Постанова

від 14.02.2017 по справі 910/17985/16

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" лютого 2017 р. Справа№ 910/17985/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Дикунської С.Я.

суддів: Мальченко А.О.

Жук Г.А.

секретар Драчук Р.А.

за участю представників:

від позивача не з'явились

від відповідача Чернишов І.М. - дов. № 5 від 13.02.2017

від третьої особи-1 Міськова О.Б. - дов. б/н від 11.11.2016

від третьої особи-2 не з'явились

від третьої особи-3 не з'явились

розглядаючи у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Веста Україна

на рішення Господарського суду міста Києва

від 14.11.2016 (суддя Спичак О.М.)

у справі № 910/17985/16

за позовом Приватної фірми Вітан (далі - ПФ Вітан )

до Приватного підприємства Компанія Горлиця

(далі - ПП Компанія Горлиця )

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: 1) Товариство з обмеженою відповідальністю Веста Україна

(далі - ТОВ Веста Україна )

2) Товариство з обмеженою відповідальністю з іноземними

інвестиціями Нутриція Україна

(далі - ТОВ ІІ Нутриція Україна

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: 3) Приватне акціонерне товариство Страхова компанія ПЗУ

Україна (далі - ПрАТ СК ПЗУ Україна )

про стягнення 21 737,88 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 14.11.2016 у справі № 910/17985/16 в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із згаданим рішенням, ТОВ Веста Україна оскаржило його в апеляційному порядку, просило змінити, а саме виключити з мотивувальної частини рішення встановлену обставину, що вантаж пошкоджено не під час здійснення його перевезення ПП Компанія Горлиця . В обґрунтування своїх вимог зазначило, що оскаржуване рішення підлягає зміні, адже місцевий господарський суд визнав встановленими недоведені обставини, що мають значення для справи та при винесенні оскаржуваного рішення порушив вимоги матеріального права. Так, за твердженнями апелянта, оскаржуване рішення містить встановлену обставину, що вантаж було пошкоджено не під час здійснення його перевезення ПП Компанія Горлиця , прооте матеріали справи не містять жодних доказів на підтвердження того, що пошкодження вантажу мало місце до того, як перевізник прийняв його до перевезення, міжнародна-транспортна накладна не містить ніяких застережень відповідача при прийнятті вантажу до перевезення згідно ст. 8 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів.

Відповідно до автоматизованого розподілу справ між суддями, справу № 910/17985/16 передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді Дикунської С.Я., суддів: Жук Г.А., Мальченко А.О.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 12.12.2016 апеляційну скаргу ТОВ Веста Україна прийнято до провадження та розгляд справи призначено на 10.01.2017.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 10.01.2017 розгляд справи № 910/17985/16 відкладено на 24.01.2017.

24.01.2017 в період з 10 год. 15 хв. до 13 год. 15 хв. із приміщення Київського апеляційного господарського суду було проведено евакуацію працівників суду та інших присутніх осіб, в тому числі представників учасників судового процесу, в зв'язку з надходженням повідомлення про замінування будівлі, про що складено Акт Київського апеляційного господарського суду від 24.01.2017 та Акт Вибухотехнічного управління Головного управління Національної поліції у місті Києві про перевірку об'єкта на наявність вибухових пристроїв, вибухових речовин або конструктивно схожих на них предметів від 24.01.2017.

Після закінчення перевірки приміщення Київського апеляційного господарського суду представники учасників судового процесу до суду не з'явились, тому ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 24.01.2017 розгляд справи відкладено на 14.02.2017 на підставі ст. 77 ГПК України.

В судове засідання з'явились представники апелянта (третьої особи-1) та відповідача, представники позивача та третіх осіб 2 і 3 не з'явилися, хоча про час і місце розгляду справи повідомлялися належним чином, про причини неявки апеляційний господарський суд не повідомили, клопотань про відкладення розгляду справи не надіслали. Присутні в судовому засіданні представники апелянта (третьої особи-1) та відповідача не заперечували проти розгляду справи за відсутності представників позивача та третіх осіб 2 та 3.

Згідно абзацу 3 п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору (п. 3.9.2 цієї ж постанови пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011).

Оскільки явка в судове засідання представників позивача та третіх осіб 2 і 3 обов'язковою не визнавалась, їх неявка не перешкоджає розглядові апеляційної скарги по суті, тому апеляційний суд вважав за необхідне скаргу розглянути за відсутності цих представників за наявними у справі матеріалами.

Представник апелянта (третьої особи-1) в судовому засіданні апеляційної інстанції доводи своєї апеляційної скарги підтримав, просив задовольнити за наведених в ній підстав, оскаржуване рішення змінити, а саме виключити з його мотивувальної частини встановлену обставину, що вантаж було пошкоджено не під час здійснення його перевезення ПП Компанія Горлиця .

Представник відповідача в судовому засіданні доводи апеляційної скарги заперечив, просив не брати їх до уваги, а оскаржуване рішення як законне та обґрунтоване залишити без змін.

Заслухавши пояснення представників апелянта (третьої особи-1) та відповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши долучені до матеріалів справи письмові докази, виходячи з вимог чинного законодавства, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що скарга не підлягає задоволенню.

Так, Приватна фірма Вітан звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного підприємства Компанія Горлиця про стягнення 21 737,88 грн., з яких 20 696,80 грн. збитків, 745,09 грн. інфляційних втрат, 295,99 грн. 3% річних. В обґрунтування своїх вимог зазначила про неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором-заявкою на перевезення вантажу № 11/03-03 від 11.03.2016, в результаті чого при отриманні вантажу було виявлено брак товару - замокші ящики (пломба не пошкоджена), що призвело до заподіяння позивачу матеріальних збитків в розмірі 20 969, 80 грн. (підтверджується актом замовника перевезення ТОВ ІІ Нутриція Україна № UA16/073 від 21.03.2016).

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.10.2016 залучено до участі в розгляді справи в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ПрАТ Страхова компанія ПЗУ Україна та в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача ТОВ Веста Україна та ТОВ з іноземними інвестиціями Нутриція Україна .

Як встановлено матеріалами справи, 11.03.2016 між Приватною фірмою Вітан (замовником, позивачем) та ПП Компанія Горлиця (виконавцем, відповідачем) було укладено договір-заявку №11/03-03 на перевезення вантажу (далі Договір), за умовами якого виконавець зобов'язався здійснити перевезення вантажу - дитячого харчування в кількості 33 палетт за маршрутом Польща - Україна. Датою завантаження є 16.03.2016р., адреса завантаження: Raben nl. Niedzwledriniec 10 a 41-506 Chorzow, митне оформлення здійснюється у пункті пропуску Краківець. Водій несе відповідальність за кількість вантажу, якість завантаження, цілісність пакування. Про всі недоліки водій повинен зробити відповідний запис у завантажувальному листі, CMR. Водій зобов'язаний при завантажені обов'язково отримати сертифікат походження та фітосанітарний сертифікат.

Строком доставки товару за Договором визначено 21.03.2016.

Вартість перевезення контрагентами встановлена на рівні 14 500 грн., що сплачується протягом 10 банківських днів по оригіналам документів.

Відповідно до п.1 Договору перевізник або експедиція несе відповідальність за повну або часткову втрату, нестачу або пошкодження вантажу, що відбулось в проміжок часу між прийняттям вантажу до перевезення і до його здачі вантажоодержувачу, в розмірі вартості втраченого (знищеного) або пошкодженого вантажу.

З огляду на встановлений ст. 204 ЦК України принцип правомірності правочину, судом прийнято до уваги Договір як належну підставу в розумінні приписів ст.11 цього Кодексу, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов'язків з надання транспортно-експедиторських послуг.

Як встановлено матеріалами справи, на виконання умов Договору ПП Компанія Горлиця здійснено перевезення вантажу, а саме дитячого харчування в кількості 33 палетт за маршрутом Польща - Україна, про що складено міжнародну товарно-транспортну накладну (СMR) №0000797 (автомобіль перевізника АА 4967 НН, АА 7527 ХО) (належним чином завірена копія наявна в матеріалах справи).

Проте, при розвантаженні товару було встановлено пошкодження (замокла упаковка) товару за кодами №596129 (суміш молочна), №597338 (дитяче молоко), №697341 (дитяче молоко) у загальній кількості 496 одиниць (62 коробки), про що складено акт розбіжностей №UA16/073 від 22.03.2016.

З огляду на наведене, 29.03.2016 Приватна фірма Вітан звернулась до Приватного підприємства Компанія Горлиця з претензією про відшкодування збитків (вартості пошкодженого товару) в розмірі 20 696,80 грн.

Однак, за твердженнями позивача, які з боку відповідача підтверджені, перевізником вимоги замовника не виконано, грошові кошти за вказаними останнім реквізитами не перераховано, що і стало підставою для звернення позивача з даним позовом до суду.

Так, положеннями ст. 20 ГК України передбачено, що кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

Кожна особа на підставі ст. 15 ЦК України має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, про захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.

Виходячи зі змісту ст. ст. 15, 16 ЦК України, ст. 20 ГК України та інших положень господарсько - процесуального законодавства України, застосування певного способу судового захисту вимагає доведеності належними доказами сукупності таких умов: наявності у позивача певного суб'єктивного права (інтересу); порушення (невизнання або оспорювання) такого права (інтересу) з боку відповідача; належності обраного способу судового захисту (адекватність наявному порушенню та придатність до застосування як передбаченого законодавством), і відсутність (недоведеність) будь-якої з означених умов унеможливлює задоволення позову.

Рішенням №18-рп/2004 від 01.12.2004 Конституційного суду України (справа про охоронюваний законом інтерес) визначено поняття охоронюваний законом інтерес , що вживається в ч. 1 ст. 4 Цивільного процесуального кодексу України та інших законах України у логічно-смисловому зв'язку з поняттям права , яке треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Конституційним судом України у згаданому рішенні зазначено, що види і зміст охоронюваних законом інтересів, що перебувають у логічно-смисловому зв'язку з поняттям права як правило не визначаються у статтях закону, а тому фактично є правоохоронюваними. Охоронюваний законом інтерес перебуває під захистом не тільки закону, а й об'єктивного права в цілому, що панує у суспільстві, зокрема, справедливості, оскільки інтерес у вузькому розумінні зумовлюється загальним змістом такого права та є його складовою.

За висновками господарського суду під порушеним правом слід розуміти такий стан суб'єктивного права, при якому воно зазнавало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок якого суб'єктивне право уповноваженої особи зазнало зменшення або ліквідації як такого. Порушення права пов'язане з позбавленням його носія можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Отже, до обставин, якими обґрунтовуються позовні вимоги входять, зокрема, факти, з яких вбачається, що відповідач вчинив дії, спрямовані на порушення інтересу позивача, на захист якого подано позов, або утверджують за собою право, яке належить позивачу тощо, тобто ті, які свідчать про те, що право (інтерес) позивача порушене або оспорюється. Зазначені обставини входять до підстав позову і підлягають дослідженню, оскільки, суд, приймаючи рішення, має встановити чи мають місце факти порушення чи оспорення суб'єктивного матеріального права чи інтересу, на захист якого подано позов.

Одночасно, відповідно до ст. 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Таким чином, з урахуванням вимог згаданої статті, відшкодування збитків є видом господарських санкцій, під якими розуміються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування котрих для нього настають несприятливі економічні наслідки. Одночасно, для учасника господарських відносин, який потерпів від правопорушення, відшкодування збитків є способом захисту його прав та законних інтересів.

Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода) ( ст. 22 ЦК України).

Під збитками в розумінні ч. 2 ст.224 ГК України передбачаються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом (ст. 225 ГК України).

Відшкодування збитків є наслідком порушення зобов'язання. За таких обставин, можливість використовувати відшкодування збитків як засіб захисту порушених прав виникає у юридичних осіб із самого факту невиконання обов'язку, порушення цивільних прав.

За приписами ст. 9 Конституції України та ст.19 Закону України Про міжнародні договори України чинні міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства. Якщо міжнародним договором України, який набрав чинності в установленому порядку, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідному акті законодавства України, то застосовуються правила міжнародного договору.

Законом України Про приєднання України до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів закріплено, що Україна приєдналася до зазначеної Конвенції, а згідно листа №72/14-612/1-1559 від 16.05.2007 Міністерства закордонних справ України Щодо набуття чинності міжнародними договорами ця Конвенція набрала чинності для України 17 травня 2007 року.

Конвенцією ( ч. 1 ст. 1) визначено, що вона застосовується до будь-якого автомобільного перевезення вантажів транспортними засобами за винагороду, коли зазначені в договорі місце прийняття вантажу для перевезення і місце, передбачене для доставки, знаходяться у двох різних країнах.

Тому, враховуючи, що обставини даного спору виникли з договору міжнародного перевезення вантажу автомобільним транспортом, в якому відповідач виступав перевізником, на спірні правовідносини сторін поширюються положення Конвенції про договір міжнародного дорожнього перевезення вантажів, яка підписана в Женеві 19.05.1956.

З огляду на положення ст. 9 Конституції України, ст.19 Закону України Про міжнародні договори України , ст.4 ГПК України до спірних правовідносин застосовується Конвенція про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів, що має пріоритет над правилами, передбаченими законодавством України.

Так, згідно ч. ч. 1, 2 ст. 17 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів перевізник несе відповідальність за повну чи часткову втрату вантажу або за його ушкодження, що сталися з моменту прийняття вантажу для перевезення і до його доставки, а також за будь-яку затримку доставки. Перевізник звільняється від відповідальності, якщо втрата вантажу, його ушкодження чи затримка його доставки стались внаслідок дій або недогляду позивача, внаслідок інструкцій позивача, не викликаних діями або недоглядом з боку перевізника, внаслідок дефекту вантажу чи внаслідок обставин, уникнути яких перевізник не міг і наслідки яких він не міг відвернути.

Перевізник на підставі ст. 924 ЦК України відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало.

У будь-якому випадку для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків необхідною є наявність всіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, збитки, причинний зв'язок між протиправною поведінкою боржника і збитками, вина боржника. Відсутність хоча б одного з перелічених елементів, які утворюють склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за невиконання або неналежне виконання ним взятих на себе зобов'язань. В даному випадку вина перевізника у відповідності до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів презюмується.

Згадану позицію наведено в Оглядовому листі №01-06/20/2014 від 14.01.2014 Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування господарськими судами законодавства у справах, в яких заявлено вимоги про відшкодування збитків .

Так, як встановлено матеріалами справи, між ТОВ Веста Україна та ТОВ ІІ Нутриція Україна було укладено договір №01/01/14 від 01.01.2014 на організацію транспортно-експедиційного обслуговування вантажу.

06.03.2015 між ПФ Вітан (експедитором 1) та ТОВ Веста Україна (експедитором 2) було укладено договір №3412 про надання транспортно-експедиційних послуг по здійсненню перевезень вантажів автомобільним транспортом у міжнародному, міжміському та місцевому сполученні, згідно якого експедитор 1 зобов'язався виконати перевезення вантажів автомобільним транспортом на замовлення експедитора 2 у міжнародному, міжміському та місцевому сполученні і надати додаткові послуги для доставки вантажу.

11.03.2016 сторонами договору №3412 від 06.03.2016 було складено та підписано заявку-доручення на перевезення вантажу (сухого дитячого харчування) у кількості 30 палетт за маршрутом Польща-Україна, хоча за спірним договором-заявкою перевозився вантаж в кількості 33 палетт.

Як встановлено матеріалами справи, ТОВ ІІ Нутриція Україна звернулось до ТОВ Веста Україна з претензією №24 від 23.03.2016, в якій вказало, що при розвантаженні товару ТОВ ІІ Нутриція Україна , перевезення якого здійснювалось автомобілем АА 4967 НН, АА 7527 ХО за маршрутом Польща-Україна, було встановлено факт пошкодження вантажу, а саме замокші ящики, тому просило компенсувати збитки в розмірі 20 696,80 грн.

На підставі договору №3412 від 06.03.2016 ТОВ Веста Україна звернулось до ПФ Вітан з претензією №24 від 23.03.2016 про відшкодування штрафних санкцій за пошкоджений вантажу, в якій вимагало перерахувати вартість пошкодженого вантажу в розмірі 20 696,80 грн.

ТОВ ІІ Нутриція Україна повторно звернулось до ТОВ Веста Україна з претензією №24 від 15.06.2016 про компенсацію збитків в розмірі 20 696, 80 грн.

ТОВ Веста Україна перерахувало ТОВ ІІ Нутриція Україна грошові кошти в розмірі 43 712,80 грн. згідно платіжного доручення №30201 від 24.06.2016 з призначенням платежу Оплата претензії № 24.21.20.22 від 10.06.2016 .

Проте, в матеріалах справи відсутні будь-які належні та допустимі докази того, що ПФ Вітан задовольнила претензію ТОВ Веста Україна і перерахувала грошові кошти в розмірі 20 696,80 грн., що також підтверджується наданими суду першої інстанції поясненнями №2291 від 14.11.2016 ТОВ Веста Україна .

Позивачем, зокрема, на вимогу суду першої інстанції, не було надано жодних доказів понесення ним збитків у заявленому до стягнення розмірі.

Відповідно п. 2.3 постанови пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції , якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (ч. 1 ст. 38 ГПК України), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

Таким чином, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про відсутність правових підстав вважати, що внаслідок неналежного виконання відповідачем умов договору-заявки №11/03-03 від 11.03.2016 позивачем було понесено збитки.

Щодо доводів позивача про те, що псування товару сталось під час його перевезення відповідачем слід зазначити, що 27.04.2015 між ПрАТ Страхова компанія ПЗУ Україна (страховиком) та ПП Компанія Горлиця (страхувальником) було укладено договір страхування №312.994061327.4048, предметом якого на підставі п. 4 є відповідальність автомобільного перевізника згідно з Міжнародною Конвенцією 1956.

Страховим випадком за умовами вищезгаданого договору страхування є, зокрема, настання відповідальності страхувальника за втрату, недостачу, пошкодження або псування під час перевезення (п. 1.2 договору №312.994061327.4048 від 27.04.2015).

Період страхування визначено з 27.04.2015 по 26.04.2016.

Як встановлено матеріалами справи, 21.03.2016 ПП Компанія Горлиця (страхувальник) звернулось до ПрАТ СК ПЗУ Україна з повідомленням про настання збитку.

Представниками ПрАТ СК ПЗУ Україна проведено огляд майна/обладнання/транспортного засобу/вантажу, за результатами якого складено відповідний звіт від 22.03.2016, згідно якого після вивантаження напівпричепа було встановлено, що шість палетт мокрі (мокрі короби) та два палети з деформованими коробами, які були пошкоджені під час формування та під час завантаження у Польщі. Після вивантаження напівпричепа при візуальному огляді не було виявлено води на тенті і підлога була сухою.

Тобто, фактично страховиком було встановлено, що пошкодження вантажу не пов'язане з діями (бездіяльністю) перевізника. а було спричинене не під час здійснення перевезення.

В примітках до акту розбіжностей №UA16/073 від 22.03.2016 (належним чином засвідчена копія наявна в матеріалах справи) також вказано, що причіп при розватанженні був сухим, підтікань не було, дах не намокав, всі боки тенту та підлога сухі.

З огляду на наведене вантаж було пошкоджено не під час здійснення його перевезення ПП Компанія Горлиця .

Крім цього, між сторонами за наслідками спірного перевезення було складено та підписано акт №59 від 22.03.2016 про виконання відповідачем та прийняття позивачем послуг з перевезення вантажу за Договором Цей акт підписано представниками обох сторін та скріплено печатками юридичних осіб без жодних зауважень та заперечень.

Оскільки позивачем не доведено належними та допустимими доказами факту псування товару під час його перевезення відповідачем, відповідно й понесення позивачем збитків внаслідок неналежного виконання відповідачем умов Договору, апеляційний суд дійшов висновку про необґрунтованість та недоведеність вимог позивача про стягнення з відповідача збитків в розмірі 20 696,80 грн., в задоволенні яких слід відмовити.

В зв'язку з відмовою в задоволенні позову щодо стягнення з відповідача на користь позивача збитків, не підлягають задоволенню й вимоги про стягнення 745,09 грн. інфляційних втрат та 295,99 грн. 3% річних, які є похідними тощо.

З огляду на наведене, не заслуговують на увагу й доводи апелянта щодо необхідності виключення з мотивувальної частини оскаржуваного рішення встановлену судом обставину, що вантаж було пошкоджено не під час здійснення його перевезення ПП Компанія Горлиця , оскільки ці обставини встановлені матеріалами справи та не спростовані учасниками провадження.

За таких обставин, апеляційний господарський суд погоджується з висновками місцевого суду, як законними, обґрунтованими обставинами й матеріалами справи, детальний аналіз яких, як і нормативне обґрунтування прийнятого судового рішення наведено місцевим судом, підстав для зміни або скасування його не знаходить. Доводи апелянта по суті скарги, як безпідставні й необґрунтовані не заслуговують на увагу, оскільки не підтверджуються жодними доказами по справі й не спростовують викладених в судовому рішенні висновків.

Керуючись ст.ст. 99, 101-103, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Веста Україна залишити без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 14.11.2016 у справі № 910/17985/16 - без змін.

Матеріали справи № 910/17985/16 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанову може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий суддя С.Я. Дикунська

Судді А.О. Мальченко

Г.А. Жук