Рішення

від 04.09.2017 по справі 910/17985/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.09.2017Справа №910/17985/16 Господарський суд міста Києва у складі судді Чебикіної С.О., розглянувши справу за позовом Приватної фірми Вітан до Приватного підприємства Компанія Горлиця , треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: 1. Товариство з обмеженою відповідальністю Веста Україна , 2. Товариство з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями Нутриція Україна , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: 3. Приватне акціонерне товариство Страхова компанія ПЗУ Україна про стягнення 21 737,88 грн., за участю представників позивача - не з'явився, відповідача - Чернишова І.М., довіреність №5 від 13.02.2017 року, Матвієнко Є.А., керівник, третьої особи-1 - Шемяткіна М.О., довіреність №б/н від 13.07.2017 року, третьої особи-2 - не з'явився, третьої особи-3 - Антонюка А.О., довіреність №542 від 22.11.2012 року,

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2016 року позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення 21 737,88 грн., з яких 20 696,80 грн. збитків, 745,09 грн. інфляційних втрат, 295,99 грн. 3% річних у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору - заявки №11/03-03 від 11.03.2016 року, а саме - тим, що при розвантаженні товару було встановлено його пошкодження, в результаті чого, позивачем було понесено збитки на суму 20 696,80 грн., які він просить стягнути з відповідача.

Рішенням господарського суду міста Києва від 14.11.2016 р. (суддя Спичак О.М.), яке залишене без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 14.02.2017 р. (судді: С.Я. Дикунська, А.О. Мальченко, Г.А. Жук) в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 06.06.2017 року у справі №910/17985/16 рішення господарського суду міста Києва від 14.11.2016р., та постанову Київського апеляційного господарського суду від 14.02.2017р. у справі №910/17985/16 скасовано, а справу передано на новий розгляд до господарського суду міста Києва.

Після автоматичного розподілу справу №910/17985/16 15.06.2017 року передано для розгляду судді Чебикіній С.О.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 15.06.2017 року справу №910/17985/16 прийнято до провадження та призначено її до розгляду на 26.07.2017 року.

26.07.2017 року відповідачем в судовому засіданні надано письмові пояснення у справі.

09.08.2017 року третьою особою-1 через канцелярію суду надано письмові пояснення у справі.

Представники позивача та третьої особи-2 в судове засідання 04.09.2017 року не з'явилися, про час і місце проведення судового засідання були повідомлені належним чином відповідно до вимог ст. 64 ГПК України.

Враховуючи те, що нез'явлення представників позивача та третьої особи-2 не перешкоджає розгляду справи по суті, а матеріали справи є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, суд вважає за можливе розглянути позов у відсутності представників позивача та третьої особи-2.

Заслухавши пояснення представників відповідача, третьої особи-1 та третьої особи-3, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 11.03.2016р. між Приватною фірмою Вітан (замовник) та Приватним підприємством Компанія Горлиця (виконавець) було укладено договір-заявку №11/03-03 на перевезення вантажу, у відповідності до змісту якої виконавець зобов'язався здійснити перевезення вантажу - дитячого харчування у кількості 33 палетт за маршрутом Польща - Україна.

Як вбачається з вищезазначеного договору-заявки №11/03-03 від 11.03.2016 року, датою завантаження є 16.03.2016 року, адресою завантаження є: Raben nl. Niedzwledriniec 10 a 41-506 Chorzow, митне оформлення здійснюється у пункті пропуску Краківець. Водій несе відповідальність за кількість вантажу, якість завантаження, цілісність пакування. Про всі недоліки водій повинен зробити відповідний запис у завантажувальному листі, CMR. Водій зобов'язаний обов'язково при завантажені отримати сертифікат походження та фітосанітарний сертифікат. Строком доставки товару у відповідності до вказаного договору-замовлення визначено 21.03.2016 року. Вартість перевезення контрагентами встановлена на рівні 14 500 грн., що сплачується протягом 10 банківських днів по оригіналам документів.

Відповідно до п.1 договору №11/03-03 від 11.03.2016р. перевізник або експедиція несе відповідальність за повну або часткову втрату, нестачу або пошкодження вантажу, що відбулось в проміжок часу між прийняттям вантажу до перевезення і до його здачі вантажоодержувачу, в розмірі вартості втраченого (знищеного) або пошкодженого вантажу.

06.03.2015року між Приватною фірмою Вітан (експедитор 1) та Товариством з обмеженою відповідальністю Веста Україна (експедитор 2) було укладено договір №3412 про надання транспортно-експедиційних послуг по здійсненню перевезень вантажів автомобільним транспортом у міжнародному, міжміському та місцевому сполученні, згідно якого експедитор 1 зобов'язався виконати перевезення вантажів автомобільним транспортом на замовлення експедитора 2 у міжнародному, міжміському та місцевому сполученні і надати додаткові послуги для доставки вантажу.

11.03.2016 року сторонами договору №3412 від 06.03.2016р. було складено та підписано заявку-доручення на перевезення вантажу (сухого дитячого харчування) у кількості 30 палетт за маршрутом Польща -Україна.

Поясненнями позивача, відповідача, частково - третьої особи-1 та третьої особи-3, а також наявною в матеріалах справи міжнародною товарно-транспортною накладною (СMR) №0000797 підтверджується здійснення відповідачем перевезення вантажу на виконання умов договору - заявки №11/03-03 від 11.03.2016р., а саме дитячого харчування у кількості 33 палетт за маршрутом Польща - Україна.

При розвантаженні товару було встановлено пошкодження (замокла упаковка) товару за кодами №596129 (суміш молочна), №597338 (дитяче молоко), №697341 (дитяче молоко) у загальній кількості 496 одиниць (62 коробки), про що складено акт розбіжностей №UA16/073 від 22.03.2016 року.

Законом України "Про приєднання України до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів" закріплено, що Україна приєдналася до зазначеної Конвенції, а згідно листа №72/14-612/1-1559 від 16.05.2007 Міністерства закордонних справ України "Щодо набуття чинності міжнародними договорами" ця Конвенція набрала чинності для України 17 травня 2007 року.

Конвенцією ( ч. 1 ст. 1) визначено, що вона застосовується до будь-якого автомобільного перевезення вантажів транспортними засобами за винагороду, коли зазначені в договорі місце прийняття вантажу для перевезення і місце, передбачене для доставки, знаходяться у двох різних країнах.

Тому, враховуючи, що обставини даного спору виникли з договору міжнародного перевезення вантажу автомобільним транспортом, в якому відповідач виступав перевізником, на спірні правовідносини сторін поширюються положення Конвенції про договір міжнародного дорожнього перевезення вантажів, яка підписана в Женеві 19.05.1956 р.

З огляду на положення ст. 9 Конституції України, ст.19 Закону України "Про міжнародні договори України", ст.4 ГПК України до спірних правовідносин застосовується Конвенція про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів, що має пріоритет над правилами, передбаченими законодавством України.

Так, згідно ч. ч. 1, 2 ст. 17 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів перевізник несе відповідальність за повну чи часткову втрату вантажу або за його ушкодження, що сталися з моменту прийняття вантажу для перевезення і до його доставки, а також за будь-яку затримку доставки. Перевізник звільняється від відповідальності, якщо втрата вантажу, його ушкодження чи затримка його доставки стались внаслідок дій або недогляду позивача, внаслідок інструкцій позивача, не викликаних діями або недоглядом з боку перевізника, внаслідок дефекту вантажу чи внаслідок обставин, уникнути яких перевізник не міг і наслідки яких він не міг відвернути.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 8 вищезазначеної конвенції, Приймаючи вантаж, перевізник перевіряє: a) вірність записів, зроблених у вантажній накладній щодо числа вантажних місць, а також їх маркування та нумерації місць; b) зовнішній стан вантажу і його упаковки. Якщо перевізник не має достатньої можливості перевірити вірність записів, зазначених у підпункті a) пункту 1 цієї статті, він повинен зробити обґрунтовані застереження у вантажній накладній. Він повинен також мотивувати всі зроблені ним застереження щодо зовнішнього стану вантажу і його упаковки. Ці застереження не мають обов'язкової сили для відправника, якщо останній не погодився бути зобов'язаним ними і не зробив про це запис у вантажній накладній.

В ч.ч. 1, 2 ст. 9 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів передбачено, що вантажна накладна є первинним доказом укладання договору перевезення, умов цього договору і прийняття вантажу перевізником. Якщо вантажна накладна не містить спеціальних застережень перевізника, то, якщо не доведено протилежне, припускається, що вантаж і його упаковка були зовні в належному стані в момент прийняття вантажу перевізником, і що кількість вантажних місць, а також їх маркування та нумерація відповідали заявам, які містилися у вантажній накладній.

Статтею 924 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) передбачено, що перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало.

Так, як вбачається з товарно-транспортної накладної (СMR) №0000797, наявної в матеріалах справи, у відповідача були відсутні застереження при прийнятті вантажу до перевезення, що в свою чергу може свідчити про належний стан упаковки та товару при його прийнятті, а отже - враховуючи даний факт відповідача (перевізника) слід вважати винним у пошкодженні вантажу під час перевезення.

Третя особа-2 (одержувач, власник вантажу) звернулась до третьої особи-1 (експедитор-2) з претензією №24 від 23.03.2016 року, в якій вказано, що при розвантаженні товару третьою особою-2, перевезення якого здійснювалось за маршрутом Польща-Україна, було встановлено факт пошкодження вантажу, а саме замокші ящики. Посилаючись на вказані обставини третя особа-2 вимагала у третьої особи-1 компенсувати збитки в розмірі 20 696,80 грн.

Третя особа-2 (одержувач, власник вантажу) повторно звернулась до третьої особи-1 (експедитор-2) з претензією №24 від 15.06.2016 року, в якій ще раз вимагала компенсувати збитки в розмірі 20 696,80 грн.

Згідно наявного в матеріалах справи платіжного доручення №30201 від 24.06.2016 року третьою особою-1 (експедитором-2) було перераховано третій особі-2 (одержувачу, власнику вантажу) грошові кошти в сумі 43 712,80 грн. та, зокрема, зазначено у призначенні платежу Оплата претензії №24.21.20.22 від 10.06.2016р. .

Третя особа-1 (експедитор-2) звернулась до позивача (експедитора-1) з претензією про відшкодування вищевказаних збитків у розмірі 20 696,80 грн. від 23.03.2016 року.

Проте, позивач (експедитор-1) не оплативши завдані збитки на користь третьої особи-1 (експедитора-2) завдані під час вищевказаного перевезення, звернувся з цим позовом до відповідача (перевізника) про стягнення збитків за цим же перевезенням у розмірі 21 737,88 грн. (додавши до основної суми інфляційні втрати та 3% річних).

У відповідності до ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Під збитками розуміються втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

У відповідності до ч.1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Для застосування такого виду господарської санкції (правового наслідку порушення зобов'язання) як стягнення збитків необхідна наявність всіх елементів складу цивільного (господарського) правопорушення:

- протиправної поведінки;

- збитків;

- причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника і збитками;

- вини.

При відсутності хоч б одного з цих елементів господарсько-правова відповідальність не настає.

Проте, позивачем не надано суду доказів на підтвердження факту понесення ним реальних збитків на зазначену суму у розмірі 20 696,80 грн. та розміру цих збитків.

Докази на підтвердження факту відшкодування позивачем на користь третьої особи-1 збитків в розмірі 20 696,80 грн., докази знищення, утилізації та неможливості реалізації третьою особою-2 пошкодженого товару в матеріалах справи відсутні.

З огляду на вищевикладене позивачем не доведено наявність всіх елементів складу правопорушення.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За таких обставин, виходячи з вищенаведеного, суд дійшов висновку що підстави для задоволення позовних вимог про відшкодування відповідачем на користь позивача збитків в розмірі 20 696,80 грн., а також похідних вимог про стягнення 745,09 грн. інфляційних втрат та 295,99 грн. 3% річних - відсутні, а тому в позові слід відмовити.

Судовий збір відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладається на позивача.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 33, 34, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України України, господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ :

В позові відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 11.09.2017 р.

Суддя С.О. Чебикіна