Рішення

від 14.11.2016 по справі 910/17985/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.11.2016Справа №910/17985/16

За позовом Приватної фірми Вітан

До Приватного підприємства Компанія Горлиця

Треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача:

1. Товариство з обмеженою відповідальністю Веста Україна

2. Товариство з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями Нутриція Україна

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:

3. Приватне акціонерне товариство Страхова компанія ПЗУ Україна

про стягнення 21 737,88 грн.

Суддя Спичак О.М.

Представники сторін:

від позивача: не з'явився

від відповідача: Матвієнко Є.А. - по дов.

від третьої особи 1: Міськова О.Б. - по дов.

від третьої особи 2: не з'явився

від третьої особи 3: Антонюк А.О. - по дов.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватна фірма Вітан звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом до відповідача, Приватного підприємства Компанія Горлиця про стягнення 21 737,88 грн., з яких 20 696,80 грн. збитків, 745,09 грн. інфляційних втрат, 295,99 грн. 3% річних.

Ухвалою від 03.10.2016р. було порушено провадження по справі №910/17985/16 та призначено її розгляд на 17.10.2016р.

Представник позивача у судове засідання 17.10.2016р. не з'явився, при цьому, вказаний учасник судового процесу про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. Одночасно, 17.10.2016р. через відділ діловодства суду представник позивача подав заяву про долучення документів на виконання вимог ухвали суду та клопотання про витребування доказів, яке було розглянуто та задоволено судом.

У судовому засіданні 17.10.2016р. представником відповідача подано клопотання про долучення документів до матеріалів справи, яке розглянуто та задоволено судом.

До того ж, представником відповідача подано клопотання про залучення до участі у розгляді справи в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Приватного акціонерного товариства Страхова компанія ПЗУ Україна . Вказане клопотання було розглянуто та задоволено судом з урахуванням наступного.

За приписами ч.1 ст.27 Господарського процесуального кодексу України якщо господарський суд при прийнятті позовної заяви, вчиненні дій по підготовці справи до розгляду або під час розгляду справи встановить, що рішення господарського суду може вплинути на права і обов'язки осіб, що не є стороною у справі, господарський суд залучає таких осіб до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору.

З огляду на те, що відповідно до наявного в матеріалах справи договору страхування №312.994061327.4048 від 27.04.2015р. відповідальність Приватного підприємства Компанія Горлиця , як автомобільного перевізника, застрахована Приватним акціонерним товариством Страхова компанія ПЗУ Україна (04053, м.Київ, Шевченківський район, вул.Січових Стрільців, буд.40, ЄДРПОУ 20782312), суд дійшов висновку, що рішення по справі може вплинути на права та обов'язки зазначеної особи, що є підставою для її залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача на підставі ст.27 Господарського процесуального кодексу України.

Одночасно, з матеріалів справи вбачається, що 06.03.2015р. між Приватною фірмою Вітан (експедитор 1) та Товариством з обмеженою відповідальністю Веста Україна (експедитор 2) було укладено договір №3412 про надання транспортно-експедиційних послуг по здійсненню перевезень вантажів автомобільним транспортом у міжнародному, міжміському та місцевому сполученні, згідно якого експедитор 1 зобов'язався виконати перевезення вантажів автомобільним транспортом на замовлення експедитора 2 у міжнародному, міжміському та місцевому сполученні і надати додаткові послуги для доставки вантажу. До того ж, як свідчать представлені суду документи, між Товариством з обмеженою відповідальністю Веста Україна (04073, м.Київ, Московський проспект, буд.6, ЄДРПОУ 35322154) та Товариством з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями Нутриція Україна (04080, м.Київ, вул.Вікентія Хвойки, буд.18/14, корпус 2, ЄДРПОУ 31810359) було укладено договір №01/01/14 від 01.01.2014р. на організацію транспортно-експедиційного обслуговування вантажу.

Таким чином, приймаючи до уваги предмет та підстави позовних вимог, суд дійшов висновку, що рішення по справі може вплинути на права та обов'язки Товариства з обмеженою відповідальністю Веста Україна (04073, м.Київ, Московський проспект, буд.6, ЄДРПОУ 35322154) та Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями Нутриція Україна (04080, м.Київ, вул.Вікентія Хвойки, буд.18/14, корпус 2, ЄДРПОУ 31810359), а отже, доцільним є залучення з власної ініціативи вказаних осіб до участі у розгляді справи в якості третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача.

Враховуючи, що учасниками судового процесу не надано всі витребувані судом документи та виникла необхідність витребування нових доказів, судом було залучено до участі у розгляді справи в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Приватне акціонерне товариство Страхова компанія ПЗУ Україна та в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Товариство з обмеженою відповідальністю Веста Україна та Товариство з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями Нутриція Україна , ухвалою від 17.10.2016 р. розгляд справи відкладено на 31.10.2016р.

Представником позивача 28.10.2016р. через відділ діловодства суду було подано клопотання про долучення документів до матеріалів справи, яке розглянуто та задоволено судом.

Представником відповідача у судовому засіданні 31.10.2016р. також було подано клопотання про долучення документів, яке судом розглянуто та задоволено.

Представник позивача у судове засідання 31.10.2016р. не з'явився, проте, був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи.

Представник третьої особи 1 у судове засідання 31.10.2016р. не з'явився, проте, через відділ діловодства суду подав письмові пояснення по справі.

Представник третьої особи 3 подав письмові пояснення по суті спору.

Представник третьої особи 2 в судове засідання не з'явився, проте, був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи.

З огляду на неявку у судове засідання представників позивача та третіх осіб 1 та 2 та ненадання всіх витребуваних судом документів, приймаючи до уваги необхідність витребування нових доказів, ухвалою від 31.10.2016р. розгляд справи було відкладено на 14.11.2016р.

Представники позивача та третьої особи 2 у судове засідання 14.11.2016р. вкотре не з'явились, представників не направили, всіма правами, що передбачені Господарським процесуальним кодексом України, не скористались, проте, були належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи.

14.11.2016р. представником третьої особи 1 було подано письмові пояснення по суті справи.

Під час розгляду спору у судовому засіданні 14.11.2016р. представником відповідача з приводу позовних вимог було надано заперечення.

За висновками суду, незважаючи на те, що позивач та третя особа 2 не з'явились у судове засідання, справа може бути розглянута за наявними у ній документами, а неявка вказаних учасників судового спору не перешкоджає вирішенню справи по суті.

В судовому засіданні 14.11.2016р. на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників відповідача та третіх осіб 1, 3, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

11.03.2016р. між Приватною фірмою Вітан (замовник) та Приватним підприємством Компанія Горлиця (виконавець) було укладено договір-заявку №11/03-03 на перевезення вантажу.

У відповідності до змісту вказаного договору - заявки виконавець зобов'язався здійснити перевезення вантажу - дитячого харчування у кількості 33 палетт за маршрутом Польща - Україна.

Згідно договору №11/03-03 від 11.03.2016р. датою завантаження є 16.03.2016р., адресою завантаження є: Raben nl. Niedzwledriniec 10 a 41-506 Chorzow, митне оформлення здійснюється у пункті пропуску Краківець. Водій несе відповідальність за кількість вантажу, якість завантаження, цілісність пакування. Про всі недоліки водій повинен зробити відповідний запис у завантажувальному листі, CMR. Водій зобов'язаний обов'язково при завантажені отримати сертифікат походження та фітосанітарний сертифікат.

Строком доставки товару у відповідності до вказаного договору-замовлення визначено 21.03.2016р.

Вартість перевезення контрагентами встановлена на рівні 14 500 грн., що сплачується протягом 10 банківських днів по оригіналам документів.

У п.1 договору №11/03-03 від 11.03.2016р. вказано, що перевізник або експедиція несе відповідальність за повну або часткову втрату, нестачу або пошкодження вантажу, що відбулось в проміжок часу між прийняттям вантажу до перевезення і до його здачі вантажоодержувачу, в розмірі вартості втраченого (знищеного) або пошкодженого вантажу.

З огляду на встановлений ст.204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає до уваги договір №11/03-03 від 11.03.2016р. як належну підставу, у розумінні норм ст.11 названого Кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов'язків з надання транспортно-експедиторських послуг.

Як свідчать представлені суду документи, на виконання умов договору - заявки №11/03-03 від 11.03.2016р. Приватним підприємством Компанія Горлиця було здійснено перевезення вантажу, а саме дитячого харчування у кількості 33 палетт за маршрутом Польща - Україна, про що складено міжнародну товарно-транспортну накладну (СMR) №0000797 (автомобіль НОМЕР_1).

Проте, при розвантаженні товару було встановлено пошкодження (замокла упаковка) товару за кодами №596129 (суміш молочна), №597338 (дитяче молоко), №697341 (дитяче молоко) у загальній кількості 496 одиниць (62 коробки), про що складено акт розбіжностей №UA16/073 від 22.03.2016р.

З огляду на наведене, Приватна фірма Вітан звернулась до Приватного підприємства Компанія Горлиця з претензією від 29.03.2016р., в якій просила перерахувати вартість пошкодженого товару у розмірі 20 696,80 грн.

Однак, за твердженнями позивача, які з боку відповідача підтверджені, перевізником вимог замовника виконано не було, грошові кошти, за вказаними останнім реквізитами, не перераховано, що і стало підставою для звернення до суду з розглядуваним позовом.

Згідно із ст.1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Статтею 20 Господарського кодексу України передбачено, що кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

Відповідно до ст.15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, про захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.

Розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

Виходячи зі змісту ст.ст.15, 16 Цивільного кодексу України, ст.20 Господарського кодексу України та Господарського процесуального кодексу України, застосування певного способу судового захисту вимагає доведеності належними доказами сукупності таких умов: наявності у позивача певного суб'єктивного права (інтересу); порушення (невизнання або оспорювання) такого права (інтересу) з боку відповідача; належності обраного способу судового захисту (адекватність наявному порушенню та придатність до застосування як передбаченого законодавством), і відсутність (недоведеність) будь-якої з означених умов унеможливлює задоволення позову.

У рішенні №18-рп/2004 від 01.12.2004р. Конституційного суду України (справа про охоронюваний законом інтерес) визначено поняття охоронюваний законом інтерес , що вживається в ч.1 ста.4 Цивільного процесуального кодексу України та інших законах України у логічно-смисловому зв'язку з поняттям права , яке треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Конституційний суд України у вказаному рішенні зазначає, що види і зміст охоронюваних законом інтересів, що перебувають у логічно-смисловому зв'язку з поняттям права як правило не визначаються у статтях закону, а тому фактично є правоохоронюваними. Охоронюваний законом інтерес перебуває під захистом не тільки закону, а й об'єктивного права в цілому, що панує у суспільстві, зокрема, справедливості, оскільки інтерес у вузькому розумінні зумовлюється загальним змістом такого права та є його складовою.

Щодо порушеного права господарський суд зазначає, що таким слід розуміти такий стан суб'єктивного права, при якому воно зазнавало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок якого суб'єктивне право уповноваженої особи зазнало зменшення або ліквідації як такого. Порушення права пов'язане з позбавленням його носія можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Отже, до обставин, якими обґрунтовуються позовні вимоги входять, зокрема, факти, з яких вбачається, що відповідач вчинив дії, спрямовані на порушення інтересу позивача, на захист якого подано позов, або утверджують за собою право, яке належить позивачу тощо, тобто ті, які свідчать про те, що право (інтерес) позивача порушене або оспорюється. Зазначені обставини входять до підстав позову і підлягають дослідженню, оскільки, суд, приймаючи рішення, має встановити чи мають місце факти порушення чи оспорення суб'єктивного матеріального права чи інтересу, на захист якого подано позов.

Одночасно, відповідно до ст.224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Таким чином, з урахуванням вимог вказаної статті, відшкодування збитків є видом господарських санкцій, під якими розуміються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування котрих для нього настають несприятливі економічні наслідки. Одночасно, для учасника господарських відносин, який потерпів від правопорушення, відшкодування збитків є способом захисту його прав та законних інтересів.

За приписом ст.22 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування збитків, які їй було завдано в результаті порушення її цивільного права.

Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Одночасно, відповідно до ст.225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Відшкодування збитків є наслідком порушення зобов'язання. За таких обставин, можливість використовувати відшкодування збитків як засіб захисту порушених прав виникає у юридичних осіб із самого факту невиконання обов'язку, порушення цивільних прав.

За приписами статті 9 Конституції України та ст.19 Закону України Про міжнародні договори України чинні міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства. Якщо міжнародним договором України, який набрав чинності в установленому порядку, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідному акті законодавства України, то застосовуються правила міжнародного договору.

Законом України Про приєднання України до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів закріплено, що Україна приєдналася до зазначеної Конвенції, а згідно листа №72/14-612/1-1559 від 16.05.2007р. Міністерства закордонних справ України Щодо набуття чинності міжнародними договорами ця Конвенція набрала чинності для України 17 травня 2007 року.

Частиною 1 статті 1 Конвенції визначено, що вона застосовується до будь-якого автомобільного перевезення вантажів транспортними засобами за винагороду, коли зазначені в договорі місце прийняття вантажу для перевезення і місце, передбачене для доставки, знаходяться у двох різних країнах.

Тому, враховуючи, що обставини даного спору виникли з договору міжнародного перевезення вантажу автомобільним транспортом, в якому відповідач виступав перевізником, то на спірні правовідносини сторін поширюються положення Конвенції про договір міжнародного дорожнього перевезення вантажів, що підписана в Женеві 19.05.1956.

З врахуванням ст.9 Конституції України та ст.19 Закону України Про міжнародні договори України , ст.4 Господарського процесуального кодексу України до спірних правовідносин застосовуються положення Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів, які мають пріоритет над правилами, передбаченими законодавством України.

Так, згідно ч.1 ст.17 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів перевізник несе відповідальність за повну чи часткову втрату вантажу або за його ушкодження, що сталися з моменту прийняття вантажу для перевезення і до його доставки, а також за будь-яку затримку доставки; згідно ч.2 ст.17 Конвенції перевізник звільняється від відповідальності, якщо втрата вантажу, його ушкодження чи затримка його доставки стались внаслідок дій або недогляду позивача, внаслідок інструкцій позивача, не викликаних діями або недоглядом з боку перевізника, внаслідок дефекту вантажу чи внаслідок обставин, уникнути яких перевізник не міг і наслідки яких він не міг відвернути.

Статтею 924 Цивільного кодексу України також передбачено, що перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало.

У будь-якому випадку для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків необхідною є наявність всіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, збитки, причинний зв'язок між протиправною поведінкою боржника і збитками, вина боржника. Відсутність хоча б одного з перелічених елементів, які утворюють склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за невиконання або неналежне виконання ним взятих на себе зобов'язань. Вказану позицію наведено в Оглядовому листі №01-06/20/2014 від 14.01.2014р. Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування господарськими судами законодавства у справах, в яких заявлено вимоги про відшкодування збитків .

Відсутність хоча б одного з перелічених елементів, які утворюють склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за невиконання або неналежне виконання ним взятих на себе зобов'язань. При цьому, суд зауважує, що у даному випадку вина перевізника у відповідності до норм Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів презюмується.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із ст.4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обгрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст.33 вказаного Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини справи, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Статтею 54 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що позовна заява повинна містити виклад обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги; зазначення доказів, що підтверджують позов; законодавство, на підставі якого подається позов.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, господарський суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.

З пояснень учасників судового процесу вбачається, що між Товариством з обмеженою відповідальністю Веста Україна та Товариством з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями Нутриція Україна було укладено договір №01/01/14 від 01.01.2014р. на організацію транспортно-експедиційного обслуговування вантажу.

06.03.2015р. між Приватною фірмою Вітан (експедитор 1) та Товариством з обмеженою відповідальністю Веста Україна (експедитор 2) було укладено договір №3412 про надання транспортно-експедиційних послуг по здійсненню перевезень вантажів автомобільним транспортом у міжнародному, міжміському та місцевому сполученні, згідно якого експедитор 1 зобов'язався виконати перевезення вантажів автомобільним транспортом на замовлення експедитора 2 у міжнародному, міжміському та місцевому сполученні і надати додаткові послуги для доставки вантажу.

11.03.2016р. сторонами договору №3412 від 06.03.2016р. було складено та підписано заявку-доручення на перевезення вантажу (сухого дитячого харчування) у кількості 30 палетт за маршрутом Польща -Україна. При цьому, суд зауважує, що за спірним договором-заявкою перевозився вантаж у кількості 33 палетт.

З наявних в матеріалах справи документів вбачається, що Товариство з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями Нутриція Україна звернулось до Товариства з обмеженою відповідальністю Веста Україна з претензією №24 від 23.03.2016р., в якій вказало, що при розвантаженні товару Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями Нутриція Україна , перевезення якого здійснювалось автомобілем НОМЕР_1 за маршрутом Польща-Україна, було встановлено факт пошкодження вантажу, а саме замокші ящики. Посилаючись на вказані обставини третя особа 2 вимагала у третьої особи 1 компенсувати збитки в розмірі 20 696,80 грн.

На підставі договору №3412 від 06.03.2016р. Товариство з обмеженою відповідальністю Веста Україна звернулось до Приватної фірми Вітан з претензією №24 від 23.03.2016р. про відшкодування штрафних санкцій за пошкоджений вантажу, в якій вимагало перерахувати вартість пошкодженого вантажу в розмірі 20 696,80 грн.

До того ж, третя особа 2 зверталась до третьої особи 1 з претензією №24 від 15.06.2016р., в якій ще раз вимагала компенсувати збитки в розмірі 20 696,80 грн.

Згідно платіжного доручення №30201 від 24.06.2016р. Товариством з обмеженою відповідальністю Веста Україна було перераховано Товариству з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями Нутриція Україна грошові кошти в сумі 43 712,80 грн. та зазначено у призначенні платежу Оплата претензії №24.21.20.22 від 10.06.2016р. .

Проте, наразі, в матеріалах справи відсутні належні та допустимі у розумінні ст.34 Господарського процесуального кодексу України докази того, що Приватна фірма Вітан задовольнила претензію Товариства з обмеженою відповідальністю Веста Україна і перерахувала третій особі 1 грошові кошти в сумі 20 696,80 грн.

При цьому, у поясненнях №2291 від 14.11.2016р. Товариством з обмеженою відповідальністю Веста Україна вказано, що станом на 13.11.2016р. Приватною фірмою Вітан збитки третій особі 1 не відшкодовано.

При цьому, з метою повного та всебічного з'ясування всіх обставин справи, ухвалами від 17.10.2016р. та від 31.10.2016р. судом було зобов'язано позивача надати докази наявності всіх складових збитків, в тому числі, розміру збитків, понесених, заявником.

Однак, позивачем вимог суду виконано не було, доказів понесення збитків у заявленому до стягнення з відповідача розмірі не представлено.

Суд наголошує, що відповідно п.2.3 постанови №18 від 26.12.2011р. пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (ч.1 ст.38 Господарського процесуального кодексу України), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

Тобто, з огляду на наведене, у суду відсутні підстави вважати, що внаслідок неналежного виконання відповідачем умов договору - заявки №11/03-03 від 11.03.2016р. позивачем було понесено збитки.

Одночасно, з приводу тверджень позивача про те, що псування товару сталось під час здійснення перевезення суд зазначає наступне.

Як свідчать представлені до матеріалів справи документи, 27.04.2015р. між Приватним акціонерним товариством Страхова компанія ПЗУ Україна (страховик) та Приватним підприємством Компанія Горлиця (страхувальник) було укладено договір страхування №312.994061327.4048, предметом якого відповідно до п.4 є відповідальність автомобільного перевізника згідно з Міжнародною Конвенцією 1956р.

Страховим випадком згідно умов вказаного договору страхування є, в тому числі, настання відповідальності страхувальника за втрату, недостачу, пошкодження або псування під час перевезення (п.1.2 договору №312.994061327.4048 від 27.04.2015р.).

Період страхування визначено з 27.04.2015р. по 26.04.2016р.

У поясненнях №1676/13 від 28.10.2016р. Приватного акціонерного товариства Страхова компанія ПЗУ Україна вказано, що страхувальник звернувся до страховика з повідомленням про настання збитку (заява б/н від 21.03.2016р.).

Представниками Приватного акціонерного товариства Страхова компанія ПЗУ Україна було проведено огляд майна/обладнання/транспортного засобу/вантажу, про що складено відповідний звіт від 22.03.2016р.

У вказаному звіті зазначено, що після вивантаження напівпричепа було встановлено, що шість палетт мокрі (мокрі короби) та два палети з деформованими коробами, які були пошкоджені під час формування та під час завантаження у Польщі. Після вивантаження напівпричепа при візуальному огляді не було виявлено води на тенті і підлога була сухою.

Тобто, фактично страховиком було встановлено, що походження вантажу не пов'язане з діями (бездіяльністю) перевізника та були спричинені не під час здійснення перевезення.

До того ж, судом прийнято до уваги, що у примітках до акту розбіжностей №UA16/073 від 22.03.2016р. також вказано, що причіп при розватанженні був сухим, підтікань не було, дах не намокав, всі боки тенту та підлога сухі.

Вказане у сукупності фактично свідчить, що вантаж було пошкоджено не під час здійснення його перевезення Приватним підприємством Компанія Горлиця .

Крім того, судом також враховано, що між сторонами за наслідками спірного перевезення було складено та підписано акт №59 від 22.03.2016р., в якому вказано, що відповідачем виконано, а позивачем прийнято послуги з перевезення вантажу за договором №11/03-03 від 11.03.2016р. При цьому, вказаний акт підписано представниками обох сторін та скріплено печатками юридичних осіб без жодних зауважень та заперечень.

За таких обставин, виходячи з вищенаведеного, суд дійшов висновку що посилання позивача на понесення Приватною фірмою Вітан збитків внаслідок псування товару під час перевезення, яке здійснювалось Приватним підприємством Компанія Горлиця на підставі договору - заявки №11/03-03 від 11.03.2016р., є такими, що позбавлені належного доказового обґрунтування, що вказує на відсутність підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача збитків в розмірі 20 696,80 грн.

Одночасно, позовні вимоги про стягнення 745,09 грн. інфляційних втрат, 295,99 грн. 3% річних підлягають залишенню без задоволення як похідні.

Всі інші клопотання та заяви, доводи та міркування учасників судового процесу відповідно залишені судом без задоволення і не прийняті до уваги як необґрунтовані та безпідставні.

Судовий збір згідно ст.49 Господарського процесуального кодексу України залишається за позивачем.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.32, 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено

17.11.2016 р.

Суддя О.М. Спичак