Рішення

від 29.11.2016 по справі 904/9738/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

28.11.2016 Справа № 904/9738/16 За позовом Державного підприємства "Дослідне господарство "Пасічна" науково-виробничого центру "Соя" НААН України, Хмельницька область, Старосиняєвський район, с.Пасічна

до відповідача-1 Товариства з обмеженою відповідальністю "Фудексперт", Київська область, м.Ірпінь

відповідача-2 Товариства з обмеженою відповідальністю "Санторгтрейд", м.Дніпро

третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - ОСОБА_1 академія аграрних наук України, м. Київ

про визнання договору недійсним

Суддя Мілєва І.В.

Представники:

від позивача: ОСОБА_2 представник за довіреністю;

від відповідача-1: не з'явився;

від відповідача-2: не з'явився;

від третьої особи: не з'явився;

СУТЬ СПОРУ:

Державне підприємство "Дослідне господарство "Пасічна" науково-виробничого центру "Соя" НААН України звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до відповідача-1 Товариства з обмеженою відповідальністю "Фудексперт", відповідача-2 Товариства з обмеженою відповідальністю "Санторгтрейд" про визнання договору про відступлення права вимоги № 1 12.07.2016р. недійсним.

Ухвалою суду від 26.10.2016р. порушено провадження у справі та призначено судове засідання на 08.11.2016р.

Ухвалою суду від 08.11.2016р. розгляд справи відкладено на 28.11.2016р.

17.11.2016р. відповідач-1 подав до суду відзив, в якому просить суд у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

22.11.2016р. до суду надійшло клопотання Державного підприємства "Дослідне господарство "Пасічна" науково-виробничого центру "Соя" НААН України про проведення судового засідання в режимі відеоконференції, забезпечення якої доручити Московському районному суду м.Харкова. Заявлене клопотання позивач обґрунтовує неможливістю здійснювати додаткові грошові витрати для відрядження представника до місця розташування суду.

Ухвалою суду від 23.11.2016р. клопотання Державного підприємства "Дослідне господарство "Пасічна" науково-виробничого центру "Соя" НААН України - задоволено; доручено Московському районному суду м.Харкова забезпечити проведення відеоконференції у справі № 904/8793/16; розгляд справи відбудеться у судовому засіданні 28.11.2016р.

28.11.2016р. позивач подав до суду клопотання про витребування доказів, в якому просив суд витребувати від ТОВ В«ФудекспертВ» для огляду в судовому засіданні наступні докази: оригінали платіжних доручень та банківські виписки по рахунках, які свідчать про рух коштів та перерахування Товариством з обмеженою відповідальністю В«ФудекспертВ» компенсації за відступлення права вимоги по договору № 1 від 12.07.2016р.; додаток до договору № 1 відступлення права вимоги від 12.07.2016р. яким визначено порядок проведення компенсації за відступлення права вимоги.

У судове засідання з'явився представник позивача.

У судове засідання представник відповідача-1 не з'явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення поштового відправлення (ухвали суду), яке отримано відповідачем-1 22.11.2016р.

У судове засідання представник третьої особи не з'явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення поштового відправлення (ухвали суду), яке отримано третьою особою 14.11.2016р.

У судове засідання представник відповідача-2 не з'явився, поштове повідомлення про вручення поштового відправлення (ухвали суду) на час розгляду справи до суду не надійшло.

Відповідачі-1,2 в судове засідання жодного разу не з'явились, про місце, дату та час судового засідання повідомлені належним чином.

Суд вважає, що відповідачі не скористались своїм правом на участь у судовому засіданні.

Відповідачем-2 відзиву на позов до суду не надано, тому справа розглядається за наявними в ній матеріалами (ст. 75 Господарського процесуального кодексу України).

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд -

ВСТАНОВИВ :

Рішенням господарського суду Хмельницької області по справі № 924/106/16 від 19.04.2016р. позов задоволено частково. Стягнуто з Державного підприємства "Дослідне господарство "Пасічна" Науково-виробничого центру "Соя" ОСОБА_1 академії аграрних наук України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агробонус" 69 769,12 грн. - 3% річних, 848 857,60 грн. відсотків за користування товарним кредитом, 2 685 682,69 грн. різниці вартості проіндексованого товару, 54 064,64 грн. судового збору.

Вказаним рішенням по справі № 924/106/16 від 19.04.2016р. встановлено, що між Товариством з обмеженою відповідальністю "Агробонус" (постачальник) та Державним підприємством дослідного господарства "Пасічна" Інституту кормів та сільського господарства Поділля ОСОБА_1 аграрних наук України (покупець) укладено договір № ХБ3028 від 08.04.2013р. (далі - договір поставки), за умовами п. 1.1 якого, постачальник зобов'язується поставити і передати у власність покупця насіння та/або засоби захисту рослин та/або міндобрива та/або мікродобрива (іменоване надалі - товар), а покупець зобов'язується прийняти й оплатити товар на умовах визначених даним договором.

12.07.2016р. між Товариством з обмеженою відповідальністю В«АгробонусВ» (первісний кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю В«ФудекспертВ» (новий кредитор) було укладено договір про відступлення права вимоги № 1 (далі - договір).

В порядку та на умовах, визначених цим договором, первісний кредитор відступає новому кредиторові, а новий кредитор набуває право вимоги, належне первісному кредиторові за договором поставки №ХБ3028 від 08 квітня 2013 року укладеним між первісним кредитором і Державним підприємством В«Дослідне господарство В«ПасічнаВ» Інституту кормів та сільського господарства Поділля ОСОБА_1 аграрних наук УкраїниВ» (правонаступником якого є Державне підприємство В«Дослідне господарство В«ПасічнаВ» науково-виробничиогоцентру В«СОЯВ» ОСОБА_1 аграрних наук УкраїниВ» , ідентифікаційний код: 00704391) (надалі іменується "боржник") та рішенням господарського суду Хмельницької області по справі № 924/106/16 від 19 квітня 2016 року (п. 1. договору).

Відповідно до п. 2. договору, За цим договором новий кредитор набуває право вимагати від боржника належного виконання обов'язків по оплаті згідно умов договору поставки №ХБ3028 від 08 квітня 2013 року та відповідно до рішення господарського суду Хмельницької області по справі № 924/106/16 від 19 квітня 2016 року:

69 769,12 грн. - трьох відсотків річних (п. 2.1. договору);

848 857,60 грн. - відсотків за користування товарним кредитом (п. 2.2. договору);

2 685 682,69 грн. - різниці вартості проіндексованого товару (п. 2.3. договору);

54 064,64 грн. - судового збору (п. 2.4. договору).

Право вимоги засновано на: договорі поставки №ХБ3028 від 08 квітня 2013 року; специфікаціях (до договору поставки № ХБ3028 від 08 квітня 2013 року) від 08.04.2013р.; від 13.05.2013; від 20.05.2013; від 03.07.2013; від 09.07.2013; від 17.07.2013; від 26.07.2013; від 26.07.2013; від 30.07.2013; від 30.07.2013; від 14.08.2013; від 06.09.2013; видаткових накладних: №892 від 10.04.2013 р.; №948 від 12.04.2013 р.; №1671 від 14.05.2013р.; №1770 від 16.05.2013 р.; №1785 від 17.05.2013 р.; №2020 від 27.05.2013р.; №2274 від 31.05.2013 р.; №2492 від 19.06.2013 р.; №2606 від 10.07.2013р.; №2652 від 18.07.2013 р.; №2653 від 18.07.2013 р.; №2701 від 29.07.2013р.; №2771 від 12.08.2013 р.; №2794 від 15.08.2013 р.;.№3220 від 01.11.2013р.; №3222 від 01.11.2013р.; №3349 від 18.12.2013р; рішенні господарського суду Хмельницької області від 29.04.2014р. по справі № 924/290/14; наказі від 12.05.2014р. про примусове виконання рішення господарського суду Хмельницької області від 29.04.2014р. у справі № 924/290/14; виписок з банківського рахунку первісного кредитора про здійснення оплат боржником; заяві про зарахування від 16.06.2015, квитанції та опису вкладення про відправлення та повідомлення про вручення; рішенні господарського суду Хмельницької області по справі № 924/106/16 від 19 квітня 2016 року; наказі від 6 травня 2016 року про примусове виконання рішення господарського суду Хмельницької області від 19 квітня 2016 року по справі № 924/106/16; постанові про відкриття виконавчого провадження відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області від 1 червня 2016 року (ВП № 51291421) (п. п. 3.1 - 3.10. договору).

Сторони домовились, що новий кредитор здійснює компенсацію отриманого права вимоги на користь первісного кредитора. Порядок розрахунків між новим кредитором та первісним кредитором за відступлене право вимоги здійснюються на підставі у порядку встановленому додатком до цього договору, який є невід'ємною частиною цього договору (п. 5. договору).

Моментом переходу права вимоги від первісного кредитора до нового кредитора за цим договором, визначеного у п. 1, п. 2 цього договору є момент підписання цього договору уповноваженими представниками сторін (п. 6. договору).

Первісний кредитор зобов'язаний повідомити боржника про відступлення права вимоги за цим договором протягом 30 календарних днів з моменту набрання чинності цим договором (п. 8. договору).

У випадку порушення договору, сторона несе відповідальність, визначену цим договором та (або) чинним законодавством України. Первісний кредитор відповідає перед новим кредитором за дійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником його обов'язків (п. 9. договору).

Додаткові угоди та додатки до цього договору є його невід'ємними частинами і мають юридичну силу у разі, якщо вони викладені у письмовій формі, підписані сторонами та скріплені їх печатками (у разі наявності) (п. 14. договору).

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 21.09.2016р. по справі № 924/106/16 встановлено, що ТОВ "Агробонус" повідомило ДП ДГ "Пасічна" НВЦ "Соя" НААНУ про відступлення права вимоги ТОВ "Фудексперт" в розмірі 3 658 374, 05 грн., що складається з 69 769,12 грн. - 3% річних; 848 857,60 грн. - відсотків за користування товарним кредитом; 2 685 682,69 грн. - різниці вартості проіндексованого товару; 54 064,64 грн. - судового збору. Повідомлення про відступлення права вимоги направлено 15.07.2016р. та вручено відповідачу - 22.07.2016р.

Позивач зазначає, що відповідно до п. 5 договору його сторони домовились, що ТОВ "Фудексперт" здійснює компенсацію отриманого права на користь ТОВ "Агробонус" (яке в подальшому було перейменовано у ТОВ «Санторгтрейд»). Порядок розрахунків між сторонами визначається додатком до договору № 1про відступлення права вимоги. Таким чином відповідач 1 фактично зобов'язався передати свої грошові кошти у розпорядження відповідача 2, а останній відступив відповідачу 1 своє право стягнення з позивача заборгованості, яка встановлена рішенням господарського суду Хмельницької області по справі № 924/106/16 від 19.04.2016р. Поняття договору факторингу закріплене у частині 1 ст. 1077 Цивільного кодексу України, відповідно до якої за договором факторингу (фінансування під відступлення права вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Вбачається, що укладений між відповідачами договір відступлення права вимоги за своєю правовою природою є договором факторингу. Відповідно до ст. 1079 Цивільного кодексу України сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб'єктом підприємницької діяльності. Фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції. Відповідно до ст.ст. 1077, 1079 Цивільного кодексу України та ст.ст. 4, 5, 7 ЗУ В«Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послугВ» фактор, на момент укладення договору факторингу, повинен мати статус фінансової установи та отримати дозвіл на надання фінансової послуги факторингу. Згідно свого статусу ТОВ В«ФудекспертВ» не є ані банком, ані фінансовою установою, а отже воно на час укладення договору № 1 відступлення права вимоги від 12.07.2016р. не мало дієздатності фінансової установи. Крім того, основним видом діяльності ТОВ В«ФудекспертВ» є неспеціалізована оптова торгівля продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами (код КВЕД 46.39). Отже, відповідач-1 здійснює діяльність з продажу продуктів харчування, не має відношення до банківської справи та не наділений правом надавати фінансові послуги. Отже, для укладення договору № і від 12.07.2016р. з фактичного надання фінансових послуг та придбання права вимоги відповідач 1, як фактор, повинен був отримати свідоцтво про реєстрацію фінансової установи, відповідну ліцензію та мати основним видом діяльності надання фінансових послуг, крім страхування та пенсійного забезпечення(код КВЕД 64.99). Відповідач 2 мав право відступити своє право вимоги до позивача тому фактору, який на момент укладення договору має статус банку або іншої фінансової установи, тобто юридичній особі, яка має відповідну ліцензію на здійснення таких банківських операцій, як видача і обслуговування кредитів та факторингу. Зі змісту договору № 1 від 12.07.2016 р. вбачається, що відповідачу 1 надано право вимагати від боржника належного виконання рішення суду. При цьому, питання заміни сторони її правонаступником, у тому числі і в разі заміни кредитора у зобов'язанні, вирішується виключно судом у порядку, передбаченому статтею 25 ГПК України. Отже, укладаючи договір № 1 від 12.07.2016 р., відповідачі, замінюючи кредитора у зобов'язанні, замінили стягувача на стадії виконання судового рішення. Утім, уступка права стягувача за рішенням суду шляхом укладення цивільно-правової угоди чинним законодавством не передбачена. Вище наведене свідчить про ще одне порушення з боку відповідачів приписів діючого законодавства. Таким чином, зміст договору № 1 від 12.07.2016р. суперечить Цивільному Кодексу України та цивільному законодавству, яким регулюється ринок фінансових послуг, відповідач 1 не мав необхідний обсяг цивільної дієздатності, бо не мав статус банку або іншої фінансової установи з відповідними дозволами.

Згідно зі ст.16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права або інтересу, зокрема, шляхом визнання правочину недійсним. Відповідно до ч.2 ст. 20 Господарського кодексу України кожний суб'єкт господарювання має право на захист своїх прав і законних інтересів; права і законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються, зокрема, шляхом визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (ч.3 ст.215 Цивільного кодексу України).

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу (ч.1 ст. 215 Цивільного кодексу України).

У наведеній статті визначаються загальні правові засади визнання правочину недійсним. Звичайно, що для цього має існувати відповідна правова підстава. Такою правовою підставою Цивільний кодекс України визнає факт недодержання однією стороною чи всіма сторонами вимог, встановлених частинами 1-3, 5, 6 ст. 203 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 203 загальними вимогами, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема: зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

В силу припису ст.204 Цивільного кодексу України правомірність правочину презюмується. Отже, обов'язок доведення наявності обставин, з якими закон пов'язує визнання господарським судом оспорюваного правочину недійсним, покладається на позивача.

Господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині (ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України).

За договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором. Зобов'язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов'язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає (ст. 1077 Цивільного кодексу України).

Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається (ст.1078 Цивільного кодексу України).

Сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб'єктом підприємницької діяльності. Фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції (ст. 1079 Цивільного кодексу України).

Суд звертає увагу, що обов'язковою умовою договору факторингу є те, що відносини між фактором та клієнтом носять оплатний характер. Тобто, фактору має бути забезпечена можливість одержання винагороди за послуги по фінансуванню діяльності клієнта («фактор передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату»).

Стаття 1077 Цивільного кодексу України є спеціальною нормою щодо заміни кредитора у зобов'язанні.

Загальні ж положення щодо заміни кредитора у зобов'язанні визначаються главою 47 Цивільного кодексу України.

Так, відповідно до ст. 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); правонаступництва; виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); виконання обов'язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов'язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторов і(ч. 1 ст. 513 Цивільного кодексу України).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 Цивільного кодексу України).

Заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням (ст. 516 Цивільного кодексу України).

Боржник має право висувати проти вимоги нового кредитора у зобов'язанні заперечення, які він мав проти первісного кредитора на момент одержання письмового повідомлення про заміну кредитора. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, він має право висунути проти вимоги нового кредитора заперечення, які він мав проти первісного кредитора на момент пред'явлення йому вимоги новим кредитором або, якщо боржник виконав свій обов'язок до пред'явлення йому вимоги новим кредитором, - на момент його виконання (ст. 518 Цивільного кодексу України).

Однією з передбачених ст.512 Цивільного кодексу України підстав заміни кредитора у зобов'язанні є відступлення права вимоги.

Відступлення права вимоги є правочином (договором), на підставі якого старий кредитор передає свої права новому кредитору, а новий кредитор приймає ці права і зобов'язується або не зобов'язується їх оплатити. Договір відступлення права вимоги також в практиці ділового обороту називається "договором цесії", а його суб'єкти відповідно "цедентом" (старий кредитор) та "цесіонарієм" (новий кредитор). Договір відступлення права вимоги може бути оплатним, якщо в ньому передбачений обов'язок нового кредитора надати старому кредитору якесь майнове надання замість отриманого права вимоги, так і безоплатним, коли права по зобов'язанню переходять до нового кредитора без якогось зустрічного надання.

З відзиву та пояснень представника позивача, наданих у судовому засіданні, вбачається, що позивач вважає, що між відповідачами було укладено договір факторингу, оскільки умови договору передбачають передання новим кредитором коштів за відступлені вимоги, а якщо б вимоги були передані без зустрічного обов'язку нового кредитора перерахувати кошти (тобто безоплатно)- то це був би договір цесії.

Позивач помилково тлумачить норми чинного законодавства, оскільки договір цесії може бути як оплатним (якщо в ньому передбачений обов'язок нового кредитора надати старому кредитору грошові кошти), так і безоплатним.

Що ж до "обов'язкової оплатності" у договорі факторингу, то, як вже було вище зазначено, безпосередньо у ст.1077 Цивільного кодексу України визначено, що цю плату отримує фактор (забезпечення можливості одержання винагороди за послуги по фінансуванню діяльності клієнта).

З огляду на викладене, суд зауважує, що за своєю правовою природою спірний договір не є договором факторингу.

Ст. 25 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення діяльності суб'єкта господарювання шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, господарський суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу. Про заміну або про відмову заміни сторони чи третьої особи її правонаступником господарський суд виносить ухвалу.

П.1.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. В«Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу УкраїниВ» визначено, що зазначеною статтею Господарського процесуального кодексу України передбачено процесуальне правонаступництво у зв'язку не лише зі смертю (оголошення померлою) фізичної особи та реорганізацією суб'єкта господарювання, а й в інших передбачених законом випадках, у тому числі заміни кредитора або боржника у зобов'язанні (статті відповідно 512 і 520 Цивільного Кодексу України). Процесуальне правонаступництво в розумінні ст.25 Господарського процесуального кодексу України допускається на будь-якій стадії судового процесу, включаючи стадію виконання судового рішення, і здійснюється господарським судам без виклику сторін у справі, якщо їх явка не зумовлена необхідністю з'ясування судом певних обставин, але з повідомленням сторін, оскільки інше суперечило б приписам ч. 2 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України стосовно прав сторін у судовому процесі.

Ч.5 ст.8 Закону України „Про виконавче провадження" встановлено, що у разі вибуття однієї із сторін державний виконавець з власної ініціативи або за заявою сторони, а також сама заінтересована сторона мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, обов'язкові тією мірою, якою вони були б обов'язковими для сторони, яку правонаступник замінив.

Ухвалою господарського суду Хмельницької області від 17.08.2016р. по справі № 924/106/16 заяву Товариства з обмеженою відповідальності "Агробонус" від 22.07.2016р. про заміну сторони у виконавчому провадженні у справі №924/106/16 задоволено. Замінено стягувача у виконавчому провадженні, відкритому для примусового виконання наказу господарського суду Хмельницької області № 924/106/16, виданого 06.05.2016 р. - Товариство з обмеженою відповідальністю "Агробонус" (08296, Київська обл., м. Ірпінь, смт. Ворзель, вул.Крупської, буд. 18, ідентифікаційний код 36426339) на його правонаступника - Товариство з обмеженою відповідальності "Фудексперт" (08296, Київська обл., м. Ірпінь, смт. Ворзель, вул.Окружна, 11, ідентифікаційний код 38015804).

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 21.09.2016р. по справі № 924/106/16 апеляційну скаргу державного підприємства "Дослідне господарство "Пасічна" Науково-виробничого центру "Соя" ОСОБА_1 академії аграрних наук України на ухвалу господарського суду Хмельницької області від 17.08.2016р. у справі № 924/106/16 залишено без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін.

Відповідно до договору від 12.07.2016р. (між Товариством з обмеженою відповідальністю В«АгробонусВ» (первісний кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю В«ФудекспертВ» (новий кредитор)) замінено кредитора, а заміна сторони її правонаступником була здійснена відповідно до вимог ГПК України ухвалою господарського суду Хмельницької області від 17.08.2016р. по справі № 924/106/16.

З урахуванням наведеного, суд не погоджується з твердженнями позивача щодо недотримання процедури заміни сторони її правонаступником.

Враховуючи вищевикладене позовні вимоги є такими, що не підлягають задоволенню.

28.11.2016р. позивач подав до суду клопотання про витребування доказів, в якому просив суд витребувати від ТОВ В«ФудекспертВ» для огляду в судовому засіданні наступні докази: оригінали платіжних доручень та банківські виписки по рахунках, які свідчать про рух коштів та перерахування Товариством з обмеженою відповідальністю В«ФудекспертВ» компенсації за відступлення права вимоги по договору № 1 від 12.07.2016р.; додаток до договору № 1 відступлення права вимоги від 12.07.2016р., яким визначено порядок проведення компенсації за відступлення. Сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів (ч. 1 ст. 38 Господарського процесуального кодексу України). Суд не вбачає підстав для задоволення клопотання позивача, враховуючи, що за своєю правовою природою спірний договір не є договором факторингу, а предметом розгляду даної справи є визнання договору про відступлення права вимоги недійсним, а не заміна сторони її правонаступником відповідно до ст. 25 ГПК України.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача у розмірі 1378,00 грн.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст.1, 33, 34, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Витрати по сплаті судового збору покласти на позивача.

Рішення суду може бути оскаржено до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області протягом десяти днів з дня його оголошення, а у разі якщо в судовому засідання було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення - з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 02.12.2016р.

Суддя ОСОБА_3