Рішення

від 30.11.2016 по справі 904/9285/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

30.11.2016 Справа № 904/9285/16

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Порше Лізинг Україна" (м. Київ)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Хімпромресурси-ЛД" (м. Дніпро)

про стягнення заборгованості та збитків за договором про фінансовий лізинг № 00008574 від 15.10.2013 у загальному розмірі 291 156 грн. 57 коп.

Суддя Фещенко Ю.В.

Представники:

від позивача: не з'явився

від відповідача: ОСОБА_1 - представник (довіреність від 07.11.2016)

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Порше Лізинг Україна" (далі - позивач) звернулося до господарського суду Дніпропетровської області із позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Хімпромресурси-ЛД" (далі - відповідач) заборгованість та збитки за договором про фінансовий лізинг № 00008574 від 15.10.2013 у загальному розмірі 291 156 грн. 57 коп.

Ціна позову складається з наступних сум:

- 94 015 грн. 59 коп. - заборгованість за лізинговими платежами;

- 98 522 грн. 61 коп. - плата за користування об'єктом лізингу;

- 87 132 грн. 83 коп. - збитки;

- 1 745 грн. 49 коп. - штраф;

- 4 732 грн. 23 коп. - пеня;

- 3 313 грн. 14 коп. - інфляційні втрати;

- 1 694 грн. 68 коп. - 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов'язань за договором про фінансовий лізинг № 00008574 від 15.10.2013 в частині повного та своєчасного внесення лізингових платежів за період з січня по березень 2016 року, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість в сумі 94 015 грн. 59 коп. Відповідно до пункту 12.9. договору, у разі дострокового припинення договору з боку позивача, відповідач зобов'язаний повернути об'єкт лізингу за власний рахунок у відмінному робочому і технічному стані до головного офісу позивача впродовж 10 робочих днів з дати одержання вимоги позивача про таке повернення, а саме: 31.03.2016. Так, позивач просить суд стягнути з відповідача плату за фактичний час користування об'єктом лізингу в період з квітня по червень 2016 року в сумі 98 522 грн. 61 коп. У зв'язку з простроченням виконання зобов'язання щодо сплати лізингових платежів позивач нарахував та просив суд стягнути пеню в сумі 4 732 грн. 23 коп., три відсотки річних в сумі 1 694 грн. 68 коп. та інфляційні втрати в сумі 3 313 грн. 14 коп. Також, позивач посилається на те, що договір фінансового лізингу припинив свою дію 31.03.2016. При укладанні договору фінансового лізингу позивач сподівався отримати доходи впродовж дії договору, при належному виконанні умов договору відповідачем. Договір було розірвано на вимогу позивача згідно з пунктом 12.6.1. За доводами позивача відповідач зобов'язаний відшкодувати усі витрати, які були понесені позивачем на відновлення порушеного права. На підставі пункту 8.2.2. умов лізингу, позивач нарахував та просив суд стягнути з відповідача штраф за порушення зобов'язань і несплату лізингових платежів згідно виставлених і надісланих рахунків в сумі 1 745 грн. 49 коп.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 20.10.2016 порушено провадження у справі та її розгляд призначено в засіданні на 07.11.2016.

Від позивача електронною поштою надійшло клопотання (вх.суду 67877/16 від 04.11.2016), яке в подальшому надійшло в оригіналі (вх.суду 68130/16 від 07.11.2016), в якому він просив суд відкласти розгляд справи, посилаючись на зайнятість його представника в іншому судовому процесі.

У судове засідання 07.11.2016 з'явився представник відповідача.

Представник позивача у судове засідання 07.11.2016 не з'явився, при цьому, судом було враховано наявність клопотання позивача про відкладення розгляду справи, яке було задоволено судом.

У зв'язку з викладеним, ухвалою суду від 07.11.2016 в порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України, в межах строків, встановлених статтею 69 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи було відкладено на 23.11.2016, у зв'язку з необхідністю повторного виклику сторін, витребування документів по справі, а також задоволення клопотання позивача.

У судове засідання 23.11.2016 з'явилися представники позивача та відповідача.

Так, у судовому засіданні 23.11.2016 представник позивача підтримав та обґрунтував позовні вимоги, просив суд задовольнити їх у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні 23.11.2016 проти задоволення позовних вимог заперечував у повному обсязі, посилаючись на їх безпідставність та необґрунтованість.

У судовому засіданні 23.11.2016 було зауважено, що з метою всебічного і повного з'ясування всіх фактичних обставин у справі, а також надання об'єктивної оцінки доказам, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, є необхідність у витребуванні додаткових доказів по справі.

У зв'язку з викладеним, у судовому засіданні 23.11.2016 у відповідності до частини 3 статті 77 Господарського процесуального кодексу України, в межах строків, встановлених статтею 69 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено перерву до 30.11.2016, а також зобов'язано сторін надати додаткові докази по справі.

Вказане свідчить про достатність часу для підготовки до судового розгляду, подання заперечень та доказів в обґрунтування своєї позиції.

Крім того,судом здійснені всі можливі заходи щодо всебічного та повного з'ясування фактичних обставин справи; розгляд справи відкладався, з метою надання сторонам можливості реалізувати принцип змагальності, рівності всіх учасників процесу перед законом та судом, забезпечення участі представників у судовому засіданні та надання додаткових доказів в обґрунтування заявлених вимог та заперечень .

Від позивача електронною поштою надійшло клопотання (вх.суду 72607/16 від 25.11.2016), в якому він просив суд провести судове засідання, призначене на 30.11.2016, без участі представника позивача.

Від відповідача надійшов супровідний лист (вх.суду 73268/16 від 29.11.2016), до якого він долучив витребувані судом документи. Зокрема, відповідачем було подано заперечення на позовну заяву, в яких він заперечує проти задоволення позовних вимог позивача у повному обсязі, посилаючись на їх безпідставність. Так, відповідач звертає увагу, що позивачем здійснювалося зарахування платежів відповідача, здійснених у національній валюті України, за незрозумілим відповідачу курсом валют. Крім того, за бухгалтерським та податковим обліком вартість спірного транспортного засобу не змінювалась та складала 638 503 грн. 03 коп. Отже, відповідач вважає зобов'язання за договором про фінансовий лізинг № 00008574 від 15.10.2013 з його боку виконаними у повному обсязі, а заявлені до стягнення суми є необґрунтованими та безпідставними.

У судове засідання 30.11.2016 з'явився представник відповідача.

Представник позивача у судове засідання 30.11.2016 не з'явився, при цьому, судом було враховано наявність клопотання позивача про розгляд справи без участі його представника, яке було задоволено судом.

У судовому засіданні 30.11.2016 представник відповідача виклав зміст заперечення на позовну заяву, з урахуванням доводів яких просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог позивача у повному обсязі.

Судом враховано, що всіма учасниками судового процесу висловлена своя правова позиція у даному спорі, а також представником відповідача у судовому засіданні 30.11.2016 наголошено на тому, що ним долучені до матеріалів справи всі докази, необхідні для правильного вирішення спору.

Враховуючи те, що норми статті 65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а пункт 4 частини 3 статті 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній і додатково поданими на вимогу суду матеріалами і документами.

У пункті 2.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 роз'яснено: якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 Господарського процесуального кодексу України), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

Клопотання про здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не заявлялось.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 30.11.2016 оголошувались вступна та резолютивна частини рішення.

Суд, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши представника відповідача,

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до частин 1 та 2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з частиною 1, пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частинами 1 статті 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до частини 1 статті 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Так, 15.10.2013 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Порше Лізинг Україна" (далі - лізингодавець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Хімпромресурси-ЛД" (далі - лізингоодержувач, відповідач) було укладено договір про фінансовий лізинг № 00008574 (далі - договір, а.с.23-39), відповідно до умов якого лізингодавець зобов'язується передати у розпорядження лізингоодержувача транспортний засіб - Audi Q7 3,0TDI 2013 року випуску, шасі № WAUZZZ4L9ED013736, двигун № НОМЕР_1, а лізингоотримувач зобов'язується прийняти об'єкт лізингу і сплатити суму коштів за договором шляхом здійснення платежів відповідно до договору та згідно із графіком покриття витрат та виплати лізингових платежів, що становить невід'ємну частину договору, на загальну суму, що становить еквівалент у гривні 77 951,78 доларів США. Вартість об'єкта лізингу становить 77 951,78 доларів США, кількість лізингових платежів - 60. За умовами договору про фінансовий лізинг від 15.10.2013 авансовий платіж, який лізингоодержувач має сплатити на користь лізингодавця становить еквівалент 23 385,53 доларів США.

Додатком до договору про фінансовий лізинг від 15.10.2013 № 00008574 та його невід'ємною частиною є Загальні комерційні умови внутрішнього фінансового лізингу (далі - Умови), які разом з договором складають Контракт.

У відповідності до пункту 1 Умов, Контракт, а також Графік покриття витрат та виплати лізингових платежів (План відшкодування) як додаток до Контракту, що є невід'ємною його частиною, та інші додатки, що є невід'ємними його частинами, являють собою угоду між сторонами щодо придбання ТОВ "Порше Лізинг Україна", а також передачі об'єкту лізингу лізингоодержувачу згідно з положеннями Закону України "Про фінансовий лізинг", а також іншими чинними положеннями законодавства України.

За змістом пунктів 3.2.-3.4. Умов Порше Лізинг Україна придбаває об'єкт лізингу (отримує право власності на об'єкт лізингу) та передає лізингоодержувачу об'єкт лізингу на умовах фінансового лізингу згідно з положеннями застосовного українського законодавства та цього Контракту. Лізингоодержувач користується об'єктом лізингу на умовах фінансового лізингу згідно з положеннями чинного українського законодавства та забезпечує експлуатацію об'єкта лізингу у відповідності до Контракту. Після завершення строку лізингу за Контрактом лізингоодержувач придбаває об'єкт лізингу у Порше Лізинг Україна за купівельною ціною, що буде визначена Порше Лізинг Україна з урахуванням виконання лізингоодержувачем своїх зобов'язань щодо сплати лізингових платежів та інших платежів, які підлягають здійсненню за цим Контрактом. За умови повної сплати лізингоодержувачем всіх платежів за Контрактом, а також виходячи з припущення, що відповідне законодавство України, що регулює відносини сторін за Контрактом, не зазнає змін, після остаточного погашення лізингоодержувачем всіх належних до сплати платежів за Контрактом, купівельна ціна об'єкта лізингу буде вважатися належним чином сплаченою лізингоодержувачем. У разі неповної сплати лізингоодержувачем будь-яких платежів за Контрактом, розмір купівельної ціни буде визначений відповідним чином.

Згідно з пунктом 4.1. Умов Порше Лізинг Україна зберігатиме за собою право власності на об'єкт лізингу, в той час як лізингоодержувач матиме право на експлуатацію об'єкта лізингу впродовж усього строку дії Контракту (окрім випадків, коли Порше Лізинг Україна матиме право розірвати цей Контракт/відмовитися від Контракту та вимагати повернення об'єкта лізингу, як зазначено в цьому Контракті).

Положеннями пункту 4.2. Умов сторони погодили, що після завершення строку дії цього Контракту та здійснення останнього лізингового платежу, інших платежів за цим Контрактом і виконання всіх зобов'язань лізингоодержувачем, право власності на об'єкт лізингу перейде до лізингоодержувача. З цією метою сторони укладуть договір купівлі-продажу, підпишуть додаткову угоду до цього Контракту або оформлять таке придбання в інший спосіб, визначений Порше Лізинг Україна.

Пунктом 5.4. Умов передбачено, що лізингоодержувач забезпечує оформлення доставки об'єкта лізингу шляхом підписання лізингоодержувачем та Порше Лізинг Україна акту прийому-передачі.

Згідно з пунктом 6.1. Умов для експлуатації об'єкта лізингу лізингоодержувач щомісяця зобов'язаний здійснювати на користь Порше Лізинг Україна лізингові платежі відповідно до Графіка покриття витрат та виплати лізингових платежів (Плану відшкодування), що являє собою невід'ємну частину Контракту, та інших положень Контракту. Кожний лізинговий платіж включає:

- відсотки (проценти) за користування обсягом фінансування;

- частину від обсягу фінансування (сума, яка відшкодовує частину вартості об'єкта лізингу);

- комісії;

- покриття витрат, пов'язаних з оплатою послуг та відшкодуваннями, що підлягають виплаті у строки та на умовах, передбачених цим Контрактом, та інші витрати, передбачені або безпосередньо пов'язані з Контрактом.

- будь-які податки, що можуть застосовуватися до Контракту після його виконання або в будь-який час у майбутньому, а також інші витрати та платіжні зобов'язання. Такі витрати підлягають сплаті лізингоодержувачем на користь Порше Лізинг Україна у разі, якщо Порше Лізинг Україна понесло такі витрати.

Пунктом 6.3. Умов сторонами погоджено, що лізингові платежі та інші платежі, що підлягають виплаті за цим Контрактом на користь Порше Лізинг Україна, відображають справедливу вартість об'єкта лізингу та забезпечують отримання Порше Лізинг Україна суми, очікуваної станом на дату виконання Контракту відповідно до чинного курсу обміну євро/долара США (як обумовлено сторонами в Контракті) за безготівковими операціями, встановленого українським комерційним банком (ПАТ "КІБ Креді Агріколь" або іншим банком) або Національним банком України (надалі - обмінний курс), як буде обрано за рішенням Порше Лізинг Україна , станом на дату, коли кожен платіж підлягає здійсненню. З цією метою лізингові платежі, інші платежі, а також будь-які інші платіжні зобов'язання, передбачені Контрактом, розраховуються в євро/доларах США (як обумовлено сторонами в Контракті) на змінній основі та підлягають сплаті в українських гривнях за обмінним курсом за безготівковими операціями вказаного вище банку, чинним на робочий день, що передує дню виставлення рахунка.

Відповідно до пункту 6.4. Умов у Графіку покриття витрат та виплати лізингових платежів (Плану відшкодування) відображаються лізингові платежі з урахуванням відсотків (процентів/процентної ставки) за використання обсягу фінансування, розмір яких (якої) узгоджений сторонами.

У пунктах 6.5., 6.10. Умов сторонами узгоджено, що лізингові платежі перераховуються лізингоодержувачем на рахунок, зазначений Порше Лізинг Україна у Графіку покриття витрат та виплати лізингових платежів (Плані відшкодування) не пізніше дати, вказаної у Графіку покриття витрат та виплати лізингових платежів (Плані відшкодування). Лізингові платежі у будь-якому разі не підлягають поверненню лізингоодержувачу, за винятком випадків, визначених Контрактом. Лізингоодержувач здійснює лізингові платежі відповідно до термінів, визначених у Графіку покриття витрат та виплати лізингових платежів (Плану відшкодування).

Відповідно до пункту 6.11. Умов, якщо лізингоодержувач здійснює платежі, що не покривають усіх його зобов'язань перед Порше Лізинг Україна, та/або затримує платежі, сторони погоджуються, що суми, виплачені лізингоодержувачем, розподілятимуться таким чином (у послідовності, як зазначено нижче): 1) витрати на відновлення стану об'єкта лізингу; 2) штрафні санкції за прострочення сплати будь-яких платежів; 3) лізингові платежі (при цьому в першу чергу відсотки/проценти за користування обсягом фінансування, а потім частина від обсягу фінансування); 4) інші компенсації інших витрат Порше Лізинг Україна у зв'язку з цим Контрактом.

Пунктом 6.17. Умов передбачено, що зобов'язання зі сплати всіх та будь-яких платежів за Контрактом покладається на лізингоодержувача, якщо інше прямо не передбачено Контрактом. Лізингоодержувач зобов'язується сплатити всі та будь-які платежі протягом 5-ти робочих днів з моменту відправлення Порше Лізинг Україна відповідної вимоги та/або рахунку, якщо інший термін не обумовлено у Контракті або погоджено сторонами додатково.

Згідно з пунктом 8.2. Умов, у випадку прострочення сплати платежу до лізингоодержувача застосовуються такі санкції: пеня у розмірі 10% річних від вчасно невиплаченої суми за кожен день затримки до моменту повної виплати платежу (підпункт 8.2.1. Умов); штрафні санкції за вимоги щодо сплати, надіслані Порше Лізинг Україна (пункт 8.3. цього Контракту): еквівалент 15 дол. США за першу вимогу, еквівалент 20 дол. США за другу вимогу, еквівалент 25 дол. США за третю вимогу (якщо Порше Лізинг Україна вирішить надіслати таку третю вимогу) (підпункт 8.2.2. Умов); компенсація будь-яких витрат, понесених Порше Лізинг Україна, та/або винагороди, включаючи, окрім іншого, гонорари юристам, судові та позасудові витрати, нараховані/виплачені з метою відшкодування сум, не виплачених лізингоодержувачем у відповідності до Контракту (підпункт 8.2.3. Умов).

Відповідно до пункту 8.3.2. Умов, якщо лізингоодержувач повністю або частково не здійснить оплату одного лізингового платежу, при цьому якщо прострочення лізингового платежу триває більш ніж 30 днів (у відповідності до Закону України "Про фінансовий лізинг"), Порше Лізинг Україна має право розірвати Контракт/відмовитися від Контракту і витребувати об'єкт лізингу від лізингоодержувача, в тому числі у примусовому порядку згідно з виконавчим написом нотаріуса.

Згідно з пунктами 12.1., 12.2. Умов строк лізингу за Контрактом визначається у Договорі про фінансовий лізинг та Графіку покриття витрат та виплати лізингових платежів (Плані відшкодування). Строк лізингу починається з дати підписання ОСОБА_1 приймання-передачі Лізингоодержувачем об'єкта лізингу (пункт 5.4. Умов).

Контракт набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань (пункт 12.3. Умов).

Згідно з пунктом 12.6.1. Умов Порше Лізинг Україна має право в односторонньому порядку розірвати цей Контракт/відмовитися від Контракту та, також, серед іншого, право на повернення об'єкта лізингу, зокрема, у випадку, коли лізингоодержувач не сплатив 1 (один) наступний лізинговий платіж у повному обсязі або частково, і строк невиконання зобов'язання зі сплати перевищує 30 календарних днів.

Пунктом 12.7. Умов передбачено, що день, що вважатиметься датою розірвання/відмови від Контракту, визначається Порше Лізинг Україна у відповідному повідомленні/вимозі. Порше Лізинг Україна надсилає лізингоодержувачу письмове повідомлення/вимогу про розірвання/відмову від Контракту та, за можливості, зв'язується з ним доступними телефону засобами зв'язку для повідомлення про розірвання/відмову від Контракту. Таке повідомлення/вимога надсилається Порше Лізинг Україна на адресу за зареєстрованим місцезнаходженням лізингоодержувача (для юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців)/ місцем реєстрації (для фізичних осіб). У випадку неотримання лізингоодержувачем повідомлення/вимоги з будь-яких причин, лізингоодержувач вважається належним чином повідомленим на 10 (десятий) календарний день з дня відправлення такого повідомлення, що підтверджується документами з відміткою ДП "Укрпошта" про прийняття повідомлення для відправки.

Сторонами Контракту підписано Графік покриття витрат та виплати лізингових платежів (План відшкодування), надалі - Графік виплати платежів (а.с.24-27).

Згідно з вказаним Графіком виплати платежів: строк лізингу - 60 місяців; вартість об'єкта лізингу - 77 951,78 USD; авансовий платіж - 23 385,53 USD, обсяг фінансування - 54 566,25 USD.

Лізингові платежі повинні бути сплачені на підставі рахунку Порше Лізинг Україна в гривнях (за відповідним обмінним курсом, що застосовуватиметься до еквівалентів в дол. США, відповідно до пунктів 6.3. та 6.4. Умов) банківським переказом на банківський рахунок Порше Лізинг Україна.

За актом прийому-передачі від 25.10.2013 до договору позивач передав, а відповідач прийняв об'єкт лізингу - транспортний засіб - Audi Q7 3,0TDI, шасі № WAUZZZ4L9ED013736, двигун № НОМЕР_1, 2013 року виробництва, реєстраційний знак НОМЕР_2, колір білий, новий (а.с.40).

Згідно з вказаним актом вартість об'єкта лізингу - 638 503, 03 грн., авансовий платіж - 191 550, 88 грн., обсяг фінансування 351 176, 67 грн., залишкова вартість 95 775, 48 грн., щомісячний платіж - 12 113, 01 грн., адміністративні витрати - 9 577, 57 грн. У примітці до цього пункту акту зазначено "включаючи ПДВ".

Як вбачається з матеріалів справи, а також не заперечується сторонами, відповідачем з січня 2016 року почали порушуватися умови договору в частині повного та своєчасного внесення лізингових платежів.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за Договором/Контрактом, позивачем були надіслані відповідачу наступні нагадування про несплату:

- перше нагадування від 04.02.2016 (а.с.51);

- друге нагадування від 15.02.2016 (а.с.52);

- третє нагадування від 04.03.2016 (а.с.54);

- нагадування від 15.03.2016 (а.с.56).

Разом з нагадуванням від 15.03.2016 позивачем направлено відповідачу вимогу про сплату заборгованості за Договором, повернення об'єкту лізингу та повідомлення про відмову від Договору за вих. № 00008574 від 15.03.2016 (а.с. 58-59).

За змістом вказаної вимоги позивач просив відповідача погасити поточну заборгованість за лізинговими платежами у сумі 94 015, 59 грн.; штрафні санкції за прострочення сплати будь-яких платежів у сумі 1 745, 49 грн.; витрати, понесені лізингодавцем з метою повернення простроченої заборгованості лізингоодержувача у відповідності до Договору в розмірі 508, 13 грн., а всього: 96 269, 21 грн., протягом 3-х днів з дня отримання вимоги.

Також, вказаною вимогою позивач повідомив відповідача про відмову від Договору про фінансовий лізинг від 15.10.2013 № 00008574 та вимагав відповідача повернути на свою користь об'єкт лізингу впродовж 10-ти робочих днів з дня доставки цього повідомлення на адресу місцезнаходження/проживання відповідача.

Відповідно до витягу витягу з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання вказаного поштового відправлення, зазначена вище вимога не була отримана відповідачем, а була повернута на адресу позивача 22.04.2016 у зв'язку з закінченням встановленого терміну зберігання поштового відправлення (а.с.62).

Враховуючи умови пункту 12.7. Договору/Контракту, у випадку неотримання лізингоодержувачем повідомлення/вимоги з будь-яких причин, лізингоодержувач вважається належним чином повідомленим на 10-ий календарний день з дня відправлення такого повідомлення, що підтверджується документами з відміткою ДП "Укрпошта" про прийняття повідомлення для відправки, та враховуючи, що вимога позивачем була відправлена 18.03.2016, що підтверджується описом вкладення у цінний лист (а.с.61), господарський суд дійшов висновку, що відповідач вважається ознайомленим із змістом вимоги 28.03.2016.

Також, згідно з пунктом 12.13. Договору/Контракту останній вважається розірваним на 10-ий робочий день з дня надіслання письмового повідомлення стороною на адресу іншої сторони; відповідно до пункту 12.7. Договору/Контракту день, що вважатиметься датою розірвання/відмови від Контракту, визначається Порше Лізинг Україна у відповідному повідомленні/вимозі.

Відповідно до частини 3 статті 7 Закону України "Про фінансовий лізинг" відмова від договору лізингу є вчиненою з моменту, коли інша сторона довідалася або могла довідатися про таку відмову.

За наведених вище обставин, положень Договору/Контракту та приписів Закону України "Про фінансовий лізинг" господарський суд дійшов висновку, що Договір про фінансовий лізинг № 00008574 від 15.10.2013, укладений між сторонами, розірвано у позасудовому порядку 31.03.2016 у зв'язку з відмовою позивача від вказаного Договору.

Також, об'єкт лізингу за вимогою позивача мав бути повернутий відповідачем позивачу по 31.03.2016.

Відповідач добровільно об'єкт лізингу станом на 31.03.2016 позивачу не повернув.

Так, 08.06.2016 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу маринець О.С. вчинено виконавчий напис № 566 про повернення відповідачем на користь позивача об'єкту лізингу (а.с.63).

Постановою від 01.07.2016 в.о. начальника Люботинського міського відділу державної виконавчої служби головного територіального управління юстиції у Харківській області відкрито виконавче провадження № 51635272 з примусового виконання вказаного виконавчого напису (а.с.64).

Постановою від 11.07.2016 в.о. начальника Люботинського міського відділу державної виконавчої служби головного територіального управління юстиції у Харківській області оголошено розшук майна (а.с.66-67).

Відповідно до акту приймання-передачі від 14.07.2016 транспортний засіб - Audi Q7 3,0TDI 2013 року випуску, шасі № WAUZZZ4L9ED013736, двигун № НОМЕР_1 відповідачем було повернуто позивачу.

Постановою від 14.07.2016 про закінчення виконавчого провадження (ВП № 51635272), винесеною в.о. начальника Люботинського міського відділу державної виконавчої служби головного територіального управління юстиції у Харківській області при примусовому виконанні виконавчого напису № 566, виконавче провадження з примусового виконання вказаного виконавчого напису закінчено на підставі пункту 8 частини 1 статті 49, статті 50 Закону України "Про виконавче провадження" у зв'язку з тим, що надійшла заява стягувача з повідомленням про фактичне повернення транспортного засобу, отже вимоги виконавчого документа виконані у повному обсязі (а.с.69-70).

Отже, вказані докази підтверджують факт повернення відповідачем позивачу об'єкта лізингу, що був переданий в користування на умовах фінансового лізингу за Договором про фінансовий лізинг № 00008574.

В той же час, позивач посилається на порушення відповідачем зобов'язань за договором про фінансовий лізинг № 00008574 від 15.10.2013 в частині повного та своєчасного внесення лізингових платежів за період з січня по березень 2016 року, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість в сумі 94 015 грн. 59 коп. Відповідно до пункту 12.9. договору, у разі дострокового припинення договору з боку позивача, відповідач зобов'язаний повернути об'єкт лізингу за власний рахунок у відмінному робочому і технічному стані впродовж 10 робочих днів з дати одержання вимоги позивача про таке повернення, в даному випадку - 31.03.2016. Отже, позивач просить суд стягнути з відповідача плату за фактичний час користування об'єктом лізингу в період з квітня по червень 2016 року в сумі 98 522 грн. 61 коп. У зв'язку з простроченням виконання зобов'язання щодо сплати лізингових платежів позивач нарахував та просив суд стягнути пеню в сумі 4 732 грн. 23 коп., три відсотки річних в сумі 1 694 грн. 68 коп. та інфляційні втрати в сумі 3 313 грн. 14 коп. Також, позивач посилається на те, що договір фінансового лізингу припинив свою дію 31.03.2016. При укладанні договору фінансового лізингу позивач сподівався отримати доходи впродовж дії договору, при належному виконанні умов договору відповідачем. Договір було розірвано на вимогу позивача згідно з пунктом 12.6.1. За доводами позивача відповідач зобов'язаний відшкодувати усі витрати, які були понесені позивачем на відновлення порушеного права. На підставі пункту 8.2.2. умов лізингу, позивач нарахував та просив суд стягнути з відповідача штраф за порушення зобов'язань і несплату лізингових платежів згідно виставлених і надісланих рахунків в сумі 1 745 грн. 49 коп.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

За приписами частини 1 статті 292 Господарського кодексау України лізинг - це господарська діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні за договором лізингу однією стороною (лізингодавцем) у виключне користування другій стороні (лізингоодержувачу) на визначений строк майна, що належить лізингодавцю або набувається ним у власність (господарське відання) за дорученням чи погодженням лізингоодержувача у відповідного постачальника (продавця) майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів.

Згідно зі статтею 806 Цивільного кодексу України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом (параграф 6. Лізинг) та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом. Особливості окремих видів і форм лізингу встановлюються законом.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про фінансовий лізинг" за договором фінансового лізингу (далі - договір лізингу) лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Статтею 11 Закону України "Про фінансовий лізинг" передбачено, що лізингоодержувач зобов'язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі.

Згідно зі статтею 16 Закону України "Про фінансовий лізинг" сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором. Лізингові платежі можуть включати: а) суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу; б) платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно; в) компенсацію відсотків за кредитом; г) інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов'язані з виконанням договору лізингу.

У статті 2 Закону України "Про фінансовий лізинг" зазначено, що відносини, що виникають у зв'язку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями Цивільного кодексу України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, поставку з урахуванням особливостей, що встановлюються цим Законом.

За договором лізингу майновий інтерес лізингодавця полягає у розміщенні та майбутньому поверненні з прибутком грошових коштів, а майновий інтерес лізингоодержувача - в можливості користуватися та придбати предмет лізингу у власність.

Отже, договір фінансового лізингу поєднує в собі елементи договорів оренди та купівлі-продажу, у зв'язку із цим лізингові платежі включають як плату за надання майна у користування, так і частину покупної плати за надання майна у власність лізингоодержувачу по закінченні дії договору.

Належне виконання лізингоодержувачем обов'язків зі сплати всіх лізингових платежів, передбачених договором лізингу, означає реалізацію ним права на викуп отриманого в лізинг майна.

Відтак, на правовідносини, що складаються між сторонами договору лізингу щодо одержання лізингодавцем лізингових платежів у частині покупної плати за надання майна в майбутньому у власність лізингоодержувача, поширюються загальні положення про купівлю-продаж.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 692 Цивільного кодексу України встановлено, що покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Згідно зі статтею 697 Цивільного кодексу України договором може бути встановлено, що право власності на переданий покупцеві товар зберігається за продавцем до оплати товару або настання інших обставин.

Отже, обов'язок сплатити за товар певну грошову суму виникає у покупця тільки у разі переходу до нього права власності на товар.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).

Обов'язок своєчасної сплати лізингових платежів лізингоодержувачем передбачено умовами договору фінансового лізингу, підпунктом 3 частини 2 статті 11 Закону України "Про фінансовий лізинг".

Враховуючи умови договору фінансового лізингу (пункт 6.5. Загальних комерційних умов), строк оплати лізингового платежу за період з січня 2016 року по березень 2016 року є таким, що настав. Так, матеріалами справи підтверджується наявність заборгованості, яка складається з наступних сум:

- 27 123 грн. 78 коп. - залишкова частина лізингового платежу за січень 2016 року;

- 32 992 грн. 45 коп. - лізинговий платіж за лютий 2016 року;

- 33 899 грн. 36 коп. - лізинговий платіж за березень 2016 року.

Доказів сплати лізингових платежів за період з січня 2016 року по березень 2016 року у повному обсязі відповідач не надав, доводи позивача щодо наявності боргу не спростував.

Крім того, слід зазначити, що відповідно до статті 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Згідно з пунктом 4 частини 3 статті 129 Конституції України, статті 33 та статті 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Доказів на підтвердження погашення вказаної заборгованості відповідач не надав, доводи позивача щодо наявності боргу за спірний період, шляхом надання належних доказів, не спростував.

За наведеного, є правомірними та підлягають задоволенню позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за лізинговими платежами у сумі 94 015 грн. 59 коп.

Щодо вимог про стягнення 98 522 грн. 61 коп. плати за фактичний час користування об'єктом лізингу суд зазначає таке.

Договір фінансового лізингу поєднує в собі елементи договорів оренди та купівлі-продажу, у зв'язку із цим лізингові платежі включають як плату за надання майна у користування, так і частину покупної плати за надання майна у власність лізингоодержувачу по закінченні дії договору.

Як зазначалося вище, кожен лізинговий платіж складається з відсотків (процентів) за користування об'єктом лізингу, комісії та відшкодування частини вартості об'єкта лізингу.

Належне виконання лізингоодержувачем обов'язків зі сплати всіх лізингових платежів, передбачених договором лізингу, означає реалізацію ним права на викуп отриманого в лізинг майна.

Наслідком розірвання договору є відсутність у позивача обов'язку надати предмет лізингу у майбутньому у власність відповідача і, відповідно, відсутність права вимагати його оплати.

В той же час, відповідно до пункту 6.18. Договору/Контракту, сторони погоджуються, що у випадку розірвання Конракту/відмови від Контракту за ініціативою Порше Лізинг Україна відповідно до пункту 12 Контракту, лізинговий платіж буде вважатися платою за користування об'єктом лізингу .

На підставі вказаного пункту договору позивачем були розрахована та заявлена до стягнення плата за фактичний час користування об'єктом лізингу, яка складається з:

- щомісячного лізингового платежу за квітень 2016 року в сумі 33 509 грн. 40 коп.;

- щомісячного лізингового платежу за травень 2016 року в сумі 32 545 грн. 48 коп.;

- щомісячного лізингового платежу за червень 2016 року в сумі 32 467 грн. 73 коп., а всього 98 522 грн. 61 коп.

В силу статей 525, 526 Цивільного кодексу України та статті 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог зазначених Кодексів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до частини 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Таким чином, з огляду на наведене вище, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 98 522 грн. 61 коп. плати за фактичний час користування об'єктом лізингу є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Окрім цього суд зазначає, що правові наслідки порушення юридичними і фізичними особами своїх грошових зобов'язань передбачені, зокрема, приписами статей 549 - 552, 611, 625 Цивільного кодексу України.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

Згідно з частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

У відповідності до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно зі статтями 1 та 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Так, у випадку прострочення сплати лізингового платежу та/або будь-якого іншого платежу за контрактом, до наймача, відповідно до пункту 8.2. Загальних комерційних умов, застосовуються наступні санкції:

- пеня у розмірі 10% річних від вчасно невиплаченої суми за кожен день затримки до моменту повної виплати орендного платежу та/або будь-якого іншого платежу (пункт 8.2.1. Загальних комерційних умов).

На підставі вказаного пункту договору, з урахуванням того, що позивачем його зобов'язання за договором були виконані у повному обсязі, а відповідачем - порушені, була нарахована пеня за прострочення виконання грошового зобов'язання відповідачем в загальний період з 16.01.2016 по 16.09.2016 в сумі 4 732 грн. 23 коп., яку він просив стягнути відповідно до наведеного в позові розрахунку.

Дослідивши здійснений позивачем розрахунок пені (а.с.14), судом встановлено, що він відповідає умовам договору, вимогам законодавства та фактичним обставинам справи, отже, визнається судом обґрунтованим.

Враховуючи вказане, вимоги позивача в частині стягнення пені є обґрунтованими та підлягають задоволенню в сумі 4 732 грн. 23 коп.

Крім того, пунктом 8.2.2. Загальних комерційних умов передбачено, що у випадку прострочення сплати платежу до лізингоодержувача застосовуються штрафні санкції за вимоги щодо сплати, надіслані Порше Лізинг Україна відповідно до пункту 8.3.1. Загальних комерційних умов: еквівалент 15 доларів США за першу вимогу, еквівалент 20 доларів США за другу вимогу, еквівалент 25 доларів США за третю вимогу.

Вищезазначені штрафні санкції підлягають виплаті Лізингоодержувачем упродовж 10 робочих днів після надіслання відповідної вимоги Порше Лізинг Україна, незважаючи на можливе розірвання Контракту Порше Лізинг Україна.

Позивач на підставі пункту 8.2.2. Загальних комерційних умов заявив до стягнення штраф в розмірі 1 745 грн. 49 коп. за вимоги, надіслані на адресу відповідача, а саме:

- друге нагадування від 15.02.2016 (а.с.52);

- третє нагадування від 04.03.2016 (а.с.54);

- нагадування від 15.03.2016 (а.с.56).

При цьому, в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази направлення позивачем на адресу відповідача перелічених вище нагадувань .

Так, позивачем долучено до матеріалів справи лише поштові документи про направлення відповідачу рахунків-фактур за період з листопада 2015 року по березень 2016 року та вимоги про сплату боргу від 15.03.2016 (а.с.60-62).

Враховуючи те, що матеріали справи не містять належних доказів направлення на адресу відповідача нагадувань від 04.02.2016, 15.02.2016, 04.03.2016 та від 15.03.2016, позовні вимоги про стягнення штрафу в розмірі 1 745 грн. 49 коп. задоволенню не підлягають.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи вищевикладене та у зв'язку з простроченням відповідачем виконання зобов'язання щодо своєчасного внесення лізингових платежів, позивачем на підставі статті 625 Цивільного кодексу України були розраховані та заявлені до стягнення інфляційні втрати за період з січня по березень 2016 року у сумі 3 313 грн. 14 коп., а також 3% річних за загальний період прострочення з 16.01.2016 по 03.10.2016 у сумі 1 694 грн. 68 коп., які він просив стягнути з відповідача відповідно до здійсненого розрахунку.

За змістом частини 3 пункту 3.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помножений на індекс інфляції, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці) у якому (яких) мала місце інфляція.

Так, господарським судом здійснено перевірку розрахунку інфляційних втрат, зробленого позивачем, та встановлено, що під час його проведення позивачем були враховані вище вказані вимоги, арифметичного розрахунок проведено також вірно.

Враховуючи викладене, вимоги позивача в частині стягнення інфляційних втрат в сумі 3 313 грн. 14 коп. визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Господарським судом також здійснено перевірку розрахунку 3% річних, зробленого позивачем, та встановлено, що під час його проведення позивачем були вірно визначені періоди прострочення та суми заборгованості, арифметичного розрахунок проведено також вірно.

Враховуючи викладене, вимоги позивача в частині стягнення 3% річних в сумі 1 694 грн. 68 коп. визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Положеннями статті 7 Закону України "Про фінансовий лізинг" передбачено, що лізингоодержувач має право відмовитися від договору лізингу в односторонньому порядку, письмово повідомивши про це лізингодавця, у разі якщо прострочення передачі предмета лізингу становить більше 30 днів, за умови, що договором лізингу не передбачено іншого строку. Лізингоодержувач має право вимагати відшкодування збитків, у тому числі повернення платежів, що були сплачені лізингодавцю до такої відмови. Лізингодавець має право відмовитися від договору лізингу та вимагати повернення предмета лізингу від лізингоодержувача у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо лізингоодержувач не сплатив лізинговий платіж частково або у повному обсязі та прострочення сплати становить більше 30 днів. Стягнення за виконавчим написом нотаріуса провадиться в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження". Відмова від договору лізингу є вчиненою з моменту, коли інша сторона довідалася або могла довідатися про таку відмову.

Згідно зі статтею 214 Цивільного кодексу України особи, які вчинили дво- або багатосторонній правочин, мають право за взаємною згодою сторін, а також у випадках, передбачених законом, відмовитися від нього, навіть і в тому разі, якщо його умови повністю ними виконані. Правові наслідки відмови від правочину встановлюються законом або домовленістю сторін.

У разі порушення зобов'язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом. Внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання частково або у повному обсязі відповідно змінюються умови зобов'язання або воно припиняється (ст. 615 Цивільного кодексу України).

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору (пункт 1 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України).

Зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим (частини 1, 3 статті 651 Цивільного кодексу України).

У разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються (частина 2 статті 653 Цивільного кодексу України).

Згідно з частиною 5 ст. 653 Цивільного кодексу України, якщо договір змінений або розірваний у зв'язку з істотним порушенням договору однією із сторін, друга сторона може вимагати відшкодування збитків, завданих зміною або розірванням договору.

Відповідно до статті 10 Закону України "Про фінансовий лізинг" лізингодавець має право вимагати розірвання договору та повернення предмета лізингу у передбачених законом та договором випадках, а відповідно до статті 11 Закону України "Про фінансовий лізинг" лізингоодержувач зобов'язаний у разі закінчення строку лізингу, а також у разі дострокового розірвання договору лізингу та в інших випадках дострокового повернення предмета лізингу - повернути предмет лізингу у стані, в якому його було прийнято у володіння, з урахуванням нормального зносу, або у стані, обумовленому договором.

За положеннями пунктів 5, 6 частини 1 статті 10 Закону України "Про фінансовий лізинг", лізингодавець має право стягувати з лізингоодержувача прострочену заборгованість у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса; вимагати від лізингоодержувача відшкодування збитків відповідно до закону та договору.

Відповідно до частини 1 статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода) (частина 2 статті 22 Цивільного кодексу України).

Особливості регулювання майнових відносин суб'єктів господарювання визначаються Господарським кодексом України (частина 2 статті 4 Господарського кодексу України).

За приписами статті 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором (ч. 1); застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання (частина 2); господарсько-правова відповідальність базується на принципах, згідно з якими, зокрема, потерпіла сторона має право на відшкодування збитків незалежно від того, чи є застереження про це в договорі (частина 3).

Згідно з частиною 2 статті 217 Господарського кодексу України відшкодування збитків є видом господарських санкцій у сфері господарювання.

Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання (частина 1 статті 218 Господарського кодексу України).

Відповідно до статті 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Частина 1 статті 225 Господарського кодексу України передбачає, що до складу збитків, які підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною.

Враховуючи положення статті 224 Господарського кодексу України, підставою для застосування відповідальності у вигляді відшкодування збитків є повний склад господарського правопорушення, як-то: неправомірна (протиправна) діяльність (бездіяльність) учасника господарських відносин, збитки, як результат такої діяльності, причинний зв'язок між неправомірною (протиправною) діяльністю (бездіяльністю) учасника господарських відносин та збитками, вина учасника господарських відносин.

Так, позивачем заявлена вимога про стягнення збитків в сумі 87 132 грн. 83 коп.

Згідно з наведеним у позовній заяві розрахунку вказані збитки складаються з:

- 3 900 грн. 00 коп. з урахуванням податку на додану вартість (3 250 грн. 00 коп. без ПДВ) - плата за вчинення виконавчого напису нотаріусом, на підтвердження чого позивач долучив рахунок № 31 від 08.06.2016 на суму 3 250 грн. 00 коп. (а.с.71) та платіжне доручення № 50030986 від 09.06.2016 на суму 3 250 грн. 00 коп. (а.с.72);

- 508 грн. 13 коп. - витрат на оплату послуг Товариства з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_2Ел.Сі" по сприянню погашення заборгованості за договором доручення від 12.06.2012. На підтвердження вказаних витрат позивач надав договір доручення від 12.06.2012, акт приймання-передачі виконаних робіт від 30.10.2015, реєстр погашення заборгованості за жовтень 2015 року, рахунок-фактуру № СФ-0000702 від 30.10.2015, платіжне доручення № 50025719 від 05.11.2015 на суму 36 767 грн. 62 коп. (а.с. 73-81);

- 76 724 грн. 70 коп. - витрат на оплату послуг Товариства з обмеженою відповідальністю "Дельта М Юкрейн", наданих за договором про надання послуг з повернення майна (об'єктів лізингу) від 03.02.2011. На підтвердження вказаних витрат позивач надав договір про надання послуг з повернення майна (об'єктів лізингу) від 03.02.2011, акт приймання-передачі наданих послуг від 18.07.2016, рахунок на оплату № 54 від 18.07.2016, платіжне доручення № 50031487 від 20.07.2016 на суму 76 724 грн. 70 коп. (а.с. 82-92);

- 6 000 грн. 00 коп. (з урахуванням податку на додану вартість) - витрат на послуги Товариства з обмеженою відповідальністю "Юридична фірма Вернер". На підтвердження вказаних витрат позивач надав договір про надання послуг від 09.06.2010 (а.с. 93-106).

Суд звертає увагу, що заявляючи вимоги про стягнення з відповідача збитків, позивач включив в дану суму також і податок на додану вартість, оскільки він є платником податку на додану вартість відповідно до вимог діючого законодавства України. Проте, оскільки в даному випадку позивачем заявлено до стягнення саме понесені ним витрати, а не вартість послуг, відсутні підстави для збільшення суми витрат на розмір податку на додану вартість, до того ж доказів оплати зазначених сум податку позивачем суду не надано.

Вказане узгоджується з правовою позицією, якої дійшов Вищий господарський суд України у постановах від 12.07.2016 року у справі № 907/612/15 та від 26.04.2016 року у справі № 902/823/15.

В той же час, щодо спірних відносин, слід довести, що протиправні дії чи бездіяльність відповідача є причиною , а збитки, які виникли у позивача, - безумовним наслідком такої протиправної поведінки.

Отже, заявляючи позовні вимоги про стягнення збитків, позивач має довести вищезазначені умови в порядку статті 33 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Так, господарський вважає, що позивачем належними доказами не доведено, що витрати в сумі 3 900 грн. 00 коп. з урахуванням податку на додану вартість (3 250 грн. 00 коп. без ПДВ) на вчинення виконавчого напису нотаріусом, на підтвердження чого позивач долучив рахунок № 31 від 08.06.2016 на суму 3 250 грн. 00 коп. (а.с.71) та платіжне доручення № 50030986 від 09.06.2016 на суму 3 250 грн. 00 коп. (а.с.72) понесені саме з вини відповідача. В той же час, як підтверджується матеріалами справи, повернення об'єкту лізингу відбулося за актом від 14.07.2016 відповідачем добровільно.

Необґрунтованими суд вважає також і вимоги щодо стягнення 508 грн. 13 коп. - витрат на оплату послуг Товариства з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_2Ел.Сі" по сприянню погашення заборгованості за договором доручення від 12.06.2012. На підтвердження яких позивач надав договір доручення від 12.06.2012, акт приймання-передачі виконаних робіт від 30.10.2015, реєстр погашення заборгованості за жовтень 2015 року, рахунок-фактуру № СФ-0000702 від 30.10.2015, платіжне доручення № 50025719 від 05.11.2015 на суму 36 767 грн. 62 коп. Так, в матеріалах справи не містяться належні докази наявності заборгованості відповідача у 2015 році, докази її сплати відповідачем із простроченням, внаслідок дій Товариства з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_2Ел.Сі", а отже, вважати надані позивачем докази на підтвердження понесення витрат в сумі 508 грн. 13 коп. належними, у суду відсутні підстави.

Проаналізувавши докази, надані позивачем в підтвердження витрат в сумі 76 724 грн. 70 коп. на оплату послуг Товариства з обмеженою відповідальністю "Дельта М Юкрейн", наданих за договором про надання послуг з повернення майна (об'єктів лізингу) від 03.02.2011, на підтвердження яких позивач надав договір про надання послуг з повернення майна (об'єктів лізингу) від 03.02.2011, акт приймання-передачі наданих послуг від 18.07.2016, рахунок на оплату № 54 від 18.07.2016, платіжне доручення № 50031487 від 20.07.2016 на суму 76 724 грн. 70 коп., суд вважає їх неналежними, оскільки наданий до матеріалів справи акт наданих послуг містить загальне формулювання наданих послуг щодо боржника - Товариства з обмеженою відповідальністю "Хімпромресурси-ЛД", без конкретного обґрунтованого переліку вчинених дій, що б дозволяло зробити висновок щодо обґрунтованості витрат в сумі 76 724 грн. 70 коп. Рахунок на їх оплату також містить загальне формулювання щодо послуг. Отже, вимоги щодо стягнення 76 724 грн. 70 коп. суд вважає необґрунтованими та безпідставними.

Щодо витрат в сумі 6 000 грн. 00 коп. (з урахуванням податку на додану вартість) на послуги Товариства з обмеженою відповідальністю "Юридична фірма Вернер", то на їх реальне понесення позивачем до матеріалів справи не долучено жодного доказу. На підтвердження вказаних витрат позивач надав договір про надання послуг від 09.06.2010, але докази фактичного надання послуг за вказаним договором, їх обсягу, вартості, а також докази оплати таких послуг позивачем в матеріалах справи відсутні. Отже, вимоги щодо стягнення з відповідача 6 000 грн. 00 коп. також є необґрунтованими та безпідставним.

Враховуючи викладене, позовні вимоги про стягнення з відповідача збитків в сумі 87 132 грн. 83 коп. задоволенню не підлягають.

Отже, позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

Щодо сплати та стягнення судового збору по справі суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно з частиною 2 статті 44 Господарського процесуального кодексу України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Відповідно до статті 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно зі статтею 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2016 рік", з урахуванням норм частини 1 статті 4 Закону України "Про судовий збір", мінімальна заробітна плата у місячному розмірі становила 1 378 грн. 00 коп.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру мінімальної заробітної плати (1 378 грн. 00 коп.) та не більше 150 розмірів мінімальних заробітних плат (206 700 грн. 00 коп.).

Ціна позову становить 291 156 грн. 57 коп., отже, сума судового збору за подання даного позову мала складати 4 367 грн. 35 коп. (1,5 відсотка ціни позову).

В той же час, позивачем згідно з платіжним дорученням № 50032804 від 06.10.2016 було сплачено судовий збір в сумі 4 367 грн. 36 коп. (а.с.22).

При цьому, відповідно до пунктів 1 та 5 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір", сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі: зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом та закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанції.

Отже, з урахуванням вище описаного, в порядку визначеному частиною 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" на користь позивача підлягає поверненню з державного бюджету України судовий збір в сумі 0 грн. 01 коп. (4 367,36 - 4 367,35).

Згідно з частиною 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Судовий збір відповідно до приписів статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладається на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене, керуючись статтями 1, 4-5, 33, 34, 49, 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Хімпромресурси-ЛД" (49000, м. Дніпро, проспект Пушкіна, будинок 10; ідентифікаційний код 33420712) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Порше Лізинг Україна" (02152, м. Київ, проспект Павла Тичини, будинок 1-В; ідентифікаційний код 35571472) 94 015 грн. 59 коп. заборгованості за лізинговими платежами, 98 522 грн. 61 коп. плати за фактичний час користування об'єктом лізингу, 4 732 грн. 23 коп. - пені, 3 313 грн. 14 коп. - інфляційних втрат, 1 694 грн. 68 коп. - 3% річних, 3 034 грн. 17 коп. - частину витрат по сплаті судового збору.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

В порядку, передбаченому частиною 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір", повернути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Порше Лізинг Україна" (02152, м. Київ, проспект Павла Тичини, будинок 1-В; ідентифікаційний код 35571472) надмірно сплачений судовий збір у сумі 0 грн. 01 коп., сплачений згідно з платіжним дорученням № 50032804 від 06.10.2016, оригінал якого знаходиться в матеріалах справи.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 02.12.2016.

Суддя ОСОБА_3