Рішення

від 05.12.2016 по справі 914/2743/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.12.2016р. Справа№ 914/2743/16

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Українська содова компанія , м. Київ

До відповідача: Публічного акціонерного товариства ІСКРА , м. Львів

Про стягнення 384 085,16 грн.

В судове засідання з'явились:

від позивача : ОСОБА_1- представник

від відповідача : ОСОБА_2-представник

Суддя Березяк Н.Є.

Секретар судового засідання Кравець О.І.

Суть спору: Подано позов Товариства з обмеженою відповідальністю Українська содова компанія до Публічного акціонерного товариства ІСКРА про стягнення 384 085,16 грн.

Ухвалою суду від 27.10.2016 р. було порушено провадження у справі та призначено судове засідання на 21.11.2016 р.

В судовому засіданні 21.11.2016 року судом було оглянуто оригінали документів, які в належно завірених копіях долучені до матеріалів справи та оголошено перерву до 05.12.2016 року.

В судовому засіданні 05.12.2016 року представник позивача позов підтримав, просив задоволити позовні вимоги з мотивів наведених в позовній заяві, матеріалах справи та поясненнях наданих в судовому засіданні, зокрема з тих підстав, що відповідачем не належно виконувались свої договірні зобов'язання по договору № 40005020 поставки від 26.12.2013 р. в частинні оплати за поставлений товар, даний факт призвів до виникнення заборгованості в останнього, та в подальшому з підстав укладення між позивачем та ПАТ Кримський содовий завод договору № 069 відступлення права вимоги у позивача виникло право вимоги сплати заборгованості до відповідача.

Представник відповідача 05.12.2016 р. в судовому засіданні проти позову заперечив, просив відмовити у задоволенні позовних вимог, з підстав наведених у запереченні та наданих поясненнях. В обґрунтування своїх заперечень посилається на ті обставини, що укладеним договором № 069 про відступлення права вимоги до позивача перейшло лише право вимоги в частинні стягнення суми основної заборгованості на суму 184 135,99 грн., а нарахування санкцій умовами договору не передбачено, як і не передбачено його право вимагати стягнення таких санкцій, обумовлених договором поставки №40005020, стороною якого позивач не є.

В судовому засіданні 05.12.2016 року оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Суд заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, та оцінивши докази в їх сукупності, встановив наступне:

26.12.2013 р. між ПАТ Кримський содовий завод (надалі постачальник) та ПАТ Іскра (надалі Покупець) був укладений Договір № 40005020 поставки, згідно умов якого, Постачальник взяв на себе зобов'язання поставити, а Покупець оплатити і прийняти соду кальциновану технічну ГОСТ 5100-85, код за УКТ ВЕД-2836200000.

На виконання своїх договірних зобов'язань Постачальником у жовтні 2014 року Покупцю була відвантажена продукція на загальну суму 224 135,97 грн., згідно накладних: № 80115535 від 15.10.2014 р. на суму 76 008,02 грн.; № 80115586 від 16.10.2014 р. на суму 74 871,93 грн.; № 80116087 від 24.10.2014 р. на суму 73 256,02 грн.

Свої договірні зобов'язання в частинні оплати Покупець виконав не повністю, чим спричинив виникнення заборгованості, що станом на 31.10.2014 р. становила 184 135,97 грн.

31.10.2014 р. між ПАТ Кримський содовий завод (надалі Первісний кредитор), ОСОБА_3 Українська содова компанія (надалі Новий кредитор) та ПАТ ІСКРА (надалі Боржник) був укладений Договір № 069 про відступлення права вимоги, за умовами якого Первісний кредитор відступив, а новий Кредитор набув право вимоги, належне Первісному кредитору, щодо сплати Боржником частини заборгованості за Договором № 40005020 від 26.12.2013 р. в сумі 184 135,99 грн.

Відповідно до умов договору про відступлення права вимоги, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за договором № 40005020 поставки від 26.12.2013 р. в сумі 184 135,97 грн.

Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України позивачем нараховані інфляційні втрати в розмірі 111 033,99 грн. Крім цього, відповідно до п. 3.1 Договору поставки №40005020 від 26.12.2013 р., позивачем нараховані проценти за користування товарним кредитом, у сумі 88 915,20 грн. , які він просить стягнути з відповідача.

Проаналізувавши всі обставини та матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення частково.

При прийнятті рішення, суд виходив з наступного:

Згідно зі статтею 509 ЦК України зобов'язання це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Аналогічне положення містить ст. 193 Господарського кодексу України, де зазначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно ст. 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав , якщо інше не встановлено договором або законом.

Як вбачається із матеріалів справи, відповідно до п.1.1 та п.1.2 Договору № 069 про відступлення права вимоги від 31.10.2014 року, у позивача виникло право вимоги до відповідача заборгованості в розмірі 184135,99 грн. за договором поставки № 40005020 від 26.12.2013 р.

Як вбачається з матеріалів справи, договір №069 про відступлення права вимоги від 31.10.2014 року підписаний та скріплений печатками сторін. Боржнику станом на день підписання договору про відступлення права вимоги, стороною якого він був, було відомо, що Первісний кредитор ПАТ Кримський содовий завод уступив своє право вимоги по стягненню заборгованості в сумі 184135,99 грн. яка виникла з договору поставки № 40005020 від 26.12.2013 р. і існувала станом на день підписання договору Новому кредитору ОСОБА_3 Українська содова компанія , а відтак, суд вважає, що позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 184 135,99 грн. на користь ОСОБА_3 Українська содова компанія обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

Що стосується заперечення відповідача про те, що позивач не пред'явив йому вимоги про стягнення коштів, а тому у нього відсутній обов'язок здійснювати оплату заборгованості, то вони не обґрунтовані з огляду на наступне:

Відповідно до статті 202 ГК України господарське зобов'язання припиняється: виконанням, проведеним належним чином; зарахуванням зустрічної однорідної вимоги або страхового зобов'язання; у разі поєднання управненої та зобов'язаної сторін в одній особі; за згодою сторін; через неможливість виконання та в інших випадках, передбачених цим Кодексом або іншими законами. Господарське зобов'язання припиняється також у разі його розірвання або визнання недійсним за рішенням суду. До відносин щодо припинення господарських зобов'язань застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з частиною першою статті 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом, зокрема, виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 цього Кодексу).

Відповідач не заперечив факту наявності в нього обов'язку оплатити Новому кредитору ОСОБА_3 Українська содова компанія вартість поставленого по договору поставки № 40005020 від 26.12.2013 р. товару на суму 184135,99 грн., доказів оплати суду не надав.

Оскільки Боржник ПАТ ІСКРА не погасив визначену умовами договору про відступлення права вимоги суму коштів в розмірі 184 135,99 грн. станом на день подання позову, зобов'язання не може вважатися припиненим, так як не виконане належним чином, що не позбавляє ОСОБА_3 Українська содова компанія права звернення до суду з позовними вимогами про стягнення визначених умовами договору про відступлення права вимоги коштів в судовому порядку.

Що стосується позовних вимог в частині нарахування позивачем суми 88915,20 грн. процентів за користування товарним кредитом за період з 31.10.2014 року по 10.10.2016 року на підставі Договору поставки № 40005020 від 26.12.2013 р., то такі вимоги необґрунтовані і не підлягають до задоволення, оскільки позивач не є стороною договору поставки і на підставі Договору про відступлення права вимоги до нього перейшло лише право вимоги суми основного боргу в розмірі 184 135,99 грн., як це передбачено Договором № 69 від 31.10.2014 року.

Не підлягають до задоволення вимоги позивача про стягнення з відповідача збитків від інфляції за період з 09.11.2014 року по 10.10.2016 року в сумі 111033,99 грн., які нараховані ним в зв'язку з неналежним виконанням грошових зобов'язань ПАТ ІСКРА за Договором № 40005020 поставки від 26.12.2013 р. (розрахунок а.с. 29). Як вже зазначалося раніше, умовами Договору про відступлення права вимоги № 69 від 31.10.2014 року визначено обсяг повноважень Нового кредитора, щодо вимоги у відповідача (Боржника) лише суми коштів в розмірі 184 135,99 грн., а відтак, посилання позивача в обґрунтування позовних вимог на неналежне виконання відповідачем грошових зобов'язань за договором поставки № 40005020 від 26.12.2013 р., стороною якого ОСОБА_3 Українська содова компанія не була, є необґрунтованим і така вимога не підлягає до задоволення.

Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідач доказів оплати боргу з пред'явленням платіжних доручень станом на день розгляду справи не подав, а відтак суд вважає, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають до задоволення в частині стягнення суми основного боргу.

Судові витрати слід віднести на відповідача в порядку ст. 49 ГПК України.

Керуючись 3,4,4 1 ,4 2 ,4 3 , 4 4 ;4 5 ,4 6 ,12,32,33,34,35,36,43,49,82,84,85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задоволити частково.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства ІСКРА (79066, м. Львів, вул. Вулецька, буд № 14, код ЄДРПОУ 00214244) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Українська содова компанія (01004, м. Київ, вул. Червоноармійська/Басейна, буд. № 1-3/2, літера А , код ЄДРПОУ 39397380) - 184 135,97 грн. - заборгованості та 2 762,04 грн. - судового збору.

3. В частині інших позовних вимог відмовити.

4. Рішення суду може бути оскаржено протягом 10 днів до Львівського апеляційного господарського суду.

Наказ видати у відповідності до ст. 116 ГПК України.

Повний текст рішення виготовлений та підписаний 06.12.2016 року.

Суддя Березяк Н.Є.