Рішення

від 29.11.2016 по справі 521/15158/15-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Номер провадження: 22-ц/785/7130/16

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач Процик М. В.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.11.2016 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючої судді Процик М.В.,

суддів Дрішлюка А.І., Сєвєрової Є.С.,

при секретарі Фабіжевській Т.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «БКФ «Базальт», за участю третьої особи: Територіальної державної інспекції з питань праці в Одеській області, про поновлення на роботі та виплату заробітної плати за час вимушеного прогулу,

за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «БКФ «Базальт» на рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 22 серпня 2016 року,-

ВСТАНОВИЛА:

11.09.2015 року ОСОБА_2 звернувся до суду з вищевказаним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «БКФ «Базальт» (далі - ТОВ «БКФ «Базальт»).

23.03.2016 року позивачем було уточнено позовні вимоги, та він просив суд скасувати наказ ТОВ «БКФ «Базальт» від 29.12.2012 року за № 36-К про звільнення, як незаконний і протиправний, поновити його на роботі на посаді електромонтера з 30.12.2012 року до 28.08.2015 року, стягнути з ТОВ «БКФ «Базальт» у зв'язку з затримкою розрахунку на його користь збитки від інфляції за період з 01.01.2013 року по дату ухвалення рішення, а також 3% річних за період з 01.01.2013 року по дату ухвалення рішення, стягнути з ТОВ «БКФ «Базальт» на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 30.12.2012 року до 28.08.2015 року з урахуванням збитків від інфляції та 3% річних; зобов'язати ТОВ «БКФ «Базальт» відшкодувати йому моральну шкоду в розмірі 10000 грн. (т.1 а. с. 136-137)

В обґрунтування позову позивач посилався на незаконність звільнення за прогули, на незаконність затримки виплати заробітної плати, на затримку видачі трудової книжкита на ігнорування підприємством усіх його звернень з приводу порушення трудових прав.

Позивач та його представник вказували, що лише 26.08.2015 року позивач зміг отримати повний розрахунок у сумі 3514,36 грн., що приблизно дорівнює його заробітній платні за період з липня - грудня 2012 року, як це вбачається з довідки ТОВ «БКФ «Базальт» від 12.08.2015 року № 32-К; і тільки 28.08.2015 року в ТОВ «БКФ «Базальт» знайшли його трудову книжку та журнал реєстрації трудових книжок, в якому він і розписався за її отримання. Позивач вважав, що причини його невиходу на роботу у зв'язку з невиплатою заробітної плати були поважними. Крім того зазначив, що разом із дружиною він утримує та виховує двох синів: 2005 року та ІНФОРМАЦІЯ_1, і відсутність заробітної плати поставила його родину у складне становище, він був вимушений шукати випадкових заробітків; йому були завдані майнові збитки через несвоєчасну виплату заробітної плати, у зв'язку з чим вважав має право на відповідну компенсацію; незаконні дії відповідача призвели до його моральних переживань, він втратив душевний спокій, постійно перебував в стресовому стані, не мав засобів для забезпечення належного рівня життя своїм неповнолітнім дітям. А тому моральну шкоду оцінює в 10000 грн.

Представник відповідача позовні вимоги не визнала, посилаючись на те, що позивач без поважних причин не з'являвся на роботу, на телефонні дзвінки не відповідав; за наявними доповідними записками він не з'являвся на робочому місці з 24.12.2012 року; неодноразово в телефонному режимі викликався директором ТОВ «БКФ «Базальт» ОСОБА_3 до офісу підприємства щодо надання пояснень про прогули та отримання трудової книжки і заробітної плати, але відмовлявся прийти через те, що гроші, які йому були запропоновані, його не влаштовували, про що складався акт; ТОВ «БКФ «Базальт» з липня 2012 року було у скрутному становищі, оскільки кредитори ТОВ «БКФ «Базальт», в тому числі ТОВ «Центр - Будінвест», відмовились розраховуватись за виконані будівельні роботи; борг ТОВ «Центр - Будінвест» перед підприємством складає 2669457,37 грн.; у зв'язку з арештом рахунків ТОВ «БКФ «Базальт» робота підприємства була заблокована з червня 2012 року, і грошових коштів на розрахункових рахунках взагалі не було. Згідно з відомостями на виплату грошових коштів за вересень - грудень 2012 року з працівниками підприємство змогло розрахуватися лише у квітні 2013 року. 08.04.2013 року ОСОБА_2 неодноразово дзвонив директор ТОВ «БКФ «Базальт» ОСОБА_3 щодо необхідності прийти і отримати розрахунок та трудову книжку, але ОСОБА_2 відмовився отримати свій розрахунок та повідомив, що буде і в подальшому писати скарги. Крім того, на ім'я ОСОБА_2 надсилався лист поштою про необхідність звернутися до офісу в ТОВ «БКФ «Базальт» за заробітною платою та трудовою книжкою, але він відмовився отримувати свій розрахунок, мотивуючи це тим, що підприємство йому повинно сплатити в три рази більшу суму. (т.1а.с.17-19, 112, 124-126, 141-144).

Представник третьої особи участі у розгляді справи не приймала.

Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 22 серпня 2016 року позов ОСОБА_2 до ТОВ «БКФ «Базальт» - задоволено частково.

Стягнуто з ТОВ «БКФ «Базальт» на користь ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, збитки від інфляції у зв'язку з затримкою розрахунку у сумі 2579,56 грн., відшкодування моральної шкоди - 1000 грн.

Стягнуто з ТОВ «БКФ «Базальт» на користь держави судовий збір в розмірі 551,20 грн. В іншій частині позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ТОВ «БКФ «Базальт» просить рішення суду від 22 серпня 2016 року щодо задоволеного позову скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позову ОСОБА_2 відмовити у повному обсязі, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, та на порушення судом норм матеріального і процесуального права.

ОСОБА_2 рішення суду в частині, в якій йому відмовлено, не оскаржив. Проти апеляційної скарги через свого представника заперечує.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги в межах оскарження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду - зміні, з наступних підстав.

Ухвалюючи рішення в частині задоволеного позову, суд 1-ої інстанції виходив з того, що заробітна плата позивачу виплачувалась несвоєчасно, остаточно заборгована заробітна плата були виплачена позивачу зі спливом значного проміжку часу, лише 25.08.2016р., а тому за час затримки виплати позивачу йому мають бути відшкодовані збитки внаслідок її обезцінення ( інфляції) на підставі Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» та має бути відшкодована моральна шкода у сумі 1000 грн..

З основними висновками суду колегія суддів погоджується, частково не погоджуючись з висновками суду в частині стягнення збитків від інфляції, які частково зроблені з порушенням норм матеріального права, що згідно з п. 4 ч.1 ст. 309 ЦПК України є підставою для зміни рішення суду.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 був прийнятий на посаду електромонтера у ТОВ «БКФ «Базальт», про що було видано наказ №22к від 23.05.2011 року (т.1 а.с.9,31). Із наданого представником відповідача табелю обліку використання робочого часу за грудень 2012 року ОСОБА_2 був відсутній на робочому місці з 24.12.2012 року по 29.12.2012 року, що також не заперечував і сам позивач, зазначивши в своїй позовній заяві, що з «грудня 2012 року він з іншими працівниками вирішив залишити роботу, допоки йому не виплатять борги по заробітній платі». Відповідно до доповідних записок ОСОБА_4 від 28.12.2012 року та 29.12.2012 року вбачається, що 27.12.2012 року ОСОБА_2 на виклик не з'явився та був відсутній на робочому місці (т.1 а.с.94-95)

Наказом №36-К від 29.12.2012 року ОСОБА_2 був звільнений з ТОВ «БКФ «Базальт» за п.4 ст. 40 КЗпП України (т.1а.с. 32-33).

Із матеріалів справи також вбачається, що ОСОБА_2 неодноразово звертався до ТОВ «БКФ «Базальт» з заявами з приводу виплати заробітної плати, видачі трудової книжки, копії наказу щодо прийняття на роботу, звільнення з роботи, довідки про заробітну плату (т.1а.с. 36,39). Позивач також звертався до Територіальної державної інспекції з питань праці в Одеській області щодо порушення вимог законодавства про працю в частині невиплати йому заробітної плати при звільненні.

Відповідно до протоколу №15-01-032/0320 про адміністративне правопорушення, складеного 08.04.2013 року головним державним інспектором праці Територіальної державної інспекції з питань праці в Одеській області ОСОБА_5, директор ТОВ «БКФ «Базальт» ОСОБА_3 вчинив адміністративне правопорушення у ТОВ «БКФ «Базальт», протягом грудня 2012 року, січня - березня 2013 року порушив законодавство про працю відносно найманих працівників, у тому числі ч.1 ст.115 КЗпП України, ч.1 ст. 24 Закону України «Про оплату праці», щодо порушення термінів виплати заробітної плати ОСОБА_2 (т.1 а.с. 83-85). 03.06.2013 року постановою Малиновського районного суду м. Одеси ОСОБА_3 було визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст. 41 КпАП України та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу (т.1 а.с.92)

Статтею 115 КЗпП України встановлено обов'язок працедавця виплачувати заробітну плату працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Згідно ч. 1 ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

У відповідності зі ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Вищенаведених вимог закону відповідачем дотримано не було, заробітна плата у встановлені строки позивачу не виплачувалася і остаточний розрахунок з ним при звільненні (заробітна плата за липень, серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2012р.) у сумі 3514 грн. 36 коп. був проведений лише 25.08.2015 року (а.с.42,43), що не заперечується обома сторонами.

За змістом ст.ст.1-4 Закону України № 2050-ІІІ від 19.10.2010р. з наст. змінами «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи); компенсація громадянам втрати частини доходів у

зв'язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом; сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на

індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться); виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.

Позивач, у зв'язку з несвоєчасною виплатою розрахунку ( заборгованої заробітної плати), просив стягнути з відповідача компенсацію (яку визначено ним як збитки від інфляції) за період з 01.01.2013 р. по дату ухвалення рішення у справі. (т.1 а.с. 136).

Враховуючи вищенаведені вимоги закону, суд першої інстанції правильно вважав за неможливе стягнення компенсації з 25.08.2015 р. по дату ухвалення рішення суду, оскільки моментом припинення затримки виплати заробітної плати є день фактичного розрахунку.

Розрахунок компенсації в межах заявлених позовних вимог за період з 01.01.2013р. по 25.08.2015р., тобто за 966 днів у сумі 2579,56 грн. (6093,56 - 3514,00 грн.), судом здійснено вірно, і сам розрахунок відповідачем не оспорюється.

Разом з тим, суд першої інстанції помилково грошову компенсацію втрати заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати назвав збитками від інфляції, що є поняттям цивільного, а не трудового права, та помилково послався на Закон «Про індексацію грошових доходів населення», який у даному випадку застосуванню не підлягав, а підлягає застосуванню при нарахуванні працівникам заробітної плати, і є механізмом підвищення грошових доходів населення з метою відшкодування подорожчання споживчих товарів і послуг.

А тому, в цій частині рішення суду першої інстанції підлягає зміні.

У відповідності зі ст.237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

Згідно з п. 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.1995 року із змінами, внесеними згідно з Постановою Пленуму Верховного Суду України №5 від 25.05.2001 року «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз'яснено, що відповідно до ст.237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконного звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної ( немайнової ) шкоди покладається на власника або уповноважений ним органом незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Вбачається, що трудові права позивача на своєчасне отримання оплати своєї праці, у тому числі на своєчасне отримання розрахунку при звільненні, відповідачем були порушені. Позивач був вимушений докладати додаткових зусиль для організації свого життя і життя своєї родини, а тому з урахуванням характеру страждань, їх обсягу, тривалості, загального розміру заборгованості, на засадах розумності та справедливості, суд першої інстанції правильно визначив позивачу розмір грошового відшкодування моральної шкоди у сумі 1000 грн. З висновками суду в цій частині колегія суддів повністю погоджується.

Доводи представника відповідача про відсутність вини підприємства у несвоєчасній виплаті позивачу заробітної плати у зв'язку зі скрутним становищем ТОВ, враховуючи вищезгадану постанову Малиновського районного суду м. Одеси від 03.06.2013 року, за якою керівник ОСОБА_3 визнав свою вину і за якою його було визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, у тому числі у несвоєчасній виплаті заробітної плати працівникам, до уваги не беруться.

Посилання представника відповідача в апеляційній скарзі на те, що відповідача у телефонному режимі неодноразово запрошували отримати заробітну плату, а він сам не бажав її отримати є неспроможними, оскільки належними і допустимими доказами такі доводи не підтверджуються. Надані суду копія листа із зошита про отримання позивачем 2800грн. в 2012р., незаповнена відомість (бланк виплати заробітної плати по нарядам) без печатки, без підпису уповноважених на то осіб, та без належного її оформлення, в якій позивач від невідомої особи 01.05.2014р. та 04.01.2015р. отримав по 2000 грн. ( за поясненням в апеляційній скарзі від нового директора ОСОБА_4А.) не може слугувати доказом виплати позивачу саме підприємством компенсації за несвоєчасну виплату заробітної плати, оскільки вона не відповідає встановленим законом вимогам, що ставляться до розрахунково-касових документів. Та водночас остаточний розрахунок позивачу було виплачено підприємством значно пізніше, а саме: 25.08.2015р.

Посилання позивача на те, що у квітні 2013 року відповідач надсилав позивачу рекомендоване письмове повідомлення, в якому йому пропонувалось отримати розрахунок, тобто усю недоплачену заробітну плату і підтвердженням цьому є копія чеку Укрпошти від 09.04.2013р., до уваги не беруться, оскільки відсутні письмові докази отримання позивачем такого рекомендованого листа, а надана відповідачем копія листа містить дату за рік до відправки, тобто 08.04.2012р.

За ст.60 ч.4 ЦПК України суду заборонено ґрунтуватися на припущеннях, а тому колегія суддів виходить з того, що відповідач відсутність своєї вини в несвоєчасному розрахунку з позивачем не довів.

Прохання позивача в запереченнях про скасування рішення і задоволення його позову у повному обсязі задоволенню не підлягає, оскільки позивач апеляційної скарги на рішення суду не подавав.

За таких обставин, в межах оскарження, апеляційну скаргу слід задовольнити частково, а рішення суду змінити в частині стягнення на користь ОСОБА_2 збитків від інфляції, які насправді є грошовою компенсацією втрати заробітної плати у зв'язку з несвоєчасною виплатою. У решті, в межах оскарження, рішення суду слід залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 303,307,309,313-316,317,319 ЦПК України, колегія суддів,-

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «БКФ «Базальт» задовольнити частково.

Рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 22 серпня 2016 рокузмінити в частині стягнення на користь ОСОБА_2 збитків від інфляції.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «БКФ «Базальт» (ЄДРПОУ 36503288) на користь ОСОБА_2 (30 травня 1986р.н.) грошову компенсацію втрати заробітної плати у сумі 2579 грн. 56 коп. .

У решті рішення суду залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуюча: М.В. Процик

Судді: А.І. ОСОБА_6 Сєвєрова