Постанова

від 22.03.2017 по справі 904/9285/16

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.03.2017 року Справа № 904/9285/16

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Чус О.В. (доповідач), суддів: Коваль Л.А., Чередко А.Є.

при секретарі судового засідання Пінчук Є.С.

за участю представників сторін

від позивача: Герасимик Б.В. представник, довіреність б/н від 12.04.2016 р.;

від відповідача: Гончаров С.А., представник, довіреність б/н від 07.11.2016 р.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Хімпромресурси-ЛД" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Порше Лізинг Україна" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 30.11.2016 р. у справі №904/9285/16

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Порше Лізинг Україна", м.Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Хімпромресурси-ЛД", м.Дніпро

про стягнення заборгованості та збитків за договором про фінансовий лізинг №00008574 від 15.10.2013 р. у загальному розмірі 291156 грн. 57 коп.,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 30.11.2016р. у справі № 904/9285/16 (суддя Фещенко Ю.В.) позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Хімпромресурси-ЛД" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Порше Лізинг Україна" 94015 грн. 59 коп. - заборгованості за лізинговими платежами, 98522 грн. 61 коп. - плати за фактичний час користування об'єктом лізингу, 4732 грн. 23 коп. - пені, 3313 грн. 14 коп. - інфляційних втрат, 1694 грн. 68 коп. - 3% річних, 3034 грн. 17 коп. - частину витрат по сплаті судового збору. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Повернуто з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Порше Лізинг Україна" надмірно сплачений судовий збір у сумі 0 грн. 01 коп. згідно платіжного доручення № 50032804 від 06.10.2016р.

Не погодившись із зазначеним рішенням в частині задоволення позовних вимог, до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулось ТОВ "Хімпромресурси-ЛД", просило рішення в частині задоволення позовних вимог скасувати, прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову. В обґрунтування апеляційної скарги посилалось на наступне:

- справа розглянута судом без врахування фінансово - господарських операцій, що відбувалися між Позивачем і Відповідачем;

- судом не з'ясовані всі обставини справи;

- Позивач на свій розсуд формував рахунки - фактури без жодного обґрунтування гривневої складової, які беззаперечно повинні сплачуватися Відповідачем;

- більшість умов договору фінансового лізингу, укладеного між сторонами, носять протиправний характер;

- Позивачем не надано обґрунтування вартісних показників у рахунках - фактурах за січень - червень 2016 року, які стали предметом спору, судом безпідставно вони визнані безспірними та не враховано, що після розірвання договору фінансового лізингу 30.03.2016р. Позивач продовжував нараховувати Відповідачу таку складову лізингового платежу, як часткове погашення вартості об'єкту лізингу, що протирічить ч. 4 ст. 653 Цивільного кодексу України.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Порше Лізинг Україна" також звернулось з апеляційною скаргою на зазначене рішення суду, в якій вважає рішення суду протиправним в частині відмови у задоволенні позову щодо стягнення збитків - 87132,83 грн та штрафу - 1745,49 грн. Просив прийняти нове рішення про задоволення позову в цій частині. В обґрунтування апеляційної скарги посилався на наступне:

- рішення суду є необґрунтованим та таким, що ухвалене без повного та всебічного з'ясування обставин справи та дослідження поданих доказів;

- судом першої інстанції помилково зазначено про недоведеність Позивачем понесення витрат у сумі 87132,83 грн з вини Відповідача, що заявлені до стягнення як збитки;

- господарським судом порушено норми матеріального права - ст. 22 Цивільного кодексу України, ст. 224 Господарського кодексу України, а також неповно досліджено п.8.2.3, 8.6., 13.6. договору, які передбачають погодження сторонами відшкодування всіх витрат не залежно від завершення/припинення дії договору;

- оспорюване рішення прийняте при неповному та недостатньому дослідженні наявних доказів, поданих Позивачем на підтвердження своїх вимог.

07.02.2017р. Позивач надіслав до суду відзив на апеляційну скаргу Відповідача у справі, в якому проти апеляційної скарги заперечив, просив рішення в частині задоволення позовних вимог залишити без змін. Відзив на апеляційну скаргу обґрунтований безпідставністю тверджень Відповідача щодо формування рахунків на будь-якому курсі іноземної валюти, бо відповідно до умов договору, всі платежі, що підлягають сплаті, повинні бути сплачені у гривнях із розрахунку відповідно до п. 6.3. договору. Зазначив, що по грудень 2015 року всі платежі Відповідачем було погашено без заперечень. З огляду на неналежне виконання Відповідачем умов договору, Позивачем понесені витрати на відновлення порушеного права, зокрема, на звернення до нотаріального округу для вчинення виконавчого напису нотаріуса для повернення заборгованості та об'єкту лізингу.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 06.03.2017р. за клопотанням Відповідача відповідно до ст. 69 Господарського процесуального кодексу України строк вирішення спору продовжено на 15 днів.

В судовому засіданні 22.03.2017р. повноважний представник Позивача апеляційну скаргу підтримав, просив її задовольнити, прийняти нове рішення про задоволення позову в частині стягнення 87132,83 грн. збитків та 1745,49 грн. штрафу.

В судовому засіданні 22.03.2017р. повноважний представник Відповідача апеляційну скаргу підтримав, просив її задовольнити, у задоволенні позову відмовити.

Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, вислухавши пояснення представників сторін, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню, а рішення суду зміні, виходячи з наступного.

При перегляді справи апеляційним судом встановлено, що 15.10.2013р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Порше Лізинг Україна" (далі - лізингодавець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Хімпромресурси-ЛД" (далі - лізингоодержувач, відповідач) було укладено договір про фінансовий лізинг № 00008574 (далі - договір), відповідно до умов якого лізингодавець зобов'язується передати у розпорядження лізингоодержувача транспортний засіб - Audi Q7 3,0TDI 2013 року випуску, шасі № НОМЕР_3, двигун № НОМЕР_1, а лізингоотримувач зобов'язується прийняти об'єкт лізингу і сплатити суму коштів за договором шляхом здійснення платежів відповідно до договору та згідно із графіком покриття витрат та виплати лізингових платежів, що становить невід'ємну частину договору, на загальну суму, що становить еквівалент у гривні 77951,78 доларів США. Вартість об'єкта лізингу становить 77951,78 доларів США, кількість лізингових платежів - 60. За умовами договору про фінансовий лізинг від 15.10.2013р. авансовий платіж, який лізингоодержувач має сплатити на користь лізингодавця становить еквівалент 23385,53 доларів США.

Додатком до договору про фінансовий лізинг від 15.10.2013р. № 00008574 та його невід'ємною частиною є Загальні комерційні умови внутрішнього фінансового лізингу (далі - Умови), які разом з договором складають Контракт.

У відповідності до пункту 1 Умов, Контракт, а також Графік покриття витрат та виплати лізингових платежів (План відшкодування) як додаток до Контракту, що є невід'ємною його частиною, та інші додатки, що є невід'ємними його частинами, являють собою угоду між сторонами щодо придбання ТОВ "Порше Лізинг Україна", а також передачі об'єкту лізингу лізингоодержувачу згідно з положеннями Закону України "Про фінансовий лізинг", а також іншими чинними положеннями законодавства України.

За змістом пунктів 3.2.-3.4. Умов Порше Лізинг Україна придбаває об'єкт лізингу (отримує право власності на об'єкт лізингу) та передає лізингоодержувачу об'єкт лізингу на умовах фінансового лізингу згідно з положеннями застосовного українського законодавства та цього Контракту. Лізингоодержувач користується об'єктом лізингу на умовах фінансового лізингу згідно з положеннями чинного українського законодавства та забезпечує експлуатацію об'єкта лізингу у відповідності до Контракту. Після завершення строку лізингу за Контрактом лізингоодержувач придбаває об'єкт лізингу у Порше Лізинг Україна за купівельною ціною, що буде визначена Порше Лізинг Україна з урахуванням виконання лізингоодержувачем своїх зобов'язань щодо сплати лізингових платежів та інших платежів, які підлягають здійсненню за цим Контрактом. За умови повної сплати лізингоодержувачем всіх платежів за Контрактом, а також виходячи з припущення, що відповідне законодавство України, що регулює відносини сторін за Контрактом, не зазнає змін, після остаточного погашення лізингоодержувачем всіх належних до сплати платежів за Контрактом, купівельна ціна об'єкта лізингу буде вважатися належним чином сплаченою лізингоодержувачем. У разі неповної сплати лізингоодержувачем будь-яких платежів за Контрактом, розмір купівельної ціни буде визначений відповідним чином.

Згідно з пунктом 4.1. Умов Порше Лізинг Україна зберігатиме за собою право власності на об'єкт лізингу, в той час як лізингоодержувач матиме право на експлуатацію об'єкта лізингу впродовж усього строку дії Контракту (окрім випадків, коли Порше Лізинг Україна матиме право розірвати цей Контракт/відмовитися від Контракту та вимагати повернення об'єкта лізингу, як зазначено в цьому Контракті).

Положеннями пункту 4.2. Умов сторони погодили, що після завершення строку дії цього Контракту та здійснення останнього лізингового платежу, інших платежів за цим Контрактом і виконання всіх зобов'язань лізингоодержувачем, право власності на об'єкт лізингу перейде до лізингоодержувача. З цією метою сторони укладуть договір купівлі-продажу, підпишуть додаткову угоду до цього Контракту або оформлять таке придбання в інший спосіб, визначений Порше Лізинг Україна.

Пунктом 5.4. Умов передбачено, що лізингоодержувач забезпечує оформлення доставки об'єкта лізингу шляхом підписання лізингоодержувачем та Порше Лізинг Україна акту прийому-передачі.

Згідно з пунктом 6.1. Умов для експлуатації об'єкта лізингу лізингоодержувач щомісяця зобов'язаний здійснювати на користь Порше Лізинг Україна лізингові платежі відповідно до Графіка покриття витрат та виплати лізингових платежів (Плану відшкодування), що являє собою невід'ємну частину Контракту, та інших положень Контракту. Кожний лізинговий платіж включає:

- відсотки (проценти) за користування обсягом фінансування;

- частину від обсягу фінансування (сума, яка відшкодовує частину вартості об'єкта лізингу);

- комісії;

- покриття витрат, пов'язаних з оплатою послуг та відшкодуваннями, що підлягають виплаті у строки та на умовах, передбачених цим Контрактом, та інші витрати, передбачені або безпосередньо пов'язані з Контрактом.

- будь-які податки, що можуть застосовуватися до Контракту після його виконання або в будь-який час у майбутньому, а також інші витрати та платіжні зобов'язання. Такі витрати підлягають сплаті лізингоодержувачем на користь Порше Лізинг Україна у разі, якщо Порше Лізинг Україна понесло такі витрати.

Пунктом 6.3. Умов сторонами погоджено, що лізингові платежі та інші платежі, що підлягають виплаті за цим Контрактом на користь Порше Лізинг Україна, відображають справедливу вартість об'єкта лізингу та забезпечують отримання Порше Лізинг Україна суми, очікуваної станом на дату виконання Контракту відповідно до чинного курсу обміну євро/долара США (як обумовлено сторонами в Контракті) за безготівковими операціями, встановленого українським комерційним банком (ПАТ "КІБ Креді Агріколь" або іншим банком) або Національним банком України (надалі - обмінний курс), як буде обрано за рішенням Порше Лізинг Україна , станом на дату, коли кожен платіж підлягає здійсненню. З цією метою лізингові платежі, інші платежі, а також будь-які інші платіжні зобов'язання, передбачені Контрактом, розраховуються в євро/доларах США (як обумовлено сторонами в Контракті) на змінній основі та підлягають сплаті в українських гривнях за обмінним курсом за безготівковими операціями вказаного вище банку, чинним на робочий день, що передує дню виставлення рахунка.

Відповідно до пункту 6.4. Умов у Графіку покриття витрат та виплати лізингових платежів (Плану відшкодування) відображаються лізингові платежі з урахуванням відсотків (процентів/процентної ставки) за використання обсягу фінансування, розмір яких (якої) узгоджений сторонами.

У пунктах 6.5., 6.10. Умов сторонами узгоджено, що лізингові платежі перераховуються лізингоодержувачем на рахунок, зазначений Порше Лізинг Україна у Графіку покриття витрат та виплати лізингових платежів (Плані відшкодування) не пізніше дати, вказаної у Графіку покриття витрат та виплати лізингових платежів (Плані відшкодування). Лізингові платежі у будь-якому разі не підлягають поверненню лізингоодержувачу, за винятком випадків, визначених Контрактом. Лізингоодержувач здійснює лізингові платежі відповідно до термінів, визначених у Графіку покриття витрат та виплати лізингових платежів (Плану відшкодування).

Відповідно до пункту 6.11. Умов, якщо лізингоодержувач здійснює платежі, що не покривають усіх його зобов'язань перед Порше Лізинг Україна, та/або затримує платежі, сторони погоджуються, що суми, виплачені лізингоодержувачем, розподілятимуться таким чином (у послідовності, як зазначено нижче): 1) витрати на відновлення стану об'єкта лізингу; 2) штрафні санкції за прострочення сплати будь-яких платежів; 3) лізингові платежі (при цьому в першу чергу відсотки/проценти за користування обсягом фінансування, а потім частина від обсягу фінансування); 4) інші компенсації інших витрат Порше Лізинг Україна у зв'язку з цим Контрактом.

Пунктом 6.17. Умов передбачено, що зобов'язання зі сплати всіх та будь-яких платежів за Контрактом покладається на лізингоодержувача, якщо інше прямо не передбачено Контрактом. Лізингоодержувач зобов'язується сплатити всі та будь-які платежі протягом 5-ти робочих днів з моменту відправлення Порше Лізинг Україна відповідної вимоги та/або рахунку, якщо інший термін не обумовлено у Контракті або погоджено сторонами додатково.

Згідно з пунктом 8.2. Умов, у випадку прострочення сплати платежу до лізингоодержувача застосовуються такі санкції: пеня у розмірі 10% річних від вчасно невиплаченої суми за кожен день затримки до моменту повної виплати платежу (підпункт 8.2.1. Умов); штрафні санкції за вимоги щодо сплати, надіслані Порше Лізинг Україна (пункт 8.3. цього Контракту): еквівалент 15 дол. США за першу вимогу, еквівалент 20 дол. США за другу вимогу, еквівалент 25 дол. США за третю вимогу (якщо Порше Лізинг Україна вирішить надіслати таку третю вимогу) (підпункт 8.2.2. Умов); компенсація будь-яких витрат, понесених Порше Лізинг Україна, та/або винагороди, включаючи, окрім іншого, гонорари юристам, судові та позасудові витрати, нараховані/виплачені з метою відшкодування сум, не виплачених лізингоодержувачем у відповідності до Контракту (підпункт 8.2.3. Умов).

Відповідно до пункту 8.3.2. Умов, якщо лізингоодержувач повністю або частково не здійснить оплату одного лізингового платежу, при цьому якщо прострочення лізингового платежу триває більш ніж 30 днів (у відповідності до Закону України "Про фінансовий лізинг"), Порше Лізинг Україна має право розірвати Контракт/відмовитися від Контракту і витребувати об'єкт лізингу від лізингоодержувача, в тому числі у примусовому порядку згідно з виконавчим написом нотаріуса.

Згідно з пунктами 12.1., 12.2. Умов строк лізингу за Контрактом визначається у Договорі про фінансовий лізинг та Графіку покриття витрат та виплати лізингових платежів (Плані відшкодування). Строк лізингу починається з дати підписання Акта приймання-передачі Лізингоодержувачем об'єкта лізингу (пункт 5.4. Умов).

Контракт набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань (пункт 12.3. Умов).

Згідно з пунктом 12.6.1. Умов Порше Лізинг Україна має право в односторонньому порядку розірвати цей Контракт/відмовитися від Контракту та, також, серед іншого, право на повернення об'єкта лізингу, зокрема, у випадку, коли лізингоодержувач не сплатив 1 (один) наступний лізинговий платіж у повному обсязі або частково, і строк невиконання зобов'язання зі сплати перевищує 30 календарних днів.

Пунктом 12.7. Умов передбачено, що день, що вважатиметься датою розірвання/відмови від Контракту, визначається Порше Лізинг Україна у відповідному повідомленні/вимозі. Порше Лізинг Україна надсилає лізингоодержувачу письмове повідомлення/вимогу про розірвання/відмову від Контракту та, за можливості, зв'язується з ним доступними телефону засобами зв'язку для повідомлення про розірвання/відмову від Контракту. Таке повідомлення/вимога надсилається Порше Лізинг Україна на адресу за зареєстрованим місцезнаходженням лізингоодержувача (для юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців)/ місцем реєстрації (для фізичних осіб). У випадку неотримання лізингоодержувачем повідомлення/вимоги з будь-яких причин, лізингоодержувач вважається належним чином повідомленим на 10 (десятий) календарний день з дня відправлення такого повідомлення, що підтверджується документами з відміткою ДП "Укрпошта" про прийняття повідомлення для відправки.

Сторонами Контракту підписано Графік покриття витрат та виплати лізингових платежів (План відшкодування), надалі - Графік виплати платежів (а.с.24-27, том 1).

Згідно з вказаним Графіком виплати платежів: строк лізингу - 60 місяців; вартість об'єкта лізингу - 77 951,78 USD; авансовий платіж - 23 385,53 USD, обсяг фінансування - 54 566,25 USD.

Лізингові платежі повинні бути сплачені на підставі рахунку Порше Лізинг Україна в гривнях (за відповідним обмінним курсом, що застосовуватиметься до еквівалентів в дол. США, відповідно до пунктів 6.3. та 6.4. Умов) банківським переказом на банківський рахунок Порше Лізинг Україна.

За актом прийому-передачі від 25.10.2013р. до договору позивач передав, а відповідач прийняв об'єкт лізингу - транспортний засіб - Audi Q7 3,0TDI, шасі № НОМЕР_3, двигун № НОМЕР_1, 2013 року виробництва, реєстраційний знак НОМЕР_2, колір білий, новий (а.с.40, том 1).

Згідно з вказаним актом вартість об'єкта лізингу - 638503, 03 грн., авансовий платіж - 191550, 88 грн., обсяг фінансування 351176, 67 грн., залишкова вартість 95775, 48 грн., щомісячний платіж - 12113, 01 грн., адміністративні витрати - 9577, 57 грн. У примітці до цього пункту акту зазначено "включаючи ПДВ".

05.05.2015р. між сторонам підписано додаткову угоду №1/1 до договору, згідно якої сторони домовилися змінити строк дії лізингу та внести зміни до граф контракту кількість лізингових платежів , строк лізингу та лізинговий платіж : з 05.05.2015р. кількість лізингових платежів - 84, строк лізингу - 84 місяці, лізинговий платіж еквівалент 1295,60 дол. США. У зв'язку з наведеним, сторонами складений та підписаний новий графік покриття витрат та виплати лізингових платежів (а.с.41-47, том 1).

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач свої зобов'язання по договору виконував належним чином до січня 2016 року, коли почав порушувати умови договору в частині повного та своєчасного внесення лізингових платежів.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором, позивачем, як він зазначає, були надіслані відповідачу наступні нагадування про несплату: перше нагадування від 04.02.2016р. (а.с.51, том 1); друге нагадування від 15.02.2016р. (а.с.52, том 1); третє нагадування від 04.03.2016р. (а.с.54, том 1); нагадування від 15.03.2016р. (а.с.56, том 1).

Разом з нагадуванням від 15.03.2016р. позивачем направлено відповідачу вимогу про сплату заборгованості за договором, повернення об'єкту лізингу та повідомлення про відмову від договору за вих. № 00008574 від 15.03.2016р. (а.с. 58-59).

Відповідно до витягу з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання вказаного поштового відправлення, зазначена вище вимога не була отримана відповідачем, а була повернута на адресу позивача 22.04.2016р. у зв'язку з закінченням встановленого терміну зберігання поштового відправлення (а.с.62, том 1). Об'єкт лізингу позивачу не повернутий, заборгованість не сплачена.

08.06.2016 за зверненням Позивача приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Маринець О.С. було вчинено виконавчий напис № 566 про повернення відповідачем на користь позивача об'єкту лізингу (а.с.63, том 1).

Постановою від 01.07.2016р. в.о. начальника Люботинського міського відділу державної виконавчої служби головного територіального управління юстиції у Харківській області Іськівим Я.В. відкрито виконавче провадження № 51635272 з примусового виконання вказаного виконавчого напису (а.с.64, том 1).

Постановою від 11.07.2016р. в.о. начальника Люботинського міського відділу державної виконавчої служби головного територіального управління юстиції у Харківській області Іськівим Я.В. оголошено розшук майна (а.с.66-67, том 1).

Відповідно до акту приймання-передачі від 14.07.2016р. транспортний засіб - Audi Q7 3,0TDI 2013 р. випуску, шасі № НОМЕР_3, двигун № НОМЕР_1 відповідачем було повернуто позивачу.

Постановою від 14.07.2016р. про закінчення виконавчого провадження (ВП № 51635272), винесеною в.о. начальника Люботинського міського відділу державної виконавчої служби головного територіального управління юстиції у Харківській області Іськівим Я.В. при примусовому виконанні виконавчого напису № 566, виконавче провадження з примусового виконання вказаного виконавчого напису закінчено на підставі пункту 8 частини 1 статті 49, статті 50 Закону України "Про виконавче провадження" у зв'язку з тим, що надійшла заява стягувача з повідомленням про фактичне повернення транспортного засобу, отже вимоги виконавчого документа виконані у повному обсязі (а.с.69-70, том 1).

У зв'язку із неналежним виконанням відповідачем умов договору, позивач звернувся із даним позовом до суду про стягнення лізингових платежів за період з січня по березень 2016 року в сумі 94015, 59 грн., плати за користування об'єктом лізингу в період з квітня по червень 2016 року в сумі 98522, 61 грн., пені в сумі 4732,23 грн., 3% річних в сумі 1694, 68 грн., інфляційних втрат - 3313,14 грн., штрафу за порушення зобов'язань і несплату лізингових платежів згідно виставлених і надісланих рахунків в сумі 1745,49 грн., збитків - 87132,83 грн.

За приписами частини першої статті 292 ГК України лізинг - це господарська діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні за договором лізингу однією стороною (лізингодавцем) у виключне користування другій стороні (лізингоодержувачу) на визначений строк майна, що належить лізингодавцю або набувається ним у власність (господарське відання) за дорученням чи погодженням лізингоодержувача у відповідного постачальника (продавця) майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів.

Згідно зі ст. 806 ЦК України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом (параграф 6. Лізинг) та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом. Особливості окремих видів і форм лізингу встановлюються законом.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про фінансовий лізинг" за договором фінансового лізингу (далі - договір лізингу) лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Статтею 11 Закону України "Про фінансовий лізинг" передбачено, що лізингоодержувач зобов'язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі.

Згідно зі статтею 16 Закону України "Про фінансовий лізинг" сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором. Лізингові платежі можуть включати: а) суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу; б) платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно; в) компенсацію відсотків за кредитом; г) інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов'язані з виконанням договору лізингу.

У статті 2 Закону України "Про фінансовий лізинг" зазначено, що відносини, що виникають у зв'язку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями Цивільного кодексу України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, поставку з урахуванням особливостей, що встановлюються цим Законом.

За договором лізингу майновий інтерес лізингодавця полягає у розміщенні та майбутньому поверненні з прибутком грошових коштів, а майновий інтерес лізингоодержувача - в можливості користуватися та придбати предмет лізингу у власність.

Отже, договір фінансового лізингу поєднує в собі елементи договорів оренди та купівлі-продажу, у зв'язку із цим лізингові платежі включають як плату за надання майна у користування, так і частину покупної плати за надання майна у власність лізингоодержувачу по закінченні дії договору.

Належне виконання лізингоодержувачем обов'язків зі сплати всіх лізингових платежів, передбачених договором лізингу, означає реалізацію ним права на викуп отриманого в лізинг майна.

Відтак, на правовідносини, що складаються між сторонами договору лізингу щодо одержання лізингодавцем лізингових платежів у частині покупної плати за надання майна в майбутньому у власність лізингоодержувача, поширюються загальні положення про купівлю-продаж.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 692 Цивільного кодексу України встановлено, що покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Згідно зі статтею 697 Цивільного кодексу України договором може бути встановлено, що право власності на переданий покупцеві товар зберігається за продавцем до оплати товару або настання інших обставин.

Отже, обов'язок сплатити за товар певну грошову суму виникає у покупця тільки у разі переходу до нього права власності на товар.

Положеннями статті 7 Закону України "Про фінансовий лізинг" передбачено, що лізингоодержувач має право відмовитися від договору лізингу в односторонньому порядку, письмово повідомивши про це лізингодавця, у разі якщо прострочення передачі предмета лізингу становить більше 30 днів, за умови, що договором лізингу не передбачено іншого строку. Лізингоодержувач має право вимагати відшкодування збитків, у тому числі повернення платежів, що були сплачені лізингодавцю до такої відмови. Лізингодавець має право відмовитися від договору лізингу та вимагати повернення предмета лізингу від лізингоодержувача у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо лізингоодержувач не сплатив лізинговий платіж частково або у повному обсязі та прострочення сплати становить більше 30 днів. Стягнення за виконавчим написом нотаріуса провадиться в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження". Відмова від договору лізингу є вчиненою з моменту, коли інша сторона довідалася або могла довідатися про таку відмову.

Згідно зі ст. 214 ЦК України особи, які вчинили дво- або багатосторонній правочин, мають право за взаємною згодою сторін, а також у випадках, передбачених законом, відмовитися від нього, навіть і в тому разі, якщо його умови повністю ними виконані. Правові наслідки відмови від правочину встановлюються законом або домовленістю сторін.

У разі порушення зобов'язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом. Внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання частково або у повному обсязі відповідно змінюються умови зобов'язання або воно припиняється (ст. 615 ЦК України).

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору (п. 1 ч. 1 ст. 611 ЦК України).

Зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим (ч.ч. 1, 3 ст. 651 ЦК України).

У разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються (ч. 2 ст. 653 ЦК України).

Згідно з частиною п'ятою ст. 653 ЦК України, якщо договір змінений або розірваний у зв'язку з істотним порушенням договору однією із сторін, друга сторона може вимагати відшкодування збитків, завданих зміною або розірванням договору.

Відповідно до статті 10 Закону України "Про фінансовий лізинг" лізингодавець має право вимагати розірвання договору та повернення предмета лізингу у передбачених законом та договором випадках, а відповідно до статті 11 Закону України "Про фінансовий лізинг" лізингоодержувач зобов'язаний у разі закінчення строку лізингу, а також у разі дострокового розірвання договору лізингу та в інших випадках дострокового повернення предмета лізингу - повернути предмет лізингу у стані, в якому його було прийнято у володіння, з урахуванням нормального зносу, або у стані, обумовленому договором.

За положеннями пунктів 5, 6 частини першої статті 10 Закону України "Про фінансовий лізинг", лізингодавець має право стягувати з лізингоодержувача прострочену заборгованість у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса; вимагати від лізингоодержувача відшкодування збитків відповідно до закону та договору.

Враховуючи наведені вище обставини, а також положення договору щодо моменту розірвання договору (на 10 робочий день з дня надіслання письмового повідомлення стороною), дату відправлення вимоги про розірвання договору (18.03.2016р), апеляційний суд доходить висновку, що договір є розірваним у позасудовому порядку з 01.04.2016р. у зв'язку з відмовою Позивача від договору.

Згідно умов договору фінансового лізингу (пункт 6.5. Загальних комерційних умов), строк оплати лізингових платежів за період з січня 2016 року по березень 2016 року є таким, що настав. Матеріалами справи підтверджується наявність заборгованості, яка складається з наступних сум: 27123,78 грн. - залишкова частина лізингового платежу за січень 2016 року; 32992,45 грн. - лізинговий платіж за лютий 2016 року; 33 899,36 грн. - лізинговий платіж за березень 2016 року.

Доказів сплати лізингових платежів за період з січня 2016 року по березень 2016 року відповідачем суду не надано, доводи щодо необґрунтованості нарахованих платежів є безпідставними, оскільки розрахунок здійснений за умовами договору згідно узгодженого графіку та курсу долара США на робочий день, що передував дню виставлення рахунка.

Таким чином, судом першої інстанції правомірно задоволені позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за лізинговими платежами у сумі 94015,59 грн.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

Згідно з частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

У відповідності до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно зі статтями 1 та 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Так, у випадку прострочення сплати лізингового платежу та/або будь-якого іншого платежу за контрактом, до наймача, відповідно до пункту 8.2. Загальних комерційних умов, застосовуються наступні санкції:

- пеня у розмірі 10% річних від вчасно невиплаченої суми за кожен день затримки до моменту повної виплати орендного платежу та/або будь-якого іншого платежу (пункт 8.2.1. Загальних комерційних умов).

На підставі вказаного пункту договору, з урахуванням того, відповідачем порушені зобов'язання за договором, позивачем була нарахована пеня за прострочення виконання грошового зобов'язання за загальний період з 16.01.2016р. по 16.09.2016р. в сумі 4732,23 грн., яку він просив стягнути відповідно до наведеного в позові розрахунку. Судом першої інстанції розрахунок визнаний вірним, із чим не погоджується суд апеляційної інстанції, бо при розрахунку не було враховано кількість днів у 2016 році (366 днів, а не 365), тому пеня у загальній сумі за прострочення зобов'язань січень - березень 2016 року буде складати 4719,30 грн. Рішення в цій частині підлягає зміні.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи вищевикладене та у зв'язку з простроченням відповідачем виконання зобов'язання щодо своєчасного внесення лізингових платежів, позивачем на підставі статті 625 Цивільного кодексу України були розраховані та заявлені до стягнення інфляційні втрати за загальний період з січня по жовтень 2016 року у сумі 3313,14 грн., а також 3% річних за загальний період прострочення з 16.01.2016р. по 03.10.2016р. у сумі 1694,68 грн., які він просив стягнути з відповідача відповідно до здійсненого розрахунку (а.с. 15,16, том 1).

Враховуючи, що при розрахунку 3% річних позивачем помилково взято 365 днів у році замість 366, розрахунок є неточним. 3% річних за загальний період з 16.01.2016р. по 03.10.2016р. у сукупності по кожній частині боргу будуть становити 1690,04 грн. Рішення суду в цій частині підлягає зміні.

Інфляційні втрати за заявлений позивачем період з січня 2016 року по вересень 2016 року підлягають задоволенню в межах заявленої доо стягнення суми - 3313,14 грн. та вірно стягнуті судом першої інстанції.

Пунктом 8.2.2. Загальних комерційних умов передбачено, що у випадку прострочення сплати платежу до лізингоодержувача застосовуються штрафні санкції за вимоги щодо сплати, надіслані Порше Лізинг Україна відповідно до пункту 8.3.1. Загальних комерційних умов: еквівалент 15 доларів США за першу вимогу, еквівалент 20 доларів США за другу вимогу, еквівалент 25 доларів США за третю вимогу.

Вищезазначені штрафні санкції підлягають виплаті Лізингоодержувачем упродовж 10 робочих днів після надіслання відповідної вимоги Порше Лізинг Україна, незважаючи на можливе розірвання Контракту Порше Лізинг Україна.

Позивач на підставі пункту 8.2.2. Загальних комерційних умов заявив до стягнення штраф в розмірі 1 745 грн. 49 коп. за вимоги, надіслані на адресу відповідача, а саме:

- перше нагадування від 04.02.2016р. (а.с.51);

- друге нагадування від 15.02.2016р. (а.с.52);

- третє нагадування від 04.03.2016р. (а.с.54);

- нагадування від 15.03.2016р. (а.с.56).

Враховуючи те, що матеріали справи не містять належних доказів направлення на адресу відповідача нагадувань від 04.02.2016р., 15.02.2016р., 04.03.2016р. та від 15.03.2016р., позовні вимоги про стягнення штрафу в сумі 1745 грн. 49 коп. правомірно залишені судом першої інстанції без задоволення.

Щодо вимог про стягнення 98522,61 грн. плати за фактичний час користування об'єктом лізингу апеляційний суд зазначає таке.

Договір фінансового лізингу поєднує в собі елементи договорів оренди та купівлі-продажу, у зв'язку із цим лізингові платежі включають як плату за надання майна у користування, так і частину покупної плати за надання майна у власність лізингоодержувачу по закінченні дії договору.

Як зазначалося вище, кожен лізинговий платіж складається з відсотків (процентів) за користування об'єктом лізингу, комісії та відшкодування частини вартості об'єкта лізингу.

Належне виконання лізингоодержувачем обов'язків зі сплати всіх лізингових платежів, передбачених договором лізингу, означає реалізацію ним права на викуп отриманого в лізинг майна.

Наслідком розірвання договору є відсутність у позивача обов'язку надати предмет лізингу у майбутньому у власність відповідача і, відповідно, відсутність права вимагати його оплати.

Таким чином, оскільки право власності на предмет лізингу від позивача до відповідача не перейшло, позовні вимоги щодо стягнення з останнього після розірвання Договору такої складової частини лізингового платежу, як відшкодування вартості цього майна, яке залишилося у власності позивача, є безпідставними.

Як встановлено вище, об'єкт лізингу повернутий позивачу 14.07.2016р.

Позивач не зазнав збитків (упущеної вигоди) в частині такої складової лізингового платежу як відшкодування вартості майна, оскільки об'єкт лізингу повернуто відповідачем позивачу. Вказане узгоджується з правовою позицією, викладеною Вищим господарським судом України у постанові від 29.12.2015 р. по справі № 911/1623/15 від 31.10.2016р. у справі № 912/484/16.

Зазначені обставини не були враховані місцевим господарським судом при прийнятті рішення у справі у цій частині.

Отже, позивач зобов'язаний сплатити на користь відповідача частину лізингового платежу за користування об'єктом лізингу - комісію та проценти за користування об'єктом лізингу:

за квітень 2016 року у сумі 19417,92 грн. (750,77 х 25,864);

за травень 2016 року у сумі 18746,30 грн. (746,27 х 25,120);

за червень 2016 року у сумі 18536,08 грн (741,74х 24,990).

Враховуючи, що відповідач безпідставно утримував об'єкт лізингу після розірвання Договору та неправомірно продовжував користуватися об'єктом лізингу до 14.07.2016р., апеляційний господарський суд вбачає повний склад господарського правопорушення для стягнення плати за час користування об'єктом лізингу, що є збитками, яких зазнав позивач (упущеної вигоди) у сумі 56700,30 грн (19417,92 + 18746,30 + 18536,08).

Тобто, є правомірними та підлягають задоволенню позовні вимоги щодо стягнення з відповідача на користь позивача збитків (плати за фактичний час користування об'єктом лізингу) у сумі 56700,30 грн.

Відповідно до частини першої статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода) (ч. 2 ст. 22 ЦК України).

Особливості регулювання майнових відносин суб'єктів господарювання визначаються Господарським кодексом України (ч. 2 ст. 4 ГК України).

За приписами ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором (ч. 1); застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання (ч. 2); господарсько-правова відповідальність базується на принципах, згідно з якими, зокрема, потерпіла сторона має право на відшкодування збитків незалежно від того, чи є застереження про це в договорі (ч. 3).

Згідно з частиною другою статті 217 ГК України відшкодування збитків є видом господарських санкцій у сфері господарювання.

Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання (ч. 1 ст. 218 ГК України).

Відповідно до ст. 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Частина перша статті 225 Господарського кодексу України передбачає, що до складу збитків, які підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною.

Враховуючи положення статті 224 ГК України, підставою для застосування відповідальності у вигляді відшкодування збитків є повний склад господарського правопорушення, як-то: неправомірна (протиправна) діяльність (бездіяльність) учасника господарських відносин, збитки, як результат такої діяльності, причинний зв'язок між неправомірною (протиправною) діяльністю (бездіяльністю) учасника господарських відносин та збитками, вина учасника господарських відносин.

Щодо спірних відносин, слід довести, що протиправні дії чи бездіяльність відповідача є причиною, а збитки, які виникли у позивача, - безумовним наслідком такої протиправної поведінки.

Отже, заявляючи позовні вимоги про стягнення збитків, позивач має довести вищезазначені умови в порядку статті 33 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Позивач просить стягнути з відповідача збитки (реальні збитки) у сумі 87132,83 грн., які складаються з: 3 900,00 грн. з урахуванням податку на додану вартість (3 250,00 грн. без ПДВ) - плата за вчинення виконавчого напису нотаріусом; 508,13 грн. - витрат на оплату послуг Товариства з обмеженою відповідальністю "Кредитекспрес Ел.Ел.Сі" по сприянню погашення заборгованості за договором доручення від 12.06.2012р.; 76724,70 грн. - витрат на оплату послуг Товариства з обмеженою відповідальністю "Дельта М Юкрейн", наданих за договором про надання послуг з повернення майна (об'єктів лізингу) від 03.02.2011р.; 6 000,00 грн. (з урахуванням податку на додану вартість) - витрат на послуги Товариства з обмеженою відповідальністю "Юридична фірма Вернер".

В обґрунтування вимог про стягнення реальних збитків, завданих порушенням відповідачем своїх зобов'язань за договором, у сумі 87132,83 грн. позивач посилається на ті обставини, що у зв'язку з протиправною поведінкою відповідача, явним небажанням відповідача виконувати умови договору, неможливістю за рахунок власних виробничих ресурсів стягнути заборгованість та повернути об'єкт лізингу, з метою забезпечення виконання зобов'язань за договором позивач був вимушений звернутись до спеціалізованих організацій з метою надання послуг з повернення заборгованості, вчинення виконавчого напису нотаріуса, відкриття виконавчого провадження та супроводження повернення об'єкта лізингу, а також юридичного консультування, підготовки процесуальних документів та представництва інтересів позивача в суді. Як на підставу стягнення зазначених вище реальних збитків позивач посилається також на п. 12.10. Умов.

Згідно з п. 8.2.3. Умов у випадку прострочення сплати платежу до лізингоодержувача застосовуються, зокрема, такі санкції: компенсація будь-яких витрат, понесених лізингодавцем, та/або винагороди, включаючи, окрім іншого, гонорари юристам, судові та позасудові витрати, нараховані/виплачені з метою відшкодування сум, не виплачених лізингоодержувачем у відповідності до Контракту. Вищезазначені санкції підлягають сплаті лізингоодержувачем впродовж 10-ти робочих днів після надіслання відповідної вимоги лізингодавцем, незважаючи на можливе розірвання контракту лізингодавцем.

Будь-які збитки, завдані невиконанням або неналежним виконанням стороною своїх зобов'язань за Контрактом, підлягають відшкодуванню у повному обсязі додатково до штрафних санкцій, передбачених Контрактом (п. 8.6 Умов).

Судом першої інстанції вірно звернуто увагу сторін та зазначено, що оскільки позивачем заявлено до стягнення саме понесені ним витрати, а не вартість послуг, відсутні підстави для збільшення суми витрат на розмір податку на додану вартість, до того ж доказів оплати зазначених сум податку позивачем суду не надано.

Вказане узгоджується з правовою позицією, якої дійшов Вищий господарський суд України у постановах від 12.07.2016р. у справі № 907/612/15 та від 26.04.2016р. у справі № 902/823/15.

Суд першої інстанції також дійшов вірного висновку про необґрунтованість вимог щодо стягнення 508,13 грн. витрат на оплату послуг Товариства з обмеженою відповідальністю "Кредитекспрес Ел.Ел.Сі" по сприянню погашення заборгованості за договором доручення від 12.06.2012р., на підтвердження яких позивач надав договір доручення від 12.06.2012р., акт приймання-передачі виконаних робіт від 30.10.2015р., реєстр погашення заборгованості за жовтень 2015 року, рахунок-фактуру № СФ-0000702 від 30.10.2015р., платіжне доручення № 50025719 від 05.11.2015р. на суму 36767,62 грн. В матеріалах справи не містяться належні докази наявності заборгованості відповідача у 2015 році, докази її сплати відповідачем із простроченням внаслідок дій Товариства з обмеженою відповідальністю "Кредитекспрес Ел.Ел.Сі", а отже, судом вірно зазначено про відсутність правових підстав для стягнення збитків в сумі 508,13 грн., як і про стягнення збитків в сумі 6000,00 грн, реальне понесення яких позивачем не доведено.

На підтвердження витрат у сумі 76724,70 грн позивач надав договір про надання послуг з повернення майна (об'єктів лізингу) від 03.02.2011р., акт приймання-передачі наданих послуг від 18.07.2016р., рахунок на оплату № 54 від 18.07.2016, платіжне доручення № 50031487 від 20.07.2016р. на суму 76724,70 грн. (а.с. 82-92, том 1).

Разом з тим, як вірно зазначено судом першої інстанції, акт приймання - передачі наданих послуг № 20 від 18.07.2016р. містить загальне формулювання наданих послуг щодо боржника - Товариства з обмеженою відповідальністю "Хімпромресурси-ЛД", без конкретного обґрунтованого переліку вчинених дій, що б дозволяло зробити висновок щодо обґрунтованості витрат в сумі 76724,70 грн. Крім того, як зазначалось вище, об'єкт лізингу був повернутий відповідачем позивачу за актом приймання - передачі раніше - 14.07.2016р. Отже, заявлені збитки у сумі 76724,70 грн, навіть з урахуванням оплати зазначеної суми відповідно до платіжного доручення №50031487 від 20.07.2016р., не можуть вважатися обґрунтованими та доведеними, такими, що понесені позивачем саме внаслідок порушення відповідачем умов договору (відсутній склад цивільного правопорушення). Судом правомірно відмовлено у стягненні збитків в сумі 76724,70 грн.

Поряд з цим, пунктом 4.4. Умов передбачено, що лізингоодержувач покриває всі витрати, понесені в результаті експлуатації об'єкта лізингу, включаючи, але не обмежуючись витратами, що можуть бути понесені внаслідок дотримання обґрунтованих вимог лізингодавця щодо експлуатації та/або передання об'єкта лізингу, а у відповідності до п. 12.10. Умов у будь-якому випадку дострокового закінчення строку лізингу/розірвання Контракту лізингодавець прямо зберігає за собою право вимагати додаткових компенсацій, особливо щодо таких фактичних витрат як страхові франшизи, витрати на збут (перепродажна підготовка, оцінка об'єкта лізингу, доставка об'єкта лізингу з метою подальшого продажу, передачі у користування тощо), штрафи, витрати на правову допомогу.

Лізингоодержувач відшкодовує всі та будь-які витрати, понесені лізингодавцем у зв'язку з вилученням (поверненням) об'єкта лізингу, у тому числі витрати, пов'язані із залученням будь-яких третіх осіб, що надають послуги, пов'язані з вилученням об'єкта лізингу (п. 13.5. Умов). Усі збори, податки, гонорари, грошові штрафи та інші витрати, що пов'язані з Контрактом і можуть виникати протягом строку дії Контракту, виплачуються або відшкодовуються виключно лізингоодержувачем (п. 16.1. Умов).

Отже, враховуючи, що лізингоодержувач після розірвання Договору/відмови від Договору не повернув вчасно об'єкт лізингу, позивач намагався самостійно забезпечити виконання зобов'язання з повернення об'єкта лізингу, зокрема, звернувся до Київського міського нотаріального округу для вчинення виконавчого напису.

08.06.2016р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Маринець О.С. було вчинено виконавчий напис Позивачу на заборгованість в сумі 96269,21 грн (№ в реєстрі 566), за яким 01.07.2016р. було відкрито виконавче провадження № 51635272.

Оплата послуг нотаріуса підтверджується платіжним дорученням № 50030986 від 09.06.2016р. на суму 3250,00 грн (а.с. 72, том 1).

Таким чином, апеляційний суд доходить висновку про правомірність стягнення реальних збитків у сумі 3250,00 грн., понесених на вчинення нотаріусом виконавчого напису внаслідок неналежного виконання відповідачем умов договору. Податок на додану вартість, нарахований позивачем на зазначену суму, як було визначено, не підлягає стягненню, оскільки не є витратами, які поніс позивач.

Апеляційний господарський суд відхиляє доводи відповідача, що Договором не визначено, курс якого банку має застосовуватися для розрахунків, оскільки вказані доводи спростовуються змістом п. 6.3. Умов.

Переглядаючи рішення місцевого господарського суду, апеляційний господарський суд враховує, що апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі (ч. 2 ст. 101 ГПК України).

З урахуванням встановлених обставин справи, суд відхиляє доводи позивача та відповідача, які спростовані судом вище.

Судові витрати по справі покладаються на сторони пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст.ст. 101-105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Хімпромресурси-ЛД" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Порше Лізинг Україна" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 30.11.2016 р. у справі №904/9285/16 задовольнити частково.

Рішення господарського суду Дніпропетровськї області від 30.11.2016 р. у справі №904/9285/16 змінити в частині задоволених позовних вимог, стягнення збитків та розподілу судових витрат, виклавши абзац другий резолютивної частини рішення в наступній редакції:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Хімпромресурси-ЛД" (49000, м. Дніпро, проспект Пушкіна, будинок 10; ідентифікаційний код 33420712) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Порше Лізинг Україна" (02152, м. Київ, проспект Павла Тичини, будинок 1-В; ідентифікаційний код 35571472) 94015,59 грн. заборгованості за лізинговими платежами, 56700,30 грн плати за фактичний час користування об'єктом лізингу, 3250,00 грн - реальних збитків, 4719,30 грн - пені, 3313,14 грн. - інфляційних втрат, 1690,04 грн - 3% річних, 2455,33 грн - частину витрат по сплаті судового збору .

В решті рішення суду залишити без змін.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Хімпромресурси-ЛД" (49000, м. Дніпро, проспект Пушкіна, будинок 10; ідентифікаційний код 33420712) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Порше Лізинг Україна" (02152, м. Київ, проспект Павла Тичини, будинок 1-В; ідентифікаційний код 35571472) судовий збір за розгляд апеляційної скарги - 175,83 грн .

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Порше Лізинг Україна" (02152, м. Київ, проспект Павла Тичини, будинок 1-В; ідентифікаційний код 35571472) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Хімпромресурси-ЛД" (49000, м. Дніпро, проспект Пушкіна, будинок 10; ідентифікаційний код 33420712) судовий збір за розгляд апеляційної скарги - 2103,20 грн.

Видачу наказів на виконання даної постанови доручити господарському суду Дніпропетровської області.

Постанова набирає чинності з часу її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України протягом двадцятиденного строку.

Головуючий суддя О.В. Чус

Суддя Л.А. Коваль

Суддя А.Є. Чередко

Повний текст постанови виготовлений 27.03.2017 року.