Ухвала

від 06.12.2016 по справі 814/968/16

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 грудня 2016 р. Справа № 814/968/16

Категорія: 8.3.3 Головуючий в 1 інстанції: Середа О. Ф.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду

у складі:

головуючого - Ступакової І.Г.

суддів - Бітова А.І.

- Лук'янчук О.В.

при секретарі - Татарин Б.Т.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 10 серпня 2016 року по справі за адміністративним позовом Іноземного підприємства Хімтранс-Україна до Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва ГУ ДФС Миколаївської області про скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И Л А :

Іноземне підприємство Хімтранс-Україна звернулось до суду з адміністративним позовом до ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва ГУ ДФС Миколаївської області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень від 10 липня 2012 року №0000562301, №0000522301, №0000492301.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 10 серпня 2016 року адміністративний позов Іноземного підприємства Хімтранс-Україна задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва ГУ ДФС Миколаївської області від 10 липня 2012 року №0000562301, №0000522301 і №0000492301.

Відповідно до ст. 55 КАС України колегією суддів допущено заміну відповідача у справі - ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва ГУ ДФС Миколаївської області правонаступником - ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва ГУ ДФС у Миколаївській області.

В апеляційній скарзі Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області ставиться питання про скасування судового рішення в в зв'язку з тим, що воно постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що у травні-червні 2012 року відповідачем проведена документальна планова виїзна перевірка діяльності позивача, за результатами якої складено акт від 25 червня 2012 року №1736/22-100/33853462, згідно якого встановлено наступні порушення: п.3.1 ст. 3, п.п.5.3.9 п.5.3 ст. 5, п.6.1 ст. 6 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств , в результаті чого завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на загальну суму 5 476 078 грн. за І квартал 2011 року; п.134.1 ст. 134, п.п.139.1.9 п.139.1 ст. 139, п.150.1 ст. 150 Податкового кодексу України та п.3 Перехідних положень Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 1 259 498 грн. за ІІ квартал, ІІ-ІІІ квартали і ІІ-ІV квартали 2011 року; п.198.6 ст. 198, п.200.1, п.200.2 ст. 200 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість за червень 2011 року на суму 71 081 грн.

На підставі акту перевірки прийнято податкові повідомлення-рішення від 10 липня 2012 року №0000562301 на суму 5 476 078 грн., №0000522301 на суму 1 259 498 грн. і №0000492301 на суму 71 082 грн.

Перевіркою встановлено, що позивач відніс до складу валових витрат І кварталу 2011 року від'ємне значення об'єкта оподаткування в сумі 5 476 078 грн., яке виникло в 2010 році. Дана суму встановлена відповідачем за результатами попередньої перевірки позивача (акт від 26 травня 2011 року №1711/23-200/33853462). Висновки ДПІ були предметом судового розгляду в справі №2а-5822/12/1470, яким постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 25 березня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 18 березня 2014 року визнано безпідставним зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств у розмірі 5 476 078 грн.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що матеріали справи та пояснення сторін і свідків свідчать про безпідставність висновків відповідача, викладених в акті перевірки від 25 червня 2012 року №1736/22-100/33853462.

Колегія суддів погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до п.3 підрозділу 4 розділу ХХ Перехідні положення Податкового кодексу України визначено особливості застосування у 2011 році п.150.1 ст. 150 Податкового кодексу України, а саме якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками І кварталу 2011 року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат ІІ кварталу 2011 року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками ІІ, ІІ - ІІІ кварталів, ІІ - IV кварталів 2011 року здійснюється з урахуванням від'ємного значення, отриманого платником податку за І квартал 2011 року, у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

Абзац другий п.3 підрозділу 4 розділу ХХ Перехідні положення Податкового кодексу України передбачає право платника податку на прибуток відобразити у складі витрат ІІ кварталу 2011 року суму від'ємного значення, що є результатом розрахунку об'єкта оподаткування за підсумками І кварталу 2011 року.

В свою чергу, розрахунок об'єкта оподаткування за І квартал 2011 року здійснювався на підставі чинних до 01 квітня 2011 року норм Закону України Про оподаткування прибутку підприємств , п.6.1 ст. 6 якого було визначено, що якщо об'єкт оподаткування платника податку з числа резидентів за результатами податкового року має від'ємне значення об'єкта оподаткування (з урахуванням суми амортизаційних відрахувань), сума такого від'ємного значення підлягає включенню до складу валових витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням від'ємного значення об'єкта оподаткування попереднього року у складі валових витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

При цьому, у 2010 році зазначена норма застосовувалася з урахуванням п.22.4 ст. 22 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств .

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що особливості, встановлені п.22.4 ст. 22 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств , полягали в обмеженні врахування у складі валових витрат у порядку ст. 6 Закону сум від'ємного значення об'єкту оподаткування з податку на прибуток, яке утворилося станом на 01 січня 2010 року. До складу валових витрат платника податку на прибуток за III квартал 2010 року підлягало включенню лише 20 відсотків від'ємного значення, що утворилося станом на 01 січня 2010 року (після набрання зазначеною нормою законної сили).

Проте, як передбачено абзацом 2 п.22.4 ст. 22 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств , у 2011 році сума від'ємного значення, яка відповідно до абзацу 1 цього пункту не була врахована у складі валових витрат, та від'ємне значення об'єкта оподаткування, яке виникло у 2010 році, підлягають включенню до складу валових витрат у порядку, встановленому ст. 6 цього Закону, без обмежень, встановлених цим пунктом.

Отже, в 2011 році встановлені п.22.4 ст. 22 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств обмеження щодо можливості врахування усієї суми від'ємного значення об'єкту оподаткування з податку на прибуток у складі валових витрат не застосовувалися. При цьому, прямо передбачалося право врахувати у складі валових витрат І кварталу 2011 року всю суму від'ємного значення об'єкту оподаткування, що виникло у 2010 році.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що до складу валових витрат І кварталу 2011 року підлягали включенню всі суми від'ємного значення об'єкту оподаткування з податку на прибуток - як ті, що утворилися станом на 01 січня 2010 року, так і ті суми від'ємного значення, що виникли протягом 2010 року.

Тобто, розрахунок об'єкту оподаткування за І квартал 2011 року повинен був здійснюватися з урахуванням у складі валових витрат цього податкового періоду всіх сум від'ємного значення, що утворилися станом на 01 січня 2010 року, а також протягом 2010 року.

В свою чергу, на підставі п.3 підрозділу 4 розділу ХХ Перехідні положення Податкового кодексу України якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками І кварталу 2011 року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат ІІ кварталу 2011 року.

Таким чином, до складу валових витрат ІІ кварталу 2011 року підлягає включенню сума від'ємного значення об'єкту оподаткування за І квартал 2011 року, яка, в свою чергу, розраховується з урахуванням у складі валових витрат І кварталу 2011 року сум від'ємного значення, що утворилися станом на 01 січня 2010 року, а також тих, що виникли протягом 2010 року.

В подальшому розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками ІІ, ІІ - ІІІ кварталів, ІІ - ІV кварталів 2011 року здійснюється з урахуванням від'ємного значення, отриманого платником податку за І квартал 2011 року, у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

Отже, висновки апелянта стосовно того, що до складу ІІ - ІІІ кварталів 2011 року включається виключно від'ємне значення об'єкту оподаткування, отримане за результатами господарської діяльності за І квартал 2011 року без врахування від'ємного значення, що увійшло до складу І кварталу 2011 року з 2010 року є помилковими, що було вірно встановлено судом першої інстанції.

Колегія суддів не приймає до уваги доводи апелянта щодо завищення валдових витрат за І квартал 2011 року на загальну суму 5 476 078 грн., оскільки, як було вірно зазначено судом першої інстанції, постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 25 березня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 18 березня 2014 року по справі №2а-5822/12/1470 визнано безпідставним зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств саме у розмірі 5 476 078 грн., а отже в силу вимог ч.1 ст. 72 КАС України не потребує додаткового доказування.

Окрім цього, відповідно до ч.5 ст. 227 КАС України - висновки і мотиви, з яких скасовані рішення, є обов'язковими для суду першої чи апеляційної інстанції при розгляді справи.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 19 квітня 2016 року скасовуючи постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2014 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 22 квітня 2015 року було встановлено, що судами попередньої інстанції не проаналізовано реальність здійснення господарських операцій платником податків з його контрагентами, а тому слід врахувати зазначене та надати належну правову оцінку обставинам справи.

Відповідно до п.44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно із ст. 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ч.1 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Отже, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно п.п.139.1.9 п.139.1 ст. 139 Податкового кодексу України витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку, не включаються до складу витрат.

Відповідно до п.198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п.201.11 ст. 201 цього Кодексу.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином оформленими первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Подібні умови формування даних податкового обліку встановлювались і п.п.5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств , який був чинний на час виникнення спірних правовідносин.

З акту перевірки вбачається, що в ході проведення перевірки було встановлено, що Іноземне підприємство Хімтранс-Україна мало взаємовідносини з ТОВ Ремстройелектро за період травень-червень 2011 року, виконання яких підтверджено наданими первинними бухгалтеськими документами, а саме договір підряду №30/08/01 від 30 серпня 2010 року та додаткові угоди (№24 від 16 березня 2011 року, №18 від 10 січня 2011 року, №26 від 18 травня 2011 року) на виконання генпідрядчиком своїми силами і засобами будівельні роботи на комплексі по перевантаженню зернових вантажів на причалі №13 І-ПК, ІІ-ПК, акти виконаних робіт, податкові накладні, кошторисна документація, розрахункові відомості ресурсів, банківські виписки (а.с.65-66), тобто податковим органом не заперечується наявність таких документів.

Під час нового розгляду справи, Іноземним підприємством Хімтранс-Україна були надані та судом першої інстанції враховані копії сетифікатів відповідності МК 000393 від 19 жовтня 2010 року та МК 000249 від 04 серпня 2010 року щодо засвідчення відповідності закінченого будівництва комплексу по перевантаженню зернових вантажів на причалі №13 (територія морпорту), 2 пусковий комплекс, І пусковий комплекс по перевантаженню зернових вантажів на причалі №13 (територія морпорту), свідоцтво про право вланості на нерухоме майно САЕ №204132 від 31 січня 2011 року, а саме на комплекс по перевантаженню зернових вантажів на причалі №13 (територія морпорту), витяг про державну реєстрацію ССУ №717554 від 03 лютого 2011 року, ліцензія ТОВ Ремстройелектро на будівельну діяльність від 30 березня 2007 року АВ №147898 та перелік, дефектні акти, журнал-ордер та відомість по рахунку, картка рахунку, книга обліку придбання товарів (робіт, послуг) (3 том а.с.39-69).

Окрім цього, судом першої інстанції були допитані заступник генерального директора ОСОБА_2 та інженер з нагляду будівництва ОСОБА_3, які підтвердили обставини, що призвели до замовлення, проведення гідроізоляційних робіт, порядок, терміни виконання гідроізоляційних робіт, які здійснило ТОВ Ремстройелектро .

Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції було взято до уваги висновки ухвали Вищого адміністративного суду України від 19 квітня 2016 року, а саме проаналізовано реальність здійснення господарських операцій платником податків з його контрагентом ТОВ Ремстройелектро та надано належну їм оцінку.

Посилання апелянта на висновки акта ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва №177/23-100/34851424 від 27 січня 2012 року Про результати позапланової невиїзної перевірки ТОВ Ремстройелектро з питань правомірності формування податкового кредиту за травень-серпень 2011 року є безпідставними, оскільки це не є безумовною підставою для висновків про нездійснення господарської операції за умови наявності інших документів, що підтверджують реальність виконання укладеного договору підряду №30/08/01 від 30 серпня 2010 року.

Крім того, колегія суддів вважає, що з урахуванням закріпленої в ст. 204 ЦК України презумпції правомірності правочину, а також враховуючи вимоги ст. 71 КАС України, за якою обов'язок доказування правомірності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень покладається на такого суб'єкта, ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва ГУ Міндоходів у Миколаївській області повинна була надати суду належні та достовірні докази своїх тверджень про те, що задекларовані позивачем господарські операції з вказаним контрагентом в реальності не виконувались, а мало місце лише документування цих операцій з метою завищення валових витрат та податкового кредиту без фактичного їх виконання. А оскільки такі дії мають злочинний характер, то доказом їх вчинення може бути лише відповідне рішення, винесене в порядку кримінально-процесуального судочинства, однак таких доказів податковий орган суду не надав.

В матеріалах справи відсутні докази встановлення податковим органом обставин на підтвердження того, що укладаючи спірний договір, учасники договірних відносин діяли з метою, яка є завідомо суперечною інтересам держави та суспільства. Податковим органом не доведено наявності протиправного умислу та мети при укладенні угоди позивачем з вказаним контрагентом, що мали місце під час здійснення позивачем підприємницької діяльності.

Слід зазначити, що чинне податкове законодавство України не ставить в залежність податковий облік (стан) певного платника податку від інших осіб, від фактичної сплати контрагентом податку до бюджету, від перебування постачальника за юридичною адресою, а також від його господарських та виробничих можливостей. Питання віднесення певних сум податку на додану вартість до податкового кредиту поширюється виключно на окремо взятого платника та не залежить від розрахунків з бюджетом третіх осіб.

За наведених вище обставин, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність у податкового органу підстав для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень, у зв'язку з чим вимоги щодо визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0000562301, №0000522301, №0000492301 є обгрунтованими та підлягають задоволенню.

Колегія суддів вважає безпідставними доводи апеляційної скарги щодо порушення судом першої інстанції норм процесуального права, а саме те, що справа була розглянута в порядку письмового провадження, але свідки були допитані, оскільки із запису судового засідання від 10 серпня 2016 року та журналу судового засідання від 10 серпня 2016 року вбачається, що після допиту вказаних свідків суд ухвалив перейти до розгляду справи в порядку письмового провадження (3 том а.с.75-76, 88).

Інші доводи апеляційної скарги колегія суддів не приймає до уваги, оскільки вони повністю спростовуються матеріалами справи та обставинами, які повно та об'єктивно були встановлені судом першої інстанції при вирішенні справи.

Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, порушень матеріального та процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, у зв'язку з чим апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст. 200, п.1 ч.1 ст. 205, ст. 206, ч.5 ст. 254 КАС України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області залишити без задоволення, постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 10 серпня 2016 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає чинності негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Повний текст судового рішення виготовлений 07 грудня 2016 року.

Головуючий: І.Г. Ступакова

Судді: А.І. Бітов

О.В. Лукянчук