Постанова

від 08.02.2017 по справі 914/2743/16

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" лютого 2017 р. Справа № 914/2743/16

Львівський апеляційний господарський суд, в складі колегії:

головуючого-судді: Данко Л.С.,

суддів: Желік М.Б.,

ОСОБА_1,

при секретарі судового засідання: Кіт М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Українська содова компанія , вих. № 15/12/2016-1 від 15.12.2016 р. (вх. № ЛАГС 01-05/6139/16 від 27.12.2016 р.),

на рішення Господарського суду Львівської області від 05 грудня 2016 року

у справі № 914/2743/16 (суддя Березяк Н.Є.),

порушеній за позовом

позивача: Товариства з обмеженою відповідальністю Українська содова компанія , м. Київ,

до відповідача: Публічного акціонерного товариства Іскра , м. Львів,

про: стягнення заборгованості в сумі 384085,16 грн., з яких: 184135,97 грн. основний борг, 88915,20 грн. відсотки за користуванням товарним кредитом, 111033,99 грн. інфляційні втрати та стягнення судових витрат.

За участю представників сторін:

від апелянта/позивача: ОСОБА_2 - п/к за довіреністю № 01/16 від 01.08.2016 р.;

від відповідача: ОСОБА_3 -п/к за довіреністю № 03/112 від 05.01.2017 р.

Права та обов'язки сторін визначені ст. ст. 20, 22, 28 ГПК України представникам роз'яснені і зрозумілі. Заяв та клопотань про відвід суддів - не надходило.

Представниками сторін, які прибули в судове засідання, подано спільне письмове клопотання про відмову від здійснення технічної фіксації судового процесу.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.12.2016 року, справу № 914/2743/16 Господарського суду Львівської області розподілено головуючому судді Данко Л.С. та суддям: Желік М.Б., Костів Т.С.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 29.12.2016 року прийнято апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Українська содова компанія , вих. № 15/12/2016-1 від 15.12.2016 р. (вх. № ЛАГС 01-05/6139/16 від 27.12.2016 р.) до провадження та розгляд скарги призначено на 08.02.2017 року, про що сторони були належним чином повідомлені рекомендованою поштою (докази - оригінали повідомлень про вручення знаходяться в матеріалах справи)(а. с. 97-98).

В судове засідання (08.02.2017 р.) представник апелянта/позивача прибув, надав усні пояснення аналогічні викладеним в апеляційній скарзі та доводи апеляційної скарги підтримав, просить скасувати рішення Господарського суду Львівської області у справі 914/2743/16 від 05.12.2016 р. в частині відмови ТзОВ Українська содова компанія в задоволенні позовних вимог про стягнення з ПАТ Іскра процентів за користування товарним кредитом та інфляційних втрат та в цій частині прийняти нове рішення, яким стягнути з ПАТ Іскра на користь ТзОВ Українська содова компанія проценти за користування товарним кредитом в сумі 88915,20 грн. та втрати від інфляції в сумі 111033,99 грн., також просить стягнути з ПАТ Іскра на користь ТзОВ Українська содова компанія судовий збір, у тому числі сплачений позивачем за подання апеляційної скарги.

Представник відповідача в судове засідання прибув, на виконання вимог ухвали від 29.12.2016 р., через канцелярію Львівського апеляційного господарського суду подав заперечення на апеляційну скаргу б/н від 01.02.2017 р. (вх. № ЛАГС 01-04/837/17 від 02.02.2017 р.), просить апеляційну скаргу ТзОВ Українська содова компанія відхилити, рішення Господарського суду Львівської області від 05.12.2016 р. залишити без змін, надав усні пояснення аналогічні викладеним в запереченнях на апеляційну скаргу, доводи наведені у запереченнях на апеляційну скаргу підтримав, просить рішення місцевого господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Враховуючи, що сторін було належним чином повідомлено рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення поштового відправлення, що свідчить про те, що судом апеляційної інстанції не було позбавлено конституційного права на захист охоронюваних законом інтересів, а також, що сторони своєчасно та належним чином були повідомлені про день, час та місце розгляду справи та прибули в судове засідання 08.02.2017 р., судова колегія дійшла до висновку розглянути справу по суті, оскільки в матеріалах справи зібрано достатньо доказів для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи та наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування матеріального та процесуального законодавства, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення місцевого суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, виходячи з наступного.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 05 грудня 2016 року по справі № 914/2743/16 (суддя Березяк Н.Є.) позовні вимоги задоволено частково, вирішено стягнути з Публічного акціонерного товариства «ІСКРА» (79066, м. Львів, вул. Вулецька, буд № 14, код ЄДРПОУ 00214244) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Українська содова компанія (01004, м. Київ, вул. Червоноармійська/Басейна, буд. № 1-3/2, літера А , код ЄДРПОУ 39397380) - 184135,97 грн. - заборгованості та 2762,04 грн. - судового збору (п. п. 1, 2 резолютивної частини рішення ). В частині інших позовних вимог - відмовлено (п. 3 резолютивної частини рішення ) (а. с. 84, 85-88).

Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду від 05.12.2016 р. у справі № 914/2743/16, апелянт/позивач (Товариство з обмеженою відповідальністю Українська содова компанія ) звернувся до Львівського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою (а. с. 99-103), просить скасувати рішення Господарського суду Львівської області у справі 914/2743/16 від 05.12.2016 р. в частині відмови ТзОВ Українська содова компанія в задоволенні позовних вимог про стягнення з ПАТ Іскра процентів за користування товарним кредитом та інфляційних втрат та в цій частині прийняти нове рішення, яким стягнути з ПАТ Іскра на користь ТзОВ Українська содова компанія проценти за користування товарним кредитом в сумі 88915,20 грн. та втрати від інфляції в сумі 111033,99 грн., також просить стягнути з ПАТ Іскра на користь ТзОВ Українська содова компанія судовий збір, у тому числі сплачений позивачем за подання апеляційної скарги.

Апеляційну скаргу мотивує тим, що місцевим господарським судом при прийнятті рішення в частині відмови позивачу в задоволенні позовних вимог про стягнення з ПАТ Іскра процентів за користування товарним кредитом та інфляційних втрат було порушено норми матеріального та процесуального права, з неповним з'ясуванням судом усіх обставин справи, а тому висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, що мають значення для справи, що призвело до незаконного та необґрунтованого рішення в частині відмови позивачу у стягненні процентів за користування товарним кредитом та інфляційних втрат, відтак вважає, що дане рішення в тій частині підлягає скасуванню.

Апелянт в апеляційній скарзі зазначає, що місцевим господарським судом в оскаржуваному рішенні зазначено, що умовами договору про відступлення права вимоги № 69 від 31.10.2014 р. визначено обсяг повноважень нового кредитора, щодо вимоги у відповідача лише коштів в сумі 184135,99 грн., а відтак, посилання позивача в обґрунтування позовних вимог на неналежне виконання відповідачем грошових зобов'язань за договором поставки № 40005020 від 26.12.2013 р., стороною якого ТзОВ Українська содова компанія не було, відтак, вимога нового кредитора в частині стягнення процентів за користування кредитом та інфляційних втрат є необґрунтованими, тому вимога в тій частині не підлягає до задоволення, однак, з таким висновком місцевого господарського суду апелянт не погоджується так, як вважає, що до нового кредитора відповідно до ст. 514 Цивільного кодексу України переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. В даному випадку на думку апелянта, зобов'язання відповідача перед новим кредитором виникло з моменту передачі вантажу та отримання відповідачем накладних, які згідно п. 3.1 договору поставки останнім повинні бути оплачені 30.10.2014 р., 31.10.2014 р. та 08.11.2014 р., на підтвердження чого покликається на судову практику у постанові Верховного Суду України від 26.08.2008 р. та на ст. 193 Господарського кодексу України.

Також апелянт в апеляційній скарзі покликається на те, що судом першої інстанції не було враховано те, що у п.1.3. Договору № 069 про відступлення права вимоги від 31.10.2014 р. сторони погодили, що з дати підписання даного Договору Первісний кредитор не має права вимоги щодо погашення заборгованості по Основному договору до Боржника.

Крім того, апелянт вважає, що суд першої інстанції в порушення вимог ст.ст. 4, 84 ГПК України та роз'яснень, наведених у п.п.1,2 Постанови Пленуму ВГСУ № 6, не застосував до спірних правовідносин відповідні норми матеріального права, що їх регулюють, а саме: ст.ст. 11, 14, 512, 514, 525-527, 530, 610-612, 625, 629 ЦК України; ст.ст. 193, 216-218 ГК України.

Колегією суддів встановлено, що позивач/апелянт: Товариство з обмеженою відповідальністю Українська содова компанія є юридичною особою, ідентифікаційний код юридичної особи: 39397380, місцезнаходження юридичної особи: 01004, м. київ, Печерський р-н, вул. Червоноармійська/Басейна, буд. 1-3/2, літ А , що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а. с. 34-36) та Статутом товариства (нова редакція) (а. с. 37-45).

Відповідач: Публічне акціонерне товариство Іскра , є юридичною особою, ідентифікаційний код юридичної особи: 00214244, місцезнаходження юридичної особи: 790666, Львівська обл., м. Львів, вул. Вулецька, буд. 14, що підтверджується безкоштовним витягом з веб-сайту Міністерства юстиції України (а. с. 75-77) та Статутом товариства (нова редакція) (а. с. 52-74).

Як вбачається з матеріалів даної справи та встановлено місцевим судом, 26.12.2013 р. між Публічним акціонерним товариством Кримський содовий завод (постачальник - за договором) та Публічним акціонерним товариством Іскра (Покупець - за договором) був укладений Договір поставки № 40005020 (а. с. 9-12).

Згідно умов вищезазначеного договору, Постачальник взяв на себе зобов'язання поставити, а Покупець оплатити і прийняти: соду кальциновану технічну ГОСТ 5100-85, код за УКТ ВЕД-2836200000 (надалі - Сода, Продукція) в кількості: - марка А в біг-бегах - 3000 м. тонн.

На виконання своїх договірних зобов'язань Постачальником, 15 жовтня 2014 року за накладною на передачу вантажу №80115535 представнику Покупця - ОСОБА_4 передано Продукцію у кількості 21,543 т. вартістю 76008,01 грн., з ПДВ, і відповідно виставлений рахунок-фактура № 90002444 від 15.10.2014 р. на оплату вказаної Продукції на суму 76008,02 грн., з ПДВ. Вказаний рахунок оплачений Покупцем частково та з порушенням терміну встановленого Договором, платіжним дорученням № 14658 від 03.11.2014 року в сумі 40000,00 грн., залишок неоплаченої вартості Продукції складає 36008,02 грн.; - 16 жовтня 2014 року за накладною на передачу вантажу №80115586 представнику Покупця - ОСОБА_5 була передана Продукція у кількості 21,221т., вартістю 74871,93 грн., з ПДВ, і відповідно виставлений рахунок-фактура №90002484 від 16.10.2014 р. на оплату вказаної Продукції на суму 74871, 93 грн., з ПДВ, який не був оплачений Покупцем; - 24 жовтня 2014 року за накладною на передачу вантажу №80116087 представнику Покупця - ОСОБА_6 була передана Продукція у кількості 20,763т., вартістю 73256,02 грн., з ПДВ, і відповідно виставлений рахунок-фактура №90002781 від 24.10.2014 р. на оплату вказаної Продукції на суму 73256,02 грн., з ПДВ, який теж не був оплачений Покупцем (а. с. 15, 19, 23).

Колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду про те, що свої договірні зобов'язання в частинні оплати Покупець виконав не повністю, чим спричинив виникнення заборгованості, яка станом на 31.10.2014 р. становила 184135,97 грн., що не заперечується сторонами у справі.

31.10.2014 року між Публічним акціонерним товариством Кримський содовий завод ( Первіний кредитор ), ТзОВ Українська содова компанія ( Новий кредитор ) та ПАТ ІСКРА ( Боржник ) був укладений Договір № 069 про відступлення права вимоги (а.с. 8), за змістом якого, Первісний кредитор відступив, а Новий Кредитор набув право вимоги, належне Первісному Кредитору, щодо сплати боржником частини заборгованості за Договором № 40005020 від 26.12.2013 року в сумі 184135,99 грн .(п.п. 1.1., 1.2., 2.1., 3.2. Договору про відступлення права вимоги)

Відповідно до умов договору про відступлення права вимоги, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за договором № 40005020 поставки від 26.12.2013 р. в сумі 184135,97 грн.

Також з матеріалів справи вбачається, що позивач (новий кредитор) крім суми основного боргу просить, на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України стягнути з відповідача на свою користь інфляційні втрати в розмірі 111033,99 грн. відповідно до п. 3.1 Договору поставки № 40005020 від 26.12.2013 р., а також просить стягнути проценти за користування товарним кредитом у сумі 88915,20 грн.

Колегія суддів дослідивши умови договору № 069 про відступлення права вимоги від 31.10.2014 р. (а.с. 8) та умови договору № 40005020 поставки від 26.12.2013 р. (а.с. 9-12) з додатками (а.с. 13, 14), приходить до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають до задоволення частково, з наступних підстав.

Згідно зі статтею 509 ЦК України зобов'язання це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Аналогічне положення містить ст. 193 Господарського кодексу України, де зазначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно ст. 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як вбачається із матеріалів справи, відповідно до п.1.1 та п.1.2 Договору № 069 про відступлення права вимоги від 31.10.2014 року, у позивача виникло право вимоги до відповідача лише щодо заборгованості в розмірі 184135,99 грн. за Основним договором, тобто договором поставки № 40005020 від 26.12.2013 р.

Відповідно до наведеного, вбачається, що з договору № 069 про відступлення права вимоги від 31.10.2014 року, який підписаний трьома сторонами договору та скріплений печатками трьох сторін, боржнику (Публічному акціонерному товариству Іскра ), станом на день підписання договору про відступлення права вимоги, стороною якого він був, було відомо, що Первісний кредитор: ПАТ Кримський содовий завод відступив своє право вимоги зі стягнення заборгованості в сумі 184135,99 грн. за Основним договором у розмірі визначеному в п.1.1. цього Договору, що виникла з договору поставки № 40005020 від 26.12.2013 р., і, існувала станом на день підписання договору про відступлення права вимоги Новому кредитору: ТзОВ Українська содова компанія , відтак, місцевий суд правомірно задовольнив позовні вимоги позивача в частині стягнення з відповідача основного боргу в сумі 184135,99 грн. на користь ТзОВ Українська содова компанія .

Слід зазначити, що станом на час звернення позивача до суду, відповідачем заборгованість за поставлений товар в сумі 184135,99 грн. - не оплачено, такі докази в матеріалах справи відсутні.

Відповідно до статті 202 ГК України господарське зобов'язання припиняється: виконанням, проведеним належним чином; зарахуванням зустрічної однорідної вимоги або страхового зобов'язання; у разі поєднання управненої та зобов'язаної сторін в одній особі; за згодою сторін; через неможливість виконання та в інших випадках, передбачених цим Кодексом або іншими законами. Господарське зобов'язання припиняється також у разі його розірвання або визнання недійсним за рішенням суду. До відносин щодо припинення господарських зобов'язань застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з частиною першою статті 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом, зокрема, виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 цього Кодексу).

Крім того, відповідачем також не погашено визначену умовами договору про відступлення права вимоги суму коштів в розмірі 184135,99 грн. станом на день подання позову, отже, зобов'язання не може вважатися припиненим, так як не виконане належним чином, що не позбавляє ТзОВ Українська содова компанія права звернення до суду з позовними вимогами про стягнення визначених умовами договору про відступлення права вимоги коштів в судовому порядку.

Що стосується позовних вимог в частині нарахування позивачем суми 88915,20 грн. процентів за користування товарним кредитом за період з 31.10.2014 року по 10.10.2016 року на підставі Договору поставки № 40005020 від 26.12.2013 р., то такі вимоги необґрунтовані та не підлягають до задоволення, оскільки позивач не є стороною договору поставки і на підставі Договору про відступлення права вимоги до нього перейшло лише право вимоги суми основного боргу в розмірі 184135,99 грн., про що сторони, неодноразово, зазначили у договорі № 069 про відступлення права вимоги, вільно укладаючи цей договір.

Також, не підлягають до задоволення вимоги позивача про стягнення з відповідача збитків від інфляції розраховані за період з 09.11.2014 року по 10.10.2016 року в сумі 111033,99 грн., за неналежне виконання грошових зобов'язань ПАТ ІСКРА за Договором № 40005020 поставки від 26.12.2013 р.

Враховуючи вищенаведене колегія суддів зазначає, що твердження позивача/апелянта в апеляційній скарзі про те, що відповідно до п. 1.1 Договору про відступлення права вимоги № 069 від 31.10.2014 р. первісний кредитор ПАТ Кримський содовий завод відступив позивачу, а останній набув за цим договором право вимоги не лише щодо сплати частини заборгованості за Основним договором на суму 184135,99 грн., а й щодо інших платежів, передбачених договором № 40005020 поставки, то вказані твердження спростовуються умовами /пунктами/ Договору про відступлення права вимоги (п.п. 1.1., 1.2., 2.1., 3.2.).

Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. При цьому відступлення права вимоги завжди є похідним від інших зобов'язань, тому, укладаючи договір про відступлення права вимоги (цесії), сторони повинні чітко визначити його предмет та саме право, що відступається.

Як вбачається з Договору відступлення права вимоги до позивача перейшло лише право вимоги від відповідача сплати частини заборгованості у розмірі 184135,99 грн., а не процентів за користування товарним кредитом.

Згідно ст. 610 , ст. 611 ЦК України , порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Крім того, зважаючи на ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Договором про відступлення права вимоги не визначено термін його виконання відповідачем, тому відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Оскільки згаданою статтею 530 ЦК України не визначена форма пред'явлення вимоги кредитором, останній може здійснити своє право як шляхом надіслання платіжної вимоги-доручення, так і шляхом звернення до боржника з листом, телеграмою, надіслання йому рахунка (рахунка-фактури) тощо. При цьому, якщо боржник (відповідач) заперечує одержання ним такої вимоги, кредитор (позивач) відповідно до п. 1.7. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань зобов'язаний подати господарському суду докази її надіслання боржникові ОСОБА_7, зі свого боку, не позбавлений права подати докази неодержання ним вимоги кредитора (наприклад, довідку підприємства зв'язку про ненадходження на адресу боржника відповідного рекомендованого поштового відправлення). Ухилення боржника від одержання на підприємстві зв'язку листа, що містив вимогу (відмова від його прийняття, нез'явлення на зазначене підприємство після одержання його повідомлення про надходження рекомендованого або цінного листа) не дає підстав вважати вимогу непред'явленою.

Днем пред'явлення вимоги кредитором слід вважати день, у який боржник одержав надіслану йому вимогу, а в разі якщо вимогу надіслано засобами поштового зв'язку і підприємством зв'язку здійснено повідомлення про неможливість вручення поштового відправлення, то днем пред'явлення вимоги є дата оформлення названим підприємством цього повідомлення.

Подання ж кредитором позовної заяви, адресованої господарському суду (а не боржнику), і, надіслання останньому, як відповідачеві копії такої заяви, є складовими судової процедури, а не цивільних правовідносин, і відповідні дії не можуть розглядатися як вимога у розумінні зазначеної норми ЦК України.

Зважаючи на те, що у договорі про відступлення права вимоги не передбачено обов'язку його негайного виконання ПАТ Іскра , як відповідач, до моменту звернення до суду не отримав жодної вимоги від позивача про сплату боргу, відтак позовні вимоги в частині погашення витрат від інфляції у сумі 111033,99 грн. є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.

Крім того, відповідно до ст. 517 ЦК України первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні.

Таким чином, зважаючи на те, що відповідно до Договору про відступлення права вимоги позивач набув лише право вимоги до відповідача в частині стягнення суми основної заборгованості, розмір якої чітко встановлений договором про відступлення права вимоги, а не відсотків за користування товарним кредитом та, що даним правочином не визначено термін його виконання, а вимогу про погашення боргу відповідач не отримував, колегія суддів вважає, що позовні вимоги позивача в частині стягнення процентів за користування грошовими коштами та інфляційні втрати є безпідставними.

Отже, загалом з відповідача на користь позивача у зв'язку з неналежним виконанням договору належить стягнути 184135,99 грн. основного боргу, в частині стягнення процентів за користування товарним кредитом сумі 88915,20 грн. та стягнення інфляційних втрат в сумі 111033,99 грн. слід відмовити.

Згідно п. 4 частини третьої статті 129 Конституції України та ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Інші твердження апелянта/відповідача, які викладені в апеляційній скарзі, до уваги не приймаються, оскільки вони не доведені належними та допустимими доказами та спростовуються матеріалами даної справи.

Згідно ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору .

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, належними та допустимими доказами (ст. 34 ГПК України).

Згідно із ч. ч. 1, 2 ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи вищенаведене в сукупності, дослідивши всі обставини, що мають значення для вирішення спору по суті в їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку, апеляційну скаргу апелянта/позивача залишити без задоволення, рішення Господарського суду Львівської області від 05.12.2016 р. у справі № 914/2743/16 залишити без змін.

Судовий збір за перегляд судового рішення в апеляційному порядку покласти на апелянта/позивача.

Керуючись ст. ст. 4-3, 22, 32-34, 43, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Львівський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення Господарського суду Львівської області від 05 грудня 2016 року у справі № 914/2743/16 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

2. Витрати зі сплати судового збору за перегляд рішення місцевого суду в апеляційному порядку покласти на апелянта/позивача.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

4. Матеріали справи повернути в Господарський суд Львівської області.

Головуючий суддя Л.С.Данко

Суддя М.Б.Желік

Суддя Т.С.Костів

08.02.2017 р. оголошено вступну і резолютивну часини постанови. Повний текст постанови складено та підписано - 14.02.2017 р.