Ухвала

від 05.04.2017 по справі 814/968/16

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

вул. Московська, 8, корп. 5, місто Київ, 01029

У Х В А Л А

05.04.2017 К/800/36974/16

Суддя-доповідач Вищого адміністративного суду України Бившева Л.І.,

розглянувши касаційну скаргу Державна податкова інспекція у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління ДФС у Миколаївській області (далі - ДПІ)

на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 10.08.2016

та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 06.12.2016

у справі № 814/968/16

за позовом Іноземного підприємства "Хімтранс-Україна"

до Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Головного управління ДФС у Миколаївській області

про скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 11.01.2017 касаційну скаргу ОДПІ на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 10.08.2016 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 06.12.2016 залишено без руху, як таку, що подана без дотримання вимог ч. 5 ст. 213 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме, до касаційної скарги не додано документ про сплату судового збору за подання касаційної скарги. Цією ж ухвалою був встановлений строк до 10.02.2017 для усунення недоліку касаційної скарги.

У межах строку, встановленого ухвалою Вищого адміністративного суду України від 11.01.2017, відповідач надав клопотання про продовження цього строку, обґрунтоване тим, що листом Міністерства доходів і зборів України від 15.08.2013 № 15048/7/99-99-10-02-01-17/3019 запроваджено порядок супроводження судових справ Головним управлінням Міндоходів в областях, яким на фахівців управлінь правової роботи Головних управлінь Міндоходів в областях покладено, зокрема, супроводження судових справ. Тому Головне управління ДФС у Миколаївській області звернулося до відповідача, як до розпорядника бюджетних коштів, з листом від 27.01.2017 вих. № 646/7/14-29-10-03-07 щодо необхідності сплатити судовий збір.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 22.02.2017 продовжено відповідачу строк для усунення недоліків поданої касаційної скарги до 31.03.2017.

В межах строку, встановленого ухвалою Вищого адміністративного суду України від 22.02.2017, ДПІ не сплативши судовий збір, заявила клопотання про відстрочення строку сплати судового збору, в якому зазначила, що листом від 31.03.2017 № 1514/8/14-03-10-016 юридичному управлінню Головного управління ДФС у Миколаївській області, на його повторний лист від 21.03.2017 № 1714/7/14-29-10-03-11 про необхідність сплати судового збору, ДПІ повідомила про неможливість на дату відповіді сплатити судовий збір, оскільки згідно запиту Управління Державної казначейської служби у Миколаївській області "Про здійснення безспірного списання коштів" та на підставі п. 31 Порядку виконання рішень про стягнення коштів з державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 № 845 на період встановлення даних про безспірне списання коштів за рішенням суду не проводяться платежі по платіжним дорученням за всіма кодами тимчасової класифікації видатків та кредитування державного бюджету та економічної класифікації видатків, крім захищених ввидатків, визначених Бюджетним кодексом України.

Згідно з п. 3 ст. 7 Кодексу адміністративного судочинства України одним із принципів здійснення правосуддя в адміністративних справах є рівність усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом.

Відповідно до пп. 3 пп. 3 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" від 08.07.2011 № 3674-VI зі змінами, внесеними Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо сплати судового збору" від 22.05.2015 № 484-VIII (редакція діє з 01.09.2015), ставка судового збору за подання касаційної скарги на рішення суду встановлена у розмірі 120 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви.

Законом України "Про судовий збір" (в редакції Закону № 484-VIII) встановлено перелік осіб, які звільнені від сплати судового збору, серед яких органи Державної фіскальної служби відсутні (ст. 5 цього Закону).

Відповідно до ч. 1 ст. 88 Кодексу адміністративного судочинства України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

Статтею 8 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Водночас, суд звертає увагу на те, що податкові інспекції є державними органами, що здійснюють адміністрування податків, зборів, платежів, тобто суб'єктом, що реалізує свою владну компетенцію, а відсутність чи недостатність фінансування їх діяльності не може свідчити про наявність підстав для звільнення від сплати судового збору.

Так, відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 у справі "Креуз проти Польщі" "право на суд" не є абсолютним, воно може обмежуватися державою різноманітними засобами, в тому числі фінансовими.

Фінансування витрат на оплату судового збору для державних органів із державного бюджету передбачено за кодом економічної класифікації 2800 "Інші поточні платежі", розмір яких щорічно затверджується відповідним кошторисом.

Відповідно до Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ (далі - Порядок), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2002 № 228, установа незалежно від того, чи веде вона облік самостійно, чи обслуговується централізованою бухгалтерією, для забезпечення своєї діяльності складає індивідуальні кошториси, плани асигнувань загального фонду бюджету, а вищі навчальні заклади та наукові установи також індивідуальні плани використання бюджетних коштів та індивідуальні помісячні плани використання бюджетних коштів.

Пунктом 47 вказаного Порядку визначено, у яких випадках вносяться зміни до кошторису, плану асигнувань загального фонду бюджету, плану надання кредитів із загального фонду бюджету та плану спеціального фонду, плану використання бюджетних коштів (крім плану використання бюджетних коштів одержувача), помісячного плану використання бюджетних коштів (далі - планові документи).

Після прийняття Закону про Державний бюджет України на поточний бюджетний період до затвердження в установлений законодавством термін бюджетного розпису на поточний рік в обов'язковому порядку складається тимчасовий розпис бюджету на відповідний період. Бюджетні установи складають на цей період тимчасові індивідуальні кошториси (з довідками про зміни до них у разі їх внесення),

В п. 45 Порядку зазначено, що під час складання на наступний рік розписів відповідних бюджетів, кошторисів, планів асигнувань загального фонду бюджету, планів надання кредитів із загального фонду бюджету та планів спеціального фонду, планів використання бюджетних коштів (крім планів використання бюджетних коштів одержувачів) і помісячних планів використання бюджетних коштів враховуються обсяги здійснених видатків і наданих кредитів з бюджету згідно з тимчасовими розписами відповідних бюджетів та тимчасовими кошторисами, тимчасовими планами використання бюджетних коштів і тимчасовими помісячними планами використання бюджетних коштів.

З врахуванням наведеного та беручи до уваги, що особа, яка утримується за рахунок державного бюджету, має право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів з метою забезпечення сплати судового збору, суддя-доповідач вважає, що обставини, пов'язані з фінансуванням установ чи організацій з державного бюджету, відсутністю в ньому коштів, призначених для сплати судового збору суб'єктами владних повноважень, тощо не є підставою для звільнення (відстрочення, розстрочення) від такої сплати.

Таким чином, клопотання ДПІ про відстрочення сплати судового збору не підлягає задоволенню.

Вимоги ухвали Вищого адміністративного суду України від 11.01.2017 на дату постановлення цієї ухвали ДПІ не виконані.

Беручи до уваги викладене, касаційна скарга ДПІ на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 10.08.2016 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 06.12.2016 підлягає поверненню на підставі п. 1 ч. 3 ст. 108, ч. 6 ст. 214 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до ч. 3 ст. 214 Кодексу адміністративного судочинства України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених ст. 213 цього Кодексу, застосовуються правила ст. 108 Кодексу адміністративного судочинства України.

Пунктом 1 ч. 3 ст. 108 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху.

Копія ухвали про повернення касаційної скарги або про відмову у відкритті касаційного провадження разом з доданими до скарги матеріалами направляються особі, яка подавала касаційну скаргу, а касаційна скарга залишається у суді касаційної інстанції (ч. 6 ст. 214 цього ж Кодексу).

Керуючись статтями 108, 160, 214 Кодексу адміністративного судочинства України,

У Х В А Л И В:

У задоволенні клопотання Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління ДФС у Миколаївській області про відстрочення сплати судового збору відмовити.

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління ДФС у Миколаївській області на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 10.08.2016 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 06.12.2016 по справі № 814/968/16 повернути.

Копію ухвали про повернення касаційної скарги разом з доданими до скарги матеріалами направити Державній податковій інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління ДФС у Миколаївській області, а касаційну скаргу залишити у суді касаційної інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути переглянута Верховним Судом України в порядку та з підстав, визначених статтями 237-239 1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Л.І. Бившева