Ухвала

від 01.12.2016 по справі 707/2792/15-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/793/2588/16Головуючий по 1 інстанції Василенко В. В. Доповідач в апеляційній інстанції Міщенко С. В.

УХВАЛА

01 грудня 2016 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючогоМіщенка С. В. суддівСіренка Ю. В., Пономаренка В. В. при секретаріГаджієвій Ю. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу ОСОБА_6 на рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 20 жовтня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про поділ спільного майна подружжя, -

в с т а н о в и л а :

У листопаді 2015 року ОСОБА_6 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_7 про поділ спільного майна подружжя.

Свої позовні вимоги мотивував тим, що 29.01.2013 року Шполянським районним судом Черкаської області було розірвано шлюб між ОСОБА_6 та ОСОБА_7 Після розірвання шлюбу сторони домовились, що добровільно поділять все набуте за час шлюбу майно. На початку виконання таких домовленостей відповідач продала спільний будинок, але належну позивачу частину грошових коштів виручених від продажу будинку не передала чим порушила домовленості про розподіл майна і в даний час відповідач відмовляється ділити спільно набуте майно, в результаті чого виник спір щодо порядку поділу майна набутого за час шлюбу.

За час перебування в шлюбі сторонами було придбано наступне майно: автомобіль НОМЕР_1, що зареєстрований на ім'я відповідача; внесок до статутного капіталу товариства з обмеженою відповідальністю «Трансагроресурс», код 15206501, сформований за кошти набуті за час шлюбу і номінальна вартість якого становить 21 094 грн.; житловий будинок по АДРЕСА_1 який був зареєстрований на ім'я відповідача та продано останньою третій особі, після розірвання шлюбу.

Позивач просив суд:

- поділити майно набуте сторонами за час шлюбу та визнати за ОСОБА_7 право власності на автомобіль НОМЕР_1;

- стягнути з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_6 грошову компенсацію половини ринкової вартості автомобіль НОМЕР_1, яка повинна бути визначена судовим експертом;

- стягнути з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_6 грошову компенсацію половини ринкової вартості частки в статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю «Трансагроресурс» (код 25206501), яка повинна бути визначена судовим експертом;

- стягнути з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_6 половину доходу від діяльності товариства з обмеженою відповідальністю «Трансагроресурс» (код 25206501) за останні три роки;

- стягнути з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_6 половину грошової суми отриманої відповідачем від продажу житлового будинку по АДРЕСА_1;

- стягнути з ОСОБА_7 судові витрати по справі.

Під час розгляду справи в судовому засіданні позивач уточнив позовні вимоги та просив суд стягнути з відповідача ОСОБА_7 на його користь:

- 273 886, 76 грн. 1/2 частину від вартості автомобіля НОМЕР_1;

- 10 547 грн., що становить половину статутного фонду ТОВ «Трансагроресурс» засновником якого є відповідач ОСОБА_7;

- 140 000 грн., що становить половину коштів отриманих від продажу спільного будинку.

Рішенням Черкаського районного суд Черкаської області від 20 жовтня 2016 року позов ОСОБА_6 задоволено частково.

Стягнути з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_6 компенсацію за 1/2 частину статутного фонду ТОВ «Трансагроресурс» в сумі 10 547 гривень.

В позові ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про стягнення грошової компенсації за автомобіль Subaru Tribeca, 2010 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_2 та стягнення грошової суми отриманої від продажу будинку - відмовлено.

Залишено автомобіль Subaru Tribeca, 2010 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_2 у спільній частковій власності ОСОБА_6 та ОСОБА_7.

Визнано за ОСОБА_6 та ОСОБА_7 право власності по 1/2 частині автомобіля Subaru Tribeca, 2010 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_2.

Визначено розподіл судових витрат.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції у жовтні 2016 року ОСОБА_6 звернувся з апеляційною скаргою.

Апелянт зазнає, що єдиним умовним зв'язком між відчуженням житлового будинку та виконанням домовленостей про поділ грошових коштів від продажу будинку, між позивачем і відповідачем, суд вважає виписку з банку про перерахування на рахунок та подальшу видачу відповідачу готівкою грошових коштів у сумі 278 600 грн., яка ніяк не може бути належним доказом тій обставині, що відповідач передала позивачу половину грошової суми, отриманої від продажу житлового будинку, як вказує відповідач та її представник.

На думку апелянта такий висновок суду фактично є припущенням, а зазначений документ підтверджує лише факт зняття відповідачем готівкою майже всієї суми, яка була зарахована на її поточний рахунок, за договором купівлі-продажі. Але ніяким чином не підтверджує факт передачі відповідачем позивачу половини грошової суми, отриманої від продажу житлового будинку.

ОСОБА_6 вважає грубим порушенням норм процесуального права відмову в задоволенні клопотання про витребування у ОСОБА_7 письмового документу, що підтверджує передання нею позивачу 1/2 частину грошових коштів від реалізації спільного житлового будинку, обґрунтувавши тим, що ці дані маються в договорі купівлі-продажу житлового будинку від 25.01.2014 року.

Також порушенням судом норм процесуального права, було витребування від ПАТ КБ «Приватбанк» виписок з рахунку відповідача про рух коштів, щодо перерахування останній грошових коштів від продажу будинку та їх подальший рух саме на які суд і посилається в своєму рішенні.

ОСОБА_6 зазначає, що суд помилково, при вирішення питання поділу майна, застосував за аналогією права ст. 365 ЦК України, за якою право на частку припиняється за позовом одного із співвласників, але в даному випадку позивач просив суд не припинити право відповідача на частку автомобіля, а припинити право на свою частку автомобіля і стягнення компенсації її вартості.

Апелянт просить суд:

- скасувати рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 20 жовтня 2016 року в частині відмови в стягненні з відповідача половини грошової суми, отриманої відповідачем від продажу спільного житлового будинку та в частині залишення автомобіля НОМЕР_1 у спільній частковій власності сторін;

- змінити рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 20 жовтня 2016 року в частині вимог щодо стягнення половини грошової суми, отриманої відповідачем від продажу житлового будинку та стягнення компенсації вартості 1/2 частини автомобіля та стягнути з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_6 273 886,76 грн. компенсації вартості 1/2 частини автомобіля НОМЕР_1 та 140 000,00 грн. спільних грошових коштів отриманих відповідачем від продажу спільного житлового будинку по АДРЕСА_1, а решту рішення залишити без змін.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши думку сторін, колегія суддів прийшла до висновку про повернення матеріалів цивільної справи до суду першої інстанції для належного оформлення виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 4 ст. 208 ЦПК України судовий розгляд закінчується ухваленням рішення суду, а у випадках, передбачених статтями 389-6 та 389-11 цього Кодексу, - постановленням ухвали.

Ч. 1 ст.214 ЦПК України визначено питання, які суд вирішує при ухваленні рішення.

У п.13,15 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 N 14 «Про судове рішення у цивільній справі» роз'яснено, що резолютивна частина повинна мати вичерпні, чіткі, безумовні й такі, що випливають зі встановлених фактичних обставин, висновки по суті розглянутих вимог і залежно від характеру справи давати відповіді на інші питання, зазначені у статтях 215 - 217 ЦПК .

У ній, зокрема, має бути зазначено: висновок суду про задоволення позову або відмову в позові повністю чи частково (при відмові в позові слід точно зазначити, кому, відносно кого та в чому відмовлено); висновок суду по суті позовних вимог: які саме права позивача визнано або поновлено; розмір грошових сум чи перелік майна, присуджених стороні; вартість майна, яке належить стягнути з відповідача, якщо при виконанні рішення присудженого майна у наявності не буде; конкретні дії, які відповідач повинен вчинити та на чию користь, або інший передбачений законом спосіб захисту порушеного права; розподіл судових витрат відповідно до вимог статті 88 ЦПК (1618-15); строк і порядок набрання рішенням суду законної сили та його оскарження; у яких межах допускається негайне виконання рішення, коли суд зобов'язаний або має право його допустити.

При об'єднанні в одне провадження кількох вимог або прийнятті зустрічного позову чи позову третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги, має бути сформульовано, що саме ухвалив суд щодо кожної позовної вимоги.

Вирішуючи за позовами про визнання питання про наявність або відсутність тих чи інших правовідносин, суд при задоволенні позову зобов'язаний у необхідних випадках зазначити в резолютивній частині рішення і про ті правові наслідки, які тягне за собою таке визнання (наприклад, про анулювання актового запису про реєстрацію шлюбу в разі визнання його недійсним, анулювання свідоцтва про право власності в разі задоволення позову про витребування майна від добросовісного набувача тощо).

З метою запобігання виникненню неясності при виконанні рішення у його резолютивній частині зазначається точне та повне найменування юридичної особи, прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, відносно яких суд вирішив питання.

Суд не має права вирішувати питання про права та обов'язки осіб, не залучених до участі у справі, оскільки це є порушенням норм процесуального права, які тягнуть за собою безумовне скасування рішення.

Рішення суду ухвалюється, оформлюється письмово і підписується в нарадчій кімнаті суддею, а в разі колегіального розгляду - суддями, які розглядали справу; воно може бути написаним від руки, виконаним машинописним способом чи набране на комп'ютері в одному примірнику. Рішення суду проголошується негайно після закінчення судового розгляду і прилюдно, крім випадків, установлених ЦПК . Вимоги статей 209, 215 та 218 ЦПК щодо порядку ухвалення рішення суду, його змісту, а також проголошення рішення суду як єдиної процесуальної форми вирішення справи є обов'язковими для позовного та окремого провадження.

Датою ухвалення рішення у справі є день його проголошення.

Тому, відповідно до вище зазначеного, суд в резолютивній частині рішення, зазначає «вирішив» питання щодо позовних вимог та відповідно до вимог ч.1 ст. 214 ЦПК України.

Проте з резолютивної частини оскаржуваного рішення суду першої інстанції вбачається, що суд постановляючи рішення допустив описку та зазначив, що не «вирішив» позовні вимоги, а «ухвалив» /а.с. 124/.

Крім того колегією суддів було встановлено, що з уточнених позовних вимог позивача вбачається, що ОСОБА_6 просив суд стягнути з відповідача ОСОБА_7 на його користь:

- 273 886, 76 грн. 1/2 частину від вартості автомобіля НОМЕР_1;

- 10 547 грн., що становить половину статутного фонду ТОВ «Трансагроресурс» засновником якого є відповідач ОСОБА_7;

- 140 000 грн., що становить половину коштів отриманих від продажу спільного будинку. І ці вимоги були предметом судового розгляду та вмотивовані судом при ухваленні рішення.

Проте, в резолютивній частині рішення, суд зазначивши про часткове задоволення позову лише вирішив питання, щодо розподілу автомобілю Subaru Tribeca, 2010 року випуску та статутного фонду ТОЗ «Траненергоресурс», не вирішивши питання, щодо проданого житлового будинку по АДРЕСА_1.

У зв'язку з чим від представника ОСОБА_6 - ОСОБА_8 надійшло клопотання про направлення справи на дооформлення для виправлення описки та вирішення питання про ухвалення додаткового рішення по суті всіх позовних вимог.

Згідно ч. 7 ст. 297 ЦПК України при надходженні неналежно оформленої справи, з нерозглянутими зауваженнями на правильність і повноту фіксування судового процесу технічними засобами або з нерозглянутими письмовими зауваженнями щодо повноти чи неправильності протоколу судового засідання, або без вирішення питання про ухвалення додаткового рішення суддя-доповідач повертає справу до суду першої інстанції, про що постановляє ухвалу із зазначенням строку, протягом якого суд першої інстанції має усунути недоліки.

Згідно з роз'ясненнями, що містяться в пп. 1 п. 9 Постанови Пленуму ВСУ від 24 жовтня 2008 року N 12 «Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку» при вирішенні питання про повернення до суду першої інстанції справи, яка надійшла разом з апеляційною скаргою, для усунення недоліків у її оформленні апеляційні суди повинні враховувати, що перелік недоліків у оформленні справи, про які йдеться в частині четвертій статті 297 ЦПК як про підставу для повернення справи до суду першої інстанції з метою їх усунення, не є вичерпним.

Статтею 220 ЦПК України передбачено, що суд, що ухвалив рішення, може за заявою осіб, які беруть участь у справі, чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:

1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення;

2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної суми грошових коштів, які підлягають стягненню, майно, яке підлягає передачі, або які дії треба виконати;

3) суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 367 цього Кодексу;

4) судом не вирішено питання про судові витрати.

Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення.

Суд ухвалює додаткове рішення після розгляду питання в судовому засіданні з повідомленням сторін. Їх присутність не є обов'язковою.

На додаткове рішення може бути подано скаргу.

Про відмову в ухваленні додаткового рішення суд постановляє ухвалу.

Згідно п. 20 постанови Пленуму ВС України N 14 від 18.12.2009 р. "Про судове рішення в цивільній справі" додаткове рішення може бути ухвалено лише у випадках і за умов, передбачених статтею 220 ЦПК; воно не може змінити суті основного рішення або містити в собі висновки про права та обов'язки осіб, які не брали участі у справі, чи вирішувати вимоги, не досліджені в судовому засіданні.

Додаткове рішення може ухвалити лише той склад суду, що ухвалив рішення в даній справі. В іншому разі особа має право звернутися до суду з тими ж вимогами на загальних підставах.

При порушенні питання про ухвалення додаткового рішення з інших підстав суд ухвалою відмовляє в задоволенні заяви.

У порядку, визначеному статтею 220 ЦПК, може бути ухвалено додаткове рішення й щодо заочного рішення.

Оскарження додаткового рішення провадиться на загальних підставах. Якщо на рішення суду подано апеляційну чи касаційну скаргу і разом із цим порушено питання про ухвалення додаткового рішення, суд повинен спочатку ухвалити додаткове рішення, а потім надсилати справу для перегляду до суду вищої інстанції.

У разі скасування рішення у справі ухвалене додаткове рішення втрачає силу.

Враховуючи встановлені обставини, вимоги ст. 297 ЦПК України, колегія суддів вважає, що дана справа без вирішення судом першої інстанції питання про ухвалення додаткового рішення в частині позовної вимоги щодо житлового будинку по АДРЕСА_1 та виправлення описки в рішенні не може бути розглянута в апеляційному порядку, а тому її необхідно зняти з апеляційного розгляду та направити до суду першої інстанції для дооформлення та ухвалення додаткового рішення.

Керуючись ст. 297 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про поділ спільного майна подружжя - зняти з апеляційного розгляду та повернути до Черкаського районного суду Черкаської області для дооформлення: виправлення описки в рішенні та ухвалення додаткового рішення у справі.

Надати суду строк на усунення недоліків чотирнадцять днів з моменту надходження справи до суду, але не пізніше 20 грудня 2016 року - після чого вказану справу повернути до Апеляційного суду Черкаської області.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий :

Судді :