Ухвала

від 06.12.2016 по справі 909/1327/15

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

06 грудня 2016 року Справа № 909/1327/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючий суддя: судді: Алєєва І.В. (доповідач), Коробенко Г.П., Рогач Л.І.,

розглянувши матеріали касаційної скарги Відділу Держгеокадастру у Долинському районі Івано-Франківської області на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 29.06.2016 року

у справі № 909/1327/15 Господарського суду Івано-Франківської області

за позовом Приватного підприємства "Золото Карпат"

до 1. Відділу Держгеокадастру у Долинському районі Івано-Франківської області

2. Державної казначейської служби України

про стягнення 50 000,00 грн. - моральної шкоди та 3000,00- судові витрати за надання правової допомоги

В С Т А Н О В И В:

Ухвалою Вищого господарського суду України від 10.10.2016р. касаційну скаргу Відділу Держгеокадастру у Долинському районі Івано-Франківської області на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 29.06.2016 року у справі №909/1327/15 повернуто скаржнику на підставі п. 3, 4 ч. 1 ст. 111 3 ГПК України.

Подана вдруге касаційна скарга Відділу Держгеокадастру у Долинському районі Івано-Франківської області на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 29.06.2016 р. у справі №909/1327/15 не відповідає вимогам розділу ХІІ 1 ГПК України з наступних підстав.

Частиною 4 ст. 111 Господарського процесуального кодексу України визначено, що до касаційної скарги додаються докази сплати судового збору і надсилання копії скарги іншій стороні у справі.

Відповідно до ч. 2 ст. 44 ГПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Закон України "Про судовий збір" визначає правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно з пп. 5 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" при поданні до господарського суду касаційної скарги на рішення суду судовий збір справляється у розмірі 120 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви.

Відповідно до пп. 1 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" ставку судового збору за подання позовної заяви майнового характеру встановлено: 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 150 розмірів мінімальної заробітної плати, а за подання позовної заяви немайнового характеру - 1 розмір мінімальної заробітної плати.

Як вбачається з матеріалів справи, позовна заява містить вимоги щодо стягнення 50 000 грн. моральної шкоди та стягнення 3000,00 грн. - витрат на правову допомогу.

До касаційної скарги скаржником додано засвідчену ксерокопію платіжного доручення №104 від 22.07.2016 р. про сплату судового збору в розмірі 1378,00 грн., дана сума є меншою, ніж визначено вказаними нормами Закону України "Про судовий збір".

Виходячи з наведеного, скаржником сплачено судовий збір не в повному обсязі.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 111 3 ГПК України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом, якщо до скарги не додано документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.

Відповідно до ст.110 Господарського процесуального кодексу України касаційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня набрання судовим рішенням апеляційного господарського суду законної сили .

Дотримання цього двадцятиденного строку є обов'язковим для всіх учасників судового процесу.

Відповідно до ч. 3 ст. 50 ГПК України перебіг процесуального строку, обчислюваного роками, місяцями або днями, починається наступного дня після календарної дати або настання події, якими визначено його початок.

Згідно ст. 51 ГПК України строк, обчислюваний місяцями, закінчується у відповідне число останнього місяця строку.

Колегією суддів Вищого господарського суду України встановлено, що згідно з приписами статті 110 ГПК України строк на касаційне оскарження постанови Львівського апеляційного господарського суду від 29.06.2016 року (повний текст складено 01.07.2016р.) закінчився 21.07.2016р.

Касаційну скаргу скаржником було надіслано до Львівського апеляційного господарського суду 25.10.2016 р., про що свідчить відбиток штампу відділення поштового зв'язку на конверті, тобто з пропуском встановленого ст. 110 Господарського процесуального кодексу України строку.

Однак, матеріали касаційної скарги не містять клопотання скаржника про поновлення пропущеного ним процесуального строку. При цьому, не викладене таке клопотання і в тексті самої касаційної скарги, також вимоги щодо поновлення строку на подання касаційної скарги відсутні в прохальній частині касаційної скарги (ксерокопія касаційної скарги долучається до матеріалів справи).

Згідно з п. 5 ч.1 ст. 111 3 ГПК України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом, якщо скаргу подано після закінчення строку, встановленого для її подання, без клопотання про поновлення цього строку або таке клопотання відхилено.

Крім того, судова колегія касаційної інстанції звертає увагу заявника касаційної скарги на те, що документи, які підтверджують сплату судового збору, подаються до господарського суду тільки в оригіналі; копії, у тому числі виготовлені із застосуванням технічних засобів (фотокопії тощо), цих документів не можуть бути належним доказом сплати судового збору (п.2.21 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013р. №7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України").

Відповідно до пункту 3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 24.10.2011 року № 11 "Про деякі питання практики застосування розділу XII-1 Господарського процесуального кодексу України" визначено, що у застосуванні п. 3 ч. 1 ст. 111 3 ГПК України господарському суду необхідно враховувати, що належним доказом надсилання іншій стороні у справі копії касаційної скарги і доданих до неї документів можна вважати розрахунковий документ встановленої форми, що підтверджує надання послуг поштового зв'язку (оригінал касового чека , розрахункової квитанції тощо).

Проте скаржником до касаційної скарги додано ксерокопії фіскальних чеків №0075207, №0075208 від 25.10.2016 р. про надіслання копії касаційної скарги на ім'я Приватного підприємства "Золото Карпат" та Головного управління Державної казначейської служби України у Івано-Франківській області.

Також скаржнику слід звернути увагу на те, що ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 08.06.2016р. здійснена заміна відповідача - 2 Головного управління Державної казначейської служби України у Івано-Франківській області на Державну казначейську службу України.

За таких обставин касаційна скарга не може бути прийнята до розгляду Вищим господарським судом України і підлягає поверненню.

Керуючись ст.ст. 86, 111, 111 1 , п. 4, 5 ч. 1 ст. 111 3 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу Відділу Держгеокадастру у Долинському районі Івано-Франківської області на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 29.06.2016 р. у справі №909/1327/15 повернути скаржнику.

Головуючий суддя(доповідач) І.В. Алєєва

Суддя Г.П. Коробенко

Суддя Л.І. Рогач