Постанова

від 27.02.2017 по справі 904/9738/16

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.02.2017 року Справа № 904/9738/16

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Чимбар Л.В. (доповідач),

суддів: Антонік С.Г., Широбокова Л.П.,

Секретар судового засідання Манчік О.О.

Представники сторін:

від позивача: Тамазлика В.М., довіреність №3/16 від 01.11.2016 р., представник;

представники відповідача-1, відповідача-2, третьої особи-1 без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача у судове засідання не з'явились, про час та місце судового засідання повідомлені належним чином;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу державного підприємства "Дослідне господарство "Пасічна" науково-виробничого центру "Соя" НААН України на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 28.11.2016 року по справі №904/9738/16

за позовом Державного підприємства "Дослідне господарство "Пасічна" науково-виробничого центру "Соя" НААН України, с.Пасічна Старосиняєвського району Хмельницької області

до відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю "Фудексперт", м.Ірпінь Київської області

відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю "Санторгтрейд", м.Дніпро

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Національна академія аграрних наук України, м. Київ

про визнання договору недійсним

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 28.11.2016р. у справі №904/9738/16 (суддя: Мілєва І.В.) відмовлено в задоволені позовних вимог державного підприємства "Дослідне господарство "Пасічна" науково-виробничого центру "Соя" НААН України.

Не погодившись з даним рішенням, позивач звернувся до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення скасувати, як прийняте з порушенням норм процесуального та матеріального права та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги.

Посилається на те, що судом залишено поза увагою, що між платністю відступлення права вимоги та факторингом, як видом відступлення права вимоги існує причинно-наслідковий зв'язок.

Також посилається на неправомірну відмову господарським судом в задоволенні клопотання позивача про витребування додаткових доказів від відповідачів для встановлення певних фактів та винесення законного рішення.

Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу просив рішення господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

У судове засідання, призначене для розгляду апеляційної скарги, представники відповідачів та третьої особи не з'явились, про причини неявки суд не повідомили. Враховуючи те, що коло представників у судовому засіданні не обмежено та те, що залучені до справи докази дозволяють визначитися відносно законності оскаржуваного рішення, колегія суддів дійшла до висновку про можливість розгляду справи у відсутності представника відповідачів та третьої особи , яких належним чином повідомлено про час та місце розгляду справи,.

В судовому засіданні 27.02.2017р. оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі, Дніпропетровський апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного:

Як встановлено господарським судом та вбачається з матеріалів справи, рішенням господарського суду Хмельницької області у справі № 924/106/16 від 19.04.2016р. позов задоволено частково. Стягнуто з Державного підприємства "Дослідне господарство "Пасічна" Науково-виробничого центру "Соя" Національної академії аграрних наук України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агробонус" 69 769,12 грн. - 3% річних, 848 857,60 грн. відсотків за користування товарним кредитом, 2 685 682,69 грн. різниці вартості проіндексованого товару, 54 064,64 грн. судового збору.

Вказаним рішенням у справі № 924/106/16 від 19.04.2016р. встановлено, що між Товариством з обмеженою відповідальністю "Агробонус" (постачальник) та Державним підприємством дослідного господарства "Пасічна" Інституту кормів та сільського господарства Поділля Національної Академії аграрних наук України (покупець) укладено договір № ХБ3028 від 08.04.2013р. (далі - договір поставки), за умовами п. 1.1 якого, постачальник зобов'язується поставити і передати у власність покупця насіння та/або засоби захисту рослин та/або міндобрива та/або мікродобрива (іменоване надалі - товар), а покупець зобов'язується прийняти й оплатити товар на умовах визначених даним договором.

12.07.2016р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Агробонус" (первісний кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фудексперт" (новий кредитор) було укладено договір про відступлення права вимоги № 1 (далі - договір).

В порядку та на умовах, визначених цим договором, первісний кредитор відступає новому кредиторові, а новий кредитор набуває право вимоги, належне первісному кредиторові за договором поставки №ХБ3028 від 08 квітня 2013 року укладеним між первісним кредитором і Державним підприємством "Дослідне господарство "Пасічна" Інституту кормів та сільського господарства Поділля Національної Академії аграрних наук України" (правонаступником якого є Державне підприємство "Дослідне господарство "Пасічна" науково-виробничиогоцентру "СОЯ" Національної Академії аграрних наук України", ідентифікаційний код: 00704391) (надалі іменується "боржник") та рішенням господарського суду Хмельницької області по справі № 924/106/16 від 19 квітня 2016 року (п. 1. договору).

Відповідно до п. 2. договору, За цим договором новий кредитор набуває право вимагати від боржника належного виконання обов'язків по оплаті згідно умов договору поставки №ХБ3028 від 08 квітня 2013 року та відповідно до рішення господарського суду Хмельницької області по справі № 924/106/16 від 19 квітня 2016 року:

69 769,12 грн. - трьох відсотків річних (п. 2.1. договору);

848 857,60 грн. - відсотків за користування товарним кредитом (п. 2.2. договору);

2 685 682,69 грн. - різниці вартості проіндексованого товару (п. 2.3. договору);

54 064,64 грн. - судового збору (п. 2.4. договору).

Право вимоги засновано на: договорі поставки №ХБ3028 від 08 квітня 2013 року; специфікаціях (до договору поставки № ХБ3028 від 08 квітня 2013 року) від 08.04.2013р.; від 13.05.2013; від 20.05.2013; від 03.07.2013; від 09.07.2013; від 17.07.2013; від 26.07.2013; від 26.07.2013; від 30.07.2013; від 30.07.2013; від 14.08.2013; від 06.09.2013; видаткових накладних: №892 від 10.04.2013 р.; №948 від 12.04.2013 р.; №1671 від 14.05.2013р.; №1770 від 16.05.2013 р.; №1785 від 17.05.2013 р.; №2020 від 27.05.2013р.; №2274 від 31.05.2013 р.; №2492 від 19.06.2013 р.; №2606 від 10.07.2013р.; №2652 від 18.07.2013 р.; №2653 від 18.07.2013 р.; №2701 від 29.07.2013р.; №2771 від 12.08.2013 р.; №2794 від 15.08.2013 р.;.№3220 від 01.11.2013р.; №3222 від 01.11.2013р.; №3349 від 18.12.2013р; рішенні господарського суду Хмельницької області від 29.04.2014р. по справі № 924/290/14; наказі від 12.05.2014р. про примусове виконання рішення господарського суду Хмельницької області від 29.04.2014р. у справі № 924/290/14; виписок з банківського рахунку первісного кредитора про здійснення оплат боржником; заяві про зарахування від 16.06.2015, квитанції та опису вкладення про відправлення та повідомлення про вручення; рішенні господарського суду Хмельницької області по справі № 924/106/16 від 19 квітня 2016 року; наказі від 6 травня 2016 року про примусове виконання рішення господарського суду Хмельницької області від 19 квітня 2016 року по справі № 924/106/16; постанові про відкриття виконавчого провадження відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області від 1 червня 2016 року (ВП № 51291421) (п. п. 3.1 - 3.10. договору).

Сторони домовились, що новий кредитор здійснює компенсацію отриманого права вимоги на користь первісного кредитора. Порядок розрахунків між новим кредитором та первісним кредитором за відступлене право вимоги здійснюються на підставі у порядку встановленому додатком до цього договору, який є невід'ємною частиною цього договору (п. 5. договору).

Моментом переходу права вимоги від первісного кредитора до нового кредитора за цим договором, визначеного у п. 1, п. 2 цього договору є момент підписання цього договору уповноваженими представниками сторін (п. 6. договору).

Первісний кредитор зобов'язаний повідомити боржника про відступлення права вимоги за цим договором протягом 30 календарних днів з моменту набрання чинності цим договором (п. 8. договору).

У випадку порушення договору, сторона несе відповідальність, визначену цим договором та (або) чинним законодавством України. Первісний кредитор відповідає перед новим кредитором за дійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником його обов'язків (п. 9. договору).

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 21.09.2016р. по справі № 924/106/16 встановлено, що ТОВ "Агробонус" повідомило ДП ДГ "Пасічна" НВЦ "Соя" НААНУ про відступлення права вимоги ТОВ "Фудексперт" в розмірі 3 658 374, 05 грн., що складається з 69 769,12 грн. - 3% річних; 848 857,60 грн. - відсотків за користування товарним кредитом; 2 685 682,69 грн. - різниці вартості проіндексованого товару; 54 064,64 грн. - судового збору. Повідомлення про відступлення права вимоги направлено 15.07.2016р. та вручено відповідачу - 22.07.2016р.

Звертаючись з позовом до суду, позивач зазначив, що зміст договору № 1 від 12.07.2016р. суперечить Цивільному Кодексу України та цивільному законодавству, яким регулюється ринок фінансових послуг, оскільки відповідач 1 не мав необхідний обсяг цивільної дієздатності, бо не мав статус банку або іншої фінансової установи з відповідними дозволами.

Відповідно до ст.627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно із ч.1 ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов (ч.2 ст.180 Господарського кодексу України).

Пунктом 2 частини 1 статті 638 Цивільного кодексу України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

У висновку Верховного Суду України, викладеного у постанові від 1 липня 2015 року по справі № 3-195гс15, зазначено, що при розгляді питання недійсності господарських договорів необхідно керуватись, насамперед, нормами Господарського кодексу України, які стосуються особливостей правового регулювання господарських договорів, а також відповідними нормами Цивільного кодексу України й інших законів України.

Статтею 207 ЦК України встановлено, що правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, згідно з якими зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Відповідно до роз'яснень, наданих Пленумом Вищого господарського суду України та викладених у п.2 постанови №11 від 29.05.2013р. "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними", вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначити в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Пунктом 7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009р. N9 Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними (із змінами і доповненнями) встановлено, що правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом.

Відповідно до ст.1077 Цивільного кодексу України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором. Зобов'язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов'язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається (ст.1078 Цивільного кодексу України).

Приписами ст. 1079 Цивільного кодексу України сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб'єктом підприємницької діяльності. Фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.

Відповідно до ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

У ст. 514 ЦК України зазначено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 515 ЦК України встановлено, що заміна кредитора не допускається у зобов'язаннях, нерозривно пов'язаних з особою кредитора, зокрема у зобов'язаннях про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю.

З аналізу вказаних норм чинного законодавства вбачається, що Законом не заборонено вчинення угод щодо відступлення права вимоги та відсутні обставини, з якими закон пов'язує недопустимість відступлення права вимоги.

Доводи апеляційної скарги позивач обґрунтовував нормами статей, викладених в главі 73 ЦК України, зокрема, ст.1077, 1079, 203,215 ЦК.

Скаржник зазначив, що оспорюваний договір є договором факторінгу, правовідносини, якого урегульовані, зокрема ст. 1077 ЦК України .

Якщо за змістом ст.513-519 ЦК України відступлення права вимоги не обмежуються вимогами до сторін договору, то відповідно до ст.1079 цього ж Кодексу особи, які є сторонами у договорі факторингу повинні відповідати наступним вимогам:

- клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб'єктом підприємницької діляльності;

- фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до частини першої Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" має право здійснювати факторингові операції.

В той же час операції по відстпленню права вимоги і факторингу є досить ідентичними.

Аналіз особливостей зазначених правочинів надає можливість їх відрізняти.

Так, за договором уступки вимоги передачею належних прав кредитору може бути здійснено як на підставі договору так і за законом. За договором факторінгу зобов'язання мають тільки договірний характер. За договором уступки вимоги предметом цесії є безпосередньо передача права вимоги. В той час як за договором факторінгу є фінансування однієї особи іншою за рахунок передачі останньому грошової вимоги цієї особи до третьої особи. За договором уступки вимоги відступається тільки право вимоги, а за договором факторінгу поряд з уступкою права вимоги сторонами здійснюється ряд дій безпосередньо з нею не пов'язаних (ведення обліку, юридичні послуги). За договором уступки вимоги грошові кошти передаються новим кредитором першопочатковому кредитору в оплату придбаного майнового права, вимога може мати будь-який характер.

За договором факторінгу грошова вимога уступається в обмін на кошти або передається в якості забезпечення виконання зобов'язань по іншому договору, вимога повинна мати тільки грошовий характер. За договором уступки вимоги поступається право, яке в момент укладення угоди про його уступку вже належить кредитору на підставі зобов'язання, повернення сум отриманих новим кредитором від боржника не передбачено. За договором факторінгу передбачена можливість уступки права на отримання грошових коштів, яке вже існує або виникне в майбутньому, фінансовий агент за певних умов зобов'язаний повернути отриманні від боржника суми. За договором уступки вимоги згода боржника не потрібна, якщо інше не встановлено договором, боржник вправі висунути проти нового кредитора всі вимоги, які виникли у нього відносно первісного кредитора. За договором факторінгу передача грошових коштів на підставі фінансування не потребує згоди боржника в будь-якому випадку, боржник вправі висувати проти нового кредитора тільки грошові вимоги.

Договір про відступлення права вимоги № 1 чітко передбачає купівлю-продаж права вимоги за зобов'язанням від товариством з обмеженою відповідальністю "Агробонус" (первісний кредитор) до товариством з обмеженою відповідальністю "Фудексперт" (новий кредитор) за певну суму грошових коштів, яка являється платою по договору та не підлягає поверненню.

Враховуючи зазначене, спірний договір - не є договором факторингу згідно вимог ст. 1077 ЦК України, оскільки його умови не передбачають надання жодних фінансових послуг (послуг факторингу), умов щодо надання грошових коштів в розпорядження під переведення боргу (відступлення права вимоги), умов щодо повернення коштів.

Таким чином, умови спірного договору не відповідають умовам договору факторінгу.

П.1.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" визначено, що зазначеною статтею Господарського процесуального кодексу України передбачено процесуальне правонаступництво у зв'язку не лише зі смертю (оголошення померлою) фізичної особи та реорганізацією суб'єкта господарювання, а й в інших передбачених законом випадках, у тому числі заміни кредитора або боржника у зобов'язанні (статті відповідно 512 і 520 Цивільного Кодексу України). Процесуальне правонаступництво в розумінні ст.25 Господарського процесуального кодексу України допускається на будь-якій стадії судового процесу, включаючи стадію виконання судового рішення, і здійснюється господарським судам без виклику сторін у справі, якщо їх явка не зумовлена необхідністю з'ясування судом певних обставин, але з повідомленням сторін, оскільки інше суперечило б приписам ч. 2 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України стосовно прав сторін у судовому процесі.

Ч.5 ст.8 Закону України „Про виконавче провадження" встановлено, що у разі вибуття однієї із сторін державний виконавець з власної ініціативи або за заявою сторони, а також сама заінтересована сторона мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, обов'язкові тією мірою, якою вони були б обов'язковими для сторони, яку правонаступник замінив.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, ухвалою господарського суду Хмельницької області від 17.08.2016р. у справі № 924/106/16 заяву Товариства з обмеженою відповідальності "Агробонус" від 22.07.2016р. про заміну сторони у виконавчому провадженні у справі №924/106/16 задоволено. Замінено стягувача у виконавчому провадженні, відкритому для примусового виконання наказу господарського суду Хмельницької області № 924/106/16, виданого 06.05.2016 р. - Товариство з обмеженою відповідальністю "Агробонус" (08296, Київська обл., м. Ірпінь, смт. Ворзель, вул.Крупської, буд. 18, ідентифікаційний код 36426339) на його правонаступника - Товариство з обмеженою відповідальності "Фудексперт" (08296, Київська обл., м. Ірпінь, смт. Ворзель, вул.Окружна, 11, ідентифікаційний код 38015804).

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 21.09.2016р. у справі № 924/106/16 апеляційну скаргу державного підприємства "Дослідне господарство "Пасічна" Науково-виробничого центру "Соя" Національної академії аграрних наук України на ухвалу господарського суду Хмельницької області від 17.08.2016р. у справі №924/106/16 залишено без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін.

Відповідно до договору від 12.07.2016р. (між Товариством з обмеженою відповідальністю "Агробонус" (первісний кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фудексперт" (новий кредитор)) замінено кредитора, а заміна сторони її правонаступником була здійснена відповідно до вимог ГПК України ухвалою господарського суду Хмельницької області від 17.08.2016р. по справі № 924/106/16.

Враховуючи наведене, колегія суддів підтримує висновок суду першої інстанції недоведеність позивачем факту недотримання процедури заміни сторони її правонаступником.

Приймаючи до уваги вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що позовні вимоги необгрунтовані, не підтверджені матеріалами справи, у зв'язку з чим не підлягають задоволенню.

Перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення в рішенні місцевого господарського суду, колегія суддів дійшла висновків про те, що місцевий господарський суд розглянув всебічно, повно та об'єктивно в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності, належним чином проаналізував правовідносини, що виникли між сторонами, та вірно застосував норми матеріального та процесуального права.

Доводи скаржника про порушення і неправильне застосування господарським судом норм матеріального права при прийнятті оскаржуваного рішення не знайшли свого підтвердження.

Таким чином, рішення господарського суду Дніпропетровської області відповідає чинним нормам матеріального та процесуального законодавства, встановленим фактичним обставинам справи, а доводи апеляційної скарги є безпідставними та необґрунтованими.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103-105 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу державного підприємства "Дослідне господарство "Пасічна" науково-виробничого центру "Соя" НААН України залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 28.11.2016 року у справі №904/9738/16 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 20 днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий Л.О. Чимбар

Суддя Л.П. Широбокова

Суддя С.Г. Антонік

Постанова виготовлена в повному обсязі 06.03.2017 року.