Рішення

від 21.11.2016 по справі 910/14979/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.11.2016 Справа № 910/14979/16 Суддя Плотницька Н.Б., розглянувши справу

за первісним позовом Приватного підприємства "Полтавський ливарно-механічний завод" доТовариства з обмеженою відповідальністю "Ремсервіс-Оптімум" Товариства з обмеженою відповідальністю "Метінвест-СМЦ" про стягнення 6 864 133 грн 66 коп. та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ремсервіс-Оптімум" до Приватного підприємства "Полтавський ливарно-механічний завод" Товариства з обмеженою відповідальністю "Метінвест-СМЦ" про визнання недійсним договору Представники: від позивача (відповідача-1 за зустрічним позовом): Цицак П.Д. - представник за довіреністю Феленко С.О. - представник за довіреністю від відповідача-1(позивача за зустрічним позовом):Лісовий Д.О.-представник за довіреністю від відповідача-2 (відповідача - 2 за зустрічним позовом): не з'явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

16.08.2016 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Приватного підприємства "Полтавський ливарно-механічний завод" з вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ремсервіс-Оптімум" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Метінвест-СМЦ" про стягнення 6 864 133 грн 66 коп. заборгованості за договором підряду № 2015/22/1 від 03.08.2015.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач-1 в порушення норм чинного законодавства України та укладеного сторонами підряду № 2015/22/1 від 03.08.2015, виконання зобов'язань за яким забезпечено Товариством з обмеженою відповідальністю "Метінвест-СМЦ" на підставі договору поруки № 1 від 20.07.2016, належним чином не виконав взяті на себе зобов'язання, у зв'язку з чим в останнього виникла заборгованість з оплати виконаних робіт у розмірі 6 869 133 грн 66 коп.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.08.2016 порушено провадження у справі № 910/14979/16 та справу призначено до розгляду на 19.09.2016.

19.09.2016 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача-2 надійшла заява про визнання позову.

19.09.2016 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача-1 надійшло клопотання про відкладення розгляду справи та про ознайомлення з матеріалами справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.09.2016 розгляд справи відкладено на 10.10.2016, у зв'язку із задоволенням клопотання відповідача-1 та неявкою в судове засідання представника відповідача-2.

10.10.2016 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва надійшла зустрічна позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Ремсервіс-Оптімум" у справі № 910/14979/16 з вимогами до Приватного підприємства "Полтавський ливарно-механічний завод" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Метінвест-СМЦ" про визнання недійсним договору поруки № 1 від 20.07.2016.

В обґрунтування заявлених зустрічних позовних вимог Товариство з обмеженою відповідальністю "Ремсервіс-Оптімум" зазначає, що договір поруки № 1 від 20.07.2016 є недійсним, у зв'язку з його фіктивністю, оскільки був укладений за відсутності волевиявлення боржника щодо укладення поруки, договір вчинений відповідачам без наміру створення правових наслідків, які обумовлюються ним.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.10.2016 зустрічну позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Ремсервіс Оптімум" у справі № 910/14979/16 з вимогами до Приватного підприємства "Полтавський ливарно-механічний завод" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Метінвест-СМЦ" про визнання договору поруки № 1 від 20.07.2016 недійсним прийнято для спільного розгляду з первісним позовом Приватного підприємства "Полтавський ливарно-механічний завод" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ремсервіс-Оптімум" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Метінвест-СМЦ" про стягнення 6 864 133 грн 66 коп.

10.10.2016 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача-1 за первісним позовом надійшли відзив на позовну заяву, клопотання про витребування доказів.

10.10.2016 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача за первісним позовом надійшли клопотання про долучення документів та додаткові письмові пояснення

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.10.2016 розгляд справи відкладено на 21.11.2016, у зв'язку з неявкою в судове засідання представника відповідача-2 та невиконанням сторонами вимог ухвали суду.

19.10.2016 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача за первісним позовом надійшла заява про ознайомлення з матеріалами справи.

16.11.2016 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача за первісним позовом надійшов відзив на зустрічну позовну заяву.

21.11.2016 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача за первісним позовом надійшло клопотання про долучення документів до матеріалів справи.

21.11.2016 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача-1 за первісним позовом надійшли клопотання про долучення документів до матеріалів справи та про витребування доказів.

Представник відповідача-2 у судове засідання 21.11.2016 не з'явився, клопотань про відкладення розгляду справи не подав, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення № 01030 40190094.

У судове засідання 21.11.2016 з'явились представники позивача та відповідача-1 та надали пояснення по суті справи. Представник позивача за первісним позов в повному обсязі підтримав заявлені позовні вимоги та просить суд їх задовольнити, а також заперечив проти заявлених зустрічних позовних вимог, з підстав викладених у відзиві на позовну заяву.

Представник відповідача-1 за первісним позовом підтримав подане через відділ діловодства суду клопотання про копії договору № 315 від 29.04.2016, укладеного між Приватним підприємством "Полтавський ливарно-механічний завод" та Публічним акціонерним товариством "Північний гірничо-збагачувальний комбінат".

Розглянувши зазначене клопотання суд прийшов до висновку про відмову у його задоволенні, у зв'язку з необґрунтованістю з огляду на те, що факт укладання між Приватним підприємством "Полтавський ливарно-механічний завод" та Публічним акціонерним товариством "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" договору № 315 від 29.04.2016 жодним чином не може спростувати/підтверджувати факт наявності у відповідача-1 пере позивачем заборгованості за договором підряду № 2015/22/1 від 03.08.2015.

Представник відповідача-1 за первісним позовом надав пояснення по суті справи, відповідно до яких заперечує проти заявлених позовних вимог, а також в повному обсязі підтримав заявлені зустрічні позовні вимоги.

У судовому засіданні 21.11.2016 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані суду докази та матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

03.08.2015 між Товариства з обмеженою відповідальністю "Ремсервіс-Оптімум" (замовник за договором) та Приватним підприємством "Полтавський ливарно-механічний завод" (підрядник за договором) укладено договір підряду № 2015/22/1, відповідно до умов якого підрядник зобов'язується на світ ризик виконати роботи по ремонту насосного обладнання, а замовник зобов'язується прийняти виконані роботи та оплатити їх у відповідності до умов договору.

Найменування, перелік, ціна, строки виконання робіт та інші умови за договором вказуються в специфікації (додаток № 1 до договору), яка є невід'ємною частиною договору (пункт 1.2. договору).

Пунктом 11.3 договору сторони погодили, що договір вступає в силу з моменту його підписання обома сторони і діє до 31.12.2015. Закінчення строку дії договору не звільняє сторін від виконання тих зобов'язань, які залишились невиконаними.

Відповідно до пункту 2.1 договору загальна вартість робіт по договору складається з вартості всіх специфікації, які є невід'ємною частиною договору.

Згідно з пунктом 2.5 договору оплата замовником вартості виконаних робіт підрядником робіт здійснюється після підписання сторонами акту здачі-приймання виконаних робіт на підставі рахунку підрядника.

У відповідності до пункту 2.6 договору оплата виконаних робіт здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок підрядника в строк зазначений в специфікації.

Положення розділу 6 договору сторони визначили умови здачі та приймання робіт, а саме сторони погодили, що обладнання, яке підлягає ремонту, передається представнику замовника за актом прийому-передачі. відремонтоване обладнання повертається представнику замовника за актом приймання-передачі (пункт 6.1. договору). Акт приймання виконаних робіт підписується на підставі складеного акту випробування обладнання на протязі трьох робочих днів (пункт 6.3 договору). При неможливості виконати випробування роботи обладнання протягом 45 календарних днів, таке обладнання вважається прийнятим і замовник підписує акт здачі - приймання виконаних робіт з позначкою про те, що випробування обладнання не проводилось (пункт 6.4 договору). При виявленні в процесі випробування істотних недоліків, які виникли з вини підрядника, замовник не підписує акт, повідомляє підрядника з наданням протягом 10 календарних днів мотивованої відмови в письмовій формі (пункт 6. 5 договору).

Між сторонами були підписані специфікації № 1 від 03.08.2015, № 2 від 01.0.2015 та № 3 від 15.09.2015 до договору підряду № 2015/22/1 від 03.08.2015 щодо визначення найменування, переліку, ціни та строків виконання робіт за договором.

У відповідно до положень пунктів 4 та 5 специфікації до договору сторони погодили строк виконання робіт - протягом 60 календарних днів від дати передачі обладнання підрядника за актом прийому-передачі, а також строк оплати - в течение 60 календарных дней с момента получения счета на оплату.

Відповідно до пункту 7 специфікацій до договору передбачено, що транспортні витрати по доставці обладнання до місця проведення робіт і повернення замовнику проводиться силами і за рахунок підрядника.

З метою забезпечення виконання вказного пунтку договору 04.01.2012 між Приватним підприємством "Полтавський ливарно-механічний завод" (замовник) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 (перевізник) було укладено договір № 12 про надання транспортно-експедиційних послуг та договір № 2016/6 про перевезення вантажу автомобільним транспортом.

Дослідивши зміст укладеного договору, суд дійшов до висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором підряду.

Відповідно до норм статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Згідно зі статтею 843 Цивільного кодексу України у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення. Ціна роботи у договорі підряду включає відшкодування витрат підрядника та плату за виконану ним роботу.

Стаття 853 Цивільного кодексу України встановлює обов'язок замовника прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові, в іншому випадку він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Відповідно до частини 4 статті 882 Цивільного кодексу України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною. Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору підряду № 2015/22/1 від 03.08.2015, відповідачем-1 було передано, а позивачем прийнято насосне обладнання для проведення ремонтних робіт, що підтверджується наявними в матеріалах справи підписаними представниками та скріпленими печатками сторін актами з відомостями комплектності та товарно-транспортними накладними, а саме: акт приймання-передачі обладнання № 1 від 19.08.2015 з відомостями комплектності, ттн № 19-08 від 19.08.2015; акт приймання-передачі обладнання на сервісне обслуговування № 10 від 09.10.2015 з відомостями комплектності; акт приймання-передачі обладнання в ремонт № 13 від 28.10.15, ттн від 28.10.2015; акт приймання-передачі обладнання в ремонт № 14 від 06.11.2015 з відомостями комплектності, ттн № Д2-002 від 06.11.2015; акт приймання-передачі обладнання в ремонт № 15 від 20.11.15 з відомостями комплектності, ттн № Д2-003 від 20.11.2015; акт приймання-передачі обладнання в ремонт № 16 від 30.11.2015 з відомостями комплектності, ттн № Д2-004 від 30.11.2015; акт приймання-передачі обладнання в ремонт № 17 від 07.12.2015 з відомостями комплектності, ттн № Д2-005 від 07.12.2015; акт приймання-передачі обладнання в ремонт № 18 від 21.12.2015 з відомостями комплектності, ттн № Д2-006 від 21.12.2015; акт приймання-передачі обладнання в ремонт № 19 від 23.12.2015 з відомостями комплектності, ттн № Д2-007 від 23.12.2015; акт приймання-передачі обладнання в ремонт № 22 від 02.02.2016 з відомостями комплектності, ттн № Д2-003 від 02.02.2016; акт приймання-передачі обладнання в ремонт № 23 від 12.02.2016 з відомостями комплектності, ттн № Д2-003 від 12.02.2016; акт приймання-передачі обладнання в ремонт № 24 від 29.02.2016 з відомостями комплектності, ттн №Д2-004 від 29.02.2016; відомостями комплектності, ттн №Д2-004 від 29.02.2016; акт приймання-передачі обладнання в ремонт № 25 від 11.03.2016 з відомостями комплектності, ттн №Д2-005 від 11.03.2016 акт приймання-передачі обладнання в ремонт № 26 від 16.03.2016; акт приймання-передачі обладнання в ремонт № 32 від 08.04.2016 з відомостями комплектності, ттн №Д2-007 від 08.04.2016; акт приймання-передачі обладнання в ремонт № 36 від 29.04.2016, ттн № Д2- 008 від 29.04.2016; акт приймання-передачі обладнання в ремонт №37 від 29.04.2016. Отримані на ремонт насоси були відремонтовані, що підтверджується актами списання товарів № 1122 від 31.12.2015, № 143 від 29.02.2016, № 144 від 29.02.2016, № 138 від 29.02.2016, № 378 від 30.04.2016, № 375 від 30.04.2016, № 376 від 30.04.2016, № 377 від 30.04.2016.

Судом встановлено, що на виконання умов договору умов договору підряду № 2015/22/1 від 03.08.2015 позивачем було проведено роботи по ремонту переданого відповідачем-1 обладнання на загальну суму 23 644 133 грн 66 коп. Факт, обсяги та вартість виконаних робіт підтверджується доданими до матеріалів справи доказами, а саме:

за актом надання послуг № л000000569 від 31.12.2015 (ремонт насосу VASA 507 (8 шт.)) на загальну суму 1 914 624 грн 00 коп. проведення робіт по ремонту підтверджується Актом списання товарів №1122 від 31.12.2015, а також актами приймання-передачі обладнання № 21 від 03.12.2015, № 22 від 04.12.2015, № 23 від 10.12.2015, №24 від 18.12.2015, № 25 від 29.12.2015, доставка відремонтованого обладнання здійснювалась за ттн №18 від 03.12.2015, №19 від 04.12.2015, № 20 від 10.12.2015, № 21 від 18.12.2015, №22 від 29.12.2015;

за актом надання послуг № 55 від 03.03.2016 (ремонт насосу VASA 7010 (2 шт.) на загальну суму 870 120 грн 00 коп. виконання робіт по ремонту насосу підтверджується актом списання товарів № 143 від 29.02.2016, №144 від 29.02.2016, отримання відремонтованих насосів VASA 7010 (2 шт.)) підтверджується актами приймання-передачі обладнання № 29 від 04.02.2016, № 30 від 11.02.2016, доставка відремонтованих насосів підтверджується ттн № 25 від 11.02.2016, № 26 від 11.02.2016;

за актом надання послуг № 104 від 03.03.2016 (ремонт насосу VASA 507 (1 шт.)) на загальну суму 199 440 грн 00 коп. отримання відремонтованого насосу VASA 507 (1 шт.) підтверджується актом приймання-передачі обладнання № 32 від 26.02.2016, Доставка відремонтованого обладнання підтверджується ттн № 28 від 26.02.2016;

за актом надання послуг № 105 від 31.03.2016 (ремонт насоса ORION (1 шт.)) на загальну суму 347 000 грн 00 коп., отримання відремонтованого насосу ORION (1 шт.) підтверджується актом приймання-передачі обладнання № 35 від 18.03.2016, доставка відремонтованого обладнання підтверджується ттн № 31 від 18.03.2016;

за актом надання послуг № 157 від 31.03.2016 (ремонт насоса VASA 7010 (2 шт.) на загальну суму 646 580 грн 00 коп. виконання робіт по ремонту насосу підтверджується актом списання товарів № 138 від 29.02.2016, отримання відремонтованого насосу VASA 7010 (2 шт.)) підтверджується актами приймання-передачі обладнання № 29 від 04.02.2016, № 31 від 18.02.2016, доставка відремонтованого обладнання підтверджується ттн № 25 від 04.02.2016, № 27 від 18.02.2016;

за актом надання послуг №158 від 31.03.2016 (ремонт валово-підшипникового вузла (1 шт.)) на загальну суму 247 539 грн 00 коп. отримання відремонтованого валово-підшипникового вузла підтверджується актом приймання - передачі обладнання № 34 від 11.03.2016, доставка відремонтованого обладнання підтверджується ттн № 30 від 11.03.2016;

за актом надання послуг № 127 від 29.04.2016 (ремонт насосу VASA 507 (3 шт.)) на загальну суму 598 320 грн 00 коп., отримання відремонтованого насосу VASA 507 (3 шт.) підтверджується актами приймання-передачі обладнання № 33 від 03.03.2016, № 35 від 18.03.2016, доставка відремонтованого обладнання підтверджується ттн № 29 від 03.03.2016, № 31 від 18.03.2016;

за актом надання послуг № 161 від 29.04.2016 (ремонт насосу VASA 7010 (2 шт.)) на загальну суму 554 520 грн 00 коп., отримання відремонтованого насосу VASA 7010 (2 шт.) підтверджується актом приймання-передачі обладнання № 33 від 03.03.2016, доставка відремонтованого обладнання підтверджуєтеся ттн № 29 від 03.03.2016;

за актом надання послуг № 180 від 29.04.2016 (ремонт насоса VASA 507 (2 шт.)) на загальну суму 242 800 грн 00 коп., отримання відремонтованого насосу VASA 507 (2 шт.) підтверджується актами приймання-передачі обладнання № 33 від 03.03.2016, № 36 від 30.03.2016, доставка відремонтованого обладнання підтверджується ттн № 29 від 03.03.2016, № 32 від 30.03.2016;

за актом надання послуг № 181 від 29.04.2016 (ремонт насосу VASA 7010 (1 шт.)) на загальну суму 277 260 грн 00 коп., виконання робіт по ремонту насосу підтверджується актом списання товарів № 378 від 30.04.2016, актом приймання-передачі обладнання № 41, доставка відремонтованого обладнання підтверджується ттн № 37 від 08.04.2016;

за актом надання послуг № 182 від 29.04.2016 (ремонт насосу VASA 507 (3 шт.)) на загальну суму 364 00 грн 00 коп., виконання робіт по ремонту насосу підтверджується актом списання товарів № 375 від 30.04.2016, актом приймання-передачі обладнання № 37 від 31.03.2016, № 39, № 40, доставка відремонтованого обладнання підтверджується ттн № 33 від 03.03.2016, № 35 від 14.04.2016, № 36 від 19.04.2016;

за актом надання послуг № 183 від 29.04.2016 (ремонт насосу VASA 7010 (3 шт.)) на загальну суму 216 852 грн 00 коп., виконання робіт по ремонту насосу підтверджується актом списання товарів № 376 від 30.04.2016, отримання відремонтованого насосу VASA 7010 (3 шт.) підтверджується актом приймання-передачі обладнання № 37 від 31.03.2016, № 38, доставка відремонтованого обладнання підтверджується ттн № 33 від 03.03.2016, № 34 від 07.04.2016;

за актом надання послуг № 184 від 29.04.2016 передбачено виконання ремонту насоса VASA 507 (1 шт.)) на загальну суму 182 218 грн 27 коп., виконання робіт по ремонту насосу підтверджується актом списання товарів № 377 від 30.04.2016, актом приймання-передачі обладнання № 41, доставка відремонтованого обладнання підтверджується ттн № 37 від 28.04.2016.

Крім того, отримані на ремонт позивачем насоси були відремонтовані, що підтверджується актами списання товарів № 1122 від 31.12.2015, № 143 від 29.02.2016, № 144 від 29.02.2016, № 138 від 29.02.2016, № 378 від 30.04.2016, № 375 від 30.04.2016, № 376 від 30.04.2016, № 377 від 30.04.2016.

Повернення позивачем відремонтованого обладнання відповідачу за договором підряду № 2015/22/1 від 03.08.2015 підтверджується наступними товарно-транспортними документами, а саме: № 18 від 03.12.2015, № 19 від 04.12.2015, № 20 від 10.12.2015, № 21 від 18.12.2015, № 22 від 29.12.2015, № 25 від 04.02.2016, № 26 від 11.02.2016, № 27 від 18.02.2016, № 28 від 26.02.2016, № 29 від 03.03.2016, № 30 від 11.03.2016, № 31 від 18.03.2016, № 32 від 30.03.2016, № 33 від 01.04.2016, № 34 від 07.04.2016, № 35 від 14.04.2016, № 36 від 19.04.2016, № 37 від 28.04.2016. Як вбачається з пояснень позивача, разом з відремонтованим обладнанням до відповідача-1 були направлені також оригінали актів приймання-передачі відремонтованого обладнання, а також оригінали актів здачі-приймання виконаних робіт (наданих послуг) і оригінали рахунків на оплату за виконані роботи. Оригінали актів виконаних робіт разом з рахунками були направлені на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ремсервіс-Оптімум" 13.06.2016 також кур'єрською доставкою, що підтверджується описом вкладення. Крім цього, 21.06.2016 разом з вимогою про сплату заборгованості від 21.06.2016 були направлені на адресу відповідача-1 оригінали актів виконаних робіт з рахунками, що підтверджується описом поштового відправлення, а також квитанцією від 21.06.2016.

Як вбачається з матеріалів справи, акти надання послуг (здачі-приймання виконаних робіт) № л000000569 від 31.12.2015 на суму 1 914 624 грн 00 коп., № 61 від 15.02.2016 на суму 1 260 702 грн 00 коп., № 55 від 03.03.2016 на суму 870 120 грн 00 коп., № 104 від 03.03.2016 на суму 199 440 грн 00 коп., № 105 від 31.03.2016 на суму 347 000 грн 00 коп., № 157 від 31.03.2016 на суму 646 580 грн 00 коп., № 158 від 31.03.2016 на суму 247 539 грн 00 коп., № 161 від 29.04.2016 на суму 554 520 грн 00 коп., № 127 від 29.04.2016 на суму 598 320 грн 00 коп., № 180 від 29.04.2016 на суму 242 800 грн 00 коп., № 181 від 29.04.2016 на суму 277 260 грн 00 коп., № 182 від 29.04.2016 на суму 364 200 грн 00 коп., № 183 від 29.04.2016 на суму 216 852 грн 00 коп., № 184 від 29.04.2016 на суму 182 218 грн 27 коп. не підписані відповідачем-1, проте у відповідності до умов договору оплата робіт не ставиться в залежність від підписання/не підписання акти надання послуг (здачі-приймання виконаних робіт).

Крім того, судом встановлено, що відповідачем-1 не надано вмотивованої письмової відмови від підписання актів надання послуг (здачі-приймання виконаних робіт), у зв'язку з чим вказані акти надання послуг (здачі-приймання виконаних робіт) за договором підряду № 2015/22/1 від 03.08.2015 вважаються підписаними відповідачем, а виконані роботи такими, що прийняті в повному обсязі.

Відповідач в порушення умов договору та норм чинного законодавства належним чином не виконав взяті на себе зобов'язання з повної та своєчасної оплати виконаних робіт, а саме відповідачем було частково оплачено виконані роботи у розмірі 16 780 000 грн 00 коп., що підтверджується наявними в матеріалами справи банківськими виписками, у зв'язку з чим в останнього виникла заборгованість у розмірі 6 864 133 грн 66 коп.

Оцінюючи подані позивачем та відповідачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Твердження відповідача-1, викладені у відзиві на позовну заяву, щодо відсутності в останнього обов'язку щодо сплати виконаних робіт за актом надання послуг (здачі-приймання виконаних робіт) № л000000569 від 31.12.2015 на суму 1 914 624 грн 00 коп., у зв'язку із здійснення позивачем гарантійного ремонту відповідно до розділу 7 договору підряду, не приймаються судом до уваги, оскільки відповідачем-1 не надано суду акту розслідування причин виходу з ладу насосу VASA 507, який, у відповідності до розділу 7 договору оформляється за участю представників підрядника і замовника при виході з ладу обладнання в гарантійний період.

Також, суд з урахуванням заперечення позивача щодо зміни призначення платежів, не приймає до уваги твердження відповідача-1 щодо того, що листами щодо уточнення призначення платежу від 17.06.2016 № 49/1, № 50/1, № 50/2, № 50/3, № 50/4 сторонами було змінено призначення платежу за платіжними дорученнями № 972, № 967, № 965, № 971, № 970,№ 966, № 968, № 969 від 23.03.16, № 887, № 884, № 883, № 885 від 29.02.2016 № 874, № 872, № 873 від 23.02.2016, № 851, № 852, № 853, № 854 від 19.02.2016, № 920, № 916, № 918, № 915, № 914, № 913, № 917, № 919 від 10.03.2016 на загальну суму 3 500 000 грн 00 коп. та зараховану дану суму в рахунок погашення заборгованості за договором підряду № 2015/22/1 від 03.08.2015, оскільки відповідальність за правильність визначення призначення платежу і спрямування сплати коштів несе платник, відповідно відповідальність за неправильне спрямування коштів за одним договором і їх фактична несплата за іншим договором, покладається на платник. Крім того, відповідач-1 не позбавлений права звернутися до суду з окремим позовом про стягнення вказаних коштів в порядку статті 1212 Цивільного кодексу України.

У відзиві на позовну заяву відповідач-1 вказує на те, що дія договору підряду № 2015/22/1 від 03.08.2015 закінчилася 31.12.2015, інших специфікацій ніж №№ 1-3 до договору між сторонами не підписувалися, у зв'язку з чим після 31.12.2015 між сторонами відсутні будь-які господарські зобов'язання, проте зазначені твердження суд не приймає до уваги, оскільки в матеріалах справи наявні підписані відповідачаем-1 акти приймання-передачі обладнання в ремонт за договором підряду № 2015/22/1 від 03.08.2015 за період з 31.12.2015 по 29.04.2016. Крім того, пунктом 11.3 договору підряду сторони погодили, що закінчення строку дії договору не звільняє сторін від виконання тих зобов'язань, які залишились невиконаними.

Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З огляду на вищенаведене та встановленням факту невиконання відповідачем обов'язку з повної та своєчасної оплати виконаних робіт за договором підряду № 2015/22/1 від 03.08.2015, вимоги позивача про стягнення 6 864 133 грн 66 коп. з відповідача-1 підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до частини 1 статті 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

20.07.2016 між Приватного підприємства "Полтавський ливарно-механічний завод" (кредитор за договором) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Метінвест-СМЦ" (поручитель за договором) укладено договір поруки № 1 (договір поруки), відповідно до умов якого поручитель зобов'язується солідарно відповідати перед кредитором за своєчасне та повне виконання зобов'язань Товариством з обмеженою відповідальністю "Ремсервіс-Оптімум" (код ЄДРПОУ 39037373) (боржник за договором) за договором підряду № 2015/22/1 від 03.08.2015, укладеним між кредитором та боржником включаючи можливу відповідальність за несвоєчасну оплату коштів, сплату пені, процентів та штрафів, передбачених договором підряд.

Цей договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до повного виконання боржником обов'язків за договором підряду № 2015/22/1 від 03.08.2015 та поручителем за цим договором (пункт 4.1. договору поруки).

Згідно з пунктом 2.1. договору поруки у разі невиконання боржником своїх зобов'язань за договором підряду, поручитель на підставі письмового повідомлення кредитора не пізніше двох робочих днів після одержання такого письмового повідомлення погашає за рахунок власних коштів на рахунок кредитора заборгованість за боржника за договором підряду.

У відповідності до пункту 2.3. договору поручитель відповідає перед кредитором за виконання зобов'язань в повному обсязі належним йому на праві власності майном, у тому числі коштами. Однак, відповідальність поручителя обмежується 5 000 грн за зобов'язаннями боржника, включаючи можливу відповідальність за несвоєчасну оплату коштів, сплату пені, процентів та штрафів, передбачених договором підряду, та у будь - якому випадку не може перевищувати зазначену суму.

Згідно з нормами статті 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Відповідно до статті 554 Цивільного кодексу України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Солідарний обов'язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов'язання (стаття 547 Цивільного кодексу України).

Нормами частини 1 та 2 статті 543 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Кредитор, який одержав виконання обов'язку не в повному обсязі від одного із солідарних боржників, має право вимагати недоодержане від решти солідарних боржників.

У зв'язку з невиконанням боржником зобов'язань за договором підряду № 2015/22/1 від 03.08.2015, Приватне підприємство "Полтавський ливарно-механічний завод" пред'явило поручителю вимогу від 21.07.2016 про сплату заборгованості, яка була отримана останнім 22.07.2016, про що свідчить відповідна відмітка. Проте, зазначена вимога залишена поручителем без відповіді та задоволення.

З огляду на вищенаведене та доведення факту наявності у Товариства з обмеженою відповідальністю "Ремсервіс-Оптімум" перед Приватним підприємством "Полтавський ливарно-механічний завод" заборгованості за договором підряду № 2015/22/1 від 03.08.2015, позовні вимоги позивача про солідарне стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ремсервіс-Оптімум" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Метінвест-СМЦ" частини заборгованості у розмірі 5 000 грн 00 коп. визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню

Щодо заявлених зустрічних позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Ремсервіс-Оптімум" до Приватного підприємства "Полтавський ливарно-механічний завод" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Метінвест-СМЦ" про визнання недійсним договору поруки № 1 від 20.07.2016, суд зазначає наступне.

В обґрунтування заявлених зустрічних позовних вимог Товариство з обмеженою відповідальністю "Ремсервіс-Оптімум" зазначає, що договір поруки № 1 від 20.07.2016 є недійсним, у зв'язку з його фіктивністю, оскільки був укладений за відсутності волевиявлення боржника щодо укладення поруки, договір вчинений відповідачам без наміру створення правових наслідків, які обумовлюються ним, а також вказує що сторонами при укладанні оспорюваного договору не досягнуто згоди з усіх істотних умов договору, а саме не визначено розміру зобов'язання.

В силу норм статті 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 7 статті 179 Господарського кодексу України передбачено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Відповідно до частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України одним із способів захисту цивільного права може бути, зокрема, визнання правочину недійсним.

У відповідності до норм статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 Цивільного кодексу України. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно зі статтею 203 Цивільного кодексу України визначено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, а саме: зміст правочину не може суперечити Цивільному кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Загальні підстави і наслідки недійсності правочинів (господарських договорів) встановлені статтями 215, 216 Цивільного кодексу України, статтями 207, 208 Господарського кодексу України. Правила, встановлені цими нормами, повинні застосовуватися господарськими судами в усіх випадках, коли правочин вчинений з порушенням загальних вимог частин першої-третьої, п'ятої статті 203 Цивільного кодексу України і не підпадає під дію інших норм, які встановлюють підстави та наслідки недійсності правочинів, зокрема, статей 228, 229, 230, 232, 234, 235, 1057 1 Цивільного кодексу України, абзацу другого частини шостої статті 29 Закону України "Про приватизацію державного майна", частини другої статті 20 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", частини другої статті 15 Закону України "Про оренду землі", статті 12 Закону України "Про іпотеку", частини другої статті 29 Закону України "Про страхування", статті 78 Закону України "Про банки і банківську діяльність", статті 7 1 Закону України "Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності" тощо.

Отже, вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

У відповідності до стаття 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

В силу припису статті 204 Цивільного кодексу України правомірність правочину презюмується.

Оскільки порука є видом забезпечення виконання зобов'язань і при цьому водночас сама має зобов'язальний, договірний характер, на правовідносини поруки поширюються загальні положення про зобов'язання та про договори (розділи I та II книги 5 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 638 Цивільного кодексу України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди.

Враховуючи характер поруки (похідний, залежний від основного зобов'язання), до істотних умов договору поруки слід віднести:

- визначення зобов'язання, яке забезпечується порукою, його зміст та розмір, зокрема реквізити основного договору, його предмет, строк виконання тощо;

- обсяг відповідальності поручителя, оскільки згідно із частини 2 статті 553 Цивільного кодексу України порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі, а частина 2 статті 554 Цивільного кодексу України встановлено, що поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки;

- відомості про сторони: кредитора і поручителя;

- відомості про боржника (хоча він і не є стороною договору поруки, але згідно із частиною 1 статті 555 Цивільного кодексу України у разі одержання вимоги кредитора поручитель зобов'язаний повідомити про це боржника, а в разі пред'явлення до нього позову - подати клопотання про залучення боржника до участі у справі. До того ж до поручителя, який виконав зобов'язання, забезпечене порукою, переходять усі права кредитора у цьому зобов'язанні, в тому числі й ті, що забезпечували його виконання (частина 2 статті 556 Цивільного кодексу України)).

Таким чином, обсяг зобов'язань поручителя повинен бути визначений умовами договору поруки та узгоджений з умовами кредитного договору. Проте, якщо у договорі поруки не визначено умови забезпечення зобов'язання (розмір і строк виконання зобов'язання, розмір процентів тощо), але з умов договору можливо встановити, яке саме зобов'язання було або буде забезпечене порукою, чи в договорі поруки є посилання на договір, що регулює забезпечене зобов'язання з відповідними умовами, то у такому випадку відсутні підстави для визнання цього договору поруки недійсним.

Судом встановлено, що в пункті 1 договору поруки сторони погодили, що поручитель відповідає за виконання боржником своїх зобов'язань за договором підряду № 2015/22/1 від 03.08.2015, укладеним між Приватним підприємством "Полтавський ливарно-механічний завод" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Метінвест-СМЦ", таким чином відсутні підстави для визнання договору поруки недійсним з огляду на не визначення сторонами усіх істотних умов договору.

Виходячи із норм статті 553 Цивільного кодексу України, договір поруки - двосторонній правочин, для укладення якого достатнім є волевиявлення кредитора і поручителя. Чинним законодавством України також не встановлений обов'язок поручителя попереджати боржника про укладення договору поруки з метою забезпечення виконання його зобов'язань перед кредитором.

Згідно зі статтею 626 Цивільного кодексу України порука створює права для кредитора та обов'язки для поручителя, безпосередньо на права та обов'язки боржника цей вид забезпечення виконання зобов'язань не впливає, оскільки зобов'язання боржника в цьому випадку не встановлюються, не припиняються, не змінюються. Такий висновок зроблений Верховним Судом України у постанові від 20.02.2012 у справі N 6-51цс11.

З урахуванням абзацу першого частини другої статті 207, частини першої статті 547 та статті 553 Цивільного кодексу України договір поруки є чинним за умови його укладення у письмовій формі та підписання кредитором і поручителем.

За загальним правилом, волевиявлення боржника щодо укладення договору поруки не є обов'язковим, а відтак у силу статей 203, 215, 553 Цивільного кодексу України відсутність згоди боржника не є підставою для визнання недійсним договору поруки, укладеного поручителем та кредитором боржника.

Крім того, суд зазначає, що фіктивний правочин (стаття 234 Цивільного кодексу України) є недійсним незалежно від мети його укладення, оскільки сторони не мають на увазі настання правових наслідків, що породжуються відповідним правочином. Таким може бути визнаний будь-який правочин, в тому числі нотаріально посвідчений. Якщо сторонами не вчинено ніяких дій на виконання фіктивного правочину, господарський суд приймає рішення лише про визнання фіктивного правочину недійсним без застосування будь-яких наслідків. У разі коли на виконання правочину було передано якесь майно, такий правочин не може розцінюватися як фіктивний. Саме лише невчинення сторонами тих чи інших дій на виконання правочину не означає його фіктивності. Визнання фіктивного правочину недійсним потребує встановлення господарським судом умислу його сторін.

З урахуванням того, що фіктивний правочин не спрямований на набуття, зміну чи припинення цивільних прав та обов'язків, він не створює цивільно-правових наслідків незалежно від того, чи він був визнаний судом недійсним. Ознака фіктивності має бути притаманна діям усіх сторін правочину. Якщо хоча б одна з них намагалася досягти правового результату, то даний правочин не може визнаватися фіктивним. Позивач, який вимагає визнання правочину недійсним, повинен довести, що всі учасники правочину не мали наміру створити правові наслідки на момент його вчинення.

Судом встановлено, що Приватне підприємство "Полтавський ливарно-механічний завод" звернулось до Товариства з обмеженою відповідальністю "Метінвест-СМЦ" з вимогою від 21.07.2016 про сплату заборгованості, у зв'язку з невиконанням боржником зобов'язань за договором підряду № 2015/22/1 від 03.08.2015, яка була отримана останнім 22.07.2016 про що свідчить відповідна відмітка. Таким чином, кредитором за договором поруки було вчинено дії на виконання договору, а тому даний правочин не може розцінюватися як фіктивний. Крім того, позивачем за зустрічним позовом не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження того, що його учасники не мали наміру створення правових наслідків на момент вчинення оспорюваного правочину.

Згідно з частиною 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Судом встановлено, що позивачем за зустрічним позовом не надано доказів наявності фактичних обставин, які б свідчили про недодержання сторонами вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 Цивільного кодексу України, в момент укладення договору поруки № 1 від 20.07.2016, з огляду на що суд вважає необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Ремсервіс-Оптімум" про визнання недійсним договору поруки № 1 від 20.07.2016, укладеного між Приватним підприємством "Полтавський ливарно-механічний завод" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Метінвест-СМЦ".

Згідно з частиною 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 44, ч. 1 ст. 49, ст.ст. 82, 82-1, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Первісний позов Приватного підприємства "Полтавський ливарно-механічний завод" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ремсервіс-Оптімум" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Метінвест-СМЦ" про стягнення 6 869 133 грн 66 коп. задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ремсервіс-Оптімум" (50007, Дніпропетровська обл., м. Кривий Ріг, вул. Байкальська, буд. 7 З, ідентифікаційний код 39037373) на користь Приватного підприємства "Полтавський ливарно-механічний завод" (36034, Полтавська обл., м. Полтава, вул. Ливарна, буд. 12, ідентифікаційний код 31495420) заборгованість у розмірі 6 859 133 (шість мільйонів вісімсот п'ятдесят дев'ять тисяч сто тридцять три) грн 66 коп. та витрати на судовий збір у розмірі 102 961 (сто дві тисячі дев'ятсот шістдесят одна) грн 25 коп.

3. Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ремсервіс-Оптімум" (50007, Дніпропетровська обл., м. Кривий Ріг, вул. Байкальська, буд. 7 З, ідентифікаційний код 39037373) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Метінвест-СМЦ" (01015, м. Київ, вул. Лейпцизька, буд. 15А, ідентифікаційний код 39037373) на користь Приватного підприємства "Полтавський ливарно-механічний завод" (36034, Полтавська обл., м. Полтава, вул. Ливарна, буд. 12, ідентифікаційний код 31495420) заборгованість у розмірі 5 000 (п'ять тисяч) грн 00 коп.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Метінвест-СМЦ" (01015, м. Київ, вул. Лейпцизька, буд. 15А, ідентифікаційний код 39037373) на користь Приватного підприємства "Полтавський ливарно-механічний завод" (36034, Полтавська обл., м. Полтава, вул. Ливарна, буд. 12, ідентифікаційний код 31495420) витрати на судовий збір у розмірі 0 (нуль) грн 75 коп.

5. В задоволенні зустрічного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Ремсервіс-Оптімум" до Приватного підприємства "Полтавський ливарно-механічний завод" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Метінвест-СМЦ" про визнання недійсним договору поруки № 1 від 20.07.2016 відмовити повністю.

6. Після набрання рішенням законної сили видати накази.

Відповідно до частини 5 статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду шляхом подання, протягом 10 днів з дня складання повного рішення, апеляційної скарги через Господарський суд міста Києва.

Повне рішення складено: 05.12.2016

Суддя Н.Б. Плотницька