Рішення

від 01.12.2016 по справі 902/1007/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

01 грудня 2016 р. Справа № 902/1007/15

Головуючого судді Тварковського А.А.,

суддів: Банаська О.О., Яремчука Ю.О.

за участю:

секретаря судового засідання Сидоренко О.О.

представників:

позивача (заявника): ОСОБА_1, довіреність №б/н від 01.12.2016р., посвідчення водія АНВ 042169 від 11.07.2007р.;

у відсутності відповідачів 1, 2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву приватного підприємства "Фірма "ОСОБА_2 Агроплюс" №б/н від 30.06.2016р. про перегляд рішення господарського суду Вінницької області від 30.11.2015р. за нововиявленими обставинами у справі

за позовом: приватного підприємства "Фірма "ОСОБА_2 Агроплюс" (вул. Академіка Ющенка, 10, приміщення 134, м. Вінниця, 21037 )

до 1.: товариства з обмеженою відповідальністю "Радоміра" (вул. 40-річчя Перемоги, буд. 27-А, м. Вінниця, 21036)

до 2.: товариства з обмеженою відповідальністю "Захід Трейд" (вул. Молодіжна, 49 В, с. Микитичі, Володимир-Волинський р-н., Волинська обл., 44710)

про стягнення 5179188 грн 04 коп.,

В С Т А Н О В И В :

04.07.2016р. до господарського суду Вінницької області суду надійшла заява приватного підприємства "Фірма "ОСОБА_2 Агроплюс" від 30.06.2016р. про перегляд рішення господарського суду Вінницької області від 30.11.2015р. у справі №902/1007/15 за нововиявленими обставинами.

Ухвалою від 06.07.2016р. вказану заяву судом призначено до розгляду в судовому засіданні.

Відповідно до ухвали суду від 19.07.2016р. зупинено провадження з розгляду заяви приватного підприємства "Фірма "ОСОБА_2 Агроплюс" №б/н від 30.06.2016р. про перегляд за нововиявленими обставинами рішення господарського суду Вінницької області від 30.11.2015р. у справі №902/1007/15 до касаційного розгляду Вищим господарським судом України постанови Рівненського апеляційного господарського суду від 17.02.2016р. та повернення матеріалів справи №902/1007/15 в господарський суд першої інстанції.

17.10.2016р. матеріали справи №902/1007/15 повернулись до господарського суду Вінницької області.

Ухвалою суду від 20.10.2016р. провадження з розгляду заяви приватного підприємства "Фірма "ОСОБА_2 Агроплюс" від 30.06.2016р. про перегляд рішення господарського суду Вінницької області від 30.11.2015р. у справі №902/1007/15 поновлено з призначенням вказаної заяви до розгляду в судовому засіданні.

Відповідно до ухвали від 01.11.2016р. розгляд заяви відкладено до 24.11.2016р. через неявку в судове засідання представників відповідачів, відсутність в матеріалах справи доказів належного повідомлення відповідачів про дату та час розгляду заяви, а також з метою забезпечення рівності прав та змагальності учасників судового процесу. Разом з тим головуючим в даному судовому засіданні, зважаючи на складність заяви приватного підприємства "Фірма "ОСОБА_2 Агроплюс", призначено колегіальний розгляд даної заяви.

На підставі заяви судді Тварковського А.А. від 01.11.2016р. шляхом автоматизованого розподілу для розгляду заяви у справі №902/1007/15 створено колегію у складі: головуючого судді Тварковського А.А., суддів: Банасько О.О., Яремчука Ю.О.

Ухвалою суду від 01.11.2016р. вказану справу колегією суддів прийнято до свого провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні.

Заява про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами мотивована, зокрема тим, що договір про погодження суми заборгованості від 29.09.2015 року, укладений між ПП Фірма ОСОБА_2 Агроплюс та ТОВ Захід Трейд , визнано недійсним постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 29.09.2015 року у справі №902/97/16 за позовом ПП "Фірма "ОСОБА_2 Агроплюс" до ТОВ "Радоміра" та ТОВ "Захід Трейд" про визнання договорів недійсними. Разом із тим врахування положень вказаного договору, яким змінено порядок та строки оплати боргу та частково прощені суми заборгованості й штрафних санкцій, стало підставою для прийняття рішення суду від 30.11.2016 року про відмову в задоволенні позову.

За таких обставин, на думку заявника, визнання недійсним договору про погодження суми заборгованості від 29.09.2015 року спростовує висновки суду, покладені у рішення господарського суду Вінницької області від 30.11.2015р. у справі №902/1007/15, відтак є істотною обставиною, що не була відома на момент винесення рішення, а тому є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами.

Таким чином, посилаючись на мотиви, викладені у заяві, ПП Фірма ОСОБА_2 Агроплюс просить переглянути за нововиявленими обставинами рішення господарського суду Вінницької області від 30.11.2015р. у справі №902/1007/15, в результаті чого скасувати його та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог, а саме:

- стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Захід Трейд" штрафні санкції в сумі 1815164 грн, з них: 9809 грн пені за договором про надання послуг №230414-17П від 23.04.2014р., 229052 грн 81 коп. штрафу за договором поставки №170604 від 17.06.2013р., 468753 грн пені; 805608 грн 80 коп. штрафу, 301937 грн 76 коп. річних за договором поставки №310309 від 27.03.2014р.

- стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Захід Трейд" та товариства з обмеженою відповідальністю "Радоміра" солідарно заборгованість в сумі 547824 грн 04 коп., з яких: 47911 грн 21 коп. - за договором про надання послуг №230414-17П від 23.04.2014р., 458105 грн 63 коп. - за договором поставки №170604 від 17.06.2013р., 41807 грн 20 коп. - за договором поставки №310309 від 27.03.2014р.

Визначаючись щодо заяви про перегляд за нововиявленими обставинами судового рішення, суд виходив із наступного.

Відповідно до ст.112 ГПК України господарський суд може переглянути прийняте ним судове рішення, яке набрало законної сили, за нововиявленими обставинами.

Підставами для перегляду судових рішень господарського суду за нововиявленими обставинами є:

1) істотні для справи обставини, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи;

2) встановлені вироком суду, що набрав законної сили, завідомо неправильний висновок експерта, завідомо неправильний переклад, фальшивість документів або речових доказів, що потягли за собою ухвалення незаконного або необґрунтованого рішення;

3) встановлення вироком суду, що набрав законної сили, вини судді у вчиненні злочину, внаслідок якого було ухвалено незаконне або необґрунтоване рішення;

4) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення рішення чи постановлення ухвали, що підлягають перегляду;

5) встановлена Конституційним Судом України неконституційність закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого судом при вирішенні справи, якщо рішення суду ще не виконане.

Окрім того, положеннями пунктів 1 та 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року N17 «Про деякі питання практики перегляду рішень, ухвал, постанов за нововиявленими обставинами» передбачено наступне.

Статтею 112 ГПК визначено вичерпний перелік підстав для перегляду судових рішень за нововиявленими обставинами.

Перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами є окремою процесуальною формою судового процесу, яка визначається юридичною природою цих обставин.

До нововиявлених обставин відносяться матеріально-правові факти, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, які мають значення для правильного вирішення спору або розгляду справи про банкрутство. Необхідними ознаками існування нововиявлених обставин є одночасна наявність таких трьох умов: по-перше, їх існування на час розгляду справи, по-друге, те, що ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи, по-третє, істотність даних обставин для розгляду справи (тобто коли врахування їх судом мало б наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке було прийняте).

Нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення. Ці обставини мають бути належним чином засвідчені, тобто підтверджені належними і допустимими доказами.

Не може вважатися нововиявленою обставина, яка ґрунтується на переоцінці тих доказів, які вже оцінювалися господарським судом у процесі розгляду справи.

Необхідно чітко розрізняти поняття нововиявленої обставини (як факту) і нового доказу (як підтвердження факту); так, не можуть вважатися такими обставинами подані учасником судового процесу листи, накладні, розрахунки, акти тощо, які за своєю правовою природою є саме новими доказами.

Як встановлено судом, заявник як на нововиявлену обставину посилається на визнання недійсним договору про погодження розміру заборгованості, яким було змінено порядок розрахунків та строки оплати боргу, а також частково прощені суми заборгованості й штрафних санкцій. Виходячи із умов вказаного договору, суд першої інстанції прийняв рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись саме на зміну порядку розрахунків, виконання умов цього договору та надання дисконту. У свою чергу визнання названого договору недійсним спростовує висновки покладені судом в рішення господарського суду Вінницької області від 29.11.2011р. по справі №13/173/2011/5003 у цій частині та зумовлює його перегляд за нововиявленими обставинами.

Надаючи правову оцінку мотивам, викладеним у заяві, суд погоджується, що наведену заявником обставину слід розглядати як нововиявлену обставину для перегляду судового рішення від 30.11.2015р. у справі №902/1007/15, виходячи із такого.

Так, аналізуючи зміст договору про погодження заборгованості в контексті його впливу на вирішення по суті спору у справі №902/1007/15, суд переконаний у тому, що безумовно даний договір був юридичним фактом, на якому у тому числі ґрунтувалося рішення суду, що переглядається. Тому визнання цього договору недійсним однозначно матиме вплив на встановлені судом факти та обставин у справі, оскільки не існування договору на момент розгляду справи №902/1007/15 мало б наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке було прийняте.

Отже, розглядаючи в якості нововивиявленої, встановлену постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 30.11.2015р. у справі №902/1007/15, обставину, суд встановив наявність у неї ознак, за яких вона може вважатися нововиявленою, про що йдеться в постанові Пленуму ВГСУ №17 від 26.12.2011 року. Зокрема, дана обставина має істотне значення для розгляду справи; існувала на момент винесення рішення, однак була підтверджена лише згодом рішенням суду апеляційної інстанції; не була відома заявникові на час розгляду справи.

Разом із тим встановивши наявність підстав для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами, суд вважає за необхідне також визначити межі впливу даного матеріально-правового факту на результат вирішеного спору.

Відтак досліджуючи зміст рішення, яке переглядається, суд встановив, що предметом позову були вимоги про солідарне стягнення з ТОВ "Радоміра" та ТОВ "Захід Трейд" заборгованості в сумі 3364024,04 грн боргу, з яких: 47911,21 грн за договором про надання послуг № 230414-17П від 23.04.2014р. ; 458105,63 грн за договором поставки №170604 від 17.06.2013р. ; 2858007,2 грн за договором поставки №310309 від 27.03.2014р. ; стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Захід Трейд" штрафних санкцій в сумі 1815164 грн , з яких: 9809 грн. пені за договором про надання послуг №230414-17П від 23.04.2014р. ; 229052,81 грн штрафу за договором поставки №170604 від 17.06.2013 р. ; 468753 грн пені; 805608,8 грн штрафу, 301937,76 грн річних за договором поставки №310309 від 27.03.2014р. Проте, під час розгляду справи по суті між позивачем та відповідачем 2 було укладено договір про погодження заборгованості по договору про надання послуг від 23 квітня 2014 року та договорам поставки № 170604 від 17 червня 2013 року і № 310309 від 27 березня 2014 року, відповідно до якого сторони погодили існування між ними заборгованості, що дорівнює ціні позову у справі. Разом із тим суд у рішенні, яке є предметом перегляду, встановив, що уклавши даний договір про погодження заборгованості сторони дійшли згоди про порядок і розмір сплати заборгованості, що обумовлюють припинення зобов'язань за вказаними договорами.

Відтак виконавши умови договору про погодження заборгованості, суд в рішенні, що переглядається, встановив, що відсутніми були правові підстави для застосування наслідків за порушення грошового зобов'язання, встановлених договорами та статтею 625 Цивільного кодексу України. Так як для застосування таких необхідно, щоб оплату було здійснено поза межами порядку і строків, встановлених договором про погодження заборгованості.

Зокрема, з вказаних вище мотивів в задоволенні позовних вимог щодо стягнення залишку основного боргу, який залишився після припинення провадження у зв'язку із сплатою бору у розмірі 2816200 грн, а також штрафів, пені та річних було відмовлено.

Таким чином, з урахуванням обставини визнання договору про погодження заборгованості недійсним, на думку суду, до розгляду та з'ясуванню судом фактично підлягають обґрунтованість позовних вимог (виходячи із усіх складових заборгованості), заявлених у первинному вигляді, за виключенням суми боргу в сумі 2816200 грн, судове провадження у частині яких було припинено, разом із тим в межах заявлених у заяві про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами розмірах.

В судовому засіданні представник заявника подану заяву підтримав в повному обсязі, посилаючись на мотиви, викладені у заяві та додаткових поясненнях.

Відповідачі в судове засідання повноважних представників не направили, однак, як свідчать поштові відправлення, телефонограма, а також інші матеріали справи, останні в силу вимог Господарського процесуального кодексу України (ГПК України) вважаються повідомленими належним чином. При цьому відповідачі жодних матеріалів до суду не надіслали, відтак їх процесуальна позиція щодо поданої заяви суду невідома.

За приписами ч.4 ст.114 ГПК України неявка заявника та інших осіб, які беруть участь у справі, не є перешкодою для розгляду заяви.

Враховуючи викладене, суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення належним чином учасників процесу про час і місце розгляду судової справи і забезпечення явки останніх в судове засідання для реалізації ними права на судовий захист своїх прав та інтересів.

З огляду на положення статті 114 ГПК України, суд ухвалив здійснювати розгляд поданої заяви за відсутності представників відповідачів.

Заслухавши представника заявника, дослідивши матеріали господарської справи та наявні у ній докази, судом встановлено, що між позивачем та відповідачем 2 виникли правовідносини, котрі складаються внаслідок укладення договорів про надання послуг та поставки товару.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно із ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України визначено, що: якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 533 Цивільного кодексу України грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом. Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

У відповідності до ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Статтею 903 Цивільного кодексу України визначено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки, та в порядку, що встановлені договором.

Судом встановлено, що 17 червня 2013 року між позивачем та відповідачем 2 укладено договір поставки № 170604 (надалі - Договір поставки від 17 червня 2013 року; том 1, а.с. 81-84).

Відповідно до умов пункту 1.1 Договору поставки від 17 червня 2013 року, позивач зобов'язався в строки, визначені договором, передати у власність відповідача 2 Товар, а відповідач 2 зобов'язався прийняти Товар і оплатити його вартість.

Згідно пункту 1.2 Договору поставки від 17 червня 2013 року, найменування Товару визначене в Додатках до цього Договору, які складають його невід'ємну частину.

У відповідності до пункту 2.1 Договору поставки від 17 червня 2013 року, розгорнутий асортимент та кількість Товару, що постачається, визначаються у специфікаціях, що є невід'ємними Додатками до цього Договору.

Відповідно до пункту 5.1 Договору від 17 червня 2013 року, ціна за одиницю Товару кожного найменування, визначається на дату поставки і наводиться у Додатках.

Пунктом 5.2 Договору від 17 червня 2013 року визначено, що: загальна сума договору визначається сукупністю Додатків та/або накладних та/або рахунків-фактур, які є невід'ємною частиною цього договору; у випадку розбіжностей даних у Додатках щодо кількості і ціни товару в порівнянні з даними у відповідній видатковій накладній перевагу має видаткова накладна; видаткова накладна є невід'ємною частиною договору та підписується з боку відповідача 2 особою, уповноваженою довіреністю на отримання товарно-матеріальних цінностей (товару).

Згідно з пунктом 6.1 Договору від 17 червня 2013 року, загальна вартість Товару повинна бути сплачена відповідачем 2 у строк, встановлений в Додатках до цього Договору.

Пунктом 6.3 Договору від 17 червня 2013 року сторони обумовили, що: сторони встановлюють, що протягом строку дії договору, грошові зобов'язання відповідача 2 існують і підлягають сплаті у гривні; сума у гривні, що підлягає сплаті відповідачем 2 на виконання ним зобов'язань по Договору, визначається шляхом множення грошового еквівалента ціни Договору (її неоплаченої частини) в іноземній валюті, вказаній в додатках до Договору, на курс гривні до іноземної валюти, який буде встановлений Українською банківською валютною біржею згідно сайту www.udinform.com (графа "закриття/АSК") збільшеного на один відсоток на день, що передує дню фактичної оплати відповідачем 2 ціни Договору (її неоплаченої частини); кінцевий розрахунок за товар відповідач 2 здійснює в строки і розмірі, визначених Додатками.

У відповідності до пункту 6.5 Договору від 17 червня 2013 року, незалежно від призначення платежу у банківському переказі, у разі порушення відповідачем 2 платіжних зобов'язань за цим або будь-яким іншим Договором, позивач має право самостійно зарахувати грошові кошти, що надійшли від відповідача 2, в оплату простроченої заборгованості з повідомленням Відповідачу 2 про таке зарахування.

Згідно пункту 7.1 Договору від 17 червня 2013 року, поставка здійснюється на умовах та в місці поставки, визначених в Додатках до цього Договору.

Як визначено пунктом 10.1 Договору від 17 червня 2013 року, цей договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками та засвідчення печатками сторін; строк дії цього Договору становить 12 (дванадцять) місяців; у разі, якщо визначені цим Договором зобов'язання не будуть виконані належним чином, строк дії цього Договору продовжується на тих самих умовах.

Відповідно до пункту 12.2 Договору від 17 червня 2013 року, в разі порушення строків виконання зобов'язань за цим Договором сторона, яка допустила прострочку, сплачує другій стороні штрафну пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, нарахованої на суму простроченого зобов'язання за кожен день прострочки.

Згідно з умовами пункту 12.3 Договору від 17 червня 2013 року в разі ухилення від оплати вартості товару відповідач 2, крім пені, сплачує позивачу штраф в розмірі 50% (п'ятдесят відсотків) від вартості неоплаченого товару .

Пунктом 15.11 Договору від 17 червня 2013 року визначено, що: нарахування штрафних санкцій за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань за цим Договором здійснюєтеся без обмеження строку ; строк позовної давності щодо стягнення штрафних санкцій за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань за цим Договором становить три роки .

У додатках до Договору поставки від 17 червня 2013 року сторони визначили назву товару, кількість, ціну, вартість, строки поставки та умови оплати.

В додатку №1 до Договору поставки від 17 червня 2013 року (том 1, а.с. 85), сторони визначили, що строк поставки товару - до 25 червня 2013 року; загальна вартість товару - 395785 грн 20 коп. сплачується на умовах відстрочки платежу, шляхом 100% перерахування грошових коштів на рахунок позивача у строк до 1 жовтня 2013 року .

В додатку №2 до Договору поставки від 17 червня 2013 року (том 1, а.с. 86), сторони визначили, що строк поставки товару - до 10 вересня 2013 року; загальна вартість товару - 144102 грн сплачується на умовах відстрочки платежу, шляхом 100 % перерахування грошових коштів на рахунок позивача у строк до 1 жовтня 2013 року .

Як вбачається з первинних доказів, долучених позивачем до матеріалів справи, на виконання умов Договору поставки від 17 червня 2013 року позивач на підставі видаткової накладної № БА-2006-16 від 20 червня 2013 року, видаткової накладної № БА-2506-2 від 25 червня 2013 року, видаткової накладеної № БА-0609-8 від 6 вересня 2013 року відвантажив, а відповідач 2, через представника, що діяв на підставі доручень, отримав товар на загальну суму 539887 грн 20 коп., а за курсом американського долара на момент укладення додатків на суму 66133,57 дол. США (том 1, а.с. 87-91).

Як вбачається з матеріалів справи, 23 квітня 2014 року між позивачем та відповідачем 2 укладено договір про надання послуг № 230414-17П (надалі - Договір про надання послуг; том 1, а.с. 72-75).

Відповідно до пункту 1.1 Договору про надання послуг позивач зобов'язався надати відповідачу 2 послуги у рослинництві, із використанням власної сільськогосподарської техніки - обприскувач - агрокомплекс "Роса" (надалі - Техніка), в порядку та на умовах, визначених цим Договором.

Пунктом 1.2 Договору про надання послуг визначено, що: послуги надаються на орієнтовній площі 2552 га.; строки надання послуг - квітень-травень-червень 2014 року; режим роботи позивач погоджує з відповідачем 2, при цьому дотримуючись строків надання послуг, встановлених цим Договором.

Пунктом 1.3 Договору про надання послуг визначено, що позивач надає послуги із застосуванням наступної техніки - обприскувачі агрокомплекс "Роса".

У відповідності до пункту 1.4 Договору про надання послуг відповідач 2 зобов'язався на умовах даного Договору прийняти та оплатити послуги позивача.

Згідно другого розділу Договору про надання послуг, позивач надає відповідачу 2 послуги: внесення ЗЗ на полях простого рельєфу; послуги надаються технікою: агрокомплекс "Роса", в кількості 2 (дві) машини; площа обробітку орієнтовно складає: 2552 га.; остаточна площа обробітку визначається сторонами в акті (актах) виконаних робіт; початок робіт: на протязі трьох календарних днів після оплати; дата початку робіт може бути змінена/перенесена, в разі несприятливих погодних умов; вартість послуг складає: 50 грн./га; загальна сума Договору визначається сторонами згідно актів виконаних робіт.

Відповідно до пунктів 3.2-3.3 Договору про надання послуг: відповідач 2 зобов'язався здійснити попередню оплату 100 % запланованої вартості робіт, у строк до 28 квітня 2014 року; остаточна оплата згідно з актами виконаних робіт на протязі трьох календарних днів з дня їх підписання .

У відповідності до пункту 3.4 Договору про надання послуг, прийняття послуг відповідачем 2 за кількістю та якістю проводиться окремо по кожному полю шляхом підписання вповноваженими представниками сторін актів виконаних робіт.

Як визначено пунктом 6.1 Договору про надання послуг, договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до виконання робіт.

На виконання умов Договору про надання послуг позивачем надано відповідачу 2 послуги з внесення ЗЗР оприскувачами "РОСА" на загальну суму 123131 грн 50 коп ., що підтверджується актами виконаних робіт до Договору про надання послуг, а саме: акт виконаних робіт від 20 червня 2014 року на суму 50000 грн ; акт виконаних робіт №2 від 20 травня 2014 року на суму 13800 грн ; акт виконаних робіт № 3 від 18 червня 2014 року на суму 59331 грн 50 коп. (том 1, а.с. 76-78).

27 березня 2014 року між позивачем та відповідачем 2 укладено договір поставки №310309 (надалі Договір поставки від 27 березня 2014 року; том 1, а.с. 28-31).

Відповідно до умов пункту 1.1 Договору від 27 березня 2014 року, позивач зобов'язався в строки, визначені договором, передати у власність відповідача 2 товар, а відповідач 2 зобов'язався прийняти товар і оплатити його вартість.

Пунктом 1.2 Договору від 27 березня 2014 року визначено, що найменування Товару визначене в Додатках до цього Договору, які складають його невід'ємну частину.

У відповідності до пункту 1.2 Договору від 27 березня 2014 року, розгорнутий асортимент та кількість Товару, що постачається, визначаються у специфікаціях, що є невід'ємними Додатками до цього Договору.

Відповідно до пункту 5.1. Договору від 27 березня 2014 року, ціна за одиницю Товару кожного найменування, визначається на дату поставки і наводиться у Додатках.

Пунктом 5.2 Договору від 27 березня 2014 року визначено, що загальна сума договору визначається сукупністю Додатків та/або накладних та/або рахунків-фактур, які є невід'ємною частиною цього договору; у випадку розбіжностей даних у Додатках щодо кількості і ціни товару в порівнянні з даними у відповідній видатковій накладній перевагу має видаткова накладна; видаткова накладна є невід'ємною частиною договору та підписується з боку відповідача 2 особою, уповноваженою довіреністю на отримання товарно-матеріальних цінностей (товару).

Згідно з пунктом 6.1 Договору від 27 березня 2014 року, загальна вартість Товару повинна бути сплачена відповідачем 2 у строк, встановлений в Додатках до цього Договору.

Між тим, як визначено пунктом 6.4 Договору від 27 березня 2014 року: протягом строку дії договору, грошові зобов'язання відповідача 2 існують і підлягають сплаті у гривні; сума у гривні, що підлягає сплаті відповідачем 2 на виконання ним зобов'язань по Договору від 27 березня 2014 року, визначається шляхом множення грошового еквівалента ціни Договору (її неоплаченої частини) в іноземній валюті, вказаній в додатках до Договору від 27 березня 2014 року, на курс гривні до іноземної валюти, який буде встановлений Українською банківською валютною біржею згідно сайту www.udinform.com (графа "закриття/АSК"), збільшений на один відсоток на день, що передує дню фактичної оплати відповідачем 2 ціни Договору (її неоплаченої частини), але в будь-якому разі не нижчий, ніж на момент відвантаження; розрахунок за товар відповідач 2 здійснює в строки і розмірі, визначених Додатками.

У відповідності до пункту 10.1 Договору від 27 березня 2014 року: цей договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками та засвідчення печатками сторін; строк дії цього Договору становить 12 (дванадцять) місяців; у разі, якщо визначені цим Договором зобов'язання не будуть виконані належним чином, строк дії цього Договору продовжується на тих самих умовах .

Відповідно до пункту 12.2. Договору від 27 березня 2014 року, в разі порушення строків виконання зобов'язань за цим Договором сторона, яка допустила прострочку, сплачує другій стороні штрафну пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, нарахованої на суму простроченого зобов'язання за кожен день прострочки .

Як зазначено пунктом 12.3 Договору від 27 березня 2014 року, в разі прострочення дати оплати вартості товару відповідач 2, крім пені, сплачує позивачу штраф в розмірі 50% (п'ятдесят відсотків) від вартості неоплаченого товару .

Умовами пункту 15.11 Договору від 27 березня 2014 року визначено, що: нарахування штрафних санкцій за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань за цим Договором здійснюється без обмеження строку ; строк позовної давності щодо стягнення штрафних санкцій за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань за цим Договором становить три роки .

У додатках до Договору поставки від 27 березня 2014 року сторони визначили назву товару, кількість, ціну, вартість, строки поставки та умови оплати.

Додатком №1 до Договору поставки від 27 березня 2014 року (том 1, а.с. 32), сторони визначили, що: строк поставки товару - до 1 травня 2014 року; загальна вартість товару- 701000 грн сплачується шляхом 100% відстрочки платежу шляхом перерахування грошових коштів на рахунок позивача у строк до 1 вересня 2014 року .

Додатком №2 до Договору поставки від 27 березня 2014 року (том 1, а.с. 33), сторони визначили, що: строк поставки товару - до 10 квітня 2014 року; загальна вартість товару становить 121260 грн 85 коп. і сплачується шляхом 100% відстрочки платежу шляхом перерахування грошових коштів на рахунок позивача у строк до 1 вересня 2014 року .

Додатком №3 до Договору поставки від 27 березня 2014 року (том 1, а.с. 34), сторони визначили, що: строк поставки товару - до 10 травня 2014 року; загальна вартість товару - 470172 грн сплачується шляхом 100% відстрочки платежу шляхом перерахування грошових коштів на рахунок позивача у строк до 1 вересня 2014 року .

Додатком №4 до Договору поставки від 27 березня 2014 року (том 1, а.с. 35) сторони визначили, що: строк поставки товару Лазурит - до 1 травня 2014 року; строк поставки товару Базагран - до 23 червня 2014 року; сторок поставки товару Альфа-Маїс - до 12 червня 2014 року; загальна вартість товару - 280809 грн 43 коп . сплачується шляхом 100 % відстрочки платежу шляхом перерахування грошових коштів на рахунок позивача у строк до 1 вересня 2014 року.

Додатком №5 до Договору поставки від 27 березня 2014 року (том 1, а.с. 36) визначено, що: строк поставки товару - до 5 червня 2014 року; загальна вартість товару - 348810 грн сплачується шляхом 100% відстрочки платежу шляхом перерахування грошових коштів на рахунок позивача у строк до 1 вересня 2014 року .

Додатком № 6 до Договору поставки від 27 березня 2014 року (том 1, а.с. 37) визначено, що: строк поставки товару - до 15 червня 2014 року; загальна вартість товару- 842276 грн 40 коп. сплачується шляхом 100% відстрочки платежу шляхом перерахування грошових коштів на рахунок позивача у строк до 1 вересня 2014 року .

Додатком № 7 до Договору поставки від 27 березня 2014 року (том 1, а.с. 38) сторони визначили, що: строк поставки товару - до 8 липня 2014 року; загальна вартість товару - 144497 грн 34 коп. сплачується шляхом 100% відстрочки платежу шляхом перерахування грошових коштів на рахунок позивача у строк до 1 вересня 2014 року .

Матеріалами справи підтверджено, що на виконання умов Договору поставки від 27 березня 2014 року, позивач відвантажив, а відповідач 2, через представників, що діяли на підставі доручень, отримав товар на загальну суму 2908826 грн 26 коп ., а за курсом американського долара на момент укладення додатків на суму 245610,25 дол. США, що підтверджується наступними первинними обліковими документами (том 1, а.с. 39-69), а саме: видаткова накладна № БА-2903-10 від 29 березня 2014 року на суму 45400 грн; видаткова накладна (довіреність №9/1 від 29 березня 2014 року); видаткова накладна № БА-0104-13 від 1 квітня 2014 року на суму 90800 грн (довіреність № 14/1 від 1 квітня 2014 року; видаткова накладна № БА-0204-32 від 2 квітня 2014 року на суму 181600 грн (довіреність № 11/1 від 2 квітня 2014 року; видаткова накладна № БА-0304110 від 3 квітня 2014 року (довіреність № 11/2 від 3 квітня 2014 року); видаткова накладна № БА-0504-04 від 5 квітня 2014 року на суму 136200 грн 24 коп. (довіреність №24/1 від 7 квітня 2014 року); видаткова накладна № БА-0704-28 від 7 квітня 2014 року на суму 201600 грн (довіреність № 19/1 від 28 квітня 2014 року); видаткова накладна № БА-2804-12 від 28 квітня 2014 року на суму 201600 грн (довіреність № 19/1 від 28 квітня 2014 року); видаткова накладна №БА-3004-08 від 30 квітня 2014 року на суму 163735 грн (довіреність №20/1 від 30 квітня 2014 року); видаткова накладна №БА-0206-46 від 2 червня 2014 року на суму 348810 грн (довіреність №28/1 від 2 червня 2014 року); видаткова накладна № БА-0606-20 від 6 червня 2014 року на суму 58308 грн 80 коп. (довіреність № 30 від 6 червня 2014 року); видаткова накладна № БА-1106-13 від 11 червня 2014 року на суму 783967 грн 60 коп. (довіреність № 30 від 11 червня 2014 року); видаткова накладна №БА-1106-14 від 11 червня 2014 року на суму 3976 грн 83 коп. (довіреність №29 від 11 червня 2014 року); видаткова накладна №БА-1706-05 від 17 червня 2014 року на суму 99388 грн 80 коп. (довіреність № 29 від 17 червня 2014 року); видаткова накладна №БА-2006-20 від 20 червня 2014 року на суму 13708 грн 80 коп. (довіреність №32 від 17 червня 2014 року); видаткова накладна №БА-0107-07 від 1 липня 2014 року на суму 144497 грн 34 коп. (довіреність №38 від 25 червня 2014 року).

Разом із тим 2 вересня 2014 року між позивачем та відповідачем 1 укладено договір поруки (надалі - Договір поруки; том 1, а.с. 100).

За умовами пункту 1.1 Договору поруки, якого відповідач 1 зобов'язався відповідати за повне та своєчасне виконання відповідачем 2 його боргових зобов'язань перед позивачем за Основним договором, в обсязі зобов'язань, визначених підпунктом 2.1.1 цього Договору.

У даному Договорі поруки, сторони визначили такі терміни:

«Основний договір» - Договір від 23 квітня 2014 року про надання послуг у рослинництві із використанням власної сільськогосподарської техніки - оприскувач агрокомплекс «Роса» ; Договір про поставку товарів від 17 червня 2013 року; Договір від 27 березня 2014 року - укладені між позивачем та відповідача 2;

«Боргові зобов'язання» - зобов'язання відповідача 2 перед позивачем по сплаті останньому будь-яких сум чи їх частини, що виникають із Основного договору;

Під борговими зобов'язаннями слід розуміти як повну їх суму, так і будь-яку їх частину.

Відповідно до пункту 1.2 Договору поруки, відповідач 1 та відповідач 2 відповідають як солідарні боржники, що означає, що позивач може звернутись з вимогою про виконання боргових зобов'язань як до відповідача 2, так і до відповідача 1, чи до обох одночасно.

Пунктом 2.1 Договору поруки визначено, що порукою за цим Договором забезпечуються вимоги кредитора щодо сплати відповідачем 2 його боргових зобов'язань у такій валюті, у такий строк і в такому порядку, як встановлено у основному договорі. Зокрема, порукою забезпечуються вимоги позивача щодо оплати відповідачем 2 вартості отриманих та неоплачених послуг та товарів.

У відповідності до пункту 2.3 Договору поруки: відповідач 1 не відповідає перед позивачем за виконання відповідачем 2 своїх зобов'язань за основним договором щодо оплати будь-яких інфляційних втрат, штрафів, пені та 3% річних, що були або будуть нараховані кредитором у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем 2 своїх зобов'язань за основним договором.

Як визначено пунктом 3.3 Договору поруки, відповідач 1 зобов'язався: виконати боргові зобов'язання відповідача 2; самостійно виконати обов'язок відповідача 2 перед позивачем, зазначений в підпункті 2.1.1 Договору на протязі 7-ми днів з моменту отримання письмової вимоги позивача або повідомлення відповідача 2 про очевидну неможливість виконання (пунктів 3.1-3.2 Договору поруки); кожна вимога (повідомлення), що може бути надана сторонами відповідно до цього Договору, складається у письмовій формі та вручається або надсилається відповідній стороні на її адресу, або вручається під розписку уповноваженій особі.

Згідно пункту 4.1 Договору поруки, цей Договір набуває чинності з моменту його підписання та скріплення печатками сторін і діє до моменту припинення поруки.

З матеріалів справи слідує, що позивач звернувся до відповідача 1 з претензією № БА-2105-1п від 21 травня 2015 року (том 1, а.с. 101-104) з вимогою сплатити на користь позивача в межах трьох банківських днів заборгованість в розмірі 3317330 грн 88 коп. Дана претензія 23 травня 2015 року була отримана відповідачем 1, про що безпосередньо свідчить відмітка та підпис директора відповідача 1, яка міститься в лівому верхньому куті першого аркуша даної претензії (том 1, а.с. 101).

Однак, зазначена вимога була залишена відповідачем 1 без задоволення.

В липні 2015 року приватне підприємство Фірма ОСОБА_2 плюс (позивач, ПП Фірма ОСОБА_2 ) звернулося в господарський суд Вінницької області з позовною заявою (том 1, а.с. 2-8) до товариства з обмеженою відповідальністю Радоміра (відповідач 1, ТОВ Радоміра ) та товариства з обмеженою відповідальністю Захід Трейд (відповідач 2, ТОВ Захід Трейд ) про стягнення солідарно з відповідачів 3364024 грн 04 коп. боргу, з яких:

- 47911 грн 21 коп. - за договором про надання послуг № 230414-17П від 23 квітня 2014 року;

- 458105 грн 63 коп. - за договором поставки №170604 від 17 червня 2013 року;

- 2 858007 грн 20 коп. - за договором поставки №310309 від 27 березня 2014 року;

Стягнути з Відповідача 2 штрафні санкції в сумі 1815164 грн., з них:

- 9 809 грн пені за договором про надання послуг №230414-17П від 23 квітня 2014 року;

- 229052 грн 81 коп. штрафу за договором поставки №170604 від 17 червня 2013 року;

- 468753 грн пені та 805608 грн 80 коп. штрафу - за договором поставки №310309 від 27 березня 2014 року.

Під час розгляду справи в суді 29 вересня 2015 року (після порушення провадження у справі №902/1007/15 - 20 липня 2015 року) між позивач та відповідачем 2 було укладено договір про погодження заборгованості (надалі - Договір; том 2, а.с. 166).

Відповідно до пункту 1 Договору, сторони підтверджують, що між ними існують господарські правовідносини, які виникли на підставі наступних договорів: Договору про надання послуг № 23014-17П від 23 квітня 2014 року (Договір-1); Договору поставки № 170604 від 17 червня 2013 року (Договір-2); Договору поставки № 310309 від 27 березня 2014 року (Договір-3).

У пункті 2 Договору сторони визначили, що: у відповідача 2 перед відповідачем 1 існують боргові зобов'язання за зазначеними вище договорами на загальну суму 3 364 024 грн 04 коп (три мільйони триста шістдесят чотири тисячі двадцять чотири гривні 04 копійки) .

У пункті 4 Договору сторони дійшли згоди, що: відповідач 2 зобов'язався здійснити погашення частини існуючої заборгованості за Договором-1, Договором-2, Договором-3 в розмірі 2 816 200 (два мільйони вісімсот шістнадцять тисяч двісті гривень 00 копійок) грн. не пізніше 29 вересня 2015 року включно; погашенням частини існуючої заборгованості, вважається момент зарахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Позивача.

Пунктом 4.1 Договору сторони визначили, що за умови сплати відповідачем 2 частини заборгованості, визначеної пунктом 4 цього Договору, у строк до 29 вересня 2015 року, позивач надає відповідачу 2 дисконт щодо заборгованості за визначеними вище зобов'язаннями та визначає суму боргу до сплати відповідачем 2 у сумі 2816200 грн.

Пунктом 5 Договору сторони визначили, що крім суми основного зобов'язання в розмірі 2 816 200 (два мільйони вісімсот шістнадцять тисяч двісті гривень, 00 копійок) грн. Відповідач 2 зобов'язався сплатити позивачу в строк до 29 вересня 2015 року додаткові витрати (судовий збір) у сумі 73800 грн.

Пунктом 6 Договору сторони погодили, що: умови даного Договору діють за умови сплати Відповідачем 2 визначених у пунктах 4 і 5 даного Договору сум у строк 29 вересня 2015 року; у разі виконання відповідачем 2 умов даного Договору та сплати визначеної загальної грошової суми у розмірі 2890000 (два мільйони вісімсот дев'яносто тисяч гривень, 00 копійок) грн, умови Договору-1, Договору-2 та Договору-3 щодо оплати відповідачем 2 грошових зобов'язань, в тому числі основного зобов'язання, вважаються виконані, а Договір-1, Договір-2 та Договір-3 вважаються виконаними повністю.

Пунктом 7 Договору сторони погодили, що: за умови належного виконання відповідачем 2 своїх зобов'язань, передбачених пунктами 4 і 5 даного Договору, положення Договору-2 та Договору-3 в частині відповідальності сторони - 2 не діють і не застосовуються, починаючи з дати укладення даного договору.

Як стверджується доказами, наявним в матеріалах справи, на виконання умов вказаного Договору про погодження заборгованості відповідач 2 перерахував на рахунок позивача 2890000 грн, а саме: платіжним дорученням № 3565 від 29 вересня 2015 року відповідачем 2 було перераховано на рахунок позивача 2816200 грн із призначенням платежу «Оплата зг. Договору про погодження заборгованості від 29 вересня 2015 року» та платіжним дорученням №3566 від 29 вересня 2015 року відповідачем 2 було перераховано на рахунок позивача 73800 грн із призначенням платежу «Оплата зг. Договору про погодження заборгованості від 29 вересня 2015 року» (том 2, а.с. 167).

Відповідно до ухвали від 30.11.2015р. припинено провадження у справі в частині вимог про стягнення 2816200 грн стосовно відповідача 2 (ТОВ "Захід Трейд") на підставі п. 1-1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України. За наслідками розгляду решти вимог позову судом 30.11.2015р. прийнято рішення, яким в задоволенні позову відмовлено.

Рішенням господарського суду Вінницької області від 30 листопада 2015 року (том 2, а.с. 238-248), залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 16 лютого 2016 року, у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Відповідно до постанови Рівненського апеляційного госоподарського суду від 01.06.2016 року, залишеною без змін за результатами касаційного перегляду, у справі №902/97/16 визнано недійсним договір про погодження суми заборгованості від 29.09.2015 року.

Переглядаючи за нововиявленими обставинами рішення суду від 30.11.2015р. у справі №902/1007/15 в контексті вимог поданої позивачем заяви, суд виходив із наступного.

Подана позивачем заява містить, зокрема, вимогу щодо солідарного стягнення з відповідачів суми основної заборгованості в загальному розмірі 547824,04 грн, так званого дисконту по договору про погодження суми заборгованості, з яких: 47911,21 грн- за договором про надання послуг №23014-17П від 23 квітня 2014 року (Договір-1); 458105,63 грн - за договором поставки №170604 від 17 червня 2013 року (Договір-2); та 41807,2 грн - за договором поставки № 310309 від 27 березня 2014 року (Договір-3).

У свою чергу, досліджуючи матеріали справи, суд прийшов до висновку про обґрунтованість та правомірність стягнення заборгованості по договору надання послуг лише в сумі 44911,21 грн, тобто на 3000 грн. менше, ніж заявник просить, оскільки в матеріалах справи міститься платіжне доручення №1943 від 07.11.2014 року на суму 3000 гривень із призначенням платежу за послуги по внесенню ЗЗР зг. акта №3 від 18/06/2014 (а.с.205, т.с.1). При цьому підстави неврахування 3000 грн в якості оплати заборгованості за Договором 1 позивач пояснив у своїй довідці від 11 вересня 2015 року (а.с.37, т.с.2), згідно із якою по бухгалтерському обліку кошти були зараховані по договору відповідального зберігання №011013-01ВЗ від 01.10.2013 року (а.с.39, т.с.2), у зв'язку із тим, що по вказаному договору заборгованість на той період була значно більшою.

Проте, враховуючи, що положення договору про надання послуг не містять права позивача розприділяти на власний розсуд кошти без урахування призначення платежу, суд вважає, що ПП Фірма ОСОБА_2 Агроплюс безпідставно не врахувало вказані кошти в якості оплати заборгованості по Договору 1.

За підрахунками заявника у заяві також підлягає до стягнення заборгованість за договором поставки № 170604 від 17 червня 2013 року в сумі 458105,63 грн. Разом із тим в поданому до суду розрахунку останнім вказано суму в розмірі 438900 грн.

Однак судовим розглядом на підставі наявних у справі доказів встановлено заборгованість за вказаних договором в сумі 87898 грн 33 коп., виходячи із наступного.

Так, як видно із матеріалів справи, а також з останнього розрахунку заборгованості у вигляді таблиці, відповідачу 2 було реалізовано товару на суму 66133,57 дол. США (еквівалент в гривні 539887,2). Строк оплати за зобов'язаннями мав настати 01 жовтня 2013 року.

На виконання умов договору відповідачем 2 згідно із платіжного доручення №27 від 05.09.2013 року було здійснено оплату в розмірі 10000 грн, що з врахуванням положень п.6.3 Договору щодо курсової різниці, становить 1214,1 дол. США.

Окрім того, відповідно до платіжного доручення від 14 травня 2014 року №653 відповідачем сплачено кошти в загальній сумі 3825000 грн з призначенням платежу накл. 2006-16, 2506-2, 0609-8, 2903-10, 3103-54, 0104-13, 0204-32, 0304110, 0504-04, 0704-28, 2804-12, 3004-08, 0105-38 за 2013-2014р

Як свідчить довідка ПП Фірма ОСОБА_2 Агроплюс від 11.09.2015 року (а.с.37, т.с.2) з даного платежу позивачем на погашення заборгованості по Договору №2, який охоплює накладні №2006-16, 2506-2, 0609-8 (а.с.87, 88, 90 т.с.1), зараховано лише кошти в розмірі 529887,2 грн (а.с.1, т.с.2), що відповідно до умов п.6.3 Договору №2 з урахування курсової різниці становить 44236,15 дол. США. При цьому на погашення заборгованості по Договору поставки № 310309 від 27 березня 2014 року, який охоплює накладні №2903-10, 0104-13, 0204-32, 0304110, 0504-04, 0704-28, 2804-12, 3004-08, 0105-38 (а.с.39-53, т.с.1), зараховано 1297608,65 грн. А кошти в сумі 1799365 грн були зараховані в якості оплати по накладній №3103-54 (а.с.47, т.с.2) за договором поставки №310308 від 31.03.2014 року (а.с.44-45, т.с.2).

Таким чином, більша частина коштів позивачем було зараховано саме за тими призначеннями, які вказав боржник.

Поряд із тим залишок коштів в розмірі 198139,15 грн позивач на власний розсуд зарахував в якості оплати заборгованості за актом від 02.10.2013 рок по договору відповідального зберігання №011013-01ВЗ від 01.10.2013 року (а.с.39, 39 на звороті, т.с.2), який не є предметом розгляду і якого у призначенні платежу відповідач 2 не вказував. Дані дії позивач мотивував тим, що заборгованість по договору зберігання виникла раніше.

Проте з такими діями суд категорично не погоджується, оскільки строк оплати по договору поставки № 170604 від 17 червня 2013 року уже виник 1 жовтня 2013 року, у той час як договір відповідального зберігання було укладено лише 1 жовтня 2013 року, а акт про надання послуг, який доданий позивачем в якості доказу, датований лише 18 червня 2014 року (а.с.41, т.с.2)

Більше того відповідно до п.6.5 Договору №2 незалежно від призначення платежу у банківському переказі, у разі порушення покупцем платіжних зобов'язань за цим або будь-яким іншим договором, постачальник має право самостійно зарахувати оплати грошовими коштами , що надійшли від покупця, в оплату простроченої заборгованості з повідомленням покупцеві про таке зарахування .

Таким чином, для того, щоб на момент здійснення платежу 14.05.2014 року позивач міг зарахувати кошти в якості заборгованості по іншому договору, тобто не за призначенням, мала бути наявна заборгованість по цьому договору, разом із тим останній зобов'язаний був повідомити про це відповідача 2.

Натомість, як свідчать матеріали справи, строк виконання зобов'язань по договору відповідального зберігання не настав, не настав й строк виконання зобов'язань і по договору поставки №310309 від 27 березня 2014 року, по якому товар мав бути оплачений лише 01 вересня 2014 року. А враховуючи, що не була повністю закрита заборгованість по Договору поставки №1 й будь-яких повідомлень відповідача 2 про зміну призначення платежу матеріали справи не містять, кошти в розмірі 198139,14 грн з урахуванням курсової різниці на попередній день оплати (п.6.3 Договору) повинні були спрямовуватися в якості погашення заборгованості саме за цим договором.

Відтак здійснивши відповідний розрахунок заборгованості за Договором 2, суд прийшов до висновку про наявність по ньому заборгованості в розмірі 4142,24 дол. США, що в еквіваленті на день звернення з позовом до суду (01.07.2015 року) становить 87898,33 грн.

Слід відмітити, що суд погоджується із позицією позивача щодо конвертації заборгованості з доларів США у національну гривню саме на день заявлення відповідної вимоги, оскільки відповідно до п.8.1 постанови Пленуму ВГСУ від 17.12.2013 року Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань вимоги мають заявлятися в національній валюті України на день заявлення відповідної вимоги.

Перевіривши розрахунок заборгованості по договору поставки №310309 від 27.03.2014 року в частині обсягів поставки та оплати заборгованості, у тому числі оплат за умовами договору про погодження заборгованості, який було визнано недійсним, з урахуванням положень договору щодо курсової різниці, суд встановив, що визначений позивачем розмір заборгованості є вірним і становить 2120,96 дол США, разом із тим еквівалент в гривні позивачем в розрахунку наведено невірно - 46279,34 грн, оскільки на день звернення з позовом до суду (01.07.2015 року) він має становити 45006,98 грн. Водночас, ПП "Фірма "ОСОБА_2 Агроплюс" заявлено до стягнення 41807 грн 20 коп. заборгованості за договором поставки №310309 від 27.03.2014 року, а відтак враховуючи, що підстав для виходу за межі вимог заяви у суду не має, такою, що підлягає до стягнення є заборгованість у заявленому позивачем розмірі (41807 грн 20 коп.).

Що стосується позовних вимог стосовно стягнення заборгованості з відповідача 1, то суд зауважує таке.

Відповідно до статті 559 Цивільного кодексу України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності; порука припиняється, якщо після настання строку виконання зобов'язання кредитор відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником або поручителем; порука припиняється у разі переведення боргу на іншу особу, якщо поручитель не поручився за нового боржника; порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки; у разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя; якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

Відповідно до частини 1 статті 553 Цивільного кодексу України: за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку; поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Згідно зі статтею 554 Цивільного кодексу України в разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Відповідно до частини 1 статті 543 Цивільного кодексу України в разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Разом з тим згідно з частиною 4 статтею 559 Цивільного кодексу України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

Проаналізувавши Договір поруки, укладений між позивачем і відповідачем 1, суд констатує, що строк поруки у вказаному договорі не встановлений.

При цьому пунктом 4.1 Договору поруки передбачено, що він діє до моменту припинення поруки. Однак, останній (тобто момент припинення) договором не визначений.

Відтак, суд дійшов висновку, що позивач мав право звернутись до відповідача 1, в силу статті 559 Цивільного кодексу України - в шестимісячний строк від дня настання строку виконання основного зобов'язання.

Однак, з матеріалів справи вбачається, що у вказаний строк позивач до відповідача 1 з вимогою не звернувся (виходячи з умов Договорів про надання послуг від 23 квітня 2014 року, Договору поставки №170604 від 17 червня 2013 року та Договору поставки №310309 від 27 березня 2014 року та дати пред'явлення вимоги до відповідача 1), а відтак порука за Договором поруки припинена до звернення позивача з даною позовною заявою до суду.

З огляду на усе вищевказане, суд вважає позовну вимогу позивача до відповідача 1 про стягнення заборгованості неправомірною та необґрунтованою, з огляду на що відмовляє в її задоволенні в повному обсязі.

Що стосується стягнення пені по договору про надання послуг №230414-17П від 23 квітня 2014 року, то дослідивши йому умови, суд встановив, що позивач заявляючи до стягнення з відповідача 2 пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за договором № 230414-17П від 23 квітня 2014 року, залишив поза увагою ту обставину, що вказаним Договором така відповідальність за порушення грошових зобов'язань не передбачена.

В силу положень статті 546, частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України, статті 231 Господарського кодексу України пеня як вид неустойки застосовується лише у разі визначення її розміру у вчиненому сторонами правочині, за виключенням випадків, коли вона передбачена законодавством.

Між тим, пунктом 2.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року № 14 визначено, що якщо у вчиненому сторонами правочині розмір та базу нарахування пені не визначено, або вміщено умову (пункт) про те, що пеня нараховується відповідно до чинного законодавства, суму пені може бути стягнуто лише у разі, якщо обов'язок і умови її сплати визначено певним законодавчим актом.

Відтак, враховуючи усе зазначене вище, позовні вимоги про стягнення 9809 грн пені, нарахованої за Договором про надання послуг від 23 квітня 2014 року, не підлягають задоволенню з огляду на відсутність в договорі прямої визначеності щодо нарахування та стягнення пені.

Що стосується вимоги про стягнення 229052 грн 81 коп. штрафу на підставі пункту 12.3 Договору поставки № 170604 від 17 червня 2013 року, то слід відмітити, що штраф відповідно до цього пункту договору стягується в разі ухилення від оплати вартості товару відповідачем 2, а не у разі порушення строків оплати, як про те вказує позивач. Між тим, ухилення від оплати товару не є тотожним порушенню строків оплати товару.

Всупереч зазначеному вище, позивачем не подано належних доказів щодо ухилення відповідача 2 від оплати вартості товару.

Як вбачається з доказів, долучених відповідачем 2 до матеріалів справи, майже повністю розрахувався за отриманий по Договорам товар. Дане в свою чергу не свідчить про ухилення відповідачем 2 від оплати отриманого по Договору товару. А відтак, з огляду на вказане, в задоволенні 229052 грн 81 коп. штрафу слід відмовити.

Також судом розглянуто вимоги позивача про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю Захід Трейд 468753 грн пені, 805608 грн 80 коп. штрафу та 301937 грн 76 коп.- 24% річних за договором поставки №310309 від 27.03.2014р., в результаті чого суд дійшов наступних висновків.

Згідно із ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У відповідності до п.3 ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

В силу ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. При цьому штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання, а пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Приписами ч. 6 ст. 232 ГК України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно із ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як вказано вище пунктами 12.2., 12.3., 12.8. Договору поставки встановлено, що в разі порушення строків виконання зобов'язань за договором сторона, яка допустила прострочку, сплачує другій стороні штрафну пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, нарахованої на суму простроченого зобов'язання за кожен день прострочки. В разі прострочення дати оплати вартості товару покупець, крім пені, сплачує постачальнику штраф в розмірі 50% від вартості неоплаченого товару. Покупець, який прострочив виконання грошового зобов'язання, сплачує постачальнику суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 24% річних від просточеної суми.

Таким чином, суд вважає, що вимоги позивача щодо стягнення пені, штрафу та 24% річних є правомірними, оскільки відповідають умовам укладеного Договору та вимогам чинного законодавства України.

Перевіркою за допомогою програми "ЛІГА.ЗАКОН" останнього розрахунку пені, втому числі, що стосується періоду її нарахування, судом не виявлено помилок, в зв'язку з чим вказані вимоги в сумі 468753 грн пені є обґрунтованими. При цьому, обраховуючи пеню у вказаному позивачем періоді суд визначив її в сумі 537919 грн 97 коп., виходячи із суми заборгованості станом на 02.09.2014р. (момент виникнення прострочення) в гривні еквіваленті на цю дату, що становить 1853320 грн 63 коп. Дана сума пені є більшою ніж та, яка заявлена позивачем в заяві (468753 грн), однак враховуючи те, що в даному випадку підстав для виходу за межі вимог заяви у суду немає, такою, що підлягає до стягнення є пеня у заявленому позивачем розмірі.

Крім того, обґрунтованим є також розрахунок штрафу в сумі 805608 грн 80 коп., а відтак останній є таким, що підлягає до стягнення.

Поряд з цим, суд надаючи оцінку періоду нарахування 24% річних, встановив, що ПП "Фірма "ОСОБА_2 Агроплюс" здійснено останній розрахунок 24% річних за період з 02.09.2014р. по 01.07.2014р., однак, за відсутності заяви про збільшення позовних вимог, суд виходить із періоду їх розрахунку з 02.09.2014р. по 01.06.2015р.

Здійснивши обрахунок 24% річних у правильному періоді за допомогою програми "ЛІГА.ЗАКОН", суд визначив їх в розмірі 332683 грн 75 коп., який є дещо більшим ніж той, який заявлений позивачем (301937 грн 76 коп.), однак враховуючи те, що в даному випадку підстав для виходу за межі вимог заяви у суду немає, до стягнення підлягають 24% річних в розмірі заявленому позивачем, в зв'язку з чим вимоги позивача в цій частині підлягають до задоволення.

Водночас з врахуванням досліджених у справі обставин, суд прийшов до висновку про зменшення розміру заявлених позивачем до стягнення пені та штрафу, з огляду на таке.

Згідно з частиною 3 статті 551 ЦК України передбачено можливість зменшення за рішенням суду розміру неустойки, що стягується з боржника за порушення зобов'язання, якщо розмір неустойки значно перевищує розмір збитків. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника.

Статтею 233 ГК України передбачено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Отже, якщо порушення зобов'язання учасника господарських відносин не потягло за собою значні збитки для іншого господарюючого суб'єкта, то суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Відповідно до п. 3 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право, зокрема, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Застосовуючи припис, який міститься в п.3 ст.83 ГПК України, суд враховує вказівку, що міститься в п. 3.17.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України", в якому зазначається, що вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків), тощо.

Окрім того, у п. 7 оглядового листа Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування господарськими судами законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань (за матеріалами справ, розглянутих у касаційному порядку ВГСУ)» від 29.04.2013р. №01-06/767/2013 вказано: положеннями частини першої статті 233 ГК України передбачено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно зі збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Слід зазначити, що законодавчо не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій.

Приймаючи рішення про зменшення розміру пені та штрафу, суд взяв до уваги той факт, що відповідач 2 на час розгляду заяви майже повністю розрахувався по договорам поставки та надання послуг, позивач не зазнав значних збитків, оскільки на його користь відповідачем сплачено суму поставленого товару, а також стягнуто судом 3% річних. Крім того, також взято до уваги значний розмір заявлених позивачем до стягнення з відповідача 2 пені та штрафу, складний фінансовий стан товариства, що стверджується наявною в справі довідкою ТОВ Захід Трейд №103 від 02.09.2015р. про фінансовий стан підприємства, з якої слідує, що не проведення розрахунків з позивачем було пов'язане із скрутним становищем відповідача 2 спричиненим проведенням ним видатків по сплаті податків до Державного Бюджету України, орендної плати, інших видатків. Окрім того, суд також враховує, що у вказаний період відбувалася посівна та збір врожаю, що вимагало значних фінансових вкладень. А тому, з огляду на викладене, суд, користуючись правом, наданим йому ст.551 ЦК України, 233 ГК України та ст.83 ГПК України, зменшує пеню до 200000 грн та штраф до 300000 грн.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Таким чином, прийняте господарським судом Вінницької області рішення від 30.11.2015р. у справі №902/1007/15 в силу ч.5 ст.114 ГПК України підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про часткове задоволення позову приватного підприємства "Фірма "ОСОБА_2 Агроплюс".

Витрати по сплаті судового збору, у зв'язку із задоволенням заяви, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача 2. При цьому суд враховує п. 4.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 року №7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" в якій вказується, що у разі, коли господарський суд на підставі пункту 3 статті 83 ГПК зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, пов'язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено.

Керуючись ст.ст. 4-3, 4-5, 22, 32, 33, 34, 36, 43, 44, 49, 82, 83, 84, 85, 87, 112, 114, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В :

Заяву приватного підприємства "Фірма "ОСОБА_2 Агроплюс" вих. №б/н від 30.06.2016р. про перегляд рішення господарського суду Вінницької області від 30.11.2015р. у справі №902/1007/15 за нововиявленими обставинами задовольнити.

Рішення господарського суду Вінницької області від 30.11.2015р. у справі №902/1007/15 за позовом приватного підприємства "Фірма "ОСОБА_2 Агроплюс" до товариства з обмеженою відповідальністю "Радоміра" та товариства з обмеженою відповідальністю "Захід Трейд" про стягнення 5179188 грн 04 коп. скасувати.

Прийняти нове рішення, яким позов приватного підприємства "Фірма "ОСОБА_2 Агроплюс" задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Захід Трейд" (вул. Молодіжна, 49 В, с. Микитичі, Володимир-Волинський район, Волинська область, 44710, код ЄДРПОУ 38143262) на користь приватного підприємства "Фірма "ОСОБА_2 Агроплюс" (вул. Академіка Ющенка, 10, приміщення 134, м. Вінниця, 21037, код ЄДРПОУ 13339958) заборгованість в сумі:

- 44911 грн 21 коп. по договору про надання послуг №230414-17П від 23.04.2014р.;

- 87898 грн 33 коп. по договору поставки №170604 від 17.06.2013р.;

- 41807 грн 20 коп. по договору поставки №310309 від 27.03.2014р.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Захід Трейд" (вул. Молодіжна, 49 В, с. Микитичі, Володимир-Волинський район, Волинська область, 44710, код ЄДРПОУ 38143262) на користь приватного підприємства "Фірма "ОСОБА_2 Агроплюс" (вул. Академіка Ющенка, 10, приміщення 134, м. Вінниця, 21037, код ЄДРПОУ 13339958) 200000 грн пені, 300000 грн штрафу та 301937 грн 76 коп. - 24% річних за договором поставки №310309 від 27.03.2014р.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Захід Трейд" (вул. Молодіжна, 49 В, с. Микитичі, Володимир-Волинський район, Волинська область, 44710, код ЄДРПОУ 38143262) на користь приватного підприємства "Фірма "ОСОБА_2 Агроплюс" (вул. Академіка Ющенка, 10, приміщення 134, м. Вінниця, 21037, код ЄДРПОУ 13339958) 59565 грн 54 коп. витрат зі сплати судового збору.

В решті позовних вимог до товариства з обмеженою відповідальністю "Захід Трейд" відмовити.

В позовних вимогах до товариства з обмеженою відповідальністю "Радоміра" відмовити.

Видати накази в день набрання рішенням законної сили.

Копію рішення надіслати відповідачам 1, 2 рекомендованими листами з повідомленнями про вручення поштового відправлення.

Повне рішення складено 06 грудня 2016р.

Головуючий суддя Тварковський А.А.

судді: Банасько О.О.

ОСОБА_3

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - відповідачу 1 (вул. 40-річчя Перемоги, буд. 27-А, м. Вінниця, 21036)

3- відповідачу 2 (вул. Молодіжна, 49- В, с. Микитичі, Володимир-Волинський р-н., Волинська обл., 44710)