Рішення

від 01.12.2016 по справі 629/354/16-ц

ЛОЗІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 629/354/16-ц

Номер провадження 2/629/426/16

Р I Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01.12.2016 року Лозівський міськрайонний суд Харківської області в складі:

головуючого - судді Попова Олексія Григоровича,

за участю секретаря судового засідання - Габор В.В.,

позивача - ОСОБА_1,

представника позивача - ОСОБА_2,

відповідачів - ОСОБА_3, ОСОБА_4,

представника відповідача - ОСОБА_5

третя особа - ОСОБА_6,

представника третьої особи - ОСОБА_7,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Лозова Харківської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа - приватний нотаріус Лозівського міського нотаріального округу ОСОБА_6, про застосування наслідків недійсності спадкового договору, про відшкодування моральної шкоди, про витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння, про визнання договору купівлі-продажу недійсним та скасування запису про державну реєстрацію права власності, про виділ у натурі частки із нерухомого майна, що є у спільній сумісній власності, -

в с т а н о в и в:

Позивач, ОСОБА_1, звернулась до суду із зазначеним позовом, в якому з урахуванням уточнень просить: витребувати від ОСОБА_4 житловий будинок, надвірні будівлі, присадибну земельну ділянку, які розташовані в м. Лозова Харківської області по вул. 60 років СРСР, №19, на користь ОСОБА_1 та ОСОБА_3, як співвласників вказаного нерухомого майна, з виселенням ОСОБА_4 з вказаного житлового будинку; застосувати наслідки визнання судом частково недійсним спадкового договору, укладеного 20 жовтня 2011 року між ОСОБА_8 та ОСОБА_3, посвідчений ОСОБА_6, приватним нотаріусом Лозівського міського нотаріального округу Харківської області 20.10.2011 року, зареєстрований в реєстрі за №3584, а саме: скасувати відповідний запис про державну реєстрацію права власності на ім'я ОСОБА_3, виділити на користь ОСОБА_1 у натурі ? частки із нерухомого майна, а саме житлового будинку, надвірних будівель, присадибної земельної ділянки, які розташовані в м. Лозова Харківської області по вул. 60 років СРСР, №19, що є у спільній сумісній власності ОСОБА_1 та ОСОБА_3; визнати житловий будинок, надвірні будівлі, присадибну земельну ділянку, які розташовані в м. Лозова Харківської області по вул. 60 років СРСР, №19, об'єктом спільної часткової власності ОСОБА_1 та ОСОБА_3 та зобов'язати Державну реєстраційну службу (відділ реєстрації Лозівської міської ради) зробити відповідний запис про державну реєстрацію права власності; зобов'язати ОСОБА_3 повернути на користь ОСОБА_1 ? частки із нерухомого майна, а саме житловий будинок, надвірні будівлі, присадибну земельну ділянку, які розташовані в м. Лозова Харківської області по вул. 60 років СРСР, №19; визнати недійсним договір купівлі-продажу, укладений 14.05.2015 між ОСОБА_3 та ОСОБА_4, посвідчений ОСОБА_6, приватним нотаріусом Лозівського міського нотаріального округу Харківської області 14.05.2015 року, зареєстрований в реєстрі за №796, та скасувати відповідний запис про державну реєстрацію права власності на ім'я ОСОБА_4; зобов'язати ОСОБА_3 відшкодувати ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 50 000 гривень, 00 коп. (п'ятдесят тисяч гривень 00 коп.), завданої мені у вигляді душевних страждань, які я зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою ОСОБА_3 щодо мене, а саме необхідністю судового захисту свого права на спадкування за законом права власності на нерухоме майно, житловий будинок з надвірними будівлями №19 по вул. 60 років СРСР в м. Лозова Харківської області; судові витрати покласти на ОСОБА_3, в тому числі присудити на мою користь з боку ОСОБА_3 понесені мною судові витрати, пов'язані з розглядом справи, а саме витрати на правову допомогу, мої витрати та мого представника, що пов'язані з явкою до суду, витрати пов'язані з залученням свідків та проведенням судових експертиз.

Позивач ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2 у судовому засіданні уточнені позовні вимоги підтримали, просили їх задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві на підставі наявних доказів.

Відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у судовому засіданні позовні вимоги не визнали, надали заперечення, в яких зазначили, що згідно рішення Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 07 березня 2014 року було тільки визнано спадковий договір, укладений між ОСОБА_8 та ОСОБА_3 від 20 жовтня 2011 року частково, в 1/2 його частині недійсним. В рішенні не вказано, що право власності на цю 1/2 частину майна має саме ОСОБА_1 ОСОБА_9 право надається тільки шляхом отримання свідоцтва про право власності на майно. Відповідачам та третій особі на час укладання договору купівлі-продажу не було відомо про постанову Верховного Суду України від 23 вересня 2015 року. Крім того, 1/2 частина спірного домоволодіння належить ОСОБА_3 на праві власності, а тому вимога позивача визнавати недійсним договір купівлі-продажу будинку в цілому незаконна. Також відповідач ОСОБА_3 зазначив, що позивач не надала суду доказів свого права власності на спадкове майно, а тому вона є неналежним позивачем. Посилання позивача на те, що спірний житловий будинок став об'єктом спільної сумісної власності ОСОБА_1 не ґрунтуються на законі. ОСОБА_4 придбала будинок у ОСОБА_3 як добросовісний набувач. Щодо стягнення моральної шкоди, то відповідач ОСОБА_3 вважає дану вимогу необґрунтованою та безпідставною.

Представник відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_5 у судовому засіданні позовні вимоги не визнала з підстав, зазначених у запереченнях відповідача.

Третя особа ОСОБА_6 у судовому засіданні заперечувала проти задоволення позову, з підстав зазначених у запереченнях на позов.

Представник третьої особи ОСОБА_7 у судовому засіданні заперечувала проти задоволення позовних вимог з підстав, зазначених у запереченнях третьої особи ОСОБА_6

Допитані у судовому засіданні свідки ОСОБА_10 та ОСОБА_11 пояснили, що знайомі з позивачкою ОСОБА_1, після оскарження в суді спірних договорів вона почала часто хворіти, у неї підвищується тиск, до цього вона була більш спокійною, а зараз знервована. Змінився її психічний стан та розлад здоров'я, оскільки вона повинна захищати свої права, як власника спадкового майна, у судовому порядку.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши докази, суд приходить до висновку, що уточнені позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі ст.ст. 15, 16 ЦК України, ст. 3 ЦПК України кожна особа має право на захист своїх порушених, невизнаних або оспорюваних цивільних прав, свобод чи інтересів, у тому числі й у судовому порядку.

Способами захисту цивільних прав та інтересів, можуть зокрема бути: припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення та інші.

Судами, які розглядали позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3, третя особа приватний нотаріус ОСОБА_6 про визнання спадкового договору недійсним та стягнення безпідставно отриманих коштів встановлені наступні обставини, які відповідно до ч.3 ст. 61 ЦПК України не підлягають доказуванню (том 1 а.с.5-10,11-18).

Батьки позивача ОСОБА_8 та ОСОБА_12 у період з 1986 року до 1988 року перебували у зареєстрованому шлюбі, під час якого придбали будинок № 19 на вулиці 60 років СРСР у місті Лозова Харківської області, який знаходився у спільній сумісний власності подружжя.

Рішенням Калінінського районного суду м. Донецька від 25 лютого 1988 року шлюб між ОСОБА_8 та ОСОБА_12 було розірвано, питання про поділ майна подружжя при розгляді цієї справи не вирішувалося.

У 2008 році ОСОБА_12 підписала нотаріально засвідчену згоду на продаж будинку.

Згоди на укладення спадкового договору ОСОБА_12 не надавала.

8 червня 2011 року ОСОБА_12 померла. Після її смерті єдиною спадкоємицею стала ОСОБА_1, яка отримала право на спадщину за законом.

20 жовтня 2011 року між ОСОБА_8 та ОСОБА_3 було укладено спадковий договір, згідно з умовами якого, після смерті ОСОБА_8 у власність ОСОБА_3 переходить житловий будинок №19 з надвірними спорудами на вулиці 60 років СРСР у місті Лозова Харківської області. У вказаному договорі нотаріусом зазначено, що жилий будинок належить ОСОБА_8 на праві власності.

21 січня 2013 року ОСОБА_8 помер.

У серпні 2013 року ОСОБА_9 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_3, третя особа приватний нотаріус ОСОБА_6 про визнання спадкового договору недійсним та стягнення безпідставно отриманих коштів.

Рішенням Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 07 березня 2014 року частково задоволено позов ОСОБА_1 Визнано частково недійсним спадковий договір, укладений 20 жовтня 2011 року між ОСОБА_8 та ОСОБА_3, в 1/2 його частині, в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

06 серпня 2014 року рішенням Апеляційного суду Харківської області зазначене рішення Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 07 березня 2014 року в частині визнання часткового недійсним спадкового договору скасовано та в цій частині ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні вказаних позовних вимог. В іншій частині рішення суду залишено без змін.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 04 грудня 2014 року касаційну скаргу ОСОБА_1 відхилено, рішення Апеляційного суду Харківської області від 06 серпня 2014 року залишено без змін.

Постановою Верховного Суду України від 23 вересня 2015 року скасовано ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 04 грудня 2014 року та рішення Апеляційного суду Харківської області від 06 серпня 2014 року, залишено в силі рішення Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 07 березня 2014 року.

Судом при розгляді даної справи встановлено, що 14 травня 2015 року приватним нотаріусом ОСОБА_6 посвідчено договір купівлі-продажу, за яким ОСОБА_13 відчужено ОСОБА_4 житловий будинок №19 по вулиці 60 років СРСР у місті Лозова Харківської області (том 1 а.с.19).

Суд зазначає, що відповідно до ч.1 ст.1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно ч.3 ст.1223 ЦК України право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Відповідно до ч.1, ч.2 ст. 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи. Часом відкриття спадщини є день смерті особи. Після смерті ОСОБА_12, яка померла 08.06.2011 року, позивачка є єдина, як спадкоємиця за законом, подала у встановлений законом шестимісячний термін заяву про прийняття спадщини.(т.2 а.с. 11, т. 2 а.с. 118-121).

При цьому, відповідно до ч.1 ст.1226 ЦК України частка у праві спільної сумісної власності спадкується на загальних підставах. А отже право власності на ? частку будинку №19 по вул. 60 років СРСР в м. Лозова Харківської області на час укладання спадкового договору 20.10.2011 входило до складу спадщини, відкритої після смерті ОСОБА_12, та з 08.06.2011 року перейшло до позивачки в порядку спадкування за законом.

Зазначені положення відповідають правовій позиції Верховного Суду України, згідно якої відповідно до вимог статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (статті 1218 ЦК України). Отже, на відміну від об'єктів цивільних прав (речей, майна, майнових прав тощо), об'єктами спадщини за ЦК України 2003 року є права та обов'язки, в тому числі об'єкти цивільних прав, які належали особі на час смерті, право власності або права за договором, якщо ці права не пов'язані з особою спадкодавця. (Постанова від 07 жовтня 2015 р. у справі № 6-641цс15).

ОСОБА_1 звернулась з позовом про визнання договору купівлі-продажу недійсним з підстав невідповідності його вимогам закону.

Ст. 215 ЦК України встановлює загальне правило про те, що правочин є недійсним у зв'язку з недодержанням в момент його вчинення стороною (сторонами) загальних вимог, які необхідні для чинності правочину, передбачених ст. 203 ЦК України.

Однак ст. 216 ЦК України визначено особливі правові наслідки недійсності правочину. Зокрема, кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування, якщо законом не встановлені особливі умови їх застосування або особливі правові наслідки окремих видів недійсних право чинів.

Отже, на угоду, укладену з порушенням вимог закону, не поширюється загальне правило про наслідки недійсності правочину (двостороння реституція), якщо сам закон передбачає інші наслідки такого порушення.

Відповідно до ст. 330 ЦК України якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до ст. 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.

П.3 ч.1 ст. 388 ЦК України передбачено, що в разі придбання майна за відплатним договором у особи, яка не мала права його відчужувати, про що набував не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у випадку, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Добросовісне придбання, згідно ст. 388 ЦК України , можливе тоді, коли майно придбане не безпосередньо у власника, а у особи, яка не мала права відчужувати це майно. Наслідком угоди, укладеної з таким порушенням, є не двостороння реституція, а повернення майна з чужого незаконного володіння (віндикація).

Таким чином, права особи, яка вважає себе власником майна, не підлягають захистові шляхом задоволення позову до добросовісного набувача з використанням правового механізму, встановленого ст. ст. 215 , 216 ЦК України . Такий захист можливий лише шляхом задоволення віндикаційного позову, якщо є підстави, передбачені ст. 388 ЦК України , які дають право витребувати майно у добросовісного набувача.

Сторонами за віндикаційним позовом є власники майна або титульні володільці та незаконні володільці майна. Інші особи не є стороною в таких правовідносинах.

Така правова позиція викладена в Постанові ВСУ 6-58цс13 від 26.06.2013 року. Зазначене також викладене і у п.10 Постанови ПВСУ №9 від 06.11.2009р. «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними».

ОСОБА_1 не була стороною в договорі купівлі-продажу від 14 травня 2015 року, тому відсутні підстави для визнання даного договору недійсним.

Позовні вимоги про витребування майна з чужого незаконного володіння підлягають частковому задоволенню, оскільки спадковий договір, укладений 20 жовтня 2011 року між ОСОБА_8 та ОСОБА_3, визнано частково недійсним в 1/2 його частині, в зв'язку з чим суд задовольняє вимогу позивача щодо витребування від ОСОБА_4 1/2 частини житлового будинку з надвірними будівлями, присадибною земельною ділянкою, які розташовані в м. Лозова Харківської області по вул. 60 років СРСР, №19 на користь ОСОБА_1, як співвласника вказаного нерухомого майна.

Також підлягають частковому задоволенню позовні вимоги щодо стягнення з відповідача ОСОБА_3 моральної шкоди.

Так, відповідно до ч.2 ст.216 ЦК України , якщо у зв'язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.

Враховуючи обставини справи, в тому числі показання допитаних у судовому засіданні свідків ОСОБА_10 та ОСОБА_11, а також те, що позивач в результаті продажу ОСОБА_13 спірного будинку тривалий час буда позбавлена можливості розпоряджатись спадковим майном, що завдало їй моральних страждань, суд стягує з відповідача ОСОБА_13 на користь позивача моральну шкоду в розмірі 10000,00 грн.

Суд відмовляє в задоволенні вимоги в частині витребування від ОСОБА_4 1/2 частини житлового будинку з надвірними будівлями, присадибною земельною ділянкою, які розташовані в м. Лозова Харківської області по вул. 60 років СРСР, №19 на користь ОСОБА_3, оскільки останній не є позивачем по даній справі та не заявляв зазначеної вимоги, а відповідно до ч.1 ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог.

Щодо вимог позивача про скасування відповідного запису про державну реєстрацію права власності на ім'я ОСОБА_4 та її виселенні із зазначеної квартири, суд зазначає, що вищевказаний спадковий договір визнано недійсним в 1/2 його частині, в зв'язку з чим дані вимоги не підлягають задоволенню.

Також не підлягають задоволенню і вимоги про скасування відповідного запису про державну реєстрацію права власності на ім'я ОСОБА_3 та зобов'язання ОСОБА_3 повернути на користь ОСОБА_1 1/2 частки із нерухомого майна, оскільки на даний час він не є власником спірного майна.

Стосовно виділення на користь ОСОБА_1 у натурі 1/2 частки із спірного нерухомого майна, то необхідно зазначити, що виділ часток жилого будинку є можливим, якщо кожній зі сторін може бути виділено відокремлену частину будинку із самостійним виходом або у разі, коли є технічна можливість переобладнання будинку в ізольовані квартири, які за розміром відповідають розміру часток співвласників у праві власності. Враховуючи, що від учасників процесу не надходило клопотань про проведення судової будівельно-технічної експертизи, а судом були роз'яснені сторонам їх права, в тому числі право заявити клопотання про проведення необхідних експертиз, суд відмовляє в задоволенні даної вимоги.

За приписами ч. 1 ст. 356 ЦК України власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю. Визначення розміру часток у праві спільної сумісної власності трансформує її у спільну часткову власність. Оскільки судом не визначаються частки у праві спільної сумісної власності, не підлягають задоволенню і вимоги про визнання спірного майна об'єктом спільної часткової власності та зобов'язання Державної реєстраційної служби зробити відповідний запис про державну реєстрацію права власності.

Також позивач просить присудитина її користь з боку ОСОБА_3 понесені нею судові витрати, пов'язані з розглядом справи, а саме витрати на правову допомогу, її витрати та її представника, що пов'язані з явкою до суду, витрати пов'язані з залученням свідків та проведенням судових експертиз.

Судові витрати по справі підлягають розподілу у відповідності до ст. 88 ЦПК України.

Частиною 1 ст. 79 ЦПК України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч.3 ст. 79 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом судової справи, в тому числі належать витрати на правову допомогу; витрати сторін та їх представників, що пов'язані з явкою до суду; витрати, пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів та проведенням судових експертиз.

Позивачем на підтвердження понесених нею судових витрат надано копії проїзних документів за 04.04.2016р.,11.07.2016р. на суму 397,52 грн., копії платіжних документів та довідку адвоката ОСОБА_14 про сплату ОСОБА_1 адвокатського гонорару ОСОБА_14 в розмірі 2200 грн., в зв'язку з чим суд стягує з відповідача ОСОБА_3 на користь позивача ОСОБА_1 судові витрати на загальну суму 2597,52 грн.

З огляду на те, що при розгляді даної справи експертизи не проводились, суд відмовляє у задоволенні вимоги про стягнення на користь позивача витрат, пов'язаних з проведенням експертиз.

Відповідно до ст.4 Закону України «Про судовий збір», ставка судового збору за подання фізичною особою позовної заяви майнового характеру складає 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру мінімальної заробітної плати - 551,20 грн. та не більше 5 розмірів мінімальної заробітної плати - 6890 грн.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 80 ЦПК України у позовах про визнання права власності на майно або його витребування ціна позову визначається вартістю майна.

З урахуванням того, що позивач звільнена від сплати судового збору, оскільки є інвалідом 2 групи, позивачем зазначена ціна позову 50000 грн., суд стягує з відповідачів ОСОБА_15 та ОСОБА_4 судовий збір на користь держави в розмірі 551,20 грн.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 57, 60, 61, 80, 88, 209, 212, 213-215 ЦПК України, ст.ст. 15, 16, 388 ЦК України, суд, -

в и р і ш и в :

Позов ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Витребувати від ОСОБА_4 1/2 частину житлового будинку з надвірними будівлями та присадибною земельною ділянкою, розташованого в м. Лозова Харківської області по вул. 60 років СРСР, №19 на користь ОСОБА_1, як співвласника вказаного нерухомого майна.

Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 10000 грн.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 витрати,пов'язані з розглядом судової справи, а саме витрати на правову допомогу, витрати позивача, що пов'язані з явкою до суду на загальну суму 2597,52 грн.

В задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3, ОСОБА_4 в рівних частинах на користь держави судовий збір в розмірі 551,20 грн.

Скасувати ухвалу Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 19.02.2016 року про забезпечення позову щодо накладення арешту на земельну ділянку площею 4,9778 га (кадастровий номер 6320680200:01:000:0013), яка належить ОСОБА_3 та розташована за адресою: Харківська обл.., Близнюківський район, Олексіївська селищна рада, шляхом накладення заборони на відчуження будь-яким чином вказаного нерухомого майна.

Скасувати ухвалу Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 19.02.2016 року про забезпечення позову щодо накладення арешту на житловий будинок з надвірними будівлями №19 по вул.. 60 років СРСР в м. Лозова Харківської області, шляхом накладення заборони на відчуження будь-яким чином вказаного нерухомого майна.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Харківської області через Лозівський міськрайонний суд Харківської області шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Повний текст рішення виготовлений 02 грудня 2016 року.

Суддя: О.Г. Попов