Постанова

від 29.11.2016 по справі 826/18564/15

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

29 листопада 2016 року письмове провадження № 826/18564/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Арсірія Р.О., розглянувши адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Про-Інвестмент»

до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м.Києві

про визнання недійсним ППР

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Про-Інвестмент» (далі також - ТОВ «Про-Інвестмент», позивач) з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м.Києві (далі також - ДПІ, відповідач), в якому просить визнати недійсним податкове повідомлення-рішення відповідача № 0000121501 від 30.03.2015.

Під час розгляду справи представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги в повному обсязі та зазначив, що не погоджується з висновками акта перевірки щодо порушення позивачем відповідних положень Податкового кодексу України, оскільки висновки відповідача за наслідками проведеної перевірки щодо порушень позивачем положень Податкового кодексу України при визначенні суми податкового кредиту є хибними, базуються виключно на суб'єктивних припущеннях перевіряючого, які не мають підтвердження належними доказами.

Представник відповідача проти позову заперечував, при цьому посилаючись на те, що під час проведення перевірки встановлено господарські взаємовідносини позивача з підприємством, яке на думку податкового органу, має ознаки фіктивності. А тому, правочини, що укладені між позивачем та контрагентом є такими, що не мали на меті настання реальних наслідків, а у позивача відсутнє законне право на віднесення сум по спірним правовідносинам до податкового кредиту. За таких обставин, податковий орган просив суд в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Сторонами заявлено спільне клопотання про розгляд справи за їх відсутності.

Відповідно до ч.4 ст.122 Кодексу адміністративного судочинства України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Справа розглянута в порядку письмового провадження у відповідності до положень ч.4 ст.122 Кодексу адміністративного судочинства України за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення слугував акт від 16.03.2015 № 5/26-55-15-01/38704051, яким зафіксовані порушення позивачем: ст.198, пп.192.1.1 п.192.1 ст.192 Податкового кодексу України, що призвело до завищення залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду декларації за листопад 2014 року на суму 241 667 грн.

Відповідно до встановленого порушення відповідачем 30.03.2015 прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000121501 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 241 667 грн.

Висновки податкового органу про протиправність формування податкової звітності ґрунтуються на наступних обставинах.

Так, ТОВ «Про-Інвестмент» подано до ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві податкову декларацію з податку на додану вартість за листопад 2014 року (реєстраційний № 9072803138 від 17.12.2014), де задекларовано в рядку 24 «Залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду» суму 4 657 417,00 грн., яка згідно з додатком 2 до декларації виникла у періоді з жовтня 2013 року по жовтень 2014 року.

Перевіркою встановлено, що в жовтні 2013 року ТОВ «Про-Інвестмент» отримало авансовий платіж у сумі 1 000 000,00 грн, (в т. ч. ПДВ 166 666,67 грн) від ТОВ «Чиста вода СМС» на умовах договору поставки від 02.10.2013 №ЧВСМС/ПИ 2010. Згідно вказаного договору ТОВ «Про-Інвестмент» зобов'язується поставити та передати у власність ТОВ «Чиста вода СМС» товар (конвектори, радіатори та решітки дерев'яні) на об'єкт - житлово - офісний комплекс за адресою: м.Київ, пр. Перемоги, 42. Загальна сума вказаного договору становить 5 973 936,00 грн. (в т.ч. ПДВ 995 656,00 грн.). Строк поставки 2 місяці.

Згідно договору від 04.10.2013 №ПИ/ЧВСП410 ТОВ «Чиста вода СП» зобов'язується поставити та передати у власність ТОВ «Про-Інвестмент» товар (конвектори, радіатори та решітки дерев'яні) на об'єкт - житлово - офісний комплекс за адресою: м.Київ, пр. Перемоги, 42. Загальна сума договору становить 5 856 794,94 грн (в т.ч. ПДВ 976 132,49 гривень). Строк поставки 1 місяць.

На підставі договору від 04.10.2013 №ПИ/ЧВСМС410 та податкової накладної від 25.10.2013 №6, виписаної ТОВ «Чиста вода СП», ТОВ «Про-Інвестмент» віднесено до податкового кредиту за жовтень 2013 року суму податку на додану вартість у розмірі 166 666,67 гривень.

Станом на 31.11.2014 у ТОВ «Про-Інвестмент» відсутні акти прийому - передачі товарів згідно договору поставки, укладеного з ТОВ «Чиста вода СП». Згідно акта перевірки ДПІ у Дніпровському районі ГУ ДФС у м. Києві від 19.12.2013 №522/26-53-22-03-38409164 податкові зобов'язання ТОВ «Чиста вода СП» за жовтень 2013 року не підтверджено.

За результатами перевірки здійснено висновок про неправомірне формування ТОВ «Про-Інвестмент» податкового кредиту у розмірі 166 666,67 грн у зв'язку з відсутністю факту здійснення господарських операцій з ТОВ «Чиста вода СП».

В акті перевірки зазначено також, що згідно податкової декларації з податку на додану вартість за жовтень 2014 року ТОВ «Про-Інвестмент» зменшено податковий кредит на підставі розрахунків коригування кількісних і вартісних показників у зв'язку з поверненням коштів ПрАТ «КЗСМ «Фотон» у сумі 4 267 019,00 грн (в т.ч. ПДВ 853 404,00 грн). Разом з тим, на підставі наданих до перевірки документів встановлено, що 17.10.2014 ПрАТ «КЗСМ «Фотон» перераховано на банківський рахунок ТОВ «Про-Інвестмент» грошові кошти у розмірі 5 570 423,25 грн (в .ч. ПДВ 928 403,88 гривень).

Враховуючи викладене, податковим органом зроблено висновок про порушення ТОВ «Про-Інвестмент» вимог п.п. 192.1.1 п. 192.1 ст. 192 Податкового кодексу та завищення податкового кредиту за жовтень 2014 року у розмірі 75 000,00 гривень.

Не погоджуючись з обґрунтованістю зазначених доводів відповідача та, як наслідок, правомірністю податкового повідомлення-рішення, позивач звернувся до суду з відповідним позовом.

Оцінивши за правилами ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає, що позов не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 67 Конституції України платники податків повинні сплачувати належні суми податків і зборів у встановлені законами терміни.

Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 201.6 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з абзацом 11 статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до абзацу другого пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за номером 168/704, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Зазначена позиція суду узгоджується із позицією Вищого адміністративного суду України, викладеної у листі останнього від 02.06.2011 №742/11/13-11.

Як вбачається із акту перевірки Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва Головного управління ДФС у м. Києві висновки щодо порушення позивачем приписів Податкового кодексу України зроблено з огляду на встановлення здійснення операцій між ТОВ «Про-Інвестмент» та ТОВ «Чиста вода СП» з метою штучного формування податкового кредиту, за відсутності факту реальності господарських операцій.

В перевіряємому періоді між позивачем (Покупець) та ТОВ «Чиста вода СП» (код ЄДРПОУ 38409164) (Постачальник), укладено договір поставки № ПИ/ЧВСП 410 від 04.10.2013, відповідно до умов якого ТОВ «Чиста вода СП» зобов'язується поставити та передати у власність покупця товар згідно специфікацій (конвектори опалювальні, решітки дерев'яні дубові, радіатори сталеві панельні), а ТОВ «Про-Інвестмент» прийняти товар і сплатити його ціну.

Згідно п.2.3 даного договору датою поставки товару вважається день, в який товар фактично передано від постачальника до покупця в належній якості, кількості, комплектності за актом приймання-передачі товару та з необхідним пакетом документів, до якого, зокрема, входять : податкова накладна, видаткова накладна, гарантійні документи, технічну документацію заводу-виробника, сертифікат якості на поставлений товар, рахунок-фактуру.

Право власності на товар виникає у покупця з дати поставки товару постачальником відповідно до п.2.3 договору (п.2.4 даного договору).

У пункті 4.4 договору вказано, що оплата товару здійснюється наступним чином :

- 80% від суми договору, яка становить 3 904 529,96 грн, крім того ПДВ 780 905,99 грн - протягом 7 банківських днів після підписання цього договору;

- 20% від суми договору, яка становить 976 132,49 грн, крім того ПДВ 195 226,50 грн - протягом 7 банківських днів після отримання від постачальника письмового повідомлення про можливість відвантаження товару.

Строк поставки - 1 місяць (специфікація № 1 до договору поставки № ПИ/ЧВСП 410 від 04.10.2013.

25.10.2013 Товариство перерахувало постачальнику (ТОВ «Чиста вода СП») авансовий платіж в сумі 1 000 000 грн., в тому числі ПДВ 166 666,67 грн.

У зв'язку з проведеною за договором № ПИ/ЧВСП 410 від 04.10.2013 оплатою, постачальник (ТОВ «Чиста вода СП») видав Товариству податкову накладну № 6 від 25.10.2013.

Інших документів що підтверджують виконання даного договору позивачем до матеріалів справи не надано.

Відповідачем на спростування реальності господарських операцій, здійснених між позивачем та спірним контрагентом, вказано на те, що станом на 31.12.2014 контролюючим органом було встановлено відсутність акту-прийому передачі товарів у ТОВ «Про-Інвестмент». Крім того, відповідно до акту ДПІ у Дніпровському районі ГУ Міндоходів у м.Києві від 19.12.2013 № 522/26-53-22-03-38409164 податкові зобов'язання ТОВ «Чиста вода СП» за жовтень 2013 року, контролюючим органом не були підтверджені.

Відповідно до листа Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, рух активів у процесі здійснення господарської операції, установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпорт товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Також, суд звертає увагу, що розрахунок було здійснено не у повному обсязі, а саме сплату здійснено тільки в сумі 1 000 000, однак п.4.4.1 договору передбачено сплату у розмірі 80% від суми договору, яка становить 3 904 529,96 грн, крім того ПДВ 780 905,99 грн.

Для висновків щодо нікчемності правочинів між позивачем та ТОВ «Чиста вода СП» необхідно встановити наявність у платника податку при вчиненні таких зобов'язань мети, суперечної інтересам держави та суспільства. Про наявність такої мети у платника податку можуть свідчити факти певних порушень правил ведення господарської діяльності чи оподаткування будь-ким з постачальників товару у ланцюгу постачання.

Отже, суд звертає увагу, що податковим органом встановлено, що податкові зобов'язання ТОВ «Чиста вода СП» за жовтень 2013 року не підтверджено.

Відповідно до Інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 20.07.2010 №1112/11/13-10 «Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби», дослідженню підлягає реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування (Постанова Верховного Суду України від 08.09.2009, додаток до інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 22.04.2010 №568/11/13-10).

Крім того, згідно з правовою позицією Верховного Суду України у справах, пов'язаних із отриманням права на податковий кредит та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, процесуальна діяльність суду із встановлення обґрунтованості права платника податку на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість повинна включати такі етапи: встановлення факту здійснення господарської операції; встановлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції; встановлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку. Включенню до складу податкового кредиту підлягають лише суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), що підлягають використанню у господарській діяльності платника податку; встановлення дотримання платником податку спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість; встановлення факту надмірної сплати податку на додану вартість у ціні товарів (послуг), що придбані платником податку.

Суд погоджується з думкою відповідача, що належним чином укладений правочин заздалегідь не може свідчити про здійснення суб'єктом господарювання законної господарської діяльності, оскільки укладання такого правочину ще не підтверджує його виконання.

Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, а не задекларований на папері.

Наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно Податкового кодексу України (із змінами і доповненнями) необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою для включення до складу податкового кредиту суми ПДВ.

Підсумовуючи викладене, враховуючи, що для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції, зважаючи на те, що визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків, з огляду на те, що ТОВ «Про-Інвестмент» не доведено реальності господарських операцій по взаємовідносинам із спірним контрагентом, зважаючи на доведеність з боку податкового органу фіктивного характеру господарських операцій з вказаним контрагентом, суд дійшов висновку про обґрунтованість висновків акту перевірки та, відповідно, правомірність податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві від 30.03.2015 №0000121501.

Згідно з вимогами статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення.

Частиною 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва вважає, що позовні вимоги, в даному випадку, задоволенню не підлягають.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 69-71, 122, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 КАС України. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя Р.О. Арсірій