (комерційні витрати) зазначені відомості на витрати, які включають страхування, витрати на тару, пакування та ін., що є складовою фактурної вартості.

Крім того, вказана в інвойсі від 30.07.2016 р. умова поставки FOB Chiwan не утворює суперечності із зазначеною в проформі-інвойсі від 30.06.2016 р. умовою поставки FOB Shenzhen, оскільки термінал Чівань (Chiwan) є складовою порту в м. Шэньчжэнь (Shenzhen) (код порту UN/LOCODE: CNCWN координати: N 22° 27' E 113° 52'). У зв'язку із цим в проформі TD-A2016-5-18 від 30.06.2016 р. вказано порт Shenzhen, а під час завантаження обумовлюється термінал цього порту в інвойсі, що передбачено п.3.2 зовнішньоекономічного контракт. Отже відповідна аргументація з боку митного органу є вкрай необґрунтованою та свідчить про необізнаність митного інспектора щодо загальновідомих фактів, які вимагаються для його професійної роботи.

Також суд критично оцінює посилання митного органу на те, що наданий декларантом прайс-лист не містить посилань на умови поставки, вантаж та ін., як підставу для висновку про неможливість визначення митної вартості товару за ціною договору.

При розгляді наданих декларантом каталогів, специфікацій, прейскурантів (прайс-листів) виробника товару контролюючий орган має упевнитись, що інформацію, яка містяться в зазначених документах, можна ідентифікувати з поставкою оцінюваних товарів.

В комерційній практиці при просуванні товару на ринок одними із методів встановлення контактів з потенційними покупцями є направлення продавцем комерційної пропозиції (оферти) або прейскуранта (прайс-листа).

Під комерційною пропозицією (офертою) зазвичай розуміється письмова пропозиція продавця, спрямована можливому покупцю або конкретним покупцям про продаж партії товару на певних умовах. У випадках, коли між сторонами раніше вже було укладено аналогічний договір, комерційна пропозиція (оферта) може містити лише деякі умови. Відносно решти умов робиться посилання на раніше укладений договір. Комерційна пропозиція (оферта) може мати персональні умови і персональні знижки, які зазвичай не розповсюджуються на необмежену кількість потенційних покупців.

Прейскурант (прайс-лист) - це довідник цін (тарифів) на товари та/або види послуг, який адресований невизначеному колу покупців. На практиці термін "прейскурант" частіше використовується для зазначення цін на перелік послуг.

Згідно загальноприйнятої світової практики прейскурант (прайс-лист) має містити відомості, яких достатньо будь-якому покупцю для отримання інформації щодо умов продажу товару, а саме: найменування товару, артикул, якість товару (за необхідності), одиниці виміру (штуки, упаковки тощо), ціну, з обов'язковим зазначенням валюти, передбачені системи знижок, виробника/виробників, умови поставки, умови платежу, термін поставки, характер тари та упаковки, дата його складання або ж число, з якого дані ціни вводяться в дію, термін дії, контактна інформація про продавця та будь-які інші положення, що стосуються умов продажу товарів.

В комерційній практиці відмінність комерційної пропозиції від прейскуранта (прайс-листа) полягає в його персоналізації обмеженому колу покупців. Відомості, зазначені в комерційній пропозиції продавця, адресовані безпосередньо конкретному покупцю.

З наданого позивачем до митного оформлення документу вбачається, що останній містить відомості, яких достатньо будь-якому покупцю для отримання інформації щодо умов продажу товару, а саме: найменування певних товарів, ціну, умови поставки, дату виготовлення та інші відомості.

Чинне законодавство не встановлює будь-яких вимог щодо форми та змісту прайс-листів, які можуть оформлюватись контрагентами у довільній формі та на власний розсуд, про що неодноразово зазначав Вищий адміністративний суд України (ухвала від 26.11.2015 р. № К/800/23193/14), у зв'язку із чим суд критично оцінює відповідне обґрунтування митного органу в якості підстави для сумнівів у митній вартості товару, задекларованого декларантом.

Частиною третьою статті 53 МК встановлено обов'язок декларанта або уповноваженої ним особи на письмову вимогу митного органу протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з положенням частини четвертої вказаної статті, у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, подає (за наявності) визначені в ній документи.

Відповідно до частини першої статті 54 МК контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

В постановах від 15.10.2013 р. у справі N 21-270а13 та від 22.10.2013 р. у справі N 21-342а13 Верховний Суд України за результатами аналізу Митного кодексу України 2002 року (втратив чинність 01.06.2012 р.) зазначає, що підставою для витребовування у декларанта додаткових документів для підтвердження митної вартості може бути наявність в спеціалізованих програмно-інформаційних комплексах Єдиної автоматизованої системи Держмитслужби (далі - ЄАС) інформації про іншу митну вартість ідентичних або аналогічних товарів.

Аналогічної позиції дотримується на сьогодні і Вищий адміністративний суд України під час перегляду справ про скасування рішень про коригування митної вартості, прийнятих вже на підставі норм Митного кодексу України 2012 року.

Наприклад, в ухвалах від 30.01.2014 р. у справі N К/800/41272/13 та від 17.12.2013 р. у справі N К/800/28635/13 Вищий адміністративний суд України зазначає, що аналіз норм Митного кодексу України 2012 року дає підстави вважати, що контроль правильності обчислення декларантом митної вартості може здійснюватися, в тому числі, шляхом порівняння рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено, тобто з використанням ЄАС, яка містить відповідну інформацію.

При цьому суд вважає, що розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, може бути лише підставою для сумніву у правильності визначення митної вартості, проте не є достатньою підставою для висновку про недостовірність даних щодо заявленої декларантом митної вартості товару. В цьому випадку митниця повинна здійснити дослідження документів щодо поставки товару з метою встановлення доказів, які підтверджують або спростовують цей сумнів.

В цілому оцінюючи підставу для коригування митної вартості, суд виходить із того, що зазначені митницею підстави не можуть спричиняти наслідки у вигляді невизнання митної вартості за ціною договору, оскільки жодним чином не впливають на числові показники такої вартості.

Верховний Суд України вже неодноразово (постанова № 21-127а15 від 31.03.2015 р.) зазначав, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Згідно з положеннями статті 57 МК визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 МК за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Відповідно до статті 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Згідно з пунктом 2 параграфу (a) статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року, оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна базуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито або аналогічного товару і не повинна базуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості.

Відповідно до пункту 2 параграфу (b) статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року під «дійсною вартістю» слід розуміти ціну, за яку, під час та в місці, визначеними законодавством імпортуючої країни, такий чи аналогічний товар продається або пропонується до продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції.

Згідно з пунктом 2 параграфу (c) статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року якщо дійсна вартість не може бути визначена відповідно до параграфу (b) цього параграфа, оцінка для митних цілей повинна базуватися на найближчому еквіваленті такої вартості, який можна визначити.

Відповідно до частини 6 статті 54 Митного кодексу України 2012 року підставою для відмови у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю є виключно наявність обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/ або недостовірні відомості про митну вартість товарів.

Правильному застосуванню вказаної норми може сприяти розуміння логіки правової позиції Верховного Суду України, висловленої ним в постанові від 01.10.2013 р. у справі N 21-354а13.

У вказаній постанові Верховний Суд України дійшов висновків, що сумніви у достовірності поданих декларантом відомостей можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

В разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

Вирішуючи спір, суд враховує, що Одеська митниця ДФС жодним чином не довела, що подані позивачем для визначення митної вартості товару документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Ні в рішенні про коригування митної вартості, ні в письмових запереченнях до позову не обґрунтовано, чому наданих документів не достатньо для визначення митної вартості товару. Митницею не доведено наявність обґрунтованих сумнівів щодо достовірності поданих декларантом відомостей щодо ціни товару, а тому відомості про митну вартість є об'єктивними, та такими, що піддаються обчисленню і підтверджуються документально.

Будь-яких інших доказів, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товару за ціною договору, митним органом під час судового розгляду не надано. Крім того, відповідач не надав доказів неможливості застосування кожного з попередніх методів при визначенні митної вартості ввезеного позивачем товару.

При цьому митним органом не було спростовано контрактну ціну оцінюваних товарів, об'єктивну можливість і спроможність відповідача визначити на підставі наданих позивачем документів зазначену ціну товарів, а також рівень митної вартості товарів за ціною договору за правилами, визначеними у ст. 58 Митною кодексу України. Відповідач не підтвердив належними доказами та аргументованими доводами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення аналогічних (подібних) товарів, не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості, не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості.

Аналогічну правову позицію висловлено Вищим адміністративним судом України в ухвалі від 11.11.2014 р. по справі № 826/18065/13-а.

В той же час, судом встановлено, що надані позивачем до митниці документи на підтвердження вартості товару не містять розбіжностей та дають можливість визначити митну вартість товару за ціною договору шляхом застосування першого методу, що свідчить про порушення митним органом передбаченого ст.57 Митного кодексу України порядку визначення митної вартості товару.

Більш того, судом встановлено, що Одеською митницею ДФС було оформлено митну процедуру щодо імпорту ідентичних товарів за ЕМД № 500060006/2016/003580 (внутр. № 423, а.с.105-107) без зауважень щодо заниження митної вартості товарів декларантом, не зважаючи на наявність в базі ЄАІС ДФС даних про більший розмір вартості аналогічних (подібних) товарів, на яких ґрунтується правова позиція митного органу в цьому спорі.

Крім того, процедура консультацій з декларантом та досягнення згоди щодо неможливості застосування методів визначення митної вартості, які передбачені статтями 50 - 63 Митного кодексу України не проведена. В даному випадку в заявлених позивачем до митного оформлення документах митним органом на ознаки підробки вказано не було, а числові значення були однаковими в усіх документах, в т.ч. листі виробника, інвойсі, декларації країни походження відправлення. Розбіжностей, що могли б вплинути на достовірність визначених числових значень не зазначено, що свідчить про формальний характер проведеної процедури консультацій.

Відповідно до ч.1 ст.8 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

В адміністративному судочинстві принцип верховенства права зобов'язує суд надавати законам та іншим нормативно-правовим актам тлумачення у спосіб, який забезпечує пріоритет прав людини при вирішенні справи. Тлумачення законів та нормативно-правових актів не може спричиняти несправедливих обмежень прав людини.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст.2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.

Проаналізувавши обставини справи, з урахуванням нормативного регулювання спірних правовідносин, суд дійшов висновку про те, що митним органом в порушення приписів вищенаведених норм було необґрунтовано відмовлено у прийнятті митних декларацій, митному оформленні товарів, а рішення про коригування митної вартості та картки відмови в прийнятті митних декларацій, митному оформленні випуску чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон прийняті відповідачем із порушенням встановленої законодавством процедури (ч. 3 ст. 53, ч. 6 ст. 54, ч. 1 ст. 55 Митного кодексу України та всупереч правилам, визначеним ст.58 цього Кодексу), без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення та без дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямовані ці рішення, у зв'язку із чим адміністративний позов в цій частині підлягає до задоволення.

В той же час, не підлягають задоволенню позовні вимоги щодо стягнення понесених ПП «Ексімгроуп» витрат в сумі 8585,40 грн., з яких 3669,40 грн. – транспортні послуги за простій транспорту з 14.09.2016 р. по 17.09.2016 р., 2516 грн. – плата за стоянку автотранспорту, 2400 грн. – послуги експертної організації.

За приписами частини другої статті 21 Кодексу адміністративного судочинства України вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктів публічно-правових відносин, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше вимоги про відшкодування шкоди вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.

Зі змісту цієї норми випливає, що в такому порядку розглядаються адміністративним судом вимоги про відшкодування як матеріальної, так і моральної шкоди. Основною умовою такого розгляду є те, щоб така вимога була заподіяна (похідною) протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктів публічно-правових відносин і якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір.

Отже обов'язковою умовою для задоволення вимог про стягнення збитків є встановлення вини суб'єкта спірних правовідносин, діями чи бездіяльністю якого завдано шкоду.

В даному випадку, не зважаючи на встановлений судом неправомірний характер оскаржуваних рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, суд не погоджується із твердженнями позивача щодо причинно-наслідкового зв'язку цих рішень із понесеними ним додатковими вищеозначеними витратами. Так, зазначені витрати пов'язані із певними сподіваннями підприємства на позитивний та оперативний результат митного оформлення 14.09.2016 р., проте вказані витрати безпосередньо не обумовлені прийняттям суб'єктом владних повноважень оскаржуваних рішень, а лише опосередковано випливають із підприємницької діяльності (яка в силу ст.42 ГК України здійснюється суб'єктами господарювання на власний ризик), безумовною складовою якої є певні адміністративні процедури. Аналогічно немає безпосереднього зв'язку спірних рішень із зверненням позивача до експертної організації ТОВ «Експоцентр Одеса», оскільки останнє обумовлено власною ініціативою позивача, адже п.3 ст.53 МК України передбачає право декларанта надати інформацію біржових організацій про вартість товару або відповідні висновки експертних організацій за умови їх наявності, не зважаючи на письмову вимогу митного органу. Тобто законом допускається й негативна форма відповіді на такий запит. При цьому позивач категорично заперечував як під час митного оформлення, так і при звернені до суду обставини, за наявності яких митний орган має право зобов'язати декларанта подати додаткові документи для підтвердження митної вартості (наявність розбіжностей між окремими документами; наявність ознак підробки певних документів; відсутність достатніх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари).

З огляду на матеріали справи, позивачем за подачу даного адміністративного позову було сплачено судовий збір в розмірі 4134 грн. згідно квитанції від 21.11.2016 р. № 0.0.656530331.1, які відповідно до даних КП «Діловодство спеціалізованого суду» надійшли до спеціального фонду Державного бюджету України.

Таким чином, оскільки позовні вимоги задоволені частково, суд вважає за необхідне згідно з ч.ч. 1, 3 ст.94 КАС України присудити позивачу здійснені ним судові витрати відповідно до задоволених вимог, зокрема в сумі 2756 грн. (дві тисячі сімсот п'ятдесят шість грн.) – за вирахуванням вимоги майнового характеру, в задоволенні якої відмовлено.

На підставі положень ч.2, 3 ст.162 КАС України суд вважає за необхідне винести постанову, яка б гарантувала дотримання та захист прав, свобод, інтересів особи, яка звернулась за судовим захистом.

Керуючись ст.ст. 128, 158-163 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Приватного підприємства «Ексімгроуп» задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати картку відмови Одеської митниці ДФС в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 500060006/2016/00263 від 15.09.2016 р.

Визнати протиправним та скасувати рішення Одеської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів від 15.09.2016 р. № 500060006/2016/000104/2.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства «Ексімгроуп» (код ЄДРПОУ 36345429) судовий збір в розмірі 2756 грн. (дві тисячі сімсот п'ятдесят шість грн.).

Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня отримання копії постанови.

          Суддя                                                                                                     І.В. Завальнюк