Ухвала

від 15.11.2016 по справі 757/16890/15-к

ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У х в а л а

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 листопада 2016 року м. Київ

Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

головуючого-судді ОСОБА_1.,суддів ОСОБА_2. та ОСОБА_3.,

розглянувши у судовому засіданні заяву адвоката ОСОБА_4. в інтересах ОСОБА_5 про перегляд Верховним Судом України ухвали колегії суддів судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 22 серпня 2016 року,

в с т а н о в и л а:

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 11 квітня 2016 року відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_5 про перегляд за нововиявленими обставинами ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 10 вересня 2015 року про скасування постанови старшого слідчого в особливо важливих справах головного слідчого управління МВС України ОСОБА_6. від 24 грудня 2013 року про закриття кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12012000000000424 від 08 грудня 2012 року, за ознаками злочину, передбаченого частиною четвертою статті 190 Кримінального кодексу України (далі - КК).

Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 04 липня 2016 року апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_7. у інтересах ОСОБА_5 задоволено частково: ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 11 квітня 2016 року скасовано, заяву ОСОБА_5 про перегляд за нововиявленими обставинами ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 10 вересня 2015 року, з усіма долученими до неї документами, повернуто особі, яка її подала.

Ухвалою колегії суддів судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 22 серпня 2016 року адвокату ОСОБА_4. відмовлено у відкритті касаційного провадження за її касаційною скаргою в інтересах ОСОБА_5 на ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 04 липня 2016 року відповідно до пункту 2 частини другої статті 428 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), з тієї підстави, що з касаційної скарги, наданих до неї судових рішень та інших документів убачається, що підстав для задоволення скарги немає.

У заяві до Верховного Суду України адвокат ОСОБА_4, яка діє в інтересах ОСОБА_5, зазначає про наявність визначеної пунктом 2 частини першої статті 445 КПК підстави для перегляду зазначених судових рішень з огляду на неоднакове застосування норм, передбачених пунктами 1, 2, 10, 17 частини першої статті 7, частини шостої статті 9, частин 1, 2 статті 24 КПК.

Зокрема, неоднакове застосування касаційним судом однієї і тієї самої норми права, передбаченої КПК, що зумовило ухвалення різних за змістом судових рішень, адвокат вбачає у тому, що судом касаційної інстанції не були імперативно застосовані загальні засади кримінального провадження, внаслідок чого було обмежено право ОСОБА_5 на доступ до здійснення правосуддя з метою захисту своїх прав та свобод, які були порушені під час досудового слідства. Стверджує, що хоча процесуальний статус ОСОБА_5, як свідка, у кримінальному провадженні № 12012000000000424 визначено не досить чітко, проте проведення щодо нього такої слідчої (розшукової) дії, як обшук житла, свідчить про порушення його прав і свобод, а відтак надавало йому право на звернення до суду із захистом своїх прав та законних інтересів.

Просить скасувати зазначені судові рішення касаційної та апеляційної інстанцій щодо ОСОБА_5, задовольнити заяву останнього про перегляд ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 10 вересня 2015 року за нововиявленими обставинами та скасувати вказану ухвалу слідчого судді і відмовити ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" у поновленні строку на оскарження постанови слідчого про закриття кримінального провадження №12012000000000424, а зазначену постанову слідчого про закриття кримінального провадження залишити без зміни.

На підтвердження підстави для перегляду вказаних судових рішень Верховним Судом України заявник долучив до заяви копії ухвал Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 18 червня 2015 року, 20 квітня, 09 червня та 13 липня 2016 року.

Заслухавши суддю-доповідача, вивчивши заяву та долучені до неї копії судових рішень, колегія суддів вважає, що передбачені законом підстави для перегляду оскаржуваного судового рішення Верховним Судом України відсутні.

Згідно зі статтею 444 КПК України Верховний Суд України переглядає судові рішення у кримінальних справах виключно з підстав і в порядку, встановлених цим Кодексом.

У статті 445 КПК (в редакції Закону України № 192-VIII від 12 лютого 2015 року) визначено вичерпний перелік підстав для перегляду судових рішень, що набрали законної сили Верховним Судом України, який розширеному тлумаченню не підлягає.

Колегія суддів зазначає, що положення пункту 2 частини першої статті 445 цього Кодексу передбачають порівняння судових рішень на предмет однаковості/неоднаковості застосування судом касаційної інстанції норм процесуального права. У цьому контексті у рішеннях Верховного Суду України висловлена правова позиція, відповідно до якої факт неоднакового застосування норми права судом касаційної інстанції повинен мати певний зовнішній вияв, знаходити відображення у відповідному процесуальному документі (рішенні). Про неоднакове застосування норми права свідчить неоднакове її розуміння судом виключно в процесі правозастосування, що зумовлює ухвалення рішень, які мають різний зміст. Неоднаковість у застосуванні положень норми права нерозривно пов'язана з предметом правозастосування - одна і та сама норма (її положення, припис) одного і того самого закону. Для уможливлення процедури порівняння судових рішень, оцінки Верховним Судом України відповідної норми права на предмет неоднаковості її застосування, така норма має бути реально застосована судом касаційної інстанції під час розгляду справи за касаційною процедурою.

Відповідно до сталої практики Верховного Суду України неоднакового застосування не буде, якщо суд касаційної інстанції застосував різні норми процесуального права, що виключає можливість їх порівняння.

Як убачається зі змісту оспореного рішення, суд касаційної інстанції приймаючи рішення про відсутність підстав для відкриття провадження, послався на положення статей 459, 460 КПК, а саме на те, що ОСОБА_5 не є учасником судового провадження в розумінні пунктів 24, 26 частини першої статті 3 КПК, а відтак не наділений правом подавати заяву про перегляд за нововиявленими обставинами судового рішення, ухваленого слідчим суддею за результатами розгляду скарги ПАТ "Промінвестбанк" на постанову слідчого про закриття кримінального провадження.

Отже, з огляду на це рішення, касаційний суд висловив у ньому правозастосування щодо визначення кола осіб, які мають право подати заяву про перегляд за нововиявленими обставинами судового рішення суду будь-якої інстанції, яке набрало законної сили.

Що ж стосується копій судових рішень, наданих заявником для порівняння, то вони не демонструють різного застосування зазначених норм кримінального процесуального права.

Так, у судовому рішенні Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 09 червня 2016 року касаційний суд констатував, що суддя апеляційного суду неправильно застосував норми права, передбачені пунктами 1, 2, 10, 17 частини першої статті 7, частини шостої статті 9, частин 1, 2 статті 24, частини четвертої статті 394 КПК, у зв'язку з обмеженням права ОСОБА_2, інтересів якої стосується вирок на підставі угоди між прокурором та обвинуваченим ОСОБА_3, на його апеляційне оскарження, незалежно від того, чи брала така особа участь у судовому провадженні. Висновок про порушення саме цих норм процесуального права стало підставою для скасування ухвали апеляційного суду про повернення апеляційної скарги на вирок Печерського районного суду м. Києва від 04 березня 2015 року щодо ОСОБА_3 з направленням кримінального провадження до апеляційного суду для розгляду зі стадії вирішення питання про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2.

З підстав порушення загальних засад кримінального провадження, передбачених пунктами 1, 2, 17 частини першої статті 7, частини шостої статті 9, статей 303‒307 КПК, ухвалою суду касаційної інстанції від 13 липня 2016 року скасовано судове рішення апеляційного суду про відмову у відкритті провадження на ухвалу слідчого судді за скаргою захисника ОСОБА_3 про скасування постанов слідчого про зупинення досудового розслідування, про оголошення розшуку підозрюваного та про скасування ухвали слідчого судді про надання дозволу на затримання підозрюваного.

За аналогічних порушень загальних засад кримінального провадження, а саме: пункту 17 частини першої статті 7, частини шостої статті 9, касаційну скаргу заступника прокурора Донецької області задоволено, ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 20 квітня 2016 року скасовано ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 24 вересня 2015 року про відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою прокурора про відновлення втрачених матеріалів кримінального провадження.

Ухвалою касаційного суду від 18 червня 2015 року, в зв'язку з позбавленням сторони захисту права на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за відсутності підозрюваного, обвинуваченого, встановлено порушення суддею апеляційного суду вимог статей 177, 178, частиною шостою статті 193, 194, 196, пункту 2 частини першої статті 309, частини першої статті 7 та частини шостої статті 9, що стало підставою для скасування судового рішення апеляційного суду і призначення нового розгляду в суді апеляційної інстанції.

Не може розглядатися в аспекті її порівняння з оспорюваним судовим рішенням і долучена до заяви копія ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 20 квітня 2016 року (№5-1150км16), оскільки у цьому рішенні касаційного суду міститься висновок про те, які саме судові рішення можуть бути предметом перегляду за нововиявленими обставинами, відповідно до положень статей 8, 9, частини першої статті 459 КПК.

Отже, окреслені адвокатом ОСОБА_4. у заяві норми права, передбачені КПК, які на її думку, неоднаково застосовані судом касаційної інстанції у оспореному рішенні, не були предметом касаційного розгляду, а тому суд в ухвалі не висловив правової позиції щодо застосування цих положень КПК. За таких обставин сам по собі факт позначення в заяві неоднакового застосування касаційним судом зазначених норм КПК, без правового висновку касаційної інстанції про правильність чи неправильність їх застосування, свідчить про необґрунтованість заяви відповідно до пункту 2 частини першої статті 445 КПК.

Виходячи з наведеного, колегія суддів Верховного Суду України дійшла висновку, що в межах заявлених вимог немає даних про неоднакове застосування судом касаційної інстанції однієї і тієї самої норми права, передбаченої КПК, що зумовило ухвалення різних за замістом судових рішень, тому вважає, що подана адвокатом ОСОБА_4. в інтересах ОСОБА_5 заява про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 22 серпня 2016 року є необґрунтованою і не вбачає підстав для допуску справи до провадження Верховного Суду України.

Керуючись статтями 445, 446, 450, 451 КПК, колегія суддів

у х в а л и л а:

Відмовити адвокату ОСОБА_4., яка діє в інтересах ОСОБА_5 у допуску справи до провадження Верховного Суду України за її заявою про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 22 серпня 2016 року.

Судді:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_1